Іванко Андрій Борисович
Андрій Борисович Іванко (1 січня 1953, с. Порубаї Кобеляцький район Полтавська область – 21 грудня 2014, м. Кіровоград) – видатний учитель – методист Кіровоградщини, заслужений працівник освіти України, кандидат педагогічних наук.
Книга, яка б сприяла відновленню
нашої історичної пам’яті, вкрай необхідна.
Я б хотів, щоб вона стала бодай маленьким
камінчиком у духовну розбудову держави Україна”
цитата Іванко А.Б. зі статті Орел С.
Життя і діяльність
Іванко Андрій Борисович народився 1 січня 1953 року в селі Порубаї Кобеляцького району Полтавської області. Навчався на історичному факультеті Полтавського педагогічного інституту. За своє педагогічно-плодовите життя написав багато науково-методичник праць про актуальні проблеми культури та історії України, публікувався у багатьох національних періодичних виданнях, досліджував життя і науково-педагогічну діяльність видатних персон України (В.О.Сухомлинського, І.Г.Ткаченка) та впроваджував їх педагогічні ідеї у діяльність сучасних вчителів.
У 1976 р. Андрій Іванко стає заступником директора з навчально-виховної роботи Созонівської школи (Кіровоградський район). А в 1998 р. розпочинає свою діяльність вчителя історії і працює на цій посаді до листопада 2014 року. Добре знався на історичній тематиці, глибоко вивчав культуру, літературу, театр, образотворче мистецтво, музику. Скільки треба опрацювати різних джерел, аби підготувати та декілька разів оновити й перевидати унікальну книгу «Історики України», на основі якої була підготовлена серія лекцій, з описом епізодів і фрагментів з життя видатних українських істориків.
Вагомим у царині краєзнавства став його дослідницько-просвітницький проект «Наш земляк Дмитро Чижевський – видатний учений-енциклопедист, філософ культури й науки». Про все це свідчить велика бібліографія науково-педагогічної та науково-методичної діяльності А.Іванка. Як людина різнобічних інтересів, А.Іванко був ініціатором виникнення багатьох культурних та просвітницьких проектів, зокрема щодо створення драматичної студії «Ровесник», яка діє й до цього часу та має звання «Зразковий колектив», політклубу «Панорама», клубу любителів прекрасного. Під його керівництвом у школі виникають куточки «Золота бібліотека юнацтва» біля шкільної бібліотеки, експозиції «Сини твої, Україно» та «Гетьмани України» біля кабінету історії, пантеон «Пам’ять» та безліч інших цікавих викладок.
Вісімнадцять років свого життя Андрій Борисович присвятив себе кафедрі педагогіки, психології і корекційної освіти Кіровоградського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського, не покидаючи при цьому вчительську діяльність. Постійно брав участь у численних науково-практичних конференціях та семінарах, де завжди виступав професійно і аргументовано. Залишилися у пам’яті колег його змістовні, продуктивні виступи на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Методологічні засади історичної освіти в контексті профілізації старшої школи» «Місія учителя історії в контексті нинішньої гуманітарної ситуації в Україні», Всеукраїнському науково-практичному семінарі «Гуманістична педагогіка В.О.Сухомлинського у реалізації цілісного підходу до формування особистості» та ін.
Він завжди був цілеспрямований, організований і відповідальний. Заслуженим стало рішення засідання конкурсної комісії з присудження обласної педагогічної премії імені В.О.Сухомлинського Андрію Борисовичу Іванку – за вагомий внесок у вивчення і впровадження в практику роботи сучасної школи ідей В.О.Сухомлинського та вагомий внесок у розвиток, дослідження, поширення і пропаганду ідей видатного педагога-земляка, його сучасників і послідовників.
Життя Іванка Андрія обірвалось 21 грудня 2014, а його величезна бібліотека, яка налічувала більше п’яти тисяч книг, частково була передана у шкільний кабінет історії.
“Я знаю, що фізично старію,
здобуваю досвід, але в душі я той
двадцятиоднорічний юнак
який вперше прийшов у школу як учитель/].
І мені з дітьми сьогодні ще цікавіше, ніж тоді”
цитата Іванко А.Б. зі статті Орел С.