http://wiki.library.kr.ua/index.php?action=history&feed=atom&title=%D0%92%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%9A%D1%96%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87Вороний Микола Кіндратович - Історія редагувань2026-10-17T01:56:34ZІсторія редагувань цієї сторінки в вікіMediaWiki 1.35.1http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%92%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%9A%D1%96%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&diff=2228&oldid=prevWikiuser: Створена сторінка: [[Файл:VoronyiMK.jpg|мини|слева|200px|<p style="text-align:center;">'''Микола Кіндратович Вороний'''</p><p style="text-alig...2017-04-20T12:07:32Z<p>Створена сторінка: [[Файл:VoronyiMK.jpg|мини|слева|200px|<p style="text-align:center;">'''Микола Кіндратович Вороний'''</p><p style="text-alig...</p>
<p><b>Нова сторінка</b></p><div>[[Файл:VoronyiMK.jpg|мини|слева|200px|<p style="text-align:center;">'''Микола Кіндратович Вороний'''</p><p style="text-align:left;"><b>народився</b> — 06.12.1871<br /><b>місце народження</b> — Катеринославська губернія (тепер Дніпропетровська область)<br /><b>дата смерті</b> — 07.06.1938<br /><b>місце смерті</b> — м. Кірове (тепер м. Кіровоград)]]</p><br />
'''Микола Кіндратович Вороний''' (6 грудня 1871, Катеринославська губернія (тепер Дніпропетровська область ) - 7 червня 1938, м. Кірове (тепер м. Кіровоград) – український письменник, перекладач, поет, режисер, актор, громадсько-політичний діяч, театрознавець.<br />
<br />
==Життя і діяльність==<br />
<br />
<p style="text-align:right;"><b>Смерть за ідею – доля почесна.<br /><br />
Вацлав Свєнціцький. „Варшав’янка”<br /><br />
(переклад Миколи Вороного)</b></p><br />
<br />
Микола Кіндратович Вороний народився 6 грудня (24 листопада) 1871 року на Катеринославщині (тепер Дніпропетровська область). Його батько походив з кріпаків, сам був ремісником. Мати ж вела родовід від ректора Києво-Могилянської академії П. Колачинського. Коли хлопцеві було півроку, родина переїхала до Харкова. Спочатку Микола навчався в Харківському, а потім у Ростовському реальному училищі. Ще гімназистом почав писати вірші (у 1893 році він надрукував перший вірш «Не журись, дівчино»), захопився творчістю Т. Шевченка, театром М. Кропивницького, політичною літературою. Через це потрапив у поле зору поліції з подальшими обшуками і арештами. Був виключений з училища за зв'язки з народниками, читання і поширення забороненої літератури. М. Вороному заборонили вступати до університету, проживати в Петербурзі та університетських містах.<br />
<br />
Вороний разом з драгомановцем С. Єрастовим організували у Ростові-на-Дону «Українську громаду». У Харкові М. Вороний перебував під впливом таємного «Братства тарасівців», мав намір виїхати до Болгарії і вступити до Софійського університету, куди вабила його постать улюбленця революційної молоді М. Драгоманова. Але в день його приїзду до Львова надійшла телеграма, що М. Драгоманов помер.<br />
<br />
У 1895 році Микола Вороний виїхав за кордон і навчався спочатку у Віденському, а потім у Львівському університетах на філософському факультеті.<br />
<br />
Великий вплив на формування світогляду, літературно-естетичних поглядів молодого поета справив Іван Франко, з яким він зблизився у Львові. <br />
<br />
[[Файл:VoronyiMK2.jpg|200px|]]<br />
<br />
Микола Вороний працював бібліотекарем і коректором Наукового товариства ім. Т. Шевченка, режисером українського театру товариства «Руська бесіда», в редакції журналу «Життє і слово», де вів рубрику «Вісті з Росії». Допомагав І. Франкові у виданні газети «Громадський голос» і «Радикал», деякий час був неофіційним редактором журналу «Зоря».<br />
