Літус Микола Гнатович

Микола Гнатович Літус

Дата народження — 15.01.1925
Місце народження — с. Цибулеве, Цибулівський район, Зінов’євський округ, УСРР (нині Кропивницький район, Кіровоградська область, Україна)
Дата смерті — 21.02.2022
Місце смерті — с. Цибулеве, Кропивницький район, Кіровоградська область, Україна
Місце поховання – м. Київ, Україна

Микола Гнатович Літус (15 січня 1925, с. Цибулеве, Цибулівський район, Зінов’євський округ, УСРР (нині Кропивницький район, Кіровоградська область, Україна) – 21 лютого 2022, м. Київ) – український кінорежисер, сценарист і актор.

Життя і діяльність

Війна мене пощадила. Потім я сорок років займався улюбленою професією.
І ні на що б її не проміняв…
Микола Літус

Микола Гнатович Літус народився 15 січня 1925 року в селі Цибулеве на Кіровоградщині. Його батько, Гнат Літус, працював на залізниці, потім пішов в армію, де закінчив школу молодших політруків, а після завершення строкової служби продовжив служити в залізничній частині, що забезпечувала охорону колій, мостів, обладнання та вантажів Південно-Західної залізниці. Згодом Гнат одружився з Оксаною Бондаренко із села Цибулевого. У них народився син Микола.

Мати рано навчила його читати. Здібність до акторського мистецтва хлопчик виявив у п’ять років. Він самостійно вивчив вірш, з яким виступив на святі у сільському клубі.

1930 року батька, як військовослужбовця, перевели у місто В’ятку (нині місто Кіров, Росія). Там Микола пішов у перший клас. Вчився хлопець непогано, захоплювався заняттями в драмгуртку, кожні канікули проводив у військовій частині, де служив батько: разом з усіма вивчав статут, опановував користування зброєю, їздив на полігони та стрільбища.

Сім’я планувала повернутися в Україну. Та почалася війна… Разом з іншими школярами Микола Літус виступав у шпиталях на концертах, його декламування та гру на балалайці сприймали дуже схвально.

1942 року юнак вступив до 2-го Ленінградського піхотного військового училища. Після прискореного випуску лейтенанта Літуса призначили командиром взводу 82-міліметрових мінометів.

Під Кенігсбергом молодий офіцер отримав тяжке поранення руки. Невдовзі медична комісія прийняла рішення комісувати його. Дев’ятнадцятирічний юнак повернувся додому й одразу вступив на історичний факультет Кіровського педагогічного інституту. І тут проявилися його акторські здібності: Микола активно виступав на студентських вечорах, капусниках. Після третього курсу він здійснив першу спробу вступити до Всесоюзного державного інституту кінематографії.

Лише 1950 року, заочно закінчивши історичний факультет, Микола Літус вступив до Всесоюзного державного інституту кінематографії (Москва) на акторське відділення в майстерню Сергія Герасимова та Тамари Макарової. Він навчався разом із Миколою Рибниковим, Кларою Рум’яновою, Аллою Ларіоновою, Юрієм Бєловим, Руфіною Ніфонтовою, Георгієм Юматовим, Надією Рум’янцевою та іншими.

На другому курсі (за пропозицією керівництва) Літус переввівся на режисерське відділення в майстерню Григорія Александрова. Навчання було насиченим і серйозним. У 1955 році, закінчивши ВДІК, він отримав диплом кінорежисера.

Першою стрічкою, де Микола Гнатович виступив як асистент режисера, став фільм-казка Олександра Зархі «Нестерка» (1955). А першою самостійною роботою – фільм «Веселка» (1959), в якому грали відомі актори Володимир Дальський, Галина Яблонська, Михайло Задніпровський, Лариса Борисенко, Андрій Сова.

На Київській кіностудії художніх фільмів ім. О. П. Довженка режисер-постановник Микола Літус створив низку кінокартин: «Звичайна історія» (1960, у співавторстві з I. Земгалом), «Королева бензоколонки» (1963, з О. Мішуріним), «Дні льотні» (1966, у співавторстві з Л. Різіним), «Лише три тижні...» (1971, у співавторстві з М. Резніковичем), «Якщо ти підеш...» (1977, у співавторстві з В. Шуньком), «Дачна поїздка сержанта Цибулі» (1979, у співавторстві з В. Шуньком; також співавт. сценар.), «Подолання» (1982, у співавторстві з І. Симоненком), «Пароль знали двоє» (1985), «На крутозламі» (1985), «Випадок із газетної практики» (1987, телевізійний фільм), «Зірка шерифа» (1991), «Ленін у вогненному кільці» (1993), «Дар божий» (1998), «У бога мертвих немає» (1999, короткометражний фільм) та ін.

