http://wiki.library.kr.ua/index.php?action=history&feed=atom&title=%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B0%D1%88_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87Караташ Володимир Михайлович - Історія редагувань2026-10-17T01:54:53ZІсторія редагувань цієї сторінки в вікіMediaWiki 1.35.1http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B0%D1%88_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&diff=2666&oldid=prevWikiuser: Створена сторінка: [[Файл:KaratashVM.jpg|мини|200px|<p style="text-align:center;">'''Володимир Михайлович Караташ'''</p><p style="text-align:left...2018-07-06T14:04:41Z<p>Створена сторінка: [[Файл:KaratashVM.jpg|мини|200px|<p style="text-align:center;">'''Володимир Михайлович Караташ'''</p><p style="text-align:left...</p>
<p><b>Нова сторінка</b></p><div>[[Файл:KaratashVM.jpg|мини|200px|<p style="text-align:center;">'''Володимир Михайлович Караташ'''</p><p style="text-align:left;"><b>народився</b> — 02.03.1926<br /><b>місце народження</b> — с. Роздол, Голованіський район, Кіровоградська область<br /><b>дата смерті</b> — 05.11.2017<br /><b>місце смерті</b> — м. Одеса<br /><b>місце поховання</b> — м. Одеса]]</p><br />
'''Володимир Михайлович Караташ''' (2 березня 1926 р., с. Роздол, Голованіський район, Кіровоградська область – 6 листопада 2017 р., м. Одеса) – український письменник, публіцист, педагог, вояк УПА, політичний в'язень, учасник Кенгірського повстання 1954 року, кавалер ордена «За мужність» ІІІ ступеня, лауреат літературних премій імені Євгена Маланюка та імені Юрія Горліса-Горського, літературно-мистецької премії імені Степана Шеврякова.<br />
<br />
==Життя і діяльність==<br />
<br />
Караташ Володимир Михайлович народився 2 березня 1926 року в селі Роздол Голованіського району Кіровоградської області в родині селянина. Під час Другої світової, сімнадцятирічним, вступив до ОУН. Був стрільцем у сотні «Сталевого», що діяла на території Гайворона, Гайсина, Умані, Благовіщенського, Голованіська. За участь у боротьбі за волю України його разом із батьком було заарештовано й засуджено гестапівцями до розстрілу. Володимир зумів утекти, батька ж німці розстріляли. Згодом Володимир Караташ був заарештований контррозвідкою СМЕРШ. 7 квітня 1945 року особливою нарадою НКВС СРСР засуджений до 8 років ув’язнення у виправно-трудових таборах. Кілька місяців перебував у Горьківській тюрмі № 1, потім був переведений у табір суворого режиму для політв’язнів до Воркути.<br />
<br />
За організацію повстанської групи українських націоналістів в одному із табірних відділень «Рєчлагу» – з метою підготовки збройного повстання – у лютому 1953 року Володимир Караташ був засуджений військовим трибуналом Біломорського військового округу до розстрілу. Вирок довго не приводили у виконання. Володимир Михайлович провів п’ять місяців у камері смертників, а після смерті Сталіна потрапив під амністію: смертна кара була замінена на 25 років ув’язнення у концтаборах суворого режиму та п’ять років позбавлення громадянських прав. Переведений у Казахстан в табір суворого режиму «Степлаг», розташований в селищі Кенгір Карагандинської області. Володимир Караташ був учасником збройного повстання 12 тисяч політв'язнів у травні 1954 року, яке було придушено із застосуванням танків і літаків. Після цього у складі 303 повстанців його етапували на Колиму в табір суворого режиму «Берлаг».<br />
<br />
[[Файл:KaratashVM2.jpg|200px|]]<br />
<br />
В квітні 1956 року Комісія Президії Верховсої Ради СРСР, переглянувши справу Володимира Караташа, звільнила його з ув’язнення зі зняттям судимості. Реабілітований у 1989 році.<br />
