Відмінності між версіями «Євтушенко Дометій Гурійович»
| Рядок 6: | Рядок 6: | ||
==Життя і діяльність== | ==Життя і діяльність== | ||
| − | Дометій Гурійович Євтушенко народився 19 серпня 1893 року в селі | + | Дометій Гурійович Євтушенко народився 19 серпня 1893 року в селі Стара Осота Староосотської волості Чигиринського повіту Київської губернії Російської імперії (нині Олександрівської селищної громади Кропивницького району Кіровоградської області). |
| − | + | Майбутній музичний педагог навчався в Головківській учительській школі, де керував хором і виступав як соліст. | |
| − | + | З 1915 по 1919 рік Дометій Євтушенко працював учителем співу в Чигиринській гімназії. | |
| − | + | Влітку 1919 року він став актором і хормейстром у музично-драматичній трупі К. Дубініна, а в серпні 1920 року на запрошення Гната Юри – актором і хормейстером Нового державного драматичного театру імені Івана Франка. У 1922 році хормейстер керував хором у Черкасах. | |
| − | Дометій | + | З 1923 по 1927 рік Дометій Гурійович одночасно навчався на вокальному та диригентсько-хоровому факультетах Державного музично-драматичного інституту імені М. В. Лисенка (в класі професора Олени Муравйової). У той час інститут готував професійних музикантів та акторів за українською національною програмою. |
| − | + | Наш земляк був серед перших солістів Київського радіоцентру, організованого в 1925 році, керував його вокальним ансамблем, у 1926-1927 роках співав на сценах Київського та Одеського оперних театрів. | |
| − | + | Ті, хто чув спів Дометія Євтушенка, відзначали, що він мав приємний баритон, був надзвичайно обдарованим вокалістом, розумним і шляхетним виконавцем, прекрасним ансамблістом. | |
| − | + | 1931 року наш земляк розпочав кар’єру педагога на ниві вокального мистецтва в рідному інституті, де обіймав різні посади: від рядового викладача до декана та завідувача кафедри сольного співу 3 1939 року Дометій Гурійович – професор Київської державної консерваторії. | |
| − | |||
| − | |||
| − | + | Під час Другої світової війни Дометій Євтушенко перебував на Уралі, де працював викладачем Київської консерваторії, яку евакуювали до міста Свердловська (нині м. Єкатеринбург, РФ). В Україну педагог повернувся 1944 року, жив у Києві, працював у Київській консерваторії. | |
| − | + | Дометій Гурійович Євтушенко вмів закласти міцний фундамент довготривалої кар’єри своїх учнів, прищепити їм шляхетний музичний смак. | |
| − | Могила Д. Євтушенка на | + | Основним принципом педагогічної діяльності він вважав комплексний підхід до процесу виховання молодих співаків, формування не лише вокальної, а й музично-художньої культури студентів. Прийоми вокальної техніки Дометій Гурійович розглядав у нерозривному звʼязку з художньо-стильовими та емоційно-психологічними особливостями вокальних композицій. |
| + | |||
| + | Продовжуючи традиції Олени Муравйової, він підходив до навчання співу диференційовано, намагався максимально виявити індивідуальні особливості голосу, зберегти й розвинути його найцінніші якості, разом з тим навчити своїх учнів необхідним прийомам вокального мистецтва. | ||
| + | |||
| + | Важливою рисою вокальної школи Дометія Гурійовича було прищеплення молодим співакам здатності зберігати гарну вокальну форму впродовж десятиліть, що є однією з найцінніших якостей вокальної педагогіки. | ||
| + | |||
| + | Прижиттєвим пам’ятником маестро стала ціла плеяда його уславлених учнів, серед яких Вероніка Борисенко, Леокадія Масленникова, Олександр Архипов, Михайло Шевченко, Галина Шоліна, Елеонора Томм, Ніна Гончаренко, Павло Кармелюк, Остап Дарчук, Євген Червонюк, Ігор Диков, Віктор Курін, Віра Любимова, Рената Бабак, Віра Багацька, Ірина Вілінська, Владлен Грицюк, Юрій Кравченко та інші. | ||
