Відмінності між версіями «Кошовий Петро Кирилович»
| (Не показано 5 проміжних версій цього користувача) | |||
| Рядок 9: | Рядок 9: | ||
В 1920 вступив до лав Червоної Армії. Учасник громадянської війни: у лютому 1920-серпні 1922 — червоноармієць 2-го кавалерійського полку 8-ї кавалерійської дивізії Червоного козацтва. Брав участь у боях проти білополяків і петлюрівців на Південно-Західному фронті, потім боровся з повстанцями в Україні. У 1924-1927 рр. навчався в Українській кавалерійській школі в Єлисаветграді (Кіровограді), був секретарем комсомольської організації закладу. Після закінчення кавалерійської школи служив на командних і штабних посадах. Закінчивши в 1939 академію ім. Фрунзе, перед Великою Вітчизняною війною обіймав посаду начальника штабу дивізії в званні полковника. | В 1920 вступив до лав Червоної Армії. Учасник громадянської війни: у лютому 1920-серпні 1922 — червоноармієць 2-го кавалерійського полку 8-ї кавалерійської дивізії Червоного козацтва. Брав участь у боях проти білополяків і петлюрівців на Південно-Західному фронті, потім боровся з повстанцями в Україні. У 1924-1927 рр. навчався в Українській кавалерійській школі в Єлисаветграді (Кіровограді), був секретарем комсомольської організації закладу. Після закінчення кавалерійської школи служив на командних і штабних посадах. Закінчивши в 1939 академію ім. Фрунзе, перед Великою Вітчизняною війною обіймав посаду начальника штабу дивізії в званні полковника. | ||
| − | + | [[Файл:Koshovyy_viyna.jpg]] | |
| + | |||
Війну зустрів під Ленінградом. В лютому 1940 року його було призначено командиром 65-ї стрілецької дивізії, яка у листопаді 1941 брала участь у боях за Тихвін. У липні 1942-вересні 1943 командував 24-ю гвардійською стрілецькою дивізією, а з вересня 1943 року — командир 63-го стрілецького корпусу, у складі 4-го Українського фронту, який відзначився при штурмі Сапун-гори на підступах до міста Севастополя. | Війну зустрів під Ленінградом. В лютому 1940 року його було призначено командиром 65-ї стрілецької дивізії, яка у листопаді 1941 брала участь у боях за Тихвін. У липні 1942-вересні 1943 командував 24-ю гвардійською стрілецькою дивізією, а з вересня 1943 року — командир 63-го стрілецького корпусу, у складі 4-го Українського фронту, який відзначився при штурмі Сапун-гори на підступах до міста Севастополя. | ||
У Великій Вітчизняній війні Кошовий (до вересня 1943 командир стрілецької дивізії, а потім — стрілецького корпусу) проявив себе як ініціативний і вольовий командувач. Під командуванням Кошового проведено низку видатних бойових операцій. Петро Кирилович відзначився, зокрема, при штурмі Сапун-гори під Севастополем і взятті Кенігсберга. За мужність і відвагу в боях за визволення Севастополя Петру Кириловичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу. За взяття Кенігсберга присвоєно звання Двічі Героя Радянського Союзу. | У Великій Вітчизняній війні Кошовий (до вересня 1943 командир стрілецької дивізії, а потім — стрілецького корпусу) проявив себе як ініціативний і вольовий командувач. Під командуванням Кошового проведено низку видатних бойових операцій. Петро Кирилович відзначився, зокрема, при штурмі Сапун-гори під Севастополем і взятті Кенігсберга. За мужність і відвагу в боях за визволення Севастополя Петру Кириловичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу. За взяття Кенігсберга присвоєно звання Двічі Героя Радянського Союзу. | ||
| − | + | Закінчив війну в званні генерал-лейтенанта. В травні 1945 року йому була доручена підготовка зведених полків усіх фронтів для участі в Параді Перемоги. | |
