Відмінності між версіями «Дмитрян Ганна Михайлівна»

Матеріал з wiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рядок 54: Рядок 54:
 
Файл:Dmit5.jpg|Лікарня Святої Анни, побудована за сприяння Ганни Дмитрян.
 
Файл:Dmit5.jpg|Лікарня Святої Анни, побудована за сприяння Ганни Дмитрян.
 
Файл:Dmit6.jpg|Церква св.Пантелеймона (Дмитрянська), що була зруйнована у 1932 році.
 
Файл:Dmit6.jpg|Церква св.Пантелеймона (Дмитрянська), що була зруйнована у 1932 році.
Файл:Dmit7.jpg|Перлина Бобринця — Вознесенський храм.
+
Файл:Dmit7.JPG|Перлина Бобринця — Вознесенський храм.
 
Файл:Dmit8.jpg|Фонтан і частина фасаду лікарні Святої Анни.
 
Файл:Dmit8.jpg|Фонтан і частина фасаду лікарні Святої Анни.
 
</gallery>
 
</gallery>
Рядок 62: Рядок 62:
 
Фото. Перлина Бобринця — Вознесенський храм.
 
Фото. Перлина Бобринця — Вознесенський храм.
 
Фото. Фонтан і частина фасаду лікарні Святої Анни.
 
Фото. Фонтан і частина фасаду лікарні Святої Анни.
 
 
  
 
==Бібліографія==
 
==Бібліографія==

Версія за 15:09, 18 грудня 2012

Ганна Михайлівна Дмитрян

народився — 1843
місце народження — м. Новомиргород, Єлисаветградський повіт, Херсонська губернія
дата смерті — 13.01.1913
місце смерті — м. Бобринець, Єлисаветградський повіт, Херсонська губернія
місце поховання — м. Бобринець, православний храм Св. Пантелеймона, 1933 р. - перепохована на Грицькованському цвинтарі

Ганна Михайлівна Дмитрян (1843, м. Новомиргород – 1913, м. Бобринець) — видатна місцева меценатка. Завдяки її сприянню були побудовані дві лікарні — у Єлисаветграді й Новомиргороді та Вознесенський собор у Бобринці, а також кілька матеріальних пам'яток області.


Життя і діяльність

Її до цього кроку сподвигло не честолюбство,
а благородний порив люблячого серця та глибоке
усвідомлення необхідності допомоги бідним,
бажання творити добро і милосердя

П. Ревуцький

Ганна Дмитрян народилася 1843 року в місті Новомиргород Єлисаветградського повіту Херсонської губернії в родині багатого купця Михайла Мартакі, грека за походженням. Юність дівчина провела в Новомиргороді. Коли їй виповнилося 20 років, вона вийшла заміж за Афанасія Дмитряна. Таким чином поєдналися два капітали. Афанасій Федорович також мав грецьке походження, як і батько Ганни. Він був діловим партнером старого Мартакі, й за віком на тридцять років старший за дружину. Явище звичайне в грецьких родинах. Відомо, що ця діаспора завжди прагнула до неподільності й примноження родових багатств, тому й одружувалися виключно за своєю національною ознакою. Шлюб тривав понад двадцять років, а в 1884 р., на 41 році життя Ганна Михайлівна овдовіла. Невдовзі нова втрата підкосила жінку:  померла від сухот (за іншими джерелами — від холери) її донька. 

Глибока віра в Бога спрямувала її на шлях доброчинності. Отримавши від чоловіка та батька спадщину, вона зайнялася благодійною діяльністю. В 1886-1889 рр. Ганна Михайлівна завершує розпочате будівництво оригінального православного храму Св. Пантелеймона в Бобринці. Унікальність його в тому, що одношатровий велетень був оздоблений гарними голубими кахлями з кераміки (мюдівської глини), виготовленими бобринецькими спеціалістами (майстер Ф. Л. Гоц), та розписані рідким розчином золота. Іконостас, притворне оздоблення церкви були виконані з фарфору та кипарисового дерева у старовізантійському стилі, а розписували їх монахи Києво-Печерської Лаври в 1886-1888 роках.

Місцевий дослідник історії краю Микола Криворучко стверджує, що на фото, яке йому передали старожили Бобринця, зображена саме церква Святого Пантелеймона, або, як її називали в народі, Дмитрянська.

