Wikiuser в 07:59, 12 лютого 2021

2021-02-12T07:59:28Z

Wikiuser: Створена сторінка: Файл:LysenkoOS.jpg|мини|200px|
'''Олексій Сергійович Лисенко'''

2021-02-12T07:58:48Z

Створена сторінка: Файл:LysenkoOS.jpg|мини|200px|'''Олексій Сергійович Лисенко'''<b...

Нова сторінка
[[Файл:LysenkoOS.jpg|мини|200px|'''Олексій Сергійович Лисенко'''Дата народження — 26.10.1992 Місце народження — смт. Петрове, Кіровоградська область Дата смерті — 17.02.2016 Місце смерті — с. Піски, Ясинуватський район, Донецька область Місце поховання — смт Петрове, Кіровоградська область]]
'''Олексій Сергійович Лисенко''' (26 жовтня 1992 р., смт Петрове, Кіровоградська область – 17 лютого 2016 р., с. Піски, Ясинуватський район, Донецька область) – український військовослужбовець, лейтенант Збройних сил України, начальник інженерної служби 20-го окремого мотопіхотного батальйону 93-ї окремої механізованої бригади.

==Життя і діяльність==

Лисенко Олексій Сергійович народився 26 жовтня 1992 року в смт Петрове Кіровоградської області. Олексій навчався у Петрівській гімназії, був душею класу, вірним другом, надійним товаришем, прекрасним організатором, активним учасником класних і шкільних заходів. Гімназію закінчив у 2009 році. Свого часу навчався у Петрівській дитячій музичній школі по класу акордеону. Олексій не любив афішувати свої музичні здібності, хіба що в колі найближчих друзів міг взяти в руки акордеон і пограти, поспівати. До того ж він гарно малював. Спочатку хотів стати архітектором. Але якось батько взяв його з собою на роботу і покатав на тепловозі. Після цього Олексій зацікавився залізничним транспортом і, зрештою, обрав собі професію залізничника. Того ж 2009 року вступив до Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту ім. академіка В. Лазаряна. Був здібним студентом, брав активну участь у студентському житті, художній самодіяльності. Його музичний талант яскраво проявилися в університеті, де він став учасником студентського хору, брав участь у загальнодержавних телевізійних шоу «Битва хорів», «Україна має талант», «Х-фактор».

[[Файл:LysenkoOS2.jpg|200px|]]

В університеті була військова кафедра, тож Олексій отримав звання лейтенанта. У 2014 році закінчив університет, та здобув кваліфікацію магістра з рухомого складу залізниць, отримавши спеціальність інженера залізничного транспорту, влаштувався на роботу до управління залізничного транспорту Північного ГЗК.

Саме з цього підприємства 7-го лютого 2015 року був призваний до лав Збройних сил України, і після кількатижневої підготовки направлений на Схід, в зону бойових дій, де спочатку проходив службу на офіцерській посаді в групі інженерного забезпечення 17-ї танкової бригади, а незадовго до трагічних подій лейтенант Лисенко Олексій Сергійович був призначений начальником інженерної служби 20-го окремого мотопіхотного батальйону 93-ї окремої механізованої бригади. До повноважень інженерної служби було віднесено обладнання фортифікаційних споруд, будівництво загороджувальних ліній, а також розмінування. Саме під час розмінування в районі села Піски, що на Донбасі, група бійців під командуванням молодого офіцера не помітила підступно замасковану міну-розтяжку, встановлену однією з ворожих диверсійно-розвідувальних груп.

Під час виконання бойового завдання 17 лютого 2016 року 23-річний Олексій Сергійович Лисенко підірвався на міні. Уже за кілька днів військовослужбовець мав по ротації повернутися додому. Але обійняти рідних Олексію не судилося.

Життя цього молодого, розумного, перспективного хлопця обірвала війна. Талановита, цілеспрямована, відповідальна, усебічно обдарована особистість він був доброю, щирою людиною, хорошим другом і люблячим сином, любив життя, був справжнім лідером.

Похований в Петровому.

[[Файл:LysenkoOS3.jpg|200px|]]

==Нагороди==

Орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно) – за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі. ( Указ Президента України №132/2016 від 8 квітня 2016).

Медаль «За жертовність і любов до України» Української православної церкви Київського патріархату.

«За мужність і відвагу» – відзнака Кіровоградської області.

«Відзнака командира 20-го окремого мотопіхотного батальйону».