Після закінчення війни Кошовий обіймав ряд важливих командних постів і високо цінувався як командувач і військовий адміністратор (за свідченням його онука, письменника П. Г. Паламарчука, "його соратник маршал Баграмян називав його в ту пору військовим номер один"), хоча не гнався за кар'єрою та за посадами в Міністерстві оборони і пишався тим, що ніколи не служив у Москві. | Після закінчення війни Кошовий обіймав ряд важливих командних постів і високо цінувався як командувач і військовий адміністратор (за свідченням його онука, письменника П. Г. Паламарчука, "його соратник маршал Баграмян називав його в ту пору військовим номер один"), хоча не гнався за кар'єрою та за посадами в Міністерстві оборони і пишався тим, що ніколи не служив у Москві. | ||
| Рядок 32: | Рядок 33: | ||
| − | Нагороди | + | |
| + | ==Нагороди== | ||
• Двічі Герой Радянського Союзу (16.05.1944, 09.04.1945) | • Двічі Герой Радянського Союзу (16.05.1944, 09.04.1945) | ||
| + | |||
• п'ять орденів Леніна (17.12.1941, 16.05.1944, 30.04.1945, 09.12.1964, 22.02.1968) | • п'ять орденів Леніна (17.12.1941, 16.05.1944, 30.04.1945, 09.12.1964, 22.02.1968) | ||
| + | |||
• орден Жовтневої Революції (04.12.1974) | • орден Жовтневої Революції (04.12.1974) | ||
| + | |||
• три ордени Червоного Прапора (03.11.1944, 15.11.1950, 21.02.1969) | • три ордени Червоного Прапора (03.11.1944, 15.11.1950, 21.02.1969) | ||
| + | |||
• орден Суворова 2-го ступеня (31.03.1943) | • орден Суворова 2-го ступеня (31.03.1943) | ||
| + | |||
• два ордени Кутузова 2-го ступеня (17.09.1943, 04.07.1944) | • два ордени Кутузова 2-го ступеня (17.09.1943, 04.07.1944) | ||
| + | |||
• орден Богдана Хмельницького 1-го ступеня (05.05.1945) | • орден Богдана Хмельницького 1-го ступеня (05.05.1945) | ||
| + | |||
• медалі | • медалі | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| + | • іноземні нагороди. | ||
==Пам'ять== | ==Пам'ять== | ||
| Рядок 51: | Рядок 58: | ||
Наказом МО СРСР від 9 квітня 1977 ім'я Петра Кириловича присвоюється Омському вищому танковому інженерному ордена Червоної Зірки училищу. Встановлена меморіальна дошка, присвячена пам’яті П.К. Кошового в Новосибірську на будівлі, де розташовувався штаб Сибірського військового округу. | Наказом МО СРСР від 9 квітня 1977 ім'я Петра Кириловича присвоюється Омському вищому танковому інженерному ордена Червоної Зірки училищу. Встановлена меморіальна дошка, присвячена пам’яті П.К. Кошового в Новосибірську на будівлі, де розташовувався штаб Сибірського військового округу. | ||
| − | + | ||
| + | [[Файл:Doshka_Koshovyy.jpg|мини|300px|]] | ||
Бронзовий бюст Двічі Герою Радянського Союзу П. К. Кошовому встановлено на площі м. Олександрії в 1949 році. 17 грудня 1967 року Кошовому Петру Кириловичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Олександрії». | Бронзовий бюст Двічі Герою Радянського Союзу П. К. Кошовому встановлено на площі м. Олександрії в 1949 році. 17 грудня 1967 року Кошовому Петру Кириловичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Олександрії». | ||
| − | Ім’ям Петра Кириловича Кошового названо круїзний теплохід „Маршал Кошовий”. У місті Волгодонськ його ім’ям названа вулиця. | + | Ім’ям Петра Кириловича Кошового названо круїзний теплохід „Маршал Кошовий”. У місті Волгодонськ його ім’ям названа вулиця. |
| − | |||
| − | |||
==Бібліографія== | ==Бібліографія== | ||
| Рядок 102: | Рядок 108: | ||
Кошевой Петр Кириллович http://www.marshals.su/BIOS/Koshevoi.html | Кошевой Петр Кириллович http://www.marshals.su/BIOS/Koshevoi.html | ||
| − | Кошевой, Пётр Кириллович на сайте «Герои страны» | + | Кошевой, Пётр Кириллович на сайте «Герои страны» [http://www.warheroes.ru/hero/hero.asp?Hero_id=603] |
Поточна версія на 14:42, 19 серпня 2013
Петро Кирилович Кошовий (8 (21 за старим стилем) грудня 1904, м. Олександрія Херсонської губернії - 30 серпня 1976, м. Москва) - радянський воєначальник, Маршал Радянського Союзу (1968). Двічі Герой Радянського Союзу.
