Жолдак Олесь Іванович

Олесь Іванович Жолдак

народився — 30.03.1918
місце народження — – с. Верблюжка, Новгородківський район, Кіровоградська область
дата смерті — 08.06.2000
місце смерті — м. Київ
місце поховання — м. Київ, Байкове кладовище

Олесь (Олексій) Іванович Жолдак (30 березня 1918, с. Верблюжка, Новгородківський район, Кіровоградська область – 8 червня 2000, м.Київ) – український поет, сатирик, гуморист, сценарист.

Життя і діяльність

Жолдак Олесь Іванович народився 30 березня 1918 року в селі Верблюжка Кіровоградської області в селянській родині. Творча біографія Олеся Жолдака почалася ще до війни, коли в 1937 році його вірші помістили в пресі. Молодий хлопець саме навчався в Запорізькому педагогічному інституті, який закінчив у 1940 році. Працював у редакції газети «Комсомолець Запоріжжя».

Про його перші спроби схвально відгукнувся Максим Рильський, віддаючи належне як його ліричним творам, так і гумористичним. Сталося це на республіканській нараді молодих літераторів, що відбулася на початку хрущовської відлиги. Максим Тадейович із трибуни тієї наради згадав про точну графіку Жолдакового слова, помітивши, що від багатьох його віршів «…радістю молодощів віє». На відміну від багатьох своїх сучасників, котрі не завжди поціновували пародійний жанр, особливо, коли ті пародії стосувалися їх самих, патріарх вітчизняної літератури, публічно зачитавши пародію на самого себе, першим рекомендував пародиста до Національної спілки письменників України, в яку Олесь Жолдак ввійшов дещо пізніше – в 1961 році. Тоді, за словами Михайла Слабошпицького: «З-під його пера виходили лагідні настроєві акварелі. Він вміло, незачовганими словами змальовував пейзажі степової України, віддавав належну для молодого віку данину ніжним інтимам. Це був справді свіжий голос літературного новобранця». Відмітно, що в молоді роки Олесь писав і сценарії для студії «Укртелефільм».

Важкими дорогами Великої Вітчизняної Олесь Іванович пройшов із травня 1942 року – до Перемоги. Перше його військове звання – гвардії лейтенант, останнє – гвардії старший лейтенант. На фронті служив командиром вогневого взводу і начальником зв`язку мінометного дивізіону 51-го гвардійського мінометного полку на Південно-Західному, Сталінградському, Південному, 4-му й 3-му Українських фронтах. О.Жолдак – перший із гвардійських офіцерів командував «катюшами», – так називали гвардійські реактивні міномети встановлені на автомашинах. Брав участь у Сталінградській битві, визволенні Ростова-на-Дону, Миколаєва, Одеси, а також міст Румунії, Болгарії, Югославії, Угорщини, Австрії. Особливо ж прославився боєць у битві під Москвою в 1942 році. Про це писала «Правда» під рубрикою «Навечно в памяти народной»… Мало кому відомо, що він був героєм ще за часів Другої світової війни. Фронтова преса тоді друкувала поезії О.Жолдака.

В післявоєнний час літератор працював у редакціях газет «Червоне Запоріжжя», «Радянська Україна», «Літературна Україна», в Держлітвидаві України та журналі «Перець». Був членом КПРС.

Олесь Іванович Жолдак – автор збірок ліричних, гумористичних та сатиричних віршів, пародій, шаржів, епіграм, гуморесок. Першими творчими спробами письменника були поезії й поетичний переклад. Та все ж істинну славу йому принесли збірки віршованого гумору, до яких належать «Орлята» (1953), «Відколювання номерів» (1960), «Перевесло» (1964), «Вибрики Пегаса» (1968, 1988), «Рівновага» (1978), «Маститі мастаки» (1983), «Щоб не журився колос» (1995). Для всіх, хто знав Олеся Жолдака, він залишався поетом-пересмішником, пародистом, сміхуном. Пародії О. Жолдака були справжнім явищем у літературі. Кількома рядками пародії чи епіграми автор умів достеменно передати творчу суть і характер будь-якого письменника. «Мисляче добре серце» (М.Карпенко), інтелігентність, скромність Олеся Івановича зумовлюють добрість, елегантність його гумору (С.Тельнюк)

