Новицький Костянтин Петрович
Костянтин Петрович Новицький (21 травня 1879, м. Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія (нині Одеська область, Україна) – 18 березня 1960, м. Москва, РРФСР, СРСР) – журналіст, ректор Державного інституту журналістики, професор.
Життя і діяльність
Костянтин Новицький народився в Одесі 21 травня 1879 в сім’ї столяра Петра Івановича Новицького. Його батько був поляком, який походив з міщан Київської губернії, мати – українкою. Костянтин Петрович ідентифікував себе як українця. Початкову освіту він отримав у Березовській народній школі. Трудовий шлях Новицький розпочав у 1892 році учнем слюсарного цеху на заводі землеробських знарядь Гена в Одесі. Екстерном він закінчив гімназію, пізніше також екстерном отримав звання викладача історії (давав приватні уроки).
Основною своєю професією Костянтин Петрович вважав журналістику. Влаштувавшись у 1901 році в одеську легальну газету «Южное обозрение», Новицький працював там до 1904 року під псевдонімом КІН. Саме в цій газеті він вперше познайомився з діячами революційного підпілля.
У 1902 році журналіст брав участь у першій в Одесі першотравневій демонстрації. Під час масового страйку 1903 року робітників Одеси разом з робітниками друкарні «Южное обозрение» він брав активну участь у демонстрації і мітингу, які відбувалися у Дюківському саду і мали різкий антиурядовий характер. У 1904 році Новицький вступив у Російську соціал-демократичну робітничу партію (РСДРП).
Восени 1904 року Костянтин Петрович переїхав до Єлисаветграда. У грудні того ж року він виступив на відкритих зборах товариства «Опора» з викладом програми РСДРП і закликом до боротьби з самодержавством.
У квітні 1905 року Новицький взяв участь у нелегальному з'їзді журналістів у Петербурзі. Після повернення до Єлисаветграда він не залишився осторонь революційних подій. Костянтин Петрович був заарештований і притягнутий до суду Одеської судової палати за належність до РСДРП і промову, виголошену в товаристві «Опора». Звільнили його у жовтні 1905 року за амністією.
Новицький працював (1905-1906 рр.) у Єлисаветградському об'єднаному комітеті РСДРП і його виконавчій комісії, був пропагандистом військової групи, що вела роботу серед солдатів місцевого гарнізону, проводив вибори на IV об'єднавчий з'їзд партії від Єлисаветградської організації.
Перебуваючи в Одесі восени 1906 року у зв’язку з адміністративним висланням, Костянтин Петрович перейшов на нелегальне становище. Того ж року його направили на партійну роботу до Петербурга (Василеострівський район), де він працював до червня 1907 року. Після повернення на південь (Одеса, Єлисаветград) Новицький згодом виїхав до м. Юр'єва на навчання (1908-1910 р.) на університетських курсах (на медичному і (приватно) на історико-філологічному факультетах).
З 1910 року Новицький працював у Москві журналістом, був членом ради Товариства діячів періодичної преси та літератури.
У роки Першої світової війни Костянтин Петрович потрапив під нагляд поліції, що змусило його виїхати за кордон (Німеччина, Франція, Швейцарія).
З 1917 року (півтора року) Новицький навчався на юридичному факультеті Московського університету (відділення економіки), працюючи журналістом.
З 1 по 16 березня 1917 року Костянтин Петрович працював у відділі агітації та пропаганди при ЦК КПРС комісії Мосради, а 16 березня 1917 його направили на роботу до редакції газети «Известия Моссовета» на посаду завідувача редакції.
З жовтня 1917 року журналіст працював у редакціях газет «Ведомости Военно-революционного комитета города Москвы», «Ведомости Московского Совета рабочих и солдатских депутатов», «Вечерние вести Московского Совета».
З 1919 по 1921 рік Новицький був редактором газет «Коммунистический труд» і «Рабочая Москва» (органи Московської ради і Московського комітету партії). У 1921 році Костянтин Петрович брав участь у редакційній роботі з підготовки до друку творів В.І. Леніна (забезпечив примітками окремі томи в зібраннях творів кількох видань, а також підготував шість тематичних ленінських збірок, ювілейні та інші видання).