<br />
З 1897 року Микола Вороний був актором театральних труп М. Кропивницького, П. Саксаганського, О. Васильєва та інших. У 1901 році Вороний залишив сцену, служив в установах Єкатеринодара, Харкова, Одеси, Чернігова. У «Літературно-науковому віснику» він опублікував відкритий лист програмного характеру, де закликав письменників до участі в альманасі, який змістом і формою міг би хоч трохи наблизитись до нових течій і напрямів сучасних літератур.<br />
<br />
У 1910 р. Вороний оселився в Києві, працював у театрі М. Садовського, викладав у театральній школі. Протягом 1911-1917 pp. видав збірки поезій «Ліричні поезії» (1911), «В сяйві мрій» (1913), «Євшан-зілля» (1917).<br />
<br />
Восени 1917 року став директором і режисером «Національного театру», який відкрив своєю постановкою «Пригвожденних» В.Винниченка.<br />
<br />
У революційні часи М. Вороний стає одним із засновників Української Центральної Ради.<br />
<br />
Після загибелі УНР (Української Народної Республіки) М. Вороний не сприйняв радянської дійсності та, змучений голодом і виснажений хворобами, поет у 1920 році емігрував до Варшави. Жив у Варшаві, працював старшим аташе з правами радника при УНРівському уряді (для зв'язку з культурними колами Польщі). Здружився з польськими письменниками Ю. Тувімом і Л. Стаффом.<br />
<br />
У 1921 році Вороний у Варшаві видав збірку «За Україну!». Невдовзі він переїхав до Львова, де викладав у консерваторії та в організованій ним українській драматичній школі при Музичному інституті імені М. Лисенка та деякий час був директором цієї школи. В цей час видав театрознавчі книги «Режисер», «Драматична примадонна», мистецтвознавчу – «Пензлем і пером».<br />
<br />
У 1926 р. Вороний повернувся в Україну, займався педагогічною і театрознавчою діяльністю. Микола Кіндратович працював викладачем на кафедрі художнього читання Харківського музично-драматичного інституту. В тодішній пресі творчість поета розглядалася в основному у вульгарно-соціологічному трактуванні, йому закидали «модернізм» і «буржуазність».<br />
<br />
Пізніше, в цьому ж році, переїхав до Києва, працював у Всеукраїнському фотокіноуправлінні (ВУФКУ), в Укртеатрокіновидаві, писав статті, кіносценарії, перекладав лібретто.<br />
А далі починаються політичні переслідування поета.<br />
<br />
28 березня 1934 року уповноважений секретно-політичного відділу ДПУ УРСР Акимов (Егідес) виніс постанову про початок попереднього слідства у справі М. К. Вороного, якому інкримінувалася контрреволюційна діяльність. Того ж дня в ДПУ на Вороного було заповнено анкету звинуваченого у шпигунстві на користь Польщі, допитали його, а також як свідків Любомира Дмитерка, Аркадія Добровольського, Івана Ле, Петра Колесника – всі вони поцінували творчість поета як «буржуазно-естетську і націоналістичну», а його самого назвали «трубадуром націоналістичної контрреволюції», їхні «свідчення» фігурують в обвинувальному висновку.<br />
<br />
Миколи Вороний під час допиту рішуче заперечував висунуті проти нього обвинувачення в приналежності до контрреволюційного підпілля. З нього того ж дня, 28 березня, взяли підписку про невиїзд. Цього разу поет уникнув тюремної камери ДПУ.<br />
<br />
[[Файл:VoronyiMK3.jpg|200px|]]<br />
<br />
31 березня 1934 року особлива нарада колегії ДПУ УРСР ухвалила: «Вороного Миколу Кіндратовича ув'язнити у виправний трудовий табір строком на три роки, рахуючи строк з 28 березня 1934 року, з заміною засланням у Казахстан на той же строк, на місце заслання направити одиночним порядком».<br />
<br />
