Донець Михайло Олександрович
Михайло Олександрович Донець (3 жовтня (20 вересня) 1900, м. Полтава – 21 січня 1981, м. Кіровоград) – український режисер, актор. Заслужений артист УРСР (1940).
Життя і діяльність
Донець Михайло Олександрович народився 20 вересня (за старим стилем) 1900 року в м. Полтаві. Його батько був шевцем, кустарем-одиночкою, мати – домашньою господаркою. З дитячих років у малого Михайла виявився непоганий голос і він був прийнятий до архієрейського хору на повний інтернат. З 1915 року Михайло навчався в Полтавській бурсі, а потім в Духовній Семінарії, яка з початком революції припинила своє існування.
В кінці 1916 року помер батько Михайла Олександровича, залишивши матір і трьох дітей без жодних коштів і йому, неповнолітньому юнакові, довелось дбати, як старшому в сім’ї, про матеріальну підтримку сім’ї. І тут трапилась щаслива нагода. 1 червня 1917 року до м. Полтави прибув на гастролі з Києва український театр М. К. Садовського, куди юнака з гарним голосом було зараховано до складу хористом. Ця дата фактично і є початком його професіональної діяльності в театрі, що не припинялася до кінця його життя.
З осені 1917 року до червня 1918 року Михайло Олександрович працював в театрі П. Саксаганського і М. Заньковецької з режисером П. Романицьким, який прибув до м. Полтави на зимовий сезон. З 1918 по 1923 рік його доля пов’язала з Полтавським українським театром, що був організований, як стаціонарний при Губполітосвіті та Губвійськоматі. Зовсім короткий час (1923-24 рр.) М. О. Донець працював в театрі ім. І. Франка, що перевівся з Донбасу до Харкова і був реорганізований в столичний театр України. Після гастролей театру в Одесі Михайла Олександровича, як уже досвідченого театрала залишають для організації постійного Одеського українського театру, де він пропрацював до 1926 року. Згодом М. Донець отримує запрошення до театру ім. М. Заньковецької і восени 1926 року переїздить до Дніпропетровська, де працює актором і режисером-лаборантом до осені 1929 року. Коли постало питання про організацію в Харкові першого українського театру музичної комедії, Михайла Олександровича, як досвідченого актора і режисера, переводять до Харківського театру музичної комедії. З утворенням в Харкові українського театру Революції, М. О. Донець був переведений до цього театру, де працював актором і режисером до 1939 року. Слід відзначити, що 1937 року відбулося злиття харківських театрів в один і став він називатися театром Ленінського Комсомолу.
За харківський період роботи 9 травня 1940 року М. О. Донець отримав від уряду України почесне звання заслуженого артиста Української РСР.
З утворенням Сумської області, що була свого часу в складі Харківської, Михайло Донець був переведений управлінням в справах мистецтв до міста Суми для організації обласного драматичного театру. Тут він працював на посаді режисера і актора до 1949 року.
Під час Другої світової війни, у вересні 1941 року Сумський драматичний театр разом з режисером був евакуйований на південний Урал до м. Мідногорська, Бузулука та Бугуруслана, де вони працювали до весни 1944 року. 22 березня 1944 року М. О. Донець повернувся з театром до м. Суми, активно включається у відбудовчий процес міста й зруйнованого гітлерівцями театру. За цей тяжкий період відбудови обирався депутатом міської Ради по м. Суми.
В 1949 році Михайла Олександровича Донця запрошено до Кіровоградського обласного музично-драматичного театру імені М. Л. Кропивницького. У 1949-1965 роках він – головний режисер театру корифеїв. Впродовж цих років здійснив постановку 51-ї вистави, в багатьох з яких виступав як актор. 50-60-ті роки ХХ століття стали зенітом повного розквіту талантів видатного режисера, самобутнього неповторно-яскравого актора, колоритного оперного співака, професійного піаніста і диригента Михайла Донця.
Актори Кіровоградського українського музично-драматичного театру ім. М.Л. Кропивницького.
Другий праворуч – Михайло Донець. м. Кіровоград. 1955 р.
Для колективу театру імені М. Л. Кропивницького, за спогадами його сучасників, Михайло Донець став живим носієм, яскравим унаочненням всієї мистецької реалістичної системи Марка Кропивницького, віддзеркаленням усіх найкращих традицій театру корифеїв, що за влучним висловом К. С. Станіславського «увійшли золотими літерами на скрижалі історії світового мистецтва».
Сотні аншлагів на Кіровоградщині, в Чечні, в Північній Осетії, Тулі, Рязані, Тюмені, в Башкирії та Колундійських степах – це було нормою показу місячних гастролей у кожному із вище перерахованих місць. А Гайворон, Ульянівка, Голованівськ, Новоархангельськ, Вільшанка відвідували по 30 аншлагів. Люди йшли дивитися його вистави по кілька разів.
М. О. Донець на відкритті ХХ «Театральної весни». м. Кіровоград,
Будинок культури ім. Жовтня. Травень 1979 р.
