Честахівський Григорій Миколайович - Історія редагувань

Wikiuser: /* Бібліографія */

2016-02-02T11:09:02Z

Бібліографія

Wikiuser: /* Життя і діяльність */

2016-02-02T11:08:13Z

Життя і діяльність

Wikiuser: /* Життя і діяльність */

2016-02-02T11:06:29Z

Життя і діяльність

Wikiuser: /* Життя і діяльність */

2016-02-02T11:05:55Z

Життя і діяльність

Wikiuser: /* Вшанування пам’яті */

2016-02-02T11:04:23Z

Вшанування пам’яті

Wikiuser: /* Вшанування пам’яті */

2016-02-02T11:02:58Z

Вшанування пам’яті

Wikiuser: Створена сторінка: [[Файл:ChestakhivskiGM.jpg|мини|слева|200px|
'''Григорій Миколайович Честахівський'''<...

2016-02-02T10:52:24Z

Створена сторінка: [[Файл:ChestakhivskiGM.jpg|мини|слева|200px|'''Григорій Миколайович Честахівський'''<...

Нова сторінка

[[Файл:ChestakhivskiGM.jpg|мини|слева|200px|'''Григорій Миколайович Честахівський'''народився — 30.01.1816 місце народження — Нова Прага Олександрійського повіту Херсонської губернії Російська імперія (нині Кіровоградська область) Україна дата смерті — березень, 1893 місце смерті — м. Санкт-Петербург місце поховання — с. Качанівка (нині селище Качанівка Ічнянського району Чернігівської області) Україна]]
'''Честахівський Григорій Миколайович''' - (30 січня 1816 (1820?), Нова Прага Олександрійського повіту Херсонської губернії (нині Кіровоградська область) — березень, 1893, Петербург). Похований в с. Качанівці на Чернігівщині) — художник, товариш Т.Г.Шевченка, один з ініціаторів та організаторів перепоховання поета на Чернечій горі біля Канева, автор спогадів про Т.Г.Шевченка.

==Життя і діяльність==

Честахівський Григорій Миколайович народився 30 січня 1816 (1820?) року в сім’ї військового поселенця в посаді Петриківка (Нова Прага) Олександрійського повіту Херсонскої губернії. Дитинство було нелегке, Григорій рано втратив матір. Саме в ті роки в нього виявився хист до малювання. Першими його наставниками були сільські іконописці. Новоросійський генерал-губернатор граф Воронцов звернув увагу на талановитого юнака і почав опікуватись ним. Потім його запримітив на виставці сільських художників барон Д. Остен-Сакен та відправив хлопця до одного з кантоніських ескадронів, щоб він пройшов там рисувальний курс. Згодом Честахівський відправляється в Одесу, де робить копії полотен великих художників. В цей час він написав іконостас для церкви святого Володимира в Єлисаветграді. В 1841 році був вже одружений з Параскою Максимовою і мав чотирирічну доньку Євдокію. Він розумів, що йому бракує справжньої освіти, полишив сім’ю і перебрався до Петербурга, щоб навчатися в Академії мистецтв. Сім’я назавжди залишилася в Новій Празі. Барон Остен-Сакен звернувся до керівництва Академії і особисто до імператора Миколи І з проханням прийняти хлопця. 4 липня 1842 року Честахівського звільнено від військових поселень і зараховано кондуктором ІІ класу в головне управління корпусу Інженерів військових поселень у Петербурзі. Лишаючись формально на службі, він мав змогу навчатися в Академії. 7 грудня він був зарахований вільновідвідувачем Академії мистецтв, але через хворобу розпочав навчання тільки наступного року в листопаді. Під час навчання він жив на казарменному утриманні лейб-гвардії Фінляндського полку. За його навчання сплачував Департамент військових поселень. Спочатку Честахівський навчався у К.Брюлова, а потім — у Ф.Бруні. Фото 2.

