Воловац Михайло Петрович
Михайло Петрович Воловац
Дата народження — 10(23).11.1910
Місце народження — с. Тишківка, Єлисаветградський повіт, Херсонська губернія (за іншими даними Балтський повіт, Подільська губернія), Російська імперія (нині Кіровоградська область, Україна)
Дата смерті — 27.02.1973
Місце смерті — м. Ленінград, СРСР (нині м. Санкт Петербург, Росія)
Місце поховання — м. Санкт Петербург, цвинтар «Пам’яті жертв 9-го Січня»
Михайло Петрович Воловац (10 (23) листопада 1910, с. Тишківка, Єлисаветградський повіт (за іншими даними – Балтський повіт Подільської губернії) – 27 лютого 1973 року, м. Ленінград) – радянський композитор, піаніст, диригент.
Життя і діяльність
Михайло Воловац народився 10 (23) листопада 1910 року в с. Тишківка в сім’ї аптекаря. Відомості про місце народження майбутнього музиканта різняться: його батьківщиною у різних джерелах називають то Єлисаветградський повіт Херсонської губернії, то Балтський повіт Подільської губернії або навіть Катеринославську губернію.
Восьмирічним хлопчиком Михайла разом з братом і сестрою мати привозить 1918 року до Петрограда. Після закінчення школи юнак складає іспити одночасно в Театральний інститут і консерваторію, але обирає консерваторію, яку закінчує 1932 року по класу фортепіано у професора С. І. Савшинського.
У роки навчання М. Воловац разом зі старшим братом, скрипалем Наумом, підробляли музичними акомпаніаторами на сеансах фільмів німого кіно. Ця робота, що потребувала великої фантазії та швидкої музичної реакції, стала гарною творчою школою. Саме в цей час Михайло знайомиться з І. Дунаєвським, Д. Шостаковичем, В. Соловйовим-Сєдим (з яким товаришував протягом всього життя) та іншими відомими музикантами.
У 1930-1932 роках Воловац працював завідувачем музичною частиною, піаністом, актором Ленінградського театру акторської майстерності, у 1932-1938 рр. – диригентом ансамблю оперети Лендержестради та естрадного театру «Ермітаж».
У ті роки дуже популярною була джазова музика, яка виявилась важливим етапом творчого становлення для багатьох композиторів, що в подальшому стали симфоністами, авторами опер, балетів, оперет, пісень. Не оминуло захоплення джазом і Михайла Воловаца. Головним популяризатором джазу в 30-і роки в СРСР був ленінградський ансамбль актора і співака Леоніда Утьосова «Теа-джаз» (з 1934 р. називався Джаз-оркестр п/у Л. Утьосова, у 1940 р. отримав статус Державного джаз-оркестру РРФСР), в оркестрі якого 1939-1943 рр. працював музичним керівником Михайло Петрович, а в театралізованих програмах оркестру виступав ще і в ролях коміків-резонерів. Музиканти грали популярні джазові мелодії по нотах, які їм присилали з-за кордону, або створювали власні інструментовки. Із досвіду роботи в опереті Воловац застосував в оркестрі Утьосова деякі прийоми класичного аранжування. Оркестранти також брали участь у концертах на Ленінградському радіо не лише з джазовими, а й з іншими музичними програмами.
Під час Другої світової війни репертуар джаз-оркестру поповнювався як піснями патріотичної тематики, так і великими оркестровими джазовими творами. Оркестр Л. Утьосова виконував Слов’янську та Богатирську джаз-фантазії (інструментовка була зроблена А. Островським та М. Воловацем).
Коли радянські війська наприкінці 1941 року залишили Одесу, 30-річний поет, учасник однієї з фронтових бригад артистів Володимир Диховичний написав вірш «Мишко» і показав його композитору Модесту Табачникову, який написав до тексту мелодію. Цю пісню взяли до свого репертуару багато фронтових концертних бригад. На початку 1942-го року Леоніду Утьосову дали для ознайомлення ноти цієї пісні, але мелодія здалася співакові недосконалою і він доручив Михайлу Воловацу написати до неї нову музику. У новому звучанні пісня увійшла до художньо-документального фільму «Концерт фронту».
