<?xml version="1.0"?>
<feed xmlns="http://www.w3.org/2005/Atom" xml:lang="uk">
	<id>http://wiki.library.kr.ua/api.php?action=feedcontributions&amp;feedformat=atom&amp;user=Wikiuser</id>
	<title>wiki - Внесок користувача [uk]</title>
	<link rel="self" type="application/atom+xml" href="http://wiki.library.kr.ua/api.php?action=feedcontributions&amp;feedformat=atom&amp;user=Wikiuser"/>
	<link rel="alternate" type="text/html" href="http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%A1%D0%BF%D0%B5%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0:%D0%92%D0%BD%D0%B5%D1%81%D0%BE%D0%BA/Wikiuser"/>
	<updated>2026-10-16T22:37:01Z</updated>
	<subtitle>Внесок користувача</subtitle>
	<generator>MediaWiki 1.35.1</generator>
	<entry>
		<id>http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%9B%D1%96%D1%82%D1%83%D1%81_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%93%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6683</id>
		<title>Літус Микола Гнатович</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%9B%D1%96%D1%82%D1%83%D1%81_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%93%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6683"/>
		<updated>2026-10-07T08:15:45Z</updated>

		<summary type="html">&lt;p&gt;Wikiuser: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;[[Файл:LitusMG.jpg|мини|200px|слева|&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:center;&amp;quot;&amp;gt;'''Микола Гнатович Літус'''&amp;lt;/p&amp;gt;&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:left;&amp;quot;&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата народження&amp;lt;/b&amp;gt; — 15.01.1925&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце народження&amp;lt;/b&amp;gt; — с. Цибулеве, Цибулівський район, Зінов’євський округ, УСРР (нині Кропивницький район, Кіровоградська область, Україна)&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — 21.02.2022&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — с. Цибулеве, Кропивницький район, Кіровоградська область, Україна&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце поховання&amp;lt;/b&amp;gt; – м. Київ, Україна&amp;lt;/b&amp;gt;]]&amp;lt;/p&amp;gt;&lt;br /&gt;
'''Микола Гнатович Літус''' (15 січня 1925, с. Цибулеве, Цибулівський район, Зінов’євський округ, УСРР (нині Кропивницький район, Кіровоградська область, Україна) – 21 лютого 2022, м. Київ) – український кінорежисер, сценарист і актор. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Життя і діяльність==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:right;&amp;quot;&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Війна мене пощадила. Потім я сорок років займався улюбленою професією.&amp;lt;br /&amp;gt; І ні на що б її не проміняв…&amp;lt;br /&amp;gt;&lt;br /&gt;
Микола Літус&amp;lt;/b&amp;gt;&amp;lt;/p&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Микола Гнатович Літус народився 15 січня 1925 року в селі Цибулеве на Кіровоградщині. Його батько, Гнат Літус, працював на залізниці, потім пішов в армію, де закінчив школу молодших політруків, а після завершення строкової служби продовжив служити в залізничній частині, що забезпечувала охорону колій, мостів, обладнання та вантажів Південно-Західної залізниці. Згодом Гнат одружився з Оксаною Бондаренко із села Цибулевого. У них народився син Микола.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Мати рано навчила його читати. Здібність до акторського мистецтва хлопчик виявив у п’ять років. Він самостійно вивчив вірш, з яким виступив на святі у сільському клубі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1930 року батька, як військовослужбовця, перевели у місто В’ятку (нині місто Кіров, Росія). Там Микола пішов у перший клас. Вчився хлопець непогано, захоплювався заняттями в драмгуртку, кожні канікули проводив у військовій частині, де служив батько: разом з усіма вивчав статут, опановував користування зброєю, їздив на полігони та стрільбища.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сім’я планувала повернутися в Україну. Та почалася війна… Разом з іншими школярами Микола Літус виступав у шпиталях на концертах, його декламування та гру на балалайці сприймали дуже схвально.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1942 року юнак вступив до 2-го Ленінградського піхотного військового училища. Після прискореного випуску лейтенанта Літуса призначили командиром взводу 82-міліметрових мінометів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Під Кенігсбергом молодий офіцер отримав тяжке поранення руки. Невдовзі медична комісія прийняла рішення комісувати його. Дев’ятнадцятирічний юнак повернувся додому й одразу вступив на історичний факультет Кіровського педагогічного інституту. І тут проявилися його акторські здібності: Микола активно виступав на студентських вечорах, капусниках. Після третього курсу він здійснив першу спробу вступити до Всесоюзного державного інституту кінематографії.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Лише 1950 року, заочно закінчивши історичний факультет, Микола Літус вступив до Всесоюзного державного інституту кінематографії (Москва) на акторське відділення в майстерню Сергія Герасимова та Тамари Макарової. Він навчався разом із Миколою Рибниковим, Кларою Рум’яновою, Аллою Ларіоновою, Юрієм Бєловим, Руфіною Ніфонтовою, Георгієм Юматовим, Надією Рум’янцевою та іншими.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На другому курсі (за пропозицією керівництва) Літус переввівся на режисерське відділення в майстерню Григорія Александрова. Навчання було насиченим і серйозним. У 1955 році, закінчивши ВДІК, він отримав диплом кінорежисера.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Першою стрічкою, де Микола Гнатович виступив як асистент режисера, став фільм-казка Олександра Зархі «Нестерка» (1955). А першою самостійною роботою – фільм «Веселка» (1959), в якому грали відомі актори Володимир Дальський, Галина Яблонська, Михайло Задніпровський, Лариса Борисенко, Андрій Сова.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На Київській кіностудії художніх фільмів ім. О. П. Довженка режисер-постановник Микола Літус створив низку кінокартин: «Звичайна історія» (1960, у співавторстві з I. Земгалом), «Королева бензоколонки» (1963, з О. Мішуріним), «Дні льотні» (1966, у співавторстві з Л. Різіним), «Лише три тижні...» (1971, у співавторстві з М. Резніковичем), «Якщо ти підеш...» (1977, у співавторстві з В. Шуньком), «Дачна поїздка сержанта Цибулі» (1979, у співавторстві з В. Шуньком; також співавт. сценар.), «Подолання» (1982, у співавторстві з І. Симоненком), «Пароль знали двоє» (1985), «На крутозламі» (1985), «Випадок із газетної практики» (1987, телевізійний фільм), «Зірка шерифа» (1991), «Ленін у вогненному кільці» (1993), «Дар божий» (1998), «У бога мертвих немає» (1999, короткометражний фільм) та ін.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На студії «Київнаукфільм» режисер Літус створив низку документальних фільмів: «Київський театр імені Франка» (1968), «Градус падіння», «Врятуйте людину» (обидва – 1973), «Співають солдати» (1974), «Південні траси» (1975).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Микола Гнатович був також педагогом (1968-1983), викладав режисуру на факультеті кінематографії Київського державного інституту театрального мистецтва імені І.К. Карпенка-Карого. Він дав путівку у кінематографічне життя відомим акторам – Миколі Оляліну та Вірі Алентовій.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Режисер був членом Національної Спілки кінематографістів України з 1989 року. Звання заслуженого діяча мистецтв України він отримав у 2005 році.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Літус проживав у Москві, але останні роки життя він провів у своєму рідному селі Цибулеве на Кіровоградщині.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
21 лютого 2022 року у віці 97 років Микола Гнатович Літус пішов із життя. У Національній спілці кінематографістів України 24 лютого мало відбутися прощання (таким було побажанням самого Миколи Літуса), але церемонія була скасована – почалася війна. Поховали митця в Києві.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Нагороди==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Орден Вітчизняної війни І ступеня&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Два ордени Червоної Зірки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Медалі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Світлини==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Litus2.jpg|230px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Микола Літус — режисер, сценарист і актор&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Litus3.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
М. Літус у фільмі «Дачна поїздка сержанта Цибулі»&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Litus4.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Рум'янцева в легендарному фільмі М. Літуса «Королева бензоколонки»&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Бібліографія==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Босько Володимир. [Літус Микола Гнатович] // Визначні постаті Степової Еллади: до 250-річчя заснування фортеці Святої Єлисавети, міста Єлисаветграда та 65-річчя утворення Кіровоградської області / Кіровоградський обл. ін-т післядипломної пед. освіти ім. Василя Сухомлинського; рец. А. С. Бик, К. В. Шляховий. – Кіровоград: Інформаційна мережа, 2004 – Ч. 1. – 2004. – С. 167-168: фото.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Босько Володимир Миколайович. [Літус Микола Гнатович] // Історичний календар Кіровоградщини на 2020 рік. Люди. Події. Факти / В. М. Босько; КЗ «КОІППО ім. Василя Сухомлинського». – Кропивницький: Імекс-ЛТД, 2019. – С. 39: фото.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Тримбач С. В. Літус Микола Гнатович // Енциклопедія Сучасної України / НАНУ, Наук. т-во ім. Т. Г. Шевченка, Ін-т енциклопедичних досліджень; ред. І. М. Дзюба [та ін.]. – К.: [б. в.], 2001 – Т. 17: Лег - Лощ. – 2016. – С. 538-539: фото.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Крутоус О. Творець «Королеви бензоколонки» / О. Крутоус // Наше місто. – 2012. – 28 червня. – С. 4: фото.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Любарський Р. Зустріч з унікальним митцем / Р. Любарський // Народне слово. – 2012. – 21 червня. – С. 13: фото.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Любарський Р. «Не місце прикрашає людину, а людина – місце» / Р. Любарський // Народне слово. – 2012. – 31 травня. – С. 8-9: фото.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Полный бак! Как снимали «Королеву бензоколонки» // МК-Бульвар. – 2012. – 23-29 апреля. – С. 62-63.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Пташник Т. «Королеву бензоколонки» ми й досі любимо / Т. Пташник // Кіровоградська правда. – 2012. – 29 травня. – С. 6: фото. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Web-ресурси==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%96%D1%82%D1%83%D1%81_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%93%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Літус Микола Гнатович (Вікіпедія)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://cbn.com.ua/news/2022-02-22-pomer-rezhyser-korolevy-benzokolonky-urodzhenets-kirovogradshhyny-mykola-litus Помер режисер «Королеви бензоколонки», уродженець Кіровоградщини Микола Літус (Центральноукраїнське бюро новин)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://esu.com.ua/article-55875 Тримбач С.В. Літус Микола Гнатович (Енциклопедія Сучасної України)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://screenplay.com.ua/articles/?id=2099 Чорний Олег. «Королева бензоколонки». 60 літ (Сценарна майстерня)]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Wikiuser</name></author>
	</entry>
	<entry>
		<id>http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%9B%D1%96%D1%82%D1%83%D1%81_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%93%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6682</id>
		<title>Літус Микола Гнатович</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%9B%D1%96%D1%82%D1%83%D1%81_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%93%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6682"/>
		<updated>2026-10-07T07:19:37Z</updated>

		<summary type="html">&lt;p&gt;Wikiuser: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;[[Файл:LitusMG.jpg|мини|200px|слева|&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:center;&amp;quot;&amp;gt;'''Микола Гнатович Літус'''&amp;lt;/p&amp;gt;&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:left;&amp;quot;&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата народження&amp;lt;/b&amp;gt; — 15.01.1925&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце народження&amp;lt;/b&amp;gt; — с. Цибулеве, Цибулівський район, Зінов’євський округ, УСРР (нині Кропивницький район, Кіровоградська область, Україна)&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — 21.02.2022&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — с. Цибулеве, Кропивницький район, Кіровоградська область, Україна&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце поховання&amp;lt;/b&amp;gt; – м. Київ, Україна&amp;lt;/b&amp;gt;]]&amp;lt;/p&amp;gt;&lt;br /&gt;
'''Микола Гнатович Літус''' (15 січня 1925, с. Цибулеве, Цибулівський район, Зінов’євський округ, УСРР (нині Кропивницький район, Кіровоградська область, Україна) – 21 лютого 2022, м. Київ) – український кінорежисер, сценарист і актор. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Життя і діяльність==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:right;&amp;quot;&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Війна мене пощадила. Потім я сорок років займався улюбленою професією.&amp;lt;br /&amp;gt; І ні на що б її не проміняв…&amp;lt;br /&amp;gt;&lt;br /&gt;
Микола Літус&amp;lt;/b&amp;gt;&amp;lt;/p&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Микола Гнатович Літус народився 15 січня 1925 року в селі Цибулеве на Кіровоградщині. Його батько, Гнат Літус, працював на залізниці, потім пішов в армію, де закінчив школу молодших політруків, а після завершення строкової служби продовжив служити в залізничній частині, що забезпечувала охорону колій, мостів, обладнання та вантажів Південно-Західної залізниці. Згодом Гнат одружився з Оксаною Бондаренко із села Цибулевого. У них народився син Микола.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Мати рано навчила його читати. Здібність до акторського мистецтва хлопчик виявив у п’ять років. Він самостійно вивчив вірш, з яким виступив на святі у сільському клубі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1930 року батька, як військовослужбовця, перевели у місто В’ятку (нині місто Кіров, Росія). Там Микола пішов у перший клас. Вчився хлопець непогано, захоплювався заняттями в драмгуртку, кожні канікули проводив у військовій частині, де служив батько: разом з усіма вивчав статут, опановував користування зброєю, їздив на полігони та стрільбища.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сім’я планувала повернутися в Україну. Та почалася війна… Разом з іншими школярами Микола Літус виступав у шпиталях на концертах, його декламування та гру на балалайці сприймали дуже схвально.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1942 року юнак вступив до 2-го Ленінградського піхотного військового училища. Після прискореного випуску лейтенанта Літуса призначили командиром взводу 82-міліметрових мінометів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Під Кенігсбергом молодий офіцер отримав тяжке поранення руки. Невдовзі медична комісія прийняла рішення комісувати його. Дев’ятнадцятирічний юнак повернувся додому й одразу вступив на історичний факультет Кіровського педагогічного інституту. І тут проявилися його акторські здібності: Микола активно виступав на студентських вечорах, капусниках. Після третього курсу він здійснив першу спробу вступити до Всесоюзного державного інституту кінематографії.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Лише 1950 року, заочно закінчивши історичний факультет, Микола Літус вступив до Всесоюзного державного інституту кінематографії (Москва) на акторське відділення в майстерню Сергія Герасимова та Тамари Макарової. Він навчався разом із Миколою Рибниковим, Кларою Рум’яновою, Аллою Ларіоновою, Юрієм Бєловим, Руфіною Ніфонтовою, Георгієм Юматовим, Надією Рум’янцевою та іншими.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На другому курсі (за пропозицією керівництва) Літус переввівся на режисерське відділення в майстерню Григорія Александрова. Навчання було насиченим і серйозним. У 1955 році, закінчивши ВДІК, він отримав диплом кінорежисера.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Першою стрічкою, де Микола Гнатович виступив як асистент режисера, став фільм-казка Олександра Зархі «Нестерка» (1955). А першою самостійною роботою – фільм «Веселка» (1959), в якому грали відомі актори Володимир Дальський, Галина Яблонська, Михайло Задніпровський, Лариса Борисенко, Андрій Сова.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На Київській кіностудії художніх фільмів ім. О. П. Довженка режисер-постановник Микола Літус створив низку кінокартин: «Звичайна історія» (1960, у співавторстві з I. Земгалом), «Королева бензоколонки» (1963, з О. Мішуріним), «Дні льотні» (1966, у співавторстві з Л. Різіним), «Лише три тижні...» (1971, у співавторстві з М. Резніковичем), «Якщо ти підеш...» (1977, у співавторстві з В. Шуньком), «Дачна поїздка сержанта Цибулі» (1979, у співавторстві з В. Шуньком; також співавт. сценар.), «Подолання» (1982, у співавторстві з І. Симоненком), «Пароль знали двоє» (1985), «На крутозламі» (1985), «Випадок із газетної практики» (1987, телевізійний фільм), «Зірка шерифа» (1991), «Ленін у вогненному кільці» (1993), «Дар божий» (1998), «У бога мертвих немає» (1999, короткометражний фільм) та ін.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На студії «Київнаукфільм» режисер Літус створив низку документальних фільмів: «Київський театр імені Франка» (1968), «Градус падіння», «Врятуйте людину» (обидва – 1973), «Співають солдати» (1974), «Південні траси» (1975).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Микола Гнатович був також педагогом (1968-1983), викладав режисуру на факультеті кінематографії Київського державного інституту театрального мистецтва імені І.К. Карпенка-Карого. Він дав путівку у кінематографічне життя відомим акторам – Миколі Оляліну та Вірі Алентовій.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Режисер був членом Національної Спілки кінематографістів України з 1989 року. Звання заслуженого діяча мистецтв України він отримав у 2005 році.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Літус проживав у Москві, але останні роки життя він провів у своєму рідному селі Цибулеве на Кіровоградщині.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
21 лютого 2022 року у віці 97 років Микола Гнатович Літус пішов із життя. У Національній спілці кінематографістів України 24 лютого мало відбутися прощання (таким було побажанням самого Миколи Літуса), але церемонія була скасована – почалася війна. Поховали митця в Києві.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Нагороди==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Орден Вітчизняної війни І ступеня&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Два ордени Червоної Зірки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Медалі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Світлини==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Litus2.jpg|230px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Микола Літус — режисер, сценарист і актор&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Litus3.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
М. Літус у фільмі «Дачна поїздка сержанта Цибулі»&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Litus4.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Рум'янцева в легендарному фільмі М. Літуса «Королева бензоколонки»&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Бібліографія==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Босько Володимир. [Літус Микола Гнатович] // Визначні постаті Степової Еллади: до 250-річчя заснування фортеці Святої Єлисавети, міста Єлисаветграда та 65-річчя утворення Кіровоградської області / Кіровоградський обл. ін-т післядипломної пед. освіти ім. Василя Сухомлинського; рец. А. С. Бик, К. В. Шляховий. – Кіровоград: Інформаційна мережа, 2004 – Ч. 1. – 2004. – С. 167-168: фото.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Босько Володимир Миколайович. [Літус Микола Гнатович] // Історичний календар Кіровоградщини на 2020 рік. Люди. Події. Факти / В. М. Босько; КЗ «КОІППО ім. Василя Сухомлинського». – Кропивницький: Імекс-ЛТД, 2019. – С. 39: фото.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Тримбач С. В. Літус Микола Гнатович // Енциклопедія Сучасної України / НАНУ, Наук. т-во ім. Т. Г. Шевченка, Ін-т енциклопедичних досліджень; ред. І. М. Дзюба [та ін.]. – К.: [б. в.], 2001 – Т. 17: Лег - Лощ. – 2016. – С. 538-539: фото.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Крутоус О. Творець «Королеви бензоколонки» / О. Крутоус // Наше місто. – 2012. – 28 червня. – С. 4: фото.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Любарський Р. Зустріч з унікальним митцем / Р. Любарський // Народне слово. – 2012. – 21 червня. – С. 13: фото.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Любарський Р. «Не місце прикрашає людину, а людина – місце» / Р. Любарський // Народне слово. – 2012. – 31 травня. – С. 8-9: фото.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Полный бак! Как снимали «Королеву бензоколонки» // МК-Бульвар. – 2012. – 23-29 апреля. – С. 62-63.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Пташник Т. «Королеву бензоколонки» ми й досі любимо / Т. Пташник // Кіровоградська правда. – 2012. – 29 травня. – С. 6: фото. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Web-ресурси==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%96%D1%82%D1%83%D1%81_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%93%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Літус Микола Гнатович (Вікіпедія)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://cbn.com.ua/news/2022-02-22-pomer-rezhyser-korolevy-benzokolonky-urodzhenets-kirovogradshhyny-mykola-litus Помер режисер «Королеви бензоколонки», уродженець Кіровоградщини Микола Літус (Центральноукраїнське бюро новин)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://esu.com.ua/article-55875 Тримбач С.В. Літус Микола Гнатович (Енциклопедія Сучасної України)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://screenplay.com.ua/articles/?id=2099 Чорний Олег. «Королева бензоколонки». 60 літ (Сценарна майстерня)]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Wikiuser</name></author>
	</entry>
	<entry>
		<id>http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%9B%D1%96%D1%82%D1%83%D1%81_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%93%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6681</id>
		<title>Літус Микола Гнатович</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%9B%D1%96%D1%82%D1%83%D1%81_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%93%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6681"/>
		<updated>2026-10-07T07:13:43Z</updated>

		<summary type="html">&lt;p&gt;Wikiuser: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;[[Файл:LitusMG.jpg|мини|200px|слева|&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:center;&amp;quot;&amp;gt;'''Микола Гнатович Літус'''&amp;lt;/p&amp;gt;&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:left;&amp;quot;&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата народження&amp;lt;/b&amp;gt; — 15.01.1925&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце народження&amp;lt;/b&amp;gt; — с. Цибулеве, Цибулівський район, Зінов’євський округ, УСРР (нині Кропивницький район, Кіровоградська область, Україна)&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — 21.02.2022&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — с. Цибулеве, Кропивницький район, Кіровоградська область, Україна]]&amp;lt;/p&amp;gt;&lt;br /&gt;
'''Микола Гнатович Літус''' (15 січня 1925, с. Цибулеве, Цибулівський район, Зінов’євський округ, УСРР (нині Кропивницький район, Кіровоградська область, Україна) – 21 лютого 2022, м. Київ) – український кінорежисер, сценарист і актор. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Життя і діяльність==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:right;&amp;quot;&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Війна мене пощадила. Потім я сорок років займався улюбленою професією.&amp;lt;br /&amp;gt; І ні на що б її не проміняв…&amp;lt;br /&amp;gt;&lt;br /&gt;
Микола Літус&amp;lt;/b&amp;gt;&amp;lt;/p&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Микола Гнатович Літус народився 15 січня 1925 року в селі Цибулеве на Кіровоградщині. Його батько, Гнат Літус, працював на залізниці, потім пішов в армію, де закінчив школу молодших політруків, а після завершення строкової служби продовжив служити в залізничній частині, що забезпечувала охорону колій, мостів, обладнання та вантажів Південно-Західної залізниці. Згодом Гнат одружився з Оксаною Бондаренко із села Цибулевого. У них народився син Микола.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Мати рано навчила його читати. Здібність до акторського мистецтва хлопчик виявив у п’ять років. Він самостійно вивчив вірш, з яким виступив на святі у сільському клубі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1930 року батька, як військовослужбовця, перевели у місто В’ятку (нині місто Кіров, Росія). Там Микола пішов у перший клас. Вчився хлопець непогано, захоплювався заняттями в драмгуртку, кожні канікули проводив у військовій частині, де служив батько: разом з усіма вивчав статут, опановував користування зброєю, їздив на полігони та стрільбища.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сім’я планувала повернутися в Україну. Та почалася війна… Разом з іншими школярами Микола Літус виступав у шпиталях на концертах, його декламування та гру на балалайці сприймали дуже схвально.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1942 року юнак вступив до 2-го Ленінградського піхотного військового училища. Після прискореного випуску лейтенанта Літуса призначили командиром взводу 82-міліметрових мінометів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Під Кенігсбергом молодий офіцер отримав тяжке поранення руки. Невдовзі медична комісія прийняла рішення комісувати його. Дев’ятнадцятирічний юнак повернувся додому й одразу вступив на історичний факультет Кіровського педагогічного інституту. І тут проявилися його акторські здібності: Микола активно виступав на студентських вечорах, капусниках. Після третього курсу він здійснив першу спробу вступити до Всесоюзного державного інституту кінематографії.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Лише 1950 року, заочно закінчивши історичний факультет, Микола Літус вступив до Всесоюзного державного інституту кінематографії (Москва) на акторське відділення в майстерню Сергія Герасимова та Тамари Макарової. Він навчався разом із Миколою Рибниковим, Кларою Рум’яновою, Аллою Ларіоновою, Юрієм Бєловим, Руфіною Ніфонтовою, Георгієм Юматовим, Надією Рум’янцевою та іншими.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На другому курсі (за пропозицією керівництва) Літус переввівся на режисерське відділення в майстерню Григорія Александрова. Навчання було насиченим і серйозним. У 1955 році, закінчивши ВДІК, він отримав диплом кінорежисера.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Першою стрічкою, де Микола Гнатович виступив як асистент режисера, став фільм-казка Олександра Зархі «Нестерка» (1955). А першою самостійною роботою – фільм «Веселка» (1959), в якому грали відомі актори Володимир Дальський, Галина Яблонська, Михайло Задніпровський, Лариса Борисенко, Андрій Сова.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На Київській кіностудії художніх фільмів ім. О. П. Довженка режисер-постановник Микола Літус створив низку кінокартин: «Звичайна історія» (1960, у співавторстві з I. Земгалом), «Королева бензоколонки» (1963, з О. Мішуріним), «Дні льотні» (1966, у співавторстві з Л. Різіним), «Лише три тижні...» (1971, у співавторстві з М. Резніковичем), «Якщо ти підеш...» (1977, у співавторстві з В. Шуньком), «Дачна поїздка сержанта Цибулі» (1979, у співавторстві з В. Шуньком; також співавт. сценар.), «Подолання» (1982, у співавторстві з І. Симоненком), «Пароль знали двоє» (1985), «На крутозламі» (1985), «Випадок із газетної практики» (1987, телевізійний фільм), «Зірка шерифа» (1991), «Ленін у вогненному кільці» (1993), «Дар божий» (1998), «У бога мертвих немає» (1999, короткометражний фільм) та ін.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На студії «Київнаукфільм» режисер Літус створив низку документальних фільмів: «Київський театр імені Франка» (1968), «Градус падіння», «Врятуйте людину» (обидва – 1973), «Співають солдати» (1974), «Південні траси» (1975).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Микола Гнатович був також педагогом (1968-1983), викладав режисуру на факультеті кінематографії Київського державного інституту театрального мистецтва імені І.К. Карпенка-Карого. Він дав путівку у кінематографічне життя відомим акторам – Миколі Оляліну та Вірі Алентовій.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Режисер був членом Національної Спілки кінематографістів України з 1989 року. Звання заслуженого діяча мистецтв України він отримав у 2005 році.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Літус проживав у Москві, але останні роки життя він провів у своєму рідному селі Цибулеве на Кіровоградщині.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
21 лютого 2022 року у віці 97 років Микола Гнатович Літус пішов із життя. У Національній спілці кінематографістів України 24 лютого мало відбутися прощання (таким було побажанням самого Миколи Літуса), але церемонія була скасована – почалася війна. Поховали митця в Києві.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Нагороди==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Орден Вітчизняної війни І ступеня&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Два ордени Червоної Зірки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Медалі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Світлини==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Litus2.jpg|230px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Микола Літус — режисер, сценарист і актор&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Litus3.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
М. Літус у фільмі «Дачна поїздка сержанта Цибулі»&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Litus4.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Рум'янцева в легендарному фільмі М. Літуса «Королева бензоколонки»&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Бібліографія==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Босько Володимир. [Літус Микола Гнатович] // Визначні постаті Степової Еллади: до 250-річчя заснування фортеці Святої Єлисавети, міста Єлисаветграда та 65-річчя утворення Кіровоградської області / Кіровоградський обл. ін-т післядипломної пед. освіти ім. Василя Сухомлинського; рец. А. С. Бик, К. В. Шляховий. – Кіровоград: Інформаційна мережа, 2004 – Ч. 1. – 2004. – С. 167-168: фото.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Босько Володимир Миколайович. [Літус Микола Гнатович] // Історичний календар Кіровоградщини на 2020 рік. Люди. Події. Факти / В. М. Босько; КЗ «КОІППО ім. Василя Сухомлинського». – Кропивницький: Імекс-ЛТД, 2019. – С. 39: фото.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Тримбач С. В. Літус Микола Гнатович // Енциклопедія Сучасної України / НАНУ, Наук. т-во ім. Т. Г. Шевченка, Ін-т енциклопедичних досліджень; ред. І. М. Дзюба [та ін.]. – К.: [б. в.], 2001 – Т. 17: Лег - Лощ. – 2016. – С. 538-539: фото.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Крутоус О. Творець «Королеви бензоколонки» / О. Крутоус // Наше місто. – 2012. – 28 червня. – С. 4: фото.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Любарський Р. Зустріч з унікальним митцем / Р. Любарський // Народне слово. – 2012. – 21 червня. – С. 13: фото.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Любарський Р. «Не місце прикрашає людину, а людина – місце» / Р. Любарський // Народне слово. – 2012. – 31 травня. – С. 8-9: фото.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Полный бак! Как снимали «Королеву бензоколонки» // МК-Бульвар. – 2012. – 23-29 апреля. – С. 62-63.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Пташник Т. «Королеву бензоколонки» ми й досі любимо / Т. Пташник // Кіровоградська правда. – 2012. – 29 травня. – С. 6: фото. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Web-ресурси==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%96%D1%82%D1%83%D1%81_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%93%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Літус Микола Гнатович (Вікіпедія)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://cbn.com.ua/news/2022-02-22-pomer-rezhyser-korolevy-benzokolonky-urodzhenets-kirovogradshhyny-mykola-litus Помер режисер «Королеви бензоколонки», уродженець Кіровоградщини Микола Літус (Центральноукраїнське бюро новин)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://esu.com.ua/article-55875 Тримбач С.В. Літус Микола Гнатович (Енциклопедія Сучасної України)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://screenplay.com.ua/articles/?id=2099 Чорний Олег. «Королева бензоколонки». 60 літ (Сценарна майстерня)]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Wikiuser</name></author>
	</entry>
	<entry>
		<id>http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%9B%D1%96%D1%82%D1%83%D1%81_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%93%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6680</id>
		<title>Літус Микола Гнатович</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%9B%D1%96%D1%82%D1%83%D1%81_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%93%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6680"/>
		<updated>2026-10-07T07:11:45Z</updated>

		<summary type="html">&lt;p&gt;Wikiuser: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;[[Файл:LitusMG.jpg|мини|200px|слева|&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:center;&amp;quot;&amp;gt;'''Микола Гнатович Літус'''&amp;lt;/p&amp;gt;&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:left;&amp;quot;&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата народження&amp;lt;/b&amp;gt; — 15.01.1925&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце народження&amp;lt;/b&amp;gt; — с. Цибулеве, Цибулівський район, Зінов’євський округ, УСРР (нині Кропивницький район, Кіровоградська область, Україна)&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — 21.02.2022&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — с. Цибулеве, Кропивницький район, Кіровоградська область, Україна]]&amp;lt;/p&amp;gt;&lt;br /&gt;
'''Микола Гнатович Літус''' (15 січня 1925, с. Цибулеве, Цибулівський район, Зінов’євський округ, УСРР (нині Кропивницький район, Кіровоградська область, Україна) – 21 лютого 2022, м. Київ) – український кінорежисер, сценарист і актор. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Життя і діяльність==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:right;&amp;quot;&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Війна мене пощадила. Потім я сорок років займався улюбленою професією.&amp;lt;br /&amp;gt; І ні на що б її не проміняв…&amp;lt;br /&amp;gt;&lt;br /&gt;
Микола Літус&amp;lt;/b&amp;gt;&amp;lt;/p&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Микола Гнатович Літус народився 15 січня 1925 року в селі Цибулеве на Кіровоградщині. Його батько, Гнат Літус, працював на залізниці, потім пішов в армію, де закінчив школу молодших політруків, а після завершення строкової служби продовжив служити в залізничній частині, що забезпечувала охорону колій, мостів, обладнання та вантажів Південно-Західної залізниці. Згодом Гнат одружився з Оксаною Бондаренко із села Цибулевого. У них народився син Микола.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Мати рано навчила його читати. Здібність до акторського мистецтва хлопчик виявив у п’ять років. Він самостійно вивчив вірш, з яким виступив на святі у сільському клубі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1930 року батька, як військовослужбовця, перевели у місто В’ятку (нині місто Кіров, Росія). Там Микола пішов у перший клас. Вчився хлопець непогано, захоплювався заняттями в драмгуртку, кожні канікули проводив у військовій частині, де служив батько: разом з усіма вивчав статут, опановував користування зброєю, їздив на полігони та стрільбища.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сім’я планувала повернутися в Україну. Та почалася війна… Разом з іншими школярами Микола Літус виступав у шпиталях на концертах, його декламування та гру на балалайці сприймали дуже схвально.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1942 року юнак вступив до 2-го Ленінградського піхотного військового училища. Після прискореного випуску лейтенанта Літуса призначили командиром взводу 82-міліметрових мінометів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Під Кенігсбергом молодий офіцер отримав тяжке поранення руки. Невдовзі медична комісія прийняла рішення комісувати його. Дев’ятнадцятирічний юнак повернувся додому й одразу вступив на історичний факультет Кіровського педагогічного інституту. І тут проявилися його акторські здібності: Микола активно виступав на студентських вечорах, капусниках. Після третього курсу він здійснив першу спробу вступити до Всесоюзного державного інституту кінематографії.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Лише 1950 року, заочно закінчивши історичний факультет, Микола Літус вступив до Всесоюзного державного інституту кінематографії (Москва) на акторське відділення в майстерню Сергія Герасимова та Тамари Макарової. Він навчався разом із Миколою Рибниковим, Кларою Рум’яновою, Аллою Ларіоновою, Юрієм Бєловим, Руфіною Ніфонтовою, Георгієм Юматовим, Надією Рум’янцевою та іншими.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На другому курсі (за пропозицією керівництва) Літус переввівся на режисерське відділення в майстерню Григорія Александрова. Навчання було насиченим і серйозним. У 1955 році, закінчивши ВДІК, він отримав диплом кінорежисера.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Першою стрічкою, де Микола Гнатович виступив як асистент режисера, став фільм-казка Олександра Зархі «Нестерка» (1955). А першою самостійною роботою – фільм «Веселка» (1959), в якому грали відомі актори Володимир Дальський, Галина Яблонська, Михайло Задніпровський, Лариса Борисенко, Андрій Сова.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На Київській кіностудії художніх фільмів ім. О. П. Довженка режисер-постановник Микола Літус створив низку кінокартин: «Звичайна історія» (1960, у співавторстві з I. Земгалом), «Королева бензоколонки» (1963, з О. Мішуріним), «Дні льотні» (1966, у співавторстві з Л. Різіним), «Лише три тижні...» (1971, у співавторстві з М. Резніковичем), «Якщо ти підеш...» (1977, у співавторстві з В. Шуньком), «Дачна поїздка сержанта Цибулі» (1979, у співавторстві з В. Шуньком; також співавт. сценар.), «Подолання» (1982, у співавторстві з І. Симоненком), «Пароль знали двоє» (1985), «На крутозламі» (1985), «Випадок із газетної практики» (1987, телевізійний фільм), «Зірка шерифа» (1991), «Ленін у вогненному кільці» (1993), «Дар божий» (1998), «У бога мертвих немає» (1999, короткометражний фільм) та ін.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На студії «Київнаукфільм» режисер Літус створив низку документальних фільмів: «Київський театр імені Франка» (1968), «Градус падіння», «Врятуйте людину» (обидва – 1973), «Співають солдати» (1974), «Південні траси» (1975).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Микола Гнатович був також педагогом (1968-1983), викладав режисуру на факультеті кінематографії Київського державного інституту театрального мистецтва імені І.К. Карпенка-Карого. Він дав путівку у кінематографічне життя відомим акторам – Миколі Оляліну та Вірі Алентовій.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Режисер був членом Національної Спілки кінематографістів України з 1989 року. Звання заслуженого діяча мистецтв України він отримав у 2005 році.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Літус проживав у Москві, але останні роки життя він провів у своєму рідному селі Цибулеве на Кіровоградщині.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
21 лютого 2022 року у віці 97 років Микола Гнатович Літус пішов із життя. У Національній спілці кінематографістів України 24 лютого мало відбутися прощання (таким було побажанням самого Миколи Літуса), але церемонія була скасована – почалася війна. Поховали митця в Києві.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Нагороди==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Орден Вітчизняної війни І ступеня&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Два ордени Червоної Зірки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Медалі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Світлини==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Litus2.jpg|230px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Микола Літус — режисер, сценарист і актор&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Litus3.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
М. Літус у фільмі «Дачна поїздка сержанта Цибулі»&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Litus4.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Рум'янцева в легендарному фільмі М. Літуса «Королева бензоколонки»&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Бібліографія==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Босько Володимир. [Літус Микола Гнатович] // Визначні постаті Степової Еллади: до 250-річчя заснування фортеці Святої Єлисавети, міста Єлисаветграда та 65-річчя утворення Кіровоградської області / Кіровоградський обл. ін-т післядипломної пед. освіти ім. Василя Сухомлинського; рец. А. С. Бик, К. В. Шляховий. – Кіровоград: Інформаційна мережа, 2004 – Ч. 1. – 2004. – С. 167-168: фото.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Босько Володимир Миколайович. [Літус Микола Гнатович] // Історичний календар Кіровоградщини на 2020 рік. Люди. Події. Факти / В. М. Босько; КЗ «КОІППО ім. Василя Сухомлинського». – Кропивницький: Імекс-ЛТД, 2019. – С. 39: фото.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Тримбач С. В. Літус Микола Гнатович // Енциклопедія Сучасної України / НАНУ, Наук. т-во ім. Т. Г. Шевченка, Ін-т енциклопедичних досліджень; ред. І. М. Дзюба [та ін.]. – К.: [б. в.], 2001 – Т. 17: Лег - Лощ. – 2016. – С. 538-539: фото.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Крутоус О. Творець «Королеви бензоколонки» / О. Крутоус // Наше місто. – 2012. – 28 червня. – С. 4: фото.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Любарський Р. Зустріч з унікальним митцем / Р. Любарський // Народне слово. – 2012. – 21 червня. – С. 13: фото.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Любарський Р. «Не місце прикрашає людину, а людина – місце» / Р. Любарський // Народне слово. – 2012. – 31 травня. – С. 8-9: фото.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Полный бак! Как снимали «Королеву бензоколонки» // МК-Бульвар. – 2012. – 23-29 апреля. – С. 62-63.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Пташник Т. «Королеву бензоколонки» ми й досі любимо / Т. Пташник // Кіровоградська правда. – 2012. – 29 травня. – С. 6: фото. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Web-ресурси==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%96%D1%82%D1%83%D1%81_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%93%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Літус Микола Гнатович (Вікіпедія)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://cbn.com.ua/news/2022-02-22-pomer-rezhyser-korolevy-benzokolonky-urodzhenets-kirovogradshhyny-mykola-litus Помер режисер «Королеви бензоколонки», уродженець Кіровоградщини Микола Літус (Центральноукраїнське бюро новин)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Літус Микола Гнатович — Вікіпедія uk.wikipedia.org/wiki/Літус_Микола_Гнатович&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://www.n-slovo.com.ua/index.php?option=com_content&amp;amp;view=article&amp;amp;id=250:qno-place-is-decorated-with-a-man-and-a-man-a-placeq&amp;amp;catid=9:newspaper “Не місце прикрашає людину, а людина  - місце”. Інтерв'ю Р. Любарського з М.Г. Літусом]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Wikiuser</name></author>
	</entry>
	<entry>
		<id>http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%9B%D1%96%D1%82%D1%83%D1%81_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%93%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6679</id>
		<title>Літус Микола Гнатович</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%9B%D1%96%D1%82%D1%83%D1%81_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%93%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6679"/>
		<updated>2026-10-07T07:08:54Z</updated>

		<summary type="html">&lt;p&gt;Wikiuser: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;[[Файл:LitusMG.jpg|мини|200px|слева|&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:center;&amp;quot;&amp;gt;'''Микола Гнатович Літус'''&amp;lt;/p&amp;gt;&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:left;&amp;quot;&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата народження&amp;lt;/b&amp;gt; — 15.01.1925&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце народження&amp;lt;/b&amp;gt; — с. Цибулеве, Цибулівський район, Зінов’євський округ, УСРР (нині Кропивницький район, Кіровоградська область, Україна)&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — 21.02.2022&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — с. Цибулеве, Кропивницький район, Кіровоградська область, Україна]]&amp;lt;/p&amp;gt;&lt;br /&gt;
'''Микола Гнатович Літус''' (15 січня 1925, с. Цибулеве, Цибулівський район, Зінов’євський округ, УСРР (нині Кропивницький район, Кіровоградська область, Україна) – 21 лютого 2022, м. Київ) – український кінорежисер, сценарист і актор. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Життя і діяльність==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:right;&amp;quot;&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Війна мене пощадила. Потім я сорок років займався улюбленою професією.&amp;lt;br /&amp;gt; І ні на що б її не проміняв…&amp;lt;br /&amp;gt;&lt;br /&gt;
Микола Літус&amp;lt;/b&amp;gt;&amp;lt;/p&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Микола Гнатович Літус народився 15 січня 1925 року в селі Цибулеве на Кіровоградщині. Його батько, Гнат Літус, працював на залізниці, потім пішов в армію, де закінчив школу молодших політруків, а після завершення строкової служби продовжив служити в залізничній частині, що забезпечувала охорону колій, мостів, обладнання та вантажів Південно-Західної залізниці. Згодом Гнат одружився з Оксаною Бондаренко із села Цибулевого. У них народився син Микола.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Мати рано навчила його читати. Здібність до акторського мистецтва хлопчик виявив у п’ять років. Він самостійно вивчив вірш, з яким виступив на святі у сільському клубі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1930 року батька, як військовослужбовця, перевели у місто В’ятку (нині місто Кіров, Росія). Там Микола пішов у перший клас. Вчився хлопець непогано, захоплювався заняттями в драмгуртку, кожні канікули проводив у військовій частині, де служив батько: разом з усіма вивчав статут, опановував користування зброєю, їздив на полігони та стрільбища.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сім’я планувала повернутися в Україну. Та почалася війна… Разом з іншими школярами Микола Літус виступав у шпиталях на концертах, його декламування та гру на балалайці сприймали дуже схвально.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1942 року юнак вступив до 2-го Ленінградського піхотного військового училища. Після прискореного випуску лейтенанта Літуса призначили командиром взводу 82-міліметрових мінометів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Під Кенігсбергом молодий офіцер отримав тяжке поранення руки. Невдовзі медична комісія прийняла рішення комісувати його. Дев’ятнадцятирічний юнак повернувся додому й одразу вступив на історичний факультет Кіровського педагогічного інституту. І тут проявилися його акторські здібності: Микола активно виступав на студентських вечорах, капусниках. Після третього курсу він здійснив першу спробу вступити до Всесоюзного державного інституту кінематографії.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Лише 1950 року, заочно закінчивши історичний факультет, Микола Літус вступив до Всесоюзного державного інституту кінематографії (Москва) на акторське відділення в майстерню Сергія Герасимова та Тамари Макарової. Він навчався разом із Миколою Рибниковим, Кларою Рум’яновою, Аллою Ларіоновою, Юрієм Бєловим, Руфіною Ніфонтовою, Георгієм Юматовим, Надією Рум’янцевою та іншими.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На другому курсі (за пропозицією керівництва) Літус переввівся на режисерське відділення в майстерню Григорія Александрова. Навчання було насиченим і серйозним. У 1955 році, закінчивши ВДІК, він отримав диплом кінорежисера.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Першою стрічкою, де Микола Гнатович виступив як асистент режисера, став фільм-казка Олександра Зархі «Нестерка» (1955). А першою самостійною роботою – фільм «Веселка» (1959), в якому грали відомі актори Володимир Дальський, Галина Яблонська, Михайло Задніпровський, Лариса Борисенко, Андрій Сова.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На Київській кіностудії художніх фільмів ім. О. П. Довженка режисер-постановник Микола Літус створив низку кінокартин: «Звичайна історія» (1960, у співавторстві з I. Земгалом), «Королева бензоколонки» (1963, з О. Мішуріним), «Дні льотні» (1966, у співавторстві з Л. Різіним), «Лише три тижні...» (1971, у співавторстві з М. Резніковичем), «Якщо ти підеш...» (1977, у співавторстві з В. Шуньком), «Дачна поїздка сержанта Цибулі» (1979, у співавторстві з В. Шуньком; також співавт. сценар.), «Подолання» (1982, у співавторстві з І. Симоненком), «Пароль знали двоє» (1985), «На крутозламі» (1985), «Випадок із газетної практики» (1987, телевізійний фільм), «Зірка шерифа» (1991), «Ленін у вогненному кільці» (1993), «Дар божий» (1998), «У бога мертвих немає» (1999, короткометражний фільм) та ін.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На студії «Київнаукфільм» режисер Літус створив низку документальних фільмів: «Київський театр імені Франка» (1968), «Градус падіння», «Врятуйте людину» (обидва – 1973), «Співають солдати» (1974), «Південні траси» (1975).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Микола Гнатович був також педагогом (1968-1983), викладав режисуру на факультеті кінематографії Київського державного інституту театрального мистецтва імені І.К. Карпенка-Карого. Він дав путівку у кінематографічне життя відомим акторам – Миколі Оляліну та Вірі Алентовій.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Режисер був членом Національної Спілки кінематографістів України з 1989 року. Звання заслуженого діяча мистецтв України він отримав у 2005 році.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Літус проживав у Москві, але останні роки життя він провів у своєму рідному селі Цибулеве на Кіровоградщині.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
21 лютого 2022 року у віці 97 років Микола Гнатович Літус пішов із життя. У Національній спілці кінематографістів України 24 лютого мало відбутися прощання (таким було побажанням самого Миколи Літуса), але церемонія була скасована – почалася війна. Поховали митця в Києві.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Нагороди==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Орден Вітчизняної війни І ступеня&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Два ордени Червоної Зірки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Медалі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Світлини==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Litus2.jpg|230px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Микола Літус — режисер, сценарист і актор&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Litus3.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
М. Літус у фільмі «Дачна поїздка сержанта Цибулі»&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Litus4.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Рум'янцева в легендарному фільмі М. Літуса «Королева бензоколонки»&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Бібліографія==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Босько Володимир. [Літус Микола Гнатович] // Визначні постаті Степової Еллади: до 250-річчя заснування фортеці Святої Єлисавети, міста Єлисаветграда та 65-річчя утворення Кіровоградської області / Кіровоградський обл. ін-т післядипломної пед. освіти ім. Василя Сухомлинського; рец. А. С. Бик, К. В. Шляховий. – Кіровоград: Інформаційна мережа, 2004 – Ч. 1. – 2004. – С. 167-168: фото.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Босько Володимир Миколайович. [Літус Микола Гнатович] // Історичний календар Кіровоградщини на 2020 рік. Люди. Події. Факти / В. М. Босько; КЗ «КОІППО ім. Василя Сухомлинського». – Кропивницький: Імекс-ЛТД, 2019. – С. 39: фото.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Тримбач С. В. Літус Микола Гнатович // Енциклопедія Сучасної України / НАНУ, Наук. т-во ім. Т. Г. Шевченка, Ін-т енциклопедичних досліджень; ред. І. М. Дзюба [та ін.]. – К.: [б. в.], 2001 – Т. 17: Лег - Лощ. – 2016. – С. 538-539: фото.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Крутоус О. Творець «Королеви бензоколонки» / О. Крутоус // Наше місто. – 2012. – 28 червня. – С. 4: фото.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Любарський Р. Зустріч з унікальним митцем / Р. Любарський // Народне слово. – 2012. – 21 червня. – С. 13: фото.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Любарський Р. «Не місце прикрашає людину, а людина – місце» / Р. Любарський // Народне слово. – 2012. – 31 травня. – С. 8-9: фото.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Полный бак! Как снимали «Королеву бензоколонки» // МК-Бульвар. – 2012. – 23-29 апреля. – С. 62-63.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Пташник Т. «Королеву бензоколонки» ми й досі любимо / Т. Пташник // Кіровоградська правда. – 2012. – 29 травня. – С. 6: фото.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Web-ресурси==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Літус Микола Гнатович — Вікіпедія uk.wikipedia.org/wiki/Літус_Микола_Гнатович&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://www.n-slovo.com.ua/index.php?option=com_content&amp;amp;view=article&amp;amp;id=250:qno-place-is-decorated-with-a-man-and-a-man-a-placeq&amp;amp;catid=9:newspaper “Не місце прикрашає людину, а людина  - місце”. Інтерв'ю Р. Любарського з М.Г. Літусом]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Wikiuser</name></author>
	</entry>
	<entry>
		<id>http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%9B%D1%96%D1%82%D1%83%D1%81_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%93%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6678</id>
		<title>Літус Микола Гнатович</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%9B%D1%96%D1%82%D1%83%D1%81_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%93%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6678"/>
		<updated>2026-10-07T07:07:55Z</updated>

