Медвєдєв Дмитро Миколайович - Історія редагувань

Wikiuser: /* Пам’ять */

2013-11-13T09:56:58Z

Пам’ять

Wikiuser: /* Життя і діяльність */

2013-11-13T09:51:52Z

Життя і діяльність

Wikiuser в 09:49, 13 листопада 2013

2013-11-13T09:49:50Z

Wikiuser: /* Пам’ять */

2013-11-13T07:25:47Z

Пам’ять

Wikiuser: /* Web-ресурси */

2013-11-13T07:25:27Z

Web-ресурси

Wikiuser: /* Життя і діяльність */

2013-11-13T07:24:56Z

Життя і діяльність

Wikiuser: /* Життя і діяльність */

2013-11-13T07:23:50Z

Життя і діяльність

Wikiuser: Створена сторінка: [[Файл:BochkovskyOI.jpg|мини|слева|200px|
'''Дмитро Миколайович Медведєв'''

@@ Рядок 32: / Рядок 32: @@
 Нагороджений 4-ма орденами Леніна, орденом Червоного Прапора, медалями.
-У 1970 році в СРСР надрукували поштову марку, присвячену  Медведєву Дмитру Миколайовичу. 004
+[[Файл:Medvedev4.jpg|200px|]]
 У м. Брянськ встановлений пам’ятник та меморіальна дошка, його іменем названі вулиці в Москві та Брянську.
-У місті Кіровограді на вулиці, названій на честь Дмитра Медведєва, встановлена меморіальна дошка.002
+[[Файл:Medvedev2.jpg|300px|]]
 ==Бібліографія==

@@ Рядок 20: / Рядок 20: @@
 З квітня 1938 — заступник начальника 3-го відділу Біломоро-Балтійського комбінату НКВС СРСР, із квітня 1939 — начальник 3-го відділу Норильського табору НКВС СРСР. У листопаді 1939 Д.М. Медведєв вийшов на пенсію за станом здоров'я і оселився в Підмосков'ї. У лютому 1941 розпочав працювати начальником паливної бази. У червні 1941 року Л.П. Берія, який свого часу звільняв Медведєва, видав наказ про його відновлення в органах держбезпеки і направив до знаменитої "судоплатовської" особливої групи по формуванню партизанських загонів (надалі 4-е Управління НКВС СРСР).
-З вересня 1941 — командир розвідувально-диверсійного загону НКДБ СРСР «Митя», який діяв у Брянській області та Білорусі. 003
+З вересня 1941 — командир розвідувально-диверсійного загону НКДБ СРСР «Митя», який діяв у Брянській області та Білорусі.
 З червня 1942 — командир розвідувально-диверсійного загону НКДБ СРСР «Переможці». Одним із головних завдань підрозділу було створення розлогої агентурно-диверсійної мережі на території Волинської, Рівненської областей та на Поділлі, забезпечення діяльності розвідника М.І.Кузнєцова. Попри категоричну заборону командування розгорнув розвідувально-диверсійний загін у партизанському з’єднанні чисельністю понад 800 осіб.