| + | |||
| + | Фото 2 Дометій Євтушенко зі своїми учнями | ||
| + | |||
| + | Видатний вокальний педагог Дометій Гурійович Євтушенко створив фундаментальну вокальну школу, відому не лише в Україні, а й далеко за її межами. Чимало вихованців професора співали в провідних театрах України та інших республік колишнього СРСР. | ||
| + | |||
| + | Крім педагогічної діяльності, Дометій Євтушенко займався науково-дослідницькою роботою, видавши у 1963 році книгу «Питання вокальної педагогіки» (у співавторстві з М. Михайловим-Сидоровим), призначену для педагогів-вокалістів. У 1979 році світ побачила ще одна книга нашого земляка – «Роздуми про голос: нотатки педагога-вокаліста». | ||
| + | |||
| + | Помер Дометій Гурійович Євтушенко 17 березня 1983 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі. | ||
| + | |||
| + | Фото 3 Могила Д. Г. Євтушенка на Байковому кладовищі в Києві | ||
==Пам’ять == | ==Пам’ять == | ||
Версія за 10:59, 7 липня 2026
Дометій Гурійович Євтушенко
Дата народження — 19.08.1893
Місце народження — с. Стара Осота, Староосотська волость, Чигиринський повіт, Київська губернія, Російська імперія (нині Олександрівська селищна громада, Кропивницький район, Кіровоградська область, Україна)
Дата смерті — 17.03.1983
Місце смерті — м. Київ
Місце поховання — Байкове кладовище, м. Київ
Євтушенко Дометій Гурійович (19 серпня 1893, с. Стара Осота Староосотської волості Чигиринського повіту Київської губернії Російської імперії (нині Олександрівської селищної громади Кропивницького району Кіровоградської області України) – 17 березня 1983, м. Київ, Україна) – український співак, вокальний педагог, заслужений діяч мистецтв УРСР (1943).
Життя і діяльність
Дометій Гурійович Євтушенко народився 19 серпня 1893 року в селі Стара Осота Староосотської волості Чигиринського повіту Київської губернії Російської імперії (нині Олександрівської селищної громади Кропивницького району Кіровоградської області).
Майбутній музичний педагог навчався в Головківській учительській школі, де керував хором і виступав як соліст.
З 1915 по 1919 рік Дометій Євтушенко працював учителем співу в Чигиринській гімназії.
Влітку 1919 року він став актором і хормейстром у музично-драматичній трупі К. Дубініна, а в серпні 1920 року на запрошення Гната Юри – актором і хормейстером Нового державного драматичного театру імені Івана Франка. У 1922 році хормейстер керував хором у Черкасах.
З 1923 по 1927 рік Дометій Гурійович одночасно навчався на вокальному та диригентсько-хоровому факультетах Державного музично-драматичного інституту імені М. В. Лисенка (в класі професора Олени Муравйової). У той час інститут готував професійних музикантів та акторів за українською національною програмою.
Наш земляк був серед перших солістів Київського радіоцентру, організованого в 1925 році, керував його вокальним ансамблем, у 1926-1927 роках співав на сценах Київського та Одеського оперних театрів.
Ті, хто чув спів Дометія Євтушенка, відзначали, що він мав приємний баритон, був надзвичайно обдарованим вокалістом, розумним і шляхетним виконавцем, прекрасним ансамблістом.
1931 року наш земляк розпочав кар’єру педагога на ниві вокального мистецтва в рідному інституті, де обіймав різні посади: від рядового викладача до декана та завідувача кафедри сольного співу 3 1939 року Дометій Гурійович – професор Київської державної консерваторії.
Під час Другої світової війни Дометій Євтушенко перебував на Уралі, де працював викладачем Київської консерваторії, яку евакуювали до міста Свердловська (нині м. Єкатеринбург, РФ). В Україну педагог повернувся 1944 року, жив у Києві, працював у Київській консерваторії.
