Нейгауз Генріх Густавович - Історія редагувань

Wikiuser в 10:05, 11 січня 2024

2024-01-11T10:05:47Z

Wikiuser: /* Бібліографія */

2024-01-11T09:34:33Z

Бібліографія

Wikiuser: /* Бібліографія */

2024-01-11T09:34:02Z

Бібліографія

Wikiuser: /* Бібліографія */

2024-01-11T09:33:01Z

Бібліографія

Wikiuser: /* Бібліографія */

2024-01-11T09:32:25Z

Бібліографія

Wikiuser: /* Життя і діяльність */

2024-01-11T09:31:34Z

Життя і діяльність

Wikiuser: /* Життя і діяльність */

2024-01-11T09:30:48Z

Життя і діяльність

Wikiuser: /* Життя і діяльність */

2024-01-11T09:30:10Z

Життя і діяльність

Wikiuser: /* Життя і діяльність */

2024-01-11T09:29:25Z

Життя і діяльність

Wikiuser в 09:28, 11 січня 2024

2024-01-11T09:28:56Z

@@ Рядок 2: / Рядок 2: @@
 '''Генріх Густавович Нейгауз''' (12 квітня (31 березня) 1888, м. Єлисаветград, – 10 жовтня 1964, м.&nbsp;Москва) – видатний піаніст і педагог, публіцист, доктор мистецтвознавства, народний артист РРФСР.
@@ Рядок 42: / Рядок 41: @@
 Народний артист РРФСР (1956)
 ==Пам'ять==

@@ Рядок 141: / Рядок 141: @@
 Фурлет Т. Віддати б шану вчителю та його видатним учням: До дня пам’яті Г. Нейгауза / Т. Фурлет // Кіровоградська правда. – 1997. – 9&nbsp;жовтня. С. 4.
-Шудря М. Розмай вечірніх матіол: 110 років з дня народження Генріха Нейгауза / М. Шудря // Українська культура. – 1998. – № 9-10. – С. 30-31.
+Шудря М. Розмай вечірніх матіол: 110 років з дня народження Генріха Нейгауза / М. Шудря // Українська культура. – 1998. – № 9-10. – С.&nbsp;30-31.
 ==Web-ресурси==

@@ Рядок 129: / Рядок 129: @@
 Романюк Л. Усе – на честь Нейгауза / Л. Романюк // Наш бізнес. – 2013. – 18 квітня. – С. 4.
-Стасюк, Анна. Марина Долгіх: «Український контекст я обрала свідомо...» / Анна Стасюк // Українська музична газета. – 2016. – № 4. – С. 6-7.
+Стасюк, Анна. Марина Долгіх: «Український контекст я обрала свідомо...» / Анна Стасюк // Українська музична газета. – 2016. – № 4. – С.&nbsp;6-7.
 Трипільський Р. Нові назви старих вулиць / Р. Трипільський // Народне слово. – 2013. – 28 лютого. – С. 2.
@@ Рядок 137: / Рядок 137: @@
 Френчко Л. «Нейгаузовские музыкальные встречи» / Л. Френчко // Ведомости. – 2007. – 27 апреля. – С. 7.
-Фурлет Т. Будинок семи нот сонячної гами / Т. Фурлет // Народне слово. – 2004. – 17 квітня. – С. 2.
+Фурлет Т. Будинок семи нот сонячної гами / Т. Фурлет // Народне слово. – 2004. – 17 квітня. – С.&nbsp;2.
-Фурлет Т. Віддати б шану вчителю та його видатним учням: До дня пам’яті Г. Нейгауза / Т. Фурлет // Кіровоградська правда. – 1997. – 9 жовтня. С. 4.
+Фурлет Т. Віддати б шану вчителю та його видатним учням: До дня пам’яті Г. Нейгауза / Т. Фурлет // Кіровоградська правда. – 1997. – 9&nbsp;жовтня. С. 4.
 Шудря М. Розмай вечірніх матіол: 110 років з дня народження Генріха Нейгауза / М. Шудря // Українська культура. – 1998. – № 9-10. – С. 30-31.

