Перегляд вихідного коду сторінки Рибак Іссахар-Бер Мойсейович

[[Файл:RybakIM.jpg|мини|200px|<p style="text-align:center;">'''Іссахар-Бер Мойсейович Рибак'''</p><p style="text-align:left;"><b>Дата народження</b> — 02.02.1897<br /><b>Місце народження</b> — м.&nbsp;Єлисаветград, Херсонська губернія, Російська імперія (нині м. Кропивницький, Кіровоградська область, Україна)<br /><b>Дата смерті</b> — 21.12.1935<br /><b>Місце смерті</b> — м.&nbsp;Париж, Франція<br /><b>Місце поховання</b> — м.&nbsp;Париж, цвинтар Тіє]]</p>
'''Іссахар-Бер Мойсейович Рибак''' (02 лютого1897, м. Єлисаветград, Херсонська губернія (нині м. Кропивницький, Кіровоградська область, Україна) – 21 грудня 1935, м. Париж, Франція) – живописець, графік, скульптор, сценограф, мистецтвознавець.

==Життя і діяльність==

<p style="text-align:right;"><i>
Дякуючи принципам абстрактного живопису можна досягнути вислову свого власного національного начала.

</p>

<p style="text-align:right;">
І.-Б. Рибак</i><br />
</p>

Іссахар-Бер Рибак народився 2 лютого 1897 року у Єлисаветграді (нині м. Кропивницький, Україна) в бідній багатодітній єврейській родині. Його батько, за походженням із знатної хасидської сім'ї, був послідовником Хаскали (єврейський рух за прийняття цінностей освіти, інтеграцію в європейське суспільство) і шанувальником російської культури. Він намагався виховати любов до цієї культури у своїх дітях.

Хлопчик до дев’яти років майже не розмовляв. У десять років він розпочав навчання у початковій єврейській школі (хедері) та відвідував вечірні курси малювання для робітників місцевої фабрики при Єлисаветградському реальному училищі.

Його вчителем з живопису був випускник Петербурзької Академії мистецтв Феодосій Козачинський, який відразу в своєму учневі побачив великий талант. Все життя митець із вдячністю згадував свого першого вчителя.

За рекомендацією Козачинського обдарований підліток у 1908 році вступив на нові дворічні курси, створені в Єлисаветграді для підготовки кваліфікованих художників. Закінчивши їх, з 1909 року він приєднався до команди художників-ремісників і допомагав розписувати сільські церкви на Херсонщині. Зароблені гроші дозволили Іссахару-Беру стати незалежним і дали можливість продовжити, незважаючи на заперечення батька, художню освіту.

У чотирнадцять років він переїхав до Києва та навчався в Київському художньому училищі (1911-1916) на факультеті живопису в Івана Селезньова, а пізніше – в художній майстерні Олександра Мурашка. Рибак був одним із найкращих студентів училища, активістом неформальної групи єврейських художників, які виступали за розвиток єврейської народної освіти, літератури на ідиші та єврейського мистецтва.

Після закінчення училища в 1916 році художник вступив до Єврейського історико-етнографічного товариства імені С. Анського. За підтримки товариства він подорожував з Ель Лисицьким південною Україною, Поділлям та Волинню. Вони вивчали єврейські поселення (штетли), зробили заміри біля 200 дерев’яних синагог. Художники робили замальовки містечок, їх вулиць, магазинчиків, шкіл, людей. Ранньому періоду творчості художника характерне кубофутуристичне направлення.

Упродовж 1917-1919 рр. Іссахар-Бер працював декоратором у Єврейському театрі в Києві.

Після Лютневої революції 1917 року Рибака було призначено офіційним представником Комітету з питань культури уряду Української Народної Республіки. На цій посаді він відвідував єврейські громади, спогади про які з'явилися в його пізніших роботах. У 1918 році митець випустив серію малюнків про криваву бійню Громадянської війни, у яких продемонстрував, поряд із громадянською позицією, вільне володіння технікою малюнка та образотворчими засобами.

У 1918 році в Києві було створено «Культур-Лігу» – організацію, яка сприяла розвитку освіти, літератури та театру мовою ідиш, а також єврейської музики та образотворчого мистецтва. Іссахар-Бер Рибак був одним із найактивніших членів мистецької секції «Культур-Ліги».

У містах та містечках України було засновано понад сто відділень “Культур-ліги”, які відкрили багато єврейських бібліотек, початкових шкіл та дитячих садків на ідиш. Організація також проводила соціальну роботу серед єврейського населення, відкривала сирітські притулки та пункти допомоги жертвам погромів. Під час одного з таких єврейських погромів у 1919 році загинув батько художника.