Там він познайомимвся з Т.Г.Шевченком. Поет на тей час закінчував навчання в Академії. Як писав Честахівський їх “поєднувало на чужині селянське походження та українська мова”. Це було в 1844 році. Честахівський справно грав на гітарі і співав українські пісні, що дуже подобалося Т.Шевченку. Академічний курс Честахівський пройшов майже за дванадцять років і 6 жовтня 1854 року за картину “Каяття апостола Петра” та етюд з натури отримав звання некласного художника історичного та портретного живопису. Після отримання диплому він був змушений служити колезьким регістратором у Департаменті військових поселень, бо там сплатили за його навчання. Тільки після ліквідації цього відомства, перейшов на роботу в Капітулу російських імператорських і царських орденів, де працював до самої відставки. Честахівський виявив себе більш як художник-копіїст. Під час навчання в Академії він зробив багато копій портретів осіб імператорської сім’ї та відомих російських генералів. Після відставки він копіює ікони для різних церков. Як художник він не залишив помітного сліду в українському живописі. Не збереглося жодної картини в Академії мистецтв. Але його заслуга перед Україною в тому, що він зрозумів і оцінив геній Тараса Шевченка, був одним з його найближчих друзів, знаходився з ним поруч в останні роки життя, написав спомини про поета, був ініціатором і організатором перепоховання поета на Чернечій горі. Після заслання Шевченка Честахівський увійшов у коло його близьких друзів. Коли Т.Шевченко поселився в Академії мистецтв, вони часто зустрічалися. Тарас Шевченко називав його любовно “Грицем”. Він був поруч в останні дні і години поета а після смерті взяв на себе обов’язки головного розпорядника похорону. Честахівського судила доля стати експертом опису Шевченкового майна. Він врятував від розпорошення й загибелі чимало Шевченкових речей, які стали національною святинею і склали основу фонду Державного музею Т.Г.Шевченка. Після отримання дозволу на перевезення праху поета в Україну Товариство українців у Санкт-Петербурзі доручило саме Григорію Честахівському супроводжувати труну з тілом Т.Г.Шевченка на Україну. Ще за життя Тарас Григорович ділився з товаришем, що хоче бути похованим у Каневі. Честахівський виконав заповіт Кобзаря. Він переконав всіх поховати Шевченка не на Щекавицькій горі в Києві, не в Качанівці, як наполягав Василь Тарновський, а на горі, яку вибрав сам Тарас Григорович Шевченко. Перед від’їздом Честахівський змалював загальний вигляд могили Шевченка на Смоленському кладовищі. У своїх спогадах він детально описує весь шлях на батьківщину а також малює сцени прощання з Кобзарем. Серед олійних робіт Честахівського - художника відомі:«Селянин біля труни Шевченка», «Труна Т.Г.Шевченка в дорозі», «Труна Шевченка на пароплаві в дорозі до м. Канева», «Труна Шевченка в церкві» (знаходяться в Національному музеї Тараса Шевченка, м. Київ). Єдиний твір Григорія Честахівського як іконописця, що зберігся до наших днів, це ікона Святих Тарасія і Михайла (1867) – патронів Тараса Шевченка і Михайла Лазаревського. ЇЇ знайшли у 2003 році у Вознесенському соборі м. Конотопа. Після перепоховання Честахівський залишається у Каневі для облаштування і упорядкування могили, зводячи високий курган за допомогою місцевих жителів. Честяхівський читав людям твори Кобзаря, його могила стала місцем паломництва. Діяльність Честахівського в Каневі викликала занепокоєння у Київського генерал-губернатора І.Васильчикова. Він викликав Честахівського на розмову і наказав виїхати до Петербурга. 5 серпня 1861 року Честахівський дає підписку про те, що виїде і не буде в майбутньому приїздити в Київську губернію. В 1884 році Честахівський їде за кордон: відвідує Францію, Італію, Іспанію. Останні свої десять років Григорій Честяхівський безвиїзно жив у Качанівці, йому надав притулок Василь Тарновський. Помер Честахівський в березні 1893 році, спочатку був похований у Петербурзі на території Олександро-Невської лаври, а в тому ж році В.В.Тарновський перевіз його прах у Качанівку, де хотів створити український пантеон. Г.М.Честахівського поховано в качанівському парку, і над прахом палкого шанувальника пам’яті Шевченка було насипано могилу майже однакового розміру з тією, яку покійний насипав 1861 р. над прахом Тараса.
Фото 3