<br />
Повернувшись в Україну, у 1958 році вступив на факультет іноземних мов Одеського державного університету. В 1963 році з дипломом учителя англійської мови приїхав у рідний Голованівський район, що на Кіровоградщині. Майже чверть століття працював учителем англійської мови у Побузькому. Разом з дружиною Ганною Лук'янівною (дівоче прізвище Людкевич, також політв'язнем – познайомилися в радянських таборах) виростили двох дітей — сина і дочку.<br />
<br />
Володимир Караташ більше відомий як автор трьох книг-споминів „Обережно: гранати”, „Прометеї Заполяр’я” та „На барикадах Кенгіра”, але писав також статті, оповідання.<br />
<br />
Володимир Михайлович вів активне політичне життя. Був членом Кіровоградського обласного Товариства політичних в'язнів і репресованих, Всеукраїнського політичного об’єднання “Державна самостійність України” та історичного клубу “Холодний Яр”.<br />
<br />
[[Файл:KaratashVM3.jpg|200px|]]<br />
[[Файл:KaratashVM4.jpg|200px|]]<br />
<br />
Незважаючи на свій вік, ветеран був активним учасником Революції Гідності, а після початку війни на сході країни збирав кошти на потреби бійців АТО.<br />
<br />
[[Файл:KaratashVM5.jpg|200px|]]<br />
[[Файл:KaratashVM6.jpg|200px|]]<br />
<br />
Помер Володимир Караташ 5 листопада 2017 року, похований на цвинтарі в Суворовському районі Одеси. В. М. Караташа посмертно прийняли до Національної спілки журналістів України.<br />
<br />
==Нагороди==<br />
<br />
Орден «За мужність» ІІІ ст. (20 серпня 2007) – за значний особистий внесок у соціально-економічний, культурний розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення та з нагоди 16-ї річниці Незалежності України<br />
<br />
Ювілейна медаль «20 років незалежності України» (27 січня 2012) – за вагомі особисті заслуги у державотворчій, соціально-економічній, культурно-освітній діяльності, сумлінне і бездоганне служіння Українському народові та з нагоди Дня Соборності та Свободи України<br />
<br />
Ювілейна медаль «25 років незалежності України» (19 серпня 2016) – за значні особисті заслуги у становленні незалежної України, утвердженні її суверенітету та зміцненні міжнародного авторитету, вагомий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, культурно-освітній розвиток, активну громадсько-політичну діяльність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народу<br />
<br />
Літературна премія імені Степана Шеврякова – за цикл оповідань на теми національно-визвольних змагань (2003)<br />
<br />
Літературна премія імені Євгена Маланюка у номінації «Література та публіцистика» – за книгу споминів «На барикадах Кенгіра» (2008)<br />
<br />
Літературна премія ім. Юрія Горліса-Горського – за книжну споминів “На барикадах Кенгіра” ( 2016)<br />
<br />
==Бібліографія==<br />
<br />
Караташ, Володимир. На барикадах Кенгіра [] / Володимир Караташ. – Тернопіль : СорокА, 2008. – 291,[1] с.<br />
<br />
Караташ, Володимир Михайлович. На барикадах Кенгіра / Володимир Караташ. – Вид. 2-ге, доопрац. й перероб. – К. : Український пріоритет, 2014. – 221,[2] с. : портр., фото<br />
<br />
Караташ, Володимир. Прометеї Заполяр’я / Володимир Караташ, Петро Тракслер. – Ужгород : [б. в.], 2001. – 121,[2] с. : портр., фото<br />
<br />
Із листа Володимира Караташа до Президента України Петра Порошенка : Декомунізація // Слово "Просвіти". – 2015. – 28 травня. – 3 червня. – С. 3<br />
Володимир Караташ у листі до П.Порошенка обгрунтовує власну пропозицію назвати наше місто на честь Івана Богуна – Богун.<br />
<br />
Із листа голові Кіровоградської ОДА від В. Караташа / В. Караташ // Нова газета. – 2014. – 24 квітня. – С. 19<br />
<br />
