Відмінності між версіями «Вайсенберг Самуїл Абрамович»

Матеріал з wiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку
(Створена сторінка: [[Файл:Vaisenberg_S_A.jpg|мини|<p style="text-align:center;">'''Самуїл Абрамович Вайсенберг'''</p><p style="text-align:left;"><...)
 
Рядок 30: Рядок 30:
  
 
<gallery>
 
<gallery>
Файл:Vaisenberg_budiv.jpg.jpg|Будинок, в якому мешкав С. Вайсенберг.
+
Файл:vaisenberg_budiv.jpg.jpg|Будинок, в якому мешкав С. Вайсенберг.
 
Файл:Vaisenberg_mem.jpg|Меморіальна дошка на честь Самуїла Вайсенберга. Автор - скульптор Віктор Френчко
 
Файл:Vaisenberg_mem.jpg|Меморіальна дошка на честь Самуїла Вайсенберга. Автор - скульптор Віктор Френчко
 
</gallery>
 
</gallery>
Фото 2.  
+
Фото 2.
 
 
 
 
  
 
==Бібліографія==
 
==Бібліографія==

Версія за 16:03, 24 грудня 2012

Самуїл Абрамович Вайсенберг

народився — 4.12.1867
місце народження — м.Єлисаветград, Херсонська губернія
дата смерті — 1928 рік
місце смерті — м.Зінов`ївск (нині м.Кіровоград)
місце поховання — Новодівичий цвинтар, м.Москва

Самуїл Абрамович Вайсенберг (за метрикою Самуїл-Якуб Вайсінберг) (4 грудня 1867, Єлисаветград, Україна - 1928, Зінов`ївск, Україна) - лікар та антрополог.


Життя і діяльність

Народився Самуїл Абрамович Вайсенберг 4 грудня 1867 року в Єлисаветграді. В його батька, купця ІІ-ї гільдії, було п'ятеро синів і чотири дочки. Двом з них він дав вищу освіту. На правах старшого сина, після успішного закінчення гімназії, Самуїла відправили на навчання до Гейдельберзького університету, де в 1890 році він отримав диплом лікаря, а потім - ступінь доктора медицини.

Під час епідемії холери в Єлисаветграді доктор Вайсенберг з жовтня 1892 по листопад 1893 рр. безплатно надавав лікарську допомогу «не тільки хворим, які приходять у вельми значному числі (5508), а й відвідував таких на дому, здобувши собі своїм людинолюбним і сердечним зверненням довіру і прихильність хворих, котрі вдавалися до його дармової допомоги». За «старанну і безкорисливу службу на користь найбіднішої частини міського населення» міська дума «визнала за необхідне висловити п. Вайсенбергу щиру вдячність». (З архіва Володимира Боська.)

Вивчаючи антропологію Вайсенберг свої дослідження присвятив євреям України. В 1895 році були опубліковані його антропометричні дослідження «південноруських» євреїв в «Архів фюр антропологі» (Німеччина) і отримали золоту медаль Московського природничо-наукового товариства. В 1911 році його робота «Розвиток людини у зв'язку з його віком, статтю та расою» оцінена як краща. В 1905-1907 рр.. за підтримки вченого товариства ім. Рудольфа Вірхова Самуїл Вайсенберг здійснив ряд наукових подорожей до Палестини, в Йемен, Північну Африку, Туреччину, Ірак, Сирію, по Кавказу і Середній Азії. Результатом цих подорожей став ряд праць і статей, опублікованих у наукових виданнях Німеччини й Австрії. Кілька досліджень Самуїла Вайсенберга присвячені караїмам, на думку вченого, - нащадкам стародавніх хазарських племен,які сповідували один з напрямків іудаїзму. Здійснивши обстеження і антропологічні вимірювання в караїмських громадах Литви, Криму та Єлисаветграда, вчений намагається довести, що між караїмами і татарами існує спорідненість та що в результаті кровозмішення євреїв і тюрків з'явилися караїми.

Один з укладачів «Єврейської енциклопедії» назвав С.А. Вайсенберга «можливо, найвидатнішим після Чезаре Ломброзо представником першого покоління єврейських антропологів, які вивчали етнічні та фізичні дані євреїв». Доктор Самуїл Вайсенберг займався також лікарською практикою. У його будинку на розі Іванівської (нині Чорновола) і Московської (Дзержинського) розміщувалася приватна лікарня, де лікар разом з дружиною Доротеєю і невеликим штатом медсестер проводив прийом та лікування «внутрішніх жіночих хвороб». Самуїл Вайсенберг був дорогим лікарем-акушером, але дружин небагатих городян та робітників він лікував безкоштовно. На знак подяки за добре ставлення у дні петлюрівських і григор'євських погромів елисаветградські пожежники, що розміщувалися по сусідству, виставляли охорону і захищали будинок Самуїла Вайсенберга.