==Вшанування пам’яті==

У березні 2013 року в с. Нова Прага за підтримки Олександрійської районної державної адміністрації та Новопразької селищної ради встановлено меморіальну дошку Григорію Честахівському.
Фото 4
10 квітня 2013 року в конференц-залі музею Тараса Шевченка відбулася Всеукраїнська науково-практична конференція, присвячена 120-й річниці від дня смерті Григорія Честахівського. В Кіровоградському обласному художньому музеї було розгорнуто експозицію «Вірний друг Тараса…» - до 195-річчя від дня народження Григорія Миколайовича Честахівського.

==Бібліографія==

Спогади про Тараса Шевченка / Ред. І.О.Дзеверін; Укл.: В.С.Бородін, М.М.Павлюк; Авт.пеpедм. В.Є.Шубравський. - К. : Дніпро, 1982. - 546,[1] с. : [8] портр.

Из воспоминаний Г.Н.Честаховского о Т.Г.Шевченко // Киевская Cтарина : Ежемесячный исторический журнал / Ред. В. П. Науменко. - Год изд. 14-й. - К. : Тип. Г.Т. Корчак-Новицкого. - 1895
Т. 48 : Январь-Март. - 1895. - С. 142-144

Из воспоминаний Т.Г.Шевченка (запись Г.Честаховского) // Киевская Cтарина : Ежемесячный исторический журнал / Ред. В. П. Науменко. - Год изд. 14-й. - К. : Тип. Г.Т. Корчак-Новицкого. - 1895
Т. 48 : Январь-Март. - 1895. - С. 139-141

Письма Честаховского, написанные в 1861 году о похоронах поэта Шевченка // Киевская Cтарина : Ежемесячный исторический журнал / Ред. В. П. Науменко. - Год изд. 17-й. - К. : Тип. Г.Т. Корчак-Новицкого. - 1898
Т. 60 : Январь-Март. - 1898. - С. 167-193

Література про життя і діяльність

'''Книги'''

Віктор Жадько. Іду за Шевченком. - К., - 2010.- С.87-91.

Драч, Іван Федорович. Гора : докум. драма-колаж у 2 ч., відтвор. за листами, спогадами та віршами, доносами та розпорядженнями, які стосувалися Т. Г. Шевченка і його похорону на Чернечій горі / Іван Драч. - К. : Укр. Письменник,
1997.
Кирилюк, Євгеній Прохорович Т. Г. Шевченко : біографія / Є. П. Кирилюк, Є. С. Шабліовський, В. Є. Шубравський ; АН УРСР, Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка. - К. : Наук. думка, 1964. - 633, [2] с., [22] арк. іл. : іл., портр.

Мельниченко, Володимир Юхимович. Тарас Шевченко: "Друзі мої єдині" (десять постатей у поетовому житті) / Володимир Мельниченко ; Нац. культурний центр України в Москві, Рада Земляцтв України. - М. : Домашняя библиотека, 2013. - 703 с. : портр., 8 л. кол. іл. - Бiблiогр. в пiдрядк. прим.