		<summary type="html">&lt;p&gt;Wikiuser: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;[[Файл:LitusMG.jpg|мини|200px|слева|&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:center;&amp;quot;&amp;gt;'''Микола Гнатович Літус'''&amp;lt;/p&amp;gt;&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:left;&amp;quot;&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата народження&amp;lt;/b&amp;gt; — 15.01.1925&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце народження&amp;lt;/b&amp;gt; — с. Цибулеве, Цибулівський район, Зінов’євський округ, УСРР (нині Кропивницький район, Кіровоградська область, Україна)&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — 21.02.2022&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — с. Цибулеве, Кропивницький район, Кіровоградська область, Україна]]&amp;lt;/p&amp;gt;&lt;br /&gt;
'''Микола Гнатович Літус''' (15 січня 1925, с. Цибулеве, Цибулівський район, Зінов’євський округ, УСРР (нині Кропивницький район, Кіровоградська область, Україна) – 21 лютого 2022, м. Київ) – український кінорежисер, сценарист і актор. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Життя і діяльність==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:right;&amp;quot;&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Війна мене пощадила. Потім я сорок років займався улюбленою професією.&amp;lt;br /&amp;gt; І ні на що б її не проміняв…&amp;lt;br /&amp;gt;&lt;br /&gt;
Микола Літус&amp;lt;/b&amp;gt;&amp;lt;/p&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Микола Гнатович Літус народився 15 січня 1925 року в селі Цибулеве на Кіровоградщині. Його батько, Гнат Літус, працював на залізниці, потім пішов в армію, де закінчив школу молодших політруків, а після завершення строкової служби продовжив служити в залізничній частині, що забезпечувала охорону колій, мостів, обладнання та вантажів Південно-Західної залізниці. Згодом Гнат одружився з Оксаною Бондаренко із села Цибулевого. У них народився син Микола.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Мати рано навчила його читати. Здібність до акторського мистецтва хлопчик виявив у п’ять років. Він самостійно вивчив вірш, з яким виступив на святі у сільському клубі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1930 року батька, як військовослужбовця, перевели у місто В’ятку (нині місто Кіров, Росія). Там Микола пішов у перший клас. Вчився хлопець непогано, захоплювався заняттями в драмгуртку, кожні канікули проводив у військовій частині, де служив батько: разом з усіма вивчав статут, опановував користування зброєю, їздив на полігони та стрільбища.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сім’я планувала повернутися в Україну. Та почалася війна… Разом з іншими школярами Микола Літус виступав у шпиталях на концертах, його декламування та гру на балалайці сприймали дуже схвально.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1942 року юнак вступив до 2-го Ленінградського піхотного військового училища. Після прискореного випуску лейтенанта Літуса призначили командиром взводу 82-міліметрових мінометів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Під Кенігсбергом молодий офіцер отримав тяжке поранення руки. Невдовзі медична комісія прийняла рішення комісувати його. Дев’ятнадцятирічний юнак повернувся додому й одразу вступив на історичний факультет Кіровського педагогічного інституту. І тут проявилися його акторські здібності: Микола активно виступав на студентських вечорах, капусниках. Після третього курсу він здійснив першу спробу вступити до Всесоюзного державного інституту кінематографії.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Лише 1950 року, заочно закінчивши історичний факультет, Микола Літус вступив до Всесоюзного державного інституту кінематографії (Москва) на акторське відділення в майстерню Сергія Герасимова та Тамари Макарової. Він навчався разом із Миколою Рибниковим, Кларою Рум’яновою, Аллою Ларіоновою, Юрієм Бєловим, Руфіною Ніфонтовою, Георгієм Юматовим, Надією Рум’янцевою та іншими.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На другому курсі (за пропозицією керівництва) Літус переввівся на режисерське відділення в майстерню Григорія Александрова. Навчання було насиченим і серйозним. У 1955 році, закінчивши ВДІК, він отримав диплом кінорежисера.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Першою стрічкою, де Микола Гнатович виступив як асистент режисера, став фільм-казка Олександра Зархі «Нестерка» (1955). А першою самостійною роботою – фільм «Веселка» (1959), в якому грали відомі актори Володимир Дальський, Галина Яблонська, Михайло Задніпровський, Лариса Борисенко, Андрій Сова.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На Київській кіностудії художніх фільмів ім. О. П. Довженка режисер-постановник Микола Літус створив низку кінокартин: «Звичайна історія» (1960, у співавторстві з I. Земгалом), «Королева бензоколонки» (1963, з О. Мішуріним), «Дні льотні» (1966, у співавторстві з Л. Різіним), «Лише три тижні...» (1971, у співавторстві з М. Резніковичем), «Якщо ти підеш...» (1977, у співавторстві з В. Шуньком), «Дачна поїздка сержанта Цибулі» (1979, у співавторстві з В. Шуньком; також співавт. сценар.), «Подолання» (1982, у співавторстві з І. Симоненком), «Пароль знали двоє» (1985), «На крутозламі» (1985), «Випадок із газетної практики» (1987, телевізійний фільм), «Зірка шерифа» (1991), «Ленін у вогненному кільці» (1993), «Дар божий» (1998), «У бога мертвих немає» (1999, короткометражний фільм) та ін.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На студії «Київнаукфільм» режисер Літус створив низку документальних фільмів: «Київський театр імені Франка» (1968), «Градус падіння», «Врятуйте людину» (обидва – 1973), «Співають солдати» (1974), «Південні траси» (1975).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Микола Гнатович був також педагогом (1968-1983), викладав режисуру на факультеті кінематографії Київського державного інституту театрального мистецтва імені І.К. Карпенка-Карого. Він дав путівку у кінематографічне життя відомим акторам – Миколі Оляліну та Вірі Алентовій.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Режисер був членом Національної Спілки кінематографістів України з 1989 року. Звання заслуженого діяча мистецтв України він отримав у 2005 році.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Літус проживав у Москві, але останні роки життя він провів у своєму рідному селі Цибулеве на Кіровоградщині.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
21 лютого 2022 року у віці 97 років Микола Гнатович Літус пішов із життя. У Національній спілці кінематографістів України 24 лютого мало відбутися прощання (таким було побажанням самого Миколи Літуса), але церемонія була скасована – почалася війна. Поховали митця в Києві.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Нагороди==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Орден Вітчизняної війни І ступеня&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Два ордени Червоної Зірки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Медалі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Світлини==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Litus2.jpg|230px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Микола Літус — режисер, сценарист і актор&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Litus3.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
М. Літус у фільмі «Дачна поїздка сержанта Цибулі»&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Litus4.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Рум'янцева в легендарному фільмі М. Літуса «Королева бензоколонки»&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Бібліографія==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Крутоус О. Творець &amp;quot;Королеви бензоколонки&amp;quot; [Текст] / О. Крутоус // Наше місто. - 2012. - 28 червня. -  С. 4: фото&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Любарський Р.  Зустріч з унікальним митцем [Текст] / Р. Любарський // Народне слово. - 2012. - 21 червня. -  С. 13: фото&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Любарський Р.  &amp;quot;Не місце прикрашає людину, а людина - місце&amp;quot; [Текст] / Р. Любарський // Народне слово. - 2012. - 31 травня. -  С. 8-9: фото&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Полный бак! [Текст]: Как снимали &amp;quot;Королеву бензоколонки&amp;quot; // МК-Бульвар. - 2012. - 23-29 апреля. -  С. 62-63&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Пташник Т.  &amp;quot;Королеву бензоколонки&amp;quot; ми й досі любимо [Текст] / Т. Пташник // Кіровоградська правда. - 2012. - 29 травня. -  С. 6: фото&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Web-ресурси==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Літус Микола Гнатович — Вікіпедія uk.wikipedia.org/wiki/Літус_Микола_Гнатович&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://www.n-slovo.com.ua/index.php?option=com_content&amp;amp;view=article&amp;amp;id=250:qno-place-is-decorated-with-a-man-and-a-man-a-placeq&amp;amp;catid=9:newspaper “Не місце прикрашає людину, а людина  - місце”. Інтерв'ю Р. Любарського з М.Г. Літусом]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Wikiuser</name></author>
	</entry>
	<entry>
		<id>http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%9B%D1%96%D1%82%D1%83%D1%81_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%93%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6677</id>
		<title>Літус Микола Гнатович</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%9B%D1%96%D1%82%D1%83%D1%81_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%93%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6677"/>
		<updated>2026-10-05T13:59:57Z</updated>

		<summary type="html">&lt;p&gt;Wikiuser: /* Життя і діяльність */&lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;[[Файл:LitusMG.jpg|мини|200px|слева|&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:center;&amp;quot;&amp;gt;'''Микола Гнатович Літус'''&amp;lt;/p&amp;gt;&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:left;&amp;quot;&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата народження&amp;lt;/b&amp;gt; — 15.01.1925&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце народження&amp;lt;/b&amp;gt; — с. Цибулеве, Цибулівський район, Зінов’євський округ, УСРР (нині Кропивницький район, Кіровоградська область, Україна)&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — 21.02.2022&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — с. Цибулеве, Кропивницький район, Кіровоградська область, Україна]]&amp;lt;/p&amp;gt;&lt;br /&gt;
'''Микола Гнатович Літус''' (15 січня 1925, с. Цибулеве, Цибулівський район, Зінов’євський округ, УСРР (нині Кропивницький район, Кіровоградська область, Україна) – 21 лютого 2022, м. Київ) – український кінорежисер, сценарист і актор. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Життя і діяльність==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:right;&amp;quot;&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Війна мене пощадила. Потім я сорок років займався улюбленою професією.&amp;lt;br /&amp;gt; І ні на що б її не проміняв…&amp;lt;br /&amp;gt;&lt;br /&gt;
Микола Літус&amp;lt;/b&amp;gt;&amp;lt;/p&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Микола Гнатович Літус народився 15 січня 1925 року в селі Цибулеве на Кіровоградщині. Його батько, Гнат Літус, працював на залізниці, потім пішов в армію, де закінчив школу молодших політруків, а після завершення строкової служби продовжив служити в залізничній частині, що забезпечувала охорону колій, мостів, обладнання та вантажів Південно-Західної залізниці. Згодом Гнат одружився з Оксаною Бондаренко із села Цибулевого. У них народився син Микола.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Мати рано навчила його читати. Здібність до акторського мистецтва хлопчик виявив у п’ять років. Він самостійно вивчив вірш, з яким виступив на святі у сільському клубі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1930 року батька, як військовослужбовця, перевели у місто В’ятку (нині місто Кіров, Росія). Там Микола пішов у перший клас. Вчився хлопець непогано, захоплювався заняттями в драмгуртку, кожні канікули проводив у військовій частині, де служив батько: разом з усіма вивчав статут, опановував користування зброєю, їздив на полігони та стрільбища.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сім’я планувала повернутися в Україну. Та почалася війна… Разом з іншими школярами Микола Літус виступав у шпиталях на концертах, його декламування та гру на балалайці сприймали дуже схвально.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1942 року юнак вступив до 2-го Ленінградського піхотного військового училища. Після прискореного випуску лейтенанта Літуса призначили командиром взводу 82-міліметрових мінометів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Під Кенігсбергом молодий офіцер отримав тяжке поранення руки. Невдовзі медична комісія прийняла рішення комісувати його. Дев’ятнадцятирічний юнак повернувся додому й одразу вступив на історичний факультет Кіровського педагогічного інституту. І тут проявилися його акторські здібності: Микола активно виступав на студентських вечорах, капусниках. Після третього курсу він здійснив першу спробу вступити до Всесоюзного державного інституту кінематографії.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Лише 1950 року, заочно закінчивши історичний факультет, Микола Літус вступив до Всесоюзного державного інституту кінематографії (Москва) на акторське відділення в майстерню Сергія Герасимова та Тамари Макарової. Він навчався разом із Миколою Рибниковим, Кларою Рум’яновою, Аллою Ларіоновою, Юрієм Бєловим, Руфіною Ніфонтовою, Георгієм Юматовим, Надією Рум’янцевою та іншими.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На другому курсі (за пропозицією керівництва) Літус переввівся на режисерське відділення в майстерню Григорія Александрова. Навчання було насиченим і серйозним. У 1955 році, закінчивши ВДІК, він отримав диплом кінорежисера.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Першою стрічкою, де Микола Гнатович виступив як асистент режисера, став фільм-казка Олександра Зархі «Нестерка» (1955). А першою самостійною роботою – фільм «Веселка» (1959), в якому грали відомі актори Володимир Дальський, Галина Яблонська, Михайло Задніпровський, Лариса Борисенко, Андрій Сова.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На Київській кіностудії художніх фільмів ім. О. П. Довженка режисер-постановник Микола Літус створив низку кінокартин: «Звичайна історія» (1960, у співавторстві з I. Земгалом), «Королева бензоколонки» (1963, з О. Мішуріним), «Дні льотні» (1966, у співавторстві з Л. Різіним), «Лише три тижні...» (1971, у співавторстві з М. Резніковичем), «Якщо ти підеш...» (1977, у співавторстві з В. Шуньком), «Дачна поїздка сержанта Цибулі» (1979, у співавторстві з В. Шуньком; також співавт. сценар.), «Подолання» (1982, у співавторстві з І. Симоненком), «Пароль знали двоє» (1985), «На крутозламі» (1985), «Випадок із газетної практики» (1987, телевізійний фільм), «Зірка шерифа» (1991), «Ленін у вогненному кільці» (1993), «Дар божий» (1998), «У бога мертвих немає» (1999, короткометражний фільм) та ін.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На студії «Київнаукфільм» режисер Літус створив низку документальних фільмів: «Київський театр імені Франка» (1968), «Градус падіння», «Врятуйте людину» (обидва – 1973), «Співають солдати» (1974), «Південні траси» (1975).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Микола Гнатович був також педагогом (1968-1983), викладав режисуру на факультеті кінематографії Київського державного інституту театрального мистецтва імені І.К. Карпенка-Карого. Він дав путівку у кінематографічне життя відомим акторам – Миколі Оляліну та Вірі Алентовій.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Режисер був членом Національної Спілки кінематографістів України з 1989 року. Звання заслуженого діяча мистецтв України він отримав у 2005 році.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Літус проживав у Москві, але останні роки життя він провів у своєму рідному селі Цибулеве на Кіровоградщині.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
21 лютого 2022 року у віці 97 років Микола Гнатович Літус пішов із життя. У Національній спілці кінематографістів України 24 лютого мало відбутися прощання (таким було побажанням самого Миколи Літуса), але церемонія була скасована – почалася війна. Поховали митця в Києві.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Світлини==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Litus2.jpg|230px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Микола Літус — режисер, сценарист і актор&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Litus3.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
М. Літус у фільмі «Дачна поїздка сержанта Цибулі»&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Litus4.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Рум'янцева в легендарному фільмі М. Літуса «Королева бензоколонки»&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Бібліографія==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Крутоус О. Творець &amp;quot;Королеви бензоколонки&amp;quot; [Текст] / О. Крутоус // Наше місто. - 2012. - 28 червня. -  С. 4: фото&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Любарський Р.  Зустріч з унікальним митцем [Текст] / Р. Любарський // Народне слово. - 2012. - 21 червня. -  С. 13: фото&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Любарський Р.  &amp;quot;Не місце прикрашає людину, а людина - місце&amp;quot; [Текст] / Р. Любарський // Народне слово. - 2012. - 31 травня. -  С. 8-9: фото&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Полный бак! [Текст]: Как снимали &amp;quot;Королеву бензоколонки&amp;quot; // МК-Бульвар. - 2012. - 23-29 апреля. -  С. 62-63&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Пташник Т.  &amp;quot;Королеву бензоколонки&amp;quot; ми й досі любимо [Текст] / Т. Пташник // Кіровоградська правда. - 2012. - 29 травня. -  С. 6: фото&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Web-ресурси==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Літус Микола Гнатович — Вікіпедія uk.wikipedia.org/wiki/Літус_Микола_Гнатович&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://www.n-slovo.com.ua/index.php?option=com_content&amp;amp;view=article&amp;amp;id=250:qno-place-is-decorated-with-a-man-and-a-man-a-placeq&amp;amp;catid=9:newspaper “Не місце прикрашає людину, а людина  - місце”. Інтерв'ю Р. Любарського з М.Г. Літусом]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Wikiuser</name></author>
	</entry>
	<entry>
		<id>http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%9B%D1%96%D1%82%D1%83%D1%81_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%93%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6676</id>
		<title>Літус Микола Гнатович</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%9B%D1%96%D1%82%D1%83%D1%81_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%93%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6676"/>
		<updated>2026-10-05T13:57:18Z</updated>

		<summary type="html">&lt;p&gt;Wikiuser: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;[[Файл:LitusMG.jpg|мини|200px|слева|&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:center;&amp;quot;&amp;gt;'''Микола Гнатович Літус'''&amp;lt;/p&amp;gt;&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:left;&amp;quot;&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата народження&amp;lt;/b&amp;gt; — 15.01.1925&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце народження&amp;lt;/b&amp;gt; — с. Цибулеве, Цибулівський район, Зінов’євський округ, УСРР (нині Кропивницький район, Кіровоградська область, Україна)&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — 21.02.2022&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — с. Цибулеве, Кропивницький район, Кіровоградська область, Україна]]&amp;lt;/p&amp;gt;&lt;br /&gt;
'''Микола Гнатович Літус''' (15 січня 1925, с. Цибулеве, Цибулівський район, Зінов’євський округ, УСРР (нині Кропивницький район, Кіровоградська область, Україна) – 21 лютого 2022, м. Київ) – український кінорежисер, сценарист і актор. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Життя і діяльність==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:right;&amp;quot;&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Війна мене пощадила. Потім я сорок років займався улюбленою професією.&amp;lt;br /&amp;gt; І ні на що б її не проміняв…&amp;lt;br /&amp;gt;&lt;br /&gt;
Микола Літус&amp;lt;/b&amp;gt;&amp;lt;/p&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Микола Гнатович Літус народився 15 січня 1925 року в с. Цибулеве  Знам'янського  району Кіровоградської області.&lt;br /&gt;
1930 року батька, як військовослужбовця, перевели у В’ятку (Кіров). Там Микола і пішов у перший клас. Вчився непогано, захоплювався заняттями в драмгуртку,  кожні канікули проводив у частині батька: разом з усіма вивчав статут, матеріальну частину зброї, їздив на полігони та стрільбища.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сім’я планувала повернутися в Україну. Та почалася війна… Разом з іншими школярами Микола Літус виступав у шпиталях на концертах, його декламування та гру на балалайці сприймали дуже схвально. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1942 року юнак вступає у 2-ге Ленінградське піхотне військове училище.&lt;br /&gt;
Після прискореного випуску лейтенанта Літуса призначили командиром взводу 82-міліметрових мінометів. Невдовзі, вже в званні капітана, медична комісія прийняла рішення комісувати його через тяжке поранення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дев’ятнадцятирічний юнак повертається додому й одразу вступає на історичний факультет Кіровського педагогічного інституту. І тут проявляються його акторські здібності: Микола активно виступає на студентських вечорах, капусниках. Після третього курсу здійснює першу спробу вступити до Всесоюзного державного інституту кінематографії.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Лише 1950 року, заочно закінчивши істфак, він потрапляє на акторське відділення, де навчається разом з Миколою Рибниковим, Кларою Рум’яновою, Аллою Ларіоновою, Юрієм Бєловим, Руфіною Ніфонтовою, Георгієм Юматовим, Надією Рум’янцевою та іншими. На другому курсі (за пропозицією керівництва) Микола Літус переводиться на режисерське відділення в майстерню Григорія Александрова. &lt;br /&gt;
Першою стрічкою, де Микола Гнатович виступив як асистент режисера, став фільм-казка Олександра Зархі «Нестерка». А першою самостійною роботою  – «Веселка», де грали Володимир Дальський, Галина Яблонська, Михайло Задніпровський, Лариса Борисенко, Андрій Сова. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Микола Літус — автор таких відомих кінострічок як: «Королева бензоколонки» (1963, у співавторстві із О. Мішуріним), «Дні льотні» (1966), «Дачна поїздка сержанта Цибулі» (1979), «Пароль знали двоє», «На крутозламі» (1985), «Випадок із газетної практики» (1987, т/ф), «Зірка шерифа» (1991) та ін.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Нині Микола Гнатович Літус проживає в Москві.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Світлини==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Litus2.jpg|230px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Микола Літус — режисер, сценарист і актор&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Litus3.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
М. Літус у фільмі «Дачна поїздка сержанта Цибулі»&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Litus4.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Рум'янцева в легендарному фільмі М. Літуса «Королева бензоколонки»&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Бібліографія==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Крутоус О. Творець &amp;quot;Королеви бензоколонки&amp;quot; [Текст] / О. Крутоус // Наше місто. - 2012. - 28 червня. -  С. 4: фото&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Любарський Р.  Зустріч з унікальним митцем [Текст] / Р. Любарський // Народне слово. - 2012. - 21 червня. -  С. 13: фото&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Любарський Р.  &amp;quot;Не місце прикрашає людину, а людина - місце&amp;quot; [Текст] / Р. Любарський // Народне слово. - 2012. - 31 травня. -  С. 8-9: фото&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Полный бак! [Текст]: Как снимали &amp;quot;Королеву бензоколонки&amp;quot; // МК-Бульвар. - 2012. - 23-29 апреля. -  С. 62-63&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Пташник Т.  &amp;quot;Королеву бензоколонки&amp;quot; ми й досі любимо [Текст] / Т. Пташник // Кіровоградська правда. - 2012. - 29 травня. -  С. 6: фото&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Web-ресурси==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Літус Микола Гнатович — Вікіпедія uk.wikipedia.org/wiki/Літус_Микола_Гнатович&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://www.n-slovo.com.ua/index.php?option=com_content&amp;amp;view=article&amp;amp;id=250:qno-place-is-decorated-with-a-man-and-a-man-a-placeq&amp;amp;catid=9:newspaper “Не місце прикрашає людину, а людина  - місце”. Інтерв'ю Р. Любарського з М.Г. Літусом]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Wikiuser</name></author>
	</entry>
	<entry>
		<id>http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%9B%D1%96%D1%82%D1%83%D1%81_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%93%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6675</id>
		<title>Літус Микола Гнатович</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%9B%D1%96%D1%82%D1%83%D1%81_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%93%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6675"/>
		<updated>2026-10-05T13:56:03Z</updated>

		<summary type="html">&lt;p&gt;Wikiuser: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;[[Файл:LitusMG.jpg|мини|200px|слева|&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:center;&amp;quot;&amp;gt;'''Микола Гнатович Літус'''&amp;lt;/p&amp;gt;&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:left;&amp;quot;&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата народження&amp;lt;/b&amp;gt; — 15.01.1925&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце народження&amp;lt;/b&amp;gt; — с. Цибулеве, Цибулівський район, Зінов’євський округ, УСРР (нині Кропивницький район, Кіровоградська область, Україна)&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — 21.02.2022&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — с. Цибулеве, Кропивницький район, Кіровоградська область, Україна]]&amp;lt;/p&amp;gt;&lt;br /&gt;
'''Микола Гнатович Літус''' (15 січня 1925, с. Цибулеве Знам'янського району Кіровоградської області – 21 лютого 2022, м. Москва) - український кінорежисер, сценарист і актор.  Учасник Великої Вітчизняної війни. Заслужений діяч мистецтв України.  Член Національної спілки кінематографістів України. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Життя і діяльність==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:right;&amp;quot;&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Війна мене пощадила. Потім я сорок років займався улюбленою професією.&amp;lt;br /&amp;gt; І ні на що б її не проміняв…&amp;lt;br /&amp;gt;&lt;br /&gt;
Микола Літус&amp;lt;/b&amp;gt;&amp;lt;/p&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Микола Гнатович Літус народився 15 січня 1925 року в с. Цибулеве  Знам'янського  району Кіровоградської області.&lt;br /&gt;
1930 року батька, як військовослужбовця, перевели у В’ятку (Кіров). Там Микола і пішов у перший клас. Вчився непогано, захоплювався заняттями в драмгуртку,  кожні канікули проводив у частині батька: разом з усіма вивчав статут, матеріальну частину зброї, їздив на полігони та стрільбища.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сім’я планувала повернутися в Україну. Та почалася війна… Разом з іншими школярами Микола Літус виступав у шпиталях на концертах, його декламування та гру на балалайці сприймали дуже схвально. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1942 року юнак вступає у 2-ге Ленінградське піхотне військове училище.&lt;br /&gt;
Після прискореного випуску лейтенанта Літуса призначили командиром взводу 82-міліметрових мінометів. Невдовзі, вже в званні капітана, медична комісія прийняла рішення комісувати його через тяжке поранення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дев’ятнадцятирічний юнак повертається додому й одразу вступає на історичний факультет Кіровського педагогічного інституту. І тут проявляються його акторські здібності: Микола активно виступає на студентських вечорах, капусниках. Після третього курсу здійснює першу спробу вступити до Всесоюзного державного інституту кінематографії.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Лише 1950 року, заочно закінчивши істфак, він потрапляє на акторське відділення, де навчається разом з Миколою Рибниковим, Кларою Рум’яновою, Аллою Ларіоновою, Юрієм Бєловим, Руфіною Ніфонтовою, Георгієм Юматовим, Надією Рум’янцевою та іншими. На другому курсі (за пропозицією керівництва) Микола Літус переводиться на режисерське відділення в майстерню Григорія Александрова. &lt;br /&gt;
Першою стрічкою, де Микола Гнатович виступив як асистент режисера, став фільм-казка Олександра Зархі «Нестерка». А першою самостійною роботою  – «Веселка», де грали Володимир Дальський, Галина Яблонська, Михайло Задніпровський, Лариса Борисенко, Андрій Сова. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Микола Літус — автор таких відомих кінострічок як: «Королева бензоколонки» (1963, у співавторстві із О. Мішуріним), «Дні льотні» (1966), «Дачна поїздка сержанта Цибулі» (1979), «Пароль знали двоє», «На крутозламі» (1985), «Випадок із газетної практики» (1987, т/ф), «Зірка шерифа» (1991) та ін.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Нині Микола Гнатович Літус проживає в Москві.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Світлини==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Litus2.jpg|230px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Микола Літус — режисер, сценарист і актор&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Litus3.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
М. Літус у фільмі «Дачна поїздка сержанта Цибулі»&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Litus4.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Рум'янцева в легендарному фільмі М. Літуса «Королева бензоколонки»&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Бібліографія==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Крутоус О. Творець &amp;quot;Королеви бензоколонки&amp;quot; [Текст] / О. Крутоус // Наше місто. - 2012. - 28 червня. -  С. 4: фото&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Любарський Р.  Зустріч з унікальним митцем [Текст] / Р. Любарський // Народне слово. - 2012. - 21 червня. -  С. 13: фото&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Любарський Р.  &amp;quot;Не місце прикрашає людину, а людина - місце&amp;quot; [Текст] / Р. Любарський // Народне слово. - 2012. - 31 травня. -  С. 8-9: фото&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Полный бак! [Текст]: Как снимали &amp;quot;Королеву бензоколонки&amp;quot; // МК-Бульвар. - 2012. - 23-29 апреля. -  С. 62-63&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Пташник Т.  &amp;quot;Королеву бензоколонки&amp;quot; ми й досі любимо [Текст] / Т. Пташник // Кіровоградська правда. - 2012. - 29 травня. -  С. 6: фото&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Web-ресурси==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Літус Микола Гнатович — Вікіпедія uk.wikipedia.org/wiki/Літус_Микола_Гнатович&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://www.n-slovo.com.ua/index.php?option=com_content&amp;amp;view=article&amp;amp;id=250:qno-place-is-decorated-with-a-man-and-a-man-a-placeq&amp;amp;catid=9:newspaper “Не місце прикрашає людину, а людина  - місце”. Інтерв'ю Р. Любарського з М.Г. Літусом]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Wikiuser</name></author>
	</entry>
	<entry>
		<id>http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%94%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%BD_(%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%86%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87)_%D0%A1%D0%B0%D0%BC%D1%83%D1%97%D0%BB_%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6674</id>
		<title>Дудін (Марцинкевич) Самуїл Мартинович</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%94%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%BD_(%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%86%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87)_%D0%A1%D0%B0%D0%BC%D1%83%D1%97%D0%BB_%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6674"/>
		<updated>2026-10-01T14:02:03Z</updated>

		<summary type="html">&lt;p&gt;Wikiuser: /* Пам’ять */&lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;[[Файл:DudinSM.jpg|мини|200px|&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:center;&amp;quot;&amp;gt;'''Самуїл Мартинович Дудін (Марцинкевич) '''&amp;lt;/p&amp;gt;&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:left;&amp;quot;&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата народження &amp;lt;/b&amp;gt; — 21.08.1863&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце народження&amp;lt;/b&amp;gt; — с. Рівне, Єлиcаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія (тепер – Новоукраїнський район, Кіровоградська область, Україна)&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — 9.07.1929&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — : с. Ульянівка, Тосненський район, Ленінградська область, СРСР&amp;lt;br /&amp;gt;]]&amp;lt;/p&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;b&amp;gt;Самуїл Мартинович Дудін (Марцинкевич)&amp;lt;/b&amp;gt; (21 серпня 1863 р., с. Рівне Єлиcаветградського повіту Херсонської губернії Російської імперії (тепер – Новоукраїнського району Кіровоградської області) – 9 липня 1929 р., с. Ульянівка Тосненського району Ленінградської області – живописець, мистецтвознавець, перший в Росії етнограф-фотохудожник; член Товариства художників ім. А. Куїнджі, Петербурзької спілки діячів пластичних мистецтв, Товариства взаємодопомоги російських художників, Артілі російських художників.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Життя і діяльність==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Самуїл Мартинович Дудін народився 21 серпня 1863 року в с. Рівному, волосному центрі Єлиcаветградського повіту Херсонської губернії Російської імперії (тепер Новоукраїнського району Кіровоградської області) у родині сільського вчителя. Хист до малювання хлопець виявив у ранньому віці. Після закінчення школи Дудін вступив до Єлисаветградського земського реального училища, в якому до IV класу був земським стипендіатом, а потім навчався на кошти батьків. Тут він відвідує Вечірні рисувальні класи, засновані академіком портретного живопису Петром Крестоносцевим.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1891-1897 рр. Самуїл Дудін був вільним слухачем у Петербурзькій Академії мистецтв у викладача І. Рєпіна. За картину «В храм Таніти» він отримав звання художника.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сьогодні можна лише гадати, як склалася б доля нашого земляка Самуїла Мартиновича Дудіна, коли б не арешт за участь у місцевих громадсько-політичних об’єднаннях (українофільській «Громаді» та народовольському гуртку) з наступним трирічним засланням у Забайкальський край. Саме ці драматичні роки визначили все його подальше життя. Варто зауважити, що царський режим, на відміну від більшовицького, ніколи не ставив собі за мету знищення особистості покараного, не кажучи вже про умови утримання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У засланні юнак зустрівся з відомим ученим-мандрівником Г. Потаніним і за його порадою зайнявся збиранням фольклорного та етнографічного матеріалу бурятів і монголів. Дудін робить численні замальовки побуту місцевого населення, серйозно вивчає фотосправу. За рекомендацією Потаніна у 1891 році видатний учений В. Радлов включив його до складу своєї знаменитої експедиції в Монголію на посаду художника-фотографа.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1894 році, перебуваючи на Єлисаветградщині, фотохудожник створив серію світлин «Українці». &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
За масштабом таланту й багатогранністю інтересів Дудін був людиною ренесансного типу. Він гармонійно поєднав у собі митця, науковця, дослідника, колекціонера та бібліофіла. Випускник Академії мистецтв і учень Іллі Рєпіна, він залишив вагомий слід у живописі. Як видатний орієнталіст та етнограф став автором численних наукових праць, присвячених мистецтву буддизму й ісламу. Його унікальна колекція східних килимів і сьогодні вважається однією з найцінніших, а самого Дудіна називають одним із найавторитетніших знавців цього мистецтва. Пристрасний бібліофіл, він був постійним відвідувачем букіністичних книгарень, а як невтомний учений-мандрівник брав участь у наукових експедиціях до Монголії, Туркестану та Західного Китаю, відкриваючи для світу нові сторінки історії та культури Сходу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Непросто перерахувати всі пости й посади, які займав Самуїл Мартинович упродовж життя: завідувач відділу середньоазіатських старожитностей, учений секретар Музею антропології та етнографії Академії наук, викладач університету, член товариства художників ім. А. Куїнджі. Приємно відзначити, що у творчості Дудіна-художника присутня й українська тематика, зокрема, у 1911 році він виконав 27 ілюстрацій до петербурзького видання «Кобзаря», ілюстрував повісті Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки» та «Миргород». Одним словом, наш земляк був своєю людиною відразу в двох академіях – Академії мистецтв та Академії наук. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Окремо варто відзначити творчість Дудіна як фотографа. Під час трирічної експедиції етнографічного відділу Російського музею до Середньої Азії, учасником якої був Самуїл Дудін, він зробив декілька тисяч фотознімків, які являють собою величезну наукову, художню та історичну цінність, їхні негативи донедавна зберігались у фондах Державного музею етнографії народів СРСР. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Творче кредо Дудіна – знімати життя таким, яким воно є – зробило його фотографії не лише документами епохи. Його знімки цікаво розглядати: спостережливість ученого, помножена на композиційний дар живописця, дозволяє відчути місцевий колорит, аромат минулої епохи. Фотографія завжди була для Дудіна однією з найголовніших справ життя. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
8 липня 1929 року Дудін помер від паралічу серця в селищі Ульянівка, що поблизу Ленінграда (тепер С.-Петербург), на університетській станції, де керував літньою навчальною практикою студентів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Пам’ять==&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Пам’яті Самуїла Дудіна повністю присвячений дев’ятий том збірника наукових праць Музею антропології та етнографії АН СРСР за 1930 рік. Його вважають одним із найвидатніших російських фотографів ХХ століття, який зробив під час наукових експедицій по Середній Азії декілька тисяч унікальних фотознімків.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Світлини==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Dudin2.jpg|200px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дудін  Самуїл Мартинович. Картина “Квітка”&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:DudinSM2.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Група співробітників Музею антропології та етнографії АН СРСР. Самійло Мартинович Дудін – в центрі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Бібліографія==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дудин, С. М. Огюст Родэн / С. М. Дудин // Нива. – 1917. – № 49 . – С. 743-746&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Босько, В. М. Самійло Дудін: служитель двох Академій // Історичний календар Кіровоградщини на 2008 рік. Люди. Події. Факти. Історико-краєзнавче видання: Довідник /Володимир Босько; Управління освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації, Кіровоградський обл. ін-т післядипломної педагогічної освіти ім. В. Сухомлинського, Кіровоградська обл. організація Українського товариства охорони пам’яток історії та культури. – Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2007. – С. 122-124 : фото&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Босько, В. М. Дудін Самійло Мартинович // Історичний календар Кіровоградщини на 2013 рік: Люди. Події. Факти : історико-краєзнавче видання: довідник / Володимир Босько ; Управління освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації, Кіровоградський обл. ін-т післядипломної педагогічної освіти ім. В. Сухомлинського. – Кіровоград : Центрально-Українське вид-во, 2012. – С. 145-146 : фото, портр.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Босько, В. Один з двох підсудних / В. Босько // Кіровоградська правда. – 1989. – 30 квітня&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Один з найвидатніших фотографів початку ХХ століття: [Самійло Мартинович Дудін] // 21-й канал. – 2023. – 29 червня. – С. 8 : фото&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Босько, В. У першу річницю / В. Босько // Кіровоградська правда. – 1989. – 7 листопада&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У цей день – 19 серпня // Новини Кіровоградщини. – 2013. – 15 серпня. – С. 5&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Web-ресурси==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%BD_%D0%A1%D0%B0%D0%BC%D1%96%D0%B9%D0%BB%D0%BE_%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Дудін Самійло Мартинович (Вікіпедія) ]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://vypuskniki-kmk.at.ua/publ/vidatni_vipuskniki_realnogo_uchilishha/dudin_s_m/dudin_marcinkevich_samujil_martinovich/24-1-0-31 Дудін (Марцинкевич) Самуїл Мартинович (Випускники КІК ЦНТУ)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://uamodna.com/articles/samiylo-dudin-odyn-z-nayvydatnishyh-fotografiv-20-stolittya/ Черкаська Ганна. Самійло Дудін – один з найвидатніших фотографів 20 століття (Ua Modna) ]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Wikiuser</name></author>
	</entry>
	<entry>
		<id>http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%94%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%BD_(%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%86%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87)_%D0%A1%D0%B0%D0%BC%D1%83%D1%97%D0%BB_%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6673</id>
		<title>Дудін (Марцинкевич) Самуїл Мартинович</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%94%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%BD_(%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%86%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87)_%D0%A1%D0%B0%D0%BC%D1%83%D1%97%D0%BB_%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6673"/>
		<updated>2026-10-01T14:01:38Z</updated>

		<summary type="html">&lt;p&gt;Wikiuser: /* Життя і діяльність */&lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;[[Файл:DudinSM.jpg|мини|200px|&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:center;&amp;quot;&amp;gt;'''Самуїл Мартинович Дудін (Марцинкевич) '''&amp;lt;/p&amp;gt;&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:left;&amp;quot;&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата народження &amp;lt;/b&amp;gt; — 21.08.1863&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце народження&amp;lt;/b&amp;gt; — с. Рівне, Єлиcаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія (тепер – Новоукраїнський район, Кіровоградська область, Україна)&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — 9.07.1929&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — : с. Ульянівка, Тосненський район, Ленінградська область, СРСР&amp;lt;br /&amp;gt;]]&amp;lt;/p&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;b&amp;gt;Самуїл Мартинович Дудін (Марцинкевич)&amp;lt;/b&amp;gt; (21 серпня 1863 р., с. Рівне Єлиcаветградського повіту Херсонської губернії Російської імперії (тепер – Новоукраїнського району Кіровоградської області) – 9 липня 1929 р., с. Ульянівка Тосненського району Ленінградської області – живописець, мистецтвознавець, перший в Росії етнограф-фотохудожник; член Товариства художників ім. А. Куїнджі, Петербурзької спілки діячів пластичних мистецтв, Товариства взаємодопомоги російських художників, Артілі російських художників.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Життя і діяльність==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Самуїл Мартинович Дудін народився 21 серпня 1863 року в с. Рівному, волосному центрі Єлиcаветградського повіту Херсонської губернії Російської імперії (тепер Новоукраїнського району Кіровоградської області) у родині сільського вчителя. Хист до малювання хлопець виявив у ранньому віці. Після закінчення школи Дудін вступив до Єлисаветградського земського реального училища, в якому до IV класу був земським стипендіатом, а потім навчався на кошти батьків. Тут він відвідує Вечірні рисувальні класи, засновані академіком портретного живопису Петром Крестоносцевим.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1891-1897 рр. Самуїл Дудін був вільним слухачем у Петербурзькій Академії мистецтв у викладача І. Рєпіна. За картину «В храм Таніти» він отримав звання художника.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сьогодні можна лише гадати, як склалася б доля нашого земляка Самуїла Мартиновича Дудіна, коли б не арешт за участь у місцевих громадсько-політичних об’єднаннях (українофільській «Громаді» та народовольському гуртку) з наступним трирічним засланням у Забайкальський край. Саме ці драматичні роки визначили все його подальше життя. Варто зауважити, що царський режим, на відміну від більшовицького, ніколи не ставив собі за мету знищення особистості покараного, не кажучи вже про умови утримання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У засланні юнак зустрівся з відомим ученим-мандрівником Г. Потаніним і за його порадою зайнявся збиранням фольклорного та етнографічного матеріалу бурятів і монголів. Дудін робить численні замальовки побуту місцевого населення, серйозно вивчає фотосправу. За рекомендацією Потаніна у 1891 році видатний учений В. Радлов включив його до складу своєї знаменитої експедиції в Монголію на посаду художника-фотографа.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1894 році, перебуваючи на Єлисаветградщині, фотохудожник створив серію світлин «Українці». &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
За масштабом таланту й багатогранністю інтересів Дудін був людиною ренесансного типу. Він гармонійно поєднав у собі митця, науковця, дослідника, колекціонера та бібліофіла. Випускник Академії мистецтв і учень Іллі Рєпіна, він залишив вагомий слід у живописі. Як видатний орієнталіст та етнограф став автором численних наукових праць, присвячених мистецтву буддизму й ісламу. Його унікальна колекція східних килимів і сьогодні вважається однією з найцінніших, а самого Дудіна називають одним із найавторитетніших знавців цього мистецтва. Пристрасний бібліофіл, він був постійним відвідувачем букіністичних книгарень, а як невтомний учений-мандрівник брав участь у наукових експедиціях до Монголії, Туркестану та Західного Китаю, відкриваючи для світу нові сторінки історії та культури Сходу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Непросто перерахувати всі пости й посади, які займав Самуїл Мартинович упродовж життя: завідувач відділу середньоазіатських старожитностей, учений секретар Музею антропології та етнографії Академії наук, викладач університету, член товариства художників ім. А. Куїнджі. Приємно відзначити, що у творчості Дудіна-художника присутня й українська тематика, зокрема, у 1911 році він виконав 27 ілюстрацій до петербурзького видання «Кобзаря», ілюстрував повісті Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки» та «Миргород». Одним словом, наш земляк був своєю людиною відразу в двох академіях – Академії мистецтв та Академії наук. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Окремо варто відзначити творчість Дудіна як фотографа. Під час трирічної експедиції етнографічного відділу Російського музею до Середньої Азії, учасником якої був Самуїл Дудін, він зробив декілька тисяч фотознімків, які являють собою величезну наукову, художню та історичну цінність, їхні негативи донедавна зберігались у фондах Державного музею етнографії народів СРСР. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Творче кредо Дудіна – знімати життя таким, яким воно є – зробило його фотографії не лише документами епохи. Його знімки цікаво розглядати: спостережливість ученого, помножена на композиційний дар живописця, дозволяє відчути місцевий колорит, аромат минулої епохи. Фотографія завжди була для Дудіна однією з найголовніших справ життя. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
8 липня 1929 року Дудін помер від паралічу серця в селищі Ульянівка, що поблизу Ленінграда (тепер С.-Петербург), на університетській станції, де керував літньою навчальною практикою студентів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Пам’ять==&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Пам’яті Самуїла Дудіна повністю присвячений дев’ятий том збірника наукових праць Музею антропології та етнографії АН СРСР за 1930 рік. Його вважають одним із найвидатніших російських фотографів ХХ століття, який зробив під час наукових експедицій по Середній Азії декілька тисяч унікальних фотознімків. У 1894 році, перебуваючи на Єлисаветградщині, фотохудожник створив серію світлин «Українці».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Світлини==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Dudin2.jpg|200px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дудін  Самуїл Мартинович. Картина “Квітка”&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:DudinSM2.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Група співробітників Музею антропології та етнографії АН СРСР. Самійло Мартинович Дудін – в центрі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Бібліографія==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дудин, С. М. Огюст Родэн / С. М. Дудин // Нива. – 1917. – № 49 . – С. 743-746&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Босько, В. М. Самійло Дудін: служитель двох Академій // Історичний календар Кіровоградщини на 2008 рік. Люди. Події. Факти. Історико-краєзнавче видання: Довідник /Володимир Босько; Управління освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації, Кіровоградський обл. ін-т післядипломної педагогічної освіти ім. В. Сухомлинського, Кіровоградська обл. організація Українського товариства охорони пам’яток історії та культури. – Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2007. – С. 122-124 : фото&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Босько, В. М. Дудін Самійло Мартинович // Історичний календар Кіровоградщини на 2013 рік: Люди. Події. Факти : історико-краєзнавче видання: довідник / Володимир Босько ; Управління освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації, Кіровоградський обл. ін-т післядипломної педагогічної освіти ім. В. Сухомлинського. – Кіровоград : Центрально-Українське вид-во, 2012. – С. 145-146 : фото, портр.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Босько, В. Один з двох підсудних / В. Босько // Кіровоградська правда. – 1989. – 30 квітня&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Один з найвидатніших фотографів початку ХХ століття: [Самійло Мартинович Дудін] // 21-й канал. – 2023. – 29 червня. – С. 8 : фото&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Босько, В. У першу річницю / В. Босько // Кіровоградська правда. – 1989. – 7 листопада&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У цей день – 19 серпня // Новини Кіровоградщини. – 2013. – 15 серпня. – С. 5&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Web-ресурси==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%BD_%D0%A1%D0%B0%D0%BC%D1%96%D0%B9%D0%BB%D0%BE_%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Дудін Самійло Мартинович (Вікіпедія) ]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://vypuskniki-kmk.at.ua/publ/vidatni_vipuskniki_realnogo_uchilishha/dudin_s_m/dudin_marcinkevich_samujil_martinovich/24-1-0-31 Дудін (Марцинкевич) Самуїл Мартинович (Випускники КІК ЦНТУ)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://uamodna.com/articles/samiylo-dudin-odyn-z-nayvydatnishyh-fotografiv-20-stolittya/ Черкаська Ганна. Самійло Дудін – один з найвидатніших фотографів 20 століття (Ua Modna) ]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Wikiuser</name></author>
	</entry>
	<entry>
		<id>http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%94%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%BD_(%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%86%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87)_%D0%A1%D0%B0%D0%BC%D1%83%D1%97%D0%BB_%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6672</id>
		<title>Дудін (Марцинкевич) Самуїл Мартинович</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%94%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%BD_(%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%86%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87)_%D0%A1%D0%B0%D0%BC%D1%83%D1%97%D0%BB_%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6672"/>
		<updated>2026-10-01T14:00:12Z</updated>

