Відмінності між версіями «Єфимовський Євген Амвросійович»
(Створена сторінка: [[Файл:Efimovskiy.jpg|мини|300px|<p style="text-align:center;">'''Єфимовський Євген Амвросійович'''</p><p style="text-align:...) |
|||
| (Не показані 2 проміжні версії цього користувача) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | [[Файл: | + | [[Файл:Efimovskiy1.jpg|мини|150px|<p style="text-align:center;">'''Єфимовський Євген Амвросійович'''</p><p style="text-align:left;"><b>народився</b> — 21.01 (09)1885 <br /><b>місце народження</b> Єлисаветград, Херсонська губернія (тепер Кіровоград)<br /><b>дата смерті</b> — 04.09.1964<br /><b>місце смерті</b> — м.Шелль, біля Парижу]]</p> |
'''Євген Амвросійович Єфимовський''' (1885-1964) – історик, юрист, публіцист, політичний діяч. Народився в Єлисаветграді, випускник Єлисаветградської гімназії. | '''Євген Амвросійович Єфимовський''' (1885-1964) – історик, юрист, публіцист, політичний діяч. Народився в Єлисаветграді, випускник Єлисаветградської гімназії. | ||
| Рядок 8: | Рядок 8: | ||
Батько Амвросій Іванович Єфимовський – потомствений дворянин, блискучий юрист, слідчий в особливо важливих справах Єлисаветградського окружного суду. Організував бібліотеку в суді. Дійсний статський радник, нагороджений орденом Св. Володимира 4-го ст. Мати – відомий єлисаветградський педагог, засновниця приватної жіночої гімназії. | Батько Амвросій Іванович Єфимовський – потомствений дворянин, блискучий юрист, слідчий в особливо важливих справах Єлисаветградського окружного суду. Організував бібліотеку в суді. Дійсний статський радник, нагороджений орденом Св. Володимира 4-го ст. Мати – відомий єлисаветградський педагог, засновниця приватної жіночої гімназії. | ||
| − | + | Євген Єфимовський – '''випускник Єлисаветградської гімназії.'''Закінчив юридичний та історико-філологічний факультети Московського університету, Олександрівське військове училище. Улюблений учень видатногоісторика В. Ключевського. Став одним із лідерів партії «конституційних демократів», визнаним діячем слов’янофільського руху. Під час Першої світової війни закінчив військове училище. Учасник Першої світової війни на Румунському фронті. У 1918 році очолив конституційне крило загально-монархічного фронту. | |
| − | + | У 1919 році виїхав за кордон у складі делегації від командування Добровольчої армії. Після Праги і Берліна влаштувався в 1923 році в Парижі. Працював журналістом. Засновник Союзу народно-конституційних монархістів. Брав участь у діяльності Товариства монархістів-легітимістів. Член Союзу російських адвокатів за кордоном. Редактор паризьких газет «Батьківщина» (1925) і «Прийдешня Росія» (1934), брав участь у редагуванні і виданні «Російської газети» (1923-1925), журналу «Театр і життя» (1928-1934). Виступав з доповідями на зборах Союзу російських адвокатів за кордоном, Російського союзу вірнопідданих та ін. Під час Другої світової війни був заарештований нацистами, кілька місяців провів у в'язниці. Після війни продовжував брати участь в монархічному русі. Голова Народно-монархічного союзу (1948), почесний голова Російського монархічного об'єднання. Член правління Російського емігрантського центру у Франції (1948). Голова виконавчого бюро Вітчизняного союзу (1951). У 1952 році голова Російського загально-монархічного руху. | |
У 1952 році Вітчизняний союз і в 1958 році Союз дворян організували його вшанування з нагоди багаторічної громадської та літературної діяльності. У 1954 році на зборах Союзу російських дворян виступив зі своїми спогадами. Редагував журнал «Російський шлях» (1957-1978). Співпрацював у газеті «Русское воскресенье» (1954-1960). Постійний співробітник емігрантського часопису «Возрождение», де опубліковано більшість його статей. За вірність своїм ідеалам, чесність і порядність сучасники називали його «Дон Кіхотом». Останні роки жив у Російському домі в Шелль біля Парижу. | У 1952 році Вітчизняний союз і в 1958 році Союз дворян організували його вшанування з нагоди багаторічної громадської та літературної діяльності. У 1954 році на зборах Союзу російських дворян виступив зі своїми спогадами. Редагував журнал «Російський шлях» (1957-1978). Співпрацював у газеті «Русское воскресенье» (1954-1960). Постійний співробітник емігрантського часопису «Возрождение», де опубліковано більшість його статей. За вірність своїм ідеалам, чесність і порядність сучасники називали його «Дон Кіхотом». Останні роки жив у Російському домі в Шелль біля Парижу. | ||
Поточна версія на 18:53, 16 грудня 2015
Євген Амвросійович Єфимовський (1885-1964) – історик, юрист, публіцист, політичний діяч. Народився в Єлисаветграді, випускник Єлисаветградської гімназії.