Життя і діяльність
Народився в місті Олександрія Херсонської губернії в селянській родині, що походила з українського козацького роду кошових отаманів. Навчався спочатку в міській школі Чиркіна, потім в Олександрійському педагогічному училищі.
В 1920 вступив до лав Червоної Армії. Учасник громадянської війни: у лютому 1920-серпні 1922 — червоноармієць 2-го кавалерійського полку 8-ї кавалерійської дивізії Червоного козацтва. Брав участь у боях проти білополяків і петлюрівців на Південно-Західному фронті, потім боровся з повстанцями в Україні. У 1924-1927 рр. навчався в Українській кавалерійській школі в Єлисаветграді (Кіровограді), був секретарем комсомольської організації закладу. Після закінчення кавалерійської школи служив на командних і штабних посадах. Закінчивши в 1939 академію ім. Фрунзе, перед Великою Вітчизняною війною обіймав посаду начальника штабу дивізії в званні полковника.
Війну зустрів під Ленінградом. В лютому 1940 року його було призначено командиром 65-ї стрілецької дивізії, яка у листопаді 1941 брала участь у боях за Тихвін. У липні 1942-вересні 1943 командував 24-ю гвардійською стрілецькою дивізією, а з вересня 1943 року — командир 63-го стрілецького корпусу, у складі 4-го Українського фронту, який відзначився при штурмі Сапун-гори на підступах до міста Севастополя.
У Великій Вітчизняній війні Кошовий (до вересня 1943 командир стрілецької дивізії, а потім — стрілецького корпусу) проявив себе як ініціативний і вольовий командувач. Під командуванням Кошового проведено низку видатних бойових операцій. Петро Кирилович відзначився, зокрема, при штурмі Сапун-гори під Севастополем і взятті Кенігсберга. За мужність і відвагу в боях за визволення Севастополя Петру Кириловичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу. За взяття Кенігсберга присвоєно звання Двічі Героя Радянського Союзу.
Закінчив війну в званні генерал-лейтенанта. В травні 1945 року йому була доручена підготовка зведених полків усіх фронтів для участі в Параді Перемоги.
Після закінчення війни Кошовий обіймав ряд важливих командних постів і високо цінувався як командувач і військовий адміністратор (за свідченням його онука, письменника П. Г. Паламарчука, "його соратник маршал Баграмян називав його в ту пору військовим номер один"), хоча не гнався за кар'єрою та за посадами в Міністерстві оборони і пишався тим, що ніколи не служив у Москві.
П. К. Кошовий був призначений Командуючим військами Сибірського, а потім — Київського військових округів, згодом - Командуючим групи радянських військ у Німеччині. В 1968 йому присвоєно звання Маршала Радянського Союзу. Нагороджений 13 орденами СРСР, медалями, орденами іноземних республік. Депутат Верховної Ради СРСР 6-7-го скликань.
В Збройних Силах Радянського Союзу прослужив понад 50 років.
Найвища посада, яку обіймав Кошовий - Головнокомандувач Групою радянських військ в Німеччині (1965 - 1969). За цей час чимало зробив для зміцнення боєздатності Групи, яка "повинна була бути готова за три дні дійти до Гібралтару". 15 квітня 1968 генералу армії Кошовому було присвоєно звання Маршала Радянського Союзу.
Як начальник Групи радянських військ у Німеччині Кошовий брав участь в організації та вступі 20 серпня 1968 в Чехословаччину частин 20-ї Гвардійської армії зі складу Групи, які згідно з планами Операції "Дунай" встановили контроль над основними об'єктами столиці Чехословаччини міста Праги.
Проте вже в жовтні 1969 Кошовий був зміщений з поста Головнокомандувача. Відтоді й до останніх днів він займав традиційну для радянських маршалів, які пішли у фактичну відставку, почесну посаду "генерального інспектора Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР".
