Відмінності між версіями «Ельворті Роберт Пірс»

Поточна версія на 18:24, 8 листопада 2023

Роберт Пірс Ельворті

Дата народження — 28.03.1846
Місце народження — містечко Вівеліском, графство Сомерсет, Велика Британія
Дата смерті —01.04.1925
Місце смерті — м. Мерібор, Словенія
Місце поховання — цвинтар церкви Св. Марії, Хендон, Велика Британія

Роберт Пірс Ельворті (28 березня 1846, містечко Вівеліском, графство Сомерсет, Велика Британія – 1 квітня 1925, м. Мерібор, Словенія) – англійський підприємець, інженер-конструктор та меценат; співзасновник акціонерного товариства «Ельворті Роберт і Томас» у м. Єлисаветграді (нині м. Кропивницький, АТ «Ельворті»), одного з найбільших у 1908-1917 рр. виробників сільськогосподарської техніки в Європі.

Життя і діяльність

Роберт Пірс Ельворті народився 28 березня 1846 року в родині дрібного фермера Едварда Ельворті. Роберт був старшим сином. Родина мешкала біля невеликого містечка Вівеліском у графстві Сомерсет.

У 1865-1868 рр. Роберт навчався інженерній справі на фірмі «Таксфорд та Сини» (м. Бостон, графство Лінкольншир).

Одразу по закінченню навчання юнак їде до США – спочатку до невеликого містечка Лебанон, потім до м. Вільямспорт (штат Пенсільванія), де він виготовляв інструменти для лісозаготівлі.

Згодом Роберт переїздить до Шембурга у цьому ж штаті. Там він виготовляє інструменти для буріння нафтових свердловин. Невдовзі молодий інженер змінює напрям трудової діяльності і поринає у сферу промислового будівництва.

З 1869 року Роберт працював у Балтиморській мостобудівній компанії, брав безпосередню участь у спорудженні найбільшого на той час мосту в США через річку Міссурі в місті Сент-Чарльз.

1871 року Роберт Ельворті отримав пропозицію від молодшого брата Томаса стати його бізнес-партнером і виїхав до Румунії. Через деякий час разом з братом оселився в Єлисаветграді, який на той час був невеликим повітовим містечком Херсонської губернії. Їхній вибір виявився дуже вдалим для заснування бізнесу.

У 1872 році батько братів Ельворті помер. Роберт і Томас виїхали на батьківщину, щоб залагодити родинні справи, але в 1874 році повернулися до Єлисаветграда й заснували власне підприємство під назвою «Р. і Т. Ельворті, виробники та імпортери сільськогосподарських машин», яким володіли в рівних частках. Роберт був конструктором фірми, Томас – менеджером. Підприємство стало досить успішним, продукція заводу користувалася величезним попитом не тільки в Російській імперії, а й в інших країнах.

Активне будівництво заводу розгорнулось після відкриття 1877 року першого виробничого корпусу. У 1880-ті рр. завод Ельворті був першим і єдиним підприємством з виготовлення сівалок та інших сільськогосподарських машин не тільки в Російській імперії, але й у всій Європі. У цей період на заводі працювало від 1600 до 2000 робітників. Виробництво зростало, відкривалися нові філії.

На повну потужність завод запрацював 1908 року. Вже у 1910-ті рр. на підприємстві разом із сівалками випускали молотарки, маслобойки, просорушки, устаткування для млинів та підприємств харчової промисловості. Завод інтенсивно розширювався, нарощував темпи виробництва. До кінця 1917 року на заводі працювало вже понад 7000 робітників.

Фірма мала свої представництва у 52-х містах Російської імперії, контори були в Лондоні та Нью-Йорку. Про якість продукції свідчать призи та медалі різних міжнародних виставок. У 1907 році фірма трансформується в акціонерне товариство.

У 1887 році Роберт Ельворті тимчасово виїздить до Англії, щоб одружитися зі своєю кузиною Мері Пірс. Подружжя повертається до Єлисаветграда, де вже почалося будівництво сімейного особняка. Перша дитина Роберта й Мері – дівчинка Емі Мері – народилася в Єлисаветграді в 1888 році. Та через рік вона померла від дифтерії. Потім у родині Ельворті народилося ще п’ятеро дітей: Едвард Пірс (1890-1915), Томас (1892-1917), Хелен Мері (1894-1976), Вільям Ральф (1896-1989) і Хільда Маргарет (1898-1984).