Життя і діяльність
Єфимовський Євген Амвросійович народився (21 січня (вересня) 1885 року в Єлисаветграді. Батько Амвросій Іванович Єфимовський – потомствений дворянин, блискучий юрист, слідчий в особливо важливих справах Єлисаветградського окружного суду. Організував бібліотеку в суді. Дійсний статський радник, нагороджений орденом Св. Володимира 4-го ст. Мати – відомий єлисаветградський педагог, засновниця приватної жіночої гімназії.
Євген Єфимовський – випускник Єлисаветградської гімназії.Закінчив юридичний та історико-філологічний факультети Московського університету, Олександрівське військове училище. Улюблений учень видатногоісторика В. Ключевського. Став одним із лідерів партії «конституційних демократів», визнаним діячем слов’янофільського руху. Під час Першої світової війни закінчив військове училище. Учасник Першої світової війни на Румунському фронті. У 1918 році очолив конституційне крило загально-монархічного фронту.
У 1919 році виїхав за кордон у складі делегації від командування Добровольчої армії. Після Праги і Берліна влаштувався в 1923 році в Парижі. Працював журналістом. Засновник Союзу народно-конституційних монархістів. Брав участь у діяльності Товариства монархістів-легітимістів. Член Союзу російських адвокатів за кордоном. Редактор паризьких газет «Батьківщина» (1925) і «Прийдешня Росія» (1934), брав участь у редагуванні і виданні «Російської газети» (1923-1925), журналу «Театр і життя» (1928-1934). Виступав з доповідями на зборах Союзу російських адвокатів за кордоном, Російського союзу вірнопідданих та ін. Під час Другої світової війни був заарештований нацистами, кілька місяців провів у в'язниці. Після війни продовжував брати участь в монархічному русі. Голова Народно-монархічного союзу (1948), почесний голова Російського монархічного об'єднання. Член правління Російського емігрантського центру у Франції (1948). Голова виконавчого бюро Вітчизняного союзу (1951). У 1952 році голова Російського загально-монархічного руху.
У 1952 році Вітчизняний союз і в 1958 році Союз дворян організували його вшанування з нагоди багаторічної громадської та літературної діяльності. У 1954 році на зборах Союзу російських дворян виступив зі своїми спогадами. Редагував журнал «Російський шлях» (1957-1978). Співпрацював у газеті «Русское воскресенье» (1954-1960). Постійний співробітник емігрантського часопису «Возрождение», де опубліковано більшість його статей. За вірність своїм ідеалам, чесність і порядність сучасники називали його «Дон Кіхотом». Останні роки жив у Російському домі в Шелль біля Парижу.
Помер 4 вересня 1964 року в містечку Шелль, біля Парижу, похований на місцевому цвинтарі, перепохований на цвинтарі Сент-Женевьев-де-Буа.
Пам’ять
У 1994 в Парижі вийшли спогади у 2-х томах, у тому числі й про дитячі роки в Єлисаветграді.
Бібліографія
Российское зарубежье во Франции, 1919-2000: биогр. слов.: в 3 т./ под общ. ред. Л. Мнухина, М. Авриль, В. Лосской. -М.: Наука; Дом-музей Марины Цветаевой, 2008
Босько В. М. Історичний календар Кіровоградщини на 2015 рік. Люди. Події. Факти: довідник / Володимир Босько ; Департамент освіти і науки Кіровогр. обл. держ. адміністрації, КЗ "КОІППО ім. Василя Сухомлинського". - Історико-краєзнавче вид. - Кіровоград : Центрально-Українське вид-во, 2014. - 259, с.
Web-ресурси
Встречи на жизненном пути. Ефимовский, Евгений Амвросиевич (1885 - 1964)
Генеалогическая база знаний: персоны, фамилии, хроника. ЕФИМОВСКИЙ ЕВГЕНИЙ АМВРОСИЕВИЧ 1855-1964.
Культурный центр. Дом-музей Марины Цветаевой. ЕФИМОВСКИЙ Евгений Амвросиевич.