У 20-ті роки ХХ століття на Всеросійських і Всеукраїнських з'їздах бактеріологів та епідеміологів обговорювалися питання подолання наслідків голоду, враховуючи досвід, набутий у 1919-1921 роках у південних районах України. «Жодне з наукових установ України і Росії не провело таких численних і різнобічних досліджень голодуючих, як це було зроблено представниками кафедри географії та антропології України», - наголошувалося в редакційній статті журналу «Наука в Україні». Цими дослідженнями професійно займалася невелика група вчених-медиків. В їх числі був і доктор Вайсенберг. За матеріалами, зібраними в Криму та Єлисаветграді, він і професор В. Штефко підготували публікації, де містяться висновки про різке ослаблення населення голодуючих районів. Видавництво «Наукова думка» надрукувало їх праці під назвою: «Про голод». Такі відверті дослідження в радянській державі не проходять безcлідно. В кінці грудня 1920 р. лікарня доктора Вайсенберга була націоналізована. Висловлюючись мовою документа (Наказ № 348 від 31.12. 1920 р.), вона була «оглянута і взята у відання Уєздздравотдєла, розпланована і перетворена в центральний пологовий будинок ім. Тов. Рози Люксембург». Був вироблений і затверджений штат службовців, а головним лікарем його призначений доктор Вайсенберг. Так радянська система охорони здоров'я отримала крім профільної лікарні нового типу, ще й висококласного фахівця та адміністратора. Через кілька днів за підписами зав.здраввідділом, зав. загальним відділом і діловода вийшов циркуляр: «відділ охорони здоров'я пропонує Вам оголосити громадянину С.А. Вайсенбергу, який проживає в будівлі лікарні, що, згідно з розпорядженням Наркомздраву, в лікувальних установах приватні особи не можуть проживати, а тому він повинен очистити займане приміщення при лікарні в тижневий термін. Виконання цього розпорядження покладається на Вас як головного лікаря лікарні. Про виконання цього доповісти ». 10 січня 1921 року С.А. Вайсенберг пише у відділ охорони здоров'я звернення такого змісту: «З причини того, що Ви займаєте лікарню Д-ра Вайсенберг і я там живу в якості хворого вже 10 років і з причини того, що я за станом здоров'я не можу підшукати собі кімнату, яку тепер важко якось залишити мені. <...> Кімната ця має окремий хід з парадного. Представляю Вам дані двох-трьох лікарів, які свідчать про мою хворобу, слабкості і розлад (слідують прізвища лікарів - авт.). Я людина стара, слабка, хвора і не в змозі собі підшукати і переїхати в іншу кімнату. Якщо ж відділ охорони здоров'я візьме на себе працю підшукати кімнату в центрі міста і людину, яка мені допоможе перевезтися, то я переїду, інакше я не в змозі. Прошу задовольнити моє прохання. Я старий і самотній, і хворий. Прохач С.А. Вайсенберг».

Відділ охорони здоров'я задовольнив прохання «головлікаря Центрального пологового будинку імені товариша Рози Люксембург». Помер С.А. Вайсенберг у 1928 році, 60-ти років у розквіті творчих сил. Пам'ятником йому в Кіровограді є будинок, який старожили і краєзнавці називають «будинок Вайсенберга».


Пам’ять

Одне з найдовершеніших архітектурних див міста - творіння єлисаветградського архітектора Якова Паученка, будинок з лікарнею по вул. Іванівській (з 1934 року вул. Луначарського, тепер вул. В.Чорновола), який зберігся до наших днів, його нині займає обласне управління охорони здоров'я. Будинок споруджено у 1898 році, у ньому тривалий час мешкав Самуїл Вайсенберг.

Фото 2.

Бібліографія

Карасьова Н. Забуте ім`я / Карасьова Н. // Елисаветградские ведомости. - 2003. - 8 августа. - С. 1

Любарский Р. "Богом данный" - людьми забытый ...: О С.Вайсенберге - ученом-антропологе, медике / Р.Любарский // Ведомости. - 1997. - 8 августа. - С. 4

Любарський Р. "Богом даний", людьми - забутий?. / Р. Любарський // Кіровоградський форум. - 2011. - № 1 (березень). - С. 28-29 : фото

Увічнено пам`ять Самуїла Вайсенберга // Народне слово. - 2011. - 24 листопада. - С. 1 : фото


Web-ресурси

Вайсенберг Самуил Абрамович // Российская Еврейская Энциклопедия http://www.rujen.ru/index.php

Вейсенберг Самуил Абрамович // Биография.ру с ссылкой на Еврейскую Энциклопедию 1909 года http://www.biografija.ru

Роман Любарський. Статті. "Господа елисаветградцы" //Кировоградская обласная универсальная библиотека им. Д.И.Чижевского http://library.kr.ua/elib/lyubarskiy/statti.html