Глушко Олександр Олександрович

Матеріал з wiki
Версія від 12:23, 6 липня 2018, створена Wikiuser (обговорення | внесок) (Створена сторінка: [[Файл:GlushkoOO.jpg|мини|200px|<p style="text-align:center;">'''Олександр Олександрович Глушко'''</p><p style="text-align:l...)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Олександр Олександрович Глушко

народився — 4 липня 1963
місце народження — м. Олександрія Кіровоградської області
дата смерті — 14.02.1992
місце смерті — Київський шпиталь, від поранень
місце поховання — м. Кіровоград, Далекосхідне кладовище

Олександр Олександрович Глушко (4 липня 1963 ‒ м.Олександрія ‒ 25 лютого 2016 ‒ Київський шпиталь) ‒ учасник антитерористичної операції.

Життя і діяльність

Глушко Олександр Олександрович народився 4 липня 1963 року в м. Олександрії Кіровоградської області. Згодом його родина переїхала до Малої Виски. Після закінчення школи відслужив строкову військову службу інструктором з водіння бойових машин піхоти, вступив на історичний факультет Кіровоградського державного педагогічного інституту ім. О.Пушкіна, по завершенні якого працював учителем історії в селі Олександрівці Маловисківського району. Там він одружився, народився син Ігор. Після вчителювання Олександр служив у пожежній частині, а згодом став приватним підприємцем. Під час однієї з хвиль часткової мобілізації додому до О.Глушка прийшли з військкомату й повідомили, що армії потрібні такі військові спеціалісти, як він. На запитання дружини, навіщо він іде на війну, Олександр відповів як патріот: «Якщо не я, то хто?»

Олександр Глушко проходив службу у 34-му окремому мотопіхотному батальйоні, 57-а окрема мотопіхотна бригада, працював водієм автомобільного відділення взводу матеріально – технічного забезпечення військової частини п/п В5509 в званні молодшого сержанта. Був мужньою, сміливою людиною, хорошим бойовим побратимом. «Він ніколи не боявся іти в бій, а ми завжди були спокійні, коли поруч був Олександр. Одним з перших навчав молодих військовій справі…», розповідав про О.Глушка його бойовий побратим із позивним «Кривбас». Під час виконання бойового завдання поблизу смт Зайцеве під Горлівкою (Донецька область) перед самісінькою демобілізацією дістав уламкове поранення й контузію, проходив лікування у військових шпиталях Харкова й Києва. Сім місяців дружина й син щотижня відвідували Олександра і робили усе, що було потрібно в такому випадку. Були щиро вдячні за допомогу й волонтерам.

Помер Олександр у столичному шпиталі 25 лютого 2016 року через зупинку серця. 29 лютого Героя поховали у м. Кіровограді на Далекосхідному кладовищі. Цей день було оголошено Днем жалоби.

Бібліографія

Лісниченко, Ю. За Україну, за її волю, за народ [Текст] / Ю. Лісниченко // Вечірня газета. - 2016. - 23 вересня. - С. 6

Новини [Текст] // Наше місто. - 2016. - 3 березня. - С. 3

Остання путь Героя [Текст] // Нова газета. - 2016. - 3 березня. - С. 1 : фото

Пєшехонов, Р. У бійця не витримало серце [Текст] / Р. Пєшехонов // Вечірня газета. - 2016. - 4 березня. - С. 3

Web-ресурси

Глушко Олександр Олександрович - Книга пам'яті загиблих

Глушко Олександр Олександрович