← Попередня версія		Версія за 09:49, 13 листопада 2013
Рядок 1:		Рядок 1:
−	[[Файл:~~BochkovskyOI~~.jpg\|мини\|слева\|200px\|<p style="text-align:center;">'''Дмитро Миколайович Медведєв'''</p><p style="text-align:left;"><b>народився</b> — 10 (22).08.1898<br /><b>місце народження</b> — м. Бєжиця, Брянський повіт, Орловська губернія, Російська імперія<br /><b>дата смерті</b> — 14.12.1954<br /><b>місце смерті</b> — м. Москва<br /><b>місце поховання</b> — м. Москва Новодівочий цвинтар]]</p>	+	[[Файл:MedvedevDM.jpg\|мини\|слева\|200px\|<p style="text-align:center;">'''Дмитро Миколайович Медведєв'''</p><p style="text-align:left;"><b>народився</b> — 10 (22).08.1898<br /><b>місце народження</b> — м. Бєжиця, Брянський повіт, Орловська губернія, Російська імперія<br /><b>дата смерті</b> — 14.12.1954<br /><b>місце смерті</b> — м. Москва<br /><b>місце поховання</b> — м. Москва Новодівочий цвинтар]]</p>
	'''Медвєдєв Дмитро Миколайович''' (10 (22) серпня, 1898, м. Бєжиця, Брянський повіт, Орловська губернія – 14 грудня 1954, м. Москва) - командир партизанського загону в роки Другої світової війни, Герой Радянського Союзу(1944), кадровий співробітник НКВС, полковник. Член Спілки письменників СРСР.		'''Медвєдєв Дмитро Миколайович''' (10 (22) серпня, 1898, м. Бєжиця, Брянський повіт, Орловська губернія – 14 грудня 1954, м. Москва) - командир партизанського загону в роки Другої світової війни, Герой Радянського Союзу(1944), кадровий співробітник НКВС, полковник. Член Спілки письменників СРСР.

@@ Рядок 31: / Рядок 31: @@
 ==Пам’ять==
 Нагороджений 4-ма орденами Леніна, орденом Червоного Прапора, медалями.
 У 1970 році в СРСР надрукували поштову марку, присвячену  Медведєву Дмитру Миколайовичу. 004
 У м. Брянськ встановлений пам’ятник та меморіальна дошка, його іменем названі вулиці в Москві та Брянську.
 У місті Кіровограді на вулиці, названій на честь Дмитра Медведєва, встановлена меморіальна дошка.002
 ==Бібліографія==

@@ Рядок 55: / Рядок 55: @@
 Сайт ГДК им. Д.Н. Медведєва http://www.gdkmedvedeva.ru/medvedev.html
 Брянщина  - край партизанский http://old.bryanskobl.ru/projects/ravnenie/veterans/destiny/medvedev.html
 Герои страны http://www.warheroes.ru/hero/hero.asp?Hero_id=1110

@@ Рядок 12: / Рядок 12: @@
 З травня 1920 — уповноважений, заступник начальника особливого відділу, член колегії Брянської ЧК, з березня 1921 — начальник Старобільської повітової ЧК, із квітня 1922 — начальник особливого відділу Донецького губернського відділу державного політичного управління (ДПУ) УСРР. Від вересня 1922 — уповноважений, начальник секретного відділу Одеського губернського відділу ДПУ УСРР, з квітня 1926 — уповноважений секретного відділу, з березня 1927 — начальник секретного відділу Дніпропетровського окружного відділу ДПУ УСРР, з лютого 1929 — заступник начальника Херсонського окружного відділу ДПУ УСРР, із січня 1930 — начальник Куп’янського окружного відділу ДПУ УСРР, з травня 1930 — заступник начальника Бердичівського окружного відділу ДПУ УСРР, з липня 1930 — начальник особливого відділу Сталінського оперативного сектору ДПУ УСРР.