Михайло Олександрович був людиною толерантною, надзвичайної скромності. Театр, сцену, вистави і ролі любив до самозречення, до останнього подиху. Завершивши кар’єру головним режисером музично-драматичного театру ім. М.Л. Кропивницького М. О. Донець ще певний час (1965-81 рр.) працював режисером «Народного аматорського театру» Олександрійського міського будинку культури. Саме тут, на робочому місці 21 січня 1981 року Михайла Олександровича не стало.
Як безпосередній учень Саксаганського та Садовського, талановитий режисер Михайло Олександрович Донець залишив після себе чимало яскравих думок і роздумів, переконань, заповітів, які свідчать про його пряму безпосередню спадкоємність корифеям, практичним продовженням їх святої мистецької справи у його сценічній діяльності, яка дійшла і до сьогодення.
Вистави:
«Маруся Богуславка» М. Старицького (1950, 1960, 1965)
«Тарас Бульба» (1951) за М. Гоголем
«Вій» (1959) за М. Гоголем
«Безталанна» І. Карпенка-Карого (1952, 1960)
«Паливода ХVІІІ століття» І. Карпенка-Карого (1955)
«Катерина» за Т. Шевченком (1955)
«У неділю рано зілля копала» за О. Кобилянською (1955)
«Біла акація» І. Дунаєвського (1956)
«Овеча криниця» Лопе де Веґи (1959)
«Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського (1962)
«Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка (1963)
Ролі:
Золотницький («Хазяїн» І. Карпенка-Карого)
Вересай («Соло на флейті» І. Микитенка)
Возний, Петро («Наталка Полтавка» І. Котляревського)
Батько («Катерина» за Т. Шевченком)
Остап, («Тарас Бульба» за М. Гоголем)
Батько («Вій» за М. Гоголем)
Посол («Червона калина» В. Сокола)
Шельменко («Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка)
Бібліографія
100-річчю майстра присвячується : [про Михайла Олександровича Донця] // Кіровоградська правда. – 2000. – 7 жовтня. – С. 2
Босько Володимир. Донець Михайло Олександрович // Визначні постаті Степової Еллади / В. Босько; Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського. – Кіровоград, 2004. – Ч.1. – С. 89 : фото
Босько Володимир Миколайович. 120 років тому народився Михайло Олександрович Донець… // Історичний календар Кіровоградщини на 2020 рік. Люди. Події. Факти / В. М. Босько ; КЗ «КОІППО ім. Василя Сухомлинського». – Кропивницький, 2019. – C. 221 : фото
Войченко Гарій. Він увійшов золотими літерами на скрижалі театрального мистецтва / Гарій Войченко // Кіровоградська правда. – 2018. – 25 травня. – С. 10 : фото Стаття присвячена відомому режисеру Михайлу Донцю, корифею українського радянського театру.
Галицький М. Смолоскип, запалений геніями / М. Галицький // Наше місто. – 2014. – 27 березня. – С. 4
Галицький Микола. Смолоскип, запалений геніями (Слово про Михайла Донця) // Золота духовна скарбниця Кіровоградщини : слово про корифеїв українського театру / Микола Галицький. – Кіровоград, 2014. – С. 134-142
Галицький Микола. Слово про Михайла Донця / Микола Галицький // Народне слово. – 2014. - 24 квітня. – С. 8 : фото
[Донець Михайло Олександрович] // Біланюк Ю. Ф. Театральна Олександрія / Ю. Біланюк, А. Кохан. – Олександрія, 2002. – С. 26-27
[Донець Михайло Олександрович] // Кіровоградщина у дзеркалі часу : театральне мистецтво : фотоальбом / авт.-укл.: Володимир Шурапов, Світлана Ушакова ; за заг. ред. Олександра Чуднова. – Кіровоград, 2013. – С. 34-35 : фото
Донець Михайло Олександрович // Мистецтво України: біографічний довідник / За ред. А.В.Кудрицького. – К., 1997. – С. 217
Здір Л. Це була людина невичерпного таланту і титанічної праці / Л.Здір // Народне слово. – 2000. – 10 жовтня. – С. 3
Казнадій І. Останній з наших могікан // Нар. слово. 2002. – 20 вересня
Кононенко П. Півстоліття на сцені [про режисера театру ім. М. Л. Кропивницького Донця Михайла] // Кіровоградська правда. – 1968. – 11 лютого
Рябцев Г. Донець – це епоха в театральному житті нашого краю // Народне слово. – 1995. – 5 жовтня. – С. 3
Шурапов В. Донець Михайло Олександрович // Енциклопедія Cучасної України : в 25 т. / НАH України; Наук. тов-во ім. Т. Г. Шевченка; Координац. бюро Енциклопед. Сучасної України НАН України – К., 2008. – Т. 8 – С. 267 : фото
Шурапов В. Останній із могікан // Про що мовчить сцена… : Цикл передач радіожурналу «Криниця» Кіровоградської державної телерадіокомпанії / Володимир Шурапов. – Кіровоград, 2002. – С.213-221
Web-ресурси
Донець Михайло Олександрович (Вікіпедія)
Галицький Микола. Слово про Михайла Донця (Сайт Кіровоградського обласного краєзнавчого музею)
Історія театру на Кіровоградщині (Сайт ОУНБ ім. Д. І. Чижевського)
Шурапов В. П. Донець Михайло Олександрович (Енциклопедія Сучасної України)