Голов’янко Зіновій Степанович

Зіновій Степанович Голов’янко

Дата народження — 12(24).11(за іншими даними 29.10).1876
Місце народження — с. Талова Балка, Олександрійський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія (нині – Світловодський район, Кіровоградська область, Україна)
Дата смерті — 23.09(11).1953
Місце смерті — м. Київ, Україна
Місце поховання — м. Київ

Зіновій Степанович Голов’янко (12 (24) листопада (за іншими даними 29 жовтня) 1876 – 23 вересня (листопада) 1953) – радянський і український ентомолог, фахівець із комах – шкідників лісу, професор, доктор сільськогосподарських наук, завідувач лабораторії лісової ентомології Інституту ентомології і фітопатології АН УРСР, засновник і керівник Дарницької дослідної лісової станції, лісівник-ентомолог.

Життя і діяльність

Постановка високих цілей,
наполегливість у їх досягненні,
високі моральні принципи,
кипуча енергія в служінні науці та культурі.
(Г. І. Васєчко про З. С. Голов`янка)

Голов'янко Зіновій Степанович народився 29 жовтня (12 листопада за н. ст.) 1876 року в с. Талова Балка Олександрійського повіту Херсонської губернії (нині – Світловодський район Кіровоградської області) в родині конторника, а згодом – службовця на залізниці. Середню освіту хлопець здобув у реальній школі м. Кременчука, а в 1901 р. закінчив Санкт-Петербурзький лісовий інститут. У студентські роки юнак захоплювався ентомологією. Його наставником у науці був видатний ентомолог М. О. Холодковський, а в галузі лісництва – Г. Ф. Морозов.

Як науковець Зіновій Степанович Голов'янко почав формуватися саме на виробництві, працюючи з 1901 до 1919 рр. у різних лісництвах, серед них – Бердянське, Трипільське, Дарницьке зразкові лісництва в Україні та Кам'яно-Степове і Борове Воронезької й Самарської губерній Росії. Працюючи помічником Бердянського зразкового степового лісництва, Зіновій Степанович протягом року пише роботу «Про степові насадження», за яку йому присвоюють звання лісничого першого розряду і науковий ступінь кандидата наук. У 1905 році фахівець лісової справи працює в Порозькому лісництві Новгородської губернії. Під час селянських заворушень Зіновій Голов'янко відмовляється брати участь у репресивних заходах, за що протягом 9 років йому довелося працювати на посаді помічника лісничого. До 1913 р. вчений опублікував 15 наукових праць. Розпочавши свою діяльність як лісокультурник, 3іновій Голов'янко створив чудові насадження сосни у найважчих для лісовідновлення місцях на площі понад 500 га. Особливо плідною була його праця у сфері організації і реалізації лісозахисної справи, а саме в боротьбі зі шкідниками лісу. Екологічний підхід до захисту лісу від шкідливих комах, на думку науковця, полягає у створенні лісівниками сприятливих умов для життя лісу. Зіновій Степанович доводив, що за належної культури ведення лісового господарства шкодочинність комах мінімальна. У 1913 році ентомолог уклав визначник личинок хрущів, який виходив друком і в 1933 р.

У 1918 році З. С. Голов`янко завідував Бюро лісової ентомології. З 1919 до 1922 року він працював викладачем ентомології в Уманській школі садівництв (нині – Черкаська область). Як викладач Зіновій Степанович був дуже талановитий. Вiн умiв не лише передавати знання, але й зацікавити студентiв. Науковець проводив лекцiї й практичнi заняття з гумором. Студенти та аспiранти його любили, добре пам'ятали i розповiдали про нього кумеднi й добрі iсторiї.

Науковий талант Зіновія Степановича дав змогу належним чином організувати роботу Дарницької лісової дослідної станції, що під Києвом (1924–1934). Особливу практичну цінність мають роботи З. С. Голов'янка «Про жолудевого довгоносика», «Мармуровий хрущ як шкідник лісових, виноградних і садових культур на пісках», «Залежність між ступенем освітлення лісових грунтів і ступенем зараженості їх личинками травневого хруща» та ін. З 1930 до 1936 року Зіновій Степанович завідував сектором захисту лісу Українського науково-дослідного інституту агролісомеліорації та лісового господарства.

У 1936 році вчена рада Київського лісотехнічного інституту за сукупністю праць без захисту дисертації присуджує Зіновію Голов'янку вчену ступінь доктора сільськогосподарських наук. А з 1937 до 1953 року він – професор і завідувач кафедри ентомології і фітопатології Київського лісогосподарського інституту. Згодом визначний ентомолог викладав на сільськогосподарському факультеті Української сільськогосподарської академії. 1943-го року Зіновій Степанович влаштовується за сумісництвом на посаду старшого наукового співробітника Інституту зоології Академії наук України. Власне, вся лісоентомологічна робота в Україні, починаючи з 1924-го і до початку війни 1941–1945 рр., виконувалась або за особистої участі, або під керівництвом 3. С. Голов'янка чи його співробітників. За цей час було здійснено обстеження майже всіх лісництв України на площі понад 1,5 млн. га і складені плани боротьби зі шкідниками.