У 1891 році від туберкульозу помирає Томас Ельворті. Він не мав нащадків, не був одружений, тому його частина бізнесу була поділена між кузенами, що жили в Англії. Таким було рішення Роберта. Деякі з них приїздили в Єлисаветград і працювали на заводі.

Роберт Ельворті був щедрим меценатом, виділяв багато коштів на розвиток Єлисаветграда. На його гроші побудували школу (зараз ЗОШ № 3), проклали нову трамвайну гілку; він фінансував театр, лікарні, будував житло для своїх робітників в районі Новомиколаївки. На заводі були створені лікарняна та споживча каси, пенсійний фонд і футбольний клуб.

У Великій Британії, в окрузі Еймос, Роберт Ельворті збудував дім для літнього відпочинку власної родини, який на честь кримського палацу назвав «Массандра». Згодом Ельворті продав цей будинок з умовою, що там буде заклад для людей похилого віку. Там і досі знаходиться будинок для престарілих.

У 1904 році Роберт придбав дім у Хендоні, північному районі Лондона, де і була резиденція родини Ельворті . В останній раз Роберт Ельворті приїздив до Єлисаветграда в 1913 році, на півроку, після цього остаточно повернувся на батьківщину. Підприємством в Єлисаветграді керували його довірені особи.

Під час Першої світової війни загинули двоє старших синів Роберта. Після цих трагічних подій за проханням батька його сина Вільяма Ральфа було демобілізовано. Він мав повернутися в Росію і очолити сімейний бізнес. Але цього не сталося через революцію та громадянську війну. Після війни Вільям Ральф керував Лондонським відділенням фірми.

Більшовики націоналізували фірми Ельворті, припинили виробництво на підприємствах. Роберт Ельворті висунув майнові претензії до радянського уряду через британське Міністерство закордонних справ, проте вони не були задоволені. Навіть після націоналізації без будь-якої компенсації Роберт Ельворті продовжував дбати про працівників заводу. Він звертався до уряду щодо пенсійних виплат робітникам.

Після Першої світової війни Роберт бізнесом не займався. У 1925 році на запрошення інженера і колишнього управителя акціонерного товариства Ф. Майша Ельворті виїхав до Словенії, в містечко Мерібор, як консультант. Там він захворів на грип, що ускладнився запаленням легенів, і помер 1 квітня 1925 року. Його тіло перевезли до Лондона і поховали на цвинтарі церкви св. Марії в Хендоні 15 квітня 1925 року. Там же в 1948 році була похована його дружина Мері Ельворті.

До 1992 року нащадки Ельворті не мали можливості відвідати Кіровоград (колишній Єлисаветград, нині м. Кропивницький), насамперед завод «Червона зірка» (нині АТ «Ельворті»). У серпні 1992 року онук Роберта Ельворті, син Хільди Маргарет Кларксон Вебб – Майкл Кларксон Вебб із сім’єю вперше приїхав до Кіровограда. Відтоді вони підтримують тісні зв’язки з громадськістю міста. Нащадки Роберта Ельворті ведуть благодійницьку діяльність, вони заснували стипендію на навчання кіровоградських школярів у Великій Британії.

Пам’ять

Починаючи з 1997 року, на базі Кіровоградського соціально-педагогічного інституту «Педагогічна академія» для старшокласників міста й області проводиться конкурс на отримання стипендії, яку заснував Майкл Кларксон Вебб – онук Роберта Ельворті. Ця стипендія дає право кращим учням на річне навчання у престижній англійській приватній школі.

Ім’ям Роберта Ельворті названо Кропивницький економіко-технологічний інститут (1997).

У жовтні 1998 року було офіційно відкрито музей заводу «Червона зірка», тепер це і музей Ельворті. На фасаді музею встановлено меморіальну дошку братам Ельворті. Нащадки Роберта Ельворті матеріально підтримують музей.

У липні 2004 року до 250-річчя заснування міста Єлисаветграда – Кіровограда та 130-річчя від дня заснування підприємства «Р. і Т. Ельворті, виробники та імпортери сільськогосподарських машин» на території заводу відкрито пам’ятник братам Ельворті. Скульптор – М.О. Олійник, архітектор – В.Є. Кривенко. Онук Роберта Ельворті Майкл Кларксон Вебб був присутнім на урочистостях.

