Мар’яненко Іван Олександрович

Іван Олександрович Петлішенко (Мар'яненко)

народилася — 28.05 (9.06) 1878
місце народження — – с. Мар’янівка, Єлисаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія (нині Бобринецький район Кіровоградської області)
дата смерті — 4.11.1962
місце смерті — м. Харків

Іван Олександрович Петлішенко (Мар’яненко) (28 травня, (9 червня), 1878, с. Мар’янівка – 4 листопада 1964, м. Харків) – актор, театральний режисер, народний артист СРСР, педагог, професор.

Життя і діяльність

Іван Петлішенко народився 28 травня (9 червня) 1878 року в сім'ї бідного селянина на хуторі Сочеванов поблизу села Мар'янівка, (нині Бобринецький район Кіровоградської області). На кошти дядька – видатного українського актора і драматурга М. Л. Кропивницького, Івана та його молодшого брата Марка віддали до Куп’янської повітової школи відразу до 2-го класу. Після закінчення навчання у 1895 році працював у професійній трупі свого дядька М. Кропивницького спочатку сценаріусом (помічник режисера), потім актором. В 1899—1906 (з перервою, з 1903 разом з О. Полянською — у трупі О. Суслова, де виконував ролі Михайла, Василя („Не судилось”, „Циганка Аза” М.Старицького), Андрія Кугута („Глитай, або ж Павук” М.Кропивницького), Дениса („Бондарівна” І.Карпенка-Карого), брав участь у російських виставах разом з братами Адельгеймами; 1903—1904 — в трупі Ф. Волика, за участю М. Кропивницького та М. Заньковецької. В 1906 Мар’яненко вступив до професійного театру Миколи Садовського, в якому утвердився переважно в ролях героїчного плану — Панас, Гнат Голий, Тарас („Бурлака”, „Сава Чалий”, „Бондарівна” Карпенка-Карого), Братковський („Остання ніч” Старицького). З успіхом грав ролі у виставах за творами російських (Хлестаков —„Ревізор” Гоголя, Ломов — „Освідчення” Чехова, Жадов — „Тепленьке місце” Островського, Никандр — „Никандр Безщасний” за Писемським) і зарубіжних (Антось—„Помста гуцула” за Коженьовським, Збишек—„Моральність пані Дульської” Запольської, Збігнєв — „Мазепа” Словацького, Франкович — „Вихователь Флаксман” Ернста, Франц — „Забавки” Шніцлера) драматургів.

У 1914 Мар’яненко працював актором у Другому Київському міському російському драматичному театрі Б. фон Мевеса, де виконував ролі Ланця, Різоора („Чаклунка”, „Вітчизна” Сарду), Сулеймана („Зрада” Сумбатова), Скалозуба („Лихо з розуму” Грибоєдова), Пепла („На дні” М. Горького).

З 1915 року очолював „Товариство українських акторів” за участю М. К. Заньковецької та П. К. Саксаганського (Київ), у 1917 році був директором, режисером і актором Національного зразкового театру, у 1918 — актором Державного драматичного театру. Виконував ролі: Антось („Оборона Буші” Старицького), пастор Мандерс, Бернік („Примари”, „Підпори громадянства” Ібсена), Геншель („Візник Гендель” Гауптмана) та ін.

У 1919 році Мар’яненка призначено комісаром Першого театру Української Радянської Республіки імені Шевченка і членом театральної комісії (голова — К. Марджанішвілі) по керівництву всіма театрами Києва. У 1923 вступив до мистецького об'єднання «Березіль». З 1926 року працював у Харкові, з 1935 до 1958 рр. - Харківський український драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка. Одна з кращих ролей в цьому театрі — Гонта в „Гайдамаках” за Шевченком в інсценізації й постановці Л. Курбаса та багато інших ролей. Викладав (з перервами) у Київській музично-драматичній школі М. В. Лисенка та музично-драматичному інституті ім. М. В. Лисенка (1907-1926), у Харківському музично-драматичному інституті (1944-1961). З 1946 р. - професор. Серед учнів - народні артисти СРСР В. Василько, І. Козловський, Б. Романицький, Н. Ужвій. Ролі (понад 300): Хома Кичатий («Назар Стодоля» Шевченка), Гонта («Гайдамаки» за Шевченком), Омелько («Мартин Боруля» Карпенка-Карого), Дон Жуан («Камінний господар» Лесі Українки), Ярослав («Ярослав Мудрий» Кочерги), Жадов («Тепленьке місце» О. Островського), Тартюф («Тартюф» Мольєра). Вистави: «Блакитна троянда» Лесі Українки, «Казка старого млина» С. Черненка (обидві - 1915), «Оборона Буші» М. Старицького (1917) та ін. Знімався у фільмах «Злива» (1929), «Фата моргана» (1931), «Коліївщина» (1933), «Прометей» (1936). 002

У 1933-1935 роках Мар'яненко позував скульптору Матвію Манізеру для фігури пов'язаного козака багатофігурної композиції пам'ятника Тарасу Шевченку в Харкові.

Помер Іван Мар’яненко у Харкові 4 листопада 1962 року. Похований у Харкові на 2-му кладовищі. На будівлі театру було відкрито меморіальну дошку, присвячену актору. 003

Бібліографія

Мар’яненко І.О. Минуле українського театру. К., 1953.

Мар’яненко І.О. Сцена, актори, ролі. К., 1964.

Марьяненко Иван Александрович. Прошлое украинского театра []: Воспоминания / Иван Марьяненко; Авториз. пер. с укр. П. Нестеровского. Предисл. З. Мороз. - М.: Искусство, 1954. - 248,[2] с.: 16 л. ил., портр. - Библиогр. в примеч.

Про життя і діяльність

Гельфандбейн Г. І. О. Мар'яненко. Народний артист СРСР. X., 1947.

Діячі українського театру: Комплект листівок з текстами українською мовою / Укл. П.П.Перепелиця. - К.: Мистецтво, 1982. - 18 листівок.

Тернюк П. І. Іван Мар'яненко. К., 1968.

Чаговець В. І. І. О. Мар'яненко. Народний артист СРСР. К., 1947.

Черняк Н. Наймолодший з корифеїв [Текст]: До 130-річчя першої української професійної трупи / Н. Черняк // Народне слово. - 2011. - 1 вересня. - С. 9: фото.

Web-ресурси

У світлі рампи http://www.region.in.ua/elisavet/artist/book/tmk01_u.html