Сорока Семен Климович
Семен Климович Сорока (03 серпня 1927, с. Кричильськ, Сарненський р-н, Рівенська область – 21 листопада 2017, м. Кропивницький) – учасник повстанської боротьби в лавах УПА, зв'язковий. Активний учасник Революції Гідності, ветеран правозахисного руху на Кіровоградщині.
Життя і діяльність
Сорока Семен Климович народився на Рівненщині у сім'ї хліборобів. Предки мали козацькі корені, що тягнуться аж до ХVІІ століття. Бабуся Олена з гордістю розказувала, що один із її предків, Дмитро Гресько, служив у Івана Богуна. Саме вона прищепила онуку з дитинства, що головне в житті ‒ Бог, Україна, родина. І тільки в такому порядку.
Дивовижна доля була у батька. У 1916 році його мобілізували на фронт Першої світової у складі царської армії. А вже в березні 1917-го він повернувся додому. Був членом Компартії Західної України. У 1934-му влада Юзефа Пілсудського посадила його в тюрму «Береза Картузька». Коли ж прийшли гітлерівські війська, то й вони його арештовували. Батько пішов у ліс…
У червні 1943-го, коли УПА оголосила акцію знищення залізниці, щоб перешкодити німцям вивозити награбоване добро й молодь з України, а також не давати пересуватися каральним загонам СС і СД, Семен разом із братом Пантелеймоном приєднався до вояків УПА. Відтоді став зв’язковим Ясеном. Найбільше походив Поліссям, хоча бував і далеко від нього...
Коли збройна боротьба УПА закінчилася, Семен опинився в Дубні. Пішов здобувати освіту. А водночас створював там молодіжну організацію ОУН. 22 лютого 1952 року його арештували й відвезли у внутрішню тюрму військ МГБ Прикарпатського військового округу в Рівному. Довелося пройти через катування… Особливо запам’яталося «купання» в’язнів. Людей випускали з карцеру й ошпарювали водою не менш як 60 градусів. А після того обливали льодовою… О 18-й годині починалося слідство: цілу ніч, аж до 6-ї ранку, прив’язані ланцюгом до металевої табуретки, з наручниками на руках… Слідчі Семикоз, Заброда, Єрмаков запам’яталися назавжди.
А 26 серпня Семен Сорока дістав вирок «трійки» військового трибуналу за статтями 54-1а, 54-11, 20-54-8 за поширення націоналістичної літератури, участь у «бандитських» організаціях УПА та створення молодіжної організації ОУН – 25 років позбавлення волі…
24 жовтня 1952-го в’язнів привезли на Північ, на станцію Інта. Там Сорока потрапив на 6-й «лагпункт», який обслуговував будівництво 11-ї і 12-ї шахт. Поселився в бараку № 8 на верхніх нарах. Через фізичне виснаження під час допитів його зарахували до чорної сотні, яка прибирала територію шахт. Їжа звичайна: тарілка юшки з гнилої кільки, 200 грамів чорного, як земля, хліба й чашка окропу без цукру.
Початком втечі була ідея та тривала підготовча робота. До неї належала не лише заготовка «харчів на дорогу» – сухарів та цукру, але і підкоп з «місця роботи», бо з табору «піти непоміченим було майже неможливо». А от робочим місцем політв’язнів була кам’яновугільна шахта. Штрек, з якого довгі півроку робили підкоп, знаходився на глибині приблизно 70 метрів від поверхні. З урахуванням необхідного кута, під яким робився вихід на волю, копати довелося майже 130 метрів. Копали та «виходили на волю» вшістьох. Але потрапивши з убогими запасами харчів на поверхню, розійшлися шляхами. Основна група з п’яти чоловік побігла традиційно на південь, де погоня, врахувавши їх логіку дій, на шостий день бранців схопила.