Помер на 73-му році життя, у 1976, і був першим з померлих у званні Маршала Радянського Союзу, похованих не біля Кремлівської стіни, а на Новодівочому кладовищі в Москві.
Нагороди
• Двічі Герой Радянського Союзу (16.05.1944, 09.04.1945)
• п'ять орденів Леніна (17.12.1941, 16.05.1944, 30.04.1945, 09.12.1964, 22.02.1968)
• орден Жовтневої Революції (04.12.1974)
• три ордени Червоного Прапора (03.11.1944, 15.11.1950, 21.02.1969)
• орден Суворова 2-го ступеня (31.03.1943)
• два ордени Кутузова 2-го ступеня (17.09.1943, 04.07.1944)
• орден Богдана Хмельницького 1-го ступеня (05.05.1945)
• медалі
• іноземні нагороди.
Пам'ять
Наказом МО СРСР від 9 квітня 1977 ім'я Петра Кириловича присвоюється Омському вищому танковому інженерному ордена Червоної Зірки училищу. Встановлена меморіальна дошка, присвячена пам’яті П.К. Кошового в Новосибірську на будівлі, де розташовувався штаб Сибірського військового округу.
Бронзовий бюст Двічі Герою Радянського Союзу П. К. Кошовому встановлено на площі м. Олександрії в 1949 році. 17 грудня 1967 року Кошовому Петру Кириловичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Олександрії».
Ім’ям Петра Кириловича Кошового названо круїзний теплохід „Маршал Кошовий”. У місті Волгодонськ його ім’ям названа вулиця.
Бібліографія
Праця П. К. Кошового
Кошевой П. К. В годы военные. — М.: Воениздат, 1978. — 283 с., с ил., с портр. (Военные мемуары).
Література про життя і діяльність П. К. Кошового
Бржезинський І. Прославлений маршал [Текст] / Бржезинський І. // Вільне слово. - 2004 . - 1 грудня. - С. 3
Карпачова О. Наші земляки - в Енциклопедії сучасної України [Текст] / Карпачова О. // Вільне слово. - 2005. - 16 березня. - С. 2
Крятенко А. Маршал зі степового краю [Текст] / А. Крятенко // Кіровоградська правда. - 2004. - 18 грудня. - С. 4
Маршалы Советского Союза: личные дела рассказывают. —М., 1996.
Матівос Ю. Тріумфальний акорд переможців [Текст] / Ю. Матівос // Кіровоградська правда. - 2010. - 25 червня. - С. 10
Москвіна Л. Маршал родом з Олександрії [Текст] / Л. Москвіна // Вільне слово. - 2005. - 9 березня. - С. 4
Прославлені у віках. — Дніпропетровськ: Промінь,1969.
Тронько П. Т. Герой Радянського Союзу // Енциклопедія історії України — Т. 2. — К.: Наукова думка, 2005. — С. 94.
Френчко Л. Знаменитости степной столицы [Текст] / Френчко Л. // Ведомости. - 2004. - 17 декабря. - С. 8
Ханенко Василий. Наш земляк - гордость наша [Текст] : [Герой Советского Союза Петр Кириллович Кошевой] / Василий Ханенко // Правда Украины. - 1999. - 23 февраля. - С. 4
Цапюк С. К., Петренко В. П. Олександрія вчора, сьогодні, завтра: нариси з історії нашого краю — Олександрія, 2004. — с. 88.
Цибульський М. Ним пишається Кіровоградщина [Текст] / М. Цибульський // Народне слово. - 2004. - 14 грудня. - С. 4
Чабаненко В. В. Прославлені у віках: Нариси про Героїв Радянського Союзу — уродженців Кіровоградської області. — Дніпропетровськ: Промінь, 1983.
Шевченко С. Тут виховували Героїв [Текст] / С. Шевченко // Народне слово. - 2010. - 8 липня. - С. 8
Web-ресурси
Кошевой Петр Кириллович http://www.marshals.su/BIOS/Koshevoi.html
Кошевой, Пётр Кириллович на сайте «Герои страны» [1]