http://wiki.library.kr.ua/index.php?action=history&feed=atom&title=%D0%9F%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 2026-10-17T03:28:06Z Історія редагувань цієї сторінки в вікі MediaWiki 1.35.1 http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%9F%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&diff=4223&oldid=prev 2023-02-20T09:44:15Z

<p>Створена сторінка: Файл:ProtsenkoIS.jpg|мини|200px|&lt;p style=&quot;text-align:center;&quot;&gt;&#039;&#039;&#039;Іван Сергійович Проценко&#039;&#039;&#039;&lt;/p&gt;&lt;p style=&quot;text-align:left;&quot;&gt;&lt;b&gt;...</p> <p><b>Нова сторінка</b></p><div>[[Файл:ProtsenkoIS.jpg|мини|200px|&lt;p style=&quot;text-align:center;&quot;&gt;'''Іван Сергійович Проценко'''&lt;/p&gt;&lt;p style=&quot;text-align:left;&quot;&gt;&lt;b&gt;Дата народження&lt;/b&gt; — 07.01.1912&lt;br /&gt;&lt;b&gt;Місце народження&lt;/b&gt; — с. Березівка, Олександрійський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія&lt;br /&gt;&lt;b&gt;Дата смерті&lt;/b&gt; — 15.10.1995&lt;br /&gt;&lt;b&gt;Місце смерті&lt;/b&gt; — м. Долинська, Кіровоградська область, Україна]]&lt;/p&gt;<br /> '''Іван Сергійович Проценко''' (7 січня 1912, с. Березівка, Олександрійський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія – 15 жовтня 1995, м. Долинська, Кіровоградська область, Україна) – український краєзнавець, вчитель української мови; ветеран ІІ Світової війни, учасник французького руху опору.<br /> <br /> ==Життя і діяльність==<br /> <br /> Проценко Іван Сергійович народився 1912 року в селі Березівка, там у 1925 р. закінчив Березівську чотирирічну школу; продовжив навчання в Олександрійській педагогічній школі, яку закінчив 1938 року; освіту завершив 1940 року, коли випустився із Запорізького вчительського інституту.<br /> <br /> Під час роботи вчителем початкової школи, у 1935 році, Іван Проценко був призваний на військову службу, яка продовжувалася до 1937 року.<br /> <br /> У 1940 році І. Проценко став інспектором шкіл у Долинському районному відділі освіти.<br /> <br /> 10 липня 1941 року Івана Сергійовича Проценка знову призвали до лав армії й призначили командиром мінометного взводу 2-го запасного стрілецького полку. Він брав участь у боях за Дніпропетровськ, Харків, воював на Донеччині. У квітні 1942 року Іван Проценко був нагороджений орденом Червоного Прапора, йому було присвоєно звання молодшого лейтенанта. У боях він був тяжко контужений, після чого потрапив у полон. Восени 1942 року його переправляють на північ окупованої Франції, в департамент Па-де-Кале, на роботу в шахти компанії «Нор». За допомогою французьких шахтарів-підпільників (франтирерів) Івану Сергійовичу вдалося налагодити зв’язок із «Спілкою російських патріотів». Було організовано ланцюг «Стріла», об’єднаний 15-ма трійками підпільників. Через поляка-антифашиста Юзефа Тлочека надходили повідомлення радянського Інформбюро у вигляді листівок, їх розповсюджували у шахті. Проценко у своїх спогадах вказував на те, що агітаційна робота мала позитивний результат: були випадки, коли навіть солдати-власівці, задіяні в охороні шахт, зі зброєю в руках переходили до партизанів. У 1943-1944 роках вдалося організувати втечу в’язнів з підземелля. Після закінчення війни, у серпні 1945 року, Івана Сергійовича було репатрійовано на Батьківщину, демобілізувався він через три місяці після повернення. Згодом підтвердження антифашистської діяльності Проценка під час полону у Франції та Німеччині надійшли від колишніх військовополонених – учасників Руху опору, жителів Воронезької, Курської, Калінінської областей.<br /> <br /> У повоєнний час Проценко знов повернувся до педагогічної діяльності – працював учителем української мови, завучем, директором загальноосвітніх шкіл м. Долинської. За результатами роботи педагог був відзначений Грамотою Міністерства освіти УРСР, значком «Відмінник народної освіти».<br /> <br /> Іван Сергійович цікавився історичним краєзнавством, досліджував історію будівництва і розвитку ст. Долинська, сіл Антонівка та Березівка, творчість письменника А. Тесленка та свого дядька художника й реставратора С.А. Проценка; вивчав становлення закладів освіти району, підпільно-диверсійний рух в роки ІІ Світової війни. Матеріали його краєзнавчих розвідок та літературознавчих досліджень публікувалися в журналі «Українська мова та література в школі», обласних і районних газетах, окремих виданнях. Частина матеріалів І.С. Проценка знаходиться у фондах ДАКрО, ДАПО, музеїв.<br /> <br /> У 1990-х рр. на громадських засадах Іван Проценко був директором районного краєзнавчого музею. За краєзнавчу діяльність у 1995 р. його визнали лауреатом обласної краєзнавчої премії ім. Ястребова. Його іменем названа районна краєзнавча премія, заснована в 1997 р.<br /> <br /> ==Нагороди==<br /> <br /> Нагороджений орденом Червоного прапора.<br /> <br /> Лауреат обласної краєзнавчої премії ім. Ястребова (1995 р.).<br /> <br /> ==Бібліографія==<br /> <br /> Братченко, Иван Григорьевич. Нашли свою судьбу : очерки / Иван Братченко; предисл. Виталия Логвиненко. – Днепропетровск : Промінь, 1980. – 188,[2] с.<br /> <br /> ==Web-ресурси==<br /> <br /> [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Проценко Іван Сергійович (Вікіпедія)]</div>

Wikiuser