Відмінності між версіями «Авдієвський Анатолій Тимофійович»
Рядок 10: | Рядок 10: | ||
«Ле Депеш», Франція</p> | «Ле Депеш», Франція</p> | ||
− | Анатолій Тимофійович | + | Авдієвський Анатолій Тимофійович народився 16 серпня 1933 року у селі Федвар Олександрівського району Київської області (тепер – с. Підлісне Кропивницького району Кіровоградської області). Під час голодомору село майже цілковито вимерло. Батьки Анатолія зуміли виїхати на Одещину і працювали у радгоспі. Хлопчик з 1940 по 1948 роки навчався в середній школі села Цебриково Великомихайлівського району Одеської області. |
− | + | Батько Анатолія, Тимофій Іванович, музичної освіти не мав, а співав так, що йому могли позаздрити найвидатніші виконавці. Він був першим учителем хлопця. З 1948 по 1953 роки юнак – учень диригентсько-хорового відділу Одеського державного музичного училища. 1949 року майбутній маестро підзаробляв, працюючи концертмейстером у містечку Дальнику побіля Одеси, адже родина була великою – четверо дітей, а Толя – найстарший. У 1951-1958 роках Авдієвський працював учителем співів та музики в одеській загальноосвітній школі № 58, був керівником хорових колективів міста Одеси. У 1958 році юнак закінчив Одеську державну консерваторію ім. А. Нежданової, де навчався у Д. Загрецького, К. Пігрова. Цього ж року Анатолій Тимофійович став засновником та головним диригентом Поліського ансамблю пісні і танцю «Льонок». З цим колективом він працював до 1963 року, одночасно викладав хорове диригування в Житомирському музичному училищі. | |
− | + | В той період музикант познайомився зі своєю майбутньою дружиною Майєю Пантелеймонівною – танцівницею ансамблю. З 1963 до 1966 року А. Авдієвський працював художнім керівником і головним диригентом Черкаського українського народного хору, а згодом – його генеральним директором. З 1966 року Анатолій Тимофійович – художній керівник і головний диригент Національного заслуженого академічного українського народного хору імені Г. Верьовки. Паралельно митець викладав у київських вищих навчальних закладах: державній консерваторії імені П. Чайковського (1972-1976 рр.), інституті культури (1977-1980 рр.), педагогічному інституті імені М.О. Горького, Національному педагогічному університеті ім. М. Драгоманова (з 1980 р). У 1986 році Анатолій Тимофійович отримав звання професора. З 2003 року А. Авдієвський працював на посаді директора Інституту мистецтв Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова. | |
− | + | Анатолій Авдієвський зробив великий внесок у розвиток національної культури України. Він ініціював створення нових програм з музики для загальноосвітніх шкіл України, освітньо-професійних програм вищої школи за професійним спрямуванням «Музичне мистецтво». Його наукові праці, навчально-методичні посібники, репертуарно-методичні збірники, методичні рекомендації, програми, статті ефективно використовуються в навчальному процесі вузів, училищ, загальноосвітніх шкіл тощо. За період роботи в університеті Анатолій Авдієвський підготував цілу плеяду висококваліфікованих учителів музики та хорових виконавців. | |
− | Митець | + | Своїм ангелом-охоронцем А. Авдієвський вважав Григорія Верьовку, бо саме той підтримав його після сумнозвісного рішення М. Хрущова: «Досить танцювати й співати за державний кошт». Адже цей вердикт знищив майже всі народні хори, ансамблі танцю, камерні та симфонічні оркестри в Українській РСР. |
+ | |||
+ | Саме тоді Г. Верьовка запросив товариша, вже злиденного від безробіття, стати його асистентом у хорі. У новому колективі розквітла головна пристрасть А. Авдієвського – народна пісня. Він став автором численних обробок фольклорних творів («Привітальна хороводна», «Місяць яснесенький», «Над широким Дніпром», «Не громи в степах гудуть», «Колискова», «Павочка ходить», «Діброва зелена», «Чуєш, брате мій», «Думи мої»), пісень народів світу. | ||
+ | |||
+ | Митець вважав: «...саме в народній пісні захована душа людська… Дуже багато ліричних пісень, пов’язаних з любов’ю до рідної Батьківщини, святої землі, батьків, коханої. Я хотів би, – ділився маестро, – щоб ця любов ніколи не зраджувала наш народ і щоб у житті знайшлася можливість порадіти від спілкування з цими прекрасними творами, які поціновані в усьому світі». був переконаний, що душу можна освітити, збагатити, позбавити якогось негаразду тільки завдяки вірі в Господа Бога та в силу мистецтва. | ||
+ | |||
+ | А ще Авдієвський любив малювати портрети й пейзажі, фотографувати. Анатолій Тимофійович мав велику колекцію фотоапаратів – майже 400 – від «лейки» до найсучасніших, перший з’явився ще 1945 року. | ||
+ | |||
+ | Помер А. Т. Авдієвський 24 березня 2016 року. Похований у Києві на Центральній алеї Байкового кладовища. | ||
− | |||
− | |||
==Світлини== | ==Світлини== |
Версія за 11:39, 15 вересня 2023
Анатолій Тимофійович Авдієвський (16 серпня 1933, с. Федвар, Олександрівський район, Київська область, УСРР, СРСР (тепер – с. Підлісне, Кропивницький район, Кіровоградська область, Україна) – 24 березня 2016, м. Київ, Україна) – український хоровий диригент, композитор, педагог.