@@ Рядок 109: / Рядок 109: @@
 Левінська А. 125 років із дня народження Генріха Нейгауза / А. Левінська // Новини Кіровоградщини. – 2013. – 18 квітня. – С. 2.
-Левтонова О. О родословной Генриха Нейгауза и Кароля Шимановского: Фрагмент родословного древа Сигизмунда Шимановского / О. Левтонова // Музыкальная академия. – 2006. – № 1. – С. 155-158.
+Левтонова О. О родословной Генриха Нейгауза и Кароля Шимановского: Фрагмент родословного древа Сигизмунда Шимановского / О.&nbsp;Левтонова // Музыкальная академия. – 2006. – № 1. – С. 155-158.
 Макей Л. Нейгауз повернувся до Єлисаветграда / Л. Макей // Народне слово. – 2013. – 18 квітня. – С. 1, 13.

@@ Рядок 85: / Рядок 85: @@
 Шевченко, Сергій Іванович. Вершники на Інгулі / Сергій Шевченко. - Кіровоград: Авангард, 2013. – 331 с. – С. 140-143.
-Анисимов А. Без киевских и ирпенских вакаций не состоялось бы «второе рождение» Бориса Пастернака: Б. Пастернак и Г. Нейгауз / А. Анисимов // Факты и комментарии. – 1999. – 29 мая. – С. 7.
+Анисимов А. Без киевских и ирпенских вакаций не состоялось бы «второе рождение» Бориса Пастернака: Б. Пастернак и Г. Нейгауз / А.&nbsp;Анисимов // Факты и комментарии. – 1999. – 29 мая. – С. 7.
 Босько В. Дружина двох геніїв, або Навіки заримовані утрьох / В. Босько // Освітянське слово. – 2007. – № 2 (лютий). – С. 8.

@@ Рядок 31: / Рядок 31: @@
 Розвиваючи традиції фортепіанного мистецтва, Нейгауз створив визнану в усьому світі піаністичну школу, яка знайшла своє продовження у творчості його учнів – С. Ріхтера, Е. Гілельса, Я. Зака, І. Зетеля, Є. Малініна, О. Насєдкіна, Л. Наумова, В. Кастельского, В. Крайнєва, В. Воскобойникова, Т. Гутмана, А. Гінзбурга і багатьох інших музикантів.
-Виконавська діяльність Г. Нейгауза увійшла до скарбниці музичного мистецтва. В його репертуарі переважають твори Л. Бетховена, Р. Шумана, Ф. Шопена, Ф. Ліста, І. Брамса, А. Скрябіна, С. Прокоф’єва. Нейгауз виступав також і у складі ансамблів – зі скрипалями П. Коханьським (у Києві), М. Полякіним, Д. Ойстрахом і з квартетом ім. Бетховена.
+Виконавська діяльність Г. Нейгауза увійшла до скарбниці музичного мистецтва. В його репертуарі переважають твори Л. Бетховена, Р.&nbsp;Шумана, Ф. Шопена, Ф. Ліста, І. Брамса, А. Скрябіна, С. Прокоф’єва. Нейгауз виступав також і у складі ансамблів – зі скрипалями П.&nbsp;Коханьським (у Києві), М. Полякіним, Д. Ойстрахом і з квартетом ім. Бетховена.
 У 1959 році вийшла друком класична праця Генріха Нейгауза «Об искусстве фортепианной игры», яка була перекладена 10 мовами світу та неодноразово перевидавалася.

@@ Рядок 25: / Рядок 25: @@
 З 1936 по 1964 рр. Нейгауз завідував кафедрою спеціального фортепіано, протягом двох років – з 1935 по 1937 рр. – був директором Московської консерваторії. У 1941 році він відмовився від евакуації, щоб не залишати сина, який лікувався від туберкульозу. Це стало приводом для арешту та ув’язнення. Нейгауз був засуджений за ст. 58 п.10 ч. 2 КК РРФСР за антирадянські висловлювання і висланий із Москви на п’ять років із забороною проживати у режимних місцях.
-Дякуючи клопотанням учнів музиканта, Генріху Нейгаузу дозволяють залишитись у Свердловську, до 1944&nbsp;року він викладав в Уральській консерваторії. Завдяки колективному зверненню до Михайла Калініна, яке підписали відомі діячі культури І. Москвін, В. Качалов, С. Ігумнов, С. Михалков, Д. Шостакович, Олексій Толстой та інші, Нейгаузу дозволили повернутись до Москви. З липня 1944&nbsp;року і до кінця життя він працював у Московській консерваторії. Помер музикант 10 жовтня 1964 року в Москві.
+Дякуючи клопотанням учнів музиканта, Генріху Нейгаузу дозволяють залишитись у Свердловську, до 1944&nbsp;року він викладав в Уральській консерваторії. Завдяки колективному зверненню до Михайла Калініна, яке підписали відомі діячі культури І. Москвін, В.&nbsp;Качалов, С. Ігумнов, С. Михалков, Д. Шостакович, Олексій Толстой та інші, Нейгаузу дозволили повернутись до Москви. З липня 1944&nbsp;року і до кінця життя він працював у Московській консерваторії. Помер музикант 10 жовтня 1964 року в Москві.
 Генріх Нейгауз був двічі одружений, мав двох синів від першого шлюбу з Зінаїдою Миколаївною – Адріана (1925 р.н.) та Станіслава (1927 р.н.); від другого шлюбу – з Міліцею Бородкіною – доньку Міліцу (1929 р.н.).

