Перегляд вихідного коду сторінки Саржевський Василь Михайлович

[[Файл:SarzhevskyiVM.jpg|мини|200px|<p style="text-align:center;">'''Василь Михайлович Саржевський'''</p><p style="text-align:left;"><b>Дата народження</b> — 14.09.1916<br /><b>Місце народження</b> — с.&nbsp;Сентове, Олександрійський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія (нині с. Родниківка, Олександрівська селищна громада, Кропивницький район, Кіровоградська область, Україна)<br /><b>Дата смерті</b> — 15.02.1992<br /><b>Місце смерті</b> — м.&nbsp;Кіровоград (нині м. Кропивницький), Кіровоградська область, Україна<br /><b>Місце поховання</b> — м.&nbsp;Кропивницький, Далекосхідне кладовище]]</p>
'''Василь Михайлович Саржевський''' (14 вересня 1916, с. Сентове, Олександрійський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія (нині с. Родниківка, Олександрівська селищна громада, Кропивницький район, Кіровоградська область, Україна) – 15 лютого 1992, м. Кіровоград (нині м. Кропивницький), Кіровоградська область, Україна – український журналіст, учасник Другої світової війни.

==Життя і діяльність==

Саржевський Василь Михайлович народився 1916 року в селі Сентове (нині Родниківка) в селянській родині на Кіровоградщині. У рідному селі 1934 року він закінчив семирічку. У 1934-1937 роках Василь Саржевський навчався в Харківському комуністичному газетному технікумі ім. М. Островського разом з майбутніми українськими письменниками Олесем Гончаром та Василем Бережним. З 1935 року В. Саржевський друкувався на шпальтах харківських газет. По завершенні навчання у 1937 році Саржевський за розподілом працював на посаді секретаря в одній із районних газет на Кіровоградщині. Під час проходження строкової військової служби на Далекому Сході (1938-1940 рр.) був кореспондентом, начальником служби розповсюдження преси редакції 132-ої дивізійної газети «На защите Родины». Після демобілізації Василь Михайлович працював у редакції кіровоградської районної газети «Сталінським шляхом», де познайомився з Петром Лахманом – талановитим журналістом і поетом, першим головою обласного літоб’єднання.

Василь Саржевський – учасник Другої світової війни, працював кореспондентом фронтових газет, тривалий час був завідувачем відділу газети «В бой за Родину» 99-ої Житомирської орденів Червоного Прапора і Суворова стрілецької дивізії, яка вела тривалі бої під Житомиром, Львовом, а також на території Румунії, Угорщини, Австрії, Чехословаччини.

На початку п’ятдесятих років Василь Саржевський впродовж кількох років працював у Берліні на посаді літературного працівника редакції газети 7-ої гвардійської танкової дивізії третьої механізованої армії, пізніше – випусковим редакції газети групи радянських окупаційних військ у Німеччині «Советская армия». На батьківщину Василь Михайлович повернувся у 1957 році у званні гвардії старшого лейтенанта, маючи численні нагороди – два ордени Червоної Зірки, Орден Вітчизняної війни ІІ ступеня, 15 медалей. Він продовжив трудову діяльність в редакції районної газети «Шлях Ілліча», де працював до війни, на посадах відповідального секретаря та заступника редактора газети. З 1962 року Василь Саржевський – член Спілки журналістів СРСР.

Тривалий час Василь Михайлович опікувався питаннями розвитку книговидавничої справи як старший редактор по Кіровоградській області Черкаського книжково-газетного видавництва та Дніпропетровського книжкового видавництва «Промінь», згодом як редактор газетно-видавничого відділу Кіровоградського обласного управління з преси та інструктор з реклами й пропаганди видань обласного агентства «Союздрук».

У 1976-1979 роках В.М. Саржевський – заступник голови Кіровоградського обласного відділення Всесоюзного товариства філателістів. Він був безпосереднім організатором проведення численних обласних тематичних філателістичних виставок, неодноразовим учасником, переможцем і лауреатом республіканських та всесоюзних філателістичних виставок у Москві, Ленінграді, Красноярську. Василь Михайлович брав участь у створенні обласної Книги Пам’яті. До кінця життя Саржевський сумлінно виконував громадські обов’язки секретаря обласної ради ветеранів-газетярів.

15 лютого 1992 року Василь Михайлович відійшов у вічність, похований на Далекосхідному кладовищі у Кропивницькому.


==Фотогалерея==

<gallery>
Файл:SarzhevskyiVM2.jpg|<center><b>Військовий кореспондент Василь Саржевський</b></center>
Файл:SarzhevskyiVM3.jpeg|<center><b>Саржевський В. (ліворуч) біля Рейхстагу. Берлін, 1945 рік</b></center>
Файл:SarzhevskyiVM4.jpeg|<center><b>Василь Саржевський. Німеччина, 1952 рік</b></center>
Файл:SarzhevskyiVM5.jpeg|<center><b>Готується черговий номер газети «Советская Армия». Берлін, 1952 рік</b></center>
Файл:SarzhevskyiVM6.jpeg|<center><b>Саржевський В.М. з родиною. Кіровоград</b></center>
</gallery>

==Бібліографія==

Саржевський А. Головне – матеріал у номер : про батька / Анатолій Саржевський // Голос України. – 2018. – 22 червня. – С. 6 : фото.

Саржевський А. Гортаю згадок сторінки... / А. Саржевський // Наше місто. – 2019. – 19 вересня. – С. 2 : фото. – Зміст: Випестив перо любов’ю ; Світлий образ ; Група Лахмана ; «Я пишаюся своїм батьком».

Саржевський А. Мені так не вистачає тебе, батьку... / А. Саржевський // Народне слово. – 2009. – 4 червня. – С. 6 : фото.

Саржевський А. «Немало він горя зазнав за війну, а горе – не зерно, не висієш на ниву...» / Анатолій Саржевський // Народне слово. – 2021. – 16 вересня. – С. 8 : фото.

Саржевський А. Пишаюся своїм батьком / А. Саржевський // Зоря. – 2008. – 21 червня. – С. 1, 3 : фото.

Саржевський В. Видавництво «Промінь» у 1966 році // Кіровоградська правда. – 1965. – 6 жовтня. – С.4.

Саржевський В. Грізна батарея // Прославлені у віках : [про героїв Радянського Союзу Кіровоградщини] : нариси / під заг. ред. О. К. Піскунова; ред. кол.: Г. В. Балицький та ін. – Дніпропетровськ : Промiнь, 1969. – С. 209-212.

==Web-ресурси==

[https://library.kr.ua/wp-content/elib/polishuk/dovidnyk.pdf Босько В., Поліщук В. Журналісти степового краю 1874–1939: біографічний довідник (Саржевський В. М. – С. 132-133) (ОУНБ ім. Д.І. Чижевського) ]

[https://zpu.kr.ua/shche/kolonky/17666-kropyvnytskyi-spohady-pro-batka-iakyi-dav-slovo-povernutysia-z-frontu-i-pratsiuvaty-v-raiontsi-foto Саржевський А. Спогади кропивничанина про батька, який дав слово повернутися з фронту і працювати в «районці» (З перших уст)]