Лишневський Олександр Львович

Олександр Львович Лишневський

Дата народженняя — 11.11.1868
Місце народження — м. Херсон, Херсонська губернія, Російська імперія (нині – Україна)
Дата смерті — 6.02.1942
Місце смерті — м. Ярославль, СРСР (нині – Російська Федерація)

Олександр Львович Лишневський (11 листопада1868, м. Херсон – 6 лютого 1942, м. Ярославль) – архітектор (у стилі модерну й неокласицизму), член правління Ленінградського відділення Спілки архітекторів СРСР.

Життя і діяльність

Олександр Львович (Хацкель Меєрович) Лишневський народився 11 листопада 1868 року в м. Херсоні. У 1887 році Олександр закінчив Одеську школу малювання з малою бронзовою медаллю. Значні успіхи юнака в навчанні дали підставу керівництву школи у 1888 році направити його до Санкт-Петербурзької Академії мистецтв. Студент Лишневський поєднував навчання з роботою, був помічником архітектора Б. Гіршовича, а також самостійно виконував незначні проєкти, що давало і заробіток, і практику під керівництвом досвідченого зодчого.

У січні 1893 року Борис Іонович Гіршович видав О. Лишневському свідоцтво про те, що академіст працював у нього на будівництві прибуткового будинку П. Вайнера, відзначаючи, що студент «виконував свої обов’язки як помічник на практичних роботах цілком сумлінно і акуратно, виправдавши надану йому довіру».

Ще навчаючись в Академії мистецтв, у 1890 році О. Лишневський одружився з одеситкою Сарою Абрамівною (Софією Адольфівною) Варшавською. Після народження дітей, сина Бориса та доньки Віри, сім’я Лишневських змінила віросповідання, адже православному архітектору було значно простіше отримати місце на державній службі та будувати кар’єру.

Протягом навчання в Академії мистецтв Олександр Львович був відзначений малою срібною (1891) та великою срібною (1892) медалями. 4 листопада 1894 року Олександр Лишневський завершив навчання з малою золотою медаллю у званні класного художника першого ступеня.

У 1894-1895 роках Олександр Львович шукав роботу і просив Раду Академії мистецтв зарахувати його до числа кандидатів на отримання місця архітектора у Фергані, де відкрилася вакансія молодшого інженера. Проте відповіді з Фергани довго не надходило, а надійшов запит від голови м. Єлисаветграда О. Пашутіна на вакансію міського архітектора. 8 березня 1895 року О. Лишневський зайняв посаду єлисаветградського міського архітектора.

На недавнього випускника Академії мистецтв в Єлисаветграді були покладені різноманітні обов’язки. Він виконував проєктні роботи і наглядав за будівельними роботами на замовлення міста; перевіряв на відповідність законодавству проєкти приватних будівель, поданих для затвердження в міську управу, контролював проведення за цими проєктами будівельних робіт; проводив експертизи будівель, керував роботами з благоустрою міста.

Згодом О. Лишневський згадував, що за єлисаветградський період своєї діяльності він збудував «дуже багато громадських і приватних будівель та дорожніх споруд», при цьому виконання службових обов’язків давалося йому інколи «дуже важко».

Окрім яскравої авторської манери у спорудженні будівель, зодчий виявив також неабиякі організаторські здібності. Отримавши посаду головного архітектора міста, він підписував документи на будівництво, затверджував типові та авторські проєкти. За роки роботи О. Лишневського в Єлисаветграді були виконані картографічні схеми районів міста, що дало можливість чіткіше розподілити земельні ділянки під забудову. На початку ХХ століття місто Єлисаветград було одним із кращих та упорядкованіших у Російській імперії і не поступалося багатьом губернським містам – саме таку оцінку тодішньому архітектурному обличчю міста надала «Велика енциклопедія» (за ред. С. М. Южакова), видана у 1902 році. І у цьому велика заслуга міського архітектора Єлисаветграда О. Лишневського.

За шість років проживання в Єлисаветграді у родини Лишневських народилося ще троє дітей. У метричних книгах реєстрації актів про народження, шлюб та смерть Успенсьського собору м. Єлисаветграда є записи про народження та хрещення дітей Олександра та Софії: доньок Надії та Любові і сина Гліба.

Місто ж отримало вишукану архітектуру. За цей період за проєктами Олександра Львовича в Єлисаветграді були збудовані: Велика хоральна синагога, громадська жіноча гімназія (нині – один із корпусів Центральноукраїнського державного університету ім. В. Винниченка), земське реальне училище (нині – інженерний фаховий коледж), торговий дім Заславського, Пушкінське училище, низка приватних будинків.