		<summary type="html">&lt;p&gt;Wikiuser: /* Світлини */&lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;[[Файл:DudinSM.jpg|мини|200px|&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:center;&amp;quot;&amp;gt;'''Самуїл Мартинович Дудін (Марцинкевич) '''&amp;lt;/p&amp;gt;&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:left;&amp;quot;&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата народження &amp;lt;/b&amp;gt; — 21.08.1863&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце народження&amp;lt;/b&amp;gt; — с. Рівне, Єлиcаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія (тепер – Новоукраїнський район, Кіровоградська область, Україна)&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — 9.07.1929&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — : с. Ульянівка, Тосненський район, Ленінградська область, СРСР&amp;lt;br /&amp;gt;]]&amp;lt;/p&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;b&amp;gt;Самуїл Мартинович Дудін (Марцинкевич)&amp;lt;/b&amp;gt; (21 серпня 1863 р., с. Рівне Єлиcаветградського повіту Херсонської губернії Російської імперії (тепер – Новоукраїнського району Кіровоградської області) – 9 липня 1929 р., с. Ульянівка Тосненського району Ленінградської області – живописець, мистецтвознавець, перший в Росії етнограф-фотохудожник; член Товариства художників ім. А. Куїнджі, Петербурзької спілки діячів пластичних мистецтв, Товариства взаємодопомоги російських художників, Артілі російських художників.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Життя і діяльність==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Самуїл Мартинович Дудін народився 21 серпня 1863 року в с. Рівному, волосному центрі Єлиcаветградського повіту Херсонської губернії Російської імперії (тепер Новоукраїнського району Кіровоградської області) у родині сільського вчителя. Хист до малювання хлопець виявив у ранньому віці. Після закінчення школи Дудін вступив до Єлисаветградського земського реального училища, в якому до IV класу був земським стипендіатом, а потім навчався на кошти батьків. Тут він відвідує Вечірні рисувальні класи, засновані академіком портретного живопису Петром Крестоносцевим.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1891-1897 рр. Самуїл Дудін був вільним слухачем у Петербурзькій Академії мистецтв у викладача І. Рєпіна. За картину «В храм Таніти» він отримав звання художника.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сьогодні можна лише гадати, як склалася б доля нашого земляка Самуїла Мартиновича Дудіна, коли б не арешт за участь у місцевих громадсько-політичних об’єднаннях (українофільській «Громаді» та народовольському гуртку) з наступним трирічним засланням у Забайкальський край. Саме ці драматичні роки визначили все його подальше життя. Варто зауважити, що царський режим, на відміну від більшовицького, ніколи не ставив собі за мету знищення особистості покараного, не кажучи вже про умови утримання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У засланні юнак зустрівся з відомим ученим-мандрівником Г. Потаніним і за його порадою зайнявся збиранням фольклорного та етнографічного матеріалу бурятів і монголів. Дудін робить численні замальовки побуту місцевого населення, серйозно вивчає фотосправу. За рекомендацією Потаніна у 1891 році видатний учений В. Радлов включив його до складу своєї знаменитої експедиції в Монголію на посаду художника-фотографа. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
За масштабом таланту й багатогранністю інтересів Дудін був людиною ренесансного типу. Він гармонійно поєднав у собі митця, науковця, дослідника, колекціонера та бібліофіла. Випускник Академії мистецтв і учень Іллі Рєпіна, він залишив вагомий слід у живописі. Як видатний орієнталіст та етнограф став автором численних наукових праць, присвячених мистецтву буддизму й ісламу. Його унікальна колекція східних килимів і сьогодні вважається однією з найцінніших, а самого Дудіна називають одним із найавторитетніших знавців цього мистецтва. Пристрасний бібліофіл, він був постійним відвідувачем букіністичних книгарень, а як невтомний учений-мандрівник брав участь у наукових експедиціях до Монголії, Туркестану та Західного Китаю, відкриваючи для світу нові сторінки історії та культури Сходу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Непросто перерахувати всі пости й посади, які займав Самуїл Мартинович упродовж життя: завідувач відділу середньоазіатських старожитностей, учений секретар Музею антропології та етнографії Академії наук, викладач університету, член товариства художників ім. А. Куїнджі. Приємно відзначити, що у творчості Дудіна-художника присутня й українська тематика, зокрема, у 1911 році він виконав 27 ілюстрацій до петербурзького видання «Кобзаря», ілюстрував повісті Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки» та «Миргород». Одним словом, наш земляк був своєю людиною відразу в двох академіях – Академії мистецтв та Академії наук. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Окремо варто відзначити творчість Дудіна як фотографа. Під час трирічної експедиції етнографічного відділу Російського музею до Середньої Азії, учасником якої був Самуїл Дудін, він зробив декілька тисяч фотознімків, які являють собою величезну наукову, художню та історичну цінність, їхні негативи донедавна зберігались у фондах Державного музею етнографії народів СРСР. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Творче кредо Дудіна – знімати життя таким, яким воно є – зробило його фотографії не лише документами епохи. Його знімки цікаво розглядати: спостережливість ученого, помножена на композиційний дар живописця, дозволяє відчути місцевий колорит, аромат минулої епохи. Фотографія завжди була для Дудіна однією з найголовніших справ життя. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
8 липня 1929 року Дудін помер від паралічу серця в селищі Ульянівка, що поблизу Ленінграда (тепер С.-Петербург), на університетській станції, де керував літньою навчальною практикою студентів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Пам’ять==&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Пам’яті Самуїла Дудіна повністю присвячений дев’ятий том збірника наукових праць Музею антропології та етнографії АН СРСР за 1930 рік. Його вважають одним із найвидатніших російських фотографів ХХ століття, який зробив під час наукових експедицій по Середній Азії декілька тисяч унікальних фотознімків. У 1894 році, перебуваючи на Єлисаветградщині, фотохудожник створив серію світлин «Українці».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Світлини==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Dudin2.jpg|200px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дудін  Самуїл Мартинович. Картина “Квітка”&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:DudinSM2.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Група співробітників Музею антропології та етнографії АН СРСР. Самійло Мартинович Дудін – в центрі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Бібліографія==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дудин, С. М. Огюст Родэн / С. М. Дудин // Нива. – 1917. – № 49 . – С. 743-746&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Босько, В. М. Самійло Дудін: служитель двох Академій // Історичний календар Кіровоградщини на 2008 рік. Люди. Події. Факти. Історико-краєзнавче видання: Довідник /Володимир Босько; Управління освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації, Кіровоградський обл. ін-т післядипломної педагогічної освіти ім. В. Сухомлинського, Кіровоградська обл. організація Українського товариства охорони пам’яток історії та культури. – Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2007. – С. 122-124 : фото&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Босько, В. М. Дудін Самійло Мартинович // Історичний календар Кіровоградщини на 2013 рік: Люди. Події. Факти : історико-краєзнавче видання: довідник / Володимир Босько ; Управління освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації, Кіровоградський обл. ін-т післядипломної педагогічної освіти ім. В. Сухомлинського. – Кіровоград : Центрально-Українське вид-во, 2012. – С. 145-146 : фото, портр.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Босько, В. Один з двох підсудних / В. Босько // Кіровоградська правда. – 1989. – 30 квітня&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Один з найвидатніших фотографів початку ХХ століття: [Самійло Мартинович Дудін] // 21-й канал. – 2023. – 29 червня. – С. 8 : фото&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Босько, В. У першу річницю / В. Босько // Кіровоградська правда. – 1989. – 7 листопада&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У цей день – 19 серпня // Новини Кіровоградщини. – 2013. – 15 серпня. – С. 5&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Web-ресурси==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%BD_%D0%A1%D0%B0%D0%BC%D1%96%D0%B9%D0%BB%D0%BE_%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Дудін Самійло Мартинович (Вікіпедія) ]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://vypuskniki-kmk.at.ua/publ/vidatni_vipuskniki_realnogo_uchilishha/dudin_s_m/dudin_marcinkevich_samujil_martinovich/24-1-0-31 Дудін (Марцинкевич) Самуїл Мартинович (Випускники КІК ЦНТУ)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://uamodna.com/articles/samiylo-dudin-odyn-z-nayvydatnishyh-fotografiv-20-stolittya/ Черкаська Ганна. Самійло Дудін – один з найвидатніших фотографів 20 століття (Ua Modna) ]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Wikiuser</name></author>
	</entry>
	<entry>
		<id>http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%94%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%BD_(%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%86%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87)_%D0%A1%D0%B0%D0%BC%D1%83%D1%97%D0%BB_%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6671</id>
		<title>Дудін (Марцинкевич) Самуїл Мартинович</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%94%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%BD_(%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%86%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87)_%D0%A1%D0%B0%D0%BC%D1%83%D1%97%D0%BB_%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6671"/>
		<updated>2026-10-01T13:58:41Z</updated>

		<summary type="html">&lt;p&gt;Wikiuser: /* Бібліографія */&lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;[[Файл:DudinSM.jpg|мини|200px|&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:center;&amp;quot;&amp;gt;'''Самуїл Мартинович Дудін (Марцинкевич) '''&amp;lt;/p&amp;gt;&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:left;&amp;quot;&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата народження &amp;lt;/b&amp;gt; — 21.08.1863&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце народження&amp;lt;/b&amp;gt; — с. Рівне, Єлиcаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія (тепер – Новоукраїнський район, Кіровоградська область, Україна)&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — 9.07.1929&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — : с. Ульянівка, Тосненський район, Ленінградська область, СРСР&amp;lt;br /&amp;gt;]]&amp;lt;/p&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;b&amp;gt;Самуїл Мартинович Дудін (Марцинкевич)&amp;lt;/b&amp;gt; (21 серпня 1863 р., с. Рівне Єлиcаветградського повіту Херсонської губернії Російської імперії (тепер – Новоукраїнського району Кіровоградської області) – 9 липня 1929 р., с. Ульянівка Тосненського району Ленінградської області – живописець, мистецтвознавець, перший в Росії етнограф-фотохудожник; член Товариства художників ім. А. Куїнджі, Петербурзької спілки діячів пластичних мистецтв, Товариства взаємодопомоги російських художників, Артілі російських художників.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Життя і діяльність==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Самуїл Мартинович Дудін народився 21 серпня 1863 року в с. Рівному, волосному центрі Єлиcаветградського повіту Херсонської губернії Російської імперії (тепер Новоукраїнського району Кіровоградської області) у родині сільського вчителя. Хист до малювання хлопець виявив у ранньому віці. Після закінчення школи Дудін вступив до Єлисаветградського земського реального училища, в якому до IV класу був земським стипендіатом, а потім навчався на кошти батьків. Тут він відвідує Вечірні рисувальні класи, засновані академіком портретного живопису Петром Крестоносцевим.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1891-1897 рр. Самуїл Дудін був вільним слухачем у Петербурзькій Академії мистецтв у викладача І. Рєпіна. За картину «В храм Таніти» він отримав звання художника.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сьогодні можна лише гадати, як склалася б доля нашого земляка Самуїла Мартиновича Дудіна, коли б не арешт за участь у місцевих громадсько-політичних об’єднаннях (українофільській «Громаді» та народовольському гуртку) з наступним трирічним засланням у Забайкальський край. Саме ці драматичні роки визначили все його подальше життя. Варто зауважити, що царський режим, на відміну від більшовицького, ніколи не ставив собі за мету знищення особистості покараного, не кажучи вже про умови утримання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У засланні юнак зустрівся з відомим ученим-мандрівником Г. Потаніним і за його порадою зайнявся збиранням фольклорного та етнографічного матеріалу бурятів і монголів. Дудін робить численні замальовки побуту місцевого населення, серйозно вивчає фотосправу. За рекомендацією Потаніна у 1891 році видатний учений В. Радлов включив його до складу своєї знаменитої експедиції в Монголію на посаду художника-фотографа. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
За масштабом таланту й багатогранністю інтересів Дудін був людиною ренесансного типу. Він гармонійно поєднав у собі митця, науковця, дослідника, колекціонера та бібліофіла. Випускник Академії мистецтв і учень Іллі Рєпіна, він залишив вагомий слід у живописі. Як видатний орієнталіст та етнограф став автором численних наукових праць, присвячених мистецтву буддизму й ісламу. Його унікальна колекція східних килимів і сьогодні вважається однією з найцінніших, а самого Дудіна називають одним із найавторитетніших знавців цього мистецтва. Пристрасний бібліофіл, він був постійним відвідувачем букіністичних книгарень, а як невтомний учений-мандрівник брав участь у наукових експедиціях до Монголії, Туркестану та Західного Китаю, відкриваючи для світу нові сторінки історії та культури Сходу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Непросто перерахувати всі пости й посади, які займав Самуїл Мартинович упродовж життя: завідувач відділу середньоазіатських старожитностей, учений секретар Музею антропології та етнографії Академії наук, викладач університету, член товариства художників ім. А. Куїнджі. Приємно відзначити, що у творчості Дудіна-художника присутня й українська тематика, зокрема, у 1911 році він виконав 27 ілюстрацій до петербурзького видання «Кобзаря», ілюстрував повісті Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки» та «Миргород». Одним словом, наш земляк був своєю людиною відразу в двох академіях – Академії мистецтв та Академії наук. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Окремо варто відзначити творчість Дудіна як фотографа. Під час трирічної експедиції етнографічного відділу Російського музею до Середньої Азії, учасником якої був Самуїл Дудін, він зробив декілька тисяч фотознімків, які являють собою величезну наукову, художню та історичну цінність, їхні негативи донедавна зберігались у фондах Державного музею етнографії народів СРСР. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Творче кредо Дудіна – знімати життя таким, яким воно є – зробило його фотографії не лише документами епохи. Його знімки цікаво розглядати: спостережливість ученого, помножена на композиційний дар живописця, дозволяє відчути місцевий колорит, аромат минулої епохи. Фотографія завжди була для Дудіна однією з найголовніших справ життя. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
8 липня 1929 року Дудін помер від паралічу серця в селищі Ульянівка, що поблизу Ленінграда (тепер С.-Петербург), на університетській станції, де керував літньою навчальною практикою студентів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Пам’ять==&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Пам’яті Самуїла Дудіна повністю присвячений дев’ятий том збірника наукових праць Музею антропології та етнографії АН СРСР за 1930 рік. Його вважають одним із найвидатніших російських фотографів ХХ століття, який зробив під час наукових експедицій по Середній Азії декілька тисяч унікальних фотознімків. У 1894 році, перебуваючи на Єлисаветградщині, фотохудожник створив серію світлин «Українці».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Світлини==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Dudin2.jpg|200px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дудін  Самуїл Мартинович. Картина “Квітка”&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:DudinSM2.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Група співробітників Музею антропології та етнографії. Самійло Мартинович Дудін – в центрі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Бібліографія==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дудин, С. М. Огюст Родэн / С. М. Дудин // Нива. – 1917. – № 49 . – С. 743-746&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Босько, В. М. Самійло Дудін: служитель двох Академій // Історичний календар Кіровоградщини на 2008 рік. Люди. Події. Факти. Історико-краєзнавче видання: Довідник /Володимир Босько; Управління освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації, Кіровоградський обл. ін-т післядипломної педагогічної освіти ім. В. Сухомлинського, Кіровоградська обл. організація Українського товариства охорони пам’яток історії та культури. – Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2007. – С. 122-124 : фото&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Босько, В. М. Дудін Самійло Мартинович // Історичний календар Кіровоградщини на 2013 рік: Люди. Події. Факти : історико-краєзнавче видання: довідник / Володимир Босько ; Управління освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації, Кіровоградський обл. ін-т післядипломної педагогічної освіти ім. В. Сухомлинського. – Кіровоград : Центрально-Українське вид-во, 2012. – С. 145-146 : фото, портр.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Босько, В. Один з двох підсудних / В. Босько // Кіровоградська правда. – 1989. – 30 квітня&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Один з найвидатніших фотографів початку ХХ століття: [Самійло Мартинович Дудін] // 21-й канал. – 2023. – 29 червня. – С. 8 : фото&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Босько, В. У першу річницю / В. Босько // Кіровоградська правда. – 1989. – 7 листопада&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У цей день – 19 серпня // Новини Кіровоградщини. – 2013. – 15 серпня. – С. 5&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Web-ресурси==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%BD_%D0%A1%D0%B0%D0%BC%D1%96%D0%B9%D0%BB%D0%BE_%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Дудін Самійло Мартинович (Вікіпедія) ]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://vypuskniki-kmk.at.ua/publ/vidatni_vipuskniki_realnogo_uchilishha/dudin_s_m/dudin_marcinkevich_samujil_martinovich/24-1-0-31 Дудін (Марцинкевич) Самуїл Мартинович (Випускники КІК ЦНТУ)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://uamodna.com/articles/samiylo-dudin-odyn-z-nayvydatnishyh-fotografiv-20-stolittya/ Черкаська Ганна. Самійло Дудін – один з найвидатніших фотографів 20 століття (Ua Modna) ]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Wikiuser</name></author>
	</entry>
	<entry>
		<id>http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%94%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%BD_(%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%86%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87)_%D0%A1%D0%B0%D0%BC%D1%83%D1%97%D0%BB_%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6670</id>
		<title>Дудін (Марцинкевич) Самуїл Мартинович</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%94%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%BD_(%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%86%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87)_%D0%A1%D0%B0%D0%BC%D1%83%D1%97%D0%BB_%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6670"/>
		<updated>2026-10-01T09:46:50Z</updated>

		<summary type="html">&lt;p&gt;Wikiuser: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;[[Файл:DudinSM.jpg|мини|200px|&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:center;&amp;quot;&amp;gt;'''Самуїл Мартинович Дудін (Марцинкевич) '''&amp;lt;/p&amp;gt;&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:left;&amp;quot;&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата народження &amp;lt;/b&amp;gt; — 21.08.1863&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце народження&amp;lt;/b&amp;gt; — с. Рівне, Єлиcаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія (тепер – Новоукраїнський район, Кіровоградська область, Україна)&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — 9.07.1929&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — : с. Ульянівка, Тосненський район, Ленінградська область, СРСР&amp;lt;br /&amp;gt;]]&amp;lt;/p&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;b&amp;gt;Самуїл Мартинович Дудін (Марцинкевич)&amp;lt;/b&amp;gt; (21 серпня 1863 р., с. Рівне Єлиcаветградського повіту Херсонської губернії Російської імперії (тепер – Новоукраїнського району Кіровоградської області) – 9 липня 1929 р., с. Ульянівка Тосненського району Ленінградської області – живописець, мистецтвознавець, перший в Росії етнограф-фотохудожник; член Товариства художників ім. А. Куїнджі, Петербурзької спілки діячів пластичних мистецтв, Товариства взаємодопомоги російських художників, Артілі російських художників.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Життя і діяльність==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Самуїл Мартинович Дудін народився 21 серпня 1863 року в с. Рівному, волосному центрі Єлиcаветградського повіту Херсонської губернії Російської імперії (тепер Новоукраїнського району Кіровоградської області) у родині сільського вчителя. Хист до малювання хлопець виявив у ранньому віці. Після закінчення школи Дудін вступив до Єлисаветградського земського реального училища, в якому до IV класу був земським стипендіатом, а потім навчався на кошти батьків. Тут він відвідує Вечірні рисувальні класи, засновані академіком портретного живопису Петром Крестоносцевим.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1891-1897 рр. Самуїл Дудін був вільним слухачем у Петербурзькій Академії мистецтв у викладача І. Рєпіна. За картину «В храм Таніти» він отримав звання художника.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сьогодні можна лише гадати, як склалася б доля нашого земляка Самуїла Мартиновича Дудіна, коли б не арешт за участь у місцевих громадсько-політичних об’єднаннях (українофільській «Громаді» та народовольському гуртку) з наступним трирічним засланням у Забайкальський край. Саме ці драматичні роки визначили все його подальше життя. Варто зауважити, що царський режим, на відміну від більшовицького, ніколи не ставив собі за мету знищення особистості покараного, не кажучи вже про умови утримання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У засланні юнак зустрівся з відомим ученим-мандрівником Г. Потаніним і за його порадою зайнявся збиранням фольклорного та етнографічного матеріалу бурятів і монголів. Дудін робить численні замальовки побуту місцевого населення, серйозно вивчає фотосправу. За рекомендацією Потаніна у 1891 році видатний учений В. Радлов включив його до складу своєї знаменитої експедиції в Монголію на посаду художника-фотографа. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
За масштабом таланту й багатогранністю інтересів Дудін був людиною ренесансного типу. Він гармонійно поєднав у собі митця, науковця, дослідника, колекціонера та бібліофіла. Випускник Академії мистецтв і учень Іллі Рєпіна, він залишив вагомий слід у живописі. Як видатний орієнталіст та етнограф став автором численних наукових праць, присвячених мистецтву буддизму й ісламу. Його унікальна колекція східних килимів і сьогодні вважається однією з найцінніших, а самого Дудіна називають одним із найавторитетніших знавців цього мистецтва. Пристрасний бібліофіл, він був постійним відвідувачем букіністичних книгарень, а як невтомний учений-мандрівник брав участь у наукових експедиціях до Монголії, Туркестану та Західного Китаю, відкриваючи для світу нові сторінки історії та культури Сходу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Непросто перерахувати всі пости й посади, які займав Самуїл Мартинович упродовж життя: завідувач відділу середньоазіатських старожитностей, учений секретар Музею антропології та етнографії Академії наук, викладач університету, член товариства художників ім. А. Куїнджі. Приємно відзначити, що у творчості Дудіна-художника присутня й українська тематика, зокрема, у 1911 році він виконав 27 ілюстрацій до петербурзького видання «Кобзаря», ілюстрував повісті Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки» та «Миргород». Одним словом, наш земляк був своєю людиною відразу в двох академіях – Академії мистецтв та Академії наук. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Окремо варто відзначити творчість Дудіна як фотографа. Під час трирічної експедиції етнографічного відділу Російського музею до Середньої Азії, учасником якої був Самуїл Дудін, він зробив декілька тисяч фотознімків, які являють собою величезну наукову, художню та історичну цінність, їхні негативи донедавна зберігались у фондах Державного музею етнографії народів СРСР. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Творче кредо Дудіна – знімати життя таким, яким воно є – зробило його фотографії не лише документами епохи. Його знімки цікаво розглядати: спостережливість ученого, помножена на композиційний дар живописця, дозволяє відчути місцевий колорит, аромат минулої епохи. Фотографія завжди була для Дудіна однією з найголовніших справ життя. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
8 липня 1929 року Дудін помер від паралічу серця в селищі Ульянівка, що поблизу Ленінграда (тепер С.-Петербург), на університетській станції, де керував літньою навчальною практикою студентів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Пам’ять==&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Пам’яті Самуїла Дудіна повністю присвячений дев’ятий том збірника наукових праць Музею антропології та етнографії АН СРСР за 1930 рік. Його вважають одним із найвидатніших російських фотографів ХХ століття, який зробив під час наукових експедицій по Середній Азії декілька тисяч унікальних фотознімків. У 1894 році, перебуваючи на Єлисаветградщині, фотохудожник створив серію світлин «Українці».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Світлини==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Dudin2.jpg|200px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дудін  Самуїл Мартинович. Картина “Квітка”&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:DudinSM2.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Група співробітників Музею антропології та етнографії. Самійло Мартинович Дудін – в центрі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Бібліографія==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дудин, С. М. Огюст Родэн / С. М. Дудин // Нива. – 1917. – № 49 . – С. 743-746.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Босько, В. М. Самійло Дудін: служитель двох Академій // Історичний календар Кіровоградщини на 2008 рік. Люди. Події. Факти. Історико-краєзнавче видання: Довідник /Володимир Босько; Управління освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації, Кіровоградський обл. ін-т післядипломної педагогічної освіти ім. В. Сухомлинського, Кіровоградська обл. організація Українського товариства охорони пам’яток історії та культури. – Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2007. – С. 122-124 : фото&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Босько, В. М. Дудін Самійло Мартинович // Історичний календар Кіровоградщини на 2013 рік: Люди. Події. Факти : історико-краєзнавче видання: довідник / Володимир Босько ; Управління освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації, Кіровоградський обл. ін-т післядипломної педагогічної освіти ім. В. Сухомлинського. – Кіровоград : Центрально-Українське вид-во, 2012. – С. 145-146 : фото, портр.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Босько, В. Один з двох підсудних / В. Босько // Кіровоградська правда. – 1989. – 30 квітня&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Один з найвидатніших фотографів початку ХХ століття: [Самійло Мартинович Дудін] // 21-й канал. – 2023. – 29 червня. – С. 8 : фото&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Босько, В. У першу річницю / В. Босько // Кіровоградська правда. – 1989. – 7 листопада&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У цей день – 19 серпня // Новини Кіровоградщини. – 2013. – 15 серпня. – С. 5&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Web-ресурси==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%BD_%D0%A1%D0%B0%D0%BC%D1%96%D0%B9%D0%BB%D0%BE_%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Дудін Самійло Мартинович (Вікіпедія) ]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://vypuskniki-kmk.at.ua/publ/vidatni_vipuskniki_realnogo_uchilishha/dudin_s_m/dudin_marcinkevich_samujil_martinovich/24-1-0-31 Дудін (Марцинкевич) Самуїл Мартинович (Випускники КІК ЦНТУ)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://uamodna.com/articles/samiylo-dudin-odyn-z-nayvydatnishyh-fotografiv-20-stolittya/ Черкаська Ганна. Самійло Дудін – один з найвидатніших фотографів 20 століття (Ua Modna) ]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Wikiuser</name></author>
	</entry>
	<entry>
		<id>http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%94%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%BD_(%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%86%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87)_%D0%A1%D0%B0%D0%BC%D1%83%D1%97%D0%BB_%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6669</id>
		<title>Дудін (Марцинкевич) Самуїл Мартинович</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%94%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%BD_(%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%86%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87)_%D0%A1%D0%B0%D0%BC%D1%83%D1%97%D0%BB_%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6669"/>
		<updated>2026-10-01T09:46:02Z</updated>

		<summary type="html">&lt;p&gt;Wikiuser: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;[[Файл:DudinSM.jpg|мини|200px|&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:center;&amp;quot;&amp;gt;'''Самуїл Мартинович Дудін (Марцинкевич) '''&amp;lt;/p&amp;gt;&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:left;&amp;quot;&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата народження &amp;lt;/b&amp;gt; — 21.08.1863&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце народження&amp;lt;/b&amp;gt; — с. Рівне, Єлиcаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія (тепер – Новоукраїнський район, Кіровоградська область, Україна)&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — 9.07.1929&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — : с. Ульянівка, Тосненський район, Ленінградська область, СРСР&amp;lt;br /&amp;gt;]]&amp;lt;/p&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;b&amp;gt;Самуїл Мартинович Дудін (Марцинкевич)&amp;lt;/b&amp;gt; (21 серпня 1863 р., с. Рівне Єлиcаветградського повіту Херсонської губернії Російської імперії (тепер – Новоукраїнського району Кіровоградської області) – 9 липня 1929 р., с. Ульянівка Тосненського району Ленінградської області – живописець, мистецтвознавець, перший в Росії етнограф-фотохудожник; член Товариства художників ім. А. Куїнджі, Петербурзької спілки діячів пластичних мистецтв, Товариства взаємодопомоги російських художників, Артілі російських художників.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Життя і діяльність==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Самуїл Мартинович Дудін народився 21 серпня 1863 року в с. Рівному, волосному центрі Єлиcаветградського повіту Херсонської губернії Російської імперії (тепер Новоукраїнського району Кіровоградської області) у родині сільського вчителя. Хист до малювання хлопець виявив у ранньому віці. Після закінчення школи Дудін вступив до Єлисаветградського земського реального училища, в якому до IV класу був земським стипендіатом, а потім навчався на кошти батьків. Тут він відвідує Вечірні рисувальні класи, засновані академіком портретного живопису Петром Крестоносцевим.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1891-1897 рр. Самуїл Дудін був вільним слухачем у Петербурзькій Академії мистецтв у викладача І. Рєпіна. За картину «В храм Таніти» він отримав звання художника.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сьогодні можна лише гадати, як склалася б доля нашого земляка Самуїла Мартиновича Дудіна, коли б не арешт за участь у місцевих громадсько-політичних об’єднаннях (українофільській «Громаді» та народовольському гуртку) з наступним трирічним засланням у Забайкальський край. Саме ці драматичні роки визначили все його подальше життя. Варто зауважити, що царський режим, на відміну від більшовицького, ніколи не ставив собі за мету знищення особистості покараного, не кажучи вже про умови утримання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У засланні юнак зустрівся з відомим ученим-мандрівником Г. Потаніним і за його порадою зайнявся збиранням фольклорного та етнографічного матеріалу бурятів і монголів. Дудін робить численні замальовки побуту місцевого населення, серйозно вивчає фотосправу. За рекомендацією Потаніна у 1891 році видатний учений В. Радлов включив його до складу своєї знаменитої експедиції в Монголію на посаду художника-фотографа. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
За масштабом таланту й багатогранністю інтересів Дудін був людиною ренесансного типу. Він гармонійно поєднав у собі митця, науковця, дослідника, колекціонера та бібліофіла. Випускник Академії мистецтв і учень Іллі Рєпіна, він залишив вагомий слід у живописі. Як видатний орієнталіст та етнограф став автором численних наукових праць, присвячених мистецтву буддизму й ісламу. Його унікальна колекція східних килимів і сьогодні вважається однією з найцінніших, а самого Дудіна називають одним із найавторитетніших знавців цього мистецтва. Пристрасний бібліофіл, він був постійним відвідувачем букіністичних книгарень, а як невтомний учений-мандрівник брав участь у наукових експедиціях до Монголії, Туркестану та Західного Китаю, відкриваючи для світу нові сторінки історії та культури Сходу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Непросто перерахувати всі пости й посади, які займав Самуїл Мартинович упродовж життя: завідувач відділу середньоазіатських старожитностей, учений секретар Музею антропології та етнографії Академії наук, викладач університету, член товариства художників ім. А. Куїнджі. Приємно відзначити, що у творчості Дудіна-художника присутня й українська тематика, зокрема, у 1911 році він виконав 27 ілюстрацій до петербурзького видання «Кобзаря», ілюстрував повісті Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки» та «Миргород». Одним словом, наш земляк був своєю людиною відразу в двох академіях – Академії мистецтв та Академії наук. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Окремо варто відзначити творчість Дудіна як фотографа. Під час трирічної експедиції етнографічного відділу Російського музею до Середньої Азії, учасником якої був Самуїл Дудін, він зробив декілька тисяч фотознімків, які являють собою величезну наукову, художню та історичну цінність, їхні негативи донедавна зберігались у фондах Державного музею етнографії народів СРСР. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Творче кредо Дудіна – знімати життя таким, яким воно є – зробило його фотографії не лише документами епохи. Його знімки цікаво розглядати: спостережливість ученого, помножена на композиційний дар живописця, дозволяє відчути місцевий колорит, аромат минулої епохи. Фотографія завжди була для Дудіна однією з найголовніших справ життя. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
8 липня 1929 року Дудін помер від паралічу серця в селищі Ульянівка, що поблизу Ленінграда (тепер С.-Петербург), на університетській станції, де керував літньою навчальною практикою студентів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Пам’ять==&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Пам’яті Самуїла Дудіна повністю присвячений дев’ятий том збірника наукових праць Музею антропології та етнографії АН СРСР за 1930 рік. Його вважають одним із найвидатніших російських фотографів ХХ століття, який зробив під час наукових експедицій по Середній Азії декілька тисяч унікальних фотознімків. У 1894 році, перебуваючи на Єлисаветградщині, фотохудожник створив серію світлин «Українці».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Світлини==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Dudin2.jpg|200px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дудін  Самуїл Мартинович. Картина “Квітка”&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Dudin3.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Група співробітників Музею антропології та етнографії. Самійло Мартинович Дудін – в центрі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Бібліографія==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дудин, С. М. Огюст Родэн / С. М. Дудин // Нива. – 1917. – № 49 . – С. 743-746.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Босько, В. М. Самійло Дудін: служитель двох Академій // Історичний календар Кіровоградщини на 2008 рік. Люди. Події. Факти. Історико-краєзнавче видання: Довідник /Володимир Босько; Управління освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації, Кіровоградський обл. ін-т післядипломної педагогічної освіти ім. В. Сухомлинського, Кіровоградська обл. організація Українського товариства охорони пам’яток історії та культури. – Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2007. – С. 122-124 : фото&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Босько, В. М. Дудін Самійло Мартинович // Історичний календар Кіровоградщини на 2013 рік: Люди. Події. Факти : історико-краєзнавче видання: довідник / Володимир Босько ; Управління освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації, Кіровоградський обл. ін-т післядипломної педагогічної освіти ім. В. Сухомлинського. – Кіровоград : Центрально-Українське вид-во, 2012. – С. 145-146 : фото, портр.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Босько, В. Один з двох підсудних / В. Босько // Кіровоградська правда. – 1989. – 30 квітня&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Один з найвидатніших фотографів початку ХХ століття: [Самійло Мартинович Дудін] // 21-й канал. – 2023. – 29 червня. – С. 8 : фото&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Босько, В. У першу річницю / В. Босько // Кіровоградська правда. – 1989. – 7 листопада&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У цей день – 19 серпня // Новини Кіровоградщини. – 2013. – 15 серпня. – С. 5&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Web-ресурси==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%BD_%D0%A1%D0%B0%D0%BC%D1%96%D0%B9%D0%BB%D0%BE_%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Дудін Самійло Мартинович (Вікіпедія) ]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://vypuskniki-kmk.at.ua/publ/vidatni_vipuskniki_realnogo_uchilishha/dudin_s_m/dudin_marcinkevich_samujil_martinovich/24-1-0-31 Дудін (Марцинкевич) Самуїл Мартинович (Випускники КІК ЦНТУ)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://uamodna.com/articles/samiylo-dudin-odyn-z-nayvydatnishyh-fotografiv-20-stolittya/ Черкаська Ганна. Самійло Дудін – один з найвидатніших фотографів 20 століття (Ua Modna) ]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Wikiuser</name></author>
	</entry>
	<entry>
		<id>http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:DudinSM2.jpg&amp;diff=6668</id>
		<title>Файл:DudinSM2.jpg</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:DudinSM2.jpg&amp;diff=6668"/>
		<updated>2026-10-01T09:45:59Z</updated>

		<summary type="html">&lt;p&gt;Wikiuser: Група співробітників Музею антропології та етнографії. Самійло Мартинович Дудін – в центрі&lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;== Опис файлу ==&lt;br /&gt;
Група співробітників Музею антропології та етнографії. Самійло Мартинович Дудін – в центрі&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Wikiuser</name></author>
	</entry>
	<entry>
		<id>http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:DudinSM.jpg&amp;diff=6667</id>
		<title>Файл:DudinSM.jpg</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:DudinSM.jpg&amp;diff=6667"/>
		<updated>2026-10-01T09:35:47Z</updated>

		<summary type="html">&lt;p&gt;Wikiuser: Wikiuser завантажив нову версію Файл:DudinSM.jpg&lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;Дудін (Марцинкевич) Самуїл Мартинович (21 серпня 1863 р., с. Рівне, тепер – Кіровогр. обл. – 9липня 1929р., с. Сабліно, С-Петербурзька обл. – живописець, мистецтвознавець, перший в Росії етнограф-фотохудожник. Член Товариства художників ім. А. Куїнджі, Петербурзької спілки діячів пластичних мистецтв, Товариства взаємодопомоги російських художників, Артілі російських художників.&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Wikiuser</name></author>
	</entry>
	<entry>
		<id>http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%94%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%BD_(%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%86%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87)_%D0%A1%D0%B0%D0%BC%D1%83%D1%97%D0%BB_%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6666</id>
		<title>Дудін (Марцинкевич) Самуїл Мартинович</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%94%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%BD_(%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%86%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87)_%D0%A1%D0%B0%D0%BC%D1%83%D1%97%D0%BB_%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6666"/>
		<updated>2026-10-01T09:21:47Z</updated>

		<summary type="html">&lt;p&gt;Wikiuser: /* Web-ресурси */&lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;[[Файл:DudinSM.jpg|мини|200px|&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:center;&amp;quot;&amp;gt;'''Самуїл Мартинович Дудін (Марцинкевич) '''&amp;lt;/p&amp;gt;&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:left;&amp;quot;&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата народження &amp;lt;/b&amp;gt; — 21.08.1863&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце народження&amp;lt;/b&amp;gt; — с. Рівне, Єлиcаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія (тепер – Новоукраїнський район, Кіровоградська область, Україна)&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — 9.07.1929&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — : с. Ульянівка, Тосненський район, Ленінградська область, СРСР&amp;lt;br /&amp;gt;]]&amp;lt;/p&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;b&amp;gt;Самуїл Мартинович Дудін (Марцинкевич)&amp;lt;/b&amp;gt; (21 серпня 1863 р., с. Рівне Єлиcаветградського повіту Херсонської губернії Російської імперії (тепер – Новоукраїнського району Кіровоградської області) – 9 липня 1929 р., с. Ульянівка Тосненського району Ленінградської області – живописець, мистецтвознавець, перший в Росії етнограф-фотохудожник; член Товариства художників ім. А. Куїнджі, Петербурзької спілки діячів пластичних мистецтв, Товариства взаємодопомоги російських художників, Артілі російських художників.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Життя і діяльність==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Самуїл Мартинович Дудін народився 21 серпня 1863 року в с. Рівному, волосному центрі Єлиcаветградського повіту Херсонської губернії Російської імперії (тепер Новоукраїнського району Кіровоградської області) у родині сільського вчителя. Хист до малювання хлопець виявив у ранньому віці. Після закінчення школи Дудін вступив до Єлисаветградського земського реального училища, в якому до IV класу був земським стипендіатом, а потім навчався на кошти батьків. Тут він відвідує Вечірні рисувальні класи, засновані академіком портретного живопису Петром Крестоносцевим.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1891-1897 рр. Самуїл Дудін був вільним слухачем у Петербурзькій Академії мистецтв у викладача І. Рєпіна. За картину «В храм Таніти» він отримав звання художника.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сьогодні можна лише гадати, як склалася б доля нашого земляка Самуїла Мартиновича Дудіна, коли б не арешт за участь у місцевих громадсько-політичних об’єднаннях (українофільській «Громаді» та народовольському гуртку) з наступним трирічним засланням у Забайкальський край. Саме ці драматичні роки визначили все його подальше життя. Варто зауважити, що царський режим, на відміну від більшовицького, ніколи не ставив собі за мету знищення особистості покараного, не кажучи вже про умови утримання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У засланні юнак зустрівся з відомим ученим-мандрівником Г. Потаніним і за його порадою зайнявся збиранням фольклорного та етнографічного матеріалу бурятів і монголів. Дудін робить численні замальовки побуту місцевого населення, серйозно вивчає фотосправу. За рекомендацією Потаніна у 1891 році видатний учений В. Радлов включив його до складу своєї знаменитої експедиції в Монголію на посаду художника-фотографа. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
За масштабом таланту й багатогранністю інтересів Дудін був людиною ренесансного типу. Він гармонійно поєднав у собі митця, науковця, дослідника, колекціонера та бібліофіла. Випускник Академії мистецтв і учень Іллі Рєпіна, він залишив вагомий слід у живописі. Як видатний орієнталіст та етнограф став автором численних наукових праць, присвячених мистецтву буддизму й ісламу. Його унікальна колекція східних килимів і сьогодні вважається однією з найцінніших, а самого Дудіна називають одним із найавторитетніших знавців цього мистецтва. Пристрасний бібліофіл, він був постійним відвідувачем букіністичних книгарень, а як невтомний учений-мандрівник брав участь у наукових експедиціях до Монголії, Туркестану та Західного Китаю, відкриваючи для світу нові сторінки історії та культури Сходу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Непросто перерахувати всі пости й посади, які займав Самуїл Мартинович упродовж життя: завідувач відділу середньоазіатських старожитностей, учений секретар Музею антропології та етнографії Академії наук, викладач університету, член товариства художників ім. А. Куїнджі. Приємно відзначити, що у творчості Дудіна-художника присутня й українська тематика, зокрема, у 1911 році він виконав 27 ілюстрацій до петербурзького видання «Кобзаря», ілюстрував повісті Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки» та «Миргород». Одним словом, наш земляк був своєю людиною відразу в двох академіях – Академії мистецтв та Академії наук. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Окремо варто відзначити творчість Дудіна як фотографа. Під час трирічної експедиції етнографічного відділу Російського музею до Середньої Азії, учасником якої був Самуїл Дудін, він зробив декілька тисяч фотознімків, які являють собою величезну наукову, художню та історичну цінність, їхні негативи донедавна зберігались у фондах Державного музею етнографії народів СРСР. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Творче кредо Дудіна – знімати життя таким, яким воно є – зробило його фотографії не лише документами епохи. Його знімки цікаво розглядати: спостережливість ученого, помножена на композиційний дар живописця, дозволяє відчути місцевий колорит, аромат минулої епохи. Фотографія завжди була для Дудіна однією з найголовніших справ життя. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
8 липня 1929 року Дудін помер від паралічу серця в селищі Ульянівка, що поблизу Ленінграда (тепер С.-Петербург), на університетській станції, де керував літньою навчальною практикою студентів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Пам’ять==&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Пам’яті Самуїла Дудіна повністю присвячений дев’ятий том збірника наукових праць Музею антропології та етнографії АН СРСР за 1930 рік. Його вважають одним із найвидатніших російських фотографів ХХ століття, який зробив під час наукових експедицій по Середній Азії декілька тисяч унікальних фотознімків. У 1894 році, перебуваючи на Єлисаветградщині, фотохудожник створив серію світлин «Українці».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Світлини==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Dudin2.jpg|200px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дудін  Самуїл Мартинович. Картина “Квітка”&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Dudin3.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Група співробітників Музею антропології та етнографії під час експедиції по Центральній Азії. Самійло Мартинович Дудін – в центрі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Бібліографія==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дудин, С. М. Огюст Родэн / С. М. Дудин // Нива. – 1917. – № 49 . – С. 743-746.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Босько, В. М. Самійло Дудін: служитель двох Академій // Історичний календар Кіровоградщини на 2008 рік. Люди. Події. Факти. Історико-краєзнавче видання: Довідник /Володимир Босько; Управління освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації, Кіровоградський обл. ін-т післядипломної педагогічної освіти ім. В. Сухомлинського, Кіровоградська обл. організація Українського товариства охорони пам’яток історії та культури. – Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2007. – С. 122-124 : фото&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Босько, В. М. Дудін Самійло Мартинович // Історичний календар Кіровоградщини на 2013 рік: Люди. Події. Факти : історико-краєзнавче видання: довідник / Володимир Босько ; Управління освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації, Кіровоградський обл. ін-т післядипломної педагогічної освіти ім. В. Сухомлинського. – Кіровоград : Центрально-Українське вид-во, 2012. – С. 145-146 : фото, портр.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Босько, В. Один з двох підсудних / В. Босько // Кіровоградська правда. – 1989. – 30 квітня&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Один з найвидатніших фотографів початку ХХ століття: [Самійло Мартинович Дудін] // 21-й канал. – 2023. – 29 червня. – С. 8 : фото&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Босько, В. У першу річницю / В. Босько // Кіровоградська правда. – 1989. – 7 листопада&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У цей день – 19 серпня // Новини Кіровоградщини. – 2013. – 15 серпня. – С. 5&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Web-ресурси==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%BD_%D0%A1%D0%B0%D0%BC%D1%96%D0%B9%D0%BB%D0%BE_%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Дудін Самійло Мартинович (Вікіпедія) ]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://vypuskniki-kmk.at.ua/publ/vidatni_vipuskniki_realnogo_uchilishha/dudin_s_m/dudin_marcinkevich_samujil_martinovich/24-1-0-31 Дудін (Марцинкевич) Самуїл Мартинович (Випускники КІК ЦНТУ)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://uamodna.com/articles/samiylo-dudin-odyn-z-nayvydatnishyh-fotografiv-20-stolittya/ Черкаська Ганна. Самійло Дудін – один з найвидатніших фотографів 20 століття (Ua Modna) ]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Wikiuser</name></author>
	</entry>
	<entry>
		<id>http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%94%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%BD_(%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%86%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87)_%D0%A1%D0%B0%D0%BC%D1%83%D1%97%D0%BB_%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6665</id>
		<title>Дудін (Марцинкевич) Самуїл Мартинович</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%94%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%BD_(%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%86%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87)_%D0%A1%D0%B0%D0%BC%D1%83%D1%97%D0%BB_%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6665"/>
		<updated>2026-10-01T09:20:06Z</updated>

		<summary type="html">&lt;p&gt;Wikiuser: /* Web-ресурси */&lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;[[Файл:DudinSM.jpg|мини|200px|&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:center;&amp;quot;&amp;gt;'''Самуїл Мартинович Дудін (Марцинкевич) '''&amp;lt;/p&amp;gt;&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:left;&amp;quot;&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата народження &amp;lt;/b&amp;gt; — 21.08.1863&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце народження&amp;lt;/b&amp;gt; — с. Рівне, Єлиcаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія (тепер – Новоукраїнський район, Кіровоградська область, Україна)&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — 9.07.1929&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — : с. Ульянівка, Тосненський район, Ленінградська область, СРСР&amp;lt;br /&amp;gt;]]&amp;lt;/p&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;b&amp;gt;Самуїл Мартинович Дудін (Марцинкевич)&amp;lt;/b&amp;gt; (21 серпня 1863 р., с. Рівне Єлиcаветградського повіту Херсонської губернії Російської імперії (тепер – Новоукраїнського району Кіровоградської області) – 9 липня 1929 р., с. Ульянівка Тосненського району Ленінградської області – живописець, мистецтвознавець, перший в Росії етнограф-фотохудожник; член Товариства художників ім. А. Куїнджі, Петербурзької спілки діячів пластичних мистецтв, Товариства взаємодопомоги російських художників, Артілі російських художників.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Життя і діяльність==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Самуїл Мартинович Дудін народився 21 серпня 1863 року в с. Рівному, волосному центрі Єлиcаветградського повіту Херсонської губернії Російської імперії (тепер Новоукраїнського району Кіровоградської області) у родині сільського вчителя. Хист до малювання хлопець виявив у ранньому віці. Після закінчення школи Дудін вступив до Єлисаветградського земського реального училища, в якому до IV класу був земським стипендіатом, а потім навчався на кошти батьків. Тут він відвідує Вечірні рисувальні класи, засновані академіком портретного живопису Петром Крестоносцевим.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1891-1897 рр. Самуїл Дудін був вільним слухачем у Петербурзькій Академії мистецтв у викладача І. Рєпіна. За картину «В храм Таніти» він отримав звання художника.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сьогодні можна лише гадати, як склалася б доля нашого земляка Самуїла Мартиновича Дудіна, коли б не арешт за участь у місцевих громадсько-політичних об’єднаннях (українофільській «Громаді» та народовольському гуртку) з наступним трирічним засланням у Забайкальський край. Саме ці драматичні роки визначили все його подальше життя. Варто зауважити, що царський режим, на відміну від більшовицького, ніколи не ставив собі за мету знищення особистості покараного, не кажучи вже про умови утримання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У засланні юнак зустрівся з відомим ученим-мандрівником Г. Потаніним і за його порадою зайнявся збиранням фольклорного та етнографічного матеріалу бурятів і монголів. Дудін робить численні замальовки побуту місцевого населення, серйозно вивчає фотосправу. За рекомендацією Потаніна у 1891 році видатний учений В. Радлов включив його до складу своєї знаменитої експедиції в Монголію на посаду художника-фотографа. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
За масштабом таланту й багатогранністю інтересів Дудін був людиною ренесансного типу. Він гармонійно поєднав у собі митця, науковця, дослідника, колекціонера та бібліофіла. Випускник Академії мистецтв і учень Іллі Рєпіна, він залишив вагомий слід у живописі. Як видатний орієнталіст та етнограф став автором численних наукових праць, присвячених мистецтву буддизму й ісламу. Його унікальна колекція східних килимів і сьогодні вважається однією з найцінніших, а самого Дудіна називають одним із найавторитетніших знавців цього мистецтва. Пристрасний бібліофіл, він був постійним відвідувачем букіністичних книгарень, а як невтомний учений-мандрівник брав участь у наукових експедиціях до Монголії, Туркестану та Західного Китаю, відкриваючи для світу нові сторінки історії та культури Сходу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Непросто перерахувати всі пости й посади, які займав Самуїл Мартинович упродовж життя: завідувач відділу середньоазіатських старожитностей, учений секретар Музею антропології та етнографії Академії наук, викладач університету, член товариства художників ім. А. Куїнджі. Приємно відзначити, що у творчості Дудіна-художника присутня й українська тематика, зокрема, у 1911 році він виконав 27 ілюстрацій до петербурзького видання «Кобзаря», ілюстрував повісті Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки» та «Миргород». Одним словом, наш земляк був своєю людиною відразу в двох академіях – Академії мистецтв та Академії наук. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Окремо варто відзначити творчість Дудіна як фотографа. Під час трирічної експедиції етнографічного відділу Російського музею до Середньої Азії, учасником якої був Самуїл Дудін, він зробив декілька тисяч фотознімків, які являють собою величезну наукову, художню та історичну цінність, їхні негативи донедавна зберігались у фондах Державного музею етнографії народів СРСР. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Творче кредо Дудіна – знімати життя таким, яким воно є – зробило його фотографії не лише документами епохи. Його знімки цікаво розглядати: спостережливість ученого, помножена на композиційний дар живописця, дозволяє відчути місцевий колорит, аромат минулої епохи. Фотографія завжди була для Дудіна однією з найголовніших справ життя. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
8 липня 1929 року Дудін помер від паралічу серця в селищі Ульянівка, що поблизу Ленінграда (тепер С.-Петербург), на університетській станції, де керував літньою навчальною практикою студентів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Пам’ять==&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Пам’яті Самуїла Дудіна повністю присвячений дев’ятий том збірника наукових праць Музею антропології та етнографії АН СРСР за 1930 рік. Його вважають одним із найвидатніших російських фотографів ХХ століття, який зробив під час наукових експедицій по Середній Азії декілька тисяч унікальних фотознімків. У 1894 році, перебуваючи на Єлисаветградщині, фотохудожник створив серію світлин «Українці».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Світлини==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Dudin2.jpg|200px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дудін  Самуїл Мартинович. Картина “Квітка”&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Dudin3.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Група співробітників Музею антропології та етнографії під час експедиції по Центральній Азії. Самійло Мартинович Дудін – в центрі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Бібліографія==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дудин, С. М. Огюст Родэн / С. М. Дудин // Нива. – 1917. – № 49 . – С. 743-746.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Босько, В. М. Самійло Дудін: служитель двох Академій // Історичний календар Кіровоградщини на 2008 рік. Люди. Події. Факти. Історико-краєзнавче видання: Довідник /Володимир Босько; Управління освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації, Кіровоградський обл. ін-т післядипломної педагогічної освіти ім. В. Сухомлинського, Кіровоградська обл. організація Українського товариства охорони пам’яток історії та культури. – Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2007. – С. 122-124 : фото&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Босько, В. М. Дудін Самійло Мартинович // Історичний календар Кіровоградщини на 2013 рік: Люди. Події. Факти : історико-краєзнавче видання: довідник / Володимир Босько ; Управління освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації, Кіровоградський обл. ін-т післядипломної педагогічної освіти ім. В. Сухомлинського. – Кіровоград : Центрально-Українське вид-во, 2012. – С. 145-146 : фото, портр.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Босько, В. Один з двох підсудних / В. Босько // Кіровоградська правда. – 1989. – 30 квітня&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Один з найвидатніших фотографів початку ХХ століття: [Самійло Мартинович Дудін] // 21-й канал. – 2023. – 29 червня. – С. 8 : фото&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Босько, В. У першу річницю / В. Босько // Кіровоградська правда. – 1989. – 7 листопада&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У цей день – 19 серпня // Новини Кіровоградщини. – 2013. – 15 серпня. – С. 5&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Web-ресурси==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%BD_%D0%A1%D0%B0%D0%BC%D1%96%D0%B9%D0%BB%D0%BE_%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Дудін Самійло Мартинович (Вікіпедія) ]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сайт випускників Кіровоградського машинобудівного коледжу КНТУ&lt;br /&gt;
http://vypuskniki-kmk.at.ua/publ/vidatni_vipuskniki_realnogo_uchilishha/dudin_s_m/dudin_marcinkevich_samujil_martinovich/24-1-0-31&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Официальный информационный портал акимата Карагандинской области&lt;br /&gt;
http://www.karaganda-region.kz/rus/news/4223/&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Иркутский областной краеведческий музей. Краеведческие записки 2004 &lt;br /&gt;
http://www.museum.irkutsk.ru/articles4.htm&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Samuel Martinovich Dudin&lt;br /&gt;
http://www.anahitaphotoarchive.com/Home/Photographs/dudin&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
АНТРОПОЛОГИЧЕСКИЙ ФОРУМ No 15 ONLINE. Валерия Прищепова К 150-летию со дня рождения С.М. Дудина — художника, этнографа (по материалам МАЭ РАН)&lt;br /&gt;
http://anthropologie.kunstkamera.ru/files/pdf/015online/prischepova2.pdf&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
A Mission To Central Asia - S.M. Dudin's Journey in 1900-1902 To Bokhara, Samarkand, and Beyond&lt;br /&gt;
http://www.tcoletribalrugs.com/article4.html&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Wikiuser</name></author>
	</entry>
	<entry>
		<id>http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%94%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%BD_(%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%86%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87)_%D0%A1%D0%B0%D0%BC%D1%83%D1%97%D0%BB_%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6664</id>
		<title>Дудін (Марцинкевич) Самуїл Мартинович</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%94%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%BD_(%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%86%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87)_%D0%A1%D0%B0%D0%BC%D1%83%D1%97%D0%BB_%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6664"/>
		<updated>2026-10-01T09:18:23Z</updated>