Dmit6.jpg

Старожили переповідають, що коли "совєти" хотіли зруйнувати церкву, підірвавши її, вона піднялася в повітря і знову стала на своє місце. Ніщо не могло зруйнувати визначну пам'ятку. Її розібрали по цеглині в 1939 році... У місцевому музеї зберігся лише фрагмент цієї прекрасної будівлі. На її місці згодом спорудили будинок культури "Комінтерн", який в 90-х роках теж знищили. В 1904 році в Єлисаветграді по вулиці Костельній, що поблизу вокзалу та за двісті метрів від особняка пані Ганни Дмитрян, зведено лікарню Товариства Червоного Хреста й названо (в пам’ять її померлої доньки) – іменем Святої Анни. На урочистих закладинах, за традицією, котлован освятили церковні чини. Ганна Михайлівна кинула під наріжний камінь пару жмень золотих і срібних монет та поклала кілька цеглин у куті.

На будівництво лікарні були заготовлені найкращі матеріали: високоякісна цегла й дерево, найцінніший камінь, теракотові плити. Ганна Михайлівна брала активну участь у плануванні будівлі: вносила зміни і доповнення до проекту, наголошуючи на зведенні окремого житла для лікарів. Вона пропонувала розбити сквер із алеями, що освітлювались в нічний час електричними ліхтарями, ініціювала спорудження фонтану, який, крім естетичної функції, слугував ще й велетенським кондиціонером. Навіть незважаючи на помітне збільшення вартості об’єкту, меценатка наполягла, аби на підлозі лікарняних палат поверх теракотової плитки, за проектом, постелили дубовий паркет, що, зрозуміло, неабияк покращувало тепловий режим. Коли постала проблема з утепленням підвідних труб водяного опалення, Ганна Михайлівна вибрала з кількох способів найякісніший і найдорожчий — з використанням азбестового тіста. На поміч собі Г. М. Дмитрян запросила лікаря Єлисаветградської земської лікарні О. А. Юцевича, котрий повинен був стежити за виконанням усіх санітарних вимог, облаштовувати операційну залу, виписувати меблі й інструментарій, давати поради стосовно освітлення та дезінфекції. Менше ніж за два роки лікарня була освячена і відкрита. Така поспішність будівництва пояснюється тим, що йшла російсько-японська війна і тисячі поранених потребували термінової медичної допомоги. Ганна Михайлівна особисто через уповноваженого зв'язалася з контр-адміралом Кознаковим і дала згоду на утримання в лікарні ще додатково 100 ліжок для поранених воїнів.

За доброчинність Херсонський губернатор нагородив Ганну Дмитрян знаком ордена І ступеня Російського Товариства Червоного Хреста, а П. Ревуцький вручив їй диплом на звання почесної опікунки лікарні Червоного Хреста в Єлисаветграді. Слід відзначити, що щира повага й довіра Ганни Дмитрян до талановитого місцевого архітектора Якова Паученка і понад десятилітня співпраця принесли добрі плоди, бо, окрім єлисаветградської лікарні, зведено подібну і в Новомиргороді.

Лікарню для народу “Цегляне диво” або “Палац для хворих” було відкрито 1912 року. В ній безкоштовно лікували та харчували хворих — мешканців міста й навколишніх сіл.

До працівників своїх установ жінка ставилася з великою пошаною. Наприклад, вибираючи головного лікаря в Новомиргород, Дмитрян їздила до Києва, аби дізнатися про кращих студентів-медиків університету Святого Володимира. Їй назвали двох-трьох випускників, яких залишали при кафедрах для підготовки в професуру. Ганна Михайлівна звернула увагу на одного з них на прізвище Кміта. Запропонувала їхати у глибинку лікарем. Молодий чоловік відповів, що має одержати значну стипендію для подальшого навчання в Києві. Тоді Дмитрян пообіцяла щомісячну зарплатню втричі більшу за ту стипендію. Прибувши на місце, лікар Кміта оглянув побудований для нього будинок, лікарню і вмить забув про Київ та професуру.

До 300-річчя панування імператорського роду Романових Ганна Михайлівна бере участь у фінансуванні будівництва в Бобринці. Саме там, за проектом архітектора Я. В. Паученка, який копіював Київський Володимирський собор, був зведений величний трьохшатровий Вознесенський. Це було в 1912 р. За  кошти Г.Дмитрян при цьому соборі будувалися церковно-приходське училище і гуртожиток для причту (священиків, дяків, вікаріїв). По тому її благодійницька діяльність спрямовується на забезпечення населення медичною допомогою. В Бобринецьку та Витязівську лікарні було вкладено 50 тисяч золотих карбованців готівкою.

