http://wiki.library.kr.ua/index.php?action=history&feed=atom&title=%D0%A0%D0%BE%D1%82%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2_%D0%9F%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%BE_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87Ротмістров Павло Олексійович - Історія редагувань2026-10-17T02:36:00ZІсторія редагувань цієї сторінки в вікіMediaWiki 1.35.1http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%A0%D0%BE%D1%82%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2_%D0%9F%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%BE_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&diff=1891&oldid=prevWikiuser в 10:52, 30 червня 20162016-06-30T10:52:07Z<p></p>
<table class="diff diff-contentalign-left diff-editfont-monospace" data-mw="interface">
<col class="diff-marker" />
<col class="diff-content" />
<col class="diff-marker" />
<col class="diff-content" />
<tr class="diff-title" lang="uk">
<td colspan="2" style="background-color: #fff; color: #202122; text-align: center;">← Попередня версія</td>
<td colspan="2" style="background-color: #fff; color: #202122; text-align: center;">Версія за 10:52, 30 червня 2016</td>
</tr><tr><td colspan="2" class="diff-lineno" id="mw-diff-left-l7" >Рядок 7:</td>
<td colspan="2" class="diff-lineno">Рядок 7:</td></tr>
<tr><td class='diff-marker'> </td><td style="background-color: #f8f9fa; color: #202122; font-size: 88%; border-style: solid; border-width: 1px 1px 1px 4px; border-radius: 0.33em; border-color: #eaecf0; vertical-align: top; white-space: pre-wrap;"></td><td class='diff-marker'> </td><td style="background-color: #f8f9fa; color: #202122; font-size: 88%; border-style: solid; border-width: 1px 1px 1px 4px; border-radius: 0.33em; border-color: #eaecf0; vertical-align: top; white-space: pre-wrap;"></td></tr>
<tr><td class='diff-marker'> </td><td style="background-color: #f8f9fa; color: #202122; font-size: 88%; border-style: solid; border-width: 1px 1px 1px 4px; border-radius: 0.33em; border-color: #eaecf0; vertical-align: top; white-space: pre-wrap;"><div>==Життя і діяльність==</div></td><td class='diff-marker'> </td><td style="background-color: #f8f9fa; color: #202122; font-size: 88%; border-style: solid; border-width: 1px 1px 1px 4px; border-radius: 0.33em; border-color: #eaecf0; vertical-align: top; white-space: pre-wrap;"><div>==Життя і діяльність==</div></td></tr>
<tr><td class='diff-marker'>−</td><td style="color: #202122; font-size: 88%; border-style: solid; border-width: 1px 1px 1px 4px; border-radius: 0.33em; border-color: #ffe49c; vertical-align: top; white-space: pre-wrap;"><div><p style="text-align:left;"><b> „У мене защеміло в грудях.Нерухомим поглядом я дивився на карту, бачив Селіжарово, рідне село Сковорово і з гіркотою думав: "Невже тут будуть фашисти? ..”<br></b></p></div></td><td class='diff-marker'>+</td><td style="color: #202122; font-size: 88%; border-style: solid; border-width: 1px 1px 1px 4px; border-radius: 0.33em; border-color: #a3d3ff; vertical-align: top; white-space: pre-wrap;"><div><p style="text-align:left;"><b> „У мене защеміло в грудях. Нерухомим поглядом я дивився на карту, бачив Селіжарово, рідне село Сковорово і з гіркотою думав: "Невже тут будуть фашисти? ..”<br></b></p></div></td></tr>
<tr><td class='diff-marker'> </td><td style="background-color: #f8f9fa; color: #202122; font-size: 88%; border-style: solid; border-width: 1px 1px 1px 4px; border-radius: 0.33em; border-color: #eaecf0; vertical-align: top; white-space: pre-wrap;"></td><td class='diff-marker'> </td><td style="background-color: #f8f9fa; color: #202122; font-size: 88%; border-style: solid; border-width: 1px 1px 1px 4px; border-radius: 0.33em; border-color: #eaecf0; vertical-align: top; white-space: pre-wrap;"></td></tr>
