Відмінності між версіями «Придворов Юхим Олексійович (Дем’ян Бєдний)»
| Рядок 6: | Рядок 6: | ||
| − | Юхим Олексійович Придворов народився 13 квітня 1883 року в селі | + | Юхим Олексійович Придворов народився 13 квітня 1883 року в селі Губівка Олександрійського повіту Херсонської губернії в сім’ї селянина. Його дитинство було незатишним, сповненим негараздів і лихоліть. Перші роки життя хлопчик провів у місті Єлисаветграді, де його батько служив церковним сторожем. У 13 років Юхим Придворов вступив на казенне утримання до Київської військово-фельдшерської школи при гарнізонному госпіталі. Закінчивши її, він певний час працював за фахом; у 1900-1904 роках служив у військовому лазареті в Єлисаветграді. |
| − | + | Перші вірші Придворова були опубліковані в газеті «Киевское слово» в 1899 році, через два роки вийшла у світ поема «Лебедь», романсова лірика. Пристрасть до книг, яка дуже рано пробудилася, інтерес до літератури не полишали Юхима. Він багато й наполегливо займався самоосвітою й уже у двадцятилітньому віці, склавши екстерном екзамен за гімназійний курс, став студентом історико-філологічного факультету Санкт-Петербурзького університету. Звання дійсного студента (до 1914) дозволяло йому жити в Санкт-Петербурзі й займатися літературною діяльністю. | |
| − | + | В роки університетського навчання, в той час, коли у стінах «храму науки» на Василівському острові вирували сходки, маніфестації, демонстрації, відбувався складний процес формування й становлення особистості майбутнього поета. Під впливом революційних подій 1905-1907 рр. Юхим Придворов почав друкуватися в народницькому журналі «Русское богатство», познайомився з з членами його редакційного колективу – В. Г. Короленком, П. П. Якубовичем, зблизився з В. Д. Бонч-Бруєвичем. З весни 1911 року поет активно співпрацює з більшовицькими газетами «Звезда» і «Правда», журналом «Просвещение», публікуючи полум’яні твори-маніфестації: вірш «Полна страданий наших чаша», байку «Кукушка», присвячену 100-річчю від дня народження О. І. Герцена, тощо. Ім’я персонажа одного з перших віршів Придворова – «О Демьяне бедном, мужике вредном» – стає його літературним псевдонімом, популярним серед мільйонів читачів. | |
| − | + | У 1912 році поет вступив у РСДРП. Надзвичайна ясність і простота форми, політична актуальність і гострота тематики робили вірші Дем’яна Бєдного улюбленими дуже широкою аудиторією. Перша збірка його віршів, пісень, байок, віршованих повістей, фейлетонів – «Байки» – вийшла в 1913 році. Він вчився в М. О. Некрасова й Т. Г .Шевченка. У них почерпнув, серед іншого, неперевершену майстерність використання надзвичайно багатих джерел усної народної творчості. Головною зброєю й найулюбленішим жанром поета стала байка. Вона допомагала в дореволюційні роки приховувати від цензури крамольні думки. 1914 року Дем’ян Бєдний присвятив Тарасу Шевченку байку «Біля великої могили», спрямовану проти паплюження пам’яті кобзаря в газеті «Новое время». | |
| − | + | Читачі полюбили Дем’яна Бєдного і як автора великих поетичних форм: віршованих повістей, легенд, епічних та лірико-публіцистичних поем. У 1917 він створив віршовану повість «Про землю, про волю, про робочу долю», у якій оспівав зростання революційної свідомості мас у роки імперіалістичної війни, перемогу більшовиків. | |
| − | |||
| − | + | Величезну політичну роль зіграла літературна діяльність Дем’яна Бєдного в роки громадянської війни. Поет постійно перебував на фронтах (восени 1918 року – на Східному, влітку 1919 року – на Південному, в 1920 році – на Західному). Вірші цього часу він сам справедливо називав «розривними снарядами». У 1923 році за поетичну діяльність Придворов був нагороджений орденом Червоного Прапора. | |
| − | + | Багато й плідно Юхим Олексійович працював і в мирний час, бував на заводах та будівництвах, де виступав перед робітниками з віршами, які агітували за нове життя, за боротьбу з пережитками минулого. | |
