Шполянський Амінодав Петрович (Дон Амінадо)
Амінодав Петрович Шполянський (Дон Амінадо)
Дата народження — 07.05.1888
Місце народження — м. Єлисаветград, Херсонська губернія, Російська імперія (нині м. Кропивницький, Кіровоградська область, Україна)
Дата смерті — 14.11.1957
Місце смерті — м. Париж (Франція)
Місце поховання — цвинтар Сент-Женевьев-де-Буа (департамент Ессон (регіон Іль-де-Франс)
Амінодав Петрович / Пейсахович / Амінадо Петрович / Шполянський (псевдонім – Дон Амінадо) 7 травня 1888, м. Єлисаветград Херсонської губернії Російської імперії (нині м. Кропивницький Кіровоградської області України) – 14 листопада 1957, м. Париж, Франція) – російськомовний єврейський поет-сатирик, мемуарист, адвокат в еміграції (у Франції).
Життя і діяльність
Дон Амінадо (справжнє ім’я – Амінодав Пейсахович / Амінадо Петрович / Шполянський) народився 7 травня 1888 року в Єлисаветграді (нині м. Кропивницький).
Після закінчення Єлисаветградської класичної гімназії у 1906 році Шполянський вступив на юридичний факультет Новоросійського університету (Одеса), а в 1910 р. отримав диплом юриста в Київському університеті. У тому ж році він переїхав до Москви, де в 1912-1915 рр. був помічником присяжного повіреного. З 1910 року письменник почав друкуватися в періодичній пресі (з 1914 р. – член Товариства діячів періодичної преси і літератури). На початку Першої світової війни Шполянського мобілізували. Після поранення в 1915 році він повернувся до Москви і повністю присвятив себе літературній діяльності.
У цьому ж році вийшла його перша збірка – «Пісні війни» – ліричні вірші, пройняті патріотичним пафосом і передчуттям прийдешньої загибелі світової культури. Цей збірник, як і інші ліричні вірші надалі, поет випустив під своїм справжнім прізвищем на відміну від сатиричних, які публікував під псевдонімами (основний – Дон Амінадо). Книга, що витримала два видання, була не зовсім вдалою. У ній патріотична риторика того часу, книжкова емблематика війни заглушує особистий голос поета. Але в голосі, що пробивається, вже відчутні інтонації майбутнього Дона Амінадо: «Грохочут в ночи и летят поезда – И рельсы охвачены дрожью...». Жах перед війною і людськими стражданнями, співчуття до ворога, що потрапив на війну «по волі чиєїсь злої та розгнузданої сили», – усе це пізніше розвинеться в тему маленької простої людини, закинутої в катастрофічну історію ХХ століття, в «млин богів».
Свої вірші, літературні пародії, фейлетони, нариси Шполянський публікує в журналах «Новий Сатирикон» (1914-1915), «Червоний сміх» (1915), «Будильник» (1916-1917), в московських газетах «Ранній ранок» (1914-1916), «Ранок Росії» (1916) та ін.
У політичному памфлеті (п’єса у віршах) Дона Амінадо «Весна сімнадцятого року» (постановка Нового театру П. Кохмановського, Москва, 1917 р.) представлені останні дні царизму і перші дні свободи після Лютневої революції.
Жовтневий переворот Дон Амінадо не прийняв і після 1918 року, коли були закриті всі газети, в яких він друкувався, покинув Москву і поїхав до Києва. У 1918-1919 рр. письменник друкувався у газетах «Київська думка», «Ранок», «Вечір», в одеській газеті «Сучасне слово».