		<summary type="html">&lt;p&gt;Wikiuser: /* Бібліографія */&lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;[[Файл:DudinSM.jpg|мини|200px|&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:center;&amp;quot;&amp;gt;'''Самуїл Мартинович Дудін (Марцинкевич) '''&amp;lt;/p&amp;gt;&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:left;&amp;quot;&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата народження &amp;lt;/b&amp;gt; — 21.08.1863&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце народження&amp;lt;/b&amp;gt; — с. Рівне, Єлиcаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія (тепер – Новоукраїнський район, Кіровоградська область, Україна)&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — 9.07.1929&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — : с. Ульянівка, Тосненський район, Ленінградська область, СРСР&amp;lt;br /&amp;gt;]]&amp;lt;/p&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;b&amp;gt;Самуїл Мартинович Дудін (Марцинкевич)&amp;lt;/b&amp;gt; (21 серпня 1863 р., с. Рівне Єлиcаветградського повіту Херсонської губернії Російської імперії (тепер – Новоукраїнського району Кіровоградської області) – 9 липня 1929 р., с. Ульянівка Тосненського району Ленінградської області – живописець, мистецтвознавець, перший в Росії етнограф-фотохудожник; член Товариства художників ім. А. Куїнджі, Петербурзької спілки діячів пластичних мистецтв, Товариства взаємодопомоги російських художників, Артілі російських художників.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Життя і діяльність==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Самуїл Мартинович Дудін народився 21 серпня 1863 року в с. Рівному, волосному центрі Єлиcаветградського повіту Херсонської губернії Російської імперії (тепер Новоукраїнського району Кіровоградської області) у родині сільського вчителя. Хист до малювання хлопець виявив у ранньому віці. Після закінчення школи Дудін вступив до Єлисаветградського земського реального училища, в якому до IV класу був земським стипендіатом, а потім навчався на кошти батьків. Тут він відвідує Вечірні рисувальні класи, засновані академіком портретного живопису Петром Крестоносцевим.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1891-1897 рр. Самуїл Дудін був вільним слухачем у Петербурзькій Академії мистецтв у викладача І. Рєпіна. За картину «В храм Таніти» він отримав звання художника.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сьогодні можна лише гадати, як склалася б доля нашого земляка Самуїла Мартиновича Дудіна, коли б не арешт за участь у місцевих громадсько-політичних об’єднаннях (українофільській «Громаді» та народовольському гуртку) з наступним трирічним засланням у Забайкальський край. Саме ці драматичні роки визначили все його подальше життя. Варто зауважити, що царський режим, на відміну від більшовицького, ніколи не ставив собі за мету знищення особистості покараного, не кажучи вже про умови утримання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У засланні юнак зустрівся з відомим ученим-мандрівником Г. Потаніним і за його порадою зайнявся збиранням фольклорного та етнографічного матеріалу бурятів і монголів. Дудін робить численні замальовки побуту місцевого населення, серйозно вивчає фотосправу. За рекомендацією Потаніна у 1891 році видатний учений В. Радлов включив його до складу своєї знаменитої експедиції в Монголію на посаду художника-фотографа. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
За масштабом таланту й багатогранністю інтересів Дудін був людиною ренесансного типу. Він гармонійно поєднав у собі митця, науковця, дослідника, колекціонера та бібліофіла. Випускник Академії мистецтв і учень Іллі Рєпіна, він залишив вагомий слід у живописі. Як видатний орієнталіст та етнограф став автором численних наукових праць, присвячених мистецтву буддизму й ісламу. Його унікальна колекція східних килимів і сьогодні вважається однією з найцінніших, а самого Дудіна називають одним із найавторитетніших знавців цього мистецтва. Пристрасний бібліофіл, він був постійним відвідувачем букіністичних книгарень, а як невтомний учений-мандрівник брав участь у наукових експедиціях до Монголії, Туркестану та Західного Китаю, відкриваючи для світу нові сторінки історії та культури Сходу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Непросто перерахувати всі пости й посади, які займав Самуїл Мартинович упродовж життя: завідувач відділу середньоазіатських старожитностей, учений секретар Музею антропології та етнографії Академії наук, викладач університету, член товариства художників ім. А. Куїнджі. Приємно відзначити, що у творчості Дудіна-художника присутня й українська тематика, зокрема, у 1911 році він виконав 27 ілюстрацій до петербурзького видання «Кобзаря», ілюстрував повісті Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки» та «Миргород». Одним словом, наш земляк був своєю людиною відразу в двох академіях – Академії мистецтв та Академії наук. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Окремо варто відзначити творчість Дудіна як фотографа. Під час трирічної експедиції етнографічного відділу Російського музею до Середньої Азії, учасником якої був Самуїл Дудін, він зробив декілька тисяч фотознімків, які являють собою величезну наукову, художню та історичну цінність, їхні негативи донедавна зберігались у фондах Державного музею етнографії народів СРСР. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Творче кредо Дудіна – знімати життя таким, яким воно є – зробило його фотографії не лише документами епохи. Його знімки цікаво розглядати: спостережливість ученого, помножена на композиційний дар живописця, дозволяє відчути місцевий колорит, аромат минулої епохи. Фотографія завжди була для Дудіна однією з найголовніших справ життя. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
8 липня 1929 року Дудін помер від паралічу серця в селищі Ульянівка, що поблизу Ленінграда (тепер С.-Петербург), на університетській станції, де керував літньою навчальною практикою студентів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Пам’ять==&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Пам’яті Самуїла Дудіна повністю присвячений дев’ятий том збірника наукових праць Музею антропології та етнографії АН СРСР за 1930 рік. Його вважають одним із найвидатніших російських фотографів ХХ століття, який зробив під час наукових експедицій по Середній Азії декілька тисяч унікальних фотознімків. У 1894 році, перебуваючи на Єлисаветградщині, фотохудожник створив серію світлин «Українці».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Світлини==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Dudin2.jpg|200px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дудін  Самуїл Мартинович. Картина “Квітка”&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Dudin3.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Група співробітників Музею антропології та етнографії під час експедиції по Центральній Азії. Самійло Мартинович Дудін – в центрі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Бібліографія==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дудин, С. М. Огюст Родэн / С. М. Дудин // Нива. – 1917. – № 49 . – С. 743-746.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Босько, В. М. Самійло Дудін: служитель двох Академій // Історичний календар Кіровоградщини на 2008 рік. Люди. Події. Факти. Історико-краєзнавче видання: Довідник /Володимир Босько; Управління освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації, Кіровоградський обл. ін-т післядипломної педагогічної освіти ім. В. Сухомлинського, Кіровоградська обл. організація Українського товариства охорони пам’яток історії та культури. – Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2007. – С. 122-124 : фото&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Босько, В. М. Дудін Самійло Мартинович // Історичний календар Кіровоградщини на 2013 рік: Люди. Події. Факти : історико-краєзнавче видання: довідник / Володимир Босько ; Управління освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації, Кіровоградський обл. ін-т післядипломної педагогічної освіти ім. В. Сухомлинського. – Кіровоград : Центрально-Українське вид-во, 2012. – С. 145-146 : фото, портр.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Босько, В. Один з двох підсудних / В. Босько // Кіровоградська правда. – 1989. – 30 квітня&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Один з найвидатніших фотографів початку ХХ століття: [Самійло Мартинович Дудін] // 21-й канал. – 2023. – 29 червня. – С. 8 : фото&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Босько, В. У першу річницю / В. Босько // Кіровоградська правда. – 1989. – 7 листопада&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У цей день – 19 серпня // Новини Кіровоградщини. – 2013. – 15 серпня. – С. 5&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Web-ресурси==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сайт випускників Кіровоградського машинобудівного коледжу КНТУ&lt;br /&gt;
http://vypuskniki-kmk.at.ua/publ/vidatni_vipuskniki_realnogo_uchilishha/dudin_s_m/dudin_marcinkevich_samujil_martinovich/24-1-0-31&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Официальный информационный портал акимата Карагандинской области&lt;br /&gt;
http://www.karaganda-region.kz/rus/news/4223/&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Иркутский областной краеведческий музей. Краеведческие записки 2004 &lt;br /&gt;
http://www.museum.irkutsk.ru/articles4.htm&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Samuel Martinovich Dudin&lt;br /&gt;
http://www.anahitaphotoarchive.com/Home/Photographs/dudin&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
АНТРОПОЛОГИЧЕСКИЙ ФОРУМ No 15 ONLINE. Валерия Прищепова К 150-летию со дня рождения С.М. Дудина — художника, этнографа (по материалам МАЭ РАН)&lt;br /&gt;
http://anthropologie.kunstkamera.ru/files/pdf/015online/prischepova2.pdf&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
A Mission To Central Asia - S.M. Dudin's Journey in 1900-1902 To Bokhara, Samarkand, and Beyond&lt;br /&gt;
http://www.tcoletribalrugs.com/article4.html&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Wikiuser</name></author>
	</entry>
	<entry>
		<id>http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%94%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%BD_(%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%86%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87)_%D0%A1%D0%B0%D0%BC%D1%83%D1%97%D0%BB_%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6663</id>
		<title>Дудін (Марцинкевич) Самуїл Мартинович</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%94%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%BD_(%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%86%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87)_%D0%A1%D0%B0%D0%BC%D1%83%D1%97%D0%BB_%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6663"/>
		<updated>2026-10-01T09:16:13Z</updated>

		<summary type="html">&lt;p&gt;Wikiuser: /* Світлини */&lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;[[Файл:DudinSM.jpg|мини|200px|&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:center;&amp;quot;&amp;gt;'''Самуїл Мартинович Дудін (Марцинкевич) '''&amp;lt;/p&amp;gt;&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:left;&amp;quot;&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата народження &amp;lt;/b&amp;gt; — 21.08.1863&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце народження&amp;lt;/b&amp;gt; — с. Рівне, Єлиcаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія (тепер – Новоукраїнський район, Кіровоградська область, Україна)&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — 9.07.1929&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — : с. Ульянівка, Тосненський район, Ленінградська область, СРСР&amp;lt;br /&amp;gt;]]&amp;lt;/p&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;b&amp;gt;Самуїл Мартинович Дудін (Марцинкевич)&amp;lt;/b&amp;gt; (21 серпня 1863 р., с. Рівне Єлиcаветградського повіту Херсонської губернії Російської імперії (тепер – Новоукраїнського району Кіровоградської області) – 9 липня 1929 р., с. Ульянівка Тосненського району Ленінградської області – живописець, мистецтвознавець, перший в Росії етнограф-фотохудожник; член Товариства художників ім. А. Куїнджі, Петербурзької спілки діячів пластичних мистецтв, Товариства взаємодопомоги російських художників, Артілі російських художників.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Життя і діяльність==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Самуїл Мартинович Дудін народився 21 серпня 1863 року в с. Рівному, волосному центрі Єлиcаветградського повіту Херсонської губернії Російської імперії (тепер Новоукраїнського району Кіровоградської області) у родині сільського вчителя. Хист до малювання хлопець виявив у ранньому віці. Після закінчення школи Дудін вступив до Єлисаветградського земського реального училища, в якому до IV класу був земським стипендіатом, а потім навчався на кошти батьків. Тут він відвідує Вечірні рисувальні класи, засновані академіком портретного живопису Петром Крестоносцевим.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1891-1897 рр. Самуїл Дудін був вільним слухачем у Петербурзькій Академії мистецтв у викладача І. Рєпіна. За картину «В храм Таніти» він отримав звання художника.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сьогодні можна лише гадати, як склалася б доля нашого земляка Самуїла Мартиновича Дудіна, коли б не арешт за участь у місцевих громадсько-політичних об’єднаннях (українофільській «Громаді» та народовольському гуртку) з наступним трирічним засланням у Забайкальський край. Саме ці драматичні роки визначили все його подальше життя. Варто зауважити, що царський режим, на відміну від більшовицького, ніколи не ставив собі за мету знищення особистості покараного, не кажучи вже про умови утримання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У засланні юнак зустрівся з відомим ученим-мандрівником Г. Потаніним і за його порадою зайнявся збиранням фольклорного та етнографічного матеріалу бурятів і монголів. Дудін робить численні замальовки побуту місцевого населення, серйозно вивчає фотосправу. За рекомендацією Потаніна у 1891 році видатний учений В. Радлов включив його до складу своєї знаменитої експедиції в Монголію на посаду художника-фотографа. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
За масштабом таланту й багатогранністю інтересів Дудін був людиною ренесансного типу. Він гармонійно поєднав у собі митця, науковця, дослідника, колекціонера та бібліофіла. Випускник Академії мистецтв і учень Іллі Рєпіна, він залишив вагомий слід у живописі. Як видатний орієнталіст та етнограф став автором численних наукових праць, присвячених мистецтву буддизму й ісламу. Його унікальна колекція східних килимів і сьогодні вважається однією з найцінніших, а самого Дудіна називають одним із найавторитетніших знавців цього мистецтва. Пристрасний бібліофіл, він був постійним відвідувачем букіністичних книгарень, а як невтомний учений-мандрівник брав участь у наукових експедиціях до Монголії, Туркестану та Західного Китаю, відкриваючи для світу нові сторінки історії та культури Сходу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Непросто перерахувати всі пости й посади, які займав Самуїл Мартинович упродовж життя: завідувач відділу середньоазіатських старожитностей, учений секретар Музею антропології та етнографії Академії наук, викладач університету, член товариства художників ім. А. Куїнджі. Приємно відзначити, що у творчості Дудіна-художника присутня й українська тематика, зокрема, у 1911 році він виконав 27 ілюстрацій до петербурзького видання «Кобзаря», ілюстрував повісті Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки» та «Миргород». Одним словом, наш земляк був своєю людиною відразу в двох академіях – Академії мистецтв та Академії наук. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Окремо варто відзначити творчість Дудіна як фотографа. Під час трирічної експедиції етнографічного відділу Російського музею до Середньої Азії, учасником якої був Самуїл Дудін, він зробив декілька тисяч фотознімків, які являють собою величезну наукову, художню та історичну цінність, їхні негативи донедавна зберігались у фондах Державного музею етнографії народів СРСР. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Творче кредо Дудіна – знімати життя таким, яким воно є – зробило його фотографії не лише документами епохи. Його знімки цікаво розглядати: спостережливість ученого, помножена на композиційний дар живописця, дозволяє відчути місцевий колорит, аромат минулої епохи. Фотографія завжди була для Дудіна однією з найголовніших справ життя. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
8 липня 1929 року Дудін помер від паралічу серця в селищі Ульянівка, що поблизу Ленінграда (тепер С.-Петербург), на університетській станції, де керував літньою навчальною практикою студентів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Пам’ять==&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Пам’яті Самуїла Дудіна повністю присвячений дев’ятий том збірника наукових праць Музею антропології та етнографії АН СРСР за 1930 рік. Його вважають одним із найвидатніших російських фотографів ХХ століття, який зробив під час наукових експедицій по Середній Азії декілька тисяч унікальних фотознімків. У 1894 році, перебуваючи на Єлисаветградщині, фотохудожник створив серію світлин «Українці».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Світлини==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Dudin2.jpg|200px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дудін  Самуїл Мартинович. Картина “Квітка”&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Dudin3.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Група співробітників Музею антропології та етнографії під час експедиції по Центральній Азії. Самійло Мартинович Дудін – в центрі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Бібліографія==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дудин С.М.Архитектурные памятники Китайского Туркестана. Из путевых записок // Архитектурно-художественный еженедельник. 1916. No 6. С. 75–80; No 10. С. 127–132; No 19. С. 218–220;No 22. С. 241–246; No 28. С. 292–296; No 31. С. 315–321.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дудин С.М.Ковровые изделия Средней Азии // СМАЭ. Л.: Изд-воАкад. наук СССР, 1928. Т. 7. С. 71–166.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дудин С.М.Орнаментика и современное состояние старинных самаркандских мечетей // Изв. Имп. Археологической комиссии.СПб., 1903. Т. 7. С. 49–73.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дудин С.М.Техника стенописи и скульптуры в древних буддийских пещерах и храмах Западного Китая // СМАЭ. Пг.: Тип. Рос. акад. наук, 1918. Т. 5. Вып. 1. С. 21–92.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дудин С.М.Фотография в научных поездках // Краеведение. М.; Л.,1924. Т. 1. No 1–4. С. 31–53.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дудин С.М.Фотография в этнографических поездках //Казанский музейный вестник. 1921. No 1–2. С. 31–53. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Босько, В М. Історичний календар Кіровоградщини на 2008 рік. Люди. Події. Факти Історико-краєзнавче видання: Довідник /Володимир Босько; Управління освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації, Кіровоградський обл. ін-т післядипломної педагогічної освіти ім. В. Сухомлинського, Кіровоградська обл. організація Українського товариства охорони пам'яток історії та культури. - Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2007. - 241 с. : фото&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Босько, В. М. 	Історичний календар Кіровоградщини на 2013 рік: Люди. Події. Факти [] : історико-краєзнавче видання: довідник / Володимир Босько ; Управління освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації, Кіровоградський обл. ін-т післядипломної педагогічної освіти ім. В. Сухомлинського. - Кіровоград : Центрально-Українське вид-во, 2012. - 254 с. : фото, портр&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Web-ресурси==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сайт випускників Кіровоградського машинобудівного коледжу КНТУ&lt;br /&gt;
http://vypuskniki-kmk.at.ua/publ/vidatni_vipuskniki_realnogo_uchilishha/dudin_s_m/dudin_marcinkevich_samujil_martinovich/24-1-0-31&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Официальный информационный портал акимата Карагандинской области&lt;br /&gt;
http://www.karaganda-region.kz/rus/news/4223/&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Иркутский областной краеведческий музей. Краеведческие записки 2004 &lt;br /&gt;
http://www.museum.irkutsk.ru/articles4.htm&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Samuel Martinovich Dudin&lt;br /&gt;
http://www.anahitaphotoarchive.com/Home/Photographs/dudin&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
АНТРОПОЛОГИЧЕСКИЙ ФОРУМ No 15 ONLINE. Валерия Прищепова К 150-летию со дня рождения С.М. Дудина — художника, этнографа (по материалам МАЭ РАН)&lt;br /&gt;
http://anthropologie.kunstkamera.ru/files/pdf/015online/prischepova2.pdf&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
A Mission To Central Asia - S.M. Dudin's Journey in 1900-1902 To Bokhara, Samarkand, and Beyond&lt;br /&gt;
http://www.tcoletribalrugs.com/article4.html&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Wikiuser</name></author>
	</entry>
	<entry>
		<id>http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%94%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%BD_(%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%86%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87)_%D0%A1%D0%B0%D0%BC%D1%83%D1%97%D0%BB_%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6662</id>
		<title>Дудін (Марцинкевич) Самуїл Мартинович</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%94%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%BD_(%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%86%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87)_%D0%A1%D0%B0%D0%BC%D1%83%D1%97%D0%BB_%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6662"/>
		<updated>2026-10-01T09:15:05Z</updated>

		<summary type="html">&lt;p&gt;Wikiuser: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;[[Файл:DudinSM.jpg|мини|200px|&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:center;&amp;quot;&amp;gt;'''Самуїл Мартинович Дудін (Марцинкевич) '''&amp;lt;/p&amp;gt;&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:left;&amp;quot;&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата народження &amp;lt;/b&amp;gt; — 21.08.1863&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце народження&amp;lt;/b&amp;gt; — с. Рівне, Єлиcаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія (тепер – Новоукраїнський район, Кіровоградська область, Україна)&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — 9.07.1929&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — : с. Ульянівка, Тосненський район, Ленінградська область, СРСР&amp;lt;br /&amp;gt;]]&amp;lt;/p&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;b&amp;gt;Самуїл Мартинович Дудін (Марцинкевич)&amp;lt;/b&amp;gt; (21 серпня 1863 р., с. Рівне Єлиcаветградського повіту Херсонської губернії Російської імперії (тепер – Новоукраїнського району Кіровоградської області) – 9 липня 1929 р., с. Ульянівка Тосненського району Ленінградської області – живописець, мистецтвознавець, перший в Росії етнограф-фотохудожник; член Товариства художників ім. А. Куїнджі, Петербурзької спілки діячів пластичних мистецтв, Товариства взаємодопомоги російських художників, Артілі російських художників.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Життя і діяльність==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Самуїл Мартинович Дудін народився 21 серпня 1863 року в с. Рівному, волосному центрі Єлиcаветградського повіту Херсонської губернії Російської імперії (тепер Новоукраїнського району Кіровоградської області) у родині сільського вчителя. Хист до малювання хлопець виявив у ранньому віці. Після закінчення школи Дудін вступив до Єлисаветградського земського реального училища, в якому до IV класу був земським стипендіатом, а потім навчався на кошти батьків. Тут він відвідує Вечірні рисувальні класи, засновані академіком портретного живопису Петром Крестоносцевим.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1891-1897 рр. Самуїл Дудін був вільним слухачем у Петербурзькій Академії мистецтв у викладача І. Рєпіна. За картину «В храм Таніти» він отримав звання художника.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сьогодні можна лише гадати, як склалася б доля нашого земляка Самуїла Мартиновича Дудіна, коли б не арешт за участь у місцевих громадсько-політичних об’єднаннях (українофільській «Громаді» та народовольському гуртку) з наступним трирічним засланням у Забайкальський край. Саме ці драматичні роки визначили все його подальше життя. Варто зауважити, що царський режим, на відміну від більшовицького, ніколи не ставив собі за мету знищення особистості покараного, не кажучи вже про умови утримання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У засланні юнак зустрівся з відомим ученим-мандрівником Г. Потаніним і за його порадою зайнявся збиранням фольклорного та етнографічного матеріалу бурятів і монголів. Дудін робить численні замальовки побуту місцевого населення, серйозно вивчає фотосправу. За рекомендацією Потаніна у 1891 році видатний учений В. Радлов включив його до складу своєї знаменитої експедиції в Монголію на посаду художника-фотографа. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
За масштабом таланту й багатогранністю інтересів Дудін був людиною ренесансного типу. Він гармонійно поєднав у собі митця, науковця, дослідника, колекціонера та бібліофіла. Випускник Академії мистецтв і учень Іллі Рєпіна, він залишив вагомий слід у живописі. Як видатний орієнталіст та етнограф став автором численних наукових праць, присвячених мистецтву буддизму й ісламу. Його унікальна колекція східних килимів і сьогодні вважається однією з найцінніших, а самого Дудіна називають одним із найавторитетніших знавців цього мистецтва. Пристрасний бібліофіл, він був постійним відвідувачем букіністичних книгарень, а як невтомний учений-мандрівник брав участь у наукових експедиціях до Монголії, Туркестану та Західного Китаю, відкриваючи для світу нові сторінки історії та культури Сходу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Непросто перерахувати всі пости й посади, які займав Самуїл Мартинович упродовж життя: завідувач відділу середньоазіатських старожитностей, учений секретар Музею антропології та етнографії Академії наук, викладач університету, член товариства художників ім. А. Куїнджі. Приємно відзначити, що у творчості Дудіна-художника присутня й українська тематика, зокрема, у 1911 році він виконав 27 ілюстрацій до петербурзького видання «Кобзаря», ілюстрував повісті Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки» та «Миргород». Одним словом, наш земляк був своєю людиною відразу в двох академіях – Академії мистецтв та Академії наук. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Окремо варто відзначити творчість Дудіна як фотографа. Під час трирічної експедиції етнографічного відділу Російського музею до Середньої Азії, учасником якої був Самуїл Дудін, він зробив декілька тисяч фотознімків, які являють собою величезну наукову, художню та історичну цінність, їхні негативи донедавна зберігались у фондах Державного музею етнографії народів СРСР. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Творче кредо Дудіна – знімати життя таким, яким воно є – зробило його фотографії не лише документами епохи. Його знімки цікаво розглядати: спостережливість ученого, помножена на композиційний дар живописця, дозволяє відчути місцевий колорит, аромат минулої епохи. Фотографія завжди була для Дудіна однією з найголовніших справ життя. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
8 липня 1929 року Дудін помер від паралічу серця в селищі Ульянівка, що поблизу Ленінграда (тепер С.-Петербург), на університетській станції, де керував літньою навчальною практикою студентів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Пам’ять==&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Пам’яті Самуїла Дудіна повністю присвячений дев’ятий том збірника наукових праць Музею антропології та етнографії АН СРСР за 1930 рік. Його вважають одним із найвидатніших російських фотографів ХХ століття, який зробив під час наукових експедицій по Середній Азії декілька тисяч унікальних фотознімків. У 1894 році, перебуваючи на Єлисаветградщині, фотохудожник створив серію світлин «Українці».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Світлини==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Dudin2.jpg|200px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дудін  Самуїл Мартинович. Картина “Квітка”&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Dudin3.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Самійло Мартинович Дудін (в центрі) під час експедиції по Центральній Азії.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Бібліографія==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дудин С.М.Архитектурные памятники Китайского Туркестана. Из путевых записок // Архитектурно-художественный еженедельник. 1916. No 6. С. 75–80; No 10. С. 127–132; No 19. С. 218–220;No 22. С. 241–246; No 28. С. 292–296; No 31. С. 315–321.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дудин С.М.Ковровые изделия Средней Азии // СМАЭ. Л.: Изд-воАкад. наук СССР, 1928. Т. 7. С. 71–166.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дудин С.М.Орнаментика и современное состояние старинных самаркандских мечетей // Изв. Имп. Археологической комиссии.СПб., 1903. Т. 7. С. 49–73.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дудин С.М.Техника стенописи и скульптуры в древних буддийских пещерах и храмах Западного Китая // СМАЭ. Пг.: Тип. Рос. акад. наук, 1918. Т. 5. Вып. 1. С. 21–92.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дудин С.М.Фотография в научных поездках // Краеведение. М.; Л.,1924. Т. 1. No 1–4. С. 31–53.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дудин С.М.Фотография в этнографических поездках //Казанский музейный вестник. 1921. No 1–2. С. 31–53. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Босько, В М. Історичний календар Кіровоградщини на 2008 рік. Люди. Події. Факти Історико-краєзнавче видання: Довідник /Володимир Босько; Управління освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації, Кіровоградський обл. ін-т післядипломної педагогічної освіти ім. В. Сухомлинського, Кіровоградська обл. організація Українського товариства охорони пам'яток історії та культури. - Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2007. - 241 с. : фото&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Босько, В. М. 	Історичний календар Кіровоградщини на 2013 рік: Люди. Події. Факти [] : історико-краєзнавче видання: довідник / Володимир Босько ; Управління освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації, Кіровоградський обл. ін-т післядипломної педагогічної освіти ім. В. Сухомлинського. - Кіровоград : Центрально-Українське вид-во, 2012. - 254 с. : фото, портр&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Web-ресурси==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сайт випускників Кіровоградського машинобудівного коледжу КНТУ&lt;br /&gt;
http://vypuskniki-kmk.at.ua/publ/vidatni_vipuskniki_realnogo_uchilishha/dudin_s_m/dudin_marcinkevich_samujil_martinovich/24-1-0-31&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Официальный информационный портал акимата Карагандинской области&lt;br /&gt;
http://www.karaganda-region.kz/rus/news/4223/&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Иркутский областной краеведческий музей. Краеведческие записки 2004 &lt;br /&gt;
http://www.museum.irkutsk.ru/articles4.htm&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Samuel Martinovich Dudin&lt;br /&gt;
http://www.anahitaphotoarchive.com/Home/Photographs/dudin&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
АНТРОПОЛОГИЧЕСКИЙ ФОРУМ No 15 ONLINE. Валерия Прищепова К 150-летию со дня рождения С.М. Дудина — художника, этнографа (по материалам МАЭ РАН)&lt;br /&gt;
http://anthropologie.kunstkamera.ru/files/pdf/015online/prischepova2.pdf&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
A Mission To Central Asia - S.M. Dudin's Journey in 1900-1902 To Bokhara, Samarkand, and Beyond&lt;br /&gt;
http://www.tcoletribalrugs.com/article4.html&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Wikiuser</name></author>
	</entry>
	<entry>
		<id>http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%94%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%BD_(%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%86%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87)_%D0%A1%D0%B0%D0%BC%D1%83%D1%97%D0%BB_%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6661</id>
		<title>Дудін (Марцинкевич) Самуїл Мартинович</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%94%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%BD_(%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%86%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87)_%D0%A1%D0%B0%D0%BC%D1%83%D1%97%D0%BB_%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6661"/>
		<updated>2026-10-01T09:11:42Z</updated>

		<summary type="html">&lt;p&gt;Wikiuser: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;[[Файл:DudinSM.jpg|мини|200px|&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:center;&amp;quot;&amp;gt;'''Самуїл Мартинович Дудін (Марцинкевич) '''&amp;lt;/p&amp;gt;&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:left;&amp;quot;&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата народження &amp;lt;/b&amp;gt; — 21.08.1863&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце народження&amp;lt;/b&amp;gt; — с. Рівне, Єлиcаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія (тепер – Новоукраїнський район, Кіровоградська область, Україна)&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — 9.07.1929&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — : с. Ульянівка, Тосненський район, Ленінградська область, СРСР&amp;lt;br /&amp;gt;]]&amp;lt;/p&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;b&amp;gt;Самуїл Мартинович Дудін (Марцинкевич)&amp;lt;/b&amp;gt; (21 серпня 1863 р., с. Рівне Єлиcаветградського повіту Херсонської губернії Російської імперії (тепер – Новоукраїнського району Кіровоградської області) – 9 липня 1929 р., с. Ульянівка Тосненського району Ленінградської області – живописець, мистецтвознавець, перший в Росії етнограф-фотохудожник; член Товариства художників ім. А. Куїнджі, Петербурзької спілки діячів пластичних мистецтв, Товариства взаємодопомоги російських художників, Артілі російських художників.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Життя і діяльність==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Самуїл Мартинович Дудін народився 19 серпня 1863 року в с. Рівному (тепер Новоукраїнського району) у родині сільського вчителя. Хист до малювання виявив у ранньому віці. Після  закінчення школи Дудін вступив до Єлисаветградського земського реального училища, в якому до IV класу був земським стипендіатом, а потім навчався на кошти батьків. Тут він відвідує Вечірні Рисувальні Класи, засновані академіком портретного живопису Петром Крестоносцевим.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
1891–1897 рр. був вільним слухачем у Петербурзькій Академії мистецтв у викладача І. Рєпіна. За картину «В храм Таніти» отримав звання художника.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сьогодні можна лише гадати, як склалася б доля нашого земляка Самуїла Мартиновича Дудіна, коли б не арешт за участь у місцевих громадсько-політичних об’єднаннях (українофільській «Громаді» та народовольському гуртку) з наступним трирічним засланням у Забайкальський край. Саме ці драматичні роки визначили все його подальше життя. Слід сказати, що царський режим, на відміну від більшовицького, ніколи не ставив собі за мету знищення особистості покараного, не кажучи вже про умови утримання.&lt;br /&gt;
Там юнак зустрівся з відомим ученим — мандрівником Г. Потаніним і за його порадою зайнявся збиранням фольклорного та етнографічного матеріалу бурятів і монголів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У засланні Дудін робить численні замальовки побуту місцевого населення, серйозно вивчає фотосправу. У 1891 році за рекомендацією Потаніна його включив на посаду художника — фотографа до складу своєї знаменитої експедиції в Монголію видатний учений В.Радлов. За кількістю та різнобічністю своїх обдарувань Дудін нагадував «ренесансних людей»: художник (закінчив Академію мистецтв, учень Рєпіна), вчений-орієнталіст та етнограф (автор багатьох наукових праць про мистецтво буддизму та ісламу), колекціонер (зібрав унікальну колекцію східних килимів, неперевершеним знавцем яких вважається й досі), бібліофіл (завсідник букіністичних книгарень ), учений-мандрівник (учасник декількох наукових експедицій у Монголію, Туркестан та Західний Китай).&lt;br /&gt;
Непросто перерахувати всі пости й посади, які займав Самуїл Мартинович упродовж життя: завідуючий відділом середньоазіатських старожитностей, учений — С.Дудін секретар Музею антропології та етнографії Академії наук, викладач університету, член товариства художників ім.А.Куїнджі. Приємно відзначити, що у творчості Дудіна-художника присутня й українська тематика. Зокрема у 1911 році він виконав 27 ілюстрацій до петербурзького видання «Кобзаря», ілюстрував повісті Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки» та «Миргород». Одним словом, наш земляк був своєю людиною відразу в двох академіях – Академії мистецтв та Академії наук. &lt;br /&gt;
Окремо слід сказати про Дудіна-фотографа. Приміром, три роки тривала експедиція етнографічного відділу Російського музею до Середньої Азії, учасником якої був Самуїл Дудін, нерозлучний із фотоапаратом. Під час експедиції він зробив декілька тисяч фотознімків, які являють собою величезну наукову, художню та історичну цінність, їхні негативи донедавна зберігались у фондах Державного музею етнографії народів СРСР. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Творче кредо Дудіна — знімати життя таким, яким воно є , — зробило його фотографії не лише документами епохи. Його знімки цікаво розглядати: спостережливість ученого, помножена на композиційний дар живописця, дозволяє відчути місцевий колорит, аромат минулої епохи. Фотографія завжди була для Дудіна однією з найголовніших справ життя. Він і помер від розриву серця з фотоапаратом у руках, перебуваючи зі студентами-географами на практиці у селищі Саблиному під Ленінградом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Пам’ять==&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Пам’яті Дудіна повністю присвячений дев’ятий том збірника наукових праць Музею антропології та етнографії АН СРСР за 1930 рік. Вважається одним з найвидатніших російських фотографів ХХ століття, зробив під час наукових експедицій по Середній Азії декілька тисяч унікальних фотознімків. У 1894 році, перебуваючи на Єлисаветградщині створив серію світлин “Українці”.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Світлини==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Dudin2.jpg|200px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дудін  Самуїл Мартинович. Картина “Квітка”&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Dudin3.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Самійло Мартинович Дудін (в центрі) під час експедиції по Центральній Азії.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Бібліографія==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дудин С.М.Архитектурные памятники Китайского Туркестана. Из путевых записок // Архитектурно-художественный еженедельник. 1916. No 6. С. 75–80; No 10. С. 127–132; No 19. С. 218–220;No 22. С. 241–246; No 28. С. 292–296; No 31. С. 315–321.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дудин С.М.Ковровые изделия Средней Азии // СМАЭ. Л.: Изд-воАкад. наук СССР, 1928. Т. 7. С. 71–166.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дудин С.М.Орнаментика и современное состояние старинных самаркандских мечетей // Изв. Имп. Археологической комиссии.СПб., 1903. Т. 7. С. 49–73.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дудин С.М.Техника стенописи и скульптуры в древних буддийских пещерах и храмах Западного Китая // СМАЭ. Пг.: Тип. Рос. акад. наук, 1918. Т. 5. Вып. 1. С. 21–92.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дудин С.М.Фотография в научных поездках // Краеведение. М.; Л.,1924. Т. 1. No 1–4. С. 31–53.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дудин С.М.Фотография в этнографических поездках //Казанский музейный вестник. 1921. No 1–2. С. 31–53. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Босько, В М. Історичний календар Кіровоградщини на 2008 рік. Люди. Події. Факти Історико-краєзнавче видання: Довідник /Володимир Босько; Управління освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації, Кіровоградський обл. ін-т післядипломної педагогічної освіти ім. В. Сухомлинського, Кіровоградська обл. організація Українського товариства охорони пам'яток історії та культури. - Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2007. - 241 с. : фото&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Босько, В. М. 	Історичний календар Кіровоградщини на 2013 рік: Люди. Події. Факти [] : історико-краєзнавче видання: довідник / Володимир Босько ; Управління освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації, Кіровоградський обл. ін-т післядипломної педагогічної освіти ім. В. Сухомлинського. - Кіровоград : Центрально-Українське вид-во, 2012. - 254 с. : фото, портр&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Web-ресурси==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сайт випускників Кіровоградського машинобудівного коледжу КНТУ&lt;br /&gt;
http://vypuskniki-kmk.at.ua/publ/vidatni_vipuskniki_realnogo_uchilishha/dudin_s_m/dudin_marcinkevich_samujil_martinovich/24-1-0-31&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Официальный информационный портал акимата Карагандинской области&lt;br /&gt;
http://www.karaganda-region.kz/rus/news/4223/&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Иркутский областной краеведческий музей. Краеведческие записки 2004 &lt;br /&gt;
http://www.museum.irkutsk.ru/articles4.htm&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Samuel Martinovich Dudin&lt;br /&gt;
http://www.anahitaphotoarchive.com/Home/Photographs/dudin&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
АНТРОПОЛОГИЧЕСКИЙ ФОРУМ No 15 ONLINE. Валерия Прищепова К 150-летию со дня рождения С.М. Дудина — художника, этнографа (по материалам МАЭ РАН)&lt;br /&gt;
http://anthropologie.kunstkamera.ru/files/pdf/015online/prischepova2.pdf&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
A Mission To Central Asia - S.M. Dudin's Journey in 1900-1902 To Bokhara, Samarkand, and Beyond&lt;br /&gt;
http://www.tcoletribalrugs.com/article4.html&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Wikiuser</name></author>
	</entry>
	<entry>
		<id>http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%94%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%BD_(%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%86%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87)_%D0%A1%D0%B0%D0%BC%D1%83%D1%97%D0%BB_%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6660</id>
		<title>Дудін (Марцинкевич) Самуїл Мартинович</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%94%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%BD_(%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%86%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87)_%D0%A1%D0%B0%D0%BC%D1%83%D1%97%D0%BB_%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6660"/>
		<updated>2026-10-01T09:08:02Z</updated>

		<summary type="html">&lt;p&gt;Wikiuser: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;[[Файл:DudinSM.jpg|мини|200px|&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:center;&amp;quot;&amp;gt;'''Самуїл Мартинович Дудін (Марцинкевич) '''&amp;lt;/p&amp;gt;&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:left;&amp;quot;&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата народження &amp;lt;/b&amp;gt; — 21.08.1863&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце народження&amp;lt;/b&amp;gt; — с. Рівне, Єлиcаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія (тепер – Новоукраїнський район, Кіровоградська область, Україна)&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — 9.07.1929&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — : с. Ульянівка, Тосненський район, Ленінградська область, СРСР&amp;lt;br /&amp;gt;]]&amp;lt;/p&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;b&amp;gt;Самуїл Мартинович Дудін (Марцинкевич)&amp;lt;/b&amp;gt; (21 серпня 1863 р., с. Рівне Єлиcаветградського повіту Херсонської губернії Російської імперії (тепер – Новоукраїнського району Кіровоградської області) – 9 липня 1929 р., с. Ульянівка Тосненського району Ленінградської області – живописець, мистецтвознавець, перший в Росії етнограф-фотохудожник; член Товариства художників ім. А. Куїнджі, Петербурзької спілки діячів пластичних мистецтв, Товариства взаємодопомоги російських художників, Артілі російських художників.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Життя і діяльність==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Самуїл Мартинович Дудін народився 19 серпня 1863 року в с. Рівному (тепер Новоукраїнського району) у родині сільського вчителя. Хист до малювання виявив у ранньому віці. Після  закінчення школи Дудін вступив до Єлисаветградського земського реального училища, в якому до IV класу був земським стипендіатом, а потім навчався на кошти батьків. Тут він відвідує Вечірні Рисувальні Класи, засновані академіком портретного живопису Петром Крестоносцевим.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Dudin2.jpg|200px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дудін  Самуїл Мартинович. Картина “Квітка”&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
1891–1897 рр. був вільним слухачем у Петербурзькій Академії мистецтв у викладача І. Рєпіна. За картину «В храм Таніти» отримав звання художника.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сьогодні можна лише гадати, як склалася б доля нашого земляка Самуїла Мартиновича Дудіна, коли б не арешт за участь у місцевих громадсько-політичних об’єднаннях (українофільській «Громаді» та народовольському гуртку) з наступним трирічним засланням у Забайкальський край. Саме ці драматичні роки визначили все його подальше життя. Слід сказати, що царський режим, на відміну від більшовицького, ніколи не ставив собі за мету знищення особистості покараного, не кажучи вже про умови утримання.&lt;br /&gt;
Там юнак зустрівся з відомим ученим — мандрівником Г. Потаніним і за його порадою зайнявся збиранням фольклорного та етнографічного матеріалу бурятів і монголів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У засланні Дудін робить численні замальовки побуту місцевого населення, серйозно вивчає фотосправу. У 1891 році за рекомендацією Потаніна його включив на посаду художника — фотографа до складу своєї знаменитої експедиції в Монголію видатний учений В.Радлов. За кількістю та різнобічністю своїх обдарувань Дудін нагадував «ренесансних людей»: художник (закінчив Академію мистецтв, учень Рєпіна), вчений-орієнталіст та етнограф (автор багатьох наукових праць про мистецтво буддизму та ісламу), колекціонер (зібрав унікальну колекцію східних килимів, неперевершеним знавцем яких вважається й досі), бібліофіл (завсідник букіністичних книгарень ), учений-мандрівник (учасник декількох наукових експедицій у Монголію, Туркестан та Західний Китай).&lt;br /&gt;
Непросто перерахувати всі пости й посади, які займав Самуїл Мартинович упродовж життя: завідуючий відділом середньоазіатських старожитностей, учений — С.Дудін секретар Музею антропології та етнографії Академії наук, викладач університету, член товариства художників ім.А.Куїнджі. Приємно відзначити, що у творчості Дудіна-художника присутня й українська тематика. Зокрема у 1911 році він виконав 27 ілюстрацій до петербурзького видання «Кобзаря», ілюстрував повісті Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки» та «Миргород». Одним словом, наш земляк був своєю людиною відразу в двох академіях – Академії мистецтв та Академії наук. &lt;br /&gt;
Окремо слід сказати про Дудіна-фотографа. Приміром, три роки тривала експедиція етнографічного відділу Російського музею до Середньої Азії, учасником якої був Самуїл Дудін, нерозлучний із фотоапаратом. Під час експедиції він зробив декілька тисяч фотознімків, які являють собою величезну наукову, художню та історичну цінність, їхні негативи донедавна зберігались у фондах Державного музею етнографії народів СРСР. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Творче кредо Дудіна — знімати життя таким, яким воно є , — зробило його фотографії не лише документами епохи. Його знімки цікаво розглядати: спостережливість ученого, помножена на композиційний дар живописця, дозволяє відчути місцевий колорит, аромат минулої епохи. Фотографія завжди була для Дудіна однією з найголовніших справ життя. Він і помер від розриву серця з фотоапаратом у руках, перебуваючи зі студентами-географами на практиці у селищі Саблиному під Ленінградом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Пам’ять==&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Пам’яті Дудіна повністю присвячений дев’ятий том збірника наукових праць Музею антропології та етнографії АН СРСР за 1930 рік. Вважається одним з найвидатніших російських фотографів ХХ століття, зробив під час наукових експедицій по Середній Азії декілька тисяч унікальних фотознімків. У 1894 році, перебуваючи на Єлисаветградщині створив серію світлин “Українці”.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Dudin3.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Самійло Мартинович Дудін (в центрі) під час експедиції по Центральній Азії.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Бібліографія==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дудин С.М.Архитектурные памятники Китайского Туркестана. Из путевых записок // Архитектурно-художественный еженедельник. 1916. No 6. С. 75–80; No 10. С. 127–132; No 19. С. 218–220;No 22. С. 241–246; No 28. С. 292–296; No 31. С. 315–321.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дудин С.М.Ковровые изделия Средней Азии // СМАЭ. Л.: Изд-воАкад. наук СССР, 1928. Т. 7. С. 71–166.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дудин С.М.Орнаментика и современное состояние старинных самаркандских мечетей // Изв. Имп. Археологической комиссии.СПб., 1903. Т. 7. С. 49–73.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дудин С.М.Техника стенописи и скульптуры в древних буддийских пещерах и храмах Западного Китая // СМАЭ. Пг.: Тип. Рос. акад. наук, 1918. Т. 5. Вып. 1. С. 21–92.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дудин С.М.Фотография в научных поездках // Краеведение. М.; Л.,1924. Т. 1. No 1–4. С. 31–53.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дудин С.М.Фотография в этнографических поездках //Казанский музейный вестник. 1921. No 1–2. С. 31–53. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Босько, В М. Історичний календар Кіровоградщини на 2008 рік. Люди. Події. Факти Історико-краєзнавче видання: Довідник /Володимир Босько; Управління освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації, Кіровоградський обл. ін-т післядипломної педагогічної освіти ім. В. Сухомлинського, Кіровоградська обл. організація Українського товариства охорони пам'яток історії та культури. - Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2007. - 241 с. : фото&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Босько, В. М. 	Історичний календар Кіровоградщини на 2013 рік: Люди. Події. Факти [] : історико-краєзнавче видання: довідник / Володимир Босько ; Управління освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації, Кіровоградський обл. ін-т післядипломної педагогічної освіти ім. В. Сухомлинського. - Кіровоград : Центрально-Українське вид-во, 2012. - 254 с. : фото, портр&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Web-ресурси==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сайт випускників Кіровоградського машинобудівного коледжу КНТУ&lt;br /&gt;
http://vypuskniki-kmk.at.ua/publ/vidatni_vipuskniki_realnogo_uchilishha/dudin_s_m/dudin_marcinkevich_samujil_martinovich/24-1-0-31&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Официальный информационный портал акимата Карагандинской области&lt;br /&gt;
http://www.karaganda-region.kz/rus/news/4223/&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Иркутский областной краеведческий музей. Краеведческие записки 2004 &lt;br /&gt;
http://www.museum.irkutsk.ru/articles4.htm&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Samuel Martinovich Dudin&lt;br /&gt;
http://www.anahitaphotoarchive.com/Home/Photographs/dudin&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
АНТРОПОЛОГИЧЕСКИЙ ФОРУМ No 15 ONLINE. Валерия Прищепова К 150-летию со дня рождения С.М. Дудина — художника, этнографа (по материалам МАЭ РАН)&lt;br /&gt;
http://anthropologie.kunstkamera.ru/files/pdf/015online/prischepova2.pdf&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
A Mission To Central Asia - S.M. Dudin's Journey in 1900-1902 To Bokhara, Samarkand, and Beyond&lt;br /&gt;
http://www.tcoletribalrugs.com/article4.html&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Wikiuser</name></author>
	</entry>
	<entry>
		<id>http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%86%D1%8C_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE_%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6659</id>
		<title>Гетьманець Михайло Федосійович</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%86%D1%8C_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE_%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6659"/>
		<updated>2026-09-28T09:30:14Z</updated>

