Троцький (Бронштейн) Лев Давидович

Лев Давидович Троцький
(Лейба Давидович Бронштейн)

Дата народження — 26.10.1879
Місце народження — с. Янівка Єлисаветградського повіту Херсонської губернії Російської імперії (нині с. Береславка Кропивницького району Кіровоградської області України)
Дата смерті — 21.08.1940
Місце смерті — м. Мехіко, Мексика
Місце поховання — м. Мехіко, р-н Койоакан (у дворі дому, де проживав), Мексика

Лев Давидович Троцький (псевдонім, також: Перо, Антид Ото, Л. Сєдов, Старик та інш.), ім’я при народженні – Лейба Давидович Бронштейн (26 жовтня (7 листопада) 1879, с. Янівка Єлисаветградського повіту Херсонської губернії, Російська імперія – 21 серпня 1940, Кайоакан, Мексика) – російський і міжнародний політичний діяч робітничого і комуністичного руху, теоретик марксизму, ідеолог однієї з його течій – троцькізму, засновник Інтернаціоналу, мислитель, публіцист, видатний оратор; організатор і керівник революції 1917 року в Росії.

Життя і діяльність

Життя прекрасне.
Нехай прийдешні покоління очистять його від зла,
гноблення, насилля й насолоджуються ним наповну.
Л.Троцький

Троцький Лев Давидович (справжнє прізвище Бронштейн Лейба Давидович) народився 26 жовтня (7 листопада за старим стилем) 1879 року в селі Янівка (Іванівка) Єлисаветградського повіту Херсонської губернії (нині – с. Береславка Кропивницького району Кіровоградської області). Його батько, Давид Леонтійович Бронштейн, був землевласником. Разом зі своїм батьком і братами він переселився з Полтавщини в південні українські степи. Жовтневу революцію зустрів майже з мільйонним статком. Після громадянської війни Давид Леонтійович перебрався до сина в Москву, в Кремль, завідував невеликим вітряком біля столиці і навесні 1922 року помер від тифу. Мати Льва Троцького, Анна (Анета) Львівна (дівоче прізвище Животовська), походила з міщанської родини. Вона померла 1910 року і похована в Янівці.

Крім Лейби в сім’ї було ще семеро дітей, четверо з них померли в дитинстві. Лейбу в сім років віддали до школи, яка була за 4 версти від Янівки, в Громоклеї. Там хлопчик пробув всього декілька місяців, за той час вивчився писати і читати. У 1888-1895 роках Лейба навчався в Одеському реальному училищі св. Павла, у 1895-1896 рр. – у Миколаївському реальному училищі. Батько Лейби не шкодував коштів на освіту сина, який був старанним учнем, бо мріяв бачити його інженером. Після закінчення реального училища на прохання батьків Лев повернувся в Одесу і деякий час відвідував лекції на математичному факультеті університету, але незабаром залишив навчання і повернувся в Миколаїв, де почав цікавитися політикою. Цей період сам Троцький називав переломним у своїй юності. Він знайомиться з нелегальною літературою, вступає в дружні стосунки з колишніми засланцями, потрапляє не тільки у вир політичних розмов, а й у вир політичних дій.

У 1897 році Лев Бронштейн став членом «Південноросійського робітничого союзу» – першої масової соціал-демократичної організації у Миколаєві, до якої увійшли близько 250 робітників і інтелігентів, а згодом – одним із керівників організації. Попрацювати довелося недовго: за доносом провокатора «Союз» був викритий, його керівники арештовані. Вперше Троцького арештували в січні 1898 року і направили спочатку в Миколаївську в’язницю, потім – у Херсонську, Одеську та інші. Там він займався самоосвітою – вивчав історію, іноземні мови (англійську, французьку, італійську, німецьку), вперше ознайомився з працями Маркса, Енгельса, Плеханова, а пізніше – з працею Леніна «Розвиток капіталізму в Росії».