Педагогічний та редакторсько-журналістський досвід Костянтина Новицького виявився затребуваним при організації курсів РОСТА (Російське телеграфне агентство): їх слухачам він читав лекції з газетознавства. У 1920 році Костянтин Петрович Новицький та інші ентузіасти розвитку журналістської освіти підготували проєкт Положення про інститут журналістики. У 1921 році школа журналістики була реорганізована в Інститут червоних журналістів. Його відкриття відбулося 15 жовтня. Завдання Інституту – розробка питань газетної справи і розвиток нових форм друкованої, усної пропаганди та агітації, підготовка досвідчених редакторів, літературних критиків, завідувачів редакційних відділів, секретарів, хронікерів; термін навчання – один рік.
Крім того, в 20-х роках Костянтин Петрович викладав друкарство у Комуністичному університеті ім. Я.М. Свердлова та історію соціалізму в Академії соціалістичного виховання. Після трьох з половиною років роботи ректором Державного університету журналістики Новицький працював в Інституті Маркса-Енгельса-Леніна, займався підготовкою другого та третього видань творів В.І. Леніна.
У 1925-1929 роках Костянтин Новицький – доцент факультету радянського права Першого Московського Державного університету (МДУ), член редколегії видавництва «Московский работник», редактор «Библиотечки ленинца», завідувач редакційно-видавничого бюро президії Московської Ради, доцент етнологічного факультету Першого МДУ кафедри російської літератури.
У 1926-1931 роках Новицький був спочатку головою літературного відділення етнологічного факультету, а після його реорганізації – деканом факультету літератури та мистецтва Першого Московського Державного Університету. У 1931-1932 роках він керував редакційним відділенням та завідував кафедрою редактури в Науково-дослідному інституті поліграфічної та видавничої промисловості.
На початку 1930-х років Костянтин Петрович був членом Державної вченої ради Наркомосу РРФСР з соціально-економічної секції, дійсним членом Державної академії мистецтвознавства по сектору російської літератури, дійсним членом Центрального науково-дослідного педагогічного інституту національностей (ЦНДПІН) по історико-педагогічному сектору.
З осені 1932-го до 20 жовтня 1937 Новицький працював у Московському інституті народного господарства ім. Г.В. Плеханова: спочатку керівником кафедри (у 1933 році разом з 50 академіками і професорами СРСР Всесоюзним комітетом з соцзмагання вузів нагороджений Почесною грамотою і премією за зразкове керівництво кафедрою), з 1936-го – заступником директора інституту з навчальної та науково-дослідної роботи.
Враховуючи величезну цінність наукового апарату підготовлених Новицьким томів зібрання творів Леніна, керівництво ЦНДПІН і Московський інститут народного господарства ім. Г. В. Плеханова клопотало перед ВАК про присвоєння йому вченого звання доктора суспільствознавчих наук без захисту дисертації (звання кандидата економічних наук було присвоєно у грудні 1935 року). 2 жовтня 1937 наказом по інституту ім. Г.В. Плеханова йому було вказано на «неприпустиму легковажність, що виявилася в прийомі без всякої перевірки на роботу людини, яку розшукували слідчі органи». Через 18 днів після цього Новицький був звільнений з інституту. У 1939 році Комісія партійного контролю Московської області зробила йому попередження «за недостатньо енергійну боротьбу за необхідні Інститутові навчальні плани».
З 1937 по 1941 рік Новицький – професор Московського державного педагогічного інституту (МДПІ) ім. В.І. Леніна, куратор аспірантів у Московському інституті філософії, літератури, історії (1938-1941); професор Московського педінституту ім. К. Лібкнехта (1941-1942, період евакуації в м. Ойрот-Тура); завідувач кафедри історії СРСР Коломенського учительського інституту (1942).
Восени 1942 року Костянтин Петрович повернувся на основне місце роботи в інститут народного господарства ім. Г.В. Плеханова на посаду декана торгово-економічного факультету (1944-1949); з 1949 по 1954-й – професора кафедри політекономії. Після виходу в 1954 році на академічну пенсію він керував аспірантами, звільнився з інституту за півтора місяці до смерті.
Помер Костянтин Петрович Новицький в ніч з 17 на 18 березня 1960 року на 81-му році життя.
Нагороди
Орден Леніна (1951)
медалі «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.», «В пам'ять 800-річчя Москви» та ін.