Ельворті Роберт Пірс

Роберт Пірс Ельворті (28 березня 1846, графство Сомерсет, Великобританія – 1 квітня 1925, Словенія) — англійський підприємець, один із засновників акціонерного товариства “Ельворті Роберт і Томас”, одного з найбільших у 1908-1917 рр. виробників сільськогосподарської техніки у м. Єлисаветграді (зараз ВАТ “Червона зірка”).

Життя і діяльність

Роберт Пірс Ельворті народився 28 березня 1846 року у великій родині дрібного фермера Едварда Ельворті. Роберт був старшим сином. Родина мешкала біля невеликого містечка Вівеліском у графстві Сомерсет. У 1865 році Роберт проходить трирічне навчання у Бостоні (графство Лінкольн) у фірмі «Таксфорда та синів», де отримує інженерну освіту. Після закінчення навчання двадцятирічний Роберт Ельворті вирушив до Північної Америки, де щойно закінчилася громадянська війна. Починався його шлях з Пенсільванії, невеликого містечка Лебанон, потім Вільямспорт, де він виготовляв інструменти для лісозаготівлі. Згодом він переїздить до Шембурга у цьому ж таки штаті. Там Роберт виготовляє інструменти для буріння нафтових свердловин. Потім він змінює напрям своєї трудової діяльності і поринає у сферу промислового будівництва. Роберт став успішним молодим інженером у Балтиморській мостобудівній компанії. Він брав участь у зведенні моста Сент-Чарльз через річку Міссурі біля міста Сент-Луїс. Його було відкрито в 1871 році і це була одна з найбільших подібних споруд того часу в США.

Томас Ельворті у своїх листах до брата писав про великі перспективи розвитку сільськогосподарської галузі в Східній Європі. Він запросив Роберта приєднатися до його бізнесу з продажу сільськогосподарської техніки. Брат прийняв запрошення й невдовзі переїхав до Томаса в Румунію, де вони залишалися не довго. Брати Ельворті подорожували на півдні Росії. Спочатку Чернівці, потім — Харків, нарешті зупинся в Єлисаветграді, який на той час був невеликим повітовим містечком Херсонської губернії. Їхній вибір виявився дуже вдалим для заснування бізнесу.

В 1872 році помер їхній батько, Едвард Ельворті. Брати повернулися на батьківщину, щоб залагодити родинні справи. А вже в 1874 році Роберт і Томас Ельворті заснували в Єлисаветграді своє підприємство під назвою “Р. і Т. Ельворті, виробники та імпортери сільськогосподарських машин”, яким володіли в рівних частках. Роберт був конструктором фірми, Томас — менеджером. Підприємство стало досить успішне, продукція користувалася величезним попитом не тільки в Росії, а і в інших країнах, зростало виробництво, відкрся нові філії. Фірма мала свої представництва у 52-х містах Російської імперії, контори були в Лондоні та Нью-Йорку. Про якість продукції свідчать призи та медалі різних міжнародних виставок. В 1907 році фірма трансформується в акціонерне товариство.

В 1887 році Роберт Ельворті тимчасово виїздить до Англії, де одружується зі своєю кузиною Мері Пірс. Подружжя повертається до Єлисаветграда, де вже почалося будівництво сімейного особняка. Перша дитина у них народилася в Єлисаветграді в 1888 році. Дівчинку назвали Люба (в англ. варіанті — Емі Мері). Та через рік вона померла від дифтерії. Любу поховали в міській церкві, яка згодом була зруйнована. Потім у них народся Едвард Пірс (1890-1915), Томас (1892-1917), Хелен Мері (1894-1976), Вільям Ральф (1896-1989) і Хільда Маргарет (1898-1984).

В 1891 році помер брат Томас. Він не мав нащадків, був не одружений, тому частина його бізнесу була поділена серед кузенів, що ж в Англії. Таким було рішення Роберта. Деякі з них приїжджали в Єлисаветград і працювали на заводі.

Роберт Ельворті був щедрим меценатом і багато коштів виділяв для розвитку Єлисаветграда. За його гроші будувалася школа (зараз ЗОШ № 3), він допомагав прокладати трамвайну гілку, фінансував театр, лікарні, будував житло для своїх робітників (район Новомиколаївки). На заводі була створена лікарняна каса, споживча каса, пенсійний фонд і футбольний клуб. В Англії в окрузі Еймос Роберт Ельворті побудував житло для літнього відпочинку сім’ї, яке назвав “Массандра” на честь кримського палацу. Потім цей будинок Ельворті продав за умови, що там буде будинок для людей похилого віку. Там і досі знаходиться будинок для престарілих. У 1904 році Роберт придбав будинок у Хендоні, північний Лондон, де і була резиденція сім’ї Ельворті.

Востаннє Роберт Ельворті приїздив до Єлисаветграда в 1913 році, на півроку, після цього остаточно повернувся до Англії. Керували підприємством в Єлисаветграді його довірені особи. Під час першої світової війни загинули двоє старших синів. Після цих трагічних подій за проханням батька його сина, Вільяма Ральфа, було демобілізовано. Він мав повернутися в Росію і очолити сімейний бізнес. Але цього не сталося через громадянську війну. Після війни він керував Лондонським відділенням фірми.

Більшовицький уряд націоналізував фірми Ельворті, припинив виробництво. Роберт Ельворті висунув майнові претензії до радянського уряду через британське Міністерство іноземних справ, проте вони не були задоволені. Навіть після націоналізації без будь-якої компенсації Роберт Ельворті продовжував дбати про працівників заводу. Він звертався до уряду щодо пенсійних виплат робітникам.

Після війни Роберт Ельворті не займався бізнесом до 1925 року, коли на запрошення Ф.Майша, інженера й колишнього керівника акціонерного товариства виїхав до Словенії в містечко Мерібор як консультант. Там він захворів на інфлюенцу, що ускладнилася запаленням легенів, і помер 1 квітня 1925 року. Його тіло перевезли до Лондона й 15 квітня поховали на цвинтарі церкви св. Марії в Хендоні. Там же в 1948 році була похована його дружина Мері Ельворті, їм встановлено спільний надгробок.