Далі було заслання: 10 жовтня 1899 року Лейбу Бронштейна та його соратницю по революційній діяльності Олександру Соколовську було вислано під негласний нагляд поліції до Східного Сибіру на 4 роки. В Усть-Куті Іркутської губернії він пробув 2 роки, там одружився з Соколовською. Вона народила йому двох доньок – Зіну (1901-1933 рр.) і Ніну (1902-1928 рр.). На службі (був волосним писарем) Бронштейну вдалося викрасти бланк паспорта, в який він вписав прізвище «Троцький». Так виникло його нове прізвище. Впродовж життя Лев Давидович користувався й іншими псевдонімами: Львов (утворено від імені), Антід Ото (від взятого навмання із словника італійського слова), Перо (натяк на журналістський хист), Яновський (за назвою рідного села). Троцький втікає з заслання до Лондона, там він вперше зустрівся з В.І. Леніним, який розпізнав і належним чином оцінив здібності юнака: за його рекомендацією Троцький був введений у 1903 році до складу редакції газети «Іскра», де виступав з публікаціями для російських емігрантів та студентів.

У 1903 році Троцький бере другий шлюб з Наталією Іванівною Сєдовою. В цьому шлюбі в них народилися двоє синів: Лев (1906-1938) та Сергій (1908-1937). Після ІІ з’їзду РСДРП (1903) Троцький перейшов на бік меншовиків. Відтоді аж до 1917 року він перебував у постійній опозиції до Леніна. У лютому 1905 року Троцький повернувся в Росію: спочатку до Києва, у травні 1905 року через загрозу арешту переїхав у Фінляндію, звідти у жовтні 1905 – до Петербурга, де редагував меншовицьку газету «Начало», був заступником, а згодом головою Петербурзької ради. З грудня 1905 року був заарештований, а в лютому 1907 вивезений на вічне поселення у Сибір. По дорозі втік і знову емігрував за кордон.

Разом з Парвусом (А.Л. Гельфандом) Троцький розробив теорію «перманентної революції», згідно з якою перемога соціалістичної революції неможлива у рамках однієї країни, а може успішно завершитися лише у всесвітньому масштабі. Революція 1905-1907 років довела йому беззаперечну роль селянства в революції під керівництвом пролетаріату.

Починаючи з 1908 року, Троцький працював у багатьох російських і зарубіжних газетах і журналах, познайомився з керівниками 2-го Інтернаціоналу, став відомою фігурою в міжнародному соціал-демократичному русі. У 1908-1912 роках редагував у Відні газету «Правда», в якій проповідував соціал-демократичні принципи західноєвропейських партій.

У 1914 році Троцький видав німецькою мовою працю «Війна та Інтернаціонал», в якій з інтернаціоналістичних позиції засудив усіх учасників імперіалістичної війни, констатував крах 2-го Інтернаціоналу, закликав народи до припинення війни і здійснення революції шляхом «Сполучених Штатів Європи». З початком Першої світової війни 1914-1918 років Троцький разом з Мартовим видав у Парижі газету «Наше слово», яку французький уряд розцінив як пронімецьку, тож невдовзі її закрили. Наприкінці 1916 року за антивоєнну пропаганду Троцький був висланий в Іспанію. Згодом він разом із сім’єю переїхав у Нью-Йорк, де працював у редакції соціал-демократичної газети «Новий мир». У травні 1917 року, повернувшись у Росію, Троцький припинив критику Леніна і перейшов на бік більшовиків. Влітку 1917 року Троцького прийняли до лав РСДРП(б) й обрали членом ЦК партії.

25 вересня 1917 року він став головою Петроградської ради. Перебуваючи на цьому посту, зробив значний внесок у підготовку Жовтневої революції, зокрема підтримав Леніна у питанні підготовки повстання, став одним із організаторів створення Військово-революційного комітету, що підготував і здійснив переворот. Взяв участь у підготовці ІІ з’їзду Рад. Статті і промови Троцького відіграли важливу роль у революційній організації робітників, солдатів і матросів. Він став найпопулярнішим оратором і публіцистом того часу. Зростає його авторитет в партійних колах. У першому радянському уряді – Раді Народних Комісарів – Троцький обіймав посаду комісара іноземних справ. На чолі російської мирної делегації у Бресті він відмовився підписати мирний договір із Німеччиною.