		<summary type="html">&lt;p&gt;Wikiuser: /* Web-ресурси */&lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;[[Файл:GetmanetsMF.jpg|мини|200px|&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:center;&amp;quot;&amp;gt;'''Михайло Федосійович Гетьманець'''&amp;lt;/p&amp;gt;&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:left;&amp;quot;&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата народження&amp;lt;/b&amp;gt; — 19.09.1923&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце народження&amp;lt;/b&amp;gt; — с. Китайгород, Черкаський повіт, Київська губернія, УРСР (нині – с. Китайгород, Кропивницький район, Кіровоградська область, Україна) &amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — 29.04.2021&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — м. Харків, Україна]]&amp;lt;/p&amp;gt;&lt;br /&gt;
'''Михайло Федосійович Гетьманець''' (19 вересня 1923 року, с. Китайгород, Черкаський повіт, Київська губернія, УРСР – 29 квітня 2021 року, м. Харків, Україна) – український літературознавець, педагог та письменник, доктор філологічних наук, професор, автор праць з історії російської та української літератури, теорії літератури, краєзнавства, слов'янської філології. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Життя і діяльність==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетьманець Михайло Федосійович народився в селі Китайгород Черкаського повіту Київської губернії УРСР (нині Кропивницького району Кіровоградської області України). Ось як пише про своє рідне село сам Михайло Федосійович в автобіографічній книзі «Про себе і про час». Назва села походить від слова «кита» – стіна, огорожа. Цілком ймовірно, що село з’явилося як один з фортпостів оборонної лінії навколо гетьманської столиці – Чигирина. Майже півсела носили прізвища Гетьманець або Онда (зіпсоване народною вимовою Гонта).&lt;br /&gt;
Батьки вченого, Федосій Оксентійович та Марія Саватіївна, працювали у щойно створеній селянській артілі. Окрім сина Михайла в сім’ї було ще дві дочки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У дитинстві майбутній вчений зазнав злиденність, голод, був свідком бандитських пограбувань. Після переїзду родини з Китайгорода до Харкова на будівництво тракторного заводу в 1931 році, подальше життя майбутнього науковця було пов’язано із селищем ХТЗ, про яке він говорив з любов’ю: «Моя релігія – селище ХТЗ».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сім’я жила бідно, але було в ній прагнення до освіти. Батько всіляко заохочував навчання дітей, і сам, маючи чотирикласну освіту, закінчив спочатку робфак, а потім Харківський комуністичний університет імені Артема.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У перший клас Михайло пішов у рідному селі, а другий вже закінчував у харківській «Школі №80 ФЗД» (фабрично-заводська десятирічка). У 1935 році шостий клас, в якому тоді він навчався, було переведено в щойно збудовану українську школу №113.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1940 році М.Ф. Гетьманець з відзнакою закінчив середню школу і вступив на російське відділення філологічного факультету Харківського державного педагогічного інституту імені Г. С. Сковороди (нині Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди), бо дуже любив поезію і сам писав вірші. Навчався Михайло з великим захопленням, проте навчання перервала Друга світова війна. У перший день війни на території СРСР, 22 червня 1941 року, він склав останній екзамен за перший курс – німецьку мову, а незабаром був мобілізований. Поклавши в похідний мішок книжку вибраних віршів Володимира Маяковського та «Блакитну книгу» Михайла Зощенка, Гетьманець опинився на фронті. Довгі чотири роки війни, з 1941 по 1945, він воював старшим сержантом-артилеристом на кількох фронтах – Воронезькому, Брянському, Калінінському, ІІ Прибалтійському та Ленінградському.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наприкінці 1945 року, після демобілізації, Гетьманець повернувся до Харкова і продовжив навчання в інституті, а після його закінчення 1950 року вступив до аспірантури при кафедрі історії російської літератури. З 1953 року він незмінно працював у Харківському державному педагогічному інституті імені Г. С. Сковороди (нині Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди). За понад 60-річний період роботи у вузі Михайло Гетьманець пройшов усі щаблі кар’єри, повністю розкривши талант педагога, організатора, науковця: у 1954 році захистив кандидатську дисертацію «Творчість П. А. Павленка»; з 1956 по 1986 рік (протягом 30 років) завідував кафедрою російської та зарубіжної літератури; з 1956 по 1965 був деканом філологічного факультету; з 1966 по 1970 рік – ректором інституту; з 1985 по 2015 – професором кафедри російської та світової літератури.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1980 році Михайло Федосійович захистив у Київському Національному університеті імені Тараса Шевченка докторську дисертацію «А.С. Макаренко і концепція нової людини в радянській літературі 1920-1930-х років», яка була першою докторською дисертацією з макаренкознавчої проблематики в СРСР.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Михайло Федосійович Гетьманець зробив вагомий внесок у розвиток вітчизняної літературознавчої науки, досліджуючи питання історії та теорії літератури, зокрема, проблему автора і авторської позиції в художньому творі; літературну і педагогічну спадщину А.С. Макаренка; історичну основу і художній світ «Слова о полку Ігоревим». Неоціненними є його наукові розвідки з питань літературного краєзнавства.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Михайло Федосійович є відомим дослідником життя і творчості педагога і письменника А.С. Макаренка. Вчений розробляв питання внеску А. Макаренка у розвиток літературознавства та літературної критики, досліджував художні особливості «Педагогічної поеми», вивчав роль педагога-письменника у становленні концепції нової людини в радянській літературі 1920–1930-х років та ін. Так, у роботах про А.С. Макаренка він, відкинувши концепцію творчості письменника-педагога, зумовлену виключно його педагогічними ідеями, розкрив своєрідність Макаренка як художника слова.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Науковець видав понад 40 робіт про життя і творчість Антона Макаренка, серед них книги «А. С. Макаренко – литературный критик» (1971), «Макаренко и концепция нового человека в советской литературе 20-30-х годов» (1978), «Я – писатель Макаренко» (2011).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Останніми роками вченого цікавили соціально-політичні, філософсько-естетичні та національні аспекти світогляду педагога-письменника, про що свідчать дослідження: «Статьи о Макаренко педагоге и писателе» (2013); «А. С. Макаренко та релігія» (2016); «А. С. Макаренко і Україна» (2015). &lt;br /&gt;
У результаті багаторічної співпраці з макаренкознавцями з Німеччини, росії, України вчений зібрав великий документальний матеріал, що дозволив по-новому розкрити особистість Макаренка і його літературну творчість.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Михайло Федосійович Гетьманець – відомий в Україні та за її межами дослідник найвідомішої пам’ятки давньоруської писемності – «Слова о полку Ігоревім», якому він присвятив книги «Тайна реки Каялы» (1962, 1989, 2003), «Велике і вічне «Слово о полку Ігоревім» (1998), «“Слово о полку Ігоревім” у школі» (2001), «Статті про “Слово о полку Ігоревім”» (2008), «Тайна Каялы в свете науки, логики и здравого смысла» (2012), «Каяла» (2013), а також більш ніж 40 статей.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Справжньою сенсацією стала книга «Тайна реки Каялы», в якій відображено результати 40-річного пошуку місцевості, де відбувалися описані в «Слові» події.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вперше поєднавши теоретичне вивчення проблеми з широкомасштабними місцевими дослідженнями, вчений організував експериментальний кінний похід за маршрутом війська князя Ігоря, що дозволило зробити важливі відкриття і внести істотні уточнення в загальновідомі факти. Йому вдалося навести неспростовні аргументи на доказ існування реальної річки Каяли на території Слов’янського району Донецької області. Низка робіт науковця присвячена проблемі авторства «Слова», його поетиці, а також значенню цієї літературної пам’ятки в історії слов’янської культури.&lt;br /&gt;
Зроблені упродовж багаторічних досліджень історичні, військово-тактичні, географічні, топографічні, археологічні, філологічні набутки узагальнено в книзі «Каяла» (2013).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однією з важливих сторінок наукової діяльності вченого та педагога є дослідження на ниві літературного краєзнавства. Коло його наукових інтересів – вивчення літературного процесу на теренах Харківщині. Михайлу Федосійовичу вдалося організувати авторський колектив та видати три випуски довідника «Літературна Харківщина», що включає більше 500 імен письменників, критиків, науковців та інших діячів культури, причетних до літературного життя краю, які залишили помітний слід в історії України.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Плідна наукова діяльність вченого тісно пов’язана з педагогічною. За роки професійної викладацької роботи під керівництвом Михайла Федосійовича захищено 5 докторських і 14 кандидатських дисертацій. В особистому доробку професора Гетьманця – багаторазова участь в атестації наукових працівників як офіційного опонента докторських та кандидатських дисертацій; посада голови спеціалізованої вченої ради із захисту кандидатських дисертацій у ХНПУ імені Г.С. Сковороди (1989-1991 та 1995-2003); виконання обов’язків члена спеціалізованої вченої ради із захисту кандидатських дисертацій (1991-1995 та 2003-2015) у ХНПУ імені Г.С. Сковороди.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Михайла Федосійовича вважають фундатором наукової школи «Історія і теорія літератури в полікоординатному вимірі», його називають своїм учителем науковці багатьох університетів України, вчителі шкіл. Вчений є автором понад 20 монографій і 300 статей із історії і теорії літератури, краєзнавства та педагогіки. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Науковий доробок професора М.Ф. Гетманця відіграє величезну роль у розвитку вітчизняної гуманітарної науки. Його новаторські ідеї щодо поєднання академічних студій із різнобічними практичними дослідженнями стали міцним підгрунтям для подальшого розвитку сучасного українознавства.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
М. Ф. Гетьманець – почесний член Спілки письменників України, автор понад 20 книг з історії давньоруської та української літератури, педагогіки, історії, мови, теорії літератури, краєзнавства, слов’янської філології, а також мемуарів та художньої публіцистики. У його творчому доробку мемуари «Про себе i про час» (2006, 2011), публіцистичні твори «О Харькове и не только» (2012), «Размышления педагога» (2014), «Педагогические этюды» (2016), «История как педагогика» (2016), «Про рідну мову» (2018), науково-популярні статті у періодичних виданнях. У 2017 році вийшли друком «Избранные труды в 3-х томах. История. Педагогика. Литература».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Михайло Федосійович Гетьманець – непересічна людина: воїн-ветеран, видатний вчений-літературознавець, письменник-публіцист, талановитий педагог-наставник. Для нього було характерне ставлення до життя як до процесу, що віддзеркалює вольові зусилля людини, яка ніколи не залишається осторонь подій, але прагне уловити їх сенс, їхне місце в тому, що зветься життям. За спогадами його онуки, науковиці Ірини Олегівни Гетьманець, пригадуючи власні життєві труднощі, вчений казав: «Попри усілякі негаразди я ніколи нікому не дорікав, не питав: «Чому так відбувається саме зі мною?». А просто робив те, що маю робити».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Нагороди==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Орден Вітчизняної війни ІІ ступеня&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Орден «За мужність»&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Низка ювілейних медалей за трудові досягнення&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Світлини==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Getmanets_kab.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фото.  М.Ф. Гетьманець в своєму кабінеті&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Getmanets_vnuki.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фото. М.Ф. Гетьманець з онуками&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Getmanets_conf.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фото. На науковій конференції в ХДПІ ім. Г.С. Сковороди, 1957 р. Академік О.І. Білецький (у центрі), академік М.К. Гудзій, декан &lt;br /&gt;
факультету М.Ф. Гетманець&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Getmanets_pam.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фото. М.Ф. Гетьманець біля пам'ятника загиблим воїнам студентського батальйону&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Getmanets_kolegy.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фото. М.Ф. Гетьманець (всередині) з колегами по цеху&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Getmanets_exp.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фото. Кінна експедиція за маршрутом військ Ігоря Святославовича, 1986 р. М.Ф. Гетьманець - крайній праворуч&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Getmanets_river.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фото. М.Ф. Гетьманець на ріці Каялі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Бібліографія==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец, Михаил Федосеевич. А. С. Макаренко и концепция нового человека в советской литературе 20-30-х гг. / Михаил Федосеевич Гетманец. – Харків : Вища школа, Издательство при ХГУ, 1978. – 247 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец, Михаил Федосеевич. А. С. Макаренко – литературный критик / Михаил Федосеевич Гетманец. – Харків : Издательство ХГУ, 1971. – 64 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец М. Ф. А. С. Макаренко – писатель: взгляд с исторической дистанции / М. Ф. Гетманец // «Русский язык и литература в средних учебных заведениях Украины». – 2008. – № 3. – С. 23-29.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец М. Ф. Новое издание сочинений А. С. Макаренко // Советская педагогика. – 1984. – № 7. – С. 120–122. (Рец. на: Макаренко А. С. Педагогические сочинения : В 8-ми т. – М. : Педагогика, 1983. – Т. 1-3)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец М. Ф. С установкой на историзм // Советская  педагогика. – 1989. – № 4. – С. 150–153. [Рец. на: Hundert Jahre Anton Makarenko. Neue Studien zur Biographie / Hrsg. von G. Hillig. – Bremen: Edition Temmen, 1988, 303 s.]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец, Михаил Федосеевич. Тайна реки Каялы: «Слово о полку Игореве» / Михаил Федосеевич Гетманец . – Харків : Вища школа, Издательство при ХГУ, 1982. – 144 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец, Михаил Федосеевич. Тайна реки Каялы: «Слово о полку Игореве» / Михаил Федосеевич Гетманец. – 2-е изд., перераб. и доп . – Харків : Вища школа, Издательство при ХГУ, 1989. – 168 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетьманець, Михайло. Про себе і про час / Михайло Гетьманець. – Харків : Мачулін, 2006. – 208 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетьманець, Михайло Федосійович. Сучасний словник літературознавчих термінів : А-Я / Михайло Гетьманець,. – Харків : Ранок : Веста, 2003. – 158 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Web-ресурси==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://ru.scribd.com/document/685859609/%D0%97%D0%B1%D1%96%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%BA-%D0%A2%D0%B5%D0%B7-%D0%92%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%B5-%D1%96-%D0%92%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B5-%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE-%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87-%D0%93%D0%B5%D1%82%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%86%D1%8C  «Велике і Вічне...»: Михайло Федосійович Гетманець. Матеріали Всеукраїнської наукової конференції з міжнародною участю (16-17 вересня 2023 року) (Scribd)] &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://pmu.in.ua/wp-content/uploads/2020/04/%D0%93%D0%B5%D1%82%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%86-%D0%9C.%D0%A4.-%D0%93%D0%B5%D1%82%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%86-%D0%98.%D0%9E..pdf Гетманець М.Ф., Гетманець И.О. Статьи о Макаренко педагоге и писателе (Педагогічний музей України)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://dspace.hnpu.edu.ua/server/api/core/bitstreams/8a5a6e8a-0c6e-4b77-a74c-5518ab8a3cd3/content Гетманець (Гетьманець) Михайло Федосійович, доктор філологічних наук, професор: до 100-річчя від дня народження : біобібліографія: 1954–2023 рр. (Електронний архів Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%86%D1%8C_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE_%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Гетьманець Михайло Федосійович (Вікіпедія)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://dspace.hnpu.edu.ua/server/api/core/bitstreams/eaeb47a2-0462-45f3-b19f-946b01a947d3/content Журенко, М.Н., Ильиницкая, О.П. Размышления М.Ф. Гетманца о времени и о себе  (Електронний архів Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://esu.com.ua/article-29425 Лисиченко Л. А. Гетьманець Михайло Федосійович (Енциклопедія Сучасної України)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://www.ukurier.gov.ua/uk/articles/mihajlo-getmanec-chitayuchi-pedagogichnu-poemu-ne-/p Михайло ГЕТМАНЕЦЬ: «Читаючи «Педагогічну поему», не можна не відчути, що її автор – українець» (Урядовий кур’єр) ]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Wikiuser</name></author>
	</entry>
	<entry>
		<id>http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%86%D1%8C_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE_%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6658</id>
		<title>Гетьманець Михайло Федосійович</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%86%D1%8C_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE_%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6658"/>
		<updated>2026-09-28T09:22:53Z</updated>

		<summary type="html">&lt;p&gt;Wikiuser: /* Web-ресурси */&lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;[[Файл:GetmanetsMF.jpg|мини|200px|&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:center;&amp;quot;&amp;gt;'''Михайло Федосійович Гетьманець'''&amp;lt;/p&amp;gt;&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:left;&amp;quot;&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата народження&amp;lt;/b&amp;gt; — 19.09.1923&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце народження&amp;lt;/b&amp;gt; — с. Китайгород, Черкаський повіт, Київська губернія, УРСР (нині – с. Китайгород, Кропивницький район, Кіровоградська область, Україна) &amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — 29.04.2021&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — м. Харків, Україна]]&amp;lt;/p&amp;gt;&lt;br /&gt;
'''Михайло Федосійович Гетьманець''' (19 вересня 1923 року, с. Китайгород, Черкаський повіт, Київська губернія, УРСР – 29 квітня 2021 року, м. Харків, Україна) – український літературознавець, педагог та письменник, доктор філологічних наук, професор, автор праць з історії російської та української літератури, теорії літератури, краєзнавства, слов'янської філології. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Життя і діяльність==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетьманець Михайло Федосійович народився в селі Китайгород Черкаського повіту Київської губернії УРСР (нині Кропивницького району Кіровоградської області України). Ось як пише про своє рідне село сам Михайло Федосійович в автобіографічній книзі «Про себе і про час». Назва села походить від слова «кита» – стіна, огорожа. Цілком ймовірно, що село з’явилося як один з фортпостів оборонної лінії навколо гетьманської столиці – Чигирина. Майже півсела носили прізвища Гетьманець або Онда (зіпсоване народною вимовою Гонта).&lt;br /&gt;
Батьки вченого, Федосій Оксентійович та Марія Саватіївна, працювали у щойно створеній селянській артілі. Окрім сина Михайла в сім’ї було ще дві дочки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У дитинстві майбутній вчений зазнав злиденність, голод, був свідком бандитських пограбувань. Після переїзду родини з Китайгорода до Харкова на будівництво тракторного заводу в 1931 році, подальше життя майбутнього науковця було пов’язано із селищем ХТЗ, про яке він говорив з любов’ю: «Моя релігія – селище ХТЗ».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сім’я жила бідно, але було в ній прагнення до освіти. Батько всіляко заохочував навчання дітей, і сам, маючи чотирикласну освіту, закінчив спочатку робфак, а потім Харківський комуністичний університет імені Артема.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У перший клас Михайло пішов у рідному селі, а другий вже закінчував у харківській «Школі №80 ФЗД» (фабрично-заводська десятирічка). У 1935 році шостий клас, в якому тоді він навчався, було переведено в щойно збудовану українську школу №113.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1940 році М.Ф. Гетьманець з відзнакою закінчив середню школу і вступив на російське відділення філологічного факультету Харківського державного педагогічного інституту імені Г. С. Сковороди (нині Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди), бо дуже любив поезію і сам писав вірші. Навчався Михайло з великим захопленням, проте навчання перервала Друга світова війна. У перший день війни на території СРСР, 22 червня 1941 року, він склав останній екзамен за перший курс – німецьку мову, а незабаром був мобілізований. Поклавши в похідний мішок книжку вибраних віршів Володимира Маяковського та «Блакитну книгу» Михайла Зощенка, Гетьманець опинився на фронті. Довгі чотири роки війни, з 1941 по 1945, він воював старшим сержантом-артилеристом на кількох фронтах – Воронезькому, Брянському, Калінінському, ІІ Прибалтійському та Ленінградському.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наприкінці 1945 року, після демобілізації, Гетьманець повернувся до Харкова і продовжив навчання в інституті, а після його закінчення 1950 року вступив до аспірантури при кафедрі історії російської літератури. З 1953 року він незмінно працював у Харківському державному педагогічному інституті імені Г. С. Сковороди (нині Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди). За понад 60-річний період роботи у вузі Михайло Гетьманець пройшов усі щаблі кар’єри, повністю розкривши талант педагога, організатора, науковця: у 1954 році захистив кандидатську дисертацію «Творчість П. А. Павленка»; з 1956 по 1986 рік (протягом 30 років) завідував кафедрою російської та зарубіжної літератури; з 1956 по 1965 був деканом філологічного факультету; з 1966 по 1970 рік – ректором інституту; з 1985 по 2015 – професором кафедри російської та світової літератури.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1980 році Михайло Федосійович захистив у Київському Національному університеті імені Тараса Шевченка докторську дисертацію «А.С. Макаренко і концепція нової людини в радянській літературі 1920-1930-х років», яка була першою докторською дисертацією з макаренкознавчої проблематики в СРСР.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Михайло Федосійович Гетьманець зробив вагомий внесок у розвиток вітчизняної літературознавчої науки, досліджуючи питання історії та теорії літератури, зокрема, проблему автора і авторської позиції в художньому творі; літературну і педагогічну спадщину А.С. Макаренка; історичну основу і художній світ «Слова о полку Ігоревим». Неоціненними є його наукові розвідки з питань літературного краєзнавства.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Михайло Федосійович є відомим дослідником життя і творчості педагога і письменника А.С. Макаренка. Вчений розробляв питання внеску А. Макаренка у розвиток літературознавства та літературної критики, досліджував художні особливості «Педагогічної поеми», вивчав роль педагога-письменника у становленні концепції нової людини в радянській літературі 1920–1930-х років та ін. Так, у роботах про А.С. Макаренка він, відкинувши концепцію творчості письменника-педагога, зумовлену виключно його педагогічними ідеями, розкрив своєрідність Макаренка як художника слова.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Науковець видав понад 40 робіт про життя і творчість Антона Макаренка, серед них книги «А. С. Макаренко – литературный критик» (1971), «Макаренко и концепция нового человека в советской литературе 20-30-х годов» (1978), «Я – писатель Макаренко» (2011).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Останніми роками вченого цікавили соціально-політичні, філософсько-естетичні та національні аспекти світогляду педагога-письменника, про що свідчать дослідження: «Статьи о Макаренко педагоге и писателе» (2013); «А. С. Макаренко та релігія» (2016); «А. С. Макаренко і Україна» (2015). &lt;br /&gt;
У результаті багаторічної співпраці з макаренкознавцями з Німеччини, росії, України вчений зібрав великий документальний матеріал, що дозволив по-новому розкрити особистість Макаренка і його літературну творчість.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Михайло Федосійович Гетьманець – відомий в Україні та за її межами дослідник найвідомішої пам’ятки давньоруської писемності – «Слова о полку Ігоревім», якому він присвятив книги «Тайна реки Каялы» (1962, 1989, 2003), «Велике і вічне «Слово о полку Ігоревім» (1998), «“Слово о полку Ігоревім” у школі» (2001), «Статті про “Слово о полку Ігоревім”» (2008), «Тайна Каялы в свете науки, логики и здравого смысла» (2012), «Каяла» (2013), а також більш ніж 40 статей.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Справжньою сенсацією стала книга «Тайна реки Каялы», в якій відображено результати 40-річного пошуку місцевості, де відбувалися описані в «Слові» події.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вперше поєднавши теоретичне вивчення проблеми з широкомасштабними місцевими дослідженнями, вчений організував експериментальний кінний похід за маршрутом війська князя Ігоря, що дозволило зробити важливі відкриття і внести істотні уточнення в загальновідомі факти. Йому вдалося навести неспростовні аргументи на доказ існування реальної річки Каяли на території Слов’янського району Донецької області. Низка робіт науковця присвячена проблемі авторства «Слова», його поетиці, а також значенню цієї літературної пам’ятки в історії слов’янської культури.&lt;br /&gt;
Зроблені упродовж багаторічних досліджень історичні, військово-тактичні, географічні, топографічні, археологічні, філологічні набутки узагальнено в книзі «Каяла» (2013).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однією з важливих сторінок наукової діяльності вченого та педагога є дослідження на ниві літературного краєзнавства. Коло його наукових інтересів – вивчення літературного процесу на теренах Харківщині. Михайлу Федосійовичу вдалося організувати авторський колектив та видати три випуски довідника «Літературна Харківщина», що включає більше 500 імен письменників, критиків, науковців та інших діячів культури, причетних до літературного життя краю, які залишили помітний слід в історії України.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Плідна наукова діяльність вченого тісно пов’язана з педагогічною. За роки професійної викладацької роботи під керівництвом Михайла Федосійовича захищено 5 докторських і 14 кандидатських дисертацій. В особистому доробку професора Гетьманця – багаторазова участь в атестації наукових працівників як офіційного опонента докторських та кандидатських дисертацій; посада голови спеціалізованої вченої ради із захисту кандидатських дисертацій у ХНПУ імені Г.С. Сковороди (1989-1991 та 1995-2003); виконання обов’язків члена спеціалізованої вченої ради із захисту кандидатських дисертацій (1991-1995 та 2003-2015) у ХНПУ імені Г.С. Сковороди.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Михайла Федосійовича вважають фундатором наукової школи «Історія і теорія літератури в полікоординатному вимірі», його називають своїм учителем науковці багатьох університетів України, вчителі шкіл. Вчений є автором понад 20 монографій і 300 статей із історії і теорії літератури, краєзнавства та педагогіки. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Науковий доробок професора М.Ф. Гетманця відіграє величезну роль у розвитку вітчизняної гуманітарної науки. Його новаторські ідеї щодо поєднання академічних студій із різнобічними практичними дослідженнями стали міцним підгрунтям для подальшого розвитку сучасного українознавства.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
М. Ф. Гетьманець – почесний член Спілки письменників України, автор понад 20 книг з історії давньоруської та української літератури, педагогіки, історії, мови, теорії літератури, краєзнавства, слов’янської філології, а також мемуарів та художньої публіцистики. У його творчому доробку мемуари «Про себе i про час» (2006, 2011), публіцистичні твори «О Харькове и не только» (2012), «Размышления педагога» (2014), «Педагогические этюды» (2016), «История как педагогика» (2016), «Про рідну мову» (2018), науково-популярні статті у періодичних виданнях. У 2017 році вийшли друком «Избранные труды в 3-х томах. История. Педагогика. Литература».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Михайло Федосійович Гетьманець – непересічна людина: воїн-ветеран, видатний вчений-літературознавець, письменник-публіцист, талановитий педагог-наставник. Для нього було характерне ставлення до життя як до процесу, що віддзеркалює вольові зусилля людини, яка ніколи не залишається осторонь подій, але прагне уловити їх сенс, їхне місце в тому, що зветься життям. За спогадами його онуки, науковиці Ірини Олегівни Гетьманець, пригадуючи власні життєві труднощі, вчений казав: «Попри усілякі негаразди я ніколи нікому не дорікав, не питав: «Чому так відбувається саме зі мною?». А просто робив те, що маю робити».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Нагороди==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Орден Вітчизняної війни ІІ ступеня&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Орден «За мужність»&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Низка ювілейних медалей за трудові досягнення&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Світлини==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Getmanets_kab.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фото.  М.Ф. Гетьманець в своєму кабінеті&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Getmanets_vnuki.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фото. М.Ф. Гетьманець з онуками&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Getmanets_conf.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фото. На науковій конференції в ХДПІ ім. Г.С. Сковороди, 1957 р. Академік О.І. Білецький (у центрі), академік М.К. Гудзій, декан &lt;br /&gt;
факультету М.Ф. Гетманець&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Getmanets_pam.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фото. М.Ф. Гетьманець біля пам'ятника загиблим воїнам студентського батальйону&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Getmanets_kolegy.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фото. М.Ф. Гетьманець (всередині) з колегами по цеху&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Getmanets_exp.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фото. Кінна експедиція за маршрутом військ Ігоря Святославовича, 1986 р. М.Ф. Гетьманець - крайній праворуч&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Getmanets_river.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фото. М.Ф. Гетьманець на ріці Каялі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Бібліографія==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец, Михаил Федосеевич. А. С. Макаренко и концепция нового человека в советской литературе 20-30-х гг. / Михаил Федосеевич Гетманец. – Харків : Вища школа, Издательство при ХГУ, 1978. – 247 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец, Михаил Федосеевич. А. С. Макаренко – литературный критик / Михаил Федосеевич Гетманец. – Харків : Издательство ХГУ, 1971. – 64 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец М. Ф. А. С. Макаренко – писатель: взгляд с исторической дистанции / М. Ф. Гетманец // «Русский язык и литература в средних учебных заведениях Украины». – 2008. – № 3. – С. 23-29.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец М. Ф. Новое издание сочинений А. С. Макаренко // Советская педагогика. – 1984. – № 7. – С. 120–122. (Рец. на: Макаренко А. С. Педагогические сочинения : В 8-ми т. – М. : Педагогика, 1983. – Т. 1-3)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец М. Ф. С установкой на историзм // Советская  педагогика. – 1989. – № 4. – С. 150–153. [Рец. на: Hundert Jahre Anton Makarenko. Neue Studien zur Biographie / Hrsg. von G. Hillig. – Bremen: Edition Temmen, 1988, 303 s.]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец, Михаил Федосеевич. Тайна реки Каялы: «Слово о полку Игореве» / Михаил Федосеевич Гетманец . – Харків : Вища школа, Издательство при ХГУ, 1982. – 144 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец, Михаил Федосеевич. Тайна реки Каялы: «Слово о полку Игореве» / Михаил Федосеевич Гетманец. – 2-е изд., перераб. и доп . – Харків : Вища школа, Издательство при ХГУ, 1989. – 168 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетьманець, Михайло. Про себе і про час / Михайло Гетьманець. – Харків : Мачулін, 2006. – 208 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетьманець, Михайло Федосійович. Сучасний словник літературознавчих термінів : А-Я / Михайло Гетьманець,. – Харків : Ранок : Веста, 2003. – 158 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Web-ресурси==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://ru.scribd.com/document/685859609/%D0%97%D0%B1%D1%96%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%BA-%D0%A2%D0%B5%D0%B7-%D0%92%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%B5-%D1%96-%D0%92%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B5-%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE-%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87-%D0%93%D0%B5%D1%82%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%86%D1%8C  «Велике і Вічне...»: Михайло Федосійович Гетманець. Матеріали Всеукраїнської наукової конференції з міжнародною участю (16-17 вересня 2023 року)] &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://pmu.in.ua/wp-content/uploads/2020/04/%D0%93%D0%B5%D1%82%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%86-%D0%9C.%D0%A4.-%D0%93%D0%B5%D1%82%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%86-%D0%98.%D0%9E..pdf Гетманець М.Ф., Гетманець И.О. Статьи о Макаренко педагоге и писателе (Педагогічний музей України)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://dspace.hnpu.edu.ua/server/api/core/bitstreams/8a5a6e8a-0c6e-4b77-a74c-5518ab8a3cd3/content Гетманець (Гетьманець) Михайло Федосійович, доктор філологічних наук, професор: до 100-річчя від дня народження : біобібліографія: 1954–2023 рр. (Електронний архів Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%86%D1%8C_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE_%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Гетьманець Михайло Федосійович (Вікіпедія)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://dspace.hnpu.edu.ua/server/api/core/bitstreams/eaeb47a2-0462-45f3-b19f-946b01a947d3/content Журенко, М.Н., Ильиницкая, О.П. Размышления М.Ф. Гетманца о времени и о себе  (Електронний архів Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://esu.com.ua/article-29425 Лисиченко Л. А. Гетьманець Михайло Федосійович (Енциклопедія Сучасної України)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://www.ukurier.gov.ua/uk/articles/mihajlo-getmanec-chitayuchi-pedagogichnu-poemu-ne-/p Михайло ГЕТМАНЕЦЬ: «Читаючи «Педагогічну поему», не можна не відчути, що її автор – українець» (Урядовий кур’єр) ]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Wikiuser</name></author>
	</entry>
	<entry>
		<id>http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%86%D1%8C_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE_%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6657</id>
		<title>Гетьманець Михайло Федосійович</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%86%D1%8C_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE_%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6657"/>
		<updated>2026-09-28T09:17:04Z</updated>

		<summary type="html">&lt;p&gt;Wikiuser: /* Web-ресурси */&lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;[[Файл:GetmanetsMF.jpg|мини|200px|&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:center;&amp;quot;&amp;gt;'''Михайло Федосійович Гетьманець'''&amp;lt;/p&amp;gt;&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:left;&amp;quot;&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата народження&amp;lt;/b&amp;gt; — 19.09.1923&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце народження&amp;lt;/b&amp;gt; — с. Китайгород, Черкаський повіт, Київська губернія, УРСР (нині – с. Китайгород, Кропивницький район, Кіровоградська область, Україна) &amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — 29.04.2021&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — м. Харків, Україна]]&amp;lt;/p&amp;gt;&lt;br /&gt;
'''Михайло Федосійович Гетьманець''' (19 вересня 1923 року, с. Китайгород, Черкаський повіт, Київська губернія, УРСР – 29 квітня 2021 року, м. Харків, Україна) – український літературознавець, педагог та письменник, доктор філологічних наук, професор, автор праць з історії російської та української літератури, теорії літератури, краєзнавства, слов'янської філології. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Життя і діяльність==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетьманець Михайло Федосійович народився в селі Китайгород Черкаського повіту Київської губернії УРСР (нині Кропивницького району Кіровоградської області України). Ось як пише про своє рідне село сам Михайло Федосійович в автобіографічній книзі «Про себе і про час». Назва села походить від слова «кита» – стіна, огорожа. Цілком ймовірно, що село з’явилося як один з фортпостів оборонної лінії навколо гетьманської столиці – Чигирина. Майже півсела носили прізвища Гетьманець або Онда (зіпсоване народною вимовою Гонта).&lt;br /&gt;
Батьки вченого, Федосій Оксентійович та Марія Саватіївна, працювали у щойно створеній селянській артілі. Окрім сина Михайла в сім’ї було ще дві дочки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У дитинстві майбутній вчений зазнав злиденність, голод, був свідком бандитських пограбувань. Після переїзду родини з Китайгорода до Харкова на будівництво тракторного заводу в 1931 році, подальше життя майбутнього науковця було пов’язано із селищем ХТЗ, про яке він говорив з любов’ю: «Моя релігія – селище ХТЗ».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сім’я жила бідно, але було в ній прагнення до освіти. Батько всіляко заохочував навчання дітей, і сам, маючи чотирикласну освіту, закінчив спочатку робфак, а потім Харківський комуністичний університет імені Артема.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У перший клас Михайло пішов у рідному селі, а другий вже закінчував у харківській «Школі №80 ФЗД» (фабрично-заводська десятирічка). У 1935 році шостий клас, в якому тоді він навчався, було переведено в щойно збудовану українську школу №113.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1940 році М.Ф. Гетьманець з відзнакою закінчив середню школу і вступив на російське відділення філологічного факультету Харківського державного педагогічного інституту імені Г. С. Сковороди (нині Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди), бо дуже любив поезію і сам писав вірші. Навчався Михайло з великим захопленням, проте навчання перервала Друга світова війна. У перший день війни на території СРСР, 22 червня 1941 року, він склав останній екзамен за перший курс – німецьку мову, а незабаром був мобілізований. Поклавши в похідний мішок книжку вибраних віршів Володимира Маяковського та «Блакитну книгу» Михайла Зощенка, Гетьманець опинився на фронті. Довгі чотири роки війни, з 1941 по 1945, він воював старшим сержантом-артилеристом на кількох фронтах – Воронезькому, Брянському, Калінінському, ІІ Прибалтійському та Ленінградському.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наприкінці 1945 року, після демобілізації, Гетьманець повернувся до Харкова і продовжив навчання в інституті, а після його закінчення 1950 року вступив до аспірантури при кафедрі історії російської літератури. З 1953 року він незмінно працював у Харківському державному педагогічному інституті імені Г. С. Сковороди (нині Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди). За понад 60-річний період роботи у вузі Михайло Гетьманець пройшов усі щаблі кар’єри, повністю розкривши талант педагога, організатора, науковця: у 1954 році захистив кандидатську дисертацію «Творчість П. А. Павленка»; з 1956 по 1986 рік (протягом 30 років) завідував кафедрою російської та зарубіжної літератури; з 1956 по 1965 був деканом філологічного факультету; з 1966 по 1970 рік – ректором інституту; з 1985 по 2015 – професором кафедри російської та світової літератури.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1980 році Михайло Федосійович захистив у Київському Національному університеті імені Тараса Шевченка докторську дисертацію «А.С. Макаренко і концепція нової людини в радянській літературі 1920-1930-х років», яка була першою докторською дисертацією з макаренкознавчої проблематики в СРСР.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Михайло Федосійович Гетьманець зробив вагомий внесок у розвиток вітчизняної літературознавчої науки, досліджуючи питання історії та теорії літератури, зокрема, проблему автора і авторської позиції в художньому творі; літературну і педагогічну спадщину А.С. Макаренка; історичну основу і художній світ «Слова о полку Ігоревим». Неоціненними є його наукові розвідки з питань літературного краєзнавства.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Михайло Федосійович є відомим дослідником життя і творчості педагога і письменника А.С. Макаренка. Вчений розробляв питання внеску А. Макаренка у розвиток літературознавства та літературної критики, досліджував художні особливості «Педагогічної поеми», вивчав роль педагога-письменника у становленні концепції нової людини в радянській літературі 1920–1930-х років та ін. Так, у роботах про А.С. Макаренка він, відкинувши концепцію творчості письменника-педагога, зумовлену виключно його педагогічними ідеями, розкрив своєрідність Макаренка як художника слова.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Науковець видав понад 40 робіт про життя і творчість Антона Макаренка, серед них книги «А. С. Макаренко – литературный критик» (1971), «Макаренко и концепция нового человека в советской литературе 20-30-х годов» (1978), «Я – писатель Макаренко» (2011).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Останніми роками вченого цікавили соціально-політичні, філософсько-естетичні та національні аспекти світогляду педагога-письменника, про що свідчать дослідження: «Статьи о Макаренко педагоге и писателе» (2013); «А. С. Макаренко та релігія» (2016); «А. С. Макаренко і Україна» (2015). &lt;br /&gt;
У результаті багаторічної співпраці з макаренкознавцями з Німеччини, росії, України вчений зібрав великий документальний матеріал, що дозволив по-новому розкрити особистість Макаренка і його літературну творчість.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Михайло Федосійович Гетьманець – відомий в Україні та за її межами дослідник найвідомішої пам’ятки давньоруської писемності – «Слова о полку Ігоревім», якому він присвятив книги «Тайна реки Каялы» (1962, 1989, 2003), «Велике і вічне «Слово о полку Ігоревім» (1998), «“Слово о полку Ігоревім” у школі» (2001), «Статті про “Слово о полку Ігоревім”» (2008), «Тайна Каялы в свете науки, логики и здравого смысла» (2012), «Каяла» (2013), а також більш ніж 40 статей.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Справжньою сенсацією стала книга «Тайна реки Каялы», в якій відображено результати 40-річного пошуку місцевості, де відбувалися описані в «Слові» події.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вперше поєднавши теоретичне вивчення проблеми з широкомасштабними місцевими дослідженнями, вчений організував експериментальний кінний похід за маршрутом війська князя Ігоря, що дозволило зробити важливі відкриття і внести істотні уточнення в загальновідомі факти. Йому вдалося навести неспростовні аргументи на доказ існування реальної річки Каяли на території Слов’янського району Донецької області. Низка робіт науковця присвячена проблемі авторства «Слова», його поетиці, а також значенню цієї літературної пам’ятки в історії слов’янської культури.&lt;br /&gt;
Зроблені упродовж багаторічних досліджень історичні, військово-тактичні, географічні, топографічні, археологічні, філологічні набутки узагальнено в книзі «Каяла» (2013).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однією з важливих сторінок наукової діяльності вченого та педагога є дослідження на ниві літературного краєзнавства. Коло його наукових інтересів – вивчення літературного процесу на теренах Харківщині. Михайлу Федосійовичу вдалося організувати авторський колектив та видати три випуски довідника «Літературна Харківщина», що включає більше 500 імен письменників, критиків, науковців та інших діячів культури, причетних до літературного життя краю, які залишили помітний слід в історії України.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Плідна наукова діяльність вченого тісно пов’язана з педагогічною. За роки професійної викладацької роботи під керівництвом Михайла Федосійовича захищено 5 докторських і 14 кандидатських дисертацій. В особистому доробку професора Гетьманця – багаторазова участь в атестації наукових працівників як офіційного опонента докторських та кандидатських дисертацій; посада голови спеціалізованої вченої ради із захисту кандидатських дисертацій у ХНПУ імені Г.С. Сковороди (1989-1991 та 1995-2003); виконання обов’язків члена спеціалізованої вченої ради із захисту кандидатських дисертацій (1991-1995 та 2003-2015) у ХНПУ імені Г.С. Сковороди.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Михайла Федосійовича вважають фундатором наукової школи «Історія і теорія літератури в полікоординатному вимірі», його називають своїм учителем науковці багатьох університетів України, вчителі шкіл. Вчений є автором понад 20 монографій і 300 статей із історії і теорії літератури, краєзнавства та педагогіки. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Науковий доробок професора М.Ф. Гетманця відіграє величезну роль у розвитку вітчизняної гуманітарної науки. Його новаторські ідеї щодо поєднання академічних студій із різнобічними практичними дослідженнями стали міцним підгрунтям для подальшого розвитку сучасного українознавства.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
М. Ф. Гетьманець – почесний член Спілки письменників України, автор понад 20 книг з історії давньоруської та української літератури, педагогіки, історії, мови, теорії літератури, краєзнавства, слов’янської філології, а також мемуарів та художньої публіцистики. У його творчому доробку мемуари «Про себе i про час» (2006, 2011), публіцистичні твори «О Харькове и не только» (2012), «Размышления педагога» (2014), «Педагогические этюды» (2016), «История как педагогика» (2016), «Про рідну мову» (2018), науково-популярні статті у періодичних виданнях. У 2017 році вийшли друком «Избранные труды в 3-х томах. История. Педагогика. Литература».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Михайло Федосійович Гетьманець – непересічна людина: воїн-ветеран, видатний вчений-літературознавець, письменник-публіцист, талановитий педагог-наставник. Для нього було характерне ставлення до життя як до процесу, що віддзеркалює вольові зусилля людини, яка ніколи не залишається осторонь подій, але прагне уловити їх сенс, їхне місце в тому, що зветься життям. За спогадами його онуки, науковиці Ірини Олегівни Гетьманець, пригадуючи власні життєві труднощі, вчений казав: «Попри усілякі негаразди я ніколи нікому не дорікав, не питав: «Чому так відбувається саме зі мною?». А просто робив те, що маю робити».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Нагороди==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Орден Вітчизняної війни ІІ ступеня&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Орден «За мужність»&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Низка ювілейних медалей за трудові досягнення&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Світлини==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Getmanets_kab.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фото.  М.Ф. Гетьманець в своєму кабінеті&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Getmanets_vnuki.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фото. М.Ф. Гетьманець з онуками&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Getmanets_conf.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фото. На науковій конференції в ХДПІ ім. Г.С. Сковороди, 1957 р. Академік О.І. Білецький (у центрі), академік М.К. Гудзій, декан &lt;br /&gt;
факультету М.Ф. Гетманець&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Getmanets_pam.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фото. М.Ф. Гетьманець біля пам'ятника загиблим воїнам студентського батальйону&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Getmanets_kolegy.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фото. М.Ф. Гетьманець (всередині) з колегами по цеху&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Getmanets_exp.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фото. Кінна експедиція за маршрутом військ Ігоря Святославовича, 1986 р. М.Ф. Гетьманець - крайній праворуч&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Getmanets_river.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фото. М.Ф. Гетьманець на ріці Каялі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Бібліографія==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец, Михаил Федосеевич. А. С. Макаренко и концепция нового человека в советской литературе 20-30-х гг. / Михаил Федосеевич Гетманец. – Харків : Вища школа, Издательство при ХГУ, 1978. – 247 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец, Михаил Федосеевич. А. С. Макаренко – литературный критик / Михаил Федосеевич Гетманец. – Харків : Издательство ХГУ, 1971. – 64 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец М. Ф. А. С. Макаренко – писатель: взгляд с исторической дистанции / М. Ф. Гетманец // «Русский язык и литература в средних учебных заведениях Украины». – 2008. – № 3. – С. 23-29.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец М. Ф. Новое издание сочинений А. С. Макаренко // Советская педагогика. – 1984. – № 7. – С. 120–122. (Рец. на: Макаренко А. С. Педагогические сочинения : В 8-ми т. – М. : Педагогика, 1983. – Т. 1-3)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец М. Ф. С установкой на историзм // Советская  педагогика. – 1989. – № 4. – С. 150–153. [Рец. на: Hundert Jahre Anton Makarenko. Neue Studien zur Biographie / Hrsg. von G. Hillig. – Bremen: Edition Temmen, 1988, 303 s.]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец, Михаил Федосеевич. Тайна реки Каялы: «Слово о полку Игореве» / Михаил Федосеевич Гетманец . – Харків : Вища школа, Издательство при ХГУ, 1982. – 144 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец, Михаил Федосеевич. Тайна реки Каялы: «Слово о полку Игореве» / Михаил Федосеевич Гетманец. – 2-е изд., перераб. и доп . – Харків : Вища школа, Издательство при ХГУ, 1989. – 168 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетьманець, Михайло. Про себе і про час / Михайло Гетьманець. – Харків : Мачулін, 2006. – 208 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетьманець, Михайло Федосійович. Сучасний словник літературознавчих термінів : А-Я / Михайло Гетьманець,. – Харків : Ранок : Веста, 2003. – 158 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Web-ресурси==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://ru.scribd.com/document/685859609/%D0%97%D0%B1%D1%96%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%BA-%D0%A2%D0%B5%D0%B7-%D0%92%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%B5-%D1%96-%D0%92%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B5-%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE-%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87-%D0%93%D0%B5%D1%82%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%86%D1%8C  «Велике і Вічне...»: Михайло Федосійович Гетманець. Матеріали Всеукраїнської наукової конференції з міжнародною участю (16-17 вересня 2023 року)] &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://pmu.in.ua/wp-content/uploads/2020/04/%D0%93%D0%B5%D1%82%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%86-%D0%9C.%D0%A4.-%D0%93%D0%B5%D1%82%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%86-%D0%98.%D0%9E..pdf Гетманець М.Ф., Гетманець И.О. Статьи о Макаренко педагоге и писателе (Педагогічний музей України)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://dspace.hnpu.edu.ua/server/api/core/bitstreams/8a5a6e8a-0c6e-4b77-a74c-5518ab8a3cd3/content Гетманець (Гетьманець) Михайло Федосійович, доктор філологічних наук, професор: до 100-річчя від дня народження : біобібліографія: 1954–2023 рр. (Електронний архів Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%86%D1%8C_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE_%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Гетьманець Михайло Федосійович (Вікіпедія)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://pmu.in.ua/wp-content/uploads/2020/04/%D0%93%D0%B5%D1%82%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%86-%D0%9C.%D0%A4.-%D0%93%D0%B5%D1%82%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%86-%D0%98.%D0%9E.pdf Гетманець М.Ф., Гетманець И.О. Статьи о Макаренко педагоге и писателе (Педагогічний музей України)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://esu.com.ua/article-29425 Лисиченко Л. А. Гетьманець Михайло Федосійович (Енциклопедія Сучасної України)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://www.ukurier.gov.ua/uk/articles/mihajlo-getmanec-chitayuchi-pedagogichnu-poemu-ne-/p Михайло ГЕТМАНЕЦЬ: «Читаючи «Педагогічну поему», не можна не відчути, що її автор – українець» (Урядовий кур’єр) ]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Wikiuser</name></author>
	</entry>
	<entry>
		<id>http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%86%D1%8C_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE_%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6656</id>
		<title>Гетьманець Михайло Федосійович</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%86%D1%8C_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE_%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6656"/>
		<updated>2026-09-28T09:09:58Z</updated>