Караташ, Володимир. Буреполом: оповідання/ Караташ В. // Там де Ятрань. – 2003. – № 18-23<br />
<br />
Караташ, Володимир. Ленін & Сталін : оповідання / Караташ В. // Ятрань. – 2005. – № 5. – С. 37-41<br />
<br />
Караташ, Володимир. Нам сьогодні потрібні Богуни! / В. Караташ // Нова газета. – 2015. – 30 квітня. – С. 11<br />
<br />
Караташ, Володимир. Сміливці ОУН-УПА боролися і в концтаборах / Володимир Караташ // Слово Просвіти. – 2005. – № 19. – С. 4<br />
<br />
Караташ, Володимир. Спогад про вчительку / В. Караташ // Нова газета. – 2014. – 19 червня. – С. 17<br />
Спогади автора про своє дитинство.<br />
<br />
==Література про життя і діяльність==<br />
<br />
Білоскурська Г. Кенгірські спогади нашого земляка / Г. Білоскурська // Вісник Голованівщини. – 2009. – 7 лютого. – С. 1<br />
Повідомлення про присвоєння звання лауреата Караташу В., якого було висунуто на здобуття премії Є.Маланюка колективами бібліотек Побузького.<br />
<br />
Висунуто претендентів на здобуття премії імені Є.Маланюка // Народне слово. – 2008. – 20 листопада. – С. 2<br />
<br />
Відзначено державними нагородами // Народне слово. – 2007. – 28 серпня. – С. 1<br />
З нагоди 16-ї річниці незалежності України Указом Президента України за значний особистий внесок у соціально-економічний, культурний розвиток держави нагороджено видатних громадян Кіровоградщини.<br />
<br />
Він любив Україну й волю // Наше місто. – 2017. – 9 листопада. – С. 2<br />
<br />
Волович, Олексій. Він служить нам прикладом, як маємо боронити сьогодні Україну / Олексій Волович // З перших уст. – 2016. – 10 березня. – С. 5, 11: фото<br />
Про нашого земляка, відомого борця за незалежність України Володимира Караташа, розповідає політичний аналітик Олексій Волович.<br />
<br />
Володимир Караташ приєднався до когорти українських небесних лицарів // Нова газета. – 2017. – 9 листопада. – С. 1 : фото.кол.<br />
<br />
Володимир Михайлович Караташ // Лауреати обласної літературної премії ім. Є. Ф. Маланюка. – Кіровоград : Кіровоградська обласна рада : КОД, 2014. – С.61-62<br />
<br />
Додалося до гурту маланюківців // Кіровоградська правда. – 2009. – 6 лютого. – С. 1<br />
В обласній дитячій бібліотеці ім. А.Гайдара відбулося вручення дипломів обласної літературної премії ім. Є.Маланюка за 2008 рік.<br />
<br />
Із когорти мужніх та непохитних : На здобуття обласної літературної премії ім. Євгена Маланюка // Народне слово. – 2008. – 27 листопада. – С. 3<br />
У Побузькій міській бібліотеці для дорослих було проведено презентацію книги В.Караташа "На барикадах Кенгіра", яка висунута на здобуття обласної літературної премії імені Маланюка.<br />
<br />
Клименко, Ольга. На героїчних барикадах життя: "Де б ти не був, будуй навколо себе Україну" : Пам'яті Володимира Михайловича Караташа / Ольга Клименко // Голос України. – 2017. – 16 грудня. – С. 12 : фото<br />
<br />
Коваль, Роман. Володимира Караташа 8 разів вітали стоячи / Роман Коваль // Українське слово. – 2017. – № 46 (15–21 листопада). – С. 4 : фото<br />
Стаття про учасника руху ОУН, бійця УПА Володимира Караташа.<br />
<br />
Ковтюх С. Володимир Караташ. Де б він не був – будував навколо себе Україну / С. Ковтюх // Нова газета. – 2015. – 5 березня. -– С. 1, 11 : фото<br />
Автор статті розповідає про долю нашого земляка Володимира Михайловича Караташа – незламного патріота, воїна ОУН-УПА із сотні Сталевого, що діяла також і на території Кіровоградщини.<br />
<br />
Кудінов В. Книга, що вражає незламністю духу / В. Кудінов // Народне слово. – 2008. – 22 липня. – С. 3<br />