<tr><td class='diff-marker'> </td><td style="background-color: #f8f9fa; color: #202122; font-size: 88%; border-style: solid; border-width: 1px 1px 1px 4px; border-radius: 0.33em; border-color: #eaecf0; vertical-align: top; white-space: pre-wrap;"><div><p style="text-align:right;"><b>Ротмістров П.О.</b></p></div></td><td class='diff-marker'> </td><td style="background-color: #f8f9fa; color: #202122; font-size: 88%; border-style: solid; border-width: 1px 1px 1px 4px; border-radius: 0.33em; border-color: #eaecf0; vertical-align: top; white-space: pre-wrap;"><div><p style="text-align:right;"><b>Ротмістров П.О.</b></p></div></td></tr>
</table>Wikiuserhttp://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%A0%D0%BE%D1%82%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2_%D0%9F%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%BE_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&diff=1630&oldid=prevWikiuser: Створена сторінка: [[Файл:Rotmistrov1.jpg|мини|230px|<p style="text-align:center;">'''Павло Олексійович Ротмістров'''</p><p style="text-align:lef...2015-12-29T14:26:09Z<p>Створена сторінка: [[Файл:Rotmistrov1.jpg|мини|230px|<p style="text-align:center;">'''Павло Олексійович Ротмістров'''</p><p style="text-align:lef...</p>
<p><b>Нова сторінка</b></p><div>[[Файл:Rotmistrov1.jpg|мини|230px|<p style="text-align:center;">'''Павло Олексійович Ротмістров'''</p><p style="text-align:left;"><b>народився</b> — 23.06.1901<br /><b>місце народження</b> — Тверська обл.,<br />
Селіжаровський р-н, с. Сковорово <br /><b>дата смерті</b> — 06.04.1982<br /><b>місце смерті</b> — Москва <br /><b>місце поховання</b> — Новодівиче кладовище]]</p><br />
<br />
<br />
'''Ротмістров Павло Олексійович''' (1901 – 1982) - воєначальник, вчений. Брав участь у визволенні Кіровограда. Почесний громадянин Кіровограда.<br />
<br />
<br />
==Життя і діяльність==<br />
<p style="text-align:left;"><b> „У мене защеміло в грудях.Нерухомим поглядом я дивився на карту, бачив Селіжарово, рідне село Сковорово і з гіркотою думав: "Невже тут будуть фашисти? ..”<br></b></p><br />
<br />
<p style="text-align:right;"><b>Ротмістров П.О.</b></p><br />
<br />
Павло Олексійович Ротмістров народився в селі Сковорово, нині Селіжаровського району Тверської області в багатодітній селянській родині. Закінчив чотирирічну сільську школу, а потім, у 1916 році - вище початкове училище. Працював на залізниці в Пено, сплавником лісу у верхів'ях Волги. В 1917 приїхав до Самари, де працював вантажником.<br />
В Радянській Армії з квітня 1919 року (був зарахований в Самарський робітничий полк), учасник Громадянської війни. Тоді ж вступив в РКП (б). Брав участь у боях проти військ адмірала А. В. Колчака, в ліквідації Мелекеського повстання, в радянсько-польській війні. Направлений для навчання на Самарські радянські інженерні курси. <br />
Після Громадянської війни в 1921 році брав участь у придушенні Кронштадтського повстання. Ротмістров у числі перших увірвався до фортеці. У бою був поранений, але зміг особисто знищити кулеметну точку, за що був нагороджений орденом Червоного Прапора.<br />
В наступні роки молодий чоловік закінчив Смоленську піхотну школу, служив у Рязані політруком в 149-му і в 51-му стрілецьких полках. З 1924 року після закінчення 1-ї Військової об'єднаної школи ім. ВЦВК командував взводом, ротою. У березні-жовтні 1928 року - командир батареї 11-го артилерійського полку. Був заступником командира батальйону 34-го стрілецького полку в Ленінградському військовому окрузі. В 1931 закінчив Військову академію імені М. В. Фрунзе, служив начальником першої частини штабу 36-ї Забайкальської стрілецької дивізії (Чита). З березня 1936 - начальник першого відділення штабу Окремої Червонопрапорної Далекосхідної армії. У червні 1937 року Ротмістров призначений командиром шістдесят третього Червонопрапорного полку ім. М. В. Фрунзе 21-ї двічі Червонопрапорної Приморської стрілецької дивізії ім. С. С. Каменєва.<br />