На схилі життя Ганна Михайлівна залишила заповіт, в якому потурбувалася й про своїх сестер, племінників, онуків, поклавши на їхні банківські рахунки чимало грошей.

Померла Ганна Дмитрян 13 січня 1913 року на 70-му році життя від раку шлунка. За заповітом поховали її в родинному склепі, який було споруджено під зведеним нею собором Св. Пантелеймона.

Вшановуючи пам'ять своєї опікунки, працівники лікарні св. Анни замовили для неї молебень і помістили в газеті «Голос Юга» некролог: «Больница св. Анны извещает о кончине своей благотворительницы, учредительницы и пожизненной попечительницы — А. М. Дмитрян...»

Щороку в січні, аж до революції 1917 р., на честь Ганни Михайлівни служили молебен у Ковалівській церкві Єлисаветграда та в Св. Пантелеймонівському храмі у Бобринці; роздавали милостиню, лікували немічних та хворих.


Пам’ять


Фото. Лікарня Святої Анни, побудована за сприяння Ганни Дмитрян. Фото. Церква св.Пантелеймона (Дмитрянська), що була зруйнована у 1932 році. Фото. Перлина Бобринця — Вознесенський храм. Фото. Фонтан і частина фасаду лікарні Святої Анни.

Бібліографія

Багацький Л. Таємниці роду Мартакі / Л. Багацький // Народне слово. - 2009. - 28 липня. - С. 6

Багацький Л. Більшовик Петровський: таємниці зрілого віку / Л. Багацький // Кіровоградська правда. - 2011. - 1 лютого. - С. 6

Багацький Л. Про собори, лікарні та Ганну Дмитрян / Л. Багацький // Кіровоградська правда. - 2010. - 11 червня. - С. 9

Багацький Л. Секрети дитинства більшовика Петровського / Л. Багацький // Кіровоградська правда. - 2010. - 19 жовтня. - С. 6

Діброва Д. Цегляне диво / Д. Діброва // Новомиргородщина. - 2009. - 16 січня. - С. 1, 6

Карасьова Н. Лікарня святої Анни Червоного Хреста / Карасьова Н. // Елисаветградские ведомости. - 2003. - 21 марта. - С. 7

Козак Я. Кіровоград мусить зберегти історичний центр: Чию ж пам’ять вшановувати? / Я. Козак // Кіровоградська правда. - 2012. - 24 січня. - С. 3: фото

Лашкул Г. Анна Михайлівна Дмитрян: Мати. Меценат. Зодчий. Знакові постаті краю / Г. Лашкул // Честь хлібороба. - 2006. - 7 січня. - С. 2

Лашкул Г. Загадки Бобринеччини / Г. Лашкул // Честь хлібороба. - 2008. - 27 вересня. - С. 8; Честь хлібороба. - 2009. - 1 січня. - С. 4

Леус І. Анна, яку називали святою / І. Леус // Честь хлібороба. - 2009. - 10 листопада. - С. 3

Леус І. Пам’ятаймо минувшину степу: Бобринецькій лікарні - 130 років / І. Леус // Честь хлібороба. - 2005. - 29 листопада. - С. 2

Могилюк В. В. Святу Анну вже пошановано, а коли ж вшануємо пам’ять про щедру жінку?: Пологовому будинку №2 імені Святої Анни - 100! / В. Могилюк // Вечірня газета. - 2004. - 19 березня. - С. 5

Могилюк В. Віхи становлення медицини степової столиці / В. Могилюк, Ю. Тютюшкін // Народне слово. - 2009. - 3 лютого. - С. 6-7

Несен А. Будинок, де народилося чимало мешканців міста: Єлисаветграду - 250 / Несен А. // Елисаветградские ведомости. - 2004. - 5 марта. - С. 1,4

Планида Степана Кожум'яки //Упор. Ю. Колісник. - Черкаси: Брама, 2004. - 224с., іл.


Web-ресурси

Ганна Дмитрян. Матеріал з Вікіпедії. Міська лікарня (лікарня Ганни Дмитря́н)

Про монументи, пам'ятники і благодійність http://kir-kray.do.am/publ/3-1-0-399

Цегляне диво http://novomirgorod.com/index.php?name=Pages&op=page&pid=143