Пам’ятний нагрудний знак «93-я Окрема Гвардійська механізована бригада»

==Пам’ять==

На будівлі Петрівської гімназії встановлено меморіальну дошку на честь колишнього випускника Олексія Лисенка.

[[Файл:LysenkoOS4.jpg|200px|]]
[[Файл:LysenkoOS5.jpg|200px|]]

==Бібліографія==

Андрусенко, С. Воїнам Збройних сил України – добрі слова і глибока повага! / С. Андрусенко // Трудова слава. – 2016. – 10 грудня. – С. 2

Кіфенко, В. Вшанували пам'ять земляка / В. Кіфенко // Трудова слава. – 2019. – 22 лютого. – С. 3

Лисенко Олексій Сергійович // Книга пам’яті військовослужбовців Збройних сил України, які загинули, захищаючи суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України / М-во оборони України, Нац. військово-історичний музей України. – К. : ЛАТ&К
Кн. 2 : Запорізька область, Івано-Франківська область, Київська область, місто Київ, Кіровоградська область, Автономна Республіка Крим, Луганська область, Львіська область / упор., ред. Ярослав Тинченко. – 2017. – с. 278

Ліщенюк, О. Вклоніться матерям [Текст] / О. Ліщенюк // Трудова слава. – 2019. – 6 вересня. – С. 2,5

Ліщенюк, О. З шаною та вдячністю [Текст] / О. Ліщенюк // Трудова слава. – 2019. – 18 жовтня. – С. 1,4

Ліщенюк, Оксана. Невгамовний біль материнського серця / Оксана Ліщенюк // Народне слово. – 2019. – 14 березня. – С. 10 : фото

Ліщенюк, О. Щасливе майбутнє, яке забрала війна... / О. Ліщенюк // Трудова слава. – 2020. – 21 лютого. – С. 5

Мішура, М. 40 днів без Олексія Лисенка / М. Мішура // Трудова слава. – 2016. – 26 березня. – С. 2

Рябоконь, А. Господь забирає кращих / А. Рябоконь // Трудова слава. – 2017. – 22 лютого. – С. 1

Рябоконь, А. Попрощалися з Воїном Світла / А. Рябоконь // Трудова слава. – 2016. – 24 лютого. – С. 1

Рябоконь, А. Це все – про нього / А. Рябоконь // Трудова слава. – 2016. – 26 жовтня. – С. 1,2

Ти назавжди залишишся у нашій пам'яті і в наших серцях! // Трудова слава. – 2016. – 27 лютого. – С. 1

==Web-ресурси==

[http://petrovo.kr-admin.gov.ua/152-vichna-pam-yat-geroyam-petrivskogo-rajonu.html Вічна пам’ять Героям Петрівського району (Петрівська районна державна адміністрація)]

[https://persha.kr.ua/news/life/96785-vony-viddaly-zhyttya-za-ukrayinu-na-kirovogradshhyni-vshanuvaly-pam-yat-dvoh-geroyiv-ato/ Вони віддали життя за Україну: на Кіровоградщині вшанували пам’ять двох героїв АТО (Перша електронна газета)]

[https://persha.kr.ua/article/72098-istoriya-geroya-z-kirovogradshhini-uchasnik-ukrayina-maye-talant-zaginuv-za-kilka-dniv-do-rotatsiyi-foto-video/ Історія героя з Кіровоградщини: учасник «Україна має талант» загинув за кілька днів до ротації (ФОТО, ВІДЕО) (Перша електронна газета)]

[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B8%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%96%D0%B9_%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Лисенко Олексій Сергійович (Вікіпедія. Вільна енциклопедія)]

[http://memorybook.org.ua/15/lysenkooleks.htm Лисенко Олексій Сергійович (Книга пам’яті полеглих за Україну)]

[https://tspetrovo.net/9829/3546-lisenko-oleksij-sergijovich.html Лисенко Олексій Сергійович (Петрівська районна громадсько-інформаційна газета «Трудова слава»)]

[https://persha.kr.ua/article/97672-jomu-malo-vypovnytysya-24-oleksij-lysenko-pidiravsya-na-mini-za-4-dni-do-demobilizatsiyi2/ Сьогодні йому мало виповнитися 24: Олексій Лисенко підірвався на міні за 4 дні до демобілізації (Перша електронна газета)]

Лисенко Олексій Сергійович - Історія редагувань

Wikiuser в 07:59, 12 лютого 2021