У 1919 році Шполянський виїхав в еміграцію спочатку до Константинополя, потім – у Францію, жив у Парижі. У 1920-40-х рр. він регулярно публікував віршовані фейлетони в газеті «Останні новини»; був редактором дитячого журналу «Зелена паличка» (1920-1921), друкувався в газеті «Вільна думка», в журналах «Ілюстрована Росія», «Сатирикон» (1931, фактично співредактор), альманасі «Сполохи». У Парижі були видані збірки його віршів «Дим без вітчизни» (1921), «Накинувши плащ» (1928), «Всім сестрам по сережках» (1931), «Ненудний сад» (1935), «У ті нечувані роки» (1951), збірка оповідань «Наше маленьке життя» (1927).
Якимось парадоксальним чином Дон Амінадо своєю долею розкриває біблейські сенси імені Амінодав і виконує схожі своєму біблейському попередникові завдання. Амінодав – «дарувальник, донатор», який повинен був розвести на возі закони Мойсея в усі чотири сторони світу. Звісно, завдання Дона Амінадо куди скромніші.
Єлисаветграду Амінад Петрович присвятив з десяток ностальгійних поезій, а мемуарний роман «Потяг на третьому шляху» (1954), написаний у Парижі незадовго до смерті, як підсумкова книга, сповнений такої щирої любові до «малої батьківщини», де минули дитячі й гімназійні роки, що ці рядки зворушують і розчулюють не лише нас, земляків письменника. «Потяг на третьому шляху», звичайно, не закон, але, принаймні, послання.
Дон Амінадо був одним із найпопулярніших в еміграції «Росії, котра виїхала за кордон» фейлетоністів, «королем гумористів», який висміював безглузді сторони емігрантського побуту, збанкрутілу ліберальну ідеологію.
Успіхом користувалися його «ранкові фейлетони», афоризми «Новий Козьма Прутков», «Філософія кожного дня».
Іван Бунін вважав Дона Амінадо видатним російським гумористом, рядки якого «дають художню насолоду». Творчість Дона Амінадо також високо цінували М. Горький, З. Гіппіус, М. Цвєтаєва («самосуд еміграції над самою собою»), А. Сєдих («Дон Амінадо продовжив ... класичну традицію російського гумору, просочену гуманністю і жалістю до людини») і багато інших сучасників.
Під час Другої світової війни Дон Амінадо був змушений залишити Париж і перебратися на південь Франції, у «вільну зону» (Монпельє, Екс-ле-Бен). Після війни він оселився під Парижем у Йере. У 1954 році в Нью-Йорку письменник опублікував книгу літературних мемуарів «Потяг на третій шлях», цінну не тільки яскравим описом атмосфери дореволюційної Росії і еміграції, але й блискучими портретними замальовками І. Буніна, О. Купріна, О. Толстого, О. Димова та ін.
Єврейські теми не займали у творчості Дона Амінадо помітного місця. За винятком біблійних асоціацій і сатиричних травестій старозавітних джерел, вони зрідка з’являлися як сатиричні випади проти антисемітів, євсекцій і крім того були присутні у спогадах. Дон Амінадо публікувався в журналі М. Вінавера «Єврейська трибуна» (Париж) і в паризькому «Світанку» В. Жаботинського, про який він написав не опублікований при житті нарис «Слово про В. Є. Жаботинського».
Шполянського сприймали як неперевершеного сатирика і гумориста, майстра афоризму, потім виявилось, що він блискучий лірик та ще й мемуарист. У 1920 році Дон-Амінадо написав вірш «Про белого бычка», в якому передбачив... розпад СРСР і наступні події:
...О, Господи, ты только вездесущ
И волен надо всем преображеньем,
Но чую: вновь от беловежских пущ
Пойдет начало с новым продолженьем.
И вкруг оси опишет полный круг
История, бездарная, как бублик,
И вновь по линии Вапнярка-Кременчук
Возникнет до семнадцати республик…
Після смерті Дона Амінадо 14 листопада 1957 року Ілля Зільберштейн перевіз його архів до Росії.
Видатний поет-сатирик і мемуарист Дон Амінадо був похований у Франції на російському кладовищі Сент-Женевьев-де-Буа поблизу Парижа. Цвинтар розташований у департаменті Ессон (регіон Іль-де-Франс), приблизно за 30 кілометрів на південь від центру Парижа.