| − | + | У 1920-х роках книги Придворова розходились накладом понад два мільйони примірників. Він був визнаний класиком ще за життя. Проте в окремих творах 30-х років поет «припустився дегероїзації минулого російського народу», за що був підданий партійній критиці. А в липні 1938 року його виключили з лав партії та Спілки письменників СРСР. Твори Д. Бєдного перестали друкувати, але об’єкти, що носили його ім’я, не були перейменовані. Письменник бідував, змушений був продавати бібліотеку та меблі. | |
| − | + | Під час Другої світової війни Дем’ян Бєдний створив багато поетичних текстів до плакатів, антифашистську сатиру, патріотичну лірику написав нові віршовані повісті, легенди, поеми. | |
| − | + | Весною 1945 року тяжкохворий поет мріяв лише про одне – дожити до Дня перемоги. Він помер у с. Барвиха Московської області 25 травня 1945 року, похований у Москві на Новодівочому кладовищі. 1956 року Юхим Олексійович Придворов був посмертно поновлений у лавах КПРС та Спілки письменників СРСР. | |
| − | + | Низку творів Дем’ян Бєдний присвятив Україні – «Пороги», «Цветы и корни», «Колхоз “Красный Кут”» (1936, нова ред. «Степан Завгородний», 1941), «Вставай, Украина», «Возле могилы Тараса Шевченко», «Салют победителям», «Одесса», «Освободителям Полтавы». Деякі ранні твори письменник написав українською мовою: «Панська рада (українцям)», «Осиковий кіл раді», «Замість волика». За його байкою «Про Митьку-бігунця і його кінець» 1920 року було поставлено український фільм з однойменною назвою. | |
| + | |||
| + | Твори Дем’яна Бєдного перекладали Микола Терещенко, Максим Рильський, Валер’ян Поліщук, Іван Кулик, Микита Годованець. У перекладі українською мовою вийшли «Байки і вірші» (1936), «Вибране» (1951), «Павуки та мухи» (1957). | ||
| + | |||
| + | Дем’ян Бєдний зібрав одну з найбільших приватних бібліотек (понад 30 тисяч томів) і подарував її Державному літературному музею в Москві. | ||
| + | |||
| + | На честь Дем’яна Бєдного було названо теплохід і острови, в багатьох містах колишнього СРСР названо вулиці. Пошта СРСР випустила поштову марку та маркований конверт з портретом письменника. | ||
| + | |||
| + | У рідному селі поета – Губівці – в повоєнні роки було відкрито музей, а на будівлі середньої школи встановлено мармурову меморіальну дошку. Твори Дем’яна Бєдного вивчались у радянських школах. | ||
==Пам'ять== | ==Пам'ять== | ||
Версія за 12:01, 15 вересня 2026
Юхим Олексійович Придворов (псевдонім – Дем’ян Бєдний)
Дата народження — 1(13).04.1883
Місце народження — с. Губівка, Олександрійський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія (нині Компаніївська селищна громада, Кропивницький район, Кіровоградська область, Україна)
Дата смерті — 25.05.1945
Місце смерті — с. Барвиха, Московська область, СРСР
Місце поховання —м. Москва, Новодівочий цвинтар
Юхим Олексійович Придворов (літературний псевдонім – Дем’ян Бєдний) (1 (13) квітня 1883, с. Губівка, Олександрійський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія (нині Компаніївська селищна громада, Кропивницький район, Кіровоградська область, Україна) – 25 травня 1945, с. Барвиха, Московська область, СРСР) – радянський поет та громадський діяч, один із основоположників літератури «соціалістичного реалізму».
Життя і діяльність
Юхим Олексійович Придворов народився 13 квітня 1883 року в селі Губівка Олександрійського повіту Херсонської губернії в сім’ї селянина. Його дитинство було незатишним, сповненим негараздів і лихоліть. Перші роки життя хлопчик провів у місті Єлисаветграді, де його батько служив церковним сторожем. У 13 років Юхим Придворов вступив на казенне утримання до Київської військово-фельдшерської школи при гарнізонному госпіталі. Закінчивши її, він певний час працював за фахом; у 1900-1904 роках служив у військовому лазареті в Єлисаветграді.