Характеризуючи літературну наповненість творчої палітри письменника, Я.О.Жолдак писав: «Його поезії відображають події воєнного часу, трудову наснагу мирних літ, пройняті почуттям людяності й добра». «Жолдак-гуморист, - зазначає М.Слабошпицький, - заступив собою Жолдака-лірика… Він вільно володіє всіма засобами сміхового арсеналу, однаково почувається на різних «поверхах» веселих жанрів. Та його увагу привертає білялітературна метушня, і він ґротескно увиразнює типаж спритного й меткого ділка від літератури, (…) і забронзовілого у роздутих амбіціях наставника молодої літературної зміни, ураженого хворобою невиліковного менторства; (…) чоловіка, який перевиконує план виробництва літпродукції та звеселяє себе новими й новими звершеннями, не помічаючи, однак, тієї обставини, що не своєю справою займається». Літературній пародії Жолдака характерна точність у копіюванні стилю пародійованого автора.

Його сучасники згадують: «Писав він здебільшого під настрій, чи коли траплялися сюжети, зачіпки (для пародій), залишаючись веселим і наче безжурним поетом-пересмішником, добрим редактором, перекладачем і таким же другом, колегою і побратимом». Олеся Жолдака поєднували товариські стосунки із Андрієм Малишком, Максимом Рильським, Ярославом Шпортою, Миколою Бажаном, Михайлом Слабошпицьким та багатьма іншими. Як людина Олесь Жолдак був надзвичайно лагідним, доброзичливим, щедрим і тактовним, але й водночас – твердим, принциповим і чесним. Спогади побратима Віктора Савченка доповнюють його портрет: «Пам`ятаю його високим, дещо сухорлявим і, незважаючи на вік, завжди рвійно-підтягненим, по-парубоцькому струнким. І швидким на ходу – теж не зважаючи на поважний вік. (…).Тепла і щиро-дружня посмішка була як наче б його візитівкою, сутністю його доброї душі. Похмуро-понурим чи й недоброзичливим він просто бути не міг – за своєю природою. Хоча відстоюючи своє, бував дещо аж різкуватим. Принаймні, твердо стояв на своєму. І гумор його такий же як і він, усміхнено-дотепний, приязний. Хоч до всіляких негараздів – житейських чи літературних, – він був різким і звичайно ж непоступливим у своїй боротьбі зі злом. Відзначався скромністю, тримаючись наче в тіні. (…). Можливо, Верблюжка колись буде пишатись тим, що в ній народився весело-дотепно-в`їдливий поет-пересмішник.

Про останні дні відомого письменника Микола Сом писав: «Олесь зі своїми «катюшами» пройшов всю Україну, Польщу… Уцілів. Але на початку третього тисячоліття почали відкриватися рани старі, фронтові. Біль був нестерпним. Вдень і вночі. Додалася хвороба. Почав сліпнути, вже майже нічого не бачив. Не міг спати. Медицина нічим не могла йому зарадити, мучився, терпів. Терпів і мучився, а коли переконався, що це вже все, що попереду лише мученицький кінець, встав рано-вранці, зодягнув макінтоша і залишив рідний дім – навічно». Він кинувся «у світлі води Славутича… (…). Його поховають на Південному кладовищі Києва. (…). Так завершить своє многотрудне і героїчне, і веселе життя фронтовика, командир легендарних «катюш», за мирного часу веселий поет-пересмішник».