Нахлік Є.К. З оточення Пантелеймона Куліша: Григорій Честахівський і
Маруся Денисенко/ Спадщина: Літературне джерелознавство. Текстологія. - К.: ПЦ “Фоліант”, 2009. - Т. 4. - С. 59-101

Плотнір, Федір Миколайович. Наші земляки / Федір Плотнір, Ред. С. М. Янчуков. - Кіровоград : Центрально-Українське вид-во, 2004. - С.18-39 : іл, фото

Універсальна енциклопедія «Черкащина»/ Упорядник Віктор Жадько.-К., 2010.- С. 949.
Чернігівщина: енциклопедичний довідник. – К., 1990. - С. 937.

Честахівський Григорій Миколайович // Енциклопедія українознавства: Словникова частина: в 11 т. /Наукове Товариство ім. Шевченка; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк; Львів: Молоде життя, 1954–2003. - С. 3736

Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах.- Т. 6. – К.: Наукова думка, 2003 . - с. 172 (текст), с. 453 – 455 (примітки).

'''Статті'''

Билык И. Тревога над свежей могилой Т.Г.Шевченка // Киевская Cтарина: Ежемесячный исторический журнал / Ред. Ф. Г. Лебединцев. - Год изд. 5-й. - К. : Тип. Г.Т. Корчак-Новицкого. - 1886
Т. 14-15 : Апрель-Июнь. - 1886. - С.708-728

Бондар, Василь. Шевченко не тільки бунтар, але й миротворець / Василь Бондар // Нова газета. - 2014. - 29 травня. - С. 18 : іл.

Босько В. Унікальний прижиттєвий і найзагадковіший портрет Тараса Шевченка : До 200-річчя від дня народження / В. Босько // Народне слово. - 2013. - 11 квітня. - С. 8 : портр.

Грезнова Н. "Честахівський свято виконав покладену на нього місію” / Н. Грезнова // Дивослово. - 1998. - № 3. - С. 55-64

Дмітрієва Л. Вірний друг Тараса / Л. Дмітрієва // Наше місто. - 2015. - 5 березня. - С. 4 : фото

Жидулова І. Нам є ким пишатися : Терміново в номер / І. Жидулова //
Сільський вісник. - 2014. - 15 березня. - С. 4 : фото
Про відкриття меморіальної дошки товаришу великого художника та поета Т.Шевченка - Г.М.Честахівському в селищі Нова Прага.

Калиниченко В. "... Ми просто не могли існувати один без одного" : Тарас Шевченко і Григорій Честахівський / В. Калиниченко // Народне слово. - 1998. - №№17,19,20. - лютий

Матівос Ю. Йому вдячна Україна / Ю.Матівос // Вечірня газета. - 2001. - 18 травня. - С. 13

Матівос Ю. Невичерпні джерела пам'яті / Ю. Матівос // Кіровоградська правда. - 2003. - 24 травня. - С. 2

Наумова, Надія. Козак Гриць. Останній шлях в Україну / Н. Наумова // Слово "Просвіти". - 2015. - ч. 20 (21-27 травня). - С. 12-13 : фото

Орел, Світлана. Ювілейний рік: спроба наближення до Шевченка / Світлана Орел // Слово "Просвіти". - 2014. - № 50 (18-24 грудня). - С. 15

Панченко В. В. Коляска і чумацький віз : Пушкін і Шевченко: на степових перехрестях / В. Панченко В. // День. - 2003. - 29 листопада. - С. 7 ; День. - 2003. - 6 грудня. - С. 7

Тарновський М. Мої спогади про Григорія Миколайовича Честахівського / М. Тарновський // Хроніка. – 2000. – 1997. – № 19–20. – С. 230–241.

