Глобенко Олексій Іванович
Олексій Іванович Глобенко (9 травня 1988, с. Ємилівка, Голованівський район, Кіровоградська область ‒ 29 липня 2014, с. Латишеве, Шахтарський район, Донецька область, Україна) ‒ український військовослужбовець, спецпризначенець, старшина Збройних Сил України.
Життя і діяльність
Глобенко Олексій Іванович народився 9 травня 1988 року в селі Ємилівка Голованівського району Кіровоградської області. В п’ятирічному віці з батьками переїхав до Гайворону. Навчався в загальноосвітній школі №3. Після закінчення 9 класів вступив до Гайворонського професійного аграрного ліцею, де здобув професію «Муляр, штукатур, лицювальник-плиточник». У 2007 році призваний на строкову службу. Далі продовжив службу за контрактом. Служив у роті спеціального призначення 1-го загону 3-го окремого полку спецпризначення, військової частини № А0680 міста Кропивницького у званні сержанта та головного сержанта. З початком російської збройної агресії проти України підрозділ Глобенка відправили в Крим. Після виходу з окупованого Криму брав участь в антитерористичній операції на Сході України, учасник боїв за Донецький аеропорт.
28 липня 2014 в складі розвідгрупи з 19 військовослужбовців 3-го полку під загальним командуванням підполковника Сергія Лисенка виїхав в район міста Сніжне на спецзавдання з евакуації пілотів збитого літака Су-25. Група успішно провела операцію з порятунку одного пілота збитого штурмовика. Повератючись до місця розташування і за пропозиціцєю власника ферми 61-річного Микола Бутрименка заночували в ангарі поблизу села Латишеве. Власник ферми доніс про це терористам, які приїхали на бронетехніці і оточили ферму 29 липня. В нерівному бою з терористами загинули 10 спецпризначенців: підполковник Сергій Лисенко, капітан Кирило Андреєнко, капітан Тарас Карпа, старшина Олексій Глобенко, старшина Андрій Шершень, сержант Анатолій Бузуляк, старші солдати Сергій Гришин, Лев Панков, Ярослав Шимчик та Роман Рикалов.
Старшина Глобенко особисто ліквідував БТР та двох терористів, у бою зазнав смертельного поранення від вибуху артилерійського снаряду. У Олекесія Глобенка залишились дружина Тетяна, 2-річний син Владислав і син дружини від першого шлюбу 9-річний Данило. Місце поховання: м. Кіровоград, Ровенське кладовище, Алея Слави.
Нагороди
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом «За мужність III ступеня» (14.11.2014, посмертно). Рішенням виконкому Кіровоградської міської ради № 399 від 26.08.2014 нагороджений відзнакою «За заслуги» ІІ ступеня (посмертно). Нагороджений відзнакою УПЦ КП медаллю «За жертовність і любов до України» (червень 2016, посмертно).
Вшанування пам'яті
В лютому 2015 року у місті Гайворон на фасаді професійного аграрного ліцею відкрито меморіальну дошку випускнику навчального закладу Олексію Глобенку. У Гайвороні на фасаді ЗОШ № 3 І-ІІІ ст. відкрито меморіальну дошку на честь випускника школи Олексія Глобенка.
Бібліографія
Гора, Алексей. Трудная миссия [Текст] / Алексей Гора // Украина-Центр. - 2017. - 20 апреля. - С. 13 : фот.
Гуцалюк, Максим. Судять вбивць спецпризначенців [Текст] / Максим Гуцалюк // Народне слово. - 2018. - 8 лютого. - С. 4 : фото
Іванова, Ірина. Два дні у жалобі: Кіровоград попрощався з сімома вояками [Текст] / Ірина Іванова // Кіровоградська правда. - 2014. - 8 серпня. - С. 1, 3 : фото. кол.
Коцюбенко, Ирина. Алексей Глобенко говорил: "Еще пару месяцев - и все будет хорошо!" [Текст] / Ирина Коцюбенко // Первая городская газета. - 2015. - 12 февраля. - С. 4 : фото.
Награды нашли своих героев [Текст] // Первая городская газета. - 2014. - 28 августа. - С. 5
Они ушли, чтобы жили мы [Текст] // Первая городская газета. - 2014. - 30 октября. - С. 4
Пташник, Т. Під Савур-Могилою наші полягли [Текст] / Т. Пташник // Наше місто. - 2014. - 14 серпня. - С. 2