http://wiki.library.kr.ua/index.php?action=history&feed=atom&title=%D0%A1%D0%B8%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8F_%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B9_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87Синиця Григорій Іванович - Історія редагувань2026-10-17T01:52:59ZІсторія редагувань цієї сторінки в вікіMediaWiki 1.35.1http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%A1%D0%B8%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8F_%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B9_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&diff=2920&oldid=prevWikiuser: Створена сторінка: [[Файл:SynytsiaHI.jpg|мини|слева|200px|<p style="text-align:center;">'''Григорій Іванович Синиця'''</p><p style="text-align:l...2018-12-05T09:52:16Z<p>Створена сторінка: [[Файл:SynytsiaHI.jpg|мини|слева|200px|<p style="text-align:center;">'''Григорій Іванович Синиця'''</p><p style="text-align:l...</p>
<p><b>Нова сторінка</b></p><div>[[Файл:SynytsiaHI.jpg|мини|слева|200px|<p style="text-align:center;">'''Григорій Іванович Синиця'''</p><p style="text-align:left;"><b>народився</b> — 17.01.1908<br /><b>місце народження</b> — м. Одеса<br /><b>дата смерті</b> — 10.10.1996<br /><b>місце смерті</b> — м. Кривий Ріг<br /><b>місце поховання</b> — м. Кривий Ріг]]</p><br />
'''Григорій Іванович Синиця''' (17 січня 1908, м. Одеса – 10 жовтня 1996, м. Кривий Ріг) – заслужений художник України, лауреат Шевченківської премії 1992 року – за відродження української колористичної школи. Дитинство пройшло в Єлисаветграді, де хлопець виховувався у дитячому будинку, навчався у Зінов’євській художньо-промисловій школі. Деякий час працював учителем малювання в Олександрії.<br />
<br />
==Життя і діяльність==<br />
<br />
<p style="text-align:right;">«Я безповоротно зрозумів і засвоїв:<br /><br />
народне мистецтво – першоджерело<br /><br />
художніх форм... Воно відоме давним-<br /><br />
давно, воно жило, набиралося сил у народі,<br /><br />
в його надрах. Етнографічні, сюжетні, інші<br /><br />
ознаки – це ще не народність. Йдеться про<br /><br />
систему мислення, де колір виступає як<br /><br />
образ, про глибинне явище самобутнього в<br /><br />
палітрі художника»<br /><br />
<b><i>Григорій Синиця.</i></b></p><br />
<br />
Синиця Григорій Іванович народився в Одесі. У короткій біографічній довідці, складеній уже після смерті художника, сказано, що його батьки загинули під час одного з погромів, яких у 1919 році траплялося немало. Десятилітнього хлопчика родичі передали на виховання в один із дитячих притулків Єлисаветграда. Через кілька років – навчання у Зінов’євській художньо-промисловій школі у художника С. І. Данишевського. Перед нами фотокартка 1930 року, зроблена фотолюбителем Москальовим. На ній зображено вісім учнів Зінов'ївської художньо-промислової школи та викладача. Стоять: перший зліва – Михайло Світенко, поруч з ним – Юрій Горобченко, сидить другий зліва – Григорій Синиця. Прізвище викладача малювання – Семен Данішевський. Це фото кілька років тому подарував Кіровоградському художньо-меморіальному музею О. Осмьоркіна 92-літній кіровоградець Юрій Макарович Горобченко.<br />
<br />
[[Файл:SynytsiaHI2.jpg|200px|]]<br />
<br />