-З червня 1931 — начальник Лубенського районного відділу ДПУ УСРР, із червня 1932 — начальник секретно-політичного відділу Київського обласного відділу ДПУ УСРР, з лютого 1933 — начальник Новоград-Волинського районного відділу ДПУ УСРР, за сумісництвом — начальник особливих відділів 14-ї кавалерійської дивізії та управління начальника робіт по будівництву Новоград-Волинського укріпленого району (комплекс фортифікаційних споруд на східному березі річки Случ). Організував у Новограді-Волинському «зразкову комуну» для безпритульних дітей. З березня 1934 — начальник Зінов’ївського міського відділу ДПУ/НКВС УСРР, з липня 1935 — слухач Центральної школи Головного управління державної безпеки НКВС СРСР. Партійним осередком школи був виключений із ВКП(б) за зв’язки брата Олександра з «антипартійною групою Г.Мясникова». Однак Дзержинський райком ВКП(б) м. Москва не затвердив це рішення й обмежився доганою.
+З червня 1931 — начальник Лубенського районного відділу ДПУ УСРР, із червня 1932 — начальник секретно-політичного відділу Київського обласного відділу ДПУ УСРР, з лютого 1933 — начальник Новоград-Волинського районного відділу ДПУ УСРР, за сумісництвом — начальник особливих відділів 14-ї кавалерійської дивізії та управління начальника робіт по будівництву Новоград-Волинського укріпленого району (комплекс фортифікаційних споруд на східному березі річки Случ). Організував у Новограді-Волинському «зразкову комуну» для безпритульних дітей.
 З листопада 1936 — інспектор при начальникові управління НКВС по Харківській області. У вересні 1937 був звільнений у запас за ст. 38 «в» (неможливість використання в роботі Головного управління державної безпеки НКВС СРСР) Положення про проходження служби керівним складом Головного управління державної безпеки НКВС СРСР. З квітня 1938 — заступник начальника 3-го відділу Біломоро-Балтійського комбінату НКВС СРСР, із квітня 1939 — начальник 3-го відділу Норильського табору НКВС СРСР. У листопаді 1939 Д.М. Медведєв вийшов на пенсію за станом здоров'я і оселився в Підмосков'ї. У лютому 1941 розпочав працювати начальником паливної бази. У червні 1941 року Л.П. Берія, який свого часу звільняв Медведєва, видав наказ про його відновлення в органах держбезпеки і направив до знаменитої "судоплатовської" особливої групи по формуванню партизанських загонів (надалі 4-е Управління НКВС СРСР).
 З вересня 1941 — командир розвідувально-диверсійного загону НКДБ СРСР «Митя», який діяв у Брянській області та Білорусі. 003