Не маючи надії на повну свободу, хворий поет прохав керівництво ДПУ УРСР визначити місце заслання десь ближче – Воронеж, Сталінград, навіть Свердловськ чи Кавказ. Судова трійка при колегії ДПУ УРСР 9 червня 1934 року несподівано зглянулася й замінила йому трирічне заслання в Казахстан висилкою на той же строк – із забороною проживати в Україні, БРСР, Московській та Ленінградській областях. М. Вороний змушений був жити у Воронежі, пізніше у Бежиці.<br />
<br />
Влітку 1937 року він з'явився в с. Глиняне Піщанобрідського району на Кіровоградщині (тоді Одеської області), а восени переїхав до міста Новоукраїнки. Тут почав працювати коректором у районній газеті, але невдовзі його було звільнено.<br />
<br />
Останній акт трагедії М. Вороного зафіксовано в архівній слідчій справі №3945. Ця справа Одеського УНКВС була групова («Дело №66162 по обвинению Павлюченко Логвина Ананьевича й др. (всего 13 чел.). Начато 14 апреля 1938 г.»). Того ж дня арештували і Миколу Вороного. Як і всіх його посправників (12 селян Глиняного та інших сіл) – «за участь у контрреволюційній військово-повстанській організації». Обвинувачення членам групи були вигадані й неконкретні.<br />
<br />
Про М. К. Вороного у постанові слідчого сказано: «В 1934 р. був засуджений колегією ОДПУ за контрреволюційну діяльність. Завербований відомим націоналістом Шимановичем (установлюється). Завербував Гулика, компрометував заходи партії та уряду».<br />
<br />
29 квітня 1938 року особлива трійка при УНКВС Одеської області розглянула справу 13-ти і всім винесла вирок «розстріляти».<br />
<br />
Як свідчить виписка із акта, вирок стосовно всіх, у тому числі й М. Вороного, було виконано 7 червня 1938 року о 24.00.<br />
<br />
Посилаючись на численні дослідження істориків-краєзнавців і літературознавців, ймовірно поета розстріляли на околиці м. Кірового (тепер – Кропивницький), де його утримували у в’язниці. І до сьогодні залишається невідомим місце поховання Миколи Вороного. Будь-яких відомостей про захоронення чи переміщення в інше місто тіла розстріляного М. К. Вороного поки що не знайдено.<br />
Творчість Миколи Вороного довгі роки була заборонена, ім’я – призабуте.<br />
<br />
Про реабілітацію поета клопоталася президія правління Спілки письменників України.<br />
<br />
Президія Кіровоградського обласного суду 10 листопада 1957 року постанову трійки УНКВС по Одеській області від 29 квітня 1938 року стосовно М. Вороного (та інших 12 осіб) скасувала, а справу на них припинила.<br />
<br />
За часів культу особи і застою згадувати ім’я М. Вороного можна було лише з ярликами «націоналіст», «декадент», «співець абстрактної краси», а то й «білоемігрант-антирадянщик». Лише в другій половині 80-х років минулого століття його добре ім’я і творчий доробок нарешті остаточно повертаються українській літературі, а відтак – і українському народові.<br />
<br />
Вирок особливої наради колегії ДПУ УРСР від 31 березня 1934 року щодо М. Вороного скасовано висновком прокурора Київської області від 14 листопада 1989 року (на підставі ст. І Указу Президії Верховної Ради СРСР від 16 січня 1989 року «Про додаткові заходи по відновленню справедливості стосовно жертв репресій, що мали місце в період З0-40-х і початку 50-х років»).<br />
Окрім власних поетичних збірок, перу М. Вороного належить низка перекладів із світової поезії, зокрема «Інтернаціоналу», «Марсельєзи», «Варшав'янки», творів Данте, Словацького, Пушкіна, Гумильова, Верлена, Метерлінка та ін.<br />
<br />
Архів Вороного зберігається в Інституті літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України.<br />
<br />
==Пам’ять==<br />
<br />