У жовтні 1937 відкликаний з Далекого Сходу і призначений викладачем тактики у Військовій академії механізації і моторизації РККА ім. І. В. Сталіна. В 1939 Ротмістров був виключений з ВКП (б) за звинуваченням у зв'язках з "ворогами народу" Пашковським, Деревцовим, Сангурським, Радишевським, Ращупкіним, Дубовиком та іншими, самоусунення від керівництва роботою 2-го відділення 1-го відділу штабу ОКДВА, і за те, що не перебудувався у відповідності з рішенням лютневого пленуму ЦК ВКП(б). Через кілька місяців рішенням Комісії партійного контролю при ЦК ВКП(б) був поновлений у партії, але з оголошенням суворої догани. Через рік П. О. Ротмістров захистив дисертацію з питань застосування танків на війні і отримав ступінь кандидата військових наук.<br />
На початку 1940 відряджається на фронт Радянсько-фінської війни для отримання бойового досвіду застосування танкових військ. Офіційно відправлений на фронт у посаді командира резервної групи Північно-Західного фронту, але за особистим бажанням направлений у війська командиром танкового батальйону 35-ї легкої танкової бригади 7-ї армії. Брав участь у боях при прориві "лінії Маннергейма" і під Виборгом. Незабаром стає начальником штабу цієї бригади. За успішні бойові дії в радянсько-фінській війні бригада була нагороджена орденом Червоного Прапора, а підполковник Павло Олексійович Ротмістров отримав орден Червоної Зірки.<br />
У грудні 1940 року призначений заступником командира 5-ї танкової дивізії 3-го механізованого корпусу Прибалтійського Особливого військового округу в Алітусі Литовської РСР. З травня 1941 - начальник штабу 3-го механізованого корпусу, що розташовувався в Каунасі. На цій посаді зустрів початок Великої Вітчизняної війни. <br />
3-й механізований корпус дислокувався в Литві, в районі міст Каунас і Алітус. На його озброєнні стояли легкі танки зі слабким озброєнням. Вже на п'ятий день війни німці оточили управління корпусу і штаб 2-ї танкової дивізії, яка входила до складу корпусу. Більше двох місяців Ротмістров з групою солдат і офіцерів виходив з оточення по лісах Литви, Білорусії і Брянщини.<br />
У вересні 1941 року полковник Ротмістров був призначений командиром 8-ї танкової бригади 11-й армії Північно-Західного фронту, а в січні 1942 бригада за масовий героїзм особового складу отримала гвардійський прапор і стала іменуватися 3-ю гвардійською танковою бригадою, а її командир полковник Ротмістров нагороджений орденом Леніна.<br />
В липні 1942 в районі міста Єлець танковий корпус, яким командував Ротмістров, атакував 11-у німецьку танкову дивізію і розгромив її. Ротмістрову присвоєно звання генерал-майора танкових військ. <br />
З 25 серпня 1942 корпус воював у складі 1-ї гвардійської танкової армії на Сталінградському фронті. У вересні корпус отримав наказ спільно з 1-ю гвардійською армією атакувати противника і прорватися до Сталінграда. Непідготовлений удар закінчився катастрофою - за три дні боїв з 180 танків в строю залишилося 15. Залишки корпусу були виведені в резерв. <br />
Після того як Радянська Армія оточила німецькі війська Паулюса в районі Сталінграда, 12 грудня 1942 року гітлерівське командування зробило контрудар з Котельниковського району. У бій воно кинуло танкові, піхотні і кавалерійські дивізії. Для розгрому цього угрупування супротивника висувалася 2-а гвардійська армія. Її підсилили 7-м танковим корпусом. З 12-го по 30-е грудня 1942-го року корпус Ротмістрова брав участь у розгромі угрупування противника. Важкі і кровопролитні бої за оволодіння добре укріпленою залізничною станцією Котельниково і селищем Котельниковським тривали дві доби. Корпус захопив селище і станцію, що мали важливе значення. На заключному етапі операції, 28 грудня о 16.00, частину його сил - 87-а танкова і 7-а мотострілецькі бригади зуміли з ходу захопити німецький аеродром, що знаходився за 1 км від селища. Удар був настільки стрімкий, що противник не зміг не тільки чинити серйозний опір, але й навіть отямитися. На вже захоплений аеродром продовжували сідати німецькі літаки, які поверталися з завдань. За мужність і стійкість, проявлені особовим складом корпусу в цих боях, 29-го грудня з'єднання було перетворено в 3-й гвардійський танковий корпус і йому присвоєно почесне найменування "Котельниковський". <br />