		<summary type="html">&lt;p&gt;Wikiuser: /* Web-ресурси */&lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;[[Файл:GetmanetsMF.jpg|мини|200px|&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:center;&amp;quot;&amp;gt;'''Михайло Федосійович Гетьманець'''&amp;lt;/p&amp;gt;&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:left;&amp;quot;&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата народження&amp;lt;/b&amp;gt; — 19.09.1923&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце народження&amp;lt;/b&amp;gt; — с. Китайгород, Черкаський повіт, Київська губернія, УРСР (нині – с. Китайгород, Кропивницький район, Кіровоградська область, Україна) &amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — 29.04.2021&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — м. Харків, Україна]]&amp;lt;/p&amp;gt;&lt;br /&gt;
'''Михайло Федосійович Гетьманець''' (19 вересня 1923 року, с. Китайгород, Черкаський повіт, Київська губернія, УРСР – 29 квітня 2021 року, м. Харків, Україна) – український літературознавець, педагог та письменник, доктор філологічних наук, професор, автор праць з історії російської та української літератури, теорії літератури, краєзнавства, слов'янської філології. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Життя і діяльність==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетьманець Михайло Федосійович народився в селі Китайгород Черкаського повіту Київської губернії УРСР (нині Кропивницького району Кіровоградської області України). Ось як пише про своє рідне село сам Михайло Федосійович в автобіографічній книзі «Про себе і про час». Назва села походить від слова «кита» – стіна, огорожа. Цілком ймовірно, що село з’явилося як один з фортпостів оборонної лінії навколо гетьманської столиці – Чигирина. Майже півсела носили прізвища Гетьманець або Онда (зіпсоване народною вимовою Гонта).&lt;br /&gt;
Батьки вченого, Федосій Оксентійович та Марія Саватіївна, працювали у щойно створеній селянській артілі. Окрім сина Михайла в сім’ї було ще дві дочки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У дитинстві майбутній вчений зазнав злиденність, голод, був свідком бандитських пограбувань. Після переїзду родини з Китайгорода до Харкова на будівництво тракторного заводу в 1931 році, подальше життя майбутнього науковця було пов’язано із селищем ХТЗ, про яке він говорив з любов’ю: «Моя релігія – селище ХТЗ».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сім’я жила бідно, але було в ній прагнення до освіти. Батько всіляко заохочував навчання дітей, і сам, маючи чотирикласну освіту, закінчив спочатку робфак, а потім Харківський комуністичний університет імені Артема.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У перший клас Михайло пішов у рідному селі, а другий вже закінчував у харківській «Школі №80 ФЗД» (фабрично-заводська десятирічка). У 1935 році шостий клас, в якому тоді він навчався, було переведено в щойно збудовану українську школу №113.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1940 році М.Ф. Гетьманець з відзнакою закінчив середню школу і вступив на російське відділення філологічного факультету Харківського державного педагогічного інституту імені Г. С. Сковороди (нині Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди), бо дуже любив поезію і сам писав вірші. Навчався Михайло з великим захопленням, проте навчання перервала Друга світова війна. У перший день війни на території СРСР, 22 червня 1941 року, він склав останній екзамен за перший курс – німецьку мову, а незабаром був мобілізований. Поклавши в похідний мішок книжку вибраних віршів Володимира Маяковського та «Блакитну книгу» Михайла Зощенка, Гетьманець опинився на фронті. Довгі чотири роки війни, з 1941 по 1945, він воював старшим сержантом-артилеристом на кількох фронтах – Воронезькому, Брянському, Калінінському, ІІ Прибалтійському та Ленінградському.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наприкінці 1945 року, після демобілізації, Гетьманець повернувся до Харкова і продовжив навчання в інституті, а після його закінчення 1950 року вступив до аспірантури при кафедрі історії російської літератури. З 1953 року він незмінно працював у Харківському державному педагогічному інституті імені Г. С. Сковороди (нині Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди). За понад 60-річний період роботи у вузі Михайло Гетьманець пройшов усі щаблі кар’єри, повністю розкривши талант педагога, організатора, науковця: у 1954 році захистив кандидатську дисертацію «Творчість П. А. Павленка»; з 1956 по 1986 рік (протягом 30 років) завідував кафедрою російської та зарубіжної літератури; з 1956 по 1965 був деканом філологічного факультету; з 1966 по 1970 рік – ректором інституту; з 1985 по 2015 – професором кафедри російської та світової літератури.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1980 році Михайло Федосійович захистив у Київському Національному університеті імені Тараса Шевченка докторську дисертацію «А.С. Макаренко і концепція нової людини в радянській літературі 1920-1930-х років», яка була першою докторською дисертацією з макаренкознавчої проблематики в СРСР.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Михайло Федосійович Гетьманець зробив вагомий внесок у розвиток вітчизняної літературознавчої науки, досліджуючи питання історії та теорії літератури, зокрема, проблему автора і авторської позиції в художньому творі; літературну і педагогічну спадщину А.С. Макаренка; історичну основу і художній світ «Слова о полку Ігоревим». Неоціненними є його наукові розвідки з питань літературного краєзнавства.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Михайло Федосійович є відомим дослідником життя і творчості педагога і письменника А.С. Макаренка. Вчений розробляв питання внеску А. Макаренка у розвиток літературознавства та літературної критики, досліджував художні особливості «Педагогічної поеми», вивчав роль педагога-письменника у становленні концепції нової людини в радянській літературі 1920–1930-х років та ін. Так, у роботах про А.С. Макаренка він, відкинувши концепцію творчості письменника-педагога, зумовлену виключно його педагогічними ідеями, розкрив своєрідність Макаренка як художника слова.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Науковець видав понад 40 робіт про життя і творчість Антона Макаренка, серед них книги «А. С. Макаренко – литературный критик» (1971), «Макаренко и концепция нового человека в советской литературе 20-30-х годов» (1978), «Я – писатель Макаренко» (2011).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Останніми роками вченого цікавили соціально-політичні, філософсько-естетичні та національні аспекти світогляду педагога-письменника, про що свідчать дослідження: «Статьи о Макаренко педагоге и писателе» (2013); «А. С. Макаренко та релігія» (2016); «А. С. Макаренко і Україна» (2015). &lt;br /&gt;
У результаті багаторічної співпраці з макаренкознавцями з Німеччини, росії, України вчений зібрав великий документальний матеріал, що дозволив по-новому розкрити особистість Макаренка і його літературну творчість.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Михайло Федосійович Гетьманець – відомий в Україні та за її межами дослідник найвідомішої пам’ятки давньоруської писемності – «Слова о полку Ігоревім», якому він присвятив книги «Тайна реки Каялы» (1962, 1989, 2003), «Велике і вічне «Слово о полку Ігоревім» (1998), «“Слово о полку Ігоревім” у школі» (2001), «Статті про “Слово о полку Ігоревім”» (2008), «Тайна Каялы в свете науки, логики и здравого смысла» (2012), «Каяла» (2013), а також більш ніж 40 статей.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Справжньою сенсацією стала книга «Тайна реки Каялы», в якій відображено результати 40-річного пошуку місцевості, де відбувалися описані в «Слові» події.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вперше поєднавши теоретичне вивчення проблеми з широкомасштабними місцевими дослідженнями, вчений організував експериментальний кінний похід за маршрутом війська князя Ігоря, що дозволило зробити важливі відкриття і внести істотні уточнення в загальновідомі факти. Йому вдалося навести неспростовні аргументи на доказ існування реальної річки Каяли на території Слов’янського району Донецької області. Низка робіт науковця присвячена проблемі авторства «Слова», його поетиці, а також значенню цієї літературної пам’ятки в історії слов’янської культури.&lt;br /&gt;
Зроблені упродовж багаторічних досліджень історичні, військово-тактичні, географічні, топографічні, археологічні, філологічні набутки узагальнено в книзі «Каяла» (2013).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однією з важливих сторінок наукової діяльності вченого та педагога є дослідження на ниві літературного краєзнавства. Коло його наукових інтересів – вивчення літературного процесу на теренах Харківщині. Михайлу Федосійовичу вдалося організувати авторський колектив та видати три випуски довідника «Літературна Харківщина», що включає більше 500 імен письменників, критиків, науковців та інших діячів культури, причетних до літературного життя краю, які залишили помітний слід в історії України.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Плідна наукова діяльність вченого тісно пов’язана з педагогічною. За роки професійної викладацької роботи під керівництвом Михайла Федосійовича захищено 5 докторських і 14 кандидатських дисертацій. В особистому доробку професора Гетьманця – багаторазова участь в атестації наукових працівників як офіційного опонента докторських та кандидатських дисертацій; посада голови спеціалізованої вченої ради із захисту кандидатських дисертацій у ХНПУ імені Г.С. Сковороди (1989-1991 та 1995-2003); виконання обов’язків члена спеціалізованої вченої ради із захисту кандидатських дисертацій (1991-1995 та 2003-2015) у ХНПУ імені Г.С. Сковороди.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Михайла Федосійовича вважають фундатором наукової школи «Історія і теорія літератури в полікоординатному вимірі», його називають своїм учителем науковці багатьох університетів України, вчителі шкіл. Вчений є автором понад 20 монографій і 300 статей із історії і теорії літератури, краєзнавства та педагогіки. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Науковий доробок професора М.Ф. Гетманця відіграє величезну роль у розвитку вітчизняної гуманітарної науки. Його новаторські ідеї щодо поєднання академічних студій із різнобічними практичними дослідженнями стали міцним підгрунтям для подальшого розвитку сучасного українознавства.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
М. Ф. Гетьманець – почесний член Спілки письменників України, автор понад 20 книг з історії давньоруської та української літератури, педагогіки, історії, мови, теорії літератури, краєзнавства, слов’янської філології, а також мемуарів та художньої публіцистики. У його творчому доробку мемуари «Про себе i про час» (2006, 2011), публіцистичні твори «О Харькове и не только» (2012), «Размышления педагога» (2014), «Педагогические этюды» (2016), «История как педагогика» (2016), «Про рідну мову» (2018), науково-популярні статті у періодичних виданнях. У 2017 році вийшли друком «Избранные труды в 3-х томах. История. Педагогика. Литература».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Михайло Федосійович Гетьманець – непересічна людина: воїн-ветеран, видатний вчений-літературознавець, письменник-публіцист, талановитий педагог-наставник. Для нього було характерне ставлення до життя як до процесу, що віддзеркалює вольові зусилля людини, яка ніколи не залишається осторонь подій, але прагне уловити їх сенс, їхне місце в тому, що зветься життям. За спогадами його онуки, науковиці Ірини Олегівни Гетьманець, пригадуючи власні життєві труднощі, вчений казав: «Попри усілякі негаразди я ніколи нікому не дорікав, не питав: «Чому так відбувається саме зі мною?». А просто робив те, що маю робити».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Нагороди==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Орден Вітчизняної війни ІІ ступеня&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Орден «За мужність»&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Низка ювілейних медалей за трудові досягнення&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Світлини==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Getmanets_kab.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фото.  М.Ф. Гетьманець в своєму кабінеті&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Getmanets_vnuki.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фото. М.Ф. Гетьманець з онуками&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Getmanets_conf.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фото. На науковій конференції в ХДПІ ім. Г.С. Сковороди, 1957 р. Академік О.І. Білецький (у центрі), академік М.К. Гудзій, декан &lt;br /&gt;
факультету М.Ф. Гетманець&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Getmanets_pam.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фото. М.Ф. Гетьманець біля пам'ятника загиблим воїнам студентського батальйону&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Getmanets_kolegy.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фото. М.Ф. Гетьманець (всередині) з колегами по цеху&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Getmanets_exp.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фото. Кінна експедиція за маршрутом військ Ігоря Святославовича, 1986 р. М.Ф. Гетьманець - крайній праворуч&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Getmanets_river.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фото. М.Ф. Гетьманець на ріці Каялі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Бібліографія==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец, Михаил Федосеевич. А. С. Макаренко и концепция нового человека в советской литературе 20-30-х гг. / Михаил Федосеевич Гетманец. – Харків : Вища школа, Издательство при ХГУ, 1978. – 247 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец, Михаил Федосеевич. А. С. Макаренко – литературный критик / Михаил Федосеевич Гетманец. – Харків : Издательство ХГУ, 1971. – 64 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец М. Ф. А. С. Макаренко – писатель: взгляд с исторической дистанции / М. Ф. Гетманец // «Русский язык и литература в средних учебных заведениях Украины». – 2008. – № 3. – С. 23-29.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец М. Ф. Новое издание сочинений А. С. Макаренко // Советская педагогика. – 1984. – № 7. – С. 120–122. (Рец. на: Макаренко А. С. Педагогические сочинения : В 8-ми т. – М. : Педагогика, 1983. – Т. 1-3)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец М. Ф. С установкой на историзм // Советская  педагогика. – 1989. – № 4. – С. 150–153. [Рец. на: Hundert Jahre Anton Makarenko. Neue Studien zur Biographie / Hrsg. von G. Hillig. – Bremen: Edition Temmen, 1988, 303 s.]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец, Михаил Федосеевич. Тайна реки Каялы: «Слово о полку Игореве» / Михаил Федосеевич Гетманец . – Харків : Вища школа, Издательство при ХГУ, 1982. – 144 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец, Михаил Федосеевич. Тайна реки Каялы: «Слово о полку Игореве» / Михаил Федосеевич Гетманец. – 2-е изд., перераб. и доп . – Харків : Вища школа, Издательство при ХГУ, 1989. – 168 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетьманець, Михайло. Про себе і про час / Михайло Гетьманець. – Харків : Мачулін, 2006. – 208 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетьманець, Михайло Федосійович. Сучасний словник літературознавчих термінів : А-Я / Михайло Гетьманець,. – Харків : Ранок : Веста, 2003. – 158 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Web-ресурси==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://ru.scribd.com/document/685859609/%D0%97%D0%B1%D1%96%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%BA-%D0%A2%D0%B5%D0%B7-%D0%92%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%B5-%D1%96-%D0%92%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B5-%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE-%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87-%D0%93%D0%B5%D1%82%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%86%D1%8C  «Велике і Вічне...»: Михайло Федосійович Гетманець. Матеріали Всеукраїнської наукової конференції з міжнародною участю (16-17 вересня 2023 року)] &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://pmu.in.ua/wp-content/uploads/2020/04/%D0%93%D0%B5%D1%82%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%86-%D0%9C.%D0%A4.-%D0%93%D0%B5%D1%82%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%86-%D0%98.%D0%9E..pdf Гетманець М.Ф., Гетманець И.О. Статьи о Макаренко педагоге и писателе (Педагогічний музей України)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://dspace.hnpu.edu.ua/server/api/core/bitstreams/8a5a6e8a-0c6e-4b77-a74c-5518ab8a3cd3/content Гетманець (Гетьманець) Михайло Федосійович, доктор філологічних наук, професор: до 100-річчя від дня народження : біобібліографія: 1954–2023 рр. (Електронний архів Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%86%D1%8C_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE_%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Гетьманець Михайло Федосійович (Вікіпедія)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://dspace.hnpu.edu.ua/server/api/core/bitstreams/eaeb47a2-0462-45f3-b19f-946b01a947d3/content &lt;br /&gt;
Журенко, М.Н., Ильиницкая, О.П. Размышления М.Ф. Гетманца о времени и о себе  (Електронний архів Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://esu.com.ua/article-29425 Лисиченко Л. А. Гетьманець Михайло Федосійович (Енциклопедія Сучасної України)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://www.ukurier.gov.ua/uk/articles/mihajlo-getmanec-chitayuchi-pedagogichnu-poemu-ne-/p &lt;br /&gt;
Михайло ГЕТМАНЕЦЬ: «Читаючи «Педагогічну поему», не можна не відчути, що її автор – українець» (Урядовий кур’єр)]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Wikiuser</name></author>
	</entry>
	<entry>
		<id>http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%86%D1%8C_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE_%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6655</id>
		<title>Гетьманець Михайло Федосійович</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%86%D1%8C_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE_%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6655"/>
		<updated>2026-09-28T09:00:33Z</updated>

		<summary type="html">&lt;p&gt;Wikiuser: /* Світлини */&lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;[[Файл:GetmanetsMF.jpg|мини|200px|&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:center;&amp;quot;&amp;gt;'''Михайло Федосійович Гетьманець'''&amp;lt;/p&amp;gt;&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:left;&amp;quot;&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата народження&amp;lt;/b&amp;gt; — 19.09.1923&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце народження&amp;lt;/b&amp;gt; — с. Китайгород, Черкаський повіт, Київська губернія, УРСР (нині – с. Китайгород, Кропивницький район, Кіровоградська область, Україна) &amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — 29.04.2021&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — м. Харків, Україна]]&amp;lt;/p&amp;gt;&lt;br /&gt;
'''Михайло Федосійович Гетьманець''' (19 вересня 1923 року, с. Китайгород, Черкаський повіт, Київська губернія, УРСР – 29 квітня 2021 року, м. Харків, Україна) – український літературознавець, педагог та письменник, доктор філологічних наук, професор, автор праць з історії російської та української літератури, теорії літератури, краєзнавства, слов'янської філології. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Життя і діяльність==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетьманець Михайло Федосійович народився в селі Китайгород Черкаського повіту Київської губернії УРСР (нині Кропивницького району Кіровоградської області України). Ось як пише про своє рідне село сам Михайло Федосійович в автобіографічній книзі «Про себе і про час». Назва села походить від слова «кита» – стіна, огорожа. Цілком ймовірно, що село з’явилося як один з фортпостів оборонної лінії навколо гетьманської столиці – Чигирина. Майже півсела носили прізвища Гетьманець або Онда (зіпсоване народною вимовою Гонта).&lt;br /&gt;
Батьки вченого, Федосій Оксентійович та Марія Саватіївна, працювали у щойно створеній селянській артілі. Окрім сина Михайла в сім’ї було ще дві дочки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У дитинстві майбутній вчений зазнав злиденність, голод, був свідком бандитських пограбувань. Після переїзду родини з Китайгорода до Харкова на будівництво тракторного заводу в 1931 році, подальше життя майбутнього науковця було пов’язано із селищем ХТЗ, про яке він говорив з любов’ю: «Моя релігія – селище ХТЗ».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сім’я жила бідно, але було в ній прагнення до освіти. Батько всіляко заохочував навчання дітей, і сам, маючи чотирикласну освіту, закінчив спочатку робфак, а потім Харківський комуністичний університет імені Артема.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У перший клас Михайло пішов у рідному селі, а другий вже закінчував у харківській «Школі №80 ФЗД» (фабрично-заводська десятирічка). У 1935 році шостий клас, в якому тоді він навчався, було переведено в щойно збудовану українську школу №113.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1940 році М.Ф. Гетьманець з відзнакою закінчив середню школу і вступив на російське відділення філологічного факультету Харківського державного педагогічного інституту імені Г. С. Сковороди (нині Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди), бо дуже любив поезію і сам писав вірші. Навчався Михайло з великим захопленням, проте навчання перервала Друга світова війна. У перший день війни на території СРСР, 22 червня 1941 року, він склав останній екзамен за перший курс – німецьку мову, а незабаром був мобілізований. Поклавши в похідний мішок книжку вибраних віршів Володимира Маяковського та «Блакитну книгу» Михайла Зощенка, Гетьманець опинився на фронті. Довгі чотири роки війни, з 1941 по 1945, він воював старшим сержантом-артилеристом на кількох фронтах – Воронезькому, Брянському, Калінінському, ІІ Прибалтійському та Ленінградському.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наприкінці 1945 року, після демобілізації, Гетьманець повернувся до Харкова і продовжив навчання в інституті, а після його закінчення 1950 року вступив до аспірантури при кафедрі історії російської літератури. З 1953 року він незмінно працював у Харківському державному педагогічному інституті імені Г. С. Сковороди (нині Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди). За понад 60-річний період роботи у вузі Михайло Гетьманець пройшов усі щаблі кар’єри, повністю розкривши талант педагога, організатора, науковця: у 1954 році захистив кандидатську дисертацію «Творчість П. А. Павленка»; з 1956 по 1986 рік (протягом 30 років) завідував кафедрою російської та зарубіжної літератури; з 1956 по 1965 був деканом філологічного факультету; з 1966 по 1970 рік – ректором інституту; з 1985 по 2015 – професором кафедри російської та світової літератури.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1980 році Михайло Федосійович захистив у Київському Національному університеті імені Тараса Шевченка докторську дисертацію «А.С. Макаренко і концепція нової людини в радянській літературі 1920-1930-х років», яка була першою докторською дисертацією з макаренкознавчої проблематики в СРСР.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Михайло Федосійович Гетьманець зробив вагомий внесок у розвиток вітчизняної літературознавчої науки, досліджуючи питання історії та теорії літератури, зокрема, проблему автора і авторської позиції в художньому творі; літературну і педагогічну спадщину А.С. Макаренка; історичну основу і художній світ «Слова о полку Ігоревим». Неоціненними є його наукові розвідки з питань літературного краєзнавства.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Михайло Федосійович є відомим дослідником життя і творчості педагога і письменника А.С. Макаренка. Вчений розробляв питання внеску А. Макаренка у розвиток літературознавства та літературної критики, досліджував художні особливості «Педагогічної поеми», вивчав роль педагога-письменника у становленні концепції нової людини в радянській літературі 1920–1930-х років та ін. Так, у роботах про А.С. Макаренка він, відкинувши концепцію творчості письменника-педагога, зумовлену виключно його педагогічними ідеями, розкрив своєрідність Макаренка як художника слова.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Науковець видав понад 40 робіт про життя і творчість Антона Макаренка, серед них книги «А. С. Макаренко – литературный критик» (1971), «Макаренко и концепция нового человека в советской литературе 20-30-х годов» (1978), «Я – писатель Макаренко» (2011).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Останніми роками вченого цікавили соціально-політичні, філософсько-естетичні та національні аспекти світогляду педагога-письменника, про що свідчать дослідження: «Статьи о Макаренко педагоге и писателе» (2013); «А. С. Макаренко та релігія» (2016); «А. С. Макаренко і Україна» (2015). &lt;br /&gt;
У результаті багаторічної співпраці з макаренкознавцями з Німеччини, росії, України вчений зібрав великий документальний матеріал, що дозволив по-новому розкрити особистість Макаренка і його літературну творчість.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Михайло Федосійович Гетьманець – відомий в Україні та за її межами дослідник найвідомішої пам’ятки давньоруської писемності – «Слова о полку Ігоревім», якому він присвятив книги «Тайна реки Каялы» (1962, 1989, 2003), «Велике і вічне «Слово о полку Ігоревім» (1998), «“Слово о полку Ігоревім” у школі» (2001), «Статті про “Слово о полку Ігоревім”» (2008), «Тайна Каялы в свете науки, логики и здравого смысла» (2012), «Каяла» (2013), а також більш ніж 40 статей.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Справжньою сенсацією стала книга «Тайна реки Каялы», в якій відображено результати 40-річного пошуку місцевості, де відбувалися описані в «Слові» події.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вперше поєднавши теоретичне вивчення проблеми з широкомасштабними місцевими дослідженнями, вчений організував експериментальний кінний похід за маршрутом війська князя Ігоря, що дозволило зробити важливі відкриття і внести істотні уточнення в загальновідомі факти. Йому вдалося навести неспростовні аргументи на доказ існування реальної річки Каяли на території Слов’янського району Донецької області. Низка робіт науковця присвячена проблемі авторства «Слова», його поетиці, а також значенню цієї літературної пам’ятки в історії слов’янської культури.&lt;br /&gt;
Зроблені упродовж багаторічних досліджень історичні, військово-тактичні, географічні, топографічні, археологічні, філологічні набутки узагальнено в книзі «Каяла» (2013).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однією з важливих сторінок наукової діяльності вченого та педагога є дослідження на ниві літературного краєзнавства. Коло його наукових інтересів – вивчення літературного процесу на теренах Харківщині. Михайлу Федосійовичу вдалося організувати авторський колектив та видати три випуски довідника «Літературна Харківщина», що включає більше 500 імен письменників, критиків, науковців та інших діячів культури, причетних до літературного життя краю, які залишили помітний слід в історії України.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Плідна наукова діяльність вченого тісно пов’язана з педагогічною. За роки професійної викладацької роботи під керівництвом Михайла Федосійовича захищено 5 докторських і 14 кандидатських дисертацій. В особистому доробку професора Гетьманця – багаторазова участь в атестації наукових працівників як офіційного опонента докторських та кандидатських дисертацій; посада голови спеціалізованої вченої ради із захисту кандидатських дисертацій у ХНПУ імені Г.С. Сковороди (1989-1991 та 1995-2003); виконання обов’язків члена спеціалізованої вченої ради із захисту кандидатських дисертацій (1991-1995 та 2003-2015) у ХНПУ імені Г.С. Сковороди.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Михайла Федосійовича вважають фундатором наукової школи «Історія і теорія літератури в полікоординатному вимірі», його називають своїм учителем науковці багатьох університетів України, вчителі шкіл. Вчений є автором понад 20 монографій і 300 статей із історії і теорії літератури, краєзнавства та педагогіки. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Науковий доробок професора М.Ф. Гетманця відіграє величезну роль у розвитку вітчизняної гуманітарної науки. Його новаторські ідеї щодо поєднання академічних студій із різнобічними практичними дослідженнями стали міцним підгрунтям для подальшого розвитку сучасного українознавства.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
М. Ф. Гетьманець – почесний член Спілки письменників України, автор понад 20 книг з історії давньоруської та української літератури, педагогіки, історії, мови, теорії літератури, краєзнавства, слов’янської філології, а також мемуарів та художньої публіцистики. У його творчому доробку мемуари «Про себе i про час» (2006, 2011), публіцистичні твори «О Харькове и не только» (2012), «Размышления педагога» (2014), «Педагогические этюды» (2016), «История как педагогика» (2016), «Про рідну мову» (2018), науково-популярні статті у періодичних виданнях. У 2017 році вийшли друком «Избранные труды в 3-х томах. История. Педагогика. Литература».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Михайло Федосійович Гетьманець – непересічна людина: воїн-ветеран, видатний вчений-літературознавець, письменник-публіцист, талановитий педагог-наставник. Для нього було характерне ставлення до життя як до процесу, що віддзеркалює вольові зусилля людини, яка ніколи не залишається осторонь подій, але прагне уловити їх сенс, їхне місце в тому, що зветься життям. За спогадами його онуки, науковиці Ірини Олегівни Гетьманець, пригадуючи власні життєві труднощі, вчений казав: «Попри усілякі негаразди я ніколи нікому не дорікав, не питав: «Чому так відбувається саме зі мною?». А просто робив те, що маю робити».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Нагороди==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Орден Вітчизняної війни ІІ ступеня&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Орден «За мужність»&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Низка ювілейних медалей за трудові досягнення&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Світлини==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Getmanets_kab.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фото.  М.Ф. Гетьманець в своєму кабінеті&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Getmanets_vnuki.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фото. М.Ф. Гетьманець з онуками&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Getmanets_conf.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фото. На науковій конференції в ХДПІ ім. Г.С. Сковороди, 1957 р. Академік О.І. Білецький (у центрі), академік М.К. Гудзій, декан &lt;br /&gt;
факультету М.Ф. Гетманець&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Getmanets_pam.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фото. М.Ф. Гетьманець біля пам'ятника загиблим воїнам студентського батальйону&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Getmanets_kolegy.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фото. М.Ф. Гетьманець (всередині) з колегами по цеху&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Getmanets_exp.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фото. Кінна експедиція за маршрутом військ Ігоря Святославовича, 1986 р. М.Ф. Гетьманець - крайній праворуч&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Getmanets_river.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фото. М.Ф. Гетьманець на ріці Каялі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Бібліографія==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец, Михаил Федосеевич. А. С. Макаренко и концепция нового человека в советской литературе 20-30-х гг. / Михаил Федосеевич Гетманец. – Харків : Вища школа, Издательство при ХГУ, 1978. – 247 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец, Михаил Федосеевич. А. С. Макаренко – литературный критик / Михаил Федосеевич Гетманец. – Харків : Издательство ХГУ, 1971. – 64 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец М. Ф. А. С. Макаренко – писатель: взгляд с исторической дистанции / М. Ф. Гетманец // «Русский язык и литература в средних учебных заведениях Украины». – 2008. – № 3. – С. 23-29.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец М. Ф. Новое издание сочинений А. С. Макаренко // Советская педагогика. – 1984. – № 7. – С. 120–122. (Рец. на: Макаренко А. С. Педагогические сочинения : В 8-ми т. – М. : Педагогика, 1983. – Т. 1-3)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец М. Ф. С установкой на историзм // Советская  педагогика. – 1989. – № 4. – С. 150–153. [Рец. на: Hundert Jahre Anton Makarenko. Neue Studien zur Biographie / Hrsg. von G. Hillig. – Bremen: Edition Temmen, 1988, 303 s.]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец, Михаил Федосеевич. Тайна реки Каялы: «Слово о полку Игореве» / Михаил Федосеевич Гетманец . – Харків : Вища школа, Издательство при ХГУ, 1982. – 144 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец, Михаил Федосеевич. Тайна реки Каялы: «Слово о полку Игореве» / Михаил Федосеевич Гетманец. – 2-е изд., перераб. и доп . – Харків : Вища школа, Издательство при ХГУ, 1989. – 168 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетьманець, Михайло. Про себе і про час / Михайло Гетьманець. – Харків : Мачулін, 2006. – 208 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетьманець, Михайло Федосійович. Сучасний словник літературознавчих термінів : А-Я / Михайло Гетьманець,. – Харків : Ранок : Веста, 2003. – 158 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Web-ресурси==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ГЕТМАНЕЦ Михаил Федосеевич http://feb-web.ru/feb/slovbul/bul-abc/bul/bul-0671.htm &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Михаил Гетманец о малоизвестных фактах жизни Антона Макаренко http://kp.ua/daily/140313/384041/ &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Науковий центр макаренкознавства http://hnpu.edu.ua/naukoviy-centr-makarenkoznavstva &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;quot;Михайло ГЕТМАНЕЦЬ: «Читаючи «Педагогічну поему», не можна не відчути, що її автор — українець»&amp;quot;  http://www.ukurier.gov.ua/uk/articles/mihajlo-getmanec-chitayuchi-pedagogichnu-poemu-ne-/p/&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Wikiuser</name></author>
	</entry>
	<entry>
		<id>http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%86%D1%8C_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE_%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6654</id>
		<title>Гетьманець Михайло Федосійович</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%86%D1%8C_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE_%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6654"/>
		<updated>2026-09-28T08:59:42Z</updated>

		<summary type="html">&lt;p&gt;Wikiuser: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;[[Файл:GetmanetsMF.jpg|мини|200px|&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:center;&amp;quot;&amp;gt;'''Михайло Федосійович Гетьманець'''&amp;lt;/p&amp;gt;&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:left;&amp;quot;&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата народження&amp;lt;/b&amp;gt; — 19.09.1923&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце народження&amp;lt;/b&amp;gt; — с. Китайгород, Черкаський повіт, Київська губернія, УРСР (нині – с. Китайгород, Кропивницький район, Кіровоградська область, Україна) &amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — 29.04.2021&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — м. Харків, Україна]]&amp;lt;/p&amp;gt;&lt;br /&gt;
'''Михайло Федосійович Гетьманець''' (19 вересня 1923 року, с. Китайгород, Черкаський повіт, Київська губернія, УРСР – 29 квітня 2021 року, м. Харків, Україна) – український літературознавець, педагог та письменник, доктор філологічних наук, професор, автор праць з історії російської та української літератури, теорії літератури, краєзнавства, слов'янської філології. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Життя і діяльність==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетьманець Михайло Федосійович народився в селі Китайгород Черкаського повіту Київської губернії УРСР (нині Кропивницького району Кіровоградської області України). Ось як пише про своє рідне село сам Михайло Федосійович в автобіографічній книзі «Про себе і про час». Назва села походить від слова «кита» – стіна, огорожа. Цілком ймовірно, що село з’явилося як один з фортпостів оборонної лінії навколо гетьманської столиці – Чигирина. Майже півсела носили прізвища Гетьманець або Онда (зіпсоване народною вимовою Гонта).&lt;br /&gt;
Батьки вченого, Федосій Оксентійович та Марія Саватіївна, працювали у щойно створеній селянській артілі. Окрім сина Михайла в сім’ї було ще дві дочки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У дитинстві майбутній вчений зазнав злиденність, голод, був свідком бандитських пограбувань. Після переїзду родини з Китайгорода до Харкова на будівництво тракторного заводу в 1931 році, подальше життя майбутнього науковця було пов’язано із селищем ХТЗ, про яке він говорив з любов’ю: «Моя релігія – селище ХТЗ».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сім’я жила бідно, але було в ній прагнення до освіти. Батько всіляко заохочував навчання дітей, і сам, маючи чотирикласну освіту, закінчив спочатку робфак, а потім Харківський комуністичний університет імені Артема.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У перший клас Михайло пішов у рідному селі, а другий вже закінчував у харківській «Школі №80 ФЗД» (фабрично-заводська десятирічка). У 1935 році шостий клас, в якому тоді він навчався, було переведено в щойно збудовану українську школу №113.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1940 році М.Ф. Гетьманець з відзнакою закінчив середню школу і вступив на російське відділення філологічного факультету Харківського державного педагогічного інституту імені Г. С. Сковороди (нині Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди), бо дуже любив поезію і сам писав вірші. Навчався Михайло з великим захопленням, проте навчання перервала Друга світова війна. У перший день війни на території СРСР, 22 червня 1941 року, він склав останній екзамен за перший курс – німецьку мову, а незабаром був мобілізований. Поклавши в похідний мішок книжку вибраних віршів Володимира Маяковського та «Блакитну книгу» Михайла Зощенка, Гетьманець опинився на фронті. Довгі чотири роки війни, з 1941 по 1945, він воював старшим сержантом-артилеристом на кількох фронтах – Воронезькому, Брянському, Калінінському, ІІ Прибалтійському та Ленінградському.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наприкінці 1945 року, після демобілізації, Гетьманець повернувся до Харкова і продовжив навчання в інституті, а після його закінчення 1950 року вступив до аспірантури при кафедрі історії російської літератури. З 1953 року він незмінно працював у Харківському державному педагогічному інституті імені Г. С. Сковороди (нині Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди). За понад 60-річний період роботи у вузі Михайло Гетьманець пройшов усі щаблі кар’єри, повністю розкривши талант педагога, організатора, науковця: у 1954 році захистив кандидатську дисертацію «Творчість П. А. Павленка»; з 1956 по 1986 рік (протягом 30 років) завідував кафедрою російської та зарубіжної літератури; з 1956 по 1965 був деканом філологічного факультету; з 1966 по 1970 рік – ректором інституту; з 1985 по 2015 – професором кафедри російської та світової літератури.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1980 році Михайло Федосійович захистив у Київському Національному університеті імені Тараса Шевченка докторську дисертацію «А.С. Макаренко і концепція нової людини в радянській літературі 1920-1930-х років», яка була першою докторською дисертацією з макаренкознавчої проблематики в СРСР.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Михайло Федосійович Гетьманець зробив вагомий внесок у розвиток вітчизняної літературознавчої науки, досліджуючи питання історії та теорії літератури, зокрема, проблему автора і авторської позиції в художньому творі; літературну і педагогічну спадщину А.С. Макаренка; історичну основу і художній світ «Слова о полку Ігоревим». Неоціненними є його наукові розвідки з питань літературного краєзнавства.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Михайло Федосійович є відомим дослідником життя і творчості педагога і письменника А.С. Макаренка. Вчений розробляв питання внеску А. Макаренка у розвиток літературознавства та літературної критики, досліджував художні особливості «Педагогічної поеми», вивчав роль педагога-письменника у становленні концепції нової людини в радянській літературі 1920–1930-х років та ін. Так, у роботах про А.С. Макаренка він, відкинувши концепцію творчості письменника-педагога, зумовлену виключно його педагогічними ідеями, розкрив своєрідність Макаренка як художника слова.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Науковець видав понад 40 робіт про життя і творчість Антона Макаренка, серед них книги «А. С. Макаренко – литературный критик» (1971), «Макаренко и концепция нового человека в советской литературе 20-30-х годов» (1978), «Я – писатель Макаренко» (2011).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Останніми роками вченого цікавили соціально-політичні, філософсько-естетичні та національні аспекти світогляду педагога-письменника, про що свідчать дослідження: «Статьи о Макаренко педагоге и писателе» (2013); «А. С. Макаренко та релігія» (2016); «А. С. Макаренко і Україна» (2015). &lt;br /&gt;
У результаті багаторічної співпраці з макаренкознавцями з Німеччини, росії, України вчений зібрав великий документальний матеріал, що дозволив по-новому розкрити особистість Макаренка і його літературну творчість.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Михайло Федосійович Гетьманець – відомий в Україні та за її межами дослідник найвідомішої пам’ятки давньоруської писемності – «Слова о полку Ігоревім», якому він присвятив книги «Тайна реки Каялы» (1962, 1989, 2003), «Велике і вічне «Слово о полку Ігоревім» (1998), «“Слово о полку Ігоревім” у школі» (2001), «Статті про “Слово о полку Ігоревім”» (2008), «Тайна Каялы в свете науки, логики и здравого смысла» (2012), «Каяла» (2013), а також більш ніж 40 статей.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Справжньою сенсацією стала книга «Тайна реки Каялы», в якій відображено результати 40-річного пошуку місцевості, де відбувалися описані в «Слові» події.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вперше поєднавши теоретичне вивчення проблеми з широкомасштабними місцевими дослідженнями, вчений організував експериментальний кінний похід за маршрутом війська князя Ігоря, що дозволило зробити важливі відкриття і внести істотні уточнення в загальновідомі факти. Йому вдалося навести неспростовні аргументи на доказ існування реальної річки Каяли на території Слов’янського району Донецької області. Низка робіт науковця присвячена проблемі авторства «Слова», його поетиці, а також значенню цієї літературної пам’ятки в історії слов’янської культури.&lt;br /&gt;
Зроблені упродовж багаторічних досліджень історичні, військово-тактичні, географічні, топографічні, археологічні, філологічні набутки узагальнено в книзі «Каяла» (2013).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однією з важливих сторінок наукової діяльності вченого та педагога є дослідження на ниві літературного краєзнавства. Коло його наукових інтересів – вивчення літературного процесу на теренах Харківщині. Михайлу Федосійовичу вдалося організувати авторський колектив та видати три випуски довідника «Літературна Харківщина», що включає більше 500 імен письменників, критиків, науковців та інших діячів культури, причетних до літературного життя краю, які залишили помітний слід в історії України.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Плідна наукова діяльність вченого тісно пов’язана з педагогічною. За роки професійної викладацької роботи під керівництвом Михайла Федосійовича захищено 5 докторських і 14 кандидатських дисертацій. В особистому доробку професора Гетьманця – багаторазова участь в атестації наукових працівників як офіційного опонента докторських та кандидатських дисертацій; посада голови спеціалізованої вченої ради із захисту кандидатських дисертацій у ХНПУ імені Г.С. Сковороди (1989-1991 та 1995-2003); виконання обов’язків члена спеціалізованої вченої ради із захисту кандидатських дисертацій (1991-1995 та 2003-2015) у ХНПУ імені Г.С. Сковороди.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Михайла Федосійовича вважають фундатором наукової школи «Історія і теорія літератури в полікоординатному вимірі», його називають своїм учителем науковці багатьох університетів України, вчителі шкіл. Вчений є автором понад 20 монографій і 300 статей із історії і теорії літератури, краєзнавства та педагогіки. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Науковий доробок професора М.Ф. Гетманця відіграє величезну роль у розвитку вітчизняної гуманітарної науки. Його новаторські ідеї щодо поєднання академічних студій із різнобічними практичними дослідженнями стали міцним підгрунтям для подальшого розвитку сучасного українознавства.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
М. Ф. Гетьманець – почесний член Спілки письменників України, автор понад 20 книг з історії давньоруської та української літератури, педагогіки, історії, мови, теорії літератури, краєзнавства, слов’янської філології, а також мемуарів та художньої публіцистики. У його творчому доробку мемуари «Про себе i про час» (2006, 2011), публіцистичні твори «О Харькове и не только» (2012), «Размышления педагога» (2014), «Педагогические этюды» (2016), «История как педагогика» (2016), «Про рідну мову» (2018), науково-популярні статті у періодичних виданнях. У 2017 році вийшли друком «Избранные труды в 3-х томах. История. Педагогика. Литература».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Михайло Федосійович Гетьманець – непересічна людина: воїн-ветеран, видатний вчений-літературознавець, письменник-публіцист, талановитий педагог-наставник. Для нього було характерне ставлення до життя як до процесу, що віддзеркалює вольові зусилля людини, яка ніколи не залишається осторонь подій, але прагне уловити їх сенс, їхне місце в тому, що зветься життям. За спогадами його онуки, науковиці Ірини Олегівни Гетьманець, пригадуючи власні життєві труднощі, вчений казав: «Попри усілякі негаразди я ніколи нікому не дорікав, не питав: «Чому так відбувається саме зі мною?». А просто робив те, що маю робити».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Нагороди==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Орден Вітчизняної війни ІІ ступеня&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Орден «За мужність»&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Низка ювілейних медалей за трудові досягнення&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Світлини==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Getmanets_kab.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фото.  М.Ф. Гетьманець в своєму кабінеті&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Getmanets_vnuki.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фото. М.Ф. Гетьманець з онуками&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Getmanets_conf.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фото. На науковій конференції в ХДПІ ім. Г.С. Сковороди, 1957 р.Академік О.І. Білецький (у центрі), академік М.К. Гудзій, декан &lt;br /&gt;
факультету М.Ф. Гетманець&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Getmanets_pam.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фото. М.Ф. Гетьманець біля пам'ятника загиблим воїнам студентського батальйону&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Getmanets_kolegy.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фото. М.Ф. Гетьманець (всередині) з колегами по цеху&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Getmanets_exp.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фото. Кінна експедиція за маршрутом військ Ігоря Святославовича, 1986 р. М.Ф. Гетьманець - крайній праворуч&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Getmanets_river.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фото. М.Ф. Гетьманець на ріці Каялі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Бібліографія==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец, Михаил Федосеевич. А. С. Макаренко и концепция нового человека в советской литературе 20-30-х гг. / Михаил Федосеевич Гетманец. – Харків : Вища школа, Издательство при ХГУ, 1978. – 247 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец, Михаил Федосеевич. А. С. Макаренко – литературный критик / Михаил Федосеевич Гетманец. – Харків : Издательство ХГУ, 1971. – 64 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец М. Ф. А. С. Макаренко – писатель: взгляд с исторической дистанции / М. Ф. Гетманец // «Русский язык и литература в средних учебных заведениях Украины». – 2008. – № 3. – С. 23-29.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец М. Ф. Новое издание сочинений А. С. Макаренко // Советская педагогика. – 1984. – № 7. – С. 120–122. (Рец. на: Макаренко А. С. Педагогические сочинения : В 8-ми т. – М. : Педагогика, 1983. – Т. 1-3)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец М. Ф. С установкой на историзм // Советская  педагогика. – 1989. – № 4. – С. 150–153. [Рец. на: Hundert Jahre Anton Makarenko. Neue Studien zur Biographie / Hrsg. von G. Hillig. – Bremen: Edition Temmen, 1988, 303 s.]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец, Михаил Федосеевич. Тайна реки Каялы: «Слово о полку Игореве» / Михаил Федосеевич Гетманец . – Харків : Вища школа, Издательство при ХГУ, 1982. – 144 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец, Михаил Федосеевич. Тайна реки Каялы: «Слово о полку Игореве» / Михаил Федосеевич Гетманец. – 2-е изд., перераб. и доп . – Харків : Вища школа, Издательство при ХГУ, 1989. – 168 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетьманець, Михайло. Про себе і про час / Михайло Гетьманець. – Харків : Мачулін, 2006. – 208 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетьманець, Михайло Федосійович. Сучасний словник літературознавчих термінів : А-Я / Михайло Гетьманець,. – Харків : Ранок : Веста, 2003. – 158 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Web-ресурси==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ГЕТМАНЕЦ Михаил Федосеевич http://feb-web.ru/feb/slovbul/bul-abc/bul/bul-0671.htm &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Михаил Гетманец о малоизвестных фактах жизни Антона Макаренко http://kp.ua/daily/140313/384041/ &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Науковий центр макаренкознавства http://hnpu.edu.ua/naukoviy-centr-makarenkoznavstva &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;quot;Михайло ГЕТМАНЕЦЬ: «Читаючи «Педагогічну поему», не можна не відчути, що її автор — українець»&amp;quot;  http://www.ukurier.gov.ua/uk/articles/mihajlo-getmanec-chitayuchi-pedagogichnu-poemu-ne-/p/&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Wikiuser</name></author>
	</entry>
	<entry>
		<id>http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%86%D1%8C_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE_%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6653</id>
		<title>Гетьманець Михайло Федосійович</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%86%D1%8C_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE_%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6653"/>
		<updated>2026-09-28T08:58:23Z</updated>