==Web-бібліографія==

Надія Наумова, Юлія Єрмоленко. Список Григорія Честахівського малярських творів з майстерні Тараса Шевченка
http://sm.etnolog.org.ua/zmist/2014/2/34.pdf

Г.М.Честахівський Епізод на могилі.Спогади про Тараса Шевченка
http://litopys.org.ua/shevchenko/spog91.htm

18.05.1858. Листи Т.Г.Шевченка до Г.М.Честахівського
http://www.t-shevchenko.name/uk/Corresp/1858/1858-05-18.html

Качанівська садиба Честахівського
http://www.pslava.info/KachanivkaSsche_KachanivkaReserv_ChestakhivskiGM,258050.html

Виставку пам’яті Григорія Честахівського відкрили в Кіровоградському музеї
http://prostir.museum/ua/post/34280

Феофан Білецький. Великий переполох і «селянин-музикант Гриць»
http://narodna.org.ua/news/2011/5/27/13668/

Шевченківські дні:10 фактів про ікону святителя Тарасія
http://orthodoxy.org.ua/data/10-faktiv-pro-ikonu-nebesnogo-pokrovitelya-tarasa-shevchenka.html

Унікальний прижиттєвий і найзагадковіший портрет Тараса Шевченка
http://n-slovo.com.ua/index.php/component/content/article/9-newspaper/861-eysrfkmybq.html