<br />
[[Файл:Rotmistrov2.jpg|500px]]<br />
<br />
22 лютого 1943 року за вміле командування корпусом П. О. Ротмістров отримав чергове військове звання генерал-лейтенанта танкових військ, орден Суворова 2 ступеня і нову посаду - командувача створюваного танкового об'єднання однорідного складу - 5-ї гвардійської танкової армії. <br />
<br />
[[Файл:Rotmistrov3.jpg|500px]]<br />
<br />
В ході Курської битви ця армія взяла участь в оборонному бою в смузі військ Воронезького фронту. 12 липня 1943 армія під командуванням Ротмістрова взяла участь в контрударі, відомому в радянській історичній науці як "найбільша танкова битва під Прохорівкою". Фактично війська армії в повному складі безрезультатно атакували позиції двох неповних німецьких танкових дивізій, втративши за день бою 53% зі своїх 642-х танків. Тільки заступництво маршала А. М. Василевського врятувало тоді Ротмістрова від гніву І. В. Сталіна. У війська для розслідування причин розгрому армії була спішно направлена комісія на чолі з Г. М. Маленковим. Врятувало Ротмістрова тільки швидке відновлення боєготовності армії і той факт, що вона була знову кинута в бій до закінчення роботи комісії, а в нових боях він зумів відзначитися.<br />
У вересні 1943 року армія під командуванням генерал-полковника Ротмістрова брала участь у битві за Дніпро, в П'ятихатській, Знам'янській операціях, звільняла міста П'ятихатки, Кривий Ріг, Кіровоград. У січні 1944 армія брала участь у Кіровоградській та Корсунь-Шевченківській операціях, де 28 січня в районі Звенигородка замкнула кільце оточення навколо ворожого угрупування (10 дивізій і 1 бригада) та сім діб відбивала шалені атаки противника на зовнішньому кільці оточення, не допустивши прориву підкріплень до оточених військ. 17 лютого оточене угрупування німців було повністю ліквідоване. За зразкове виконання бойових завдань в лютому 1944 року командування присвоїло Павлу Олексійовичу Ротмістрову військове звання маршала бронетанкових військ. <br />
У березні 1944 Ротмістров добре проявив себе також в Умансько-Ботошанській операції, за місяць боїв в умовах весняного бездоріжжя, пройшовши з боями понад 300 кілометрів, і форсувавши з ходу річку Прут.<br />
Потім армія була перекинута з 2-го Українського на 3-й Білоруський фронт, де брала участь у Білоруській наступальній операції. Після звільнення столиці Білорусії танкісти Ротмістрова завдали удару по угрупуванню противника в районі литовської столиці Вільнюса. 13 липня вільнюський гарнізон Вермахту був ліквідований, і столиця Литви була взята. Успішно проявивши себе при оточенні противника в районі Мінська, Ротмістров потім не зміг прорватися з ходу (прорив здійснювався протягом двох днів) до Вільнюсу і, на вимогу командувача фронтом І. Д. Черняховського, знятий з посади командувача армією.<br />
В серпні 1944 Ротмістров був призначений на посаду заступника командувача бронетанковими і механізованими військами Червоної армії і до кінця війни в бойових діях більше участі не брав.<br />
Після Великої Вітчизняної війни Ротмістров був командувачем бронетанковими і механізованими військами в Групі радянських військ у Німеччині, а потім в такій же посаді на Далекому Сході. З 1948 - заступник начальника кафедри Вищої військової академії імені К. Є. Ворошилова. В 1953 році Ротмістров і сам закінчив цю академію, після чого став у ній же начальником кафедри, вів військово-педагогічну і військово-наукову роботу. Доктор військових наук (1956), професор (1958). У 1958 - 1964 роках був начальником Військової Академії бронетанкових військ. З метою вдосконалення навчального процесу активно підтримував зв'язок з військами, для поліпшення військово-наукової роботи часто організовував творчі конференції, брав участь у розробці праць з використання танкових військ в бою, операції і війні в цілому, а також перспективам їх розвитку.<br />