У 1934 році Григорій Іванович закінчив Київський художній інститут, був учнем М. Бойчука. А у 1936 над творчою інтелігенцією України продовжувала літати жахлива примара кривавих репресій. Уже були заарештовані Михайло Бойчук і його учні. У будь-який час могли прийти і до нього. І Григорій користується єдиним у ті часи засобом порятунку: він залишає столицю і їде на периферію. Місцем свого перебування обирає місто Олександрію Кіровоградської області. Тут працює викладачем у дитячій художній школі. Потім доля закидає його до Кривого Рогу. Причому усі ці роки – майже п'ятдесят(!) – художник перебував фактично на нелегальному становищі, не маючи елементарних побутових умов для нормального людського життя. Та Григорій Іванович не тільки не зрікся засад школи М. Бойчука, в основі якої лежала ідея відродження українського монументального малярства, а й розвинув і збагатив її засобами сучасної народної колористичної культури. У 1941 році у Києві відбулася його перша персональна виставка.<br />
<br />
Під час нацистської окупації Григорій Синиця потрапив у колону, котру гнали до Бабиного Яру, йому вдалося врятуватись; численну кількість своїх робіт художник присвятив цій трагедії. Після війни працював над новою технікою – флоромозаїка, у якій створив 29 творів. Працював на київському заводі «Керамік» майстром-технологом, виконував завдання по відновленню міста: облицювання теракотою Головпоштамту, будинків на Хрещатику, вулиці Червоноармійської. Кандидатуру Синиці було висунуто на здобуття Сталінської премії, та потім без будь-яких пояснень у ній було відмовлено.<br />
<br />
У 1960-х Синиця з народними майстрами започаткував новий напрям – «Українська колористична школа» – шанування народної культури кольору як естетичного образу, материнської мови, національної та історичної категорії. До їх числа входили Марія та Федір Приймаченки, Ганна Собачко-Шостак та Іван Шостак – народний розпис, Ганна Верес та Ганна Василащук – ткацтво, Федір Олексієнко – кераміка, Євмен Повстяний – вибійка, Олександр Саєнко – інкрустація соломкою. Григорій Синиця є автором естетично-філософської праці «Колорит в образотворчому мистецтві». Разом з учнями створив ряд монументальних ансамблів, серед них – мозаїчний стінопис у Донецьку та Олександрії.<br />
<br />
Творча спадщина Григорія Синиці вражає. Познайомитися з нею можна в Національному технічному університеті (колишній політехнічний інститут) у Києві. Там розгорнута постійно діюча персональна виставка Майстра. Вражають епічні живописні і мозаїчні композиції "Ярослав Мудрий", "Нестор-літописець", "Бабин Яр", "XX століття". Не можна без захоплення оглядати фотомозаїчні роботи, у тому числі автопортрет, виконаний у цій техніці. Митець подарував Україні десятки незвичних акварелей, своєрідних образних абстракцій.<br />
<br />
У 1992 році художник став лауреатом Державної премії України імені. Т. Г. Шевченка.<br />
<br />
Помер Синиця Григорій Іванович у 1996 році у місті Кривий Ріг.<br />
<br />
'''Роботи Синиці Г. І.:'''<br />
<br />
1960 — «Видубицький монастир»;<br />
<br />
«Бабин Яр»;<br />
<br />
«Українська старовина»;<br />
<br />
«Тарасовими стежками»;<br />
<br />
«Дума про могилу Тараса Шевченка»;<br />
<br />
«Боги стародавнього Києва»;<br />
<br />
«Спас на Берестові»;<br />
<br />
1961 – «Літописець Нестор»;<br />
<br />
«Останній промінь»;<br />
<br />
1965 – ансамбль монументальних композицій: «Прометеї», «Космос», «Жива вода», «Сонце», «Земля» – в Донецькій експериментальній школі № 5, разом з В. Зарецьким, А. Горською, Г. Зубченко, Г. Марченком;<br />
<br />
1966 – «Рубін», у співавторстві з В. Зарецьким, А. Горською;<br />
<br />
1968 – монументальна композиція торгової зали в гастрономі міста Олександрія Кіровоградської області, у співавторстві з Л. Тоцьким, М. Шкарапутою;<br />
<br />
«Байда»;<br />
<br />
1969 – «Запорозький марш»;<br />
<br />