На студії «Київнаукфільм» режисер Літус створив низку документальних фільмів: «Київський театр імені Франка» (1968), «Градус падіння», «Врятуйте людину» (обидва – 1973), «Співають солдати» (1974), «Південні траси» (1975).

Микола Гнатович був також педагогом (1968-1983), викладав режисуру на факультеті кінематографії Київського державного інституту театрального мистецтва імені І.К. Карпенка-Карого. Він дав путівку у кінематографічне життя відомим акторам – Миколі Оляліну та Вірі Алентовій.

Режисер був членом Національної Спілки кінематографістів України з 1989 року. Звання заслуженого діяча мистецтв України він отримав у 2005 році.

Літус проживав у Москві, але останні роки життя він провів у своєму рідному селі Цибулеве на Кіровоградщині.

21 лютого 2022 року у віці 97 років Микола Гнатович Літус пішов із життя. У Національній спілці кінематографістів України 24 лютого мало відбутися прощання (таким було побажанням самого Миколи Літуса), але церемонія була скасована – почалася війна. Поховали митця в Києві.

Нагороди

Орден Вітчизняної війни І ступеня

Два ордени Червоної Зірки

Медалі

Світлини

Микола Літус — режисер, сценарист і актор

М. Літус у фільмі «Дачна поїздка сержанта Цибулі»

Рум'янцева в легендарному фільмі М. Літуса «Королева бензоколонки»

Бібліографія

Босько Володимир. [Літус Микола Гнатович] // Визначні постаті Степової Еллади: до 250-річчя заснування фортеці Святої Єлисавети, міста Єлисаветграда та 65-річчя утворення Кіровоградської області / Кіровоградський обл. ін-т післядипломної пед. освіти ім. Василя Сухомлинського; рец. А. С. Бик, К. В. Шляховий. – Кіровоград: Інформаційна мережа, 2004 – Ч. 1. – 2004. – С. 167-168: фото.

Босько Володимир Миколайович. [Літус Микола Гнатович] // Історичний календар Кіровоградщини на 2020 рік. Люди. Події. Факти / В. М. Босько; КЗ «КОІППО ім. Василя Сухомлинського». – Кропивницький: Імекс-ЛТД, 2019. – С. 39: фото.

Тримбач С. В. Літус Микола Гнатович // Енциклопедія Сучасної України / НАНУ, Наук. т-во ім. Т. Г. Шевченка, Ін-т енциклопедичних досліджень; ред. І. М. Дзюба [та ін.]. – К.: [б. в.], 2001 – Т. 17: Лег - Лощ. – 2016. – С. 538-539: фото.

Крутоус О. Творець «Королеви бензоколонки» / О. Крутоус // Наше місто. – 2012. – 28 червня. – С. 4: фото.

Любарський Р. Зустріч з унікальним митцем / Р. Любарський // Народне слово. – 2012. – 21 червня. – С. 13: фото.

Любарський Р. «Не місце прикрашає людину, а людина – місце» / Р. Любарський // Народне слово. – 2012. – 31 травня. – С. 8-9: фото.

Полный бак! Как снимали «Королеву бензоколонки» // МК-Бульвар. – 2012. – 23-29 апреля. – С. 62-63.

Пташник Т. «Королеву бензоколонки» ми й досі любимо / Т. Пташник // Кіровоградська правда. – 2012. – 29 травня. – С. 6: фото.

Web-ресурси

Літус Микола Гнатович (Вікіпедія)

Помер режисер «Королеви бензоколонки», уродженець Кіровоградщини Микола Літус (Центральноукраїнське бюро новин)

Тримбач С.В. Літус Микола Гнатович (Енциклопедія Сучасної України)

Чорний Олег. «Королева бензоколонки». 60 літ (Сценарна майстерня)