Відмінності між версіями «Дудченко (Ковбасенко) Іван Степанович»
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:DudchenkoIS.jpg|мини|слева|200px|<p style="text-align:center;">'''Іван Степанович Дудченко (Ковбасенко)'''</p><p style="text-align:left;"><b>народився</b> — 19.09.1857<br /><b>місце народження</b> — м. Новомиргород, Херсонської губернії, нині Кіровоградської області<br /><b>дата смерті</b> — 05.06.1917<br /><b>місце смерті</b> — м. Дніпропетровськ<br /><b>місце поховання</b> — с. Листопадове Новомиргородського району]]</p> | [[Файл:DudchenkoIS.jpg|мини|слева|200px|<p style="text-align:center;">'''Іван Степанович Дудченко (Ковбасенко)'''</p><p style="text-align:left;"><b>народився</b> — 19.09.1857<br /><b>місце народження</b> — м. Новомиргород, Херсонської губернії, нині Кіровоградської області<br /><b>дата смерті</b> — 05.06.1917<br /><b>місце смерті</b> — м. Дніпропетровськ<br /><b>місце поховання</b> — с. Листопадове Новомиргородського району]]</p> | ||
| − | '''Іван Степанович Дудченко (Ковбасенко)''' (19 вересня 1857, м. Новомиргород Херсонської губернії, нині Кіровоградської області | + | '''Іван Степанович Дудченко (Ковбасенко)''' (19 вересня 1857, м. Новомиргород Херсонської губернії, нині Кіровоградської області – 5 червня 1917, м. Дніпропетровськ) – український та російський лікар-епідеміолог, мікробіолог, відомий дослідник. |
==Життя та діяльність== | ==Життя та діяльність== | ||
Поточна версія на 18:48, 2 листопада 2017
Іван Степанович Дудченко (Ковбасенко) (19 вересня 1857, м. Новомиргород Херсонської губернії, нині Кіровоградської області – 5 червня 1917, м. Дніпропетровськ) – український та російський лікар-епідеміолог, мікробіолог, відомий дослідник.
Життя та діяльність
Іван Ковбасенко народився 19 вересня 1857 року в місті Новомиргород Херсонської губернії в родині дрібного поміщика.
Навчався в Златопільському дворянському училищі, закінчив Колегію Павла Ґалаґана у 1880 році, після чого в 1885 році закінчив медичний факультет Київського університету Святого Володимира. За студентську працю «Будова та розвиток надниркових залоз» нагороджений золотою медаллю.
Після закінчення Університету змінив прізвище Ковбасенко на дівоче прізвище матері – Дудченко, тому його перші наукові праці опубліковані відповідно під прізвищем Ковбасенко, від 1897 – під подвійним, після 1904 – Дудченко.
Лікарську діяльність розпочав у Семирічинській області (нині Казахстан). З 1890 року працював у Одеському карантині, у 1893 – Канівському повіті Київської губернії, з 1895 – у Хабаровському військовому шпиталі (Росія). З 1896 по 1898 роки працював старшим лікарем Шелопугінської військової лікарні в станиці Стрітенській, а також молодшим лікарем окремого артилерійського дивізіону в Нерчинську.
У 1908 році спеціальною протичумною комісією І. С. Дудченка направили в прикордонні з Монголією райони Забайкальської області для вивчення чуми.
У 1912 році Дудченко став першим завідувачем Читинської протичумної лабораторії. Займався її технічним оснащенням, підготовкою кадрів й організацією наукової та протиепідемічної роботи.
Іван Дудченко став одним з перших, хто висловив припущення про взаємозв'язок чуми в людей і так званої «хвороби тарбаганів», що в 1911 році було підтверджено академіком Заболотним. Лікар описав ряд спалахів чуми, Наукові праці Дудченка з епідеміології та епізоотології чуми отримали міжнародне визнання. Одним з перших обґрунтував бактеріологічну природу дитячих проносів. Запропонував методику лікування трахоми. Удосконалював способи транспортування поранених з поля бою. Першим виявив ендемічні вогнища прокази на Забайкаллі. Перебував у Киргизстані, де в результаті вивчення народного побуту для Київського акушерсько-гінекологічного товариства розробив модель дитячої колиски, що відповідала нормам гігієни.
Всього Дудченком було опубліковано понад 90 наукових повідомлень, присвячених вивченню чуми, малярії, черевного тифу, туберкульозу. Його наукові праці з епідеміології та епізоотології чуми отримали міжнародне визнання і лягли в основу сучасних уявлень про природу осередків інфекції на Далекому Сході і в Монголії.
Іван Дудченко загинув під час бандитського нападу 5 червня 1917 року.
Вшанування пам’яті
Одну з вулиць Новомиргорода названо ім’ям Івана Дудченка. У Читі на приміщенні протичумної станції йому відкрито меморіальну дошку.
Бібліографія
Праці І.С. Дудченка
Тарбаганья чума на людях в Южном Забайкалье и в Северной Монголии // Вет. врач- 1910- № 5;
Об «уровской» болезни // Сибир. Врач - 1914.- № 23;
Геморрагическая септицемия у людей и ее сходство с чумой // Сибир Врач.- 1915- 15–16;
К вопросу о методах изучения эпидемической чумы в Забайкальской области и в пограничных с нею частях Северной Монголии // Сибир.Врач- № 17–18.
Про життя і діяльність
Бойко, І. Лікар І.С.Дудченко (1857-1917) [Текст] / І. Бойко // Кіровоградська правда. - 1962. - 8 липня
Бойко, І. Світлий розум [Текст] : Дудченко І.С. / І. Бойко, А. Кохан // Червона зірка. - 1967. - 10 серпня
Бойко, І. Селянський лікар [Текст] / І. Бойко // Черкаська правда. - 1967. - 19 січня
Доморадский И. В., Ховтый И. Ф.Иван Степанович Дудченко // Изв. Ир- кут. н.-и. противочум. ин-та. 1957. Т. 16;
Зеленуха С. І. Пам’яті І. С. Дудченка // МКЖ. 1958. Т. 20, вип. 4;
Казимиров В. В. По следам забытой жизни: Доктор И. С. Дудченко. Чита, 1957.
Кохан А. Иван Степанович Дудченко (1857–1917) // Сов. здравоохранение Киргизии. 1973.- № 5.
Трибуцька, О. Нашого цвіту - по всьому світу [Текст] / О. Трибуцька // Народне слово. - 2011. - 11 серпня. - С. 9 : фото