		<summary type="html">&lt;p&gt;Wikiuser: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;[[Файл:GetmanetsMF.jpg|мини|200px|&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:center;&amp;quot;&amp;gt;'''Михайло Федосійович Гетьманець'''&amp;lt;/p&amp;gt;&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:left;&amp;quot;&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата народження&amp;lt;/b&amp;gt; — 19.09.1923&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце народження&amp;lt;/b&amp;gt; — с. Китайгород, Черкаський повіт, Київська губернія, УРСР (нині – с. Китайгород, Кропивницький район, Кіровоградська область, Україна) &amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — 29.04.2021&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — м. Харків, Україна]]&amp;lt;/p&amp;gt;&lt;br /&gt;
'''Михайло Федосійович Гетьманець''' (19 вересня 1923 року, с. Китайгород, Черкаський повіт, Київська губернія, УРСР – 29 квітня 2021 року, м. Харків, Україна) – український літературознавець, педагог та письменник, доктор філологічних наук, професор, автор праць з історії російської та української літератури, теорії літератури, краєзнавства, слов'янської філології. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Життя і діяльність==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетьманець Михайло Федосійович народився в селі Китайгород Черкаського повіту Київської губернії УРСР (нині Кропивницького району Кіровоградської області України). Ось як пише про своє рідне село сам Михайло Федосійович в автобіографічній книзі «Про себе і про час». Назва села походить від слова «кита» – стіна, огорожа. Цілком ймовірно, що село з’явилося як один з фортпостів оборонної лінії навколо гетьманської столиці – Чигирина. Майже півсела носили прізвища Гетьманець або Онда (зіпсоване народною вимовою Гонта).&lt;br /&gt;
Батьки вченого, Федосій Оксентійович та Марія Саватіївна, працювали у щойно створеній селянській артілі. Окрім сина Михайла в сім’ї було ще дві дочки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У дитинстві майбутній вчений зазнав злиденність, голод, був свідком бандитських пограбувань. Після переїзду родини з Китайгорода до Харкова на будівництво тракторного заводу в 1931 році, подальше життя майбутнього науковця було пов’язано із селищем ХТЗ, про яке він говорив з любов’ю: «Моя релігія – селище ХТЗ».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сім’я жила бідно, але було в ній прагнення до освіти. Батько всіляко заохочував навчання дітей, і сам, маючи чотирикласну освіту, закінчив спочатку робфак, а потім Харківський комуністичний університет імені Артема.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У перший клас Михайло пішов у рідному селі, а другий вже закінчував у харківській «Школі №80 ФЗД» (фабрично-заводська десятирічка). У 1935 році шостий клас, в якому тоді він навчався, було переведено в щойно збудовану українську школу №113.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1940 році М.Ф. Гетьманець з відзнакою закінчив середню школу і вступив на російське відділення філологічного факультету Харківського державного педагогічного інституту імені Г. С. Сковороди (нині Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди), бо дуже любив поезію і сам писав вірші. Навчався Михайло з великим захопленням, проте навчання перервала Друга світова війна. У перший день війни на території СРСР, 22 червня 1941 року, він склав останній екзамен за перший курс – німецьку мову, а незабаром був мобілізований. Поклавши в похідний мішок книжку вибраних віршів Володимира Маяковського та «Блакитну книгу» Михайла Зощенка, Гетьманець опинився на фронті. Довгі чотири роки війни, з 1941 по 1945, він воював старшим сержантом-артилеристом на кількох фронтах – Воронезькому, Брянському, Калінінському, ІІ Прибалтійському та Ленінградському.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наприкінці 1945 року, після демобілізації, Гетьманець повернувся до Харкова і продовжив навчання в інституті, а після його закінчення 1950 року вступив до аспірантури при кафедрі історії російської літератури. З 1953 року він незмінно працював у Харківському державному педагогічному інституті імені Г. С. Сковороди (нині Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди). За понад 60-річний період роботи у вузі Михайло Гетьманець пройшов усі щаблі кар’єри, повністю розкривши талант педагога, організатора, науковця: у 1954 році захистив кандидатську дисертацію «Творчість П. А. Павленка»; з 1956 по 1986 рік (протягом 30 років) завідував кафедрою російської та зарубіжної літератури; з 1956 по 1965 був деканом філологічного факультету; з 1966 по 1970 рік – ректором інституту; з 1985 по 2015 – професором кафедри російської та світової літератури.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1980 році Михайло Федосійович захистив у Київському Національному університеті імені Тараса Шевченка докторську дисертацію «А.С. Макаренко і концепція нової людини в радянській літературі 1920-1930-х років», яка була першою докторською дисертацією з макаренкознавчої проблематики в СРСР.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Михайло Федосійович Гетьманець зробив вагомий внесок у розвиток вітчизняної літературознавчої науки, досліджуючи питання історії та теорії літератури, зокрема, проблему автора і авторської позиції в художньому творі; літературну і педагогічну спадщину А.С. Макаренка; історичну основу і художній світ «Слова о полку Ігоревим». Неоціненними є його наукові розвідки з питань літературного краєзнавства.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Михайло Федосійович є відомим дослідником життя і творчості педагога і письменника А.С. Макаренка. Вчений розробляв питання внеску А. Макаренка у розвиток літературознавства та літературної критики, досліджував художні особливості «Педагогічної поеми», вивчав роль педагога-письменника у становленні концепції нової людини в радянській літературі 1920–1930-х років та ін. Так, у роботах про А.С. Макаренка він, відкинувши концепцію творчості письменника-педагога, зумовлену виключно його педагогічними ідеями, розкрив своєрідність Макаренка як художника слова.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Науковець видав понад 40 робіт про життя і творчість Антона Макаренка, серед них книги «А. С. Макаренко – литературный критик» (1971), «Макаренко и концепция нового человека в советской литературе 20-30-х годов» (1978), «Я – писатель Макаренко» (2011).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Останніми роками вченого цікавили соціально-політичні, філософсько-естетичні та національні аспекти світогляду педагога-письменника, про що свідчать дослідження: «Статьи о Макаренко педагоге и писателе» (2013); «А. С. Макаренко та релігія» (2016); «А. С. Макаренко і Україна» (2015). &lt;br /&gt;
У результаті багаторічної співпраці з макаренкознавцями з Німеччини, росії, України вчений зібрав великий документальний матеріал, що дозволив по-новому розкрити особистість Макаренка і його літературну творчість.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Михайло Федосійович Гетьманець – відомий в Україні та за її межами дослідник найвідомішої пам’ятки давньоруської писемності – «Слова о полку Ігоревім», якому він присвятив книги «Тайна реки Каялы» (1962, 1989, 2003), «Велике і вічне «Слово о полку Ігоревім» (1998), «“Слово о полку Ігоревім” у школі» (2001), «Статті про “Слово о полку Ігоревім”» (2008), «Тайна Каялы в свете науки, логики и здравого смысла» (2012), «Каяла» (2013), а також більш ніж 40 статей.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Справжньою сенсацією стала книга «Тайна реки Каялы», в якій відображено результати 40-річного пошуку місцевості, де відбувалися описані в «Слові» події.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вперше поєднавши теоретичне вивчення проблеми з широкомасштабними місцевими дослідженнями, вчений організував експериментальний кінний похід за маршрутом війська князя Ігоря, що дозволило зробити важливі відкриття і внести істотні уточнення в загальновідомі факти. Йому вдалося навести неспростовні аргументи на доказ існування реальної річки Каяли на території Слов’янського району Донецької області. Низка робіт науковця присвячена проблемі авторства «Слова», його поетиці, а також значенню цієї літературної пам’ятки в історії слов’янської культури.&lt;br /&gt;
Зроблені упродовж багаторічних досліджень історичні, військово-тактичні, географічні, топографічні, археологічні, філологічні набутки узагальнено в книзі «Каяла» (2013).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однією з важливих сторінок наукової діяльності вченого та педагога є дослідження на ниві літературного краєзнавства. Коло його наукових інтересів – вивчення літературного процесу на теренах Харківщині. Михайлу Федосійовичу вдалося організувати авторський колектив та видати три випуски довідника «Літературна Харківщина», що включає більше 500 імен письменників, критиків, науковців та інших діячів культури, причетних до літературного життя краю, які залишили помітний слід в історії України.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Плідна наукова діяльність вченого тісно пов’язана з педагогічною. За роки професійної викладацької роботи під керівництвом Михайла Федосійовича захищено 5 докторських і 14 кандидатських дисертацій. В особистому доробку професора Гетьманця – багаторазова участь в атестації наукових працівників як офіційного опонента докторських та кандидатських дисертацій; посада голови спеціалізованої вченої ради із захисту кандидатських дисертацій у ХНПУ імені Г.С. Сковороди (1989-1991 та 1995-2003); виконання обов’язків члена спеціалізованої вченої ради із захисту кандидатських дисертацій (1991-1995 та 2003-2015) у ХНПУ імені Г.С. Сковороди.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Михайла Федосійовича вважають фундатором наукової школи «Історія і теорія літератури в полікоординатному вимірі», його називають своїм учителем науковці багатьох університетів України, вчителі шкіл. Вчений є автором понад 20 монографій і 300 статей із історії і теорії літератури, краєзнавства та педагогіки. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Науковий доробок професора М.Ф. Гетманця відіграє величезну роль у розвитку вітчизняної гуманітарної науки. Його новаторські ідеї щодо поєднання академічних студій із різнобічними практичними дослідженнями стали міцним підгрунтям для подальшого розвитку сучасного українознавства.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
М. Ф. Гетьманець – почесний член Спілки письменників України, автор понад 20 книг з історії давньоруської та української літератури, педагогіки, історії, мови, теорії літератури, краєзнавства, слов’янської філології, а також мемуарів та художньої публіцистики. У його творчому доробку мемуари «Про себе i про час» (2006, 2011), публіцистичні твори «О Харькове и не только» (2012), «Размышления педагога» (2014), «Педагогические этюды» (2016), «История как педагогика» (2016), «Про рідну мову» (2018), науково-популярні статті у періодичних виданнях. У 2017 році вийшли друком «Избранные труды в 3-х томах. История. Педагогика. Литература».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Михайло Федосійович Гетьманець – непересічна людина: воїн-ветеран, видатний вчений-літературознавець, письменник-публіцист, талановитий педагог-наставник. Для нього було характерне ставлення до життя як до процесу, що віддзеркалює вольові зусилля людини, яка ніколи не залишається осторонь подій, але прагне уловити їх сенс, їхне місце в тому, що зветься життям. За спогадами його онуки, науковиці Ірини Олегівни Гетьманець, пригадуючи власні життєві труднощі, вчений казав: «Попри усілякі негаразди я ніколи нікому не дорікав, не питав: «Чому так відбувається саме зі мною?». А просто робив те, що маю робити».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Нагороди==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Орден Вітчизняної війни ІІ ступеня&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Орден «За мужність»&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Низка ювілейних медалей за трудові досягнення&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Світлини==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Getmanets_kab.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фото.  М.Ф. Гетьманець в своєму кабінеті&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Getmanets_vnuki.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фото. М.Ф. Гетьманець з онуками&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Getmanets_conf.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фото. На науковій конференції в ХДПІ ім. Г.С. Сковороди, 1957 р.Академік О.І. Білецький (у центрі), академік М.К. Гудзій, декан &lt;br /&gt;
факультету М.Ф. Гетманець&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Getmanets_pam.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фото. М.Ф. Гетьманець біля пам'ятника загиблим воїнам студентського батальйону&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Getmanets_kolegy.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фото. М.Ф. Гетьманець (всередині) з колегами по цеху&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Getmanets_exp.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фото. Кінна експедиція за маршрутом військ Ігоря Святославовича, 1986 р. М.Ф. Гетьманець - крайній праворуч&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Getmanets_river.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фото. М.Ф. Гетьманець на ріці Каялі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Бібліографія==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец, Михаил Федосеевич А.С.Макаренко и концепция нового человека в советской литературе 20-30-х гг. / Михаил Федосеевич &lt;br /&gt;
Гетманец . – Харків : Вища школа, Издательство при ХГУ, 1978 . – 247 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец, Михаил Федосеевич Тайна реки Каялы (&amp;quot;Слово о полку Игореве&amp;quot;) / Михаил Федосеевич Гетманец . – Харків : Вища школа, Издательство при ХГУ, 1982 . – 144 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец, Михаил Федосеевич Тайна реки Каялы (&amp;quot;Слово о полку Игореве&amp;quot;) / Михаил Федосеевич Гетманец . – 2-е изд., перераб.и доп . – Харків : Вища школа, Издательство при ХГУ, 1989 . – 168 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец, Михаил Федосеевич Тайна реки Каялы / Михаил Федосеевич Гетманец ; Предисл. О.В. Творогов . – 3-е изд., перераб. и доп . – Харків : Освіта. Виховання. Спорт, 2003 . – 223 с.: ил.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец, Михаил Федосеевич &amp;quot;Я - писатель Макаренко&amp;quot; / Михаил Федосеевич Гетманец, Ирина Олеговна Гетманец . – Харків : Майдан, 2011 . – 228 с. : 1л. портр., ил.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец, Михаил Федосеевич О Харькове и не только: публицистика, история, письма, сатира / Михаил Федосеевич Гетманец ; Вступ. слово Александр Сергеевич Силаев . – Харків : Майдан, 2012 . – 132 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец, Михаил Федосеевич Тайна Каялы в свете науки, логики и здравого смысла / Михаил Федосеевич Гетманец . – Харків : Майдан, 2012 . – 89 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец, Михаил Федосеевич А.С.Макаренко-литературный критик / Михаил Федосеевич Гетманец . – Харків : Издательство ХГУ, 1971 . – 64 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетьманець М.Ф. Велике і вічне «Слово о полку Ігоревім». – Суми: Собор, 1998.- 150 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетьманець М.Ф. «Слово о полку Ігоревім» у школі. – Суми: Собор, 2001. – 135 &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец М.Ф. Каяла. - Х.: Майдан, 2013. - 240 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец М.Ф. А.С. Макаренко - писатель: взгляд с исторической дистанции / М. Ф. Гетманец // &amp;quot;Русский язык и литература в средних учебных заведениях Украины&amp;quot;. - 2008. - № 3. - С. 23-29&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Web-ресурси==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ГЕТМАНЕЦ Михаил Федосеевич http://feb-web.ru/feb/slovbul/bul-abc/bul/bul-0671.htm &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Михаил Гетманец о малоизвестных фактах жизни Антона Макаренко http://kp.ua/daily/140313/384041/ &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Науковий центр макаренкознавства http://hnpu.edu.ua/naukoviy-centr-makarenkoznavstva &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;quot;Михайло ГЕТМАНЕЦЬ: «Читаючи «Педагогічну поему», не можна не відчути, що її автор — українець»&amp;quot;  http://www.ukurier.gov.ua/uk/articles/mihajlo-getmanec-chitayuchi-pedagogichnu-poemu-ne-/p/&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Wikiuser</name></author>
	</entry>
	<entry>
		<id>http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%86%D1%8C_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE_%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6652</id>
		<title>Гетьманець Михайло Федосійович</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%86%D1%8C_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE_%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6652"/>
		<updated>2026-09-28T08:56:09Z</updated>

		<summary type="html">&lt;p&gt;Wikiuser: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;[[Файл:GetmanetsMF.jpg|мини|200px|&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:center;&amp;quot;&amp;gt;'''Михайло Федосійович Гетьманець'''&amp;lt;/p&amp;gt;&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:left;&amp;quot;&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата народження&amp;lt;/b&amp;gt; — 19.09.1923&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце народження&amp;lt;/b&amp;gt; — с. Китайгород, Черкаський повіт, Київська губернія, УРСР (нині – с. Китайгород, Кропивницький район, Кіровоградська область, Україна) &amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — 29.04.2021&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — м. Харків, Україна]]&amp;lt;/p&amp;gt;&lt;br /&gt;
'''Михайло Федосійович Гетьманець''' (19 вересня 1923 року, с. Китайгород, Черкаський повіт, Київська губернія, УРСР – 29 квітня 2021 року, м. Харків, Україна) – український літературознавець, педагог та письменник, доктор філологічних наук, професор, автор праць з історії російської та української літератури, теорії літератури, краєзнавства, слов'янської філології. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Життя і діяльність==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетьманець Михайло Федосійович народився в селі Китайгород Черкаського повіту Київської губернії УРСР (нині Кропивницького району Кіровоградської області України). Ось як пише про своє рідне село сам Михайло Федосійович в автобіографічній книзі «Про себе і про час». Назва села походить від слова «кита» – стіна, огорожа. Цілком ймовірно, що село з’явилося як один з фортпостів оборонної лінії навколо гетьманської столиці – Чигирина. Майже півсела носили прізвища Гетьманець або Онда (зіпсоване народною вимовою Гонта).&lt;br /&gt;
Батьки вченого, Федосій Оксентійович та Марія Саватіївна, працювали у щойно створеній селянській артілі. Окрім сина Михайла в сім’ї було ще дві дочки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У дитинстві майбутній вчений зазнав злиденність, голод, був свідком бандитських пограбувань. Після переїзду родини з Китайгорода до Харкова на будівництво тракторного заводу в 1931 році, подальше життя майбутнього науковця було пов’язано із селищем ХТЗ, про яке він говорив з любов’ю: «Моя релігія – селище ХТЗ».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сім’я жила бідно, але було в ній прагнення до освіти. Батько всіляко заохочував навчання дітей, і сам, маючи чотирикласну освіту, закінчив спочатку робфак, а потім Харківський комуністичний університет імені Артема.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У перший клас Михайло пішов у рідному селі, а другий вже закінчував у харківській «Школі №80 ФЗД» (фабрично-заводська десятирічка). У 1935 році шостий клас, в якому тоді він навчався, було переведено в щойно збудовану українську школу №113.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1940 році М.Ф. Гетьманець з відзнакою закінчив середню школу і вступив на російське відділення філологічного факультету Харківського державного педагогічного інституту імені Г. С. Сковороди (нині Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди), бо дуже любив поезію і сам писав вірші. Навчався Михайло з великим захопленням, проте навчання перервала Друга світова війна. У перший день війни на території СРСР, 22 червня 1941 року, він склав останній екзамен за перший курс – німецьку мову, а незабаром був мобілізований. Поклавши в похідний мішок книжку вибраних віршів Володимира Маяковського та «Блакитну книгу» Михайла Зощенка, Гетьманець опинився на фронті. Довгі чотири роки війни, з 1941 по 1945, він воював старшим сержантом-артилеристом на кількох фронтах – Воронезькому, Брянському, Калінінському, ІІ Прибалтійському та Ленінградському.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наприкінці 1945 року, після демобілізації, Гетьманець повернувся до Харкова і продовжив навчання в інституті, а після його закінчення 1950 року вступив до аспірантури при кафедрі історії російської літератури. З 1953 року він незмінно працював у Харківському державному педагогічному інституті імені Г. С. Сковороди (нині Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди). За понад 60-річний період роботи у вузі Михайло Гетьманець пройшов усі щаблі кар’єри, повністю розкривши талант педагога, організатора, науковця: у 1954 році захистив кандидатську дисертацію «Творчість П. А. Павленка»; з 1956 по 1986 рік (протягом 30 років) завідував кафедрою російської та зарубіжної літератури; з 1956 по 1965 був деканом філологічного факультету; з 1966 по 1970 рік – ректором інституту; з 1985 по 2015 – професором кафедри російської та світової літератури.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1980 році Михайло Федосійович захистив у Київському Національному університеті імені Тараса Шевченка докторську дисертацію «А.С. Макаренко і концепція нової людини в радянській літературі 1920-1930-х років», яка була першою докторською дисертацією з макаренкознавчої проблематики в СРСР.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Михайло Федосійович Гетьманець зробив вагомий внесок у розвиток вітчизняної літературознавчої науки, досліджуючи питання історії та теорії літератури, зокрема, проблему автора і авторської позиції в художньому творі; літературну і педагогічну спадщину А.С. Макаренка; історичну основу і художній світ «Слова о полку Ігоревим». Неоціненними є його наукові розвідки з питань літературного краєзнавства.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Михайло Федосійович є відомим дослідником життя і творчості педагога і письменника А.С. Макаренка. Вчений розробляв питання внеску А. Макаренка у розвиток літературознавства та літературної критики, досліджував художні особливості «Педагогічної поеми», вивчав роль педагога-письменника у становленні концепції нової людини в радянській літературі 1920–1930-х років та ін. Так, у роботах про А.С. Макаренка він, відкинувши концепцію творчості письменника-педагога, зумовлену виключно його педагогічними ідеями, розкрив своєрідність Макаренка як художника слова.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Науковець видав понад 40 робіт про життя і творчість Антона Макаренка, серед них книги «А. С. Макаренко – литературный критик» (1971), «Макаренко и концепция нового человека в советской литературе 20-30-х годов» (1978), «Я – писатель Макаренко» (2011).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Останніми роками вченого цікавили соціально-політичні, філософсько-естетичні та національні аспекти світогляду педагога-письменника, про що свідчать дослідження: «Статьи о Макаренко педагоге и писателе» (2013); «А. С. Макаренко та релігія» (2016); «А. С. Макаренко і Україна» (2015). &lt;br /&gt;
У результаті багаторічної співпраці з макаренкознавцями з Німеччини, росії, України вчений зібрав великий документальний матеріал, що дозволив по-новому розкрити особистість Макаренка і його літературну творчість.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Михайло Федосійович Гетьманець – відомий в Україні та за її межами дослідник найвідомішої пам’ятки давньоруської писемності – «Слова о полку Ігоревім», якому він присвятив книги «Тайна реки Каялы» (1962, 1989, 2003), «Велике і вічне «Слово о полку Ігоревім» (1998), «“Слово о полку Ігоревім” у школі» (2001), «Статті про “Слово о полку Ігоревім”» (2008), «Тайна Каялы в свете науки, логики и здравого смысла» (2012), «Каяла» (2013), а також більш ніж 40 статей.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Справжньою сенсацією стала книга «Тайна реки Каялы», в якій відображено результати 40-річного пошуку місцевості, де відбувалися описані в «Слові» події.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вперше поєднавши теоретичне вивчення проблеми з широкомасштабними місцевими дослідженнями, вчений організував експериментальний кінний похід за маршрутом війська князя Ігоря, що дозволило зробити важливі відкриття і внести істотні уточнення в загальновідомі факти. Йому вдалося навести неспростовні аргументи на доказ існування реальної річки Каяли на території Слов’янського району Донецької області. Низка робіт науковця присвячена проблемі авторства «Слова», його поетиці, а також значенню цієї літературної пам’ятки в історії слов’янської культури.&lt;br /&gt;
Зроблені упродовж багаторічних досліджень історичні, військово-тактичні, географічні, топографічні, археологічні, філологічні набутки узагальнено в книзі «Каяла» (2013).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однією з важливих сторінок наукової діяльності вченого та педагога є дослідження на ниві літературного краєзнавства. Коло його наукових інтересів – вивчення літературного процесу на теренах Харківщині. Михайлу Федосійовичу вдалося організувати авторський колектив та видати три випуски довідника «Літературна Харківщина», що включає більше 500 імен письменників, критиків, науковців та інших діячів культури, причетних до літературного життя краю, які залишили помітний слід в історії України.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Плідна наукова діяльність вченого тісно пов’язана з педагогічною. За роки професійної викладацької роботи під керівництвом Михайла Федосійовича захищено 5 докторських і 14 кандидатських дисертацій. В особистому доробку професора Гетьманця – багаторазова участь в атестації наукових працівників як офіційного опонента докторських та кандидатських дисертацій; посада голови спеціалізованої вченої ради із захисту кандидатських дисертацій у ХНПУ імені Г.С. Сковороди (1989-1991 та 1995-2003); виконання обов’язків члена спеціалізованої вченої ради із захисту кандидатських дисертацій (1991-1995 та 2003-2015) у ХНПУ імені Г.С. Сковороди.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Михайла Федосійовича вважають фундатором наукової школи «Історія і теорія літератури в полікоординатному вимірі», його називають своїм учителем науковці багатьох університетів України, вчителі шкіл. Вчений є автором понад 20 монографій і 300 статей із історії і теорії літератури, краєзнавства та педагогіки. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Науковий доробок професора М.Ф. Гетманця відіграє величезну роль у розвитку вітчизняної гуманітарної науки. Його новаторські ідеї щодо поєднання академічних студій із різнобічними практичними дослідженнями стали міцним підгрунтям для подальшого розвитку сучасного українознавства.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
М. Ф. Гетьманець – почесний член Спілки письменників України, автор понад 20 книг з історії давньоруської та української літератури, педагогіки, історії, мови, теорії літератури, краєзнавства, слов’янської філології, а також мемуарів та художньої публіцистики. У його творчому доробку мемуари «Про себе i про час» (2006, 2011), публіцистичні твори «О Харькове и не только» (2012), «Размышления педагога» (2014), «Педагогические этюды» (2016), «История как педагогика» (2016), «Про рідну мову» (2018), науково-популярні статті у періодичних виданнях. У 2017 році вийшли друком «Избранные труды в 3-х томах. История. Педагогика. Литература».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Михайло Федосійович Гетьманець – непересічна людина: воїн-ветеран, видатний вчений-літературознавець, письменник-публіцист, талановитий педагог-наставник. Для нього було характерне ставлення до життя як до процесу, що віддзеркалює вольові зусилля людини, яка ніколи не залишається осторонь подій, але прагне уловити їх сенс, їхне місце в тому, що зветься життям. За спогадами його онуки, науковиці Ірини Олегівни Гетьманець, пригадуючи власні життєві труднощі, вчений казав: «Попри усілякі негаразди я ніколи нікому не дорікав, не питав: «Чому так відбувається саме зі мною?». А просто робив те, що маю робити».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Світлини==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Getmanets_kab.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фото.  М.Ф. Гетьманець в своєму кабінеті&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Getmanets_vnuki.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фото. М.Ф. Гетьманець з онуками&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Getmanets_conf.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фото. На науковій конференції в ХДПІ ім. Г.С. Сковороди, 1957 р.Академік О.І. Білецький (у центрі), академік М.К. Гудзій, декан &lt;br /&gt;
факультету М.Ф. Гетманець&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Getmanets_pam.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фото. М.Ф. Гетьманець біля пам'ятника загиблим воїнам студентського батальйону&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Getmanets_kolegy.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фото. М.Ф. Гетьманець (всередині) з колегами по цеху&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Getmanets_exp.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фото. Кінна експедиція за маршрутом військ Ігоря Святославовича, 1986 р. М.Ф. Гетьманець - крайній праворуч&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Getmanets_river.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фото. М.Ф. Гетьманець на ріці Каялі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Бібліографія==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец, Михаил Федосеевич А.С.Макаренко и концепция нового человека в советской литературе 20-30-х гг. / Михаил Федосеевич &lt;br /&gt;
Гетманец . – Харків : Вища школа, Издательство при ХГУ, 1978 . – 247 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец, Михаил Федосеевич Тайна реки Каялы (&amp;quot;Слово о полку Игореве&amp;quot;) / Михаил Федосеевич Гетманец . – Харків : Вища школа, Издательство при ХГУ, 1982 . – 144 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец, Михаил Федосеевич Тайна реки Каялы (&amp;quot;Слово о полку Игореве&amp;quot;) / Михаил Федосеевич Гетманец . – 2-е изд., перераб.и доп . – Харків : Вища школа, Издательство при ХГУ, 1989 . – 168 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец, Михаил Федосеевич Тайна реки Каялы / Михаил Федосеевич Гетманец ; Предисл. О.В. Творогов . – 3-е изд., перераб. и доп . – Харків : Освіта. Виховання. Спорт, 2003 . – 223 с.: ил.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец, Михаил Федосеевич &amp;quot;Я - писатель Макаренко&amp;quot; / Михаил Федосеевич Гетманец, Ирина Олеговна Гетманец . – Харків : Майдан, 2011 . – 228 с. : 1л. портр., ил.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец, Михаил Федосеевич О Харькове и не только: публицистика, история, письма, сатира / Михаил Федосеевич Гетманец ; Вступ. слово Александр Сергеевич Силаев . – Харків : Майдан, 2012 . – 132 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец, Михаил Федосеевич Тайна Каялы в свете науки, логики и здравого смысла / Михаил Федосеевич Гетманец . – Харків : Майдан, 2012 . – 89 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец, Михаил Федосеевич А.С.Макаренко-литературный критик / Михаил Федосеевич Гетманец . – Харків : Издательство ХГУ, 1971 . – 64 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетьманець М.Ф. Велике і вічне «Слово о полку Ігоревім». – Суми: Собор, 1998.- 150 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетьманець М.Ф. «Слово о полку Ігоревім» у школі. – Суми: Собор, 2001. – 135 &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец М.Ф. Каяла. - Х.: Майдан, 2013. - 240 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец М.Ф. А.С. Макаренко - писатель: взгляд с исторической дистанции / М. Ф. Гетманец // &amp;quot;Русский язык и литература в средних учебных заведениях Украины&amp;quot;. - 2008. - № 3. - С. 23-29&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Web-ресурси==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ГЕТМАНЕЦ Михаил Федосеевич http://feb-web.ru/feb/slovbul/bul-abc/bul/bul-0671.htm &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Михаил Гетманец о малоизвестных фактах жизни Антона Макаренко http://kp.ua/daily/140313/384041/ &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Науковий центр макаренкознавства http://hnpu.edu.ua/naukoviy-centr-makarenkoznavstva &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;quot;Михайло ГЕТМАНЕЦЬ: «Читаючи «Педагогічну поему», не можна не відчути, що її автор — українець»&amp;quot;  http://www.ukurier.gov.ua/uk/articles/mihajlo-getmanec-chitayuchi-pedagogichnu-poemu-ne-/p/&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Wikiuser</name></author>
	</entry>
	<entry>
		<id>http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%86%D1%8C_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE_%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6651</id>
		<title>Гетьманець Михайло Федосійович</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%86%D1%8C_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE_%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6651"/>
		<updated>2026-09-28T08:50:54Z</updated>

		<summary type="html">&lt;p&gt;Wikiuser: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;[[Файл:GetmanetsMF.jpg|мини|200px|&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:center;&amp;quot;&amp;gt;'''Михайло Федосійович Гетьманець'''&amp;lt;/p&amp;gt;&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:left;&amp;quot;&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата народження&amp;lt;/b&amp;gt; — 19.09.1923&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце народження&amp;lt;/b&amp;gt; — с. Китайгород, Черкаський повіт, Київська губернія, УРСР (нині – с. Китайгород, Кропивницький район, Кіровоградська область, Україна) &amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — 29.04.2021&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — м. Харків, Україна]]&amp;lt;/p&amp;gt;&lt;br /&gt;
'''Михайло Федосійович Гетьманець''' (19 вересня 1923 року, с. Китайгород, Черкаський повіт, Київська губернія, УРСР – 29 квітня 2021 року, м. Харків, Україна) – український літературознавець, педагог та письменник, доктор філологічних наук, професор, автор праць з історії російської та української літератури, теорії літератури, краєзнавства, слов'янської філології. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Життя і діяльність==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Народився Михайло Федосійович в селянській родині в селі Китайгород, яке знаходиться неподалік від Чигирина, в самому центрі українських історичних земель. У 1930 році, коли почалася насильницька колективізації, що призвела до страшного голодомору 1932-1933 рр.., сім'я змушена була покинути рідні місця і переселитися до Харкова. Дитинство і юність Михайла Федосійовича пройшли в селищі харківського тракторного заводу. Сім'я жила бідно, але було в ній прагнення до освіти. Батько всіляко заохочував навчання дітей, і сам, маючи чотирикласну освіту, закінчив спочатку робфак, а потім Харківський комуністичний університет.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1940 році М.Ф. Гетьманець з відзнакою закінчив середню школу і вступив на російське відділення філологічного факультету Харківського університету. Навчався з великим захопленням, проте навчання перервала війна. У перший день війни, 22 червня, він здавав останній екзамен за перший курс - німецьку мову. А незабаром він був мобілізований. Поклавши в похідний мішок книжку вибраних віршів Володимира Маяковського та «Блакитну книгу» Михайла Зощенка опинився на фронті. Всі довгі чотири роки війни він провів в діючій армії, змінивши кілька фронтів - Воронезький, Брянський, Калінінський, ІІ Прибалтійський та Ленінградський. Після демобілізації, наприкінці 1945 року, повернувся до Харкова і продовжив навчання в університеті. Це були важкі, голодні й холодні роки. Вижити на мізерну студентську стипендію було дуже важко, але любов до знань, захопленість і наполегливість взяли гору. У 1950 році він закінчив філологічний факультет і був рекомендований до аспірантури при кафедрі історії російської літератури. Три роки напруженого навчання в аспірантурі завершилися успішним захистом кандидатської дисертації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
З 1953 року почався новий період у житті М.Ф. Гетьманця, що триває 60 років - незмінна робота в Харківському педагогічному університеті ім. Г.С. Сковороди. Тут повністю розкрився його талант педагога та науковця. Про місце і його роль в колективі красномовно говорить послужний список: з 1955 по 1985 рік - завідувач кафедри російської та зарубіжної літератури, з 1956 по 1965 - декан філологічного факультету, з 1966 по 1970 рік - ректор інституту, з 1990 - професор кафедри російської та світової літератури.&lt;br /&gt;
У 1980 році Михайло Федосійович захистив докторську дисертацію «А.С. Макаренко і концепція нової людини в радянській літературі 1920-1930-х років». З цього часу його наукова діяльність стала особливо плідною. Його наукові інтереси надзвичайно широкі, але пріоритети його наукової роботи зосереджені навколо трьох основних напрямків: історія російської та української літератури XIX-XX століть, «Слово о полку Ігоревім», літературне краєзнавство. Ерудиція, дослідницький талант, відчуття нового, сміливість у постановці та вирішенні наукових проблем - ось характерні риси його діяльності як вченого-літературознавця. Так, у роботах про А.С. Макаренка він відкинув існуючу в літературознавстві концепцію творчості письменника-педагога, зумовлену виключно його педагогічними ідеями та розкрив своєрідність Макаренка як художника слова. У результаті багаторічної співпраці з макаренкознавцями з Німеччини, Росії, України ним було зібрано великий документальний матеріал, що дозволив по-новому розкрити особистість Макаренка і його літературну творчість. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Загальновизнані заслуги М.Ф.Гетьманця як дослідника «Слова о полку Ігоревім». Широкий відгук отримала його книга «Таємниця річки Каяли» (1982),  яка витримала вже три перевидання. У книзі були відображені результати безпрецедентного дослідження історії походу князя Ігоря Святославовича, в якому теоретичне вивчення проблеми було пов'язане з місцевими дослідженнями. Вперше в історії вивчення «Слова» М.Ф. Гетьманцем був організований кінний перехід по шляху війська Ігоря, що дозволив зробити важливі відкриття і внести істотні уточнення в загальновідомі факти. Йому вдалося привести неспростовні аргументи на доказ існування реальної річки Каяли на території Слов'янського району Донецької області. Низка його робіт присвячена проблемі авторства «Слова», його поетиці, а значенню цієї літературної пам'ятки в історії російсько-української культури.&lt;br /&gt;
Михайлу Федосійовичу вдалося організувати авторський колектив та видати три випуски довідника «Літературна Харківщина», що включає більше 500 імен письменників, критиків, науковців та інших діячів культури, причетних до літературного життя краю, які залишили помітний слід в історії України.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
М.Ф.Гетьманець докладає багато зусиль  у підготовку вчителів-словесників, а також молодих науковців. До його наукової школи належать доктори філологічних наук, професори А.В. Кеба, О.Н. Ніколенко, І.С. Маслов, А.С. Сілаєв, В.І. Мацапура, С.В. Бесчетнікова, Е.Г. Ткаченко та 15 кандидатів наук. У М.Ф. Гетьманця завжди є великий запас ідей, його відрізняє не тільки вміння визначити актуальну і перспективну тему, але і підказати найбільш ефективні шляхи її реалізації, надати молодому досліднику конкретну допомогу. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 2006 році він видав мемуари «Про собе і про час», які отримали широкий і сприятливий відгук читачів і вже витримали друге видання. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 2012 році вийшла книга авторської публіцистики «Про Харків і не тільки».  У ній розкривається ще одна грань особистості і таланту Михайла Федосійовича - його активна громадянська позиція і талант публіциста. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Студенти багатьох поколінь ставляться до нього з великою повагою, відзначають його захопленість своїм предметом, любов до літератури,  почуття гумору. Його педагогічне кредо - процес навчання має бути цікавим і радісним, тому він ворог примусу і насильства, надмірної суворості і дратівливості у відносинах із студентами. У цьому, вочевидь, і полягає головна таємниця його фізичної та душевної бадьорості, професійного довголіття та невичерпного творчого натхнення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Світлини==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Getmanets_kab.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фото.  М.Ф. Гетьманець в своєму кабінеті&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Getmanets_vnuki.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фото. М.Ф. Гетьманець з онуками&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Getmanets_conf.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фото. На науковій конференції в ХДПІ ім. Г.С. Сковороди, 1957 р.Академік О.І. Білецький (у центрі), академік М.К. Гудзій, декан &lt;br /&gt;
факультету М.Ф. Гетманець&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Getmanets_pam.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фото. М.Ф. Гетьманець біля пам'ятника загиблим воїнам студентського батальйону&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Getmanets_kolegy.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фото. М.Ф. Гетьманець (всередині) з колегами по цеху&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Getmanets_exp.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фото. Кінна експедиція за маршрутом військ Ігоря Святославовича, 1986 р. М.Ф. Гетьманець - крайній праворуч&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Getmanets_river.jpg|300px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фото. М.Ф. Гетьманець на ріці Каялі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Бібліографія==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец, Михаил Федосеевич А.С.Макаренко и концепция нового человека в советской литературе 20-30-х гг. / Михаил Федосеевич &lt;br /&gt;
Гетманец . – Харків : Вища школа, Издательство при ХГУ, 1978 . – 247 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец, Михаил Федосеевич Тайна реки Каялы (&amp;quot;Слово о полку Игореве&amp;quot;) / Михаил Федосеевич Гетманец . – Харків : Вища школа, Издательство при ХГУ, 1982 . – 144 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец, Михаил Федосеевич Тайна реки Каялы (&amp;quot;Слово о полку Игореве&amp;quot;) / Михаил Федосеевич Гетманец . – 2-е изд., перераб.и доп . – Харків : Вища школа, Издательство при ХГУ, 1989 . – 168 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец, Михаил Федосеевич Тайна реки Каялы / Михаил Федосеевич Гетманец ; Предисл. О.В. Творогов . – 3-е изд., перераб. и доп . – Харків : Освіта. Виховання. Спорт, 2003 . – 223 с.: ил.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец, Михаил Федосеевич &amp;quot;Я - писатель Макаренко&amp;quot; / Михаил Федосеевич Гетманец, Ирина Олеговна Гетманец . – Харків : Майдан, 2011 . – 228 с. : 1л. портр., ил.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец, Михаил Федосеевич О Харькове и не только: публицистика, история, письма, сатира / Михаил Федосеевич Гетманец ; Вступ. слово Александр Сергеевич Силаев . – Харків : Майдан, 2012 . – 132 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец, Михаил Федосеевич Тайна Каялы в свете науки, логики и здравого смысла / Михаил Федосеевич Гетманец . – Харків : Майдан, 2012 . – 89 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец, Михаил Федосеевич А.С.Макаренко-литературный критик / Михаил Федосеевич Гетманец . – Харків : Издательство ХГУ, 1971 . – 64 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетьманець М.Ф. Велике і вічне «Слово о полку Ігоревім». – Суми: Собор, 1998.- 150 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетьманець М.Ф. «Слово о полку Ігоревім» у школі. – Суми: Собор, 2001. – 135 &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец М.Ф. Каяла. - Х.: Майдан, 2013. - 240 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гетманец М.Ф. А.С. Макаренко - писатель: взгляд с исторической дистанции / М. Ф. Гетманец // &amp;quot;Русский язык и литература в средних учебных заведениях Украины&amp;quot;. - 2008. - № 3. - С. 23-29&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Web-ресурси==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ГЕТМАНЕЦ Михаил Федосеевич http://feb-web.ru/feb/slovbul/bul-abc/bul/bul-0671.htm &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Михаил Гетманец о малоизвестных фактах жизни Антона Макаренко http://kp.ua/daily/140313/384041/ &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Науковий центр макаренкознавства http://hnpu.edu.ua/naukoviy-centr-makarenkoznavstva &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;quot;Михайло ГЕТМАНЕЦЬ: «Читаючи «Педагогічну поему», не можна не відчути, що її автор — українець»&amp;quot;  http://www.ukurier.gov.ua/uk/articles/mihajlo-getmanec-chitayuchi-pedagogichnu-poemu-ne-/p/&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Wikiuser</name></author>
	</entry>
	<entry>
		<id>http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0&amp;diff=6650</id>
		<title>Головна сторінка</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0&amp;diff=6650"/>
		<updated>2026-09-18T12:40:54Z</updated>