Про вихід у світ книги спогадів про роки боротьби із фашистськими окупантами та енкаведистськими карателями у сталінських концтаборах жителя селища Побузького Голованівського району Володимира Караташа.<br />
<br />
Кудінов В. Прометей імперії ГУЛАГ : 24 листопада – День пам’яті жертв голодомору і політичних репресій / Кудінов В. // Народне слово. – 2001. – 24 листопада. – С. 1, 2<br />
<br />
Кудінов В. Прометей імперії ГУЛАГ / Кудінов В. // Новий Погляд. – 2005. – 1 липня. – С. 13<br />
<br />
Лісниченко Ю. "Степові орли" високого літературного лету / Ю. Лісниченко // Вечірня газета. – 2009. – 13 лютого. – С. 1<br />
<br />
Макей Л. Премія Євгена Маланюка – достойним! / Л. Макей // Народне слово. – 2009. – 5 лютого. – С. 1, 2<br />
Про урочисту церемонію вручення обласної літературної премії імені Євгена Маланюка лауреатам 2008 року в обласній бібліотеці для дітей імені Гайдара.<br />
<br />
Нічишина, Наталія. Кропивничани зустрілися з учасником Кенгірського повстання / Наталія Нічишина // Первая городская газета. – 2017. – 31 августа. – С. 2 : фот.<br />
На честь Дня Незалежності у Кропивницькому відбулася зустріч з учасником Кенгірського повстання 1954 року, автором книги "На барикадах Кенгіру" Володимиром Михайловичем Караташем. У рамках заходу кропивничани мали змогу поставити письменникові питання та придбати його книгу. Виручені кошти підуть на друге її видання.<br />
<br />
Орел С. Він був не одинокий : легендарний воїн ОУН-УПА після смерті отримав журналістське посвідчення / С. Орел // Наше місто. –2018. – 15 березня. – С. 4 : фото<br />
Володимира Караташа посмертно прийняли до Національної спілки журналістів України.<br />
<br />
Орел, Світлана. Кенгір: прелюдія свободи? / Світлана Орел // Слово "Просвіти". –2014. – 29 травня – 4 червня. – С. 11 : фото<br />
У статті йдеться про спогади учасника Кенгірського повстання Володимира Караташа, автора книги "На барикадах Кенгіра". Ця книга стала лауреатом обласної літературної премії імені Євгена Маланюка у номінації "Публіцистика". Друге видання цієї книги здійснило видавництво "Укранський пріоритет", директор якого Володимир Шовкошитний презентував видання широкій аудиторії в Кіровоградській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Д. І. Чижевського.<br />
<br />
Орел С. Найвільніші люди в СРСР / С. Орел // Наше місто. – 2014. – 22 травня. – С. 3, 14<br />
Розповідь про колишнього політв’язня, вчителя-пенсіонера, автора книги "На барикадах Кенгіра" Володимира Михайловича Караташа.<br />
<br />
Орел С. Фільм, де українці перемагають : Червоний – культовий герой для наступних поколінь / С. Орел // Наше місто. – 2017. – 23 серпня. – С. 1-2 : фото.кол.<br />
<br />
Оунівська відданість // 101-й округ. – 2013. – № 5 (березень). – С. 1, 3 : фото<br />
Інтерв'ю з Володимиром Караташом.<br />
<br />
Поліщук, Володимир. Сумна звістка вразила наші серця... / В. Поліщук // Нова газета. – 2017. – 9 листопада. – С. 10 : фото<br />
Помер легендарний Володимир Караташ – наш земляк, незламний борець за Свободу і Незалежність України, активний учасник національно-визвольної боротьби, політв’язень комуністичних таборів.<br />
<br />
Про підсумки літературного конкурсу імені С.Шеврякова // Там, де Ятрань.. – 2003. – 30 травня. – С. 4<br />
<br />
Прометей заполярних Гулагів : Слово пам'яті // Народне слово. – 2017. – 16 листопада. – С. 6 : фото<br />
Стаття про учасника руху ОУН у 40-і рр. на Кіровоградщині.<br />
<br />
Славному українцеві – 90 // З перших уст. – 2016. – 3 березня. – С. 3 : фот.<br />