За заслуги перед Збройними Силами в справі розробки військової теорії, виховання і підготовки офіцерських кадрів, в 1962 році П.О. Ротмістрову присвоєно військове звання Головного маршала бронетанкових військ.<br />
7 травня 1965 Павлу Олексійовичу Ротмістрову було присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі "Золота Зірка" (№ 10688) за вміле керівництво військами, особисту мужність і відвагу, проявлені в боях з німецькими загарбниками.<br />
З 1964 Ротмістров був помічником Міністра оборони СРСР по вищих військово-навчальних закладах, з 1968 - у Групі генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.<br />
Павло Олексійович підтримував постійний зв'язок із земляками: приїжджав у рідні місця, листувався з трудящими, молоддю Верхньоволжя. Помер маршал Ротмістров в Москві 6 квітня 1982 року. Похоронений на Новодівичому кладовищі. <br />
<br />
<br />
[[Файл:Rotmistrov4.jpg|500px]]<br />
<br />
<br />
==Пам’ять==<br />
<br />
У Твері біля Горбатого мосту встановлений меморіальний знак воїнам 8-ї танкової бригади, якою командував Ротмістров.<br />
<br />
У Москві на будинку (вул. Тверська 8), в якому він жив, встановлена меморіальна дошка.<br />
<br />
Ім'ям Ротмістрова названа вулиця в Мінську (у мікрорайоні Шабан).<br />
<br />
Пам'ятна дошка, присвячена Ротмістрову, на будівлі Військової академії бронетанкових військ (нині загальновійськова академія ЗС РФ, Москва, 21-й Краснокурсантский пр., 3 / 5).<br />
<br />
Ім'ям Ротмістрова названо Челябінське вище військове автомобільне командно-інженерне училище (військовий інститут) - м. Челябінськ, Свердловський проспект, 28.<br />
<br />
<br />
==Бібліографія==<br />
<br />
<br />
Астраханский В. Круг чтения военачальника //Библиотека .- 2002 .- № 5.- С. 11-13<br />
<br />
Довгоборець О. Відновлюючи сторінки історії : Шкільний меридіан / О. Довгоборець // Сільський вісник. - 2012. - 5 травня. - С. 7<br />
История военного искусства: в 2 т. / под общ. ред. П. А. <br />
<br />
Ротмистрова. - М. : Воениздат. – Т. 1. - 1963. - 528 с. : ил., карт.<br />
История военного искусства: в 2 т. / под общ. ред. П. А.<br />
<br />
Ротмистрова. - М. : Воениздат. – Т. 2. - 1963. - 720 с. : ил., карт.<br />
Командиры второй мировой войны / Авт.-сост. А. Н. Гордиенко .- Мн., 1997<br />
<br />
Лубченков Ю. Н. 100 великих полководцев Второй мировой / Ю. Н. Лубченков .- М., 2006 .- 480 с. <br />
<br />
Матівос Ю. Ветеран: Тематична сторінка Кіровоградської <br />
міської ради ветеранів / Ю. Матівос // Вечірня газета. - 2002. - 26 липня. - С. 7<br />
<br />
Матівос Ю. Місто на сивому Інгулі. - Історико-публіцистичний нарис. - Кіровоград: ТОВ «Діаграма», 2004<br />
Мощанский И. Б. Танки, вперед! Курьезы танковой войны в битве за Ленинград . -М., 2009 .- 192 с.<br />
<br />
Пасічник Л. Почесні громадяни Єлисаветграда/ Л.<br />
Пасічник // Вечірня газета. - 2010. - 5 листопада. - С. 8<br />
<br />
Советские полководцы и военачальники : Сборник / [Сост. В.Е. Быстров]. - М. : Мол. гвардия, 1988. - 360,[2] с., [16] л. ил. ; 22 см. – (Сер. "Жизнь замечательных людей" ; Вып. 12(690)<br />
<br />
Ротмистров, Павел Алексеевич Стальная гвардия / П. А. Ротмистров ; [Послесл. И. Крупченко]. - М.: Воениздат, 1984. - 271 с. ; 20 см. - (Сер. "Военные мемуары")<br />
<br />
Рябошапка, Олександр. У тісній взаємодії / Олександр<br />
Рябошапка // Сільське життя. - 2014. - 13 грудня. - С. 6<br />
<br />
Ротмистров П. А. Время и танки. — М.: Воениздат, 1972. — 336 с.<br />
<br />
Сандул В. Шляхами перемог / В. Сандул // Гайворонський кур'єр. - 2011. - 6 травня. - С. 2<br />
<br />
Форсування Дніпра // Придніпров'я. - 2013. - 28 вересня. - С. 3 : фото<br />
<br />
Френчко Л. Ради жизни на земле / Л. Френчко // Ведомости Плюс. - 2010. - 7 мая. - С. 1, 3 : фото<br />
<br />
<br />
==Web-ресурс==<br />
<br />
Ротмістров Павло Олексійович – Вікіпедія - <br />
https://uk.wikipedia.org/wiki/Ротмістров_Павло_Олексійович<br />
<br />
Ротмистров Павел Алексеевич – Герои страны - <br />
https://warheroes.ru/hero/hero.asp?Hero_id...</div>Wikiuser