Життя і діяльність
... всі фібри нашої сутності перебували
під магічними чарами маестро Анатолія Авдієвського,
який робить артистичною найскромнішу мелодію.
«Ле Депеш», Франція
Авдієвський Анатолій Тимофійович народився 16 серпня 1933 року у селі Федвар Олександрівського району Київської області (тепер – с. Підлісне Кропивницького району Кіровоградської області). Під час голодомору село майже цілковито вимерло. Батьки Анатолія зуміли виїхати на Одещину і працювали у радгоспі. Хлопчик з 1940 по 1948 роки навчався в середній школі села Цебриково Великомихайлівського району Одеської області.
Батько Анатолія, Тимофій Іванович, музичної освіти не мав, а співав так, що йому могли позаздрити найвидатніші виконавці. Він був першим учителем хлопця. З 1948 по 1953 роки юнак – учень диригентсько-хорового відділу Одеського державного музичного училища. 1949 року майбутній маестро підзаробляв, працюючи концертмейстером у містечку Дальнику побіля Одеси, адже родина була великою – четверо дітей, а Толя – найстарший. У 1951-1958 роках Авдієвський працював учителем співів та музики в одеській загальноосвітній школі № 58, був керівником хорових колективів міста Одеси. У 1958 році юнак закінчив Одеську державну консерваторію ім. А. Нежданової, де навчався у Д. Загрецького, К. Пігрова. Цього ж року Анатолій Тимофійович став засновником та головним диригентом Поліського ансамблю пісні і танцю «Льонок». З цим колективом він працював до 1963 року, одночасно викладав хорове диригування в Житомирському музичному училищі.
В той період музикант познайомився зі своєю майбутньою дружиною Майєю Пантелеймонівною – танцівницею ансамблю. З 1963 до 1966 року А. Авдієвський працював художнім керівником і головним диригентом Черкаського українського народного хору, а згодом – його генеральним директором. З 1966 року Анатолій Тимофійович – художній керівник і головний диригент Національного заслуженого академічного українського народного хору імені Г. Верьовки. Паралельно митець викладав у київських вищих навчальних закладах: державній консерваторії імені П. Чайковського (1972-1976 рр.), інституті культури (1977-1980 рр.), педагогічному інституті імені М.О. Горького, Національному педагогічному університеті ім. М. Драгоманова (з 1980 р). У 1986 році Анатолій Тимофійович отримав звання професора. З 2003 року А. Авдієвський працював на посаді директора Інституту мистецтв Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова.
Анатолій Авдієвський зробив великий внесок у розвиток національної культури України. Він ініціював створення нових програм з музики для загальноосвітніх шкіл України, освітньо-професійних програм вищої школи за професійним спрямуванням «Музичне мистецтво». Його наукові праці, навчально-методичні посібники, репертуарно-методичні збірники, методичні рекомендації, програми, статті ефективно використовуються в навчальному процесі вузів, училищ, загальноосвітніх шкіл тощо. За період роботи в університеті Анатолій Авдієвський підготував цілу плеяду висококваліфікованих учителів музики та хорових виконавців.
Своїм ангелом-охоронцем А. Авдієвський вважав Григорія Верьовку, бо саме той підтримав його після сумнозвісного рішення М. Хрущова: «Досить танцювати й співати за державний кошт». Адже цей вердикт знищив майже всі народні хори, ансамблі танцю, камерні та симфонічні оркестри в Українській РСР.
Саме тоді Г. Верьовка запросив товариша, вже злиденного від безробіття, стати його асистентом у хорі. У новому колективі розквітла головна пристрасть А. Авдієвського – народна пісня. Він став автором численних обробок фольклорних творів («Привітальна хороводна», «Місяць яснесенький», «Над широким Дніпром», «Не громи в степах гудуть», «Колискова», «Павочка ходить», «Діброва зелена», «Чуєш, брате мій», «Думи мої»), пісень народів світу.
Митець вважав: «...саме в народній пісні захована душа людська… Дуже багато ліричних пісень, пов’язаних з любов’ю до рідної Батьківщини, святої землі, батьків, коханої. Я хотів би, – ділився маестро, – щоб ця любов ніколи не зраджувала наш народ і щоб у житті знайшлася можливість порадіти від спілкування з цими прекрасними творами, які поціновані в усьому світі». був переконаний, що душу можна освітити, збагатити, позбавити якогось негаразду тільки завдяки вірі в Господа Бога та в силу мистецтва.
А ще Авдієвський любив малювати портрети й пейзажі, фотографувати. Анатолій Тимофійович мав велику колекцію фотоапаратів – майже 400 – від «лейки» до найсучасніших, перший з’явився ще 1945 року.
Помер А. Т. Авдієвський 24 березня 2016 року. Похований у Києві на Центральній алеї Байкового кладовища.
Світлини
Бібліографія
Авдієвський А. Мистецтво - це менталітет нації / Авдієвський А. // Освіта. - 2005. - 6-13 квітня. - С. 8.
Авдієвський А.Т. На хвилях відродження //Музика .-1992, № 2.-С 24-25.
Авдієвський, Анатолій. Народна пісня зберігається на генетичному рівні: Національний хор імені Григорія Верьовки - бренд України і колектив, на який рівняються митці / Анатолій Авдієвський // День. - 2011. - 23 вересня. - С. 22.
Авдієвський А. Незважаючи на скруту / Авдієвський А. // Культура і життя. - 2004. - 28 січня. - С. 2.
Авдієвський А. Обереги духовності: не дискредитувати, а примножувати культурні надбання країни // Голос України, 1994. - 20 травня, № 93.-С.12.
Авдієвський А.В. Образ Петербурга у Николая Гоголя и Игоря Северянина: (Сравнительный анализ) / А.В. Авдієвський // Вісник Київського університету імені Т. Шевченка. - 1998. - Вип. 6: Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика. - С. 14-16.
Авдієвський А. "Практично ми живемо в ізоляції від власного народу" / А.Авдієвський // День. - 2000. - 17 червня. - С. 5.
Авдієвський А.Т., Болгарський А.Г., Гадалова І.М. Програма педагогічного училища: Музика та співи з методикою викладання. Музичний інструмент. - К.: ІСДО, 1994.-55 с.
Авдієвський А.Т., Болгарський А.Г., Гадалова І.М., Жовчак З.З. Програми з музики для середньої загальноосвітньої школи та позакласна робота з музики у 1-4 класах. -К.: Освіта, 1994.- 67 с.
Авдієвський А.Т., Болгарський А.Г., Гадалова І.М. Проект програм з музики для середньої загальноосвітньої школи та позакласної роботи 5-8 класи.- К., 1993.- 78 с.
Авдієвський А.Т., Болгарський А.Г., Гадалова І. М., Жовчак З.З. Проект програм з музики середньої загальноосвітньої школи та позакласна робота з музики 1-4 класи.- К.: Освіта, 1991.-76 с.
Авдієвський А.Т. ”Українська пісня створює цілюще біополе”: Бесіда з художнім керівником хору ім. Г. Верьовки // Галичина .- 1993.- 20 березня - № 45.- С.7.
Авдієвський А.Т., Болгарський А.Г., Гадалова І.М. Формувати особистість на ґрунті національно-культурного відродження //Українські діячі культури про музичне виховання школярів та проблеми методики його викладання: Зб.статей /Ред. - упор. Козир А.В.- К.: НПУ , 1998.- С.3-4.
Авдієвський А.Т., Гадалова І.М. Формувати особистість на ґрунті національно-культурного відродження // Мистецтво у школі: Зб.ст. /Упор. І.М. Гадалова - К.: Обрій, 1996.- Вип.1.- С.61-62.
Головащенко, Михайло. То не хор співає, то - диригент: Анатолію Авдієвському - 70, диригенту Національного заслуженого академічного хору ім. Г. Верьовки / Михайло Головащенко // Культура і життя. - 2003. - 20 серпня. - С. 4: портр.
Горбенко С. Велетень української музичної культури: [Авдієвський Анатолій] / С. Горбенко // Мистецтво та освіта. - 2009. - № 1. - С. 60-61: фото.
Зінченко, Наталія. Анатолій Авдієвський: "Нашу країну зберегла музика" / Наталія Зінченко // Музика. - 2011. - № 1-2. - С. 4-9.
Заболотна А. Анатолій Авдієвський: "Надії не втрачайте" / А.Заболотна // Вечірній Київ. - 1999. - 18 лютого.
Золоту медаль - Маестро Анатолію Авдієвському [Текст] // Українська музична газета. - 2007. - січень-березень: № 1. - С. 1.
Луценко Л. Творці чарівних мелодій [Текст] / Л. Луценко // Культура і життя. - 2006. - 8 лютого. - С. 3
Мистецтво України: Біографічний довідник / За редакцією А. В. Кудрицького. — К., 1997. — С. 6.
Михайленко, Анатолій. Анатолій Авдієвський: "Колись мені веліли співати мовчки" / Анатолій Михайленко // Київ. - 2003. - № 1. - С. 178-183.
Муха А.І. Композитори України та української діаспори: Довідник. - К.: Муз. Україна, 2004. -С. 11-12.
Пучко-Колесник, Юлія. Натхнення божого митець / Юлія Пучко-Колесник // Українська музична газета. - 1999. - 31 березня. - С. 4.
Рожнятовська О.А. Пісня жива - жива й Україна: До 60-річчя від дня заснування Національного заслуженого академічного українського народного хору ім. Г.Г.Верьовки / О.А. Рожнятовська // Календар знаменних і пам'ятних дат. - К., 2003. - 3-й кв. - С. 59-66.
Степанченко Г. В. Авдієвський Анатолій Тимофійович // Енциклопедія сучасної України. — Т. 1. — К., 2001. — С. 55.
Степанченко Г. В. Авдієвський Анатолій Тимофійович / Г.В.Степанченко // Українська музична енциклопедія / НАН України, Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського; редкол.: Г. Скрипник (гол.), А. Калениченко, Г. Степанченко та ін. - К.: Видавництво інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського. - 2006. - ISBN 966-02-4099-6 (загальний): Т. 1: А - Д. - 2006. - 679,[1] с. : фото, іл. - Бібліогр. с. 15-16 Українська музична енциклопедія. - С. 21.
Чечель, Людмила. Через тую пісню Авдієвським став... / Людмила Чечель // Культура і життя. - 2011. - № 36 (вересень). - С. 8.
Чечель, Людмила. Чуєш, брате мій: Авдієвський Анатолій / Людмила Чечель // Культура і життя. - 2008. - 2 квітня. - С. 1.
Шевченківські лауреати. 1962—2001: Енциклопедичний довідник / Автор-упорядник Микола Лабінський. — К.: Криниця, 2001. — С. 13—15.
Шевченківські лауреати. 1962—2007: Енциклопедичний довідник / Автор-упорядник Микола Лабінський. — 2-е видання. — К.: Криниця, 2007. — С. 18—19.
Web-ресурси
Авдієвський Анатолій Тимофійович: http://www.avdievskiy.openua.net/
Авдієвський Анатолій Тимофійович - Вікіпедія http://uk.wikipedia.org/wiki/Авдієвський_Анатолій_Тимофійович
Інтерв'ю з Анатолієм Авдієвським: http://glas.org.ua/famous/Avdievskii.html
Національний заслужений академічний український народний хор імені Григорія Верьовки. Керівник — Авдієвський А.Т. Офіційний сайт http://www.veryovka.kiev.ua/