@@ Рядок 10: / Рядок 10: @@
 [[Файл:Chestakhivski.jpg|200px|]]
-Там він познайомимвся з Т.Г.Шевченком. Поет на тей час закінчував навчання в Академії. Як писав Честахівський їх “поєднувало  на чужині селянське походження та українська мова”. Це було в 1844 році. Честахівський справно грав на гітарі і співав українські пісні, що дуже подобалося Т.Шевченку. Академічний курс Честахівський пройшов майже за дванадцять років і 6 жовтня 1854 року  за картину “Каяття апостола Петра” та  етюд з натури отримав звання некласного художника історичного та портретного живопису. Після отримання диплому він був змушений служити  колезьким регістратором у Департаменті військових поселень, бо там сплатили за його навчання. Тільки після ліквідації цього відомства, перейшов на роботу  в Капітулу російських імператорських і царських орденів, де працював до самої відставки. Честахівський виявив себе більш як художник-копіїст.  Під час навчання в Академії він зробив багато копій портретів осіб імператорської сім’ї та відомих російських генералів. Після відставки він копіює ікони для різних церков. Як  художник він не залишив помітного сліду в українському живописі. Не збереглося жодної картини в Академії мистецтв. Але його заслуга перед Україною в тому, що він зрозумів і оцінив геній Тараса Шевченка, був одним з його найближчих друзів, знаходився  з ним поруч в останні роки життя, написав  спомини про поета, був ініціатором і організатором перепоховання поета на Чернечій горі. Після заслання Шевченка Честахівський увійшов у коло його близьких друзів. Коли Т.Шевченко поселився в Академії мистецтв, вони часто зустрічалися. Тарас Шевченко називав його любовно “Грицем”. Він був поруч в останні дні і години поета а після смерті взяв на себе обов’язки головного розпорядника похорону. Честахівського  судила доля стати експертом опису Шевченкового майна. Він врятував від розпорошення й загибелі чимало Шевченкових речей, які стали національною святинею і склали основу фонду Державного музею Т.Г.Шевченка. Після отримання дозволу на перевезення праху поета в Україну Товариство українців у Санкт-Петербурзі доручило саме Григорію Честахівському супроводжувати труну з тілом Т.Г.Шевченка на Україну. Ще за життя Тарас  Григорович ділився з товаришем, що хоче бути похованим у Каневі. Честахівський виконав заповіт Кобзаря. Він переконав всіх поховати Шевченка не на Щекавицькій горі в Києві, не в Качанівці, як наполягав Василь Тарновський, а на горі, яку вибрав сам Тарас Григорович Шевченко. Перед від’їздом Честахівський змалював загальний вигляд могили Шевченка на Смоленському кладовищі. У своїх спогадах він детально описує весь шлях на батьківщину а також малює сцени прощання з Кобзарем. Серед олійних робіт Честахівського - художника  відомі:«Селянин біля труни Шевченка», «Труна Т.Г.Шевченка в дорозі», «Труна Шевченка на пароплаві в дорозі до м. Канева», «Труна Шевченка в церкві» (знаходяться в Національному музеї Тараса Шевченка, м. Київ). Єдиний твір Григорія Честахівського як іконописця, що зберігся до наших днів, це  ікона Святих Тарасія і Михайла (1867) – патронів Тараса Шевченка і Михайла Лазаревського. ЇЇ знайшли у 2003 році у Вознесенському соборі м. Конотопа. Після перепоховання Честахівський залишається у Каневі для облаштування і упорядкування могили, зводячи високий курган за допомогою місцевих жителів. Честяхівський читав людям твори Кобзаря, його могила стала місцем паломництва. Діяльність Честахівського в Каневі викликала занепокоєння у Київського генерал-губернатора І.Васильчикова. Він викликав Честахівського на розмову і наказав виїхати до Петербурга. 5 серпня 1861 року Честахівський дає підписку про те, що виїде і не буде в майбутньому приїздити в Київську губернію. В 1884 році Честахівський їде за кордон: відвідує Францію, Італію, Іспанію. Останні свої десять років Григорій Честяхівський безвиїзно жив у Качанівці, йому надав притулок Василь Тарновський.  Помер Честахівський в березні 1893 році, спочатку був похований у Петербурзі на території Олександро-Невської лаври, а в тому ж році В.В.Тарновський перевіз його прах у Качанівку, де хотів створити український пантеон. Г.М.Честахівського поховано в качанівському парку, і над прахом палкого шанувальника пам’яті Шевченка було насипано могилу майже однакового розміру з тією, яку покійний насипав 1861 р. над прахом Тараса.
+Там він познайомимвся з Т.Г.Шевченком. Поет на тей час закінчував навчання в Академії. Як писав Честахівський їх “поєднувало  на чужині селянське походження та українська мова”. Це було в 1844 році. Честахівський справно грав на гітарі і співав українські пісні, що дуже подобалося Т.Шевченку. Академічний курс Честахівський пройшов майже за дванадцять років і 6 жовтня 1854 року  за картину “Каяття апостола Петра” та  етюд з натури отримав звання некласного художника історичного та портретного живопису. Після отримання диплому він був змушений служити  колезьким регістратором у Департаменті військових поселень, бо там сплатили за його навчання. Тільки після ліквідації цього відомства, перейшов на роботу  в Капітулу російських імператорських і царських орденів, де працював до самої відставки. Честахівський виявив себе більш як художник-копіїст.  Під час навчання в Академії він зробив багато копій портретів осіб імператорської сім’ї та відомих російських генералів. Після відставки він копіює ікони для різних церков. Як  художник він не залишив помітного сліду в українському живописі. Не збереглося жодної картини в Академії мистецтв. Але його заслуга перед Україною в тому, що він зрозумів і оцінив геній Тараса Шевченка, був одним з його найближчих друзів, знаходився  з ним поруч в останні роки життя, написав  спомини про поета, був ініціатором і організатором перепоховання поета на Чернечій горі. Після заслання Шевченка Честахівський увійшов у коло його близьких друзів.
-[[Файл:ShevchenkoChestakhivski.jpg|200px|]]
+[[Файл:Chestakhivski-chrest.jpg|200px|]]
 ==Вшанування пам’яті==