Семен Сорока, тоді 27- річний молодий чоловік, пішов практично в протилежному напрямку, чим завдав органам так і нерозв’язаного ребусу. Долаючи шлях лісами та перетинаючи замерзлі чисельні північні ріки та річечки, він пішов на захід. Орієнтиром для пересування на південь слугував напрямок на Котлас, а далі – ліси Вологодщини та Смоленщини. От де згодилися і знання з географії, і навички перебування у лісі. Йти півроку, не потрапляючи на очі людей, а часом у супроводі очей вовків, що відчували небезпеку та відсутність страху в людини, яку вони зустріли. Супровід вовків був неодноразовим і щільним. По суті, вовки охороняли добру людину від справжнього людського зла, що чатувало тоді на борців за незалежність України на кожному кроці. А крокувати вперед заважала зима та скромні запаси харчів, що складалися на весь похід лише з десяти кілограмів сухарів та п’яти – цукру. Враховуючи, що взимку ягід не поїси, марш-кидок на батьківщину був екстремальним.
За смоленськими лісами шлях в Україну Семен Сорока спрямував через ліси Білорусі, що межували з рідною Рівненщиною. Білоруський ліс був вже весняним, і з цього лісу політв’язень вже «вийшов на люди». Через півроку ходьби, в далекій від Комі стороні мало хто міг второпати шукати останнього учасника втечі з шахти ГУЛАГу. У місті Лунінець пан Семен, сівши на приміський потяг, дістався України та доїхав до міста Сарни. А в рідних місцях про нього вже розпитували гебісти, чи не бачив бува хто його часом. Тому від гріха подалі довелося шукати явки в інших регіонах України, навіть на далекому Донбасі. Крім притулку потрібні були документи та робота. Такі підпільні стежини знову привели Семена Сороку на степову Кіровоградщину, де і ліси були, і теж із загонами УПА, в яких колись, ще в 40-ві роки, доводилося бувати. Потрапив у село Петрівка Хмелівського району. Там мали бути свої люди: у 45-му його туди посилали. Влаштувався на роботу, будував силосні ями. Роздобув паспорт. А через кілька місяців перебрався в Кіровоград. Почав працювати на заводі «Червона зірка» столяром. Жив у гуртожитку сільбуду...
Недовго Семен Климович вільно ходив вулицями Кіровограда. Схопили його, надягли наручники на розі вулиць Маркса й Шевченка. Привели в КДБ. Там, у камері № 3, він провів якийсь час. А 7 березня 1956-го його відправили до Києва. Семен Климович згадує: «Деякі імена «своїх» кагебістів пам’ятаю досі. Наприклад, Чорноморця, справжнє прізвище якого Гнида. Він виявився недурною людиною, під час слідства навіть трохи виручав мене... Старшого лейтенанта Гузєєва також пам’ятаю… Ну а результат відомий: знову Воркута, тільки тепер уже не надовго, бо ж почалася «відлига», ГУЛАГ зменшувався. Так що в грудні 1959 року я вже був на волі».
У 1962 році Сорока вступив до Кіровоградського педінституту на спеціальність «біологія». А в 1964-му перевівся на вечірнє відділення Київського університету ім. Т. Г. Шевченка. Там була спеціальність «біохімія», яка його цікавила. Навчався на вечірньому відділенні, мешкав у гуртожитку, на вихідні їздив до Кіровограда, де чоловік вже мав родину. Одружився він з дівчиною зі свого рідного села. Навчався, надолужував утрачене. А потім учителював. Спочатку в селі Добре Вільшанського району, в Павлиші з Василем Олександровичем Сухомлинським. Він тоді вже був знаменитим. Ну й зрештою опинився в Устинівському районі, на півдні Кіровоградщини. Там, у селі Седнівка, працював учителем хімії... Разом з дружиною виховали двох дітей – Григорія й Людмилу.
Семен Сорока – зразок цільної людини. Не було жодного заходу, в якому б не брав участь Семен Климович зі своїм упівським червоно-чорним прапором, завжди йшов попереду урочистої колони.
Неодноразово просився в зону АТО, адже війна за вільну Україну для нього ще не закінчилася.