Історія життя і діяльності нашого земляка, воїна Української повстанської армії із сотні Сталевого, що діяла на території Гайворона-Умані-Гайсина-Голованівська, Володимира Караташа. Він, 90-річний, і сьогодні в строю: кавалер ордена "За мужність" III ступеня, автор трьох книг споминів, лауреат літературної премії імені Євгена Маланюка.<br />
<br />
Тільнова І. Вічна слава Герою України / І. Тільнова // Нова газета. – 2017. – 9 листопада. – С. 2 : фото.кол.<br />
Стаття присвячена пам’яті Володимира Михайловича Караташа – нашого земляка, людини-легенди, який 5 листопада 2017 року скінчив свій земний шлях.<br />
<br />
Тільнова І. Володимир Караташ : "Моє діло - подавати патрони!" / І. Тільнова // Нова газета. – 2014. – 22 травня. – С. 18 : фото<br />
Інтерв'ю з Володимиром Михайловичем Караташем - колишнім в'язнем ГУЛАГу, учасником легендарного Кенгірського повстання, Майдану 2004-го року та Революції Гідності, який нині проживає у Побузькому. 14-го травня у Кіровограді відбулася презентація другого видання його спогадів "На барикадах Кенгіра".<br />
<br />
Тільнова І. Учасник повстання в концтаборі ГУЛАГу Володимир Караташ : Фільм "Червоний" - це дуже потрібна сучасному українцю стрічка / І. Тільнова // Нова газета. – 2017. – 31 серпня. – С. 1, 10 : фото.кол.<br />
24 серпня у Кропивницькому відбулася зустріч із Людиною-легендою –учасником найбільшого в історії сталінських концтаборів повстання, колишнім політв’язнем Володимиром Караташем. До нашого міста пан Володимир приїхав на запрошення редакції "Нової газети", щоб переглянути стрічку "Червоний", яка вперше в українському кіноматографі торкнулася теми українців у таборах ГУЛАГу.<br />
<br />
Тільнова, Інна. "Я побачив українців, які борються до останнього набою" / Інна Тільнова // День. – 2017. – № 156 (6 вересня). – С. 9 : фото<br />
Учасник Кенгірського повстання Володимир Караташ – про просвітницьку роль фільму "Червоний".<br />
<br />
Ткаченко, Сергій. "Ми боронили свою землю" : Розповідає ветеран УПА Володимир Караташ / Сергій Ткаченко // Літературна Україна. – 2004. – 10 червня. – С. 3 : портр<br />
<br />
Ткаченко, Сергій. Реальність життя і вигадки Голівуду // Сергій Ткаченко. Пророки степу & апостоли лісу . – К. : УАІД "Рада", 2012.– С.123-128<br />
<br />
Учасника Кенгірського повстання, в’язня ГУЛАГу Володимира Караташа посмертно прийняли до лав Національної спілки журналістів // Нова газета. – 2018. – 1 березня. – С. 10 : фото<br />
В обласній бібліотеці для юнацтва імені Євгена Маланюка відбувся захід пам’яті Володимира Михайловича Караташа, який відійшов у вічність у листопаді 2017 року<br />
<br />
==Web-ресурси==<br />
<br />
[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B0%D1%88_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Караташ Володимир Михайлович]<br />
<br />
[https://glavcom.ua/odesa/photo/pomer-volodimir-karatash-ostanniy-zhitel-odesi-yakiy-voyuvav-v-upa-449579.html Помер Володимир Караташ - останній житель Одеси, який воював в УПА]<br />
<br />
[https://day.kyiv.ua/uk/article/cuspilstvo/volodimir-karatash-probudzhuietsya-nasha-prispana-naciya Тільнова Інна. Володимир Караташ: «Пробуджується наша приспана нація»]<br />
<br />
[http://persha.kr.ua/theme/147600-zupynylosya-sertse-uchasnyka-povstannya-v-kontstabori-gulagu-z-kirovogradshhyny-pam-yati-volodymyra-karatasha/ Зупинилося серце учасника повстання в концтаборі ГУЛАГу з Кіровоградщини: пам’яті Володимира Караташа]<br />
<br />
[http://novagazeta.kr.ua/index.php/podii/socium/487-volodymyr-karatash-de-b-vin-ne-buv-buduvav-navkolo-sebe-ukrainu Ковтюх Світлана. Де б він не був – будував навколо себе Україну]<br />
<br />
[http://rk.kr.ua/volodimir-karatash-toi-hto-ljubit-volju Орел Світлана. Володимир Караташ - той, хто любив волю]</div>Wikiuser