Бібліографія
Основні видання творів
Дон-Аминадо. Наша маленькая жизнь: стихотворения, политический памфлет, проза, воспоминания / Дон-Аминадо. - М.: ТЕРРА, 1994. - 768 с.
Дон-Аминадо. Парадоксы жизни: стихотворения, воспоминания, афоризмы /Дон-Аминадо; Сост. А. Ф. Марков. - М.: Изд. предприятие "Обновление", 1991. - 302, [1] с.
Дон-Аминадо. Поезд на третьем пути /Дон-Аминадо,; Послесл. Ф. Медведева, Худ. М. Халилов. - М. : Книга, 1991. - 330, [2] с.
Дон-Аминадо. Поезд на третьем пути.-М.:ВАГРИУС, 2000.-380 с.- (Мой 20 век)
Дон-Аминадо. "Чем ночь темней..." [Текст]: Афоризмы и эпиграммы / Дон-Аминадо; Сост., вступ. ст. и коммент. А.С.Иванова. - СПб.; М.: Летний Сад, 2000. - 558 с
Сатира и юмор первой половины ХХ века [] Тэффи [и др.]. - 2-е изд., стереотип. - М. : Дрофа : Вече, 2003. - 398,[2] с. - (Б-ка отечественной классической художественной литературы : в 100 томах)
Література про життя і творчість
Босько Володимир Миколайович. Дон Амінадо / В. Босько // Історичний календар Кіровоградщини на 2018 рік. Люди. Події. Факти / В. М. Босько ; КЗ «КОІППО ім. Василя Сухомлинського». – Кропивницький : Імекс-ЛТД, 2017. – С. 113-114.
Босько Володимир Миколайович. Дон Амінадо / В. Босько // Історичний календар Кіровоградщини на 2013 рік. Люди. Події. Факти. Кіровоград: Центр.-Укр. вид-во, 2012. – С. 93-94.
Босько, Володимир. Єлисаветград чи якийсь Новоград: Передбачення Дон-Амінадо про можливу долю України та рідного міста / Володимир Босько // Народне слово. – 2015. – 17 вересня. – С. 6 : фото
Корінь А. «Тільки в провінції любили театр по-справжньому» / А. Корінь // Кіровоградська правда. – 2011. – 30 вересня. – С. 9
Корінь, А. Храм Мельпомени: Дон-Амінадо /А. Корінь // Кіровоградська правда. – 2011. – 18 жовтня. – С. 7 : фото
Корінь, А. Наука віршописання / А. Корінь // Народне слово. – 2012. – 5 січня. –С. 6
Любарський, Роман. Чортова дюжина афоризмів від донатора / Роман Любарський // Народне слово. – 2013. – 30 травня. – С. 10
Поліщук, В. Найбільш обдарований поет еміграції / В. Поліщук // 21-й канал. – 2013. – 18 квітня. – С. 19
Поліщук, Володимир. «Те, що змушує мислити...»: Дон Амінадо поки що не увіковічений у Кропивницькому / Володимир Поліщук // День. – 2018. – 9-10 лютого: № 23-24. – С. 12
Степанова, О. «Маленькая жизнь» / О. Степанова // Украина-Центр. –2013. – 11 апреля. – С. 12-13 : фото
Френчко, Л. Знаменитости степной столицы / Л. Френчко // Ведомости. – 2005. – 27 мая. – С. 8
Хосяинова, Л. На фоне белого листа / Л. Хосяинова // Молодіжне перехрестя. – 2008. – 22 травня. – С. 9 : фото
Web-ресурси
Дон Аминадо. (Электронная еврейская энциклопедия)
Дон Аминадо. Аминад Петрович (Аминодав Пейсахович) Шполянский (Большая онлайн библиотека)