Земний шлях Олеся Жолдака скінчився 8 червня 2000 року. Його талант пародиста високо поціновують сучасні літератори. В літературно-критичному нарисі про Олеся Жолдака, поміщеному в хрестоматії «Блакитні вежі», Володимир Могилюк зазначив: «Він підняв планку версифікаційної та стилістичної якості своїх творів до неперевершених досі висот, постійно залишаючись на найвищих щаблях літературного процесу. [О.Жолдак – Н.Ч.] – один із основоположників вітчизняного пародійного жанру жодного разу не дозволив собі у власних творіннях вивищуватися над опонентами, як то дозволяють собі робити нині більшість пародіювальників, оскільки в його пародіях постійно вчуваються і батьківська ніжність, і колегіальне співчуття, а подібні риси в українському гуморі завжди цінувалися широкими читацькими колами». Вірші Олеся Жолдака перекладалися російською та білоруською мовами. Він працював також і в галузі художнього перекладу, зокрема з білоруської, російської, сербської, хорватської, польської та інших мов.

Нагороди

В 1987 році Олесь Іванович удостоївся звання Лауреата літературної премії НСПУ ім. Остапа Вишні та Петра Сагайдачного. Він також був нагороджений Грамотою Президії Верховної Ради УРСР. Нагороджений орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня, двома орденами Червоної Зірки й медалями «За відвагу», «За оборону Сталінграда», «За взяття Будапешта», «За взяття Відня», «За перемогу над Німеччиною».

Бібліографія

Літературні, редакторські та перекладацькі праці О.І.Жолдака

Барадулін, Ригор Іванович. Свято бджоли : вірші та поеми / Ригор Барадулін ; пер. з білорус. Олесь Жолдак ; укл. О. І. Жолдак ; авт. передм. Пимена Панченко. - К. : Молодь, 1978. - 168 с. : іл.

Білоруські прислів`я та приказки: збірник / укл. Олесь Жолдак. – К.: Дніпро, 1970. – 200 с. – Сер. («Мудрість народна»).

Грігуліс, Арвід Петрович. Біля вогнища : оповідання : з латис. / Арвід Грігуліс ; пер. Олесь Жолдак. - К. : Дніпро, 1965. - 67 с.

Жолдак Олесь Іванович. Вибрики Пегаса : Літ. пародії, дружні шаржі, усмішки / Олесь Жолдак,; Авт.передм. М. Слабошпицький, Худ. А. Д. Базилевич. - К. : Дніпро, 1988. - 260,(1) с. : іл.

Жолдак, Олесь Іванович. Вибрики Пегаса : літ. пародії, шаржі та епіграми / Олесь Жолдак ; авт. передм. Анатолій Косматенко. - К. : Дніпро, 1968. - 114 с. : іл.

Жолдак О. Відколювання номерів: К, 1960.

Жолдак Олесь. З нових вибриків Пегаса // Веселий ярмарок: Гумор та сатира. – К.: «Рад. письменник», 1983. – Вип. 5 / Упоряд. Ю.І. Цеков. – 1987. - С 235 – 240., іл.

Жолдак, Олесь Іванович. Маститі мастаки : гумор та сатира / Олесь Жолдак. - К. : Рад. письменник, 1983. - 141 с.

Жолдак, Олесь Іванович. Орлята : поезії / Олесь Жолдак. - К. : Молодь, 1953. - 79 с.

Жолдак, Олесь Іванович. Рівновага / Олесь Жолдак. - К. : Дніпро, 1978. - 175 с.

Жолдак, Олесь Іванович. Щоб не журився колос : Лірика. Гумор. Пародії. / Олесь Жолдак; Передм.М.Ф.Слабошпицького. - К. : Дніпро, 1995. - 309,(3) с.

Олесь Жолдак // Літературний світовид Мелітопольщини : хрестоматія / укл.: Наталія Зайдлер, Олег Гончаренко. - 2-е вид., випр. і доп. - Мелітополь : Видавничий будинок ММД, 2010. – С 114 – 124.

Малишко Андрій Самійлович. Білі каштани : Вибрані поезії / А.С. Малишко; Укл. О. Жолдака. - К. : Дніпро, 1975. - 221,[1] с. : портр.

Микола Щорс / Л. І. Островер ; пер. з рос. О. Жолдака ; худ. С. Кравченко. - К. : Молодь, 1958. - 86 с. : 5 іл.

Нєгош, Петро. Гірський вінець : [поема] : пер. с сербохорват. Олесь Жолдак / Петро Нєгош; авт. передм. Андрій Малишко. - К. : Дніпро, 1967. - 148 с. : портр.