21 листопада 2017 року, в День Гідності та Свободи, на 90-му році життя відійшов у вічність лицар ідеї та чину, боєць Української Повстанської Армії Семен Климович Сорока. У Кропивницькому, де націоналіст прожив половину життя, його називали не інакше, як "Дід Сорока". "Той, що лишився не роззброєним", ‒ охрестили борця за волю України ЗМІ.
Пам’ять
Історія життя та боротьби Семена Сороки, уродженця волинського села, висвітлена в документальному фільмі «Діти Перемоги». В основу стрічки лягло 6 сповідей головних героїв, які, будучи маленькими дітьми, відчули події Другої світової війни на власній долі. Серед них – Семен Сорока.
15 вересня 2018 року на урочистостях з нагоди Дня міста Семену Климовичу Сороці було присвоєне звання Почесного громадянина міста Кропивницького (посмертно).
Бібліографія
Авдєєв А. Семен Сорока : я не політик, я – борець /А. Авдєєв //Наше місто. - 2015. - 20 серпня. - С. 1, 3 : фото.кол.
Багацький Л. Той, хто тільки живе /Л. Багацький //Кіровоградська правда. - 2010. - 28 травня. - С. 9
Він боровся з Росією ще 78 років тому : новини //Наше місто. - 2017. - 18 травня. - С. 3
Душа Сороки відлетіла в день свободи : новини //Наше місто. - 2017. - 23 листопада. - С. 2
Єднання заради пам‘яті : новини //Наше місто. - 2014. - 27 листопада. - С. 2 : фото
"Зробімо все для України" //Наше місто. - 2013. - 17 жовтня. - С. 2
Легендарний Ясен відійшов у вічність //Нова газета. - 2017. - 30 листопада. - С. 11 : фото
Найціннішими для нього були Бог, Україна і родина //Вечірня газета. - 2017. - 1 грудня. - С. 5
Орел С. Люди свободи /С. Орел //Наше місто. - 2016. - 15 грудня. - С. 4
Панченко, Володимир. Той, хто залишився нероззброєним : Людина-легенда /Володимир Панченко //Українське слово. - 2015. - № 42. - С. 6-7 : фото
Панченко, Володимир. Той, що залишився нероззброєним /Володимир Панченко //Український тиждень. - 2015. - № 26. - С. 42-43
Панченко, Володимир. Той, що залишився нероззброєним : Пам'яті Семена Сороки /Володимир Панченко //Народне слово. - 2017. - 30 листопада. - С. 1, 9 : фото Стаття являє собою передрук інтерв'ю Володимира Панченка із Семеном Сорокою, надрукованого 2 липня 2015 року в "Українському тижні".
Семенюк, Дмитро. Пішов з гідністю. Ким був останній упівець з Кіровоградщини Семен Сорока (Ясен) /Дмитро Семенюк //Первая городская газета. - 2017. - 30 ноября. - С. 3 : фот. кол. Про життєвий шлях мешканця Кропивницького, людини з легендарною біографією, учасника УПА, а також активного учасника Революції Гідності Семена Климовича Сороки, який на 90-му році пішов із життя.
"Синку, дай потримати прапор" //Наше місто. - 2015. - 27 серпня. - С. 2
Шлях до свободи //Наше місто. - 2016. - 24 листопада. - С. 4. - Зміст: У вирі трьох революцій : шлях до свободи ; Зростаємо патріотами ; "Україна - територія гідності та свободи" ; Їм у віках судилося безсмертя.
Web-ресурси
Той, що залишився нероззброєним - Український тиждень
Діти перемоги: на очах у юного зв’язкового УПА Семена Сороки НКВСівці спалили його брата
Марш-кидок Семена Сороки | ХайВей
«Мій фільм про людей, життя яких «розщепилося на атоми»
Семен Сорока: «У нас була одна мета – вільна і незалежна Україна»
Найціннішими для нього були Бог, Україна і Родина - Вечірня газета