Миронович Володимир Леонідович
Володимир Леонідович Миронович (08 лютого 1939, м. Запоріжжя, УРСР – 29 лютого 2008, м. Кіровоград (нині – м. Кропивницький), Кіровоградська область, Україна) – український театральний актор, народний артист України.
Життя і діяльність
Володимир Леонідович Миронович народився 8 лютого 1939 року в місті Запоріжжі. Він виріс у театральній родині. Його батько, Леонід Володимирович, та мати, Олена Захарівна, були акторами Запорізького обласного українського драматичного театру. З дитинства хлопець любив театр, проводив там багато часу, переглядаючи вистави.
Закінчивши школу, Володимир самостійно поїхав до Києва та вступив до театрального інституту, де конкурс був – 35 чоловік на місце. Керівником курсу, на якому навчався Миронович, був відомий режисер-педагог, заслужений діяч мистецтв України, професор Леонід Артемович Олійник.
У 1960 році, після закінчення інституту, Володимир отримав направлення до Черкаського обласного українського музично-драматичного театру імені Т.Г. Шевченка. Першою була роль Семена у виставі «Дай серцю волю, заведе в неволю» за п’єсою Марка Кропивницького. Потім – Сергія Серьогіна в «Іркутській історії» за п’єсою О. Арбузова. Виконавець цієї ролі захворів, тож молодому актору Мироновичу довелося за ніч вивчити текст. Він зіграв у спектаклі з великим успіхом, а потім ще 358 разів грав Серьогіна на сцені.
У Черкаському театрі Володимир зустрів свою долю, молоду актрису, випускницю Дніпропетровського театрального училища Євгенію Мельниченко. Мироновичі одружилися та відсвяткували молодіжне весілля на сцені театру.
У 1964 році подружжя отримало пропозицію щодо роботи від Михайла Донця, головного режисера Кіровоградського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені М.Л. Кропивницького. У січні 1965 року актори вийшли на сцену першого українського професійного театру корифеїв у виставі «Правда і кривда» за твором М. Стельмаха.
Мироновичі працювали в театрі (1965-1969 рр.) разом із плеядою талановитих акторів і режисерів: Михайлом Донцем, Лідією Тімош, Георгієм Семеновим, Костянтином Параконьєвим, Миколою Білецьким, Іваном Казнадієм, Миколою Сакевичем, Василем Єременком, Іваном Терентьєвим, Григорієм Рябоволом та іншими.
Володимир Миронович працював артистом на багатьох театральних сценах країни: Луганського обласного драматичного театру, Львівського театру юного глядача ім. М. Горького, Полтавського обласного музично-драматичного театру ім. М. Гоголя, якому віддав 20 років свого творчого життя. Візитівкою Полтавського театру стала вистава «Енеїда» за твором І. Котляревського. Головну роль – козака Енея – протягом 18 років блискуче виконував Володимир Леонідович.
У 1991 році на запрошення режисера Михайла Барського родина Мироновичів повернулася до Кіровограда (нині – м. Кропивницький), знову на роботу в Кіровоградському академічному обласному українському музично-драматичному театрі імені М.Л. Кропивницького. На той час Миронович уже був відомим майстром сцени, у творчому доробку якого – ролі української та світової класики. Але саме на сцені театру корифеїв відбулося справжнє становлення актора, розкрилася його обдарованість артиста широкого амплуа, який з успіхом грав як у драматичних виставах, так і в музичних комедіях та оперетах, маючи гарні вокальні дані. Володимира Леонідовича вважали майстром перевтілення, міміки, пластичності, реалістичності відтворення сценічних образів. До свого таланту він завжди додавав силу праці.
За вагомий внесок у розвиток театрального мистецтва Володимира Мироновича було відзначено званнями «Заслужений артист України» (1984) та «Народний артист України» (2007).
За довге театральне життя актор створив більше 160 ролей. Остання роль, яку встиг зіграти Володимир Леонідович, – роль Максима Залізняка у виставі «Гайдамаки» за твором Тараса Шевченка. Цей сценічний образ актор мріяв створити давно і вклав у нього всю акторську майстерність.
Володимир Леонідович Миронович помер 29 лютого 2008 року.
Всі зіграні актором ролі – то є частка душі, у якій майстер сцени поєднував добро і любов, скромність і толерантність, щирість і порядність, моральність та інтелігентність.