19 березня 2004 року на фасаді приміщення Новоукраїнської районної бібліотеки для дорослих відкрито меморіальну дошку М. К. Вороного.<br />
<br />
==Бібліографія==<br />
<br />
Босько В. М. Історичний календар Кіровоградщини на 2011 рік. Люди. Події. Факти. – Кіровоград: Цент.-Укр. вид-во, 2010. – С. 220.<br />
<br />
Гаврилко М. Двічі реабілітований : Останні дні Миколи Вороного / М.Гаврилко // Літературна Україна. – 1999. – 8 квітня. – С. 8<br />
<br />
Гвоздецький В. Останні дні Миколи Вороного / Гвоздецький В., Нагорний О. // Народне слово. – 1997. – 6 грудня. – С. 3.<br />
<br />
Клівцова І. Розстріляний талант Миколи Вороного : До 70-річчя М.Вороного / І. Клівцова // Знам'янські вісті. – 2008. – 7 червня. – С. 4<br />
.<br />
Куценко Л. В. Другий вирок Миколи Вороного / Л. В. Куценко // Україна. – 1991. – № 3. – С. 36-37.<br />
<br />
Куценко Л. В. Заповнені сторінки / Л. В. Куценко // Кіровоградська правда. – 1990. – 13 травня.<br />
<br />
Куценко Л. В. Уточнюємо життєпис поета / Л. В. Куценко // Радянське село. – 1990. – 12 травня.<br />
<br />
Куценко Л. Хай зашумить на хуторі «Надія» явір Миколи Вороного / Л. Куценко // Народне слово. – 2004. – 23 вересня. – С. 4.<br />
<br />
Матівос Ю. Ніхто не хотів помирати, або репресований Єлисавет-Зінов’євськ-Кірове-Кіровоград / Ю. Матівос // Наше місто. - 2015. - 15 січня. - С. 4 : фото.<br />
<br />
Мельник В. Із тіні у пам`ять / В. Мельник // Сільське життя (Добровеличківський р-н). – 2008. – 30 жовтня. – С. 1.<br />
<br />
Микола Вороний: Остання трагічна сторінка : За матеріалами Інтернету // Новоукраїнські новини. – 2006. – 12 серпня. – С. 6 ; Новоукраїнські новини. – 2006. – 19 серпня. – С. 5.<br />
<br />
Орел С. Микола Вороний: остання трагічна сторінка / С. Орел // Народне слово. – 2006. – 3 червня. – С. 2.<br />
<br />
Поповкіна А. Цілісність України – незламна / Анна Поповкіна // Новоукраїнські новини. – 2015. – 31 січня. – С. 1-2 : фото.<br />
<br />
Ройбул Л. І. Плекаймо мову / Л. І. Ройбул // Новоукраїнські новини. – 2010. – 10 квітня. – С.6. <br />
<br />
Рудь Я. Палкий патріот, відданий син України / Я. Рудь // Новоукраїнські новини. – 2008. – 1 листопада. – С.2 : фото<br />
<br />
Шевченко С. Де могила Вороного? : 7 червня 1938 року відомого поета розстріляли на території фортеці, але увічнять там російського полководця М.Кутузова / С. Шевченко // Народне слово. – 2009. – 11 червня. – С. 1, 10.<br />
<br />
Шевченко С. Єдиний сенс життя – любов / С. Шевченко // Народне слово. – 2007. – 19 квітня. – С. 3.<br />
<br />
Шевченко С. Цетральноукраїнці у Центральній Раді / С. Шевченко // Народне слово. – 2007. – 20 березня. – С. 3.<br />
<br />
Шепель Ф. «В Єлисаветграді був, в Олександрії був, у Чорному лісі був… » : Наш край у листуванні Дмитра Яворницького / Федір Шепель // Народне слово. – 2014. – 3 квітня. – С. 8 : фото.<br />
<br />
==Web-ресурси==<br />
<br />
[http://ukrclassic.com.ua/katalog/v/voronij-mikola/1157-mikola-voronij-biografiya Микола Вороний – Біографія]<br />
<br />
[http://ukrlit.org/voronyi_mykola_kindratovych Вороний Микола Кіндратович – Біографія]<br />
<br />
[http://dovidka.biz.ua/mikola-voroniy-biografiya-korotko/ Микола Вороний біографія коротко]<br />
<br />
[http://www.ukrlit.vn.ua/biography/voroniy1.html Микола Вороний – Біографія – Письменник – Автор]<br />
<br />
[http://www.ukrlit.vn.ua/biography/voroniy.html Вороний Микола Кіндратович – Арлекін, Віщий Олег, Homo, Sirius, Кіндратович, Микольчик]<br />
<br />
[http://ukrlit.org/voronyi_mykola_kindratovych/tvory Вороний Микола Кіндратович – Твори – за абеткою – за жанрами]</div>Wikiuser