Фотогалерея

Родина Роберта Пірса Ельворті
Завод Ельворті
Будинок Роберта і Томаса Ельворті
(нині – музей підприємства АТ «Ельворті»)
Меморіальна дошка братам Ельворті

Пам’ятник братам Ельворті в Кропивницькому
Сучасний адміністративний корпус підприємства АТ «Ельворті»
Нащадки Роберта Ельворті в Кіровограді. 2004 р.
Картина Андрія Ліпатова «Ельворті – прогрес», присвячена заводу Ельворті

Рекламні листівки заводу Ельворті

Бібліографія

Книги

История завода «Красная звезда» / Кировоградский институт развития человека «Украина», Высшая народная школа, 2011. – 33,[1] с.

Іноземні підприємці в Україні : (за документами меморіального архіву Роберта Ельворті) / НАН України ; Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського ; укл. П. В. Босий. – Кіровоград : Littera, 1999. – 184 с.

Кировоградский ордена Октябрьской революции и ордена Трудового Красного Знамени завод сельскохозяйственных машин «Красная звезда» / Сост. А. Ф. Семов, 1986. – 12 с.

Матівос Ю. Брати Ельворті: свої в далекій стороні / Ю. Матівос // Місто на сивому Інгулі. – 2005. – С. 185-187.

Машкін О. М. Ельворті Роберт і Томас // Енциклопедія історії України. – Т. 3. – К. : Наукова думка, 2005, С. 29-30.

Місто і люди. Єлисаветград – Кіровоград, 1754-2004. Ілюстрована енциклопедія, Кіровоград : «Імекс-ЛТД», 2004, 303 с.

Статті

Акопян К. Останні з Ельворті / К. Акопян // Молодіжне перехрестя. – 2006. – 1 червня. – С. 1.

Алєксєєнко О. Екскурсія до музею / О. Алєксєєнко // Молодіжне перехрестя. – 2007. – 2 серпня. – С. 11.

Артем’єв В. «Червона зірка» – сторінка історії машинобудування України / В. Артем’єв // Пенсійний кур’єр. – 2005. – 4 лютого. – С. 11.

Босий П. Роберта Ельворті згадаймо добрим словом // Народне слово. – 1996. – 2 квітня. – С. 4.

Безтака П. Назустріч зорі (Революційні події на заводі «Червона зірка» (АТ «Ельворті») в 1917-1918 роках) // Кіровоградська правда. – 1965. – 9 жовтня.

Верескунова Т. На спомин про Ельворті / Т. Верескунова // Народне слово. – 1997. – 13 грудня. – С. 3.

Виноградов А. От «Эльворти» и до наших дней / А. Виноградов // Украина-Центр. – 2008. – 30 мая. – С. 14 ; 6 июня. – С. 13.

Виноградов А. Сага об Эльворти / А. Виноградов // Украина-Центр. – 2008. – 22 августа. – С. 1,8 ; 29 августа. – С. 8.

Виноградов А. «Сага об Эльворти» : к 145-летию завода Єльворти / Александр Виноградов // Украина-Центр. – 2019. – 4 июля. – С. 8 : фото.

Демчук Л. Дід Ельворті був би радий / Л. Демчук // Свобода. – 1994. – 25 лютого. – С. 1.

Ельворті повертаються в бронзі // Нова газета. – 2004. – 16 липня. – С. 1.

Завод акціонерного товариства «Р. і Т .Ельворті». Друкуємо за книгою «Ежегодник “Голос Юга” за 1913 г.» // Єлисавет. –1992. – 5 серпня.

Здір Л. Є конверти із зображеннями Якова Паученка та Роберта Ельворті / Л. Здір // Народне слово. – 2006. – 30 березня. – С. 2.

Иванов А. Мэр наградил внука Эльворти / А. Иванов // 100-й округ. – 2008. – 21 августа. – С. 4.

Куманський Б. Свято на червонозорівській вулиці / Б. Куманський // Народне слово. – 2004. – 10 липня. – С. 1.

Куманський Б. Свято на заводській вулиці / Б. Куманський // Народне слово. – 2004. – 18 вересня. – С. 3.