1970 – «Нестор-літописець»;<br />
<br />
1971 – «Поляни»;<br />
<br />
1972 – «Світовид»;<br />
<br />
1972–1974 – «Ковалі сучасності» – в Інституті ядерних досліджень АН УРСР;<br />
<br />
1975 – «Скіфи»;<br />
<br />
«Хортиця»;<br />
<br />
1976 – «Передзвони»;<br />
<br />
«Автопортрет»;<br />
<br />
1977 – «Скіфський степ»;<br />
<br />
«Спалах»;<br />
<br />
1978 – «Ярослав Мудрий»;<br />
<br />
1979 – «Темрява проти світла»;<br />
<br />
1980 – «Кожум'яка – переможець»;<br />
<br />
«Мадонна палеоліту»;<br />
<br />
1981 – «Зупиніться, роки»;<br />
<br />
1983 – «Світло в просторі»;<br />
<br />
1987 – «Боротьба»;<br />
<br />
1988 – «Святі руїни»;<br />
<br />
«Краю мій»;<br />
<br />
«Архітектор Степан Ковнір»;<br />
<br />
«Коли цвітуть каштани»;<br />
<br />
1989 – «Шляхи минулого»;<br />
<br />
«Андріївська церква»;<br />
<br />
«Безупинний рух»;<br />
<br />
«Київська Русь»;<br />
<br />
«Славутич»;<br />
<br />
«Київська осінь»;<br />
<br />
«Подільські задвірки»;<br />
<br />
1989–1990 – «Волхви»;<br />
<br />
1990 – «Блакитний Дніпро»;<br />
<br />
«Кирилівська церква XII століття»;<br />
<br />
«Сонячні роси Саксагані».<br />
<br />
==Пам’ять==<br />
<br />
Меморіальна дошка Григорію Синиці у Кривому Розі.<br />
<br />
[[Файл:SynytsiaHI3.jpg|200px|]]<br />
<br />
Музей-квартира Григорія Синиці – місце, де господарює українське мистецтво.<br />
<br />
[[Файл:SynytsiaHI4.jpg|200px|]]<br />
<br />
Щорічний міський конкурс дитячого малюнку носить ім’я Григорія Івановича Синиці.<br />
<br />
[[Файл:SynytsiaHI5.jpg|200px|]]<br />
<br />
==Бібліографія==<br />
<br />
Адамович Олег. Остров Синицы : В этом году заслуженному украинскому советскому художнику-монументалисту, лауреату премии им. Т. Шевченко Григорию Ивановичу Синице исполнилось бы 95 лет /Олег Адамович //Зеркало недели. - 2003. - 14 июня. - С. 13 : портр.<br />
<br />
Босько В. М. Історичний календар Кіровоградщини на 2018 рік. Люди. Події. Факти. – Кропивницький: Імекс-ЛТД, 2017. – С. 46<br />
<br />
Григорій Синиця [Текст] : Каталог виставки /М-во культури і мистецтв України, Дирекція художніх виставок України, НТУУ "КПІ" ; Авт. передм. Григорій Мєстєчкін. - Київ : РВА "Тріумф", 1995. - 36 с. : кол. іл. - Список творів що експонуються на виставці: С. 30-36<br />
<br />
Кукіль, Наталія. Він створював національне мистецтво /Наталія Кукіль //Слово Просвіти. - 2016. - № 40 (жовтень). - С. 16 : портр.<br />
<br />
Кукіль, Наталія. Маловідома сторінка творчості Григорія Синиці /Н. Кукіль //Образотворче мистецтво. - 2014. - № 3. - С. 118-121 : кол. іл.<br />
<br />
Матівос Ю. Вибачте, не можу пишатися і бути гордим /Ю. Матівос //Кіровоградська правда. - 2011. - 22 листопада. - С. 6 : фото<br />
<br />
Матівос Ю. Геній пензля і мозаїки / Ю. Матівос // Вечірня газета. - 2003. - 11 квітня. - С. 10<br />
<br />
Мистецтво України / За ред. В. Кудрицького. – К.: Укр. Енцикл., 1997. – С. 538<br />
<br />
Митці України: Енцикл. Довідник / За ред. В. Кудрицького. – К.: Укр. Енцикл., 1992. – С. 528<br />
<br />
Тимченко , Станіслав. Кольорова стихія майстра : (Синиця Григорій) / Станіслав Тимченко // Образотворче мистецтво. - 2008. - № 2. - С. 16-19<br />
<br />
Тимченко, Станіслав. Музика кольору / Станіслав Тимченко // Освіта. - 2008. - № 6-7 (лютий). - С. 12-13<br />
<br />
==Web-ресурси==<br />
<br />
[https://uk.wikipedia.org/wiki/Синиця_Григорій_Іванович Синиця Григорій Іванович – Вікіпедія]<br />
<br />
[http://kpi.ua/801-11 Спогади про Митця.]<br />
<br />
[http://kpi.ua/synytsia-photo Синиця Григорій Іванович. Фото.]</div>Wikiuser