Ельман Михайло Саулович
Ельман Михайло Саулович (8.01.1891, с. Тальне Уманського повіту Київської губернії - 5.04.1967, Нью-Йорк) – всесвітньо відомий скрипаль-віртуоз. Проживав у м. Єлисаветграді, навчаючись у музичній школі.
Життя і діяльність
Михайло Саулович Ельман народився в бідній сім'ї музикантів. Рано долучившись за допомогою батька до скрипки, хлопчик виявив неабиякі здібності. Під керівництвом педагога Одеського музичного училища Ф.Фідельмана він зробив значні успіхи. Уже в 7 років Михайло виступав з оркестром, виконуючи Концерт № 7 Шарля Беріо. За порадою педагога і за допомогою друзів батько на останні гроші повіз сина в Елисаветград, де його прослухав професор Петербурзької консерваторії Л.Ауер, який проїздом на гастролі зупинився в Єлисаветграді. Прослухавши гру вундеркінда, Ауер погодився взяти його в свій клас і написав композитору А. Глазунову, в той час директору консерваторії, лист з проханням прийняти хлопчика і потурбуватися про стипендію. Так в 1901 році Михайло Ельман попав в Петербург.
Разючі музичні здібності і величезна працьовитість хлопчика давали Ауеру простір для сміливих педагогічних експериментів. Юний скрипаль швидко опановував один за іншим твори традиційного скрипкового репертуару - концерти М.Бруха, Ф.Мендельсона, Г.Венявського, П.Чайковського. Показавши на початку 1904 року Ельмана суворій петербурзькій публіці, Ауер відправив його в Берлін, де юного віртуоза чекав величезний успіх. Коли 13-літній Ельман дав 14 жовтня 1904 року свій перший концерт в Берліні, публіка, серед якої знаходилися прославлені музиканти - Й.Іоахим, А.Нікиш, Х.Ріхтер - була буквально приголомшена стихійністю його скрипкового обдарування, феноменальною віртуозною майстерністю, а головне - надзвичайним по красі, півучості та виразності звуком. Цей округлий, м'який, могутній, насичений експресією звук згодом так і стали називати - «ельмановский» або «російський» тон. Подальші гастролі по містах Німеччини, Англії, Франції, Австрії, Скандінавії принесли молодому артисту європейську славу. У вільний від гастролей час Ельман продовжував займатися з Ауером, який в одному з листів повідомляв своєму помічнику по консерваторії І.Налбандяну: «Миша ще зробив успіхи, техніка зовсім закінчена, тон чарівний, мужній»; «він уразив мене своїм великим, повним тоном і технікою, взагалі разючою».
У 1908 разом з Петербурзьким симфонічним оркестром Ельман перетнув Атлантичний океан. Перший же виступ скрипаля в США (10.12.1908, виконав Концерт П.Чайковського) став сенсацією. Зі слів критики, такого виконання в Америці ще не чули.
Славнозвісний скрипаль Е.Ізаї, що чув цей концерт у виконанні Ельмана трьома роками пізніше, писав, що він «грав чудово, гаряче і технічно абсолютно. Молоді пальці, свіжість думки, благородство вираження все це додало твору красу, про яку я не підозрював. Скільки життя може дати твору самобутня інтерпретація! У цей час він - один з кращих віртуозів. Люблячи невичерпне багатство уяви, порив, гарячий ритм, я випробовую безмежну насолоду, слухаючи скрипку, вібруючу життям».
Захоплений талантом Ельмана, Ізаї присвятив йому свою поему «Екстаз», В Нью-Йорке Ельман познайомився зі славнозвісним італійським тенором Енріко Карузо: вони часто зустрічалися, разом музичили. Пам'ять про цей чудовий дует, де скрипка Ельмана змагається в співі з голосом Карузо, була на прохання великого італійця увічнена в ряді грамзаписів («Елегія» Ж.Массне і інш.).
Ельман Михайло
З роками концертна діяльність Ельмана розширювалася. Йому аплодували слухачі найбільших європейських міст, він став улюбленцем музичної Америки. Ельман виступав з найбільшими симфонічними колективами, прославленими диригентами, відомими музикантами. У 1926 році Ельман організував струнний квартет, який досяг високої художньої майстерності. Слухавший Ельмана в зеніті його слави Карл Флеш - видатний скрипаль і прославлений педагог - в своїх спогадах писав: «Головна перевага його як скрипаля полягає в звуці, що торкає і часом навіть приголомшує достатком почуттєвої емоційності, італійського бельканто... Інтонації його чисті, немов дзвоновий дзвін, що додає ще більшу чарівність його тону... Смичкова техніка задовольняє навіть самим високим вимогам. Що ж до емоційності і темпераменту, то тут немає ніяких мертвих точок... Він - точно маленький вулкан, в якому щось постійно клекоче».
Крім виразного звуку, в грі скрипаля звертав на себе увагу живий, жвавий ритм - то чіткий, владний, пружний, то примхливо мінливий, здатний передати найтонші психологічні відтінки музичної думки. Все це складало основу неповторного мистецтва артиста.
Ельман дуже багато працював, постійно розширюючи свій і без того величезний репертуар. З приголомшуючим успіхом грав він віртуозну музику - твору Н.Паганіні, Г.Венявського. Блиском техніки, красою звуку, імпровізаційною свободою відрізнялися в його виконанні «Циганські наспіви»та інші п'єси П.Сарасате, угорські танці І.Брамса. Твори, насичені сильними почуттями, романтичними пристрастями, особливо вдавалися артисту. Виконання концертів Чайковського, Брамса, Глазунова, Сибеліуса, сонат Брамса, Франка, Гріга захоплювало таким злиттям артиста з музикою, що слухачам здавалося, неначе скрипаль сам творить її в дану хвилину на сцені.
Репертуар Ельмана включав багато сучасної музики, в тому числі Концерт А.Хачатуряна, а також присвячений йому Концерт Б.Мартіну. Він сам писав п'єси для скрипки і фортепіано («Романс», «Гондола» і інш.). Відшукуючи забуті твори класиків, артист створював чудові транскрипції і аранжування фортепіанних п'єс Л.Бетховена, Ф.Шуберта, С.Рахманінова. Ще в молодості Ельман звернувся до обробок старовинних мініатюр, багато з яких і сьогодні користуються великим успіхом завдяки майстерності викладу, тонкому відчуттю стилю. У 1936-1937 роках зіграв в «Карнеги-хол» в Нью-Йорку цикл концертів «Розвиток скрипкової музики», об'єднавши в 5 програмах краще з того, що було створено для цього інструменту протягом трьох віків. До глибокої старості скрипаль зберігав разючу творчу активність: в день. своєї кончини він готувався в Сан-Франциско до чергового турне. Численні грамзаписи, ті, що відобразили натхненне мистецтво Ельмана займають гідне місце серед творчої спадщини великих майстрів XX ст.
Бібліографія
Краткая еврейская энциклопедия, т. 10. Иерусалим, 1976—2005. С. 617—618
Web-ресурси
Миша Эльман в «Электронной еврейской энциклопедии» Грамзаписи еврейских мелодий в исполнении Миши Эльмана в фонографическом архиве Фридмана (Пенсильванский университет)