Любарський Р. Повернення до Ельворті / Р. Любарський // Народне слово. – 2012. – 9 лютого. – С. 9 : фото.

Макей Л. З Англії повернулися патріотами своєї країни / Л. Макей // Народне слово. – 2008. – 30 серпня. – С. 2.

Макей Л. Нащадки Ельворті задоволені співпрацею / Л. Макей // Народне слово. – 2008. – 19 серпня. – С. 1, 2.

Малик А. Ельворті повернулися до Кіровограда / А. Малик // Кіровоградська правда. – 2004. – 13 липня. – С. 1.

Мороко Е. Хранитель заводської історії / Е. Мороко // Народне слово. – 2007. –18 жовтня. – С. 4.

Ножнов М. Сівалки Ельворті / М. Ножнов // Честь хлібороба. – 1999. – 20 липня. – С. 3.

Підлуський І. За ніби тихою прохідною: До 125-річчя з дня заснування «Червоної зірки» / І. Підлуський // Кіровоградська правда. – 1999. – 11 березня. – С. 2.

Плакат-календарь завода земледельческих машин акционерного общества «Р. и Т. Эльворти» 1914 г. // Человек. – 1997. – № 3.

Попович Л. Нащадки Ельворті – на історичній батьківщині / Л. Попович // Кіровоградська правда. – 2002. – 14 вересня. – С. 1.

Роберт і Томас Ельворті знову на своєму заводі // Кіровоградська правда. – 2004. – 8 липня. – С. 1.

Романенко Н. Брати Ельворті: свої в далекій стороні / Н. Романенко // Поштовий вісник. – 2006. – № 4. – С. 5.

Савранова Е. Через годы, через расстояния... / Е. Савранова // Ведомости. – 2004. – 16 июля. – С. 3.

Сергієнко І. На розі Кавалерійської і Чигиринської: З історії заводу «Р. і Т. Ельворті» // Свобода. – 1993. – 11 червня.

Смотренко В. Англійський архів Ельворті / В. Смотренко // Народне слово. – 1995. – 15 червня.

Смолєва Л. У Європу по науку ...: Створено фонд імені Ельворті / Л. Смолєва // Вечірня газета. – 1997. – 10 липня.

Стосунки без крапки у кінці // Кіровоградська правда. – 2008. – 19 серпня. – С. 1.

Так это начиналось... Истоки и события ранних лет. Составлено и написано К. М. Кларксон-Вебб. Перевод с английского Т. Верескуновой // Вечірня газета. – 1994. – 22 липня. – С. 3.

Трішина Н. 135-ліття на «Червоній зірці» / Н. Трішина // 21-й канал. – 2009. – 16 липня. – С. 2.

Френчко Л. Родина Ельворті та їх справа / Л. Френчко // Фаворит. – 2002. – 21 листопада. – С. 2.

«Червоній зірці» – 130 років // Кіровоградська правда. – 2004. – 10 липня. – С. 1.

Шкабой В. Эльворти сегодня / В. Шкабой // Молодіжне перехрестя. – 2008. – 21 серпня. – С. 2.

Это начиналось так / К 120-летию завода «Красная звезда». Письмо Томаса Эльворти своей сестре Эмили о намерении построить завод // Вечірня газета. 1994. – 15 липня. – С. 7.

Юрченко О. Завод Ельворті в роки громадянської війни / О. Юрченко // Народне слово. – 2006. – 6 квітня. – С. 4.

Юрченко О. Р. Ельворті навчив би сьогодні багатьох бізнесменів / О. Юрченко // Кіровоградська правда. – 2004. – 15 червня. – С. 2.

Web-ресурси

Босий Павло. Роберт Ельворті. Спроба біографії.

Виноградов Александр. «Сага об Эльворти» (Украина-Центр)

Вулиця Братів Ельворті в Кропивницькому. Хто вони такі та що зробили для міста (Суспільне новини)

В Кировоград приехали 19 наследников братьев Эльворти

Ельворті Роберт і Томас (Вікіпедія)

Ельворті Роберт і Томас (Енциклопедія сучасної України)

«Ельворті Роберт і Томас» (Кіровоградська обласна бібліотека для дітей ім. Т.Г. Шевченка)