Пiд час Другої світової вiйни Зіновій Голов`янко, будучи хворим на рак, не мав можливостi евакуюватись із Києва. Залишившись на окупованiй територiї, вiн змушений був служити окупацiйній владі, щоб не вмерти з голоду разом із родиною. Рiвень спiвробiтництва з окупантами науковець звiв до мiнiмуму – займав незначну посаду в заснованому німцями Інституті захисту рослин, вiдмовляючись вiд просування вище. Така поведiнка вченого була сприйнята владою як рiзновид саботажу, через що й ставлення до нього було нешанобливим.

У важкi роки окупацiї квартира Зіновія Голов`янка служила притулком для багатьох людей. Пiсля звiльнення Києва Радянською армiєю жодних претензiй до нього не було.

З 1946 року Зіновій Степанович працював старшим науковим співробітником лабораторії екології та завідувачем лабораторії лісової ентомології Інституту ентомології і фітопатології АН УРСР.

Слід зазначити, що 3іновій Голов`янко є автором розробки авіахімічного методу боротьби зі шкідниками лісу. Науковець застосував для цього вперше парадихлорбензол, сконструював інжектор для внесення до грунту отрутохімікатів для знищення личинок хрущів. Співробітники 3іновія Степановича брали участь в авіахімічних експедиціях по боротьбі зі шкідниками в Криму, Сибіру, Бурято-Монголії. В Україні ця система пройшла апробацію на десятках тисяч гектарів лісу для боротьби з сосновим шовкопрядом, совкою, сосновим п'ядуном, непарним шовкопрядом, дубовим вусачем та іншими шкідниками.

Праці науковця присвячені екології і морфології комах-шкідників лісу, розробці заходів боротьби з ними, вивченню витривалості лісових культур відповідно до потужності продуктивного шару грунту як важливого фактору існування лісу, іншим проблемам лісництва. Список публікацій З. С. Голов`янка налічує близько 62 наукових праць, присвячених практичним питанням лісової ентомології. В останні роки життя відомий ентомолог опублікував дві монографії, одна з яких – про причини всихання соснових насаджень (1949), а друга – про мармурового (липневого) хруща як шкідника лісових, виноградних і садових культур (1951). Науковець заклав українську школу ентомологів лісу, до якої увійшли Д. Ф. Руднєв, М. М. Падiй, В. I. Гримальський, Н. С. Грезе та ін.

З. С. Голов`янко здійснив титанічну роботу, обстеживши майже всi сосновi лiси Центральної та Схiдної України; 1951-го року, уже в 74-річному віці, вчений дослідив 19 лiсництв. Це були тисячi гектарiв лiсу в рiзних областях України.

Зіновій Степанович був членом багатьох наукових об`єднань, серед яких Спілка натуралістів, Російська ентомологічна спілка, Учений сільськогосподарський комітет України та ін.

Коротка, проте надзвичайно продуктивна наукова, виробнича, педагогічна діяльність Зіновія Степановича Голов’янка в галузі лісового та сільського господарства України з захисту рослин від шкідників лісу полягала у впровадженні в практику нових оригінальних високоефективних лісогосподарських і хімічних заходів боротьби зі шкідниками; в організації на базі Дарницької лісової дослідної станції наукового центру, що став відомим у всьому світі; у внесенні в ентомологічну науку нового розуміння динаміки взаємодії між рослиною і шкідником (вчення про резистенцію); у збагаченні світової ентомологічної науки виданням першого визначника личинок пластинчастовусих, а також у написанні монографії про мармурового хруща, праць з методики обліку короїдів та про хрущостійкі культури і низки інших; у справі підготовки наукових і виробничих кадрів; у збагаченні ентомологічної науки описом невідомих раніше видів шкідників, у вивченні закономірності формування ентомокомплексів, дослідженні фауни окремих деревних порід.

Особисте життя визначного ентомолога було глибоко трагiчним. Зіновій Степанович утратив трьох синiв, якi померли вiд хвороб, пережив дружину – Лiдiю Антонiвну. Але вчений знайшов сили вистояти перед випробуваннями долі, зробивши неоціненний науковий внесок в ентомологію, лісництво, сільське господарство.

23 вересня (за іншою версією – листопада) 1953 року Зіновій Степанович Голов'янко відійшов у вічність. Але пам`ять про нього назавжди залишиться в серцях науковців, практиків, студентів, усіх людей, залюблених у життя лісової планети.

Нагороди

Уряд Радянського Союзу нагородив видатного ентомолога Зіновія Степановича Голов`янка медаллю «За героический труд во время Великой Отечественной войны».

Бібліографія

Васєчко, Г. Голов`янко Зіновій Степанович (1876–1953): Учні про вчителя / Г. Васєчко // Карантин і захист рослин. – 2006. – № 11. – С. 14. Біографія та якісне чорно-біле фото вченого-земляка, ентомолога, лісівника, педагога, уродженця с. Талова Балка Онуфріївського району. Докладно перелічуються віхи шляху вченого, наукові зацікавлення, досягнення, наукові звання.

Журавський В. Видатний лісівник-ентомолог / В. Журавський // Світловодськ вечірній. – 2003. – 20 листопада. – С. 10.

Журавський В. Засновник української школи лісової ентомології / В. Журавський / Вісті Світловодщини. – 2005. – 22 липня. – С. 5. Статтю-персоналію супроводжує графічний портрет вченого, уродженця Талової Балки – З. Голов`янка.

Смірнова, Г. Р. Науковці нашого краю: відомі й невідомі земляки / Г. Р. Смірнова // Педагогічний вісник. – 2014. – № 1–2. – С. 24–32 : фото. – Бібліогр. в кінці ст.