Дометій Гурійович Євтушенко вмів закласти міцний фундамент довготривалої кар’єри своїх учнів, прищепити їм шляхетний музичний смак.
Основним принципом педагогічної діяльності він вважав комплексний підхід до процесу виховання молодих співаків, формування не лише вокальної, а й музично-художньої культури студентів. Прийоми вокальної техніки Дометій Гурійович розглядав у нерозривному звʼязку з художньо-стильовими та емоційно-психологічними особливостями вокальних композицій.
Продовжуючи традиції Олени Муравйової, він підходив до навчання співу диференційовано, намагався максимально виявити індивідуальні особливості голосу, зберегти й розвинути його найцінніші якості, разом з тим навчити своїх учнів необхідним прийомам вокального мистецтва.
Важливою рисою вокальної школи Дометія Гурійовича було прищеплення молодим співакам здатності зберігати гарну вокальну форму впродовж десятиліть, що є однією з найцінніших якостей вокальної педагогіки.
Прижиттєвим пам’ятником маестро стала ціла плеяда його уславлених учнів, серед яких Вероніка Борисенко, Леокадія Масленникова, Олександр Архипов, Михайло Шевченко, Галина Шоліна, Елеонора Томм, Ніна Гончаренко, Павло Кармелюк, Остап Дарчук, Євген Червонюк, Ігор Диков, Віктор Курін, Віра Любимова, Рената Бабак, Віра Багацька, Ірина Вілінська, Владлен Грицюк, Юрій Кравченко та інші.
Фото 2 Дометій Євтушенко зі своїми учнями
Видатний вокальний педагог Дометій Гурійович Євтушенко створив фундаментальну вокальну школу, відому не лише в Україні, а й далеко за її межами. Чимало вихованців професора співали в провідних театрах України та інших республік колишнього СРСР.
Крім педагогічної діяльності, Дометій Євтушенко займався науково-дослідницькою роботою, видавши у 1963 році книгу «Питання вокальної педагогіки» (у співавторстві з М. Михайловим-Сидоровим), призначену для педагогів-вокалістів. У 1979 році світ побачила ще одна книга нашого земляка – «Роздуми про голос: нотатки педагога-вокаліста».
Помер Дометій Гурійович Євтушенко 17 березня 1983 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі.
Фото 3 Могила Д. Г. Євтушенка на Байковому кладовищі в Києві
Пам’ять
В Києві, в аудиторії № 34 Національної музичної академії України імені Петра Чайковського, де працював Дометій Євтушенко, встановлено мармурову меморіальну дошку.
Меморіальна дошка
Бібліографія
Євтушенко Д.Г. Роздуми про голос: нотатки педагога – вокаліста / Дометій Гурійович Євтушенко. – К.: Муз. Україна, 1979. – 91 с.
Євтушенко Д. Г. Питання вокальної педагогіки. Історія, теорія, практика /Д.Г.Євтушенко, М.Михайлов-Сидоров.–К. : Мистецтво, 1963.–339 с.
Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.. Словникова частина. — Т. 2. — С. 650.
Український радянський енциклопедичний словник. — Т. 1. — К., 1966. — С. 707.
Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 4. — Київ, 1979. — С. 81.
Український радянський енциклопедичний словник. У 3-х т. Т. 1. — 2-ге вид. — К., 1986. — С. 606.
Мистецтво України: Біографічний довідник / Упорядники: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський. За редакцією А. В. Кудрицького. — К.: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — ISBN 5-88500-071-9. — С. 232—233.
Гнидь Б. П. Виконавські школи України. — К.: НМАУ, 2002.
Web-ресурси
Євтушенко Дометій Гурійович http://uk.wikipedia.org/wiki/
Віктор Курін. Рядки зі щоденника. Частина 1. http://viktor-kurin.narod.ru/1photoalbum.html