Нєгош, Петро. Поеми / Петро Нєго ; пер. Дмитро Павличко, Олесь Жолдак; авт. передм. І. Ющук ; худ. І. М. Гаврилюк. - К. : Дніпро, 1987. - 208,[2] с. : іл. Островер Л. І.

Олесь Жолдак // Блакитні вежі: хрестоматія творів письменників Приінгульського краю: у 2 т. / редкол.: Василь Бондар (голова), Т. В. Андрушко, А. М. Корінь [та ін.] ; авт. передм. Л. В. Куценко; укл.: Василь Бондар. - Кіровоград : Мавік. - 2011. - ISBN 978-966-7718-60-2 Т. 1 : Поезія / Тетяна Андрушко [та ін.]. - 2011. – С. 161 – 170. : портр., іл. - Бібліогр. в кінці розд.

Статті про Олеся Жолдака в книгах та періодичних виданнях

Буркатов Б.А. Жолдак Олесь // Українська літературна енциклопедія. В 5 т. Редкол.: І.О.Дзеверін (відп., ред.) та ін. - К.: УРЕ ім. М.П.Бажана, 1988. – Т. 2. Д – К. 1990. — С. 210: іл; фото – С. 211.

Воскрекасенко С. Із сміху люди бувають / Сергій Воскрекасенко // Літературна Україна. – 1980. – 6 червня. – С. 3.

Жолдак Я.О. Жолдак Олесь / Я.О.Жолдак // Енциклопедія сучасної України: в 25 томах / НАНУ, Наук т-во ім. Т.Г.Шевченка, Ін-т енциклопедичних досліджень; ред. І.М.Дзюба [та ін.]. – К.: [б.и.], 2001 – Т. 9: Е – Ж. – 2009. –– С. 637, іл., портр., фото, кол. іл.

Кіровоградщина у дзеркалі часу: літературне мистецтво = Кировоградщина в зеркале времени: литературное искусство = Kirovohrad in the mirror of time: literary arts : фотоальбом / авт.-укл. Олександр Чуднов, Олег Бабенко, авт. ідеї Євгенія Шустер [та ін.] ; за заг. ред. Олександра Чуднова. - Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2013. – С. 11. : портр., фото, іл. - (Сер. "Кіровоградщина у дзеркалі часу").

Корінь А. Один з "маститих мастаків" / А. Корінь // Кіровоградська правда. - 2013. - 22 березня. - С. 9 : фото

Косматенко А. Хай веселіше брикається / Анатолій Косматенко // Жолдак Олесь Іванович. Вибрики Пегаса : Літ. пародії, дружні шаржі, усмішки / Олесь Жолдак

Кравченко Н. Наше земляцтво на теренах літературного простору : знай наших / Н. Кравченко // Новгородківські вісті. - 2008. - 30 травня. - С. 3.

Мар`янівський М. Добра сила пародії / М. Мар`янівський Воскрекасенко // Літературна Україна. – 1984. – 29 листопада. – С. 5.

Олесь Жолдак : Письменники-земляки-фронтовики // Народне слово. - 2015. - 15 січня. - С. 7 : фото Анотація: Коротка біографічна довідка, відомості про нагороди, видані книги. Вміщено текст фронтового вірша на 4 строфи про Мамаїв курган

Олесь Жолдак // Письменники Радянської України. 1917–1987: Біобібліографічний довідник / Упорядники В. К. Коваль, В. П. Павловська.- К.: Рад. письменник, 1988.- С. 214.

Слабошпицький М. Літературні «дуелі» Олеся Жолдака / Михайло Слабошпицький // Українська мова і література в школі. – 1987. - № 7. – С. 12-17.

Слабошпицький, Михайло. Про Олеся Жолдака й інших довкола нього : До 100-річчя від дня народження письменника / Михайло Слабошпицький // Літературна Україна. - 2018. - 29 березня. - С. 6-7 : мал. Анотація: У спогадах про письменників йдеться про наших земляків, про зустрічі з ними, враження від розмов