Перші вірші Придворова були опубліковані в газеті «Киевское слово» в 1899 році, через два роки вийшла у світ поема «Лебедь», романсова лірика. Пристрасть до книг, яка дуже рано пробудилася, інтерес до літератури не полишали Юхима. Він багато й наполегливо займався самоосвітою й уже у двадцятилітньому віці, склавши екстерном екзамен за гімназійний курс, став студентом історико-філологічного факультету Санкт-Петербурзького університету. Звання дійсного студента (до 1914) дозволяло йому жити в Санкт-Петербурзі й займатися літературною діяльністю.
В роки університетського навчання, в той час, коли у стінах «храму науки» на Василівському острові вирували сходки, маніфестації, демонстрації, відбувався складний процес формування й становлення особистості майбутнього поета. Під впливом революційних подій 1905-1907 рр. Юхим Придворов почав друкуватися в народницькому журналі «Русское богатство», познайомився з з членами його редакційного колективу – В. Г. Короленком, П. П. Якубовичем, зблизився з В. Д. Бонч-Бруєвичем. З весни 1911 року поет активно співпрацює з більшовицькими газетами «Звезда» і «Правда», журналом «Просвещение», публікуючи полум’яні твори-маніфестації: вірш «Полна страданий наших чаша», байку «Кукушка», присвячену 100-річчю від дня народження О. І. Герцена, тощо. Ім’я персонажа одного з перших віршів Придворова – «О Демьяне бедном, мужике вредном» – стає його літературним псевдонімом, популярним серед мільйонів читачів.
У 1912 році поет вступив у РСДРП. Надзвичайна ясність і простота форми, політична актуальність і гострота тематики робили вірші Дем’яна Бєдного улюбленими дуже широкою аудиторією. Перша збірка його віршів, пісень, байок, віршованих повістей, фейлетонів – «Байки» – вийшла в 1913 році. Він вчився в М. О. Некрасова й Т. Г .Шевченка. У них почерпнув, серед іншого, неперевершену майстерність використання надзвичайно багатих джерел усної народної творчості. Головною зброєю й найулюбленішим жанром поета стала байка. Вона допомагала в дореволюційні роки приховувати від цензури крамольні думки. 1914 року Дем’ян Бєдний присвятив Тарасу Шевченку байку «Біля великої могили», спрямовану проти паплюження пам’яті кобзаря в газеті «Новое время».
Читачі полюбили Дем’яна Бєдного і як автора великих поетичних форм: віршованих повістей, легенд, епічних та лірико-публіцистичних поем. У 1917 він створив віршовану повість «Про землю, про волю, про робочу долю», у якій оспівав зростання революційної свідомості мас у роки імперіалістичної війни, перемогу більшовиків.
Величезну політичну роль зіграла літературна діяльність Дем’яна Бєдного в роки громадянської війни. Поет постійно перебував на фронтах (восени 1918 року – на Східному, влітку 1919 року – на Південному, в 1920 році – на Західному). Вірші цього часу він сам справедливо називав «розривними снарядами». У 1923 році за поетичну діяльність Придворов був нагороджений орденом Червоного Прапора.
Багато й плідно Юхим Олексійович працював і в мирний час, бував на заводах та будівництвах, де виступав перед робітниками з віршами, які агітували за нове життя, за боротьбу з пережитками минулого.
У 1920-х роках книги Придворова розходились накладом понад два мільйони примірників. Він був визнаний класиком ще за життя. Проте в окремих творах 30-х років поет «припустився дегероїзації минулого російського народу», за що був підданий партійній критиці. А в липні 1938 року його виключили з лав партії та Спілки письменників СРСР. Твори Д. Бєдного перестали друкувати, але об’єкти, що носили його ім’я, не були перейменовані. Письменник бідував, змушений був продавати бібліотеку та меблі.
Під час Другої світової війни Дем’ян Бєдний створив багато поетичних текстів до плакатів, антифашистську сатиру, патріотичну лірику написав нові віршовані повісті, легенди, поеми.
Весною 1945 року тяжкохворий поет мріяв лише про одне – дожити до Дня перемоги. Він помер у с. Барвиха Московської області 25 травня 1945 року, похований у Москві на Новодівочому кладовищі. 1956 року Юхим Олексійович Придворов був посмертно поновлений у лавах КПРС та Спілки письменників СРСР.