Навесні 1901 року Олександр Львович неочікувано подав заяву на звільнення з посади і, залишивши Єлисаветград, переїхав із сім’єю на постійне місце проживання до Санкт-Петербурга, де згодом став одним із провідних архітекторів цього міста.

У дореволюційному Петербурзі Лишневський побудував низку споруд, які є вдалими прикладами архітектури стилізаторства, еклектики і модерну. Одна з найбільш відомих будівель, створених за його проєктом, – Будинок міських установ на розі Садової вулиці і Вознесенського проспекту.

У 1918-1919 роках О. Лишневський працював на залізниці у Мурманську. Потім Олександр Львович переїхав із сім’єю в Україну, служив у Смілянському управлінні цукрової промисловості та викладав будівельне мистецтво у Смілянському політехнічному технікумі.

У 1923 році сім’я Лишневських повернулася до Петрограда – місту були потрібні грамотні архітектори. Лишневському доручили керувати майстернею в щойно створеній проєктній організації – тресті Ленпроєкт. У 30-ті роки за проєктами, виконаними в архітектурно-проєктувальній майстерні Лишневського, було побудовано чимало споруд, які несли естетику нової епохи.

Серед громадських будівель, побудованих Олександром Львовичем, домінував тип освітньої установи. Він спроєктував і побудував кілька шкіл, об’ємно-планувальне вирішення яких зводилося до реконструкції принципів архітектури дореволюційної школи – міцно зібраного багатоповерхового навчального дому «з красивим, але суворим фасадом», який заперечував новаторські принципи побудови шкіл епохи авангарду.

Помер Олександр Львович Лишневський 6 лютого 1942 року в евакуації з блокадного Ленінграда у м. Ярославль.

Фотогалерея

В Єлисаветграді

Велика хоральна синагога. Фото початку ХХ ст.

Громадська жіноча гімназія. Фото початку ХХ ст.

Земське реальне училище. Нині – інженерний фаховий коледж

Пушкінське училище

Торговий дім Заславського

Будинок Ельворті

Ремеслено-грамотне училищеПрибутковий будинок Іоффе у Санкт-Петербурзі

Бібліографія

Босько Володимир Миколайович. Історичний календар Кіровоградщини на 2008 рік. Люди. Події. Факти. Історико-краєзнавче видання: Довідник / Володимир Босько; Управління освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації, Кіровоградський обл. ін-т післядипломної педагогічної освіти ім. В. Сухомлинського, Кіровоградська обл. організація Українського товариства охорони пам’яток історії та культури. – Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2007. – 241с.: фото. – Імен. покажч.: с. 227-238; Бібліогр.: с. 239.

Невесьолов С. М. Він прикрасив місто вишуканими будівлями / С. М. Невесьолов, В. В. Поліщук. – Кропивницький : ВЦ ККТК, 2022. – 180,[2] с. : іл. – Бiблiогр. в пiдрядк. прим. – Бібліогр. с. 179-180.

Поліщук Володимир Васильович. Від Лишневського до Віньковського / В. В. Поліщук. – Кропивницький : Б. в., 2022. – 76,[1] с. : іл.

Босько В. Зодчі Єлисаветграда: рідному місту та всьому світові // Народне слово. – 2011. – 26 травня. – С. 9.

Він прикрасив місто вишуканими будівлями // Кропивницький вечірній. – 2022. – 22 липня. – С. 4.

Ім’я моєї вулиці // Кропивницький вечірній. – 2023. – 14 квітня. – С. 3.

Колесник Дмитрій. Промисловість Єлисаветградщини / Дмитрій Колесник // Народне слово. – 2014. – 28 серпня. – С. 20 : фото кол.

Крупський Віктор. Коли не шанують міського архітектора / Віктор Крупський // Україна-Центр. – 2023. – 1 червня. – С. 4.

Надєждін А. Нас ще очікують відкриття : Маловідомі сторінки архітектурної історії Єлисаветграда / А. Надєждін // Народне слово. – 2010. – 16 вересня. – С. 4.

Степанова Ольга. Город химер Александра Лишневского / Ольга Степанова // Украина-Центр. – 2017. – 10 августа. – С. 8-9

Шевченко С. Чому Лишневський залишив Єлисаветград? / С. Шевченко // Вечірня газета. – 2008. – 20 червня. – С. 5.