@@ Рядок 17: / Рядок 17: @@
 Після повернення на батьківщину у 1915 році Генріх Нейгауз склав екстерном іспити у Петроградській консерваторії і в 1916 році розпочав педагогічну діяльність у Тифлісі. Після повернення з Тифлісу до Єлисаветграда Нейгауз працював у місцевому відділі народної освіти.
-У 1918 році в Єлисаветграді зі своїм троюрідним братом, відомим польським композитором К. Шимановським, він організовує камерне товариство, читає лекції, пропагує кращі зразки класичної музики; разом із К. Шимановським, В. Дешевовим, Б. Гайсинським, Л. Балановською та іншими музикантами влаштовує концерти у залі жіночої гімназії.
+У 1918 році в Єлисаветграді зі своїм троюрідним братом, відомим польським композитором К. Шимановським, він організовує камерне товариство, читає лекції, пропагує кращі зразки класичної музики; разом із К. Шимановським, В. Дешевовим, Б. Гайсинським, Л.&nbsp;Балановською та іншими музикантами влаштовує концерти у залі жіночої гімназії.
 У 1919-1922 рр. Нейгауз – професор Київської консерваторії. В ці роки Київ був своєрідним прихистком для творчої інтелігенції − акторів, музикантів, літераторів. Тут Генріх Густавович знайомиться з родиною Бориса Пастернака. «Це в Києві вперше «його» вірші і «моя» музика немовби поєднувались», – говорив про цей час музикант.

← Попередня версія		Версія за 09:28, 11 січня 2024
Рядок 1:		Рядок 1:
−	[[Файл:Neygaus_G_G.jpg\|мини\|200px\|<p style="text-align:center;">'''Генріх Густавович Нейгауз'''</p><p style="text-align:left;"><b>Дата народження</b> — 12.04.(31.03).1888<br /><b>Місце народження</b> — м. Єлисаветград, Херсонська губернія, Російська імперія (нині – м. Кропивницький, Україна)<br /><b>Дата смерті</b> — 10.10.1964<br /><b>Місце смерті</b> — м. Москва, СРСР<br /><b>Місце поховання</b> — м. Москва, СРСР]]</p>	+	[[Файл:Neygaus_G_G.jpg\|мини\|200px\|<p style="text-align:center;">'''Генріх Густавович Нейгауз'''</p><p style="text-align:left;"><b>Дата народження</b> — 12.04.(31.03).1888<br /><b>Місце народження</b> — м. Єлисаветград, Херсонська губернія, Російська імперія (нині – м. Кропивницький, Україна)<br /><b>Дата смерті</b> — 10.10.1964<br /><b>Місце смерті</b> — м. Москва, СРСР<br /><b>Місце поховання</b> — м. Москва, СРСР]]</p>

−	'''Генріх Густавович Нейгауз''' (12 квітня (31 березня) 1888, м. Єлисаветград, – 10 жовтня 1964, м. Москва) – видатний піаніст і педагог, публіцист, доктор мистецтвознавства, народний артист РРФСР.	+	'''Генріх Густавович Нейгауз''' (12 квітня (31 березня) 1888, м. Єлисаветград, – 10 жовтня 1964, м. Москва) – видатний піаніст і педагог, публіцист, доктор мистецтвознавства, народний артист РРФСР.