Наприкінці 1919 року Іссахар-Бер переїхав до Москви, де почав викладати у популярній Вільній художній студії, в якій серед професорів було чимало молоді. Художнику було всього 23 роки. Він створив серію трагічних картин під назвою «Київський погром». У Москві Рибак також працював театральним художником, екскурсоводом музеїв.

У квітні 1921 року він утік до Каунаса в Литві, а через шість місяців переїхав до Німеччини, оселившись у Берліні. Там він приєднався до німецької авангардної групи художників «Сецесія».

Єврейська тема завжди займала центральне місце у творчості Рибака. Перша персональна виставка художника, яка відбулася в Берліні 1924 року, представила його ранній альбом графіки «Єврейські типи України». Того ж року він опублікував збірку літографій «Штетл. Мій зруйнований дім, спогад», присвячену рідному місту Єлисаветграду.

Перебуваючи в Берліні, митець проілюстрував низку дитячих та дорослих книг мовою ідиш. Іссахар-Бер Рибак був художником, який ілюстрував книги для дітей зображеннями, за стилістикою схожими на дитячі малюнки. Паралельно з цим він займався літературною критикою, публікував огляди різноманітних виставок та статті про живописців у німецьких та єврейських газетах.

У грудні 1924 року художник відвідав СРСР на запрошення Єврейської студії Білоруського театру для оформлення театральної вистави. На початку 1925 року Рибак брав участь у постановці вистав «Інбрен» та «Пуримшпіль» в Українському державному єврейському театрі у Харкові.

Результатом тривалої поїздки художника єврейськими господарствами України та Криму став альбом «На єврейських полях України» (1926, Париж). У лютому 1926 року Рибак переїхав до столиці Франції. 

У Парижі художник відразу ж отримав загальне визнання колег, критиків і широкої публіки. Ціни на картини Рибака на аукціонах зросли в десятки разів, що значно покращило матеріальне становище його родини.

У паризький період відбулися суттєві зміни у творчій манері Рибака: він перейшов від кубофутуризму до більш реалістичного та ліричного художнього стилю.

Перша половина 30-х років була періодом вищої творчої активності художника. Він створив сотні полотен, акварелей та гравюр, а також графічний цикл «Тіні минулого» (1932).

Митець брав участь у періодичних виставках у салонах сучасного мистецтва Франції: «Осінньому» (1927, 1934), «Тюїльрі» (1929, 1930, 1932), «Незалежних художників» (1929-1935). У багатьох паризьких галереях у 1928-1933 рр. відбулись персональні виставки художника.

На великій виставці «Сучасне французьке мистецтво» у Москві (1928) роботи І.-Б. Рибака експонувалися у російському відділі.

Персональні виставки робіт митця (1930,1932) пройшли в Голландії та Бельгії, пізніше – в Америці.

У 1934 році Рибак звернувся до мистецтва кераміки. Він створив серію теракотових статуеток для Міжнародної виставки танцю в Парижі. Вони стали шедеврами єврейського образотворчого мистецтва: «Хасідський танець», «Сімхас-Тойре», «Народний танець». Ці статуетки пізніше були відтворені з порцеляни на Севрській порцеляновій мануфактурі та стали частиною постійної колекції Севрського музею.

У 1935 році митець відвідав відкриття своєї виставки в Кембриджі (Англія).

Іссахар-Бер Рибак був успішним 38-річним художником, у розквіті свого таланту, повний великих творчих планів, але 25 грудня 1935 року раптово помер від різкого загострення туберкульозу.

5 лютого 1936 року в Парижі відбувся вечір пам'яті митця. У салоні «Тюїльрі» організували меморіальну виставку його робіт. Комітет з увічнення пам'яті Рибака заснував шість стипендій його імені для творчих поїздок єврейських художників. Аж до початку Другої світової війни щорічно в Парижі проводилися вечори-виставки пам'яті Іссахара-Бера Рибака.

Мистецька спадщина художника зберігається в Національному художньому музеї України, Єврейському музеї в Парижі, Національному музеї кераміки в Севрі, Музеї мистецтв у Тель-Авіві, Британському музеї та Музеї Вікторії та Альберта у Лондоні, Музеї сучасного мистецтва Petite Palette у Женеві.

У 1962 році вдова художника Соня Рибак відкрила в ізраїльському місті Бат-Ям музей «Будинок Рибака», в який вона передала всі збережені картини свого талановитого чоловіка.