@@ Рядок 8: / Рядок 8: @@
 Честахівський Григорій Миколайович народився 30 січня 1816 (1820?) року в сім’ї військового поселенця в посаді Петриківка (Нова Прага) Олександрійського повіту Херсонскої губернії. Дитинство було нелегке, Григорій рано втратив матір. Саме в ті роки в нього виявився хист до малювання. Першими його наставниками були сільські іконописці. Новоросійський генерал-губернатор граф Воронцов звернув увагу на талановитого юнака і почав опікуватись ним. Потім його запримітив на виставці сільських художників барон Д. Остен-Сакен та відправив хлопця до одного з кантоніських ескадронів, щоб він пройшов там рисувальний курс. Згодом Честахівський відправляється в Одесу, де робить копії полотен великих художників. В цей час він написав іконостас для церкви святого Володимира в Єлисаветграді. В 1841 році був вже одружений з Параскою Максимовою і мав чотирирічну доньку Євдокію. Він розумів, що йому бракує справжньої освіти, полишив сім’ю і перебрався до Петербурга, щоб навчатися в Академії мистецтв. Сім’я назавжди залишилася в Новій Празі. Барон Остен-Сакен  звернувся до керівництва Академії і особисто до імператора Миколи І з проханням прийняти хлопця. 4 липня 1842 року Честахівського  звільнено від військових поселень і зараховано кондуктором ІІ класу в головне управління корпусу Інженерів військових поселень у Петербурзі. Лишаючись формально на службі, він мав змогу навчатися в Академії. 7 грудня він був зарахований вільновідвідувачем Академії мистецтв, але через хворобу розпочав навчання тільки наступного року в листопаді. Під час навчання він жив на казарменному утриманні лейб-гвардії Фінляндського полку. За його навчання сплачував Департамент військових поселень. Спочатку Честахівський навчався у К.Брюлова, а потім — у Ф.Бруні.
-[[Файл:Chestakhivski.jpg|300px|]]
+[[Файл:Chestakhivski.jpg|200px|]]
 Там він познайомимвся з Т.Г.Шевченком. Поет на тей час закінчував навчання в Академії. Як писав Честахівський їх “поєднувало  на чужині селянське походження та українська мова”. Це було в 1844 році. Честахівський справно грав на гітарі і співав українські пісні, що дуже подобалося Т.Шевченку. Академічний курс Честахівський пройшов майже за дванадцять років і 6 жовтня 1854 року  за картину “Каяття апостола Петра” та  етюд з натури отримав звання некласного художника історичного та портретного живопису. Після отримання диплому він був змушений служити  колезьким регістратором у Департаменті військових поселень, бо там сплатили за його навчання. Тільки після ліквідації цього відомства, перейшов на роботу  в Капітулу російських імператорських і царських орденів, де працював до самої відставки. Честахівський виявив себе більш як художник-копіїст.  Під час навчання в Академії він зробив багато копій портретів осіб імператорської сім’ї та відомих російських генералів. Після відставки він копіює ікони для різних церков. Як  художник він не залишив помітного сліду в українському живописі. Не збереглося жодної картини в Академії мистецтв. Але його заслуга перед Україною в тому, що він зрозумів і оцінив геній Тараса Шевченка, був одним з його найближчих друзів, знаходився  з ним поруч в останні роки життя, написав  спомини про поета, був ініціатором і організатором перепоховання поета на Чернечій горі. Після заслання Шевченка Честахівський увійшов у коло його близьких друзів. Коли Т.Шевченко поселився в Академії мистецтв, вони часто зустрічалися. Тарас Шевченко називав його любовно “Грицем”. Він був поруч в останні дні і години поета а після смерті взяв на себе обов’язки головного розпорядника похорону. Честахівського  судила доля стати експертом опису Шевченкового майна. Він врятував від розпорошення й загибелі чимало Шевченкових речей, які стали національною святинею і склали основу фонду Державного музею Т.Г.Шевченка. Після отримання дозволу на перевезення праху поета в Україну Товариство українців у Санкт-Петербурзі доручило саме Григорію Честахівському супроводжувати труну з тілом Т.Г.Шевченка на Україну. Ще за життя Тарас  Григорович ділився з товаришем, що хоче бути похованим у Каневі. Честахівський виконав заповіт Кобзаря. Він переконав всіх поховати Шевченка не на Щекавицькій горі в Києві, не в Качанівці, як наполягав Василь Тарновський, а на горі, яку вибрав сам Тарас Григорович Шевченко. Перед від’їздом Честахівський змалював загальний вигляд могили Шевченка на Смоленському кладовищі. У своїх спогадах він детально описує весь шлях на батьківщину а також малює сцени прощання з Кобзарем. Серед олійних робіт Честахівського - художника  відомі:«Селянин біля труни Шевченка», «Труна Т.Г.Шевченка в дорозі», «Труна Шевченка на пароплаві в дорозі до м. Канева», «Труна Шевченка в церкві» (знаходяться в Національному музеї Тараса Шевченка, м. Київ). Єдиний твір Григорія Честахівського як іконописця, що зберігся до наших днів, це  ікона Святих Тарасія і Михайла (1867) – патронів Тараса Шевченка і Михайла Лазаревського. ЇЇ знайшли у 2003 році у Вознесенському соборі м. Конотопа. Після перепоховання Честахівський залишається у Каневі для облаштування і упорядкування могили, зводячи високий курган за допомогою місцевих жителів. Честяхівський читав людям твори Кобзаря, його могила стала місцем паломництва. Діяльність Честахівського в Каневі викликала занепокоєння у Київського генерал-губернатора І.Васильчикова. Він викликав Честахівського на розмову і наказав виїхати до Петербурга. 5 серпня 1861 року Честахівський дає підписку про те, що виїде і не буде в майбутньому приїздити в Київську губернію. В 1884 році Честахівський їде за кордон: відвідує Францію, Італію, Іспанію. Останні свої десять років Григорій Честяхівський безвиїзно жив у Качанівці, йому надав притулок Василь Тарновський.  Помер Честахівський в березні 1893 році, спочатку був похований у Петербурзі на території Олександро-Невської лаври, а в тому ж році В.В.Тарновський перевіз його прах у Качанівку, де хотів створити український пантеон. Г.М.Честахівського поховано в качанівському парку, і над прахом палкого шанувальника пам’яті Шевченка було насипано могилу майже однакового розміру з тією, яку покійний насипав 1861 р. над прахом Тараса.
-[[Файл:ShevchenkoChestakhivski.jpg|300px|]]
+[[Файл:ShevchenkoChestakhivski.jpg|200px|]]
 ==Вшанування пам’яті==