Фотогалерея
Молодий актор Черкаського академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. Тараса Шевченка (1963) 
Євгенія та Володимир Мироновичі з сином (1965) 
Володимир Миронович у ролі Степана у виставі «Маруся Богуславка» за п’єсою М. Старицького (1965) 
Миронович у ролі Микити у виставі «Дай серцю волю, заведе в неволю» за п’єсою М. Кропивницького (1967) 
Володимир Леонідович у ролі Енея у виставі «Енеїда» за п’єсою І. Котляревського (1985)
Сцена з вистави «Різдвяна ніч» за п’єсою М. Старицького (1993) 
Сцена з вистави «Сава Чалий» за І. Карпенком-Карим (1994) 
Володимир Миронович у ролі Богдана Хмельницького в театралізованій композиції «Дума про незалежність України» (1996) 
Сцена з оперети «Голландочка» за п’єсою І. Кальмана (1998) 
Остання роль. Максим Залізняк. Сцена з вистави «Гайдамаки» за твором Т.Г. Шевченка (2007)
Нагороди
Почесні грамоти Міністерства культури УРСР (1970, 1974).
Почесне звання та нагрудний знак «Заслужений артист Української РСР» (1984).
Грамота Кіровоградської обласної адміністрації та обласної ради за багаторічну сумлінну працю, особистий внесок у розвиток українського театрального мистецтва, високу виконавську майстерність та з нагоди 60-річчя від дня народження (1999).
Подяка Міністерства культури і мистецтв України (1999).
Почесна відзнака «За багаторічну плідну працю в галузі культури» (2002).
Почесне звання та нагрудний знак «Народний артист України» (2007).
Бібліографія
Босько Володимир Миколайович. [Миронович Володимир Леонідович] // Історичний календар Кіровоградщини на 2009 рік: Люди. Події. Факти: історико-краєзнавче видання: довідник / Володимир Босько; Управління освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації, Кіровоградський обл. ін-т післядипломної педагогічної освіти ім. В. Сухомлинського. – Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2008. – С. 30: фото.
Босько Володимир Миколайович. [Миронович Володимир Леонідович] // Історичний календар Кіровоградщини на 2019 рік. Люди. Події. Факти / В. М. Босько; КЗ «КОІППО ім. Василя Сухомлинського». – Кропивницький: Імекс-ЛТД, 2018. – С. 39: фото.
Босько Володимир Миколайович. [Миронович Володимир Леонідович] // Історичний календар Кіровоградщини на 2014 рік. Люди. Події. Факти: довідник / Володимир Босько ; Департамент освіти і науки Кіровоградської обл. держ. адміністрації, КЗ «КОІППО ім. Василя Сухомлинського». – Кіровоград: Центрально-Українське вид-во, 2013. – С. 42: фото.
Шурапов В. П. Миронович Володимир Леонідович // Енциклопедія Сучасної України / НАНУ, Наук. т-во ім. Т. Г. Шевченка, Ін-т енциклопедичних досліджень; ред. І. М. Дзюба [та ін.]. – К.: [б. в.], 2001 – Т. 20: Медична - Мікоян. – 2018. – С. 498: фото.
Володимир Леонідович Миронович // Народне слово. – 2008. – 4 березня. – С. 2.
Левочко В. Вечное слово театр / В. Левочко // Ведомости Плюс. – 2007. – 9 ноября. – С. 7: фото.
Мельниченко Наталія. На заповітній сцені корифеїв / Наталія Мельниченко // Народне слово. – 2024. – 15 лютого. – С. 7: фото.
Народному артисту – обласну стипендію // Народне слово. – 2008. – 23 лютого. – С. 2.
У цей день – 8 лютого // Новини Кіровоградщини. – 2014. – 30 січня. – С. 8.
Черняк Н. Вечір, присвячений пам’яті митця / Н. Черняк // Вечірня газета. – 2009. – 27 лютого. – С. 7.
Черняк Н. Талант розквітнув на сцені корифеїв / Н. Черняк // Народне слово. – 2010. – 15 квітня. – С. 6.
Черняк Н. Улюблений актор кіровоградців / Н. Черняк // Наше місто. – 2014. – 13 березня. – С. 4: фото.
Шурапов В. Біль обпікає серце... / В. Шурапов // Кіровоградська правда. – 2008. – 4 березня. – С. 6.
Web-ресурси
На заповітній сцені корифеїв. Віртуальні виставки. (Karpenko-Kary Museum)
Шурапов В. П. Миронович Володимир Леонідович (Енциклопедія Сучасної України)