@@ Рядок 7: / Рядок 7: @@
 Дмитро Миколайович Медведєв народився в м. Бежиця (нині в складі м. Брянськ, РФ) в сім’ї робітника. Закінчив у 1909 році  два класи початкової школи та у 1917 — гімназію. З листопада 1917 — секретар приймальні Брянської ради робітничих депутатів, діловод відділу нормування праці робітників металевої промисловості Брянська.
 З квітня 1918 — співробітник для доручень при військовому комісарі 3-ї Орловської бригади в складі Червоної армії, воював на Східному та Петроградських фронтах. Член РКП(б) з 1920. Від 1920 — в органах ВУЧК, Державного політичного управління УСРР, НКВС УСРР, НКДБ СРСР.
 З травня 1920 — уповноважений, заступник начальника особливого відділу, член колегії Брянської ЧК, з березня 1921 — начальник Старобільської повітової ЧК, із квітня 1922 — начальник особливого відділу Донецького губернського відділу державного політичного управління (ДПУ) УСРР. Від вересня 1922 — уповноважений, начальник секретного відділу Одеського губернського відділу ДПУ УСРР, з квітня 1926 — уповноважений секретного відділу, з березня 1927 — начальник секретного відділу Дніпропетровського окружного відділу ДПУ УСРР, з лютого 1929 — заступник начальника Херсонського окружного відділу ДПУ УСРР, із січня 1930 — начальник Куп’янського окружного відділу ДПУ УСРР, з травня 1930 — заступник начальника Бердичівського окружного відділу ДПУ УСРР, з липня 1930 — начальник особливого відділу Сталінського оперативного сектору ДПУ УСРР.
 З червня 1931 — начальник Лубенського районного відділу ДПУ УСРР, із червня 1932 — начальник секретно-політичного відділу Київського обласного відділу ДПУ УСРР, з лютого 1933 — начальник Новоград-Волинського районного відділу ДПУ УСРР, за сумісництвом — начальник особливих відділів 14-ї кавалерійської дивізії та управління начальника робіт по будівництву Новоград-Волинського укріпленого району (комплекс фортифікаційних споруд на східному березі річки Случ). Організував у Новограді-Волинському «зразкову комуну» для безпритульних дітей. З березня 1934 — начальник Зінов’ївського міського відділу ДПУ/НКВС УСРР, з липня 1935 — слухач Центральної школи Головного управління державної безпеки НКВС СРСР. Партійним осередком школи був виключений із ВКП(б) за зв’язки брата Олександра з «антипартійною групою Г.Мясникова». Однак Дзержинський райком ВКП(б) м. Москва не затвердив це рішення й обмежився доганою.
 З листопада 1936 — інспектор при начальникові управління НКВС по Харківській області. У вересні 1937 був звільнений у запас за ст. 38 «в» (неможливість використання в роботі Головного управління державної безпеки НКВС СРСР) Положення про проходження служби керівним складом Головного управління державної безпеки НКВС СРСР. З квітня 1938 — заступник начальника 3-го відділу Біломоро-Балтійського комбінату НКВС СРСР, із квітня 1939 — начальник 3-го відділу Норильського табору НКВС СРСР. У листопаді 1939 Д.М. Медведєв вийшов на пенсію за станом здоров'я і оселився в Підмосков'ї. У лютому 1941 розпочав працювати начальником паливної бази. У червні 1941 року Л.П. Берія, який свого часу звільняв Медведєва, видав наказ про його відновлення в органах держбезпеки і направив до знаменитої "судоплатовської" особливої групи по формуванню партизанських загонів (надалі 4-е Управління НКВС СРСР).
@@ Рядок 14: / Рядок 17: @@
 З вересня 1941 — командир розвідувально-диверсійного загону НКДБ СРСР «Митя», який діяв у Брянській області та Білорусі. 003
-З червня 1942 — командир розвідувально-диверсійного загону НКДБ СРСР «Переможці». Одним із головних завдань підрозділу було створення розлогої агентурно-диверсійної мережі на території Волинської, Рівненської областей та на Поділлі, забезпечення діяльності розвідника М.І.Кузнєцова. Попри категоричну заборону командування розгорнув розвідувально-диверсійний загін у партизанському з’єднанні чисельністю понад 800 осіб. З березня 1944 — начальник відділення, заступник начальника відділу 4-го управління НКДБ/ МДБ СРСР. За зразкове виконання завдань командування в тилу ворога Дмитру Миколайовичу Медведєву Указом Президії Верховної Ради СРСР від 5 листопада 1944 присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі "Золота Зірка" (№ 4513).
+З червня 1942 — командир розвідувально-диверсійного загону НКДБ СРСР «Переможці». Одним із головних завдань підрозділу було створення розлогої агентурно-диверсійної мережі на території Волинської, Рівненської областей та на Поділлі, забезпечення діяльності розвідника М.І.Кузнєцова. Попри категоричну заборону командування розгорнув розвідувально-диверсійний загін у партизанському з’єднанні чисельністю понад 800 осіб.
 У листопаді 1946 року звільнений у запас. Автор спогадів «Это было под Ровно» (1948; однойменна п’єса у співавторстві — 1949), «Сильные духом» (1951), «На берегах Южного Буга» (1954).
 Помер у Москві, похований на Новодівочому цвинтарі.
 ==Пам’ять==

Медвєдєв Дмитро Миколайович - Історія редагувань

Wikiuser: /* Пам’ять */

Wikiuser: /* Життя і діяльність */

Wikiuser в 09:49, 13 листопада 2013

Wikiuser: /* Пам’ять */

Wikiuser: /* Web-ресурси */

Wikiuser: /* Життя і діяльність */

Wikiuser: /* Життя і діяльність */

Wikiuser: Створена сторінка: [[Файл:BochkovskyOI.jpg|мини|слева|200px|'''Дмитро Миколайович Медведєв'''

Wikiuser: Створена сторінка: [[Файл:BochkovskyOI.jpg|мини|слева|200px|
'''Дмитро Миколайович Медведєв'''