==Фотогалерея==

<gallery>
Файл:RybakIM2.jpg|<center><b>Студент Володимир Яцола</b></center>
Файл:RybakIM3.jpg|<center><b>Молодий баяніст</b></center>
Файл:RybakIM4.jpg|<center><b>ВІА «Гуцулочки»</b></center>
Файл:RybakIM5.jpg|<center><b>ВІА «Гуцулочки»</b></center>
Файл:RybakIM6.jpg|<center><b>ВІА «Гуцулочки»</b></center>
</gallery>
<gallery>
Файл:RybakIM7.jpg|<center><b>Студент Володимир Яцола</b></center>
Файл:RybakIM8.jpg|<center><b>Молодий баяніст</b></center>
Файл:RybakIM9.jpg|<center><b>ВІА «Гуцулочки»</b></center>
Файл:RybakIM10.jpg|<center><b>ВІА «Гуцулочки»</b></center>
Файл:RybakIM11.jpg|<center><b>ВІА «Гуцулочки»</b></center>
Файл:RybakIM12.jpg|<center><b>ВІА «Гуцулочки»</b></center>
Файл:RybakIM13.jpg|<center><b>ВІА «Гуцулочки»</b></center>
</gallery>

==Бібліографія==

Література про життя та діяльність художника Іссахара-Бера Рибака

Боса Ірина. [Рибак Іссахар-Бер Мойсейович] // Митці Степової України XIX – початку XX століття / НАН України, Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського; упор. Ірина Боса ; ред. Г. Скрипник [та ін.]. – К.: Видавництво ІМФЕ, 2013. – С. 105: іл., фото. – Текст укр. та англ. мовами.

Босько Володимир Миколайович. Видатні ізраїльські художники – наші земляки: Йосип Константиновський, Пінхас Литвиновський, Іссахар-Бер Рибак, Хаїм Аттар // Історичний календар Кіровоградщини. Люди. Події. Факти. 2022 рік. Нариси та розвідки з історії художнього життя краю: Земська рисувальна школа, митці, колекціонери, виставки, картини, ікони / В. М. Босько. – Кропивницький: Імекс-ЛТД, 2021. – С. 295-299: фото.

Босько Володимир Миколайович. [Іссахар-Бер (Захар) Рибак] // Історичний календар Кіровоградщини. Люди. Події. Факти. 2022 рік. Нариси та розвідки з історії художнього життя краю: Земська рисувальна школа, митці, колекціонери, виставки, картини, ікони / В. М. Босько. – Кропивницький: Імекс-ЛТД, 2021. – C. 58-59: фото.

Лейкинд Олег Леонидович. [Рыбак Иссахар-Бер (Захар)] // Художники русского зарубежья 1917-1939: биографический словарь / Олег Лейкинд, Кирилл Махров, Дмитрий Северюхин. – СПб.: Нотабене, 2000. – C. 505-506.

Мелешкіна Ірина. Створення єврейської культурно-просвітницької організації «Культур-Ліга» // Мандрівні зорі в Україні. Сторінки історії єврейського театру / І. Мелешкіна – К.: Дух і Літера, 2019. – С. 32-36: іл., фото.

Северюхин Д. Я., Лейкинд О. Л. Рыбак, Иссахар-Бер (Захар) – 1897 (Елисаветград, ныне Кировоград) – 21.ХІІ.1935 (Париж). Живописец, график и декоратор / Д. Я. Северюхин, О. Л. Лейкинд // Художники русской эмиграции (1917-1941). – СПб: Издательство Чернышева, 1994. – С. 402-404.

Босько В. Єлисаветградські художники-парижани / В. Босько // Народне слово. – 2014. – 17 квітня. – С. 8-9 : фото.

Босько В. Класик єврейського живопису з Єлисаветграда / В. Босько // Народне слово. – 2001. – 20 грудня. – С. 3.

Еврейские художники в Киеве: Иссахар Рыбак // Ступень. – 2000. – № 6. – С. 328.



==Web-ресурси==

Іссахар-Бер Рибак (Вікіпедія)
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D1%81%D1%81%D0%B0%D1%85%D0%B0%D1%80-%D0%91%D0%B5%D1%80_%D0%A0%D0%B8%D0%B1%D0%B0%D0%BA

Книжкова графіка митців «Культур-Ліги» (єврейської культурно-просвітницької організації) у фондах НБУВ (Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського)
http://www.nbuv.gov.ua/node/1856

Рибак Іссахар-Бер (Бібліотека українського мистецтва)
https://uartlib.org/ukrayinski-hudozhniki/ribak-issahar-ber/?srsltid=AfmBOooOXqD4BM7XgaZiqgP60MMd0fwQpWfPLeEnApaCFnDW5r85_Fxk
Художник Ісахар-Бер Рибак (Каскад)

https://kackad.press/2020/12/17/%D1%85%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B6%D0%BD%D0%B8%D0%BA-%D0%B8%D1%81%D1%81%D0%B0%D1%85%D0%B0%D1%80-%D0%B1%D0%B5%D1%80-%D1%80%D1%8B%D0%B1%D0%B0%D0%BA/