		<summary type="html">&lt;p&gt;Wikiuser: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;== Видатні особистості Кіровоградщини ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Vzz600.jpg|центр|600пкс|Logo]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:right;&amp;quot;&amp;gt;''В рамках регіональної ініциативи „Історія рідного краю”.''&amp;lt;/p&amp;gt;'''&lt;br /&gt;
&amp;lt;hr&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
{| border=&amp;quot;0&amp;quot;&lt;br /&gt;
 |'''[[А]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[Б]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[В]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[Г]]'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 |'''[[Д]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[Е]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[Є]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[Ж]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[З]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[І]]'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 |'''[[К]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[Л]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[М]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[Н]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[О]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[П]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[Р]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[С]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[Т]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[У]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[Ф]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[Х]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[Ц]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[Ч]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[Ш]]'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 |'''[[Ю]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[Я]]'''&lt;br /&gt;
 |}&lt;br /&gt;
&amp;lt;hr&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
{| border=&amp;quot;0&amp;quot;&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Аболмасова Ольга Павлівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''українська краєзнавиця, музейниця'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Авдієвський Анатолій Тимофійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український хоровий диригент, композитор, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Аврахов Григорій Герасимович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український літературознавець, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Айзеншток Ієремія Якович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський літературознавець, критик'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Аліщенко Іван Альбертович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Андреєва Раїса Андріївна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український скульптор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Андрієвський Олексій Олександрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український педагог, історик, літератор, громадський діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Арго (Гольденберг) Абрам Маркович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський сатирик, поет, драматург'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Арістова Ольга Леонідівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''педагог, театральний діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Аров Борис Лазаревич]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський спортивний журналіст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Аркас Микола Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український культурно-освітній діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бабан Віталій Юрійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бабанський Ігор Тихонович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український педагог, краєзнавець, природознавець, колекціонер'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бабич Олександр Володимирович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Базилевський Володимир Олександрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український поет, прозаїк, літературознавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Байдебура Павло Андрійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник, журналіст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Балановська Леоніда Миколаївна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''оперна співачка'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Балицький Григорій Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''керівник партизанського руху в Україні часів Другої світової війни'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Балога Петро Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Барабаш Світлана Григорівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український літературознавець, поетеса, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Баранович Іван Прокопович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''військовий лікар-хірург'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Барський Михайло Ілліч]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український театральний режисер, драматург '''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Басистий Микола Єфремович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський військовий діяч, адмірал'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бевзенко Іван Павлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український художник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бевзенко Степан Пилипович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український мовознавець, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Безпалий Леонід Якович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український поет'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Безпечний Іван Прокопович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''літературознавець, критик, публіцист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бенардос Микола Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український винахідник, творець дугового електрозварювання'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бендеров Максим Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український спортсмен та військовий, учасник АТО/ООС, Герой України'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Березан Олександр Петрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''організатор фізичної культури і спорту на Кіровоградщині'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Березняк Борис Тихонович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''поет і журналіст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Березовський Микола Давидович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''вчений-зоотехнік'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Берізка (Шарандак-Бровченко) Галина Спиридонівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''українська поетеса'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бершадський Рудольф Юлійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський письменник, сценарист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бєлаковський Олег (Самуїл) Маркович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський спортивний лікар'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Биков Віктор Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український краєзнавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Біба Петро Микитович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український поет'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Білінська-Богданович Анна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''художниця українського походження'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Білль-Білоцерківський Володимир Наумович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський письменник, драматург'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Білобабченко Сергій Гаврилович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український драматург, актор, режисер'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Білодід Іван Костянтинович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український мовознавець, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Білостоцький Юхим Ісайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український радянський скульптор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Білоус-Гарасевич Марія Савівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''письменниця української діаспори, літературознавець, журналіст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Білошапка Василь Вікторович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український журналіст, краєзнавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Білуха Микола Тимофійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український економіст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Близнець Віктор Семенович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''письменник-прозаїк, автор дитячих творів'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Близнін Гаврило Якович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''діяч науки, культури, громадський діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Блуменфельд Фелікс Михайлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''композитор, піаніст, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бобрецький Микола Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український зоолог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Богульський Анатолій Андрійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''історик, краєзнавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Божій Михайло Михайлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український живописець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бойко Вадим Леонідович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український тележурналіст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бойко Віктор Михайлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бойко Володимир Григорович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український вчений-фольклорист, літературознавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бойко Іван Кіндратович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''краєзнавець, бібліотекар, перекладач'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бойко Роман Вікторович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бойко Юрій Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бойчук Андрій Прокопович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український літературознавець, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бокій Нінель Михайлівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український історик та археолог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бондаренко Григорій Антонович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український радянський художник, графік, книжковий ілюстратор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бондаренко Марфа Сидорівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''українська поетеса, громадська діячка'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бондаренко Микола Гнатович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український художник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Борисов Микола Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''земський і громадський діяч Олександрійського повіту Херсонської губернії'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Борисова Маргарита Миколаївна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Борисонік Зіновій Борисович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''вчений, агроном'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бострем Георгій Едуардович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''художник, іконописець, реставратор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Босько Володимир Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український краєзнавець, мистецтвознавець, журналіст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Ботнар Юрій Семенович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український художник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бочковський Ольгерд Іполит]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''українсько-чеський соціолог, політолог і етнолог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бошняк Микола Олексійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''громадський діяч, меценат'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бракер Наталія Аркадіївна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''педагог, перекладач, краєзнавець, меценат, мемуарист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бранке Володимир Юлійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''міколог, фітопатолог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Братченко Іван Григорович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український публіцист, прозаїк, журналіст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Браун Володимир Олександрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український радянський кінорежисер'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бровар Яків Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''живописець, пейзажист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бровченко Володимир Якович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український поет, громадський діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бродський Лазар Ізраїльович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український підприємець, меценат'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Будде Євген Федорович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''мовознавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бузанов Іван Феоктистович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український вчений, рослинник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бузейніков Сергій Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бузуляк Анатолій Віталійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бузько Дмитро Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник, поет, кіносценарист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бульдович Сергій Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бурко Євген Володимирович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бутенко Микола Валерійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Буяльський Болеслав Адамович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український літературознавець, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Вайсенберг Самуїл Абрамович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''лікар та антрополог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Валькевич Раїса Андріївна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''українська співачка, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Варламов Михайло Лукич]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''вчений, хімік-технолог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Варун-Секрет Сергій Тимофійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''громадський діяч і політик Російської імперії'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Васильєв Василь Юхимович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''вчений у галузі металургії'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Величковський Анатолій Євгенович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''поет і прозаїк '''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Велігін Петро Володимирович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''Герой Радянського Союзу'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Венгеровський Яків (Венгер Джон)]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''сценограф, живописець, графік'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Вербовий Максим Вікторович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Вервес Григорій Давидович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український літературознавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Вєрємєєв Володимир Григорович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український футболіст, заслужений тренер України'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Винниченко Володимир Кирилович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник, державний та політичний діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Висікан Панас Захарович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Височин Вадим Едуардович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Вишиваний Василь]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовий діяч, політик, дипломат, поет'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Вишневський Анатолій Володимирович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український кінорежисер'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Вінаров Ісидор Володимирович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''вчений-технолог, спеціаліст в області хімії'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Вінтенко Борис Михайлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український художник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Вінярський Михайло Борисович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український радянський кінорежисер'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Віткоп Міллі (Віткопська Емілія)]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''єврейська політична і громадська діячка'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Владимирова Валентина Харлампіївна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянська актриса театру та кіно'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Власенко Юрій Олександрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Войченко Гарій Олександрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український театрознавець, режисер, журналіст, поет'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Волкотруб Віталій Юрійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Воловац Михайло Петрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський композитор, піаніст, диригент'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Волохов Олексій Олегович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Волошин Іван Макарович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський воєначальник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Волошин Олександр Федорович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український хормейстер, етнограф, громадський діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Волощук Семен Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''гірничий інженер'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Вольський Серафим Андрійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український радянський історик'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Вороний Микола Кіндратович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник, перекладач, поет, режисер, актор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Ворфлик Анатолій Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український поет, журналіст, публіцист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Гаїцький Олександр Володимирович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Галицький Микола Олександрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український культурний діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Галушкін Василь Максимович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''Герой Радянського Союзу'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Ганоцький Віктор Федорович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український поет, прозаїк, журналіст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Гар Віра Євгенівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''бібліотекар'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Гаранін Володимир Михайлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Гаркавенко Віктор Олександрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Гвоздецький Володимир Павлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український журналіст, письменник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Гельбах Павло Олександрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський прозаїк, драматург, публіцист, журналіст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Гершфельд Давид Григорович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''молдавський радянський композитор, музичний педагог, фольклорист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Гессен Борис Михайлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''фізик, філософ, історик науки'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Гетьманець Михайло Федосійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український літературознавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Гіталов Олександр Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''двічі Герой Соціалістичної Праці'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Глобенко Олексій Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Глушко Олександр Олександрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Годованець Микита Павлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український поет-байкар, перекладач'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Голий Віктор Анатолійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Голованівський Сава Овсійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник, поет, драматург, перекладач'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Голов’янко Зіновій Степанович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український вчений-ентомолог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Гольденберг Яків Маркович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський поет, сатирик, драматург, перекладач, актор, режисер'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Гомберг Дмитро Ілліч]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''правозахисник, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Гомберг Мозес]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''вчений-хімік'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Гончаренко Борис Аврамович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник, журналіст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Гончаренко Валерій Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український поет, публіцист, журналіст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Гоняєв Михайло Костянтинович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''шахіст, історик, музикант, журналіст, літератор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Горовенко Ігор Сергійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Горячко Лідія Григорівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''українська перекладачка'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Грабенко (Конощенко) Андрій Михайлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український фольклорист, музикознавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Грабовський Міхал Антонович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''польський письменник, історик, громадський діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Градовський Григорій Костянтинович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''журналіст, письменник, громадський діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Григорів Микола Олександрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український прозаїк, педагог, громадський діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Григорович Віктор Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український вчений-славіст, палеограф'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Григорук Євген Максимович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український поет, журналіст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Гришин Сергій Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Гродеков Микола Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''військовий, політичний діяч, письменник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Громовий Денис Володимирович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Губенко Анатолій Лук’янович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український архітектор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Гупало Денис Мусійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''військовий діяч часів УНР (УСРР)'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Гурічев Андрій Вікторович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Гус Михайло Семенович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський літературознавець, критик і публіцист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Гусейнов Григорій Джамалович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник,громадський діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Давидов Володимир Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''актор, театральний педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Давидов Микола Львович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український дендролог, садівник, юрист, засновник парку «Веселі Боковеньки»'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Дайдакулов Роман Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український журналіст, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Далекий Микола Олександрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський письменник, сценарист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Данилевич Всеволод Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український театральний актор, драматург'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Данишевський Семен Ісаакович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''художник, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Дараган Юрій Юрійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український поет'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Дворський Анатолій Михайлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український художник, скульптор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Дейнекін Валерій Дмитрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український актор, режисер'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Демещенко Лідія Іванівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''бібліотекар'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Дигало Валентина Максимівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''бібліотекар'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Діанов Григорій Юрійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Дмитренко Юрій Михайлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Дмитрян Ганна Михайлівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''громадська діячка, меценатка'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Доcтоєвський Андрій Михайлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''архітектор, мемуарист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Добрін Наум Нойович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський журналіст, літератор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Добровольський Костянтин Ерастович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''лікар-гігієніст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Добровольський Сергій Валерійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Добровольський Спиридон Петрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник, драматург'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Добролежа Анатолій Тимофійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український художник театру, кіно і телебачення, графік'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Добролежа Микола Тимофійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український художник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Довгий Микола Григорович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Докучаєв Василь Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''російський вчений-ґрунтознавець, природознавець і геолог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Доленко Григорій Назарович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український вчений, геолог, геофізик'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Доломан Євмен Михайлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український поет, прозаїк'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Домашин Броніслав Олександрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український художник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Донець Михайло Олександрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український режисер, актор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Дорба Іван Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''письменник, перекладач, розвідник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Дорогий Семен Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український хоровий диригент'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Дорош Юхим Якович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський прозаїк, мистецтвознавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Дудін (Марцинкевич) Самуїл Мартинович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український етнограф-фотохудожник, живописець, мистецтвознавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Дудченко (Ковбасенко) Іван Степанович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''лікар-епідеміолог, мікробіолог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Дума Павло Михайлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український оперний співак (баритон)'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Дьяков Анатолій Віталійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський вчений астроном, метеоролог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Дьяконов Геннадій Віталійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''вчений в галузі психології, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Ельворті Роберт Пірс]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''англійський підприємець, меценат'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Ельворті Томас]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''англійський підприємець, меценат'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Ельман Михайло Саулович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''скрипаль-віртуоз'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Емануель Георгій Арсенійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''військовий діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Ерделі Ксенія Олександрівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянська арфістка, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Ерделі Олександр Семенович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''землевласник, меценат, почесний громадянин Єлисаветграда'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Євтушенко Дометій Гурійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український співак, вокальний педагог, професор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Єременко Василь Георгійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український театральний художник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Єфимовський Євген Амвросійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''історик, юрист, публіцист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Жаренко Лаврентій Семенович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український художник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Ждаха Амвросій Андрійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український художник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Желтобрюх Віктор Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український інженер-механік, почесний громадянин м. Кіровограда (Кропивницький)'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Жеребцов Юрій Олександрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український театральний актор і режисер'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Жолдак Олесь Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український поет, сатирик, гуморист, сценарист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Жук Олег Олегович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Журавленко Павло Максимович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''оперний співак (бас)'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Журба Тамара Гнатівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''українська поетеса'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Журлива Олена]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''українська поетеса, співачка, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Жученко Григорій Михайлович (Яр Славутич)]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український поет діаспори, перекладач'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Забіляста Лідія Леонідівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''українська співачка'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Завадовський Борис Михайлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський зоолог, вчений в галузі фізіології'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Завадський Михайло Ромулович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''педагог, громадський діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Завгородній Ларіон Захарович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''військовий діяч часів УНР, отаман Холодного Яру'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Завіна Віталій Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український науковець, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Загаров Олександр Леонідович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''актор, режисер'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Загравенко Анатолій Романович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник, журналіст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Задирака Пилип Макарович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український вчений, зоолог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Задонцев Антон Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український вчений, агроном'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Зайденшнур Евеліна Юхимівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''літературознавиця, бібліограф'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Заруба Костянтин Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український художник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Заруба Юрій Володимирович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник, дипломат, організатор кіновиробництва'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Зборовська Фанні Ісаківна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський педіатр, гігієніст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Зелений Павло Олександрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''письменник, громадський діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Зеров Микола Костянтинович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український поет, літературознавець, перекладач'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Зінов’єв Григорій Овсійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський політичний діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Зіоров Михайло Захарович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''церковний діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Золотаревський Ісидор Самійлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''художник, архітектор, скульптор, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Зонін Олександр Ілліч]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський письменник-мариніст, літературознавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Зубицький Данило Никифорович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український фітотерапевт'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Іванко Андрій Борисович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Івашкевич Ярослав]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''польський письменник, громадський діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Ігнатьєва Надія Семенівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''українська театральна актриса'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Ільїн Андрій Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Іскандаров Віталій Нуралійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Іщенко Олександр Володимирович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Казнадій Іван Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український режисер, актор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Калачевський (Колачевський) Михайло Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український композитор, піаніст, громадський діяч, юрист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Калашник Яків Петрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український художник, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Каневський Амінадав Мойсейович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський художник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Каніковський Іван Семенович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський педагог, Герой Соціалістичної Праці'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Канчельскіс Андрій Антанасович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''футболіст, тренер'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Капелюха Сергій Вікторович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Караташ Володимир Михайлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник, публіцист, педагог, вояк УПА, політичний в'язень'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Карєв Григорій Андрійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський письменник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Карнаух Віктор Вікторович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Карпа Тарас Степанович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Касвінов Марко Костянтинович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''журналіст, історик'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Касьян Іван Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''лікар'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Каюков Василь Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Кердіваренко Олександр Федорович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник, журналіст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Кир’янов Володимир Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український художник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Кизименко Петро Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український  історик, краєзнавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Кирдан Борис Петрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український фольклорист, літературознавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Кізім Петро Анатолійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Клименко Яків Дмитрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український прозаїк, публіцист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Климовський Семен]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український поет, філософ'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Клочек Григорій Дмитрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український педагог, вчений-літературознавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Книш (Книшев)Георгій Арсенович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Кобець Григорій Якович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''білоруський письменник, сценарист, драматург'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Коверга Анатолій Софронович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український вчений, біолог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Ковпак Василь Ксенофонтович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український фотограф, фотокореспондент'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Коган Поліна Йосипівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський педагог, поетеса'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Кодьєв Петро Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український художник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Кожедуб Іван Микитович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський льотчик, тричі Герой Радянського Союзу'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Кожум’яка Степан Демидович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український інженер-мостобудівник, публіцист, літературознавець, мовознавець, громадський діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Козаченко Василь Павлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник, громадський діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Козачинський Феодосій Сафонович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''художник, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Козерацький Василь Федосійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український оперний співак, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Козуль Павло Федосійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український педагог-новатор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Кокуленко Борис Григорович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український хореограф'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Козленко Сергій Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Колесников Сергій Вікторович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Колечкін Петро Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український лікар'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Кондаков Олександр Володимирович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Коптєв Анатолій Андрійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український скульптор, художник, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Корж Віктор Федорович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український поет, літературознавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Корзун Іван Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український фотограф, фотожурналіст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Корнер Віктор Дмитрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''військовий діяч, Герой Радянського Союзу'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Корнієць Валерій Петрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український поет, перекладач'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Король Віталій Вікторович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Косенко Петро Дмитрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''поет української діаспори'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Косєєв Сергій Вікторович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Костюк Віталій Володимирович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Костюк Григорій Силович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український вчений, психолог, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Косяченко Віктор Трохимович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український літературознавець, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Котовий Сергій Феліксович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Кохан Анатолій Ілліч]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український лікар, краєзнавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Коцюк (Природна) Наталя Корніївна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''українська поетеса'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Кошовий Петро Кирилович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''військовий діяч, двічі Герой Радянського Союзу'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Кравцов Іван Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український театральний актор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Кравцова Наталія Іванівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''(сценічний псевдонім Біорро) – оперна співачка'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Кравченко Анатолій Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український футболіст, тренер'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Кравченко Сергій Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Кравчук Анатолій Андрійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український театральний актор, режисер'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Крадожон Роман Павлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Крегул Михайло Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Крейтор Лідія Федорівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''українська архітекторка'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Крестоносцев Петро Олександрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''художник, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Кривенко Віталій Єфремович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український архітектор, геральдист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Кривенко Максим Ігоревич]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Кривохижа Анатолій Михайлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український хореограф, педагог, культурний діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Крижанівський Данило Якович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український педагог, композитор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Кропивницька Олександра Марківна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''українська оперна та камерна співачка (сопрано)'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Кропивницький Марко Лукич]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник, драматург, театральний режисер, актор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Кузьменко Віктор Якович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник, поет, журналіст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Кузьминський Франц Олександрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''вчений в галузі радіолокації і радіофізики'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Кулигін Олег Борисович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Кулик Леонід Олексійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський мінералог, фахівець з вивчення метеоритів'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Куликов Віталій Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український  художник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Кульчицький Микола Леонідович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український кінооператор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Кундієв Юрій Ілліч]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український вчений, гігієніст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Куманський Анатолій Петрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український журналіст, прозаїк'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Куманський Броніслав Петрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український журналіст, мистецтвознавець, публіцист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Куроп’ятников Григорій Олександрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''Герой Радянського Союзу'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Куценко Леонід Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український літературознавець, письменник, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Куценов Олександр Сергійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Кучер Валерій Анатолійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Лактіонов-Стезенко Микола Полікарпович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український радянський кінорежисер-документаліст, сценарист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Лангемак Георгій Еріхович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський вчений, військовий інженер'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Лашкул Віталій Леонідович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Лащенко Ростислав Митрофанович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український правознавець, громадський діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Левандовський Микола Євгенович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український тележурналіст, поет'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Левицький Федір Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український актор, режисер, театральний діяч, перекладач, драматург'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Левочко Валентина Федорівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''українська журналістка'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Липа Олексій Лаврентійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український вчений, ботанік, дендролог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Лисенко Олексій Сергійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Лишневський Олександр Львович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''архітектор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Лігостов Вільям Олексійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник, драматург, гуморист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Лінцер Раїса Ісаївна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянська перекладачка, спеціаліст у галузі іспанської, французької, латиноамериканської літератури'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Ліпатов Андрій Юрійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український художник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Літус Микола Гнатович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український кінорежисер, сценарист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Логвин Григорій Никонович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український архітектор, художник, мистецтвознавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Логвиненко Віталій Андрійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український радянський письменник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Логвинюк Олександр Семенович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український художник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Лукін Юхим Іудович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український вчений, зоолог, гідробіолог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Луцкевич Юрій Павлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український художник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Луцко Анатолій Степанович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Лятошинський Борис Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український композитор, диригент, піаніст, музично-громадський діяч, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Магар Володимир Герасимович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український режисер, актор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Мазур Іван Степанович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український лікар-офтальмолог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Мазуренко Олексій Юхимович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''військовий діяч, двічі Герой Радянського Союзу'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Майстерюк Роман Андрійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Майхровська Жанна Силівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''українська майстриня (золоте шиття)'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Маланюк Євген Филимонович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник, поет, культуролог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Мамадалієв Володимир Гаїбович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Мар’яненко Іван Олександрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український актор, театральний режисер'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Маринич Олександр Мефодійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український вчений, географ, геоморфолог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Марко Василь Петрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український літературознавець, критик, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Марков Іван Анатолійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Мартинова Світлана Андріївна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''українська театральна актриса'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Марчук Євген Кирилович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український державний діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Масенко Терень Германович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український журналіст, поет, перекладач'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Матвієнко Андрій Віталійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Матівос Юрій Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український краєзнавець, журналіст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Мацієвич Левко Макарович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''конструктор, авіатор, український громадський і політичний діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Мацієвський Аркадій Юхимович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український скульптор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Медвєдєв Дмитро Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''письменник, військовий діяч, Герой Радянського Союзу'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Мейтус Юлій Сергійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український композитор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Мексін Яків Петрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''дитячий письменник, видавець, педагог, музейний діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Мелешко Фотій Минович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''письменник української діаспори (США)'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Мельгунов Олексій Петрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''державний діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Мельник Петро Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український поет, прозаїк, журналіст, художник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Метлинський Микола Володимирович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Микитенко Іван Кіндратович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник, драматург, публіцист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Миколюк Василь Корнійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Михайлик Михайло Карпович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовий діяч часів УНР'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Миценко Михайло Петрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник, прозаїк, критик, журналіст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Міансарова Тамара Григорівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''естрадна співачка (ліричне сопрано)'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Мілько Василь Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український вчений, лікар, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Мокрієв Юрій Олексійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Мороз Валентин Леонідович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український поет, журналіст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Морозовський Ной Самуїлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український вчений, лікар-фтизіатр'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Моторний Олександр Давидович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник, журналіст, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Моторний Юрій Давидович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український журналіст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Мошуренко Василь Петрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Музика Артур Сергійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Мухін Єфрем Йосипович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''вчений-медик, хірург, анатом'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Надєждін Андрій Михайлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український художник, мистецтвознавець, музейник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Надєждін Михайло Володимирович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український художник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Народовий Леонід Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український поет, журналіст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Негретов Павло Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський літературознавець, письменник, історик'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Недайкаша Василь Денисович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''військовий діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Недеря Віктор Григорович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Нейгауз Генріх Густавович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський піаніст, музичний діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Немировський Євген Львович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''вчений-книгознавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Непоменко Федір Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Нестеренко Герасим Онуфрійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовий та громадський діяч часів УНР '''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Нечерда Борис Андрійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український поет'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Нікітін Фауст Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський вчений-зоолог, генетик, селекціонер'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Ніколаєв Валентин Володимирович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський спортсмен (борець)'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Нікольський Юрій Олександрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''літературний критик, історик літератури'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Німенко Андрій Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник, скульптор, мистецтвознавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Новак Василь Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Новицький Костянтин Петрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський вчений, журналіст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Нога Василь Якович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український педагог, краєзнавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Ножнов Михайло Михайлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український натураліст, краєзнавець, публіцист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Носкова Катерина Володимирівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Нюренберг Амшей Маркович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський художник, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Обжелян Юрій Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник, сценарист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Оболенський Євген Петрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''декабрист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Оверченко Кость Гаврилович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український громадський діяч у Латвії, поет, перекладач'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Овчаренко Іван Тихонович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''військовий діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Овчаренко Федір Гнатович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український педагог, державний діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Озеров Максим Петрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Окснер Альфред Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український вчений, біолог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Олефіренко Юрій Борисович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Олеша Юрій Карлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський письменник, драматург, сценарист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Олінський Іван Григорович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''американський художник українського походження'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Осмьоркін Олександр Олександрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український художник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Оссовський Петро Павлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський художник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Остапенко Василь Макарович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український культурний діяч, театральний художник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Остен-Сакен Дмитро Єрофійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''військовий діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Островський Аббо]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''художник-графік, педагог, громадський діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Павлюк Ярослав Ярославович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Панков Лев Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Панченко Володимир Євгенович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник, літературознавець, громадський діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Панченко Дмитро Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український вчений в галузі медицини'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Панченко Дмитро Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Параконьєв Костянтин Йосипович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український актор, режисер'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Паршутін Олег Володимирович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Пастушенко Аркадій Юхимович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український прозаїк, журналіст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Паученко Яків Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український архітектор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Пашко Олександр Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Пашутін Олександр Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''державний, громадський діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Перебийніс Григорій Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український педагог, краєзнавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Перімонд Едмонд Густавович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''архітектор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Пестушко Костянтин Юрійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовий діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Петраков Віктор Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''краєзнавець, колекціонер, державний діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Петренко Іван Данилович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український краєзнавець, публіцист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Петров Йосип Опанасович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''оперний співак'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Петрович Віталій Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Пивовар Анатолій Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український економіст, історик, краєзнавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Писанко Микола Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український художник, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Письменний Степан Іларіонович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український художник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Плачинда Сергій Петрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник, публіцист, критик'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Плотнір Федір Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український краєзнавець, письменник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Плющ Михайло Вікторович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Побережець Роман Борисович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Погрібний Віктор Олексійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник, громадський діяч, журналіст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Подолов Моріс]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''американський адвокат, спортивний реформатор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Пойда Артем Володимирович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Пойченко Михайло Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український кінооператор, режисер'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Покаржевський Петро Дмитрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський художник, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Полонський Фелікс Михайлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український художник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Поляновський Георгій Олександрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський музикант, музикознавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Полячок Олександр Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український музикознавець, фольклорист, музейник, громадський діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Понеділок Микола Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''письменник української діаспори'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Попільницький Олексій Захарович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український історик, бібліофіл, педагог, громадський діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Попов Леонід Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''льотчик-космонавт СРСР, двічі Герой Радянського Союзу'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Порецький Платон Сергійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український математик, астроном'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Поркуян Валерій Семенович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український футболіст, тренер'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Порошин Семен Андрійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''історичний діяч, письменник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Похитонов Іван Павлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український художник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Правосудько Ігор Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Пращур Валентина Семенівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український культурний діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Придатко Дмитро Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Придворов Юхим Олексійович (Дем’ян Бєдний)]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський поет'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Присяжний Євгеній Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Проскура Георгій Федорович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український вчений у галузі гідромашинобудування та аерогідродинаміки'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Проценко Іван Сергійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український педагог, краєзнавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Пруслін Наум Ісакович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український композитор, диригент'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Раєвський Микола Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''військовий діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Разумний Олександр Юхимович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський кінорежисер, сценарист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Ратмиров Андрій Юхимович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український актор, режисер'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Рибак Іссахар-Бер Мойсейович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''єврейський художник українського походження'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Рибак Натан Самійлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Рикалов Роман Валерійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Ритов Михайло Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''вчений, біолог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Розенштейн Лев Маркович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''вчений в галузі медицини, державний діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Романов Федір Анатолійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Ротмістров Павло Олексійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''військовий діяч, почесний громадянин Кіровограда'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Рябий Дмитро Володимирович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Рябков Павло Захарович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''історик, археолог, громадський діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Рябошапка Олександр Антонович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український журналіст, краєзнавець, письменник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Сабада Олександр Борисович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Савін Віктор Маркіянович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український художник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Самохін Антон Олексійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Самсонов Олександр Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''військовий, державний діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Сарана Федір Кузьмович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український бібліограф, книгознавець, літературознавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Саржевський Василь Михайлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український журналіст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Свобода Віктор Леонтійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український перекладач, філолог, політолог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Секунда Шолом]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''американський композитор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Семененко Олександр Платонович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український адвокат, громадський діяч, письменник-мемуарист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Семенов Георгій Гнатович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український актор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Сергієнко Раїса Михайлівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''українська оперна співачка'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Сердюк Валентина Онисимівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український культурний діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Серебрянський Марк Ісакович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський поет, літературознавець, літературний критик'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Сидоренко Андрій Олексійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український архітектор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Силенко Лев]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''філософ, історик, письменник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Синиця Григорій Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український художник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Сисолін Петро Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український вчений в галузі механізації сільськогосподарського виробництва, конструктор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Сімонов Олександр Олександрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Скалько Світлана Леонідівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''освітянський профспілковий лідер'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Скляренко Віталій Григорович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український вчений-мовознавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Скопенко Віктор Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український вчений-хімік, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Скрипник Лариса Григорівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український мовознавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Смоленчук Микола Кузьмович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник, літературознавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Смотренко Вадим Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український педагог, краєзнавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Сніцар Павло Леонідович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Соколов Віктор Вікторович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український поет, прозаїк, журналіст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Соколов Григорій Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник, історик, перекладач'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Соколовська Жанна Павлівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український лінгвіст, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Солгутовський Леонід Ізрайлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український педагог, краєзнавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Сорока Семен Климович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український громадсько-політичний дія'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Сорокін Гаврило Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''священик, історик, етнограф, краєзнавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Стависький Ізяслав Михайлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український кінорежисер-документаліст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Станіславський Микола Дмитрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український театральний режисер'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Степанок Володимир Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Степняк-Кравчинський Сергій Михайлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''письменник, революціонер-народник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Стеценко Леонід Федосійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український літературознавець, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Стоян Микола Олександрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник, краєзнавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Струтинський Вілен Митрофанович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український вчений, фізик-теоретик'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Суетін Олексій Степанович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''міжнародний гросмейстер з шахів'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Сумський Вֹ’ячеслав Гнатович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український актор театру і кіно'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Суржок Микола Андрійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник, літературознавець, громадський діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Суслов Онисим Зіновійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український драматург, актор, режисер'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Сухомлинський Василь Олександрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український педагог, письменник, Герой Соціалістичної Праці'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Талмуд Давид Львович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''вчений-хімік'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Тамм Ігор Євгенович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''вчений-фізик, лауреат Нобелівської премії'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Танковський Євген Анатолійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Таранець Олександр Михайлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український співак'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Таратута Віктор Костянтинович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''державний і політичний діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Тарковський Арсеній Олександрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський поет, перекладач'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Тарловський Марк Аркадійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський поет, перекладач'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Татомир Костянтин Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український вчений в галузі гірничої справи'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Тезяков Микола Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''лікар, громадський діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Текелі Петро Аврамович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''військовий діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Тельнов Євген Львович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Тендюк Леонід Михайлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Терентьєв Іван Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український театральний актор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Тимохін Володимир Ілліч]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український співак (драматичний тенор)'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Тимош Лідія Петрівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''українська театральна актриса'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Тищенко Микола Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''художник, графік, карикатурист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Тішкін Олег Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Ткаченко Іван Гурович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український педагог, Герой Соціалістичної Праці'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Тобілевич Андрій Юрійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український культурний діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Тобілевич Іван Карпович (Карпенко-Карий)]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник, драматург, актор, режисер, громадський діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Тобілевич Назар Юрійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український інженер-технолог, педагог, онук І.К. Карпенка-Карого'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Тобілевич Марія Карпівна (Садовська-Барілотті)]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український драматична актриса, співачка'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Тобілевич Микола Карпович (Садовський)]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український театральний актор, режисер, письменник, перекладач'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Тобілевич Панас Карпович (Саксаганський)]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український театральний актор, режисер, драматург, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Тобілевич-Тарковська Надія Карлівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''українська акторка'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Тодоровський Петро Юхимович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський кінорежисер, кінооператор, сценарист, композитор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Томак Микола Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Торговець Зоя Вікторівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український педагог, літературознавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Торчинський Михайло Ісайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український оперний співак (бас)'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Третяков Віктор Михайлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''спортсмен, футболіст, тренер'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Тростянецький Арон Абрамович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український літературознавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Троцький (Бронштейн) Лев Давидович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''політичний і державний діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Тютюшкін Семен Фокович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''залізничник, машиніст-інструктор, Герой Соціалістичної Праці'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Урсол Григорій Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український лікар, торакальний хірург'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Усачов Леонід Антонович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український композитор, диригент'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Фартушняк Дмитро Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український педагог, краєзнавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Феденко Панас Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''політичний діяч, історик, публіцист, письменник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Федитник Віталій Валерійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Федоровський Микола Федорович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''військовий і громадський діяч, педагог, публіцист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Федорус Григорій Аврамович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український вчений-фізик'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Феферман Борис Веніаминович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський композитор, диригент, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Фільштейн Леонід Михайлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''вчений-економіст, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Фісанович Ізраїль Ілліч]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''військовий, Герой Радянського Союзу'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Флоровський Георгій Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''релігійний діяч, богослов, священник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Фойницький Олександр Федорович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''художник, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Френчко Віктор Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український скульптор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Фундуклей Іван Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''історик, краєзнавець, меценат'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Харлаб Давид Йосипович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''фотограф'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Харцієв Василь Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''педагог, мовознавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Хижняк Борис Павлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український педагог, організатор освіти'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Хижняков Василь Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''лікар, громадський і політичний діяч, публіцист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Хомандюк Микола Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український культурний діяч, журналіст, режисер'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Хоменко Іван Євтихійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український поет'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Хомчук Олег Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Хороманський Михайло Костянтинович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''польський письменник, драматург, перекладач, публіцист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Хромченко Соломон Маркович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''оперний співак, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Худякова Антоніна Федорівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''військова льотчиця, Герой Радянського Союзу'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Цетлін Мойсей Наумович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський поет, перекладач, вчений-історик'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Ципін Віталій Семенович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український журналіст, поет, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Цуркан Дмитро Володимирович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Чабаненко Євгенія Михайлівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український державний та громадський діяч, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Чамлай Борис Феоктистович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник-гуморист, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Червінська Антоніна Миколаївна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''українська співачка'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Чернов Леонід Кіндратович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Черноморченко Ростислав Олександрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Честахівський Григорій Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український художник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Чижевський Дмитро Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''вчений-енциклопедист, культуролог, філософ, літературознавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Чижов Борис Гнатович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''авіатор, педагог, краєзнавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Чикаленко Євген Харлампійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''громадський діяч, землевласник, меценат, публіцист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Чміленко Віктор Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''громадський діяч, Герой України'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Шаповал Олександр Сергійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Шаповалов Сергій Гаврилович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український художник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Шарандак Павло Спиридонович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник-перекладач, мовознавець '''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Шашло Тимофій Максимович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''учасник Другої світової війни, Герой Радянського Союзу, вчений, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Шевченко Георгій Петрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник, журналіст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Шевченко Йосип Варфоломійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український поет, перекладач'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Шевченко Сергій Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український історик, педагог, краєзнавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Шелестов Володимир Степанович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український вчений, правознавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Шелухін Сергій Павлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український державний діяч, правознавець, вчений'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Шершень Андрій Олексійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Шимановський Кароль]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''польський композитор, піаніст, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Шимчик Ярослав Володимирович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Ширман Натан Ісаакович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''лікар, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Широков Віталій Валерійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Шкловський Ісаак Володимирович (Діонео)]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''письменник, етнограф, перекладач, журналіст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Шкода В'ячеслав Євгенович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український історик, краєзнавець, громадський діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Шліфер Леонід Йосипович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український державний діяч, спеціаліст в галузі сільського господарства, двічі Герой Соціалістичної Праці'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Шпір (Cпір) Африкан Олександрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''німецькомовний філософ ХІХ століття'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Шполянський Амінодав Петрович (Дон Амінадо)]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''поет-сатирик, мемуарист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Штолько Валентин Григорович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український архітектор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Шулов Аарон Зельманович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''ізраїльський вчений, зоолог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Шульгин Володимир Якович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український громадський діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Шульгин Олександр Якович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український державний, громадський, культурний діяч, історик, політолог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Шульгин Яков Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український історик, педагог, громадський діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Шурапов Володимир Петрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український театрознавець, письменник, публіцист, перекладач'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Шутенко Кім Олександрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український радянський композитор, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Юр’єв Валерій (Валер’ян) Олексійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український поет, журналіст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Юра Гнат Петрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український театральний діяч, актор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Юра Терентій Петрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український театральний актор, режисер'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Юречко Віталій Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник, перекладач'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Юцевич Євген Омелянович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український композитор, диригент, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Яковлєв Леонід Георгійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''театральний діяч, співак, актор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Яловець Євген Андрійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Янішевський Веніамін Михайлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український правоохоронець, криміналіст, публіцист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Яновський Юрій Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український радянський письменник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Янушевич Ганна Яківна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''українська акторка'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Янчуков Станіслав Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український державний та громадський діяч краєзнавець, видавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Яриніч Володимир Іларіонович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український лікар, громадський діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Ярош Віктор Петрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український театрознавець, журналіст, краєзнавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Ястребов Володимир Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''історик, етнограф, археолог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Яковенко Наталя Миколаївна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''українська історикиня, перекладачка'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Яцола Володимир Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український композитор, аранжувальник'''&lt;br /&gt;
 |}&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Wikiuser</name></author>
	</entry>
	<entry>
		<id>http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%94&amp;diff=6649</id>
		<title>Д</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%94&amp;diff=6649"/>
		<updated>2026-09-18T12:40:26Z</updated>

		<summary type="html">&lt;p&gt;Wikiuser: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;== Видатні особистості Кіровоградщини ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Vzz600.jpg|центр|600пкс|Logo]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:right;&amp;quot;&amp;gt;''В рамках регіональної ініциативи „Історія рідного краю”.''&amp;lt;/p&amp;gt;'''&lt;br /&gt;
&amp;lt;hr&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
{| border=&amp;quot;0&amp;quot;&lt;br /&gt;
 |'''[[А]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[Б]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[В]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[Г]]'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 |'''[[Д]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[Е]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[Є]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[Ж]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[З]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[І]]'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 |'''[[К]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[Л]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[М]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[Н]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[О]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[П]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[Р]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[С]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[Т]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[У]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[Ф]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[Х]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[Ц]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[Ч]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[Ш]]'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 |'''[[Ю]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[Я]]'''&lt;br /&gt;
 |}&lt;br /&gt;
&amp;lt;hr&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
{| border=&amp;quot;0&amp;quot;&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Давидов Володимир Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''актор, театральний педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Давидов Микола Львович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український дендролог, садівник, юрист, засновник парку «Веселі Боковеньки»'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Дайдакулов Роман Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український журналіст, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Далекий Микола Олександрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський письменник, сценарист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Данилевич Всеволод Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український театральний актор, драматург'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Данишевський Семен Ісаакович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''художник, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Дараган Юрій Юрійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український поет'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Дворський Анатолій Михайлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український художник, скульптор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Дейнекін Валерій Дмитрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український актор, режисер'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Демещенко Лідія Іванівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''бібліотекар'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Дигало Валентина Максимівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''бібліотекар'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Діанов Григорій Юрійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Дмитренко Юрій Михайлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Дмитрян Ганна Михайлівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''громадська діячка, меценатка'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Доcтоєвський Андрій Михайлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''архітектор, мемуарист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Добрін Наум Нойович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський журналіст, літератор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Добровольський Костянтин Ерастович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''лікар-гігієніст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Добровольський Сергій Валерійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Добровольський Спиридон Петрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник, драматург'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Добролежа Анатолій Тимофійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український художник театру, кіно і телебачення, графік'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Добролежа Микола Тимофійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український художник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Довгий Микола Григорович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Докучаєв Василь Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''російський вчений-ґрунтознавець, природознавець і геолог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Доленко Григорій Назарович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український вчений, геолог, геофізик'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Доломан Євмен Михайлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український поет, прозаїк'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Домашин Броніслав Олександрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український художник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Донець Михайло Олександрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український режисер, актор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Дорба Іван Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''письменник, перекладач, розвідник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Дорогий Семен Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український хоровий диригент'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Дорош Юхим Якович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський прозаїк, мистецтвознавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Дудін (Марцинкевич) Самуїл Мартинович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український етнограф-фотохудожник, живописець, мистецтвознавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Дудченко (Ковбасенко) Іван Степанович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''лікар-епідеміолог, мікробіолог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Дума Павло Михайлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український оперний співак (баритон)'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Дьяков Анатолій Віталійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський вчений астроном, метеоролог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Дьяконов Геннадій Віталійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''вчений в галузі психології, педагог'''&lt;br /&gt;
 |}&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Wikiuser</name></author>
	</entry>
	<entry>
		<id>http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%94%D0%BE%D0%BA%D1%83%D1%87%D0%B0%D1%94%D0%B2_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6648</id>
		<title>Докучаєв Василь Васильович</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%94%D0%BE%D0%BA%D1%83%D1%87%D0%B0%D1%94%D0%B2_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6648"/>
		<updated>2026-09-18T12:36:25Z</updated>

		<summary type="html">&lt;p&gt;Wikiuser: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;[[Файл:DokuchaevVV.jpg|мини|200px|&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:center;&amp;quot;&amp;gt;'''Василь Васильович Докучаєв'''&amp;lt;/p&amp;gt;&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:left;&amp;quot;&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата народження&amp;lt;/b&amp;gt; — 17.02.1846&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце народження&amp;lt;/b&amp;gt; — с.&amp;amp;nbsp;Мілюково Сичовського повіту Смоленської губернії Російської імперії (нині село Новодугінського району Смоленської області Російської Федерації)&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — 08.11.1903&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — м. Санкт-Петербург&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце поховання&amp;lt;/b&amp;gt; — Смоленське лютеранське кладовище]]&amp;lt;/p&amp;gt;&lt;br /&gt;
'''Василь Васильович Докучаєв''' (17 лютого 1846, с. Мілюково Сичовського повіту Смоленської губернії Російської імперії – 8 листопада 1903, м. Санкт-Петербург) – російський вчений-ґрунтознавець, природознавець і геолог.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Життя і діяльність==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Василь Васильович Докучаєв народився 17 лютого 1846 року у селі Мілюково Сичовського повіту Смоленської губернії Російської імперії (нині село Новодугінського району Смоленської області Російської Федерації) у родині сільського священника.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дитинство своє Василь Докучаєв провів серед дітей кріпаків, які належали поміщику. Батько навчив його грамоти, змусив прочитати самостійно всі церковні книги, а коли синові виповнилося 11 років, віддав його до Вяземського духовного училища, сподіваючись, що син піде його стопами. З Вязьми Василя Докучаєва, який навчався успішно, перевели в Смоленськ, де він, закінчивши 1861 року духовне училище, вступив до духовної семінарії. В атестаті В.В. Докучаєва про закінчення семінарії сказано, що він виявив здібності «досить гарні» при старанності «відмінно хорошій». Після закінчення семінарії Докучаєв був цілком підготовлений до професії священнослужителя. Тепер можна було вступити в духовну академію, де його приймали на «повне казенне забезпечення».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Але Василь несподівано звернув з уторованого шляху й вступив на фізико-математичний факультет Петербурзького університету, прирікаючи себе на напівголодне існування. Жодних свідчень, які розкривають причини такого кроку, немає. Втім, рішення замість духовної академії вступити до університету могло бути викликане особистим прикладом старшого брата Тимофія, який вступив до університету в цей же рік. Навчання Василя Докучаєва в університеті пройшло під негласною опікою брата.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Свою дипломну роботу Докучаєв присвятив рідним місцям і з дитинства знайомій річці Качні. Викладачі позитивно оцінили труд і вручили йому диплом, в якому вказувалося: «за поданням дисертації визнаний гідним наукового ступеня кандидата, в якій він і затверджений постановою Ради Університету 20 вересня 1871 року».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Закінчивши відділення природничих наук фізико-математичного факультету Петербурзького університету, Василь Докучаєв залишається в університеті, де і починає наукову діяльність. У грудні 1871 року повідомлення Докучаєва, присвячене наносним відкладам в річках, було опубліковано в працях Петербурзького товариства дослідників природи. Випускник університету у своїй першій же науковій роботі виглядає зрілим і незалежним дослідником. Окрім брата Тимофія, його підтримали вчені Петербурзького товариства дослідників природи. У березні 1872 року Докучаєв був обраний дійсним членом цього товариства. Влітку того ж року товариство відрядило його в Смоленську губернію для продовження розпочатих раніше досліджень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Докучаєв рано почав проводити самостійні геологічні дослідження на півночі Європейської частини Росії, в 1871-1877 роках вивчав будову річкових долин басейну верхньої Волги, верхів’їв Дніпра і Західної Двіни, річок південної частини Фінляндії. Ще з 1870 року Василь Васильович читав лекції по динамічній геології і петрографії в Петербурзькому університеті. Восени 1872 року за пропозицією А.А. Іностранцева В.В. Докучаєв зайняв посаду консерватора (хранителя) при Геологічному кабінеті університету. Поступово зростав науковий авторитет вченого. У 1873 році він став дійсним членом Петербурзького мінералогічного товариства. На початку наступного року його обирають секретарем Відділення геології і мінералогії Петербурзького товариства дослідників природи. З перших же своїх досліджень він намагався вивчати не окремі науки, а реальні проблеми пізнання природи і діяльності людини, залучаючи для цього найрізноманітніші відомості. Найбільше Василь Докучаєв цікавився динамічною геологією, формуванням рельєфу і новітніх відкладень. В 1874 році вчений зробив своє перше наукове повідомлення, присвячене ґрунтам, – «О подзоле Смоленской губернии».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1875 році з’явилася перша велика праця В.В. Докучаєва – «По вопросу об осушении болот вообще и в частности об осушении Полесья». Докучаєв відразу ж заявив, що буде розглядати болота з точки зору геолога, натураліста. Вони його цікавлять як явища природи. Відзначивши особливості боліт і підкреслюючи їх важливу роль у природі, Докучаєв писав: «Перш ніж витрачати мільйони на осушення боліт, необхідно довести, що річки, які беруть свій початок у болотах, можуть обійтися і без них, інакше нам доведеться ще більше затратити праці та коштів, щоб обводнити осушену місцевість». Василь Васильович Докучаєв проаналізував результати робіт експедиції по осушенню Полісся і дійшов висновку, що переконливого обґрунтування проєкт не має. Було визнано, що в Поліссі завдання полягає не в перебудові ландшафтів, а в збереженні їх там, де це можливо&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Працюючи в університеті, В.В. Докучаєв виконував також наукові роботи за дорученням громадських організацій. Він продовжує літні екскурсії по Центральній Росії, його теоретичні дослідження охоплюють великі території. У 1876 році науковець виступає з великою доповіддю про обміління річок Європейської Росії, публікує статтю про формування та значення ярів, пише велику працю «Способы происхождения речных долин Европейской России», що стала дисертацією на ступінь магістра мінералогії та геології. Докучаєв представляє в роботі власну гіпотезу, за якою походження річкових долин зв’язує з діяльністю ярів і балок. Ця праця була оцінена позитивно, погляди Докучаєва отримали визнання. Успішно захистивши дисертацію, Василь Васильович отримав можливість читати лекції з мінералогії та геології. Зокрема, він чи не першим у світі прочитав курс лекцій з четвертинної геології і геоморфології (про формування новітніх відкладень і походження сучасного рельєфу).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1875-1877 роках, склавши (разом з В. І. Чаславським) оглядову ґрунтову карту Європейської Росії, Докучаєв почав вивчення чорнозему, в результаті чого ним були закладені основи вчення про ґрунт як особливе природньо-історичне тіло і про чинники ґрунтоутворення. Влітку 1877 року Василь Васильович обстежив південно-західну половину чорноземної смуги. У Тульській губернії він простежив перехід від лісових ґрунтів до чорноземів. Особливо багато вчений їздив Україною і Молдовою. Влітку 1878 року він мав обстежити найширші простори південно-східної частини чорноземної зони. На цей раз Докучаєв побував і в Криму, і на Північному Кавказі, і навіть перетнув по Військово-грузинській дорозі Кавказький хребет. Польовими роботами Докучаєв охопив величезні території між Волгою і Доном, Заволжжя, Передуралля. За два польових сезони він зумів обстежити не тільки всю чорноземну зону Росії та України, перетинаючи їх в різних напрямках, але й прилеглі території. Крім описів, науковець відібрав майже півтисячі зразків ґрунтів, переважно чорноземних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Департамент землеробства 1878 року доручив В.В. Докучаєву завершити видання ґрунтової карти і скласти до неї пояснювальну записку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наступного, 1879 року Докучаєву запропонували місце завідувача кафедри мінералогії Петербурзького університету. Він став доцентом, а з 1883 року – професором й отримав можливість мати власну наукову лабораторію та учнів. Однак так уже сталося, що мінералог і геолог Василь Васильович Докучаєв не любив мінералогію, а тим більше кристалографію (в ті часи ці два курси вважалися єдиною дисципліною). Мінералогічні праці Докучаєва виявилися надзвичайно плідні, незважаючи на те, що він ставився до них як до заняття другорядного і навіть не потурбувався про оформлення їх у вигляді солідної наукової монографії. Однак Докучаєв, як не дивно, не особливо захоплювався уявними подорожами в давні геологічні епохи і глибини земної кори. Почав він свої наукові дослідження з порівняно молодих осадів епохи мамонтів (льодовикової).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Експедиція «Вольного економического общества», очолювана видатним російським грунтознавцем Докучаєвим, продовжуючи дослідження російського чорнозему, 1881 року працювала на території Єлисаветградщини. Маршрут експедиції пролягав через вододіл Дніпра і Південного Бугу – зі сходу на захід. Під час роботи експедиція взяла зразки грунтів біля Крюкова, Протопопівки, Знам’янки, Єлисаветграда та Голованівська.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1883 році вийшла праця Докучаєва «Русский чернозем», в якій детально розглянуті область поширення, спосіб походження, хімічний склад чорнозему, принципи класифікації та методи дослідження ґрунту. Монографія склала основу докторської дисертації, принесла Докучаєву світову славу і заслужено вважається наріжним каменем генетичного ґрунтознавства.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В наукових працях «Русский чернозем» (1883) та «Наши степи когда-то и теперь» (1892) Докучаєв визначав українські степи як еталонні. Зокрема, про грунти між Трепівкою та Єлисаветградом сказано: «Здешний чернозем в сыром виде – как уголь».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1880 році Докучаєв виступив на загальних зборах Вільного економічного товариства з доповіддю на тему «Які загальні заходи могли б сприяти підняттю вкрай низького рівня ґрунтознавства в Росії». Вчений дійшов переконання, що для ґрунтоутворення вирішальне значення мають кліматичні умови. Докучаєв підкреслив, що багато районів земної кулі «ніколи за даних кліматичних умов не побачать того благодатного ґрунту, який становить корінне, ні з чим не порівнянне багатство України і який є результатом дивно щасливого і дуже складного комплексу ряду фізичних умов!». Авторитетні фахівці схвалили результати його робіт. Вільне економічне товариство затвердило звіт. А через місяць Василь Васильович блискуче захистив дисертацію з цього звіту. Вільне економічне товариство визнало за необхідне відзначити працю вченого особливою грамотою, де виносило йому «урочисту і глибоку вдячність».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1880 році життя В.В. Докучаєва змінилося на краще. Він домігся визнання як фахівець, досяг матеріального добробуту, необхідного для наукових досліджень. Влаштувалося і його особисте життя. Викладаючи космографію і фізичну географію в приватному жіночому пансіоні, він полюбив чарівну начальницю закладу Ганну Єгорівну Сінклер. Вона погодилася стати його дружиною. Ганна Єгорівна набула з часом природничо-наукових знань і допомагала Василю Васильовичу в роботі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Іншою важливою віхою в житті вченого став 1882 рік, коли йому було запропоновано зробити ґрунтове й геологічне обстеження Нижегородської губернії. Мета цих робіт була загальнонаукова та агрономічна, а також соціально-економічна: потрібно було упорядкувати податки землевласників і селян. Поважний вигляд Василя Васильовича, його розсудливість, вміння зрозуміти співрозмовника, твердість характеру і почуття гумору були йому на користь. Він і його співробітники отримували необхідну допомогу і зустрічали розуміння місцевих жителів. Докучаєв проявив себе як прекрасний організатор і керівник. Ця робота під керівництвом Василя Васильовича Докучаєва тривала 6 років, результати комплексної експедиції виявилися дуже значними.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1886 року були опубліковані «Материалы по оценке земель Нижегородской губернии» в 14 томах, а також геологічна і ґрунтова карти. На запрошення губернського земства у 1888-1890 роках Докучаєв дослідив рослинність, ґрунти і геологічні умови Полтавської губернії, зробивши низку важливих висновків про закономірності генезису ґрунтів. За ініціативи й сприяння Докучаєва в Нижньому Новгороді і Полтаві були засновані природничо-історичні музеї, а при Вільному економічному товаристві створена ґрунтова комісія, в якій він головував.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Василь Васильович Докучаєв докладно описав процес утворення ґрунтів і 1886 року запропонував першу в світі базову наукову класифікацію ґрунтів. Він же склав першу світову ґрунтову карту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:DokuchaevVV2.jpg]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Василь Васильович Докучаєв'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Важливою практичною справою стало для Докучаєва створення російської ґрунтознавчої школи та підготовка спеціалістів сільського господарства. Восени 1891 року він виїхав в якості ревізора від Міністерства народної освіти в Ново-Олександрійський інститут сільського господарства, розташований в Люблінській губернії (нині в Польщі). Передбачалося закрити інститут, вже був припинений прийом до нього студентів. Докучаєв зважився на мужній крок. Він вступив у боротьбу за інститут. І йому не тільки вдалося відстояти цей вищий сільськогосподарський учбовий заклад, але і добитися додаткових коштів на його розширення. У 1892-1893 роках Докучаєв тимчасово виконував обов’язки директора і керував перетворенням його у Вищий сільськогосподарський і лісовий навчальний заклад. Будучи директором Ново-Олександрійського інституту сільського господарства та лісівництва, вчений заснував у ньому (1895) першу в Росії кафедру ґрунтознавства; провів докорінну реорганізацію викладання і програми інституту; за цим зразком було реорганізовано вищу сільськогосподарську освіту в Росії. Серед численних учнів Докучаєва був і Володимир Вернадський, наукова діяльність якого також суттєво вплинула на розвиток сучасного ґрунтознавства.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У травні 1895 року Докучаєва відвідав в Новій Олександрії його учень і соратник Г.І. Танфільєв. Він з подивом і сумом побачив ученого стомленим, розбитим, «зовсім не схожим на богатиря тілом і духом». Взявши за станом здоров’я (нервова перевтома) відпустку, Василь Васильович поїхав з дружиною до Криму. У Нову Олександрію він вже не повернувся, відмовившись від роботи в інституті. Вчений не зміг продовжити наукову діяльність і в Петербурзі, перебував у відчаї, навіть був близький до самогубства. Для лікування довелося поїхати за кордон. Лише навесні 1896 року йому стало краще. Докучаєв писав: «Весь минулий рік я провів як у тумані, весь час страждаючи найсильнішим розладом нервів і повним занепадом сил, апатія до життя набувала часом шалених розмірів». Василь Васильович розумів, що йому загрожує божевілля. І все-таки, всупереч порадам лікарів, впоравшись із хворобою, знову почав працювати на повну силу. Він поспішав вичерпати всі свої можливості.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наукові досягнення Докучаєва і практична робота отримували високі відгуки, нагороди. Однак попереду чекали і нові випробування. Восени 1896 року тяжко захворіла його дружина, вона померла в лютому 1897 року. Під час її хвороби Докучаєв перебував у такому пригніченому стані, що був поміщений в лікарню. У подальшому й до кінця життя його опікала племінниця (дочка сестри) Антоніна Іванівна Воробйова. У 1897 році здоров’я Докучаєва помітно поліпшилося. Пропрацювавши в Петербурзькому університеті чверть століття до цього терміну, він вийшов у відставку. Тепер усі його зусилля були спрямовані на наукову та організаційну роботу. Докучаєв очолив Ґрунтову комісію і прочитав десятки популярних лекцій, які користувалися великим успіхом у публіки. Пропаганду ґрунтознавства та агрономії він вважав надзвичайно важливою справою. Тому читання популярних лекцій вчений продовжив у Москві. Влітку 1898 року Василь Васильович знову керував польовими ґрунтовими дослідженнями, на цей раз в Бессарабії (Молдавії). Він отримав запрошення від Закавказького статистичного комітету обстежити ґрунти Кавказу і Закавказзя. Пропозицію він прийняв і незабаром відправився в експедицію.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
За останні три роки позаминулого століття, що стали завершальним періодом активної творчої діяльності Докучаєва, він тричі відвідав Кавказ і побував навіть у пустелі Каракуми.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Життя науковця завершилося трагічно: з кінця 1900 року він був безнадійно хворий, працювати не міг, поступово і болісно втрачав розум. Помер В.В. Докучаєв у Петербурзі 8 листопада 1903 року. «У повній свідомості відкритого перед ним жаху, – писав В. І. Вернадський, – він марно намагався, вже хворий, знайти порятунок у енергійній, широкій науковій роботі, зі зворушливою силою звертався думкою і серцем до найглибших тайників людської душі... Здавалося, він прагнув протиставити нещастю, яке насувалося, всю силу, всю повноту своєї особистості».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сутність всіх напрямів професійної діяльності Василя Васильовича Докучаєва можна назвати словом «натураліст». Саме йому належить заслуга заснування наукового генетичного ґрунтознавства та агрономії. Десятиліттями він вивчав ґрунти в різних куточках Росії та України. Докучаєв винаходив все нові способи боротьби з посухою, які успішно застосовувалися в степах на Півдні Росії. Науковець вніс свою лепту і в реформу освіти. Василь Васильович Докучаєв – не тільки великий ґрунтознавець, а й професійний географ і геолог. У будь-якій діяльності він завжди залишався природознавцем, натуралістом – прагнув пізнати навколишній світ у всій складності і взаємозв’язку частин – як єдине живе ціле.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Василь Васильович Докучаєв похований на Смоленському лютеранському кладовищі поруч зі своєю дружиною, Ганною Єгорівною Докучаєвою-Сінклер (1846-1897).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Пам'ять==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1954 році на честь вченого смт Оленівські Кар’єри Донецької області перейменовано на місто Докучаєвськ.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У березні 1946 р. з нагоди 100-річчя від дня народження видатного вченого-ґрунтознавця В.В. Докучаєва Харківському сільськогосподарському інституту було присвоєно його iм’я (у 2021 році інститут приєднали до складу Державного біотехнологічного університету).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У Києві існують вулиця, провулок та тупик, названі на честь вченого.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В Устинівській селищній громаді Кропивницького (колишнього Устинівського) району Кіровоградської області є село Докучаєве, пов’язане з іменем В. Докучаєва, який протягом 1877-1881р.р. здійснював у цій місцевості вивчення зон поширення чорноземів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Бібліографія==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Основні видання праць В.В. Докучаєва'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Избранные сочинения: в 3 т. / Василий Докучаев. – М.: Сельхозгиз, 1948 – &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Т. 1: Русский чернозем. – 1948. – 480 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Т. 2: Труды по геологии и сельскому хозяйству. – 1949. – 426 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Т. 3: Картография, генезис и классификация почв. – 1949. – 445 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Избранные сочинения / Василий Докучаев; ред. С. С. Соболев. – М.: Сельхозгиз, 1954. – 708 с.: ил., портр.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наші степи колись і тепер: пер. з рос. / Василь Докучаєв; ред. З. С. Вільямс. – К.: Сільгоспвидав, 1949. – 140 с. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Російський чорнозем: пер. з рос. / Василь Докучаєв. – К.; Харків: Сільгоспвидав, 1949. – 460 с. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Русский чернозем: Отчет Императорскому Вольному Экономическому Обществу / Василий Докучаев. – СПб.: Тип. Деклерона и Евдокимова, 1883. – 376 с.: 12 рис., 1 л. почв.карт.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Русский чернозем: Отчет Императорскому Вольному Экономическому Обществу / Василий Докучаев. – М.: Сельхозгиз, 1948. – 480 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ход и главнейшие результаты предпринятого Императорским вольным экономическим обществом исследования русского чернозема / Василий Докучаев. – СПб.: Тип. Т-ва «Общественная Польза», 1881. – 68 с. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Література про життя і діяльність'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вернандер, Н. Б. В. В. Докучаєв – творець вітчизняного грунтознавства / Наталія Вернандер. – К.: Держсільгоспвидав УРСР, 1961. – 49 с. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Герасимов, И. П. Учение В. В. Докучаева и современность : (Науч. основы почвозащит. земледелия) / Иннокентий Герасимов. – М.: Мысль, 1986. –124 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Завалій, Н. Людина, яка на цілу епоху переросла свій час / Н. Завалій // Народне слово. – 2011. – 26 травня. – С. 9&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зонн, С. В. 	Василий Васильевич Докучаев, 1846-1903 / Сергей Владимирович Зонн; Отв. ред. Е. Н. Мишустин; [АН СССР]. – М.: Наука, 1991. – 219 с. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Кирьянов, Григорий Федорович. Василий Васильевич Докучаева. 1846-1903 / Григорий Кирьянов; АН СССР. – М.: Наука, 1966. – 291 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Кохан, А. В. В. Докучаев в Протопоповке / А. Кохан // Городской курьер. – 2011. – 23 июня. – С. 7&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Кочуров, Б. В. В. Докучаев и современные проблемы землепользования / Б. Кочуров // География в школе. – 2002. – № 7. – С. 28-30.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Крупениковы, И. А. и Л. А. Василий Васильевич Докучаев : 1846-1903 / И. А. и Л. А. Крупениковы. – М.: Мол. гвардия, 1949. – 281 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Крупениковы, И. А. и Л. А. Василий Васильевич Докучаев / И. А. и Л. А. Крