Канчельскіс Андрій Антанасович

Андрій Антанасович Канчельскіс

Дата народження — 23.01.1969
Місце народження — м. Кіровоград, Кіровоградська область, УРСР (нині м. Кропивницький, Кіровоградська область, Україна)

Андрій Антанасович Канчельскіс (23 січня 1969, м. Кіровоград (нині м. Кропивницький, Кіровоградська область, Україна) – видатний футболіст та футбольний тренер, майстер спорту міжнародного класу.

Життя і діяльність

Андрій Антанасович Канчельскіс народився 23 січня 1969 року у місті Кіровограді (нині м. Кропивницький) в родині литовця Антанаса Канчельскіса з Каунаса та уродженки Кіровограда українки Євгенії. Батьки футболіста познайомилися під час перебування Антанаса Канчельскіса на строковій військовій службі в Кіровограді. Після його звільнення в запас вони одружилися та залишилися в місті. Батько працював шофером-далекобійником, мати була робітницею однієї з місцевих фабрик. Андрій – друга дитина в сім'ї після старшої сестри Наталії.

Навчався Андрій у середній школі №32 м. Кіровограда (нині КЗ ліцей «Арт-плюс»). Улюбленим предметом хлопця була фізкультура. У восьмирічному віці Андрій Канчельскіс почав навчатися футболу в ДЮСШ №2 м. Кіровограда (нині «Кіровоградська обласна спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву-2». Першим його тренером був В. П. Капінус, який виховав цілу плеяду відомих українських футболістів. У ДЮСШ №2 Андрій навчався протягом 1977-1981 років, з 1981 по 1984 рік продовжив навчання у ДЮСШ «Зірка».

У віці 14 років, 1985 року, юнак перейшов до харківського спортивного інтернату (нині Харківське державне вище училище фізичної культури № 1), де його наставником був заслужений тренер УРСР М. М. Кольцов. Після закінчення навчання Андрій повернувся до Кіровограда і у 1986 році дебютував у клубі рідного міста «Зірка».

1988 року Канчельскіс був призваний до лав збройних сил, але, як і інші спортсмени, мав право проходити строкову службу у спортивних клубах. Він обрав київське «Динамо» і потрапив до легендарного тренера Валерія Лобановського, якого вважав найкращим тренером. Восени 1989 року, по закінчені терміну військової служби, Андрій прийняв пропозицію тренера донецького «Шахтаря» Валерія Яремченка і сезон 1990 року вже розпочав у донецькому клубі.

Розвивалася і його міжнародна кар’єра. До 21 року Андрій Канчельскіс був у складі молодіжної збірної СРСР, провів 23 матчі за збірну СРСР.

Після розпаду СРСР футболіст відмовився від можливості переходу до збірних команд Литви та України. Він обрав національну збірну росії, яка за класифікацією ФІФА вважалася офіційною командою-наступницею СРСР і мала можливість потрапити на чемпіонат світу до США.

Через багато років, говорячи про свій вибір, Канчельскіс назвав «неприпустимою розкішшю» очікування впродовж декількох років, щоб грати в міжнародний футбол. Між родиною, Батьківщиною і футболом він вибрав футбол.

26 березня 1991 року Андрій Канчельскіс вперше підписав контракт із закордонним професійним клубом, посівши місце правого півзахисника в основному складі «Манчестер Юнайтед» упродовж чотирьох сезонів поспіль. Адаптуватися в команді йому допоміг перекладач клубу Джордж Сканлан, у співавторстві з яким він пізніше написав свою першу автобіографію англійською мовою «Kanchelskis».

Це був один із найкращих періодів спортивної кар’єри гравця. За цей час він встиг виграти чемпіонат Англії, Кубок Кубків УЄФА, Суперкубок УЄФА, Кубок Англії, Кубок Футбольної Ліги та Суперкубок Англії.

У сезоні 1994-1995 футболіст перейшов у ліверпульський «Евертон». У квітні 1996 року його визнали кращим гравцем місяця серед команд Прем’єр-ліги.

Cезон 1997-1998 рр. Андрій Канчельскіс провів гравцем основного складу футбольного клубу «Фіорентина» (Італія), а наступний сезон – 1990-2001 рр. – у клубі «Рейнджерс» м. Глазго в Шотландії.

У 2002 році футболіст підписав однорічний контракт з англійським клубом «Саутгемптон» з однойменного міста.

На початку лютого 2003 року Канчельскіс підписав контракт з чемпіоном Саудівської Аравії – клубом «Аль-Хіляль» з Ер-Ріяда, брав участь у більшості матчів, але у травні 2003 року клуб вирішив не продовжувати контракт з футболістом, тому Андрій повернувся в Англію у пошуках нових варіантів продовження кар’єри, проте не отримавши гідних пропозицій, до кінця року залишився без клубу.

15 березня керівництво клубу повідомило про розрив контракту з Канчельскісом. У квітні 2004 року футболіст приступив до тренувань у Раменському «Сатурні». Незважаючи на травми, що переслідували 36-річного гравця, в більшості матчів він виходив на поле в стартовому складі і нерідко проводив на полі всі 90 хвилин.

У грудні 2005 року Канчельскіс приєднався на зборах до самарського клубу «Крила Рад» під керівництвом Гаджи Гаджиєва. Перед початком сезону, 7 березня 2006 року, він підписав однорічний контракт. У новому сезоні Андрій зіграв у 22 матчах з 30 можливих, виступаючи на позиції правого крайнього захисника. Він став одним із лідерів «Крил» і після травми Андрія Гусіна взяв на себе обов’язки капітана команди. У багатьох матчах він був одним із найкращих, тричі потрапляв в символічну збірну туру за версією газети «Спорт-Експрес» і був визнаний кращим футболістом-ветераном чемпіонату за оцінками «СЕ».

11 лютого 2007 року 38-річний Андрій Канчельскіс оголосив про завершення своєї спортивної кар’єри. У 2008 році він став генеральним директором клубу «Носта Новотроїцьк», а з 2010 року перейшов на тренерську роботу: 2010 року очолив московський «Торпедо-ЗІЛ», у 2011-2012 рр. став головним тренером новоствореного клубу «Уфа» (Башкортостан).

У червні 2012 року Канчельскіс приєднався до тренерського штабу «Волги» (Нижній Новгород), де пропрацював рік, перш ніж залишити клуб у червні 2013 року. З серпня 2014 року по січень 2015 року Канчельскіс був головним тренером латвійського клубу вищої ліги «Юрмала»; протягом січня-квітня 2016 року тренував московський «Соляріс», а в період з 2018 по 2020 рр. двічі очолював команду Суперліги Узбекистану «Навбахор Наманган».

У липні 2023 року Канчельскіс був призначений генеральним директором клубу Прем’єр-ліги Казахстану «Тобол» (Костанай), проте у листопаді 2023 року залишив посаду через конфлікт з власником клубу.

25 грудня 2023 року Андрій Канчельскіс обійняв посаду головного тренера клубу «Мурас Юнайтед» Киргизійської Прем’єр-ліги за однорічним контрактом, з кінця 2024 року він головний тренер команди «Динамо» (Брянськ).

Андрій Канчельскіс є автором книг: «Kanchelskis» (1995, літературний запис – Джордж Скенлон; англійською мовою); «Моя географія» (2002, літературний запис – Олег Винокуров); «Russian Winters: The Story of Andrei Kanchelskis» (2017, англійською мовою).

У Андрія Канчельскіса двоє дітей – син Андрій та дочка Єва, у 2023 році він став дідусем – онука, Емілія Петра Канчельскіс, народилася в родині сина Андрія.

Протягом спортивної кар’єри Андрій Канчельскіс вирізнявся працездатністю, швидкістю, вибуховим прискоренням, потужним ударом з дальньої дистанції та вмінням забивати голи. Він умів обігравати захисників, тиснути на суперників і створювати простір для партнерів по команді при дриблінгу з м’ячем. На жаль, футбольний талант Андрія Канчельскіса послужив більше славі інших країн, ніж Україні. Але так склалася його унікальна доля...

Досягнення

Клубні

Бронзовий призер чемпіонату СРСР (1989)

Володар Кубка СРСР (1990)

Володар Суперкубка Європи (1991)

Чемпіон Англії (1993, 1994)

Срібний призер чемпіонату Англії (1992,1995)

Володар Кубка Англії (1994)

Володар Кубка англійської ліги (1992)

Володар Суперкубка Англії (1993,1994)

Чемпион Шотландії (1999, 2000)

Володар Кубку Шотландії (1999, 2000, 2002)

Володар Кубка шотландської ліги (1999, 2002)

Володар Кубка Саудівської Аравії (2003)

Зі збірною

Переможець молодіжного чемпіонату Європи (1990)

Учасник фінальних турнірів чемпіонатів Європи (1992, 1996)

Власні

Майстер спорту (1989)

Майстер спорту міжнародного класу (1990)

Один з 33-х кращих футболістів СРСР (№ 1 серед правих півзахисників (1990)

Кращий гравець місяця в англійській прем'єр-лізі (квітень, 1996)

Кращий гравець графства Мерсісайд (1996)

Фотогалерея

• 
• 
• 
• 

• 
• 
• 
• 

Бібліографія

Андрей Канчельскис. Игра в одни ворота // Украина-Центр. – 2013. – 2 мая. – С. 12-13 : фото ; Украина-Центр. – 2013. – 9 мая. – С. 14 : фото

Андрей Канчельскис : «Нужно смотреть вперед, а не оглядываться назад» // Украина-Центр. – 2010. – 25 ноября. – С. 19

Гуріна, Л. Покровська долина – щасливе майбутнє для дітей-сиріт // Народне слово. – 2013. – 24 січня. – С. 4 : фото

«Зірка» виграла у «Новоукраїнки» // 21-й канал. – 2019. – 11 липня. – С. 3

Илючек Ю. Шкет с «Пионера», ставший звездой / Ю. Илючек // Спорт-ревю. – 2004. – 30 січня. – С. 1

Іщенко В. На другорядну роль не згоден // Народне слово. – 1991. – 20 липня. – С. 3

Много поигравший и много повидавший // Украина-Центр. – 2007. – 30 ноября. – С. 15

Навоша Д. Андрей Канчельскис: «Миллион долларов? Это очень мало» // Спорт-ревю. – 2001. – 26 января. – С. 2

У цей день – 23 січня // Новини Кіровоградщини. – 2013. – 17 січня. – С. 6

Ходоровський Б. Андрій Канчельскіс: «Київський дубль дав мені путівку у великий футбол» // Спортивна газета. – 1997. – 21 листопада. – С. 5

Web-ресурси

Андрей Канчельскис (Кулички)

Всі новини: Андрій Канчельскіс (Sport.ua)

Канчельскис Андрей. Моя география (Ридли)

Канчельскис: «Шахтер» стал для меня трамплином» (Футбольний клуб)