З березня по вересень 1918 року Троцький виконував обов’язки голови Вищої військової ради республіки, а в 1918-25 рр. обіймав посади наркома військових справ, голови Реввійськради республіки. Троцький відіграв значну роль у формуванні Червоної армії, застосовуючи як головні методи військового будівництва репресії щодо командного і рядового складу.

У 1920 році Троцький, залишаючись на попередніх постах, був деякий час наркомом шляхів сполучення. Саме у цей період він намагався запровадити в життя модель так званого мілітаристського соціалізму. Під час революції та громадянської війни Троцький постав як другий після Леніна лідер більшовицького уряду. Після смерті Леніна він був одним із найзапекліших супротивників Сталіна і найвірогіднішим претендентом на лідерство в партії та керівництво державою. У 1926 році суперництво між Троцьким та Сталіним завершилося послабленням впливу Троцького у партійних структурах, зняттям його з вищих державних посад та проголошенням «троцькізму» ворожою ВКП(б) і радянській державі течією. У листопаді 1927 року рішенням ЦК і ЦКК ВКП(б) Троцький був виключений із партії і висланий в Алма-Ату.

У січні 1929 р. Троцький був депортований за межі СРСР, а в 1932 році позбавлений радянського громадянства. До 1933 року він жив на Принцевих островах поблизу Стамбула, потім перебрався до Франції, а в 1935-1937 рр. перебував у Норвегії. У 1937 році оселився у Мексиці, в м. Кайоакан. У період третьої еміграції Троцькому вдалося створити групи своїх прибічників у багатьох країнах світу, які в 1938 році об’єдналися в ІV Інтернаціонал. Головною метою Інтернаціоналу проголошувалося поширення комуністичної революції у всьому світі, «відродження» СРСР та очищення країни від влади бюрократії. В еміграції Троцький висловлював і пропагував не тільки антисталінські, а й антисоціалістичні, антимарксистські погляди.

У політичній діяльності Троцького цього періоду центральне місце посідала боротьба проти сталінізму. За особистим дорученням Й. Сталіна НКВС організував убивство Л. Троцького, яке здійснив іспанець Рамон Меркадер.

21 серпня 1940 року о 19 годині 25 хвилин у лікарні передмістя мексиканської столиці Койоакані від смертельних ран (кригорубом по голові), завданих йому днем раніше, Лев Троцький помер. Так завершилась одна з найгучніших спецоперацій НКВС під назвою «Утка»: ліквідація Троцького мала супроводжуватися його дискредитацією. Справжнє ім’я убивці з’ясували (за допомогою відбитків пальців) тільки у 1950 році. Відсидівши присуджені йому 20 років, Меркадер виїхав у Москву (в останні роки правління Хрущова), де отримав звання Героя Радянського Союзу. Помер він 1978 р. на Кубі, похований в Москві під іменем Рамона Івановича Лопеса.

П’ять днів жителі Мехіко прощалися з Львом Давидовичем Троцьким. Майже 30 тисяч людей за ці дні пройшло повз його труну, лунала балада «Велика корида Троцького». 27 серпня урна з прахом революційного діяча була похована в Кайоакані. Над могилою поставили білий камінь з червоним прапором.

Нагороди

7 липня 1919 року нагороджений орденом Червоного Прапора за заслуги перед революцією, а саме – за оборону Петрограда.

Реабілітація

Лев Троцький не був офіційно реабілітований радянською владою. Навіть у період перебудови і гласності М. С. Горбачов від імені КПРС засуджував історичну роль Троцького. За запитом НДЦ «Меморіал» Л. Д. Троцький (Бронштейн) був реабілітований 21 травня 1992 року Прокуратурою РФ (постанова ОС КОГПУ від 31.12.1927 про висилку на 3 роки до Сибіру), а потім реабілітований 16 червня 2001 р. Генеральною прокуратурою РФ (рішення Політбюро ЦК ВКП(б) від 10.01.1929 та постанова Президії ЦВК СРСР від 20.02.1932 про висилку з СРСР, позбавлення громадянства із забороною в'їзду в СРСР). Довідки про реабілітацію № 13/2182-90, № 13-2200-99 (Архів НДЦ «Меморіал»).

Вшанування пам'яті

Під час громадянської війни іменем Троцького були названі 2 бронепоїзди (№ 12 і № 89). На честь Троцького хотіли перейменувати Єлисаветград, але випередило місто Гжатськ, а Єлисаветград став Зінов’євськом. Деякий час у 20-ті роки рідне село Льва Давидовича офіційно називалося Троцьким. У 2009 році депутати Бобринецької міської ради майже одностайно ухвалили рішення про спорудження в місті Бобринець пам’ятника Льву Троцькому, але громадськість не підтримала це рішення. У 1919-1929 рр. місто Гатчина Ленінградської області мало назву Троцьк, в 1923-1929 рр. місто Чапаєвськ Самарської області називалося Троцький, в 1921-1928 рр. проспект Нахімова в Севастополі називався вулицею Троцького.

В 1990 році в Кайоакані, в будинку, де жив Троцький, було відкрито музей Троцького. Хранителем музею є онук революціонера Всеволод Естербан-Волков.

Троцький в культурі

Про Троцького знято два повнометражних художніх кінофільми: «Вбивство Троцького» (The Assassination of Trotsky, США, 1972) з Річардом Бертоном у головній ролі і «Троцький» (Росія, 1993) з Віктором Сергачовим. Образ Троцького змальований також у фільмах «Вихори ворожі», «У дні Жовтня», «Червоні дзвони. Фільм 2. Я бачив народження нового світу», «Фріда», «Зіна», «Єсенін», «Столипін», «Романови», «9 життів Нестора Махна» та багатьох інших. Троцький став прообразом «лідера опозиції» у двох романах Дж. Оруелла – «Скотний двір» (Сноуболл – Сніжок) і «1984» (Голдстайн). Троцький і Ленін – персонажі іронічної повісті Михайла Казовського «Пригоди мого дідуся, або Червоні на Алясці» (див. у його книзі «Майор Пронін», 2007).

Бібліографія

Книги

Архив Троцкого: Коммунистическая оппозиция в СССР, 1923-1927: [В 4 т.] / Ред.-сост. Ю. Фельштинский. – М.: Изд. центр «Терра». – 1990

Троцкий, Лев Давидович. Дневники и письма / Лев Троцкий; авт. предисл.: А. А. Авторханов; ред.: Ю. Г. Фельштинский. – Л.: Эрмитаж, 1990. – 304 с.

Троцкий, Лев Давидович. К истории русской революции: [Сборник] / Лев Троцкий; сост., авт. биогр. очерка и примеч. Н. А. Васецкий. – М.: Политиздат, 1990. – 446, [1] с.: 1 л. портр.

Троцкий, Лев Давидович. Литература и революция / Л. Троцкий; [Вступ. ст. Ю. Борева, с. 3-20]. – М.: Политиздат, 1991. – 399,[1] с.

Троцкий, Лев Давидович. Моя жизнь: Опыт автобиогр.: [В 2-х т.] / Лев Давидович Троцкий. – М.: Книга. – 1990. – Репр. воспроизведение изд. 1930 г. («Гранит», Берлин).

Троцкий Лев Давидович. Политические силуэты / Л. Троцкий; [Предисл. В. И. Миллера]. – М.: Новости, 1990. – 310,[1] с.: [8] л. ил.; 21 см. – (Сер. «Голоса истории».)

Троцкий, Лев Давидович. Портреты революционеров: [Сборник] / Лев Троцкий; [Предисл., с. 3-20, и примеч. М. Куна]. – М.: Моск. рабочий, 1991. – 364,[1] с.

Троцкий, Лев Давидович. «Преданная революция» сегодня: приложение к книге Л. Троцкого «Преданная революция»: пер. с англ. / Л. Троцкий. – М.: Центр соц. культур, инициатив и программ, 1992. – 254,[2] с.

Троцький Л. Д. СРСР і IV Інтернаціонал: клясова природа радянської держави / Л. Д. Троцький. – Торонто: Робітничі Вісті, 1934. – 40 с.

Троцкий, Лев Давидович. Сталин / Лев Троцкий; под ред. Ю. Г. Фельштинского. – М.: ТЕРРА. – 1990

Троцкий, Лев Давидович. Сталинская школа фальсификаций: Поправки и доп. к лит. эпигонов / Л. Троцкий; [Авт. послесл. В. П. Вилкова, А. П. Ненароков; АН СССР, Науч. совет «История Великой Окт. Соц. революции»]. – [Репринт. изд.]. – М.: Наука, 1990. – 331,[2] с.

Троцкий, Лев Давидович. Уроки Октября: (С прил. критич. материалов 1924 г.) / Л. Д. Троцкий; [Авт. ввод. ст. В. И. Старцев, с. 3-66]. – Л.: Лениздат, 1991. – 364,[2] с.: портр.; 20 см. – (Сер. «Обращаясь к истокам»)

Статті

Троцкий Л.Д. Их мораль и наша /Л. Троцкий // Вопросы философии. – 1990. – № 5. – С. 105-126

Троцкий Л. Ленинизм и библиотечная работа: Доклад на І всесоюзном съезде библиотечных работников / Л. Троцкий // Народный учитель. – 1924. – № 7. – С. 6-17; Советская библиография. – 1990. – № 2. – С. 122-136

Троцкий Л. Наше международное положение и задачи учительства / Л. Троцкий // Народный учитель. – 1924. – № 6. – С. 5-14

Троцкий Л. О культуре и культурности / Л. Троцкий // Народный учитель. – 1924. – № 10. – С. 19-25

Троцкий Лев. О художественной литературе и политике РКП / Л. Троцкий // Искусство кино. – 1990. – № 4. – С. 63-74.

Троцкий Л. Самоубийство В. Маяковского // Литературное обозрение. – 1991. – № 8. – С. 71-72

Троцкий Л. Сверх-Борджиа в Кремле // Труд. – 1990.– 29 августа

Література про життя і діяльність Л.Д. Троцького

Книги

Васецкий, Николай Александрович. Ликвидация: Сталин, Троцкий, Зиновьев: Фрагм. полит. судеб / Николай Васецкий; [Послесл. Г. Бройдо]. – М.: Моск. рабочий, 1989. – 202,[2] с.– (Сер. «Фонд правды: документы, свидетельства, исследования»)

Васецкий, Николай Александрович. О Троцком и троцкизме / Николай Васецкий. – М.: Знание, 1989. – 95,[1] с.

Васецкий, Николай Александрович. Троцкий: опыт политической биографии / Николай Васецкий. – М.: Республика, 1992. – 350,[2] с.

Волкогонов, Дмитрий Антонович. Троцкий: полит. портр.: в 2 кн. / Дмитрий Антонович Волкогонов. – М.: Новости. – 1992

Етюди про Троцького: невідомий і несподіваний // Босько Володимир Миколайович. Історичний календар Кіровоградщини на 2009 рік: Люди. Події. Факти: історико-краєзнавче видання: довідник / Володимир Босько; Управління освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації, Кіровоградський обл. ін-т післядипломної педагогічної освіти ім. В. Сухомлинського. – Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2008. – С. 156-171

Дойчер, Исаак. Троцкий в изгнании: [Пер. с англ. / Исаак Дойчер; послесл., с. 545-573, и коммент. Н. А. Васецкого]. – М.: Политиздат, 1991. – 588,[2] с.: портр.

Загребельный, Михаил Павлович. Лев Троцкий / М. П. Загребельный. – Харьков : Фолио, 2011. – 118,[10] с. – (Сер. «Знаменитые люди планеты»).

Луначарский, Анатолий Васильевич. Силуэты: политические портреты: [Сборник] / А. Луначарский, К. Радек, Л. Троцкий. – М.: Политиздат, 1991. – 462,[1] с.: ил.

Попович, Мирослав. Червоне століття / М. Попович. – Вид. 3-тє, доп. – К. : АртЕк, 2019. – 887,[1] с. : портр., фото.

Реввоенсовет Республики, 6 сент. 1918 г. – 28 авг. 1923 г.: [Сборник / Науч. ред. А. П. Ненароков]. – М.: Политиздат, 1991. – 464 с.: портр. – Загл. на корешке: РВСР

Семененко, Валерий Иванович. В трудных поисках истины: по страницам советской и зарубежной литературы о Л. Д. Троцком и «троцкизме» / В. И. Семененко. – Харьков: Основа, 1991. – 214,[1] с.

Судебный отчет по делу антисоветского «Право-Троцкистского блока», рассмотренный военной коллегией Верховного суда Союза ССР 2-18 марта 1938 г. / Народный комиссариат юстиции СССР. – М.: Юриздат М-ва юстиции СССР, 1938. – 384 с.

Троцкий Л.Д. // Фишер Л. Ленин. – Лондон, 1970. – С. 637-657

Статті

Августин А. Койокан, последнее убежище Льва Троцкого / А. Августин // Эхо планеты. – 2000. – № 27. – С. 26-32

Анненков Ю. Троцкий / Ю. Анненков // Новый журнал. – 1962. – № 67. – С. 141–161

Аннинский Л. Полководцы: Живописная история / Л. Аннинский // Родина. – 1997. – № 9. – С. 16-20

Барбюс А. Война с паразитической оппозицией (Л. Троцкий) / А. Барбюс // Военно-исторический журнал. – 1990.– № 1. – С. 50-54

Босько В. ...Найцікавіший мужчина російської революції (Л. Троцький) / В. Босько // Народне слово. – 1997. – 12 червня, 19 червня

Вишлев О. Как Троцкий готовил «час Х», или Почему он был убит в 1940 году? / О. Вишлев // Молодая гвардия. – 1996. – № 5. – С. 162-182

Галух, Александр. Лев Троцкий: «Без украинского угля, железа, руды, хлеба, соли, Черного моря Россия существовать не может, она задохнется, а с ней и советская власть, и мы с вами» : Ровно сто лет назад вернулся из эмиграции в Петроград фактический руководитель Октябрьского переворота, основоположник Красной армии и апологет красного террора / Александр Галух // Факты и комментарии. – 2017. – 26 мая. – С. 26 : фото

Глічов, Ігор. Балканські війни 1912-1913 рр. в оцінці Л. Троцького / Ігор Глічов // Республіканець. – 1995. – січень-червень. – С. 57-60

Грабовський, Сергій. Україна. Революція. Троцький / Сергій Грабовський // День. – 2011. – 21 січня. – С. 11

Гусев В. Троцкий: Пройти «дьявольски темную ночь» до конца / В. Гусев // Зеркало недели. – 2000. – 2 сентября. – С. 18

Гусев В. «...Моя единственная, моя вечная, моя верная, моя любовь, моя жертва» / В. Гусев // Киевские ведомости. – 1999. – 5 ноября. – С. 20

Искендеров А. А. Ленин, Троцкий, Сталин. Русская революция 1917 года в фокусе взаимоотношений ее вождей / А. А. Искендеров / Вопросы истории. – 2009. – № 7. – С. 31-49.

Карцева, Елена. Лаокоон или Троянский конь?: Образ Л. Д. Троцкого в западном кинематографе / Елена Карцева // Искусство кино. – 1990. – № 3. – С. 133-140: іл.

Козак, Христина. Мексиканське вбивство, або ліквідація Троцького : 75 років тому агент НКВД льодорубом завдав смертельної рани найбільшому ворогу Сталіна / Христина Козак // Історія +. – 2015. – № 8. – С. 22 : фото

Коновал, Анатолій. Селянський «батько» Нестор Махно і полум’яний революціонер Л. Д. Троцький / Анатолій Коновал // Історія в школі. – 2009. – № 3. – С. 8-15. – Бібліогр. в кінці ст.

Константинов С. Троцкий как жертва Маркса / С. Константинов // Независимая газета. – 2000. – 22 августа. – С. 8

Костюк А. Парвус, Ленін, Троцький і голодомор, або Організація жовтневого перевороту 1917 року – передумова тоталітарного режиму, терору, голодомору 1921-1923 рр. / А. Костюк // Персонал. – 2005. – № 7. – С. 38-50; – № 8. – С. 50-59.

Нагловский А. Д. Троцкий / А. Д. Нагловский // Новый журнал. – 1968. – № 90. – С. 148-176

Нутрихин, Роман. «Черная магия» Льва Троцкого / Роман Нутрихин // Наука и религия. – 2005. – № 11. – С. 6-8

Поляков Д. Лев Троцкий – основатель и редактор «Известий» / Д. Поляков // Союз. – 1991. –№ 33. – С. 12-13

Постолатій В. Особисте життя Л. Троцького / В. Постолатій // Вечірня газета. – 1991. – 21 червня

Постолатій В. Початок (Про Л. Троцького) / В. Постолатій // Кіровоградська правда. – 1991. – 16 травня

Постолатій В. Родина (Троцький відомий і невідомий) / В. Постолатій // Вечірня газета. – 1991. – 24 травня

Постолатій В. Троцький і його сучасники: вчорашні і сьогоднішні / В. Постолатій // Кіровоградська правда. – 1991. – 7 листопада.

Пшеничников И. Узник Суннбюгорда (Троцкий в Норвегии) / И. Пшеничников // Эхо планеты. – 1995. – 23-30 сентября. – С. 20-24

Ростальний В. М., Табачник Д. В. Червоний лев революції: штрихи до політичного портрету Троцького / В. М. Ростальний, Д. В. Табачник // Філософська і соціологічна думка на Україні. – 1989. – № 8. – С.77-94

Сіменон Ж. Віч-на-віч із Троцьким / Ж. Сіменон; пер. з італ. Ю. Педан // Всесвіт. – 2003. – № 9-10. – С. 149-150

Солдатенко В. Дійові особи конфлікту: До історії українсько-російських взаємин наприкінці 1917 – на початку 1918 р. (Троцький Лев) / В. Солдатенко // Історія України. – 2001. – 9 березня. – С. 4-7

Фейтвангер Л. Сталин и Троцкий / Л. Фейтвангер // В мире книг. – 1989. – № 5. – С. 70-73

Фокс Майкл С. Троцкий и его критики о природе СССР при Сталине / Майкл С. Фокс // Вопросы истории. – 1992. – № 11-12. – С.33-45

Черчиль У. Лев Троцкий, он же Бронштейн / У. Черчиль // Звезда. – 1995. – № 1. – С. 114-122

Эткинд А. М. Лев Троцкий и психоанализ / А. М. Эткинд // Нева. – 1991. – № 4. – С. 183-191

CD–ROM

Троцкий Лев Давыдович. Сталин / Лев Давыдович Троцкий; текст читает Леонид Володарский. – К.: Тов. «Сідіком»: ООО «Элитайл». – 2007. – (Сер. «Первые лица»)

Т. 1: Коба. – 2007. – 1 CD-ROM: зв.

Т. 2: Игры власти. – 2007. – 1 CD-ROM: зв.

Web-ресурси

Лев Давидович Троцкий. (Викицитатник)

Лев Давидович Троцкий. Книги, Собрания сочинений (Полит-Книга. Библиотека политической литературы)

Лев Давидович Троцкий. Биографическая справка (Риа новости)

Лев Давидович Троцкий. Биографический указатель (Хронос)

Лев Троцький про українське питання (Історична правда)

Мехіко. В гостях у Троцького.( Історична правда)

Справа №... Лев Троцький (відео)

Троцкий как оратор. Речь Троцкого (запись) (Интернет для интеллектуалов)

Троцький Лев Давидович (Арткавун)

Троцький Лев Давидович: ( Вікіпедія )

Троцький – невідомий революціонер (2000) (відео)