@@ Рядок 38: / Рядок 38: @@
-Література про життя і діяльність
+'''Література про життя і діяльність'''
 '''Книги'''
@@ Рядок 93: / Рядок 93: @@
 Тарновський М. Мої спогади про Григорія Миколайовича Честахівського / М. Тарновський // Хроніка. – 2000. – 1997. – № 19–20. – С. 230–241.
 ==Web-бібліографія==

@@ Рядок 17: / Рядок 17: @@
 У березні 2013 року в с. Нова Прага за підтримки Олександрійської районної державної адміністрації та Новопразької селищної ради  встановлено меморіальну дошку Григорію Честахівському.
-[[Файл:Blumenfeld_F.jpg|300px|]]
 квітня 2013 року в конференц-залі музею Тараса Шевченка відбулася Всеукраїнська науково-практична конференція, присвячена 120-й річниці від дня смерті Григорія Честахівського. В Кіровоградському обласному художньому музеї було розгорнуто експозицію «Вірний друг Тараса…» - до 195-річчя від дня народження   Григорія Миколайовича Честахівського.

Честахівський Григорій Миколайович - Історія редагувань

Wikiuser: /* Бібліографія */

Wikiuser: /* Життя і діяльність */

Wikiuser: /* Життя і діяльність */

Wikiuser: /* Життя і діяльність */

Wikiuser: /* Вшанування пам’яті */

Wikiuser: /* Вшанування пам’яті */

Wikiuser: Створена сторінка: [[Файл:ChestakhivskiGM.jpg|мини|слева|200px|'''Григорій Миколайович Честахівський'''<...

Wikiuser: Створена сторінка: [[Файл:ChestakhivskiGM.jpg|мини|слева|200px|
'''Григорій Миколайович Честахівський'''<...