Низку творів Дем’ян Бєдний присвятив Україні – «Пороги», «Цветы и корни», «Колхоз “Красный Кут”» (1936, нова ред. «Степан Завгородний», 1941), «Вставай, Украина», «Возле могилы Тараса Шевченко», «Салют победителям», «Одесса», «Освободителям Полтавы». Деякі ранні твори письменник написав українською мовою: «Панська рада (українцям)», «Осиковий кіл раді», «Замість волика». За його байкою «Про Митьку-бігунця і його кінець» 1920 року було поставлено український фільм з однойменною назвою.
Твори Дем’яна Бєдного перекладали Микола Терещенко, Максим Рильський, Валер’ян Поліщук, Іван Кулик, Микита Годованець. У перекладі українською мовою вийшли «Байки і вірші» (1936), «Вибране» (1951), «Павуки та мухи» (1957).
Дем’ян Бєдний зібрав одну з найбільших приватних бібліотек (понад 30 тисяч томів) і подарував її Державному літературному музею в Москві.
На честь Дем’яна Бєдного було названо теплохід і острови, в багатьох містах колишнього СРСР названо вулиці. Пошта СРСР випустила поштову марку та маркований конверт з портретом письменника.
У рідному селі поета – Губівці – в повоєнні роки було відкрито музей, а на будівлі середньої школи встановлено мармурову меморіальну дошку. Твори Дем’яна Бєдного вивчались у радянських школах.
Пам'ять
Дем’ян Бєдний зібрав одну з найбільших приватних бібліотек (понад 30 тисяч томів) і подарував її Державному літературному музею в Москві.
У 1925-2005 роках ім'я Дем'яна Бєдного носило місто Спаськ в Пензенській області (Беднодемьяновск).
У рідному селі письменника в повоєнні роки було відкрито музей.
На його честь було названо теплохід і острови, в багатьох містах колишнього СРСР названо вулиці. Сучасна вулиця Ольжича в Києві раніше носила ім'я радянського поета.
Твори Дем'яна Бєдного вивчались у радянських школах.
Бібліографія
Бєдний Дем'ян //Українська літературна енциклопедія: в 5 т. /Дзеверін І.О. та ін.- Т.1. - К.: Голов. Ред. УРЕ, 1988. - С. 157-158
Бєдний Дем'ян //Українська радянська енциклопедія.- Т.1. - К., 1977. - С. 427
Бєдний Дем'ян //Український радянський енциклопедичний словник: В 3-х т. - Т.1. - К., 1986. - С.164
Годованець М. Моє перше знайомство з Дем'яном Бєдним // Радянське Поділля (Хмельницький). — 1962. — 5 травня.
Демьян Бедный. Библиографический указатель/ К 90- летию со дня рождения.- Кировоград, 1973. – 22 с.
Демьян Бедный // Краткая литературная энциклопедия: в 8 т.- Т.1.- М., 1962.- С. 491-492
Эвентов И.С. Демьян Бедный: жизнь, поэзия, судьба. - М.: Худ. Лит., 1983. – 191 с. Йдучи вперед, озираймося назад // Прапор Жовтня (Кам'янець-Подільський). — 1968. — 1 травня. — С. 4.
Кирпотин В. Демьян Бедный / В. Кирпотин // Литературный критик. - 1936. - № 6. - С. 188-204
Кулинич А. В. Д. Бедный. В кн.: Очерки по истории русской советской поэзии 20-х годов. К., 1958
Маков В. И. Творческий путь Демьяна Бедного. Ташкент, 1958
Різниченко Т. М. Бєдний Дем'ян // Енциклопедія Сучасної України. — Т. 2. — К., 2003. — С. 557.
Шевченківський словник: У двох томах / Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — К.: Головна редакція УРЕ, 1978.
Шепель Ф. Про Сергія Єсеніна, Дем`яна Бєдного, українізацію та розстрільну справу зразка тридцять сьомого / Ф. Шепель // Кіровоградська правда. - 2010. - 16 лютого. - С. 4
Web-ресурси
Дем'ян Бєдний http://uk.wikipedia.org/wiki/Дем'ян_Бєдний
Дем'ян Бєдний (Придворов Юхим Олексійович) http://www.ukrainians-world.org.ua/ukr/peoples/d118f5e6ab7757b7/
Громова поезія Дем'яна http://www.komunist.com.ua/article/18/168/13665_u.htm