Пісні, написані композитором у різні роки, виконували Леонід і Едіта Утьосови, Георгій Виноградов, Клавдія Шульженко та інші відомі артисти. Серед найпопулярніших тоді були такі пісні Воловаца: «Музиканти» (слова В. Тодді), «На цьому світі» та «Партизанська тиха» (слова А. Арго), «Мовчазний морячок» (слова В. Диховичного), «Пісенька про чоловіків» (слова І. Фінк). Композитор створював також музику для артистів Лендержестради. У своїй книзі «Монолог довжиною в життя» відомий артист Герман Орлов згадує, що для їх з Михайлом Курдіним інтермедій Михайло Воловац написав оригінальну музику на українські мелодії.
1947 року до святкування 800-річчя Москви музичний колектив Л. Утьосова успішно виступав з оркестровою програмою, музичну обробку і монтаж якої підготував Михайло Воловац у співдружності з Олександром Арго (уродженець м. Єлисаветград), який написав сценарій і текст до неї.
Музикант покидає оркестр Утьосова 1943 року. Маючи за плечами фундаментальну музичну школу, велику оркестрову практику, Михайло Воловац отримав посаду диригента, згодом головного диригента Ленінградського театру музичної комедії, де прослужив 27 років, поставив і випустив понад п’ятдесят вистав, з його іменем пов’язані майже всі значні музичні досягнення театру в 1940-1960 роках. 1948 року композитор у співавторстві зі Стефанією Заранек написав оперету-феєрію «Золотий фонтан». Для юного покоління глядачів на музику М. Воловаца були створені балет «Чарівна стріла», оперета «До зірок», «Весела фантазія». Після відзначення свого 60-річчя 1970-го року Михайло Петрович вийшов на пенсію у зв’язку з погіршенням здоров’я. Композитор пішов із життя 27 лютого 1973 року після тяжкої хвороби крові, похований на цвинтарі «Пам’яті жертв 9-го Січня» в м. Санкт-Петербурзі.
Бібліографія
Баташев, Алексей Николаевич. Советский джаз. Исторический очерк / Алексей Баташев; под ред. и с предисл. А. В. Медведева; Союз композиторов РСФСР, Моск. отд-ние. Комис. эстрадной инструм. музыки. – М.: Музыка, 1972. – 175 с.: 24 л. ил. – Библиогр.: С. 165-174
Босько В. М. Михайло Петрович Воловац // Історичний календар Кіровоградщини на 2015 рік. Люди. Події. Факти: довідник / В. М. Босько; Департамент освіти і науки Кіровоградської обл. держ. адміністрації, КЗ «КОІППО ім. Василя Сухомлинського». – Кіровоград: Центрально-Українське вид-во, 2014. – С. 216.
Воловац Михаил Петрович // Бернандт, Григорий Борисович. Советские композиторы и музыковеды: справочник: В 3-х т. / Григорий Борисович Бернандт, Израиль Маркович Ямпольский – М.: Сов. композитор, 1978 – Т. 1: А-И. – 1978. – С. 137
Музыкальная культура Ленинграда за 50 лет: музыкально-исторические очерки / ред. В. М. Богданов-Березовский. – М.: Музыка, 1967. – 487 с.
Орлов, Герман Тимофеевич. Монолог длиною в жизнь: Рассказы артиста эстрады / Герман Орлов. – Л.: Сов. писатель. Ленингр. отд-ние, 1991. – 298,[1] с.: ил.
Симоненко, Володимир. Воловац Михайло Петрович // Симоненко, Володимир. Українська енциклопедія джазу / Володимир Симоненко; Ред., передм. О. Голинська. – К. : Центрмузінформ, 2004. – С. 26.
Web-ресурси
Босько Володимир. Одну з кращих пісень про Одесу та одеситів написав наш земляк (Вечірня газета)
Воловац Михаил Петрович (Википедия)
Мельниченко Лилия. «Мишка вернулся в Одессу» (Мигдаль)
Михаил Воловац (Красная книга российской эстрады)
Наші пісні (Національний музей-заповідник «Битва за Київ у 1943 році»)
История театра (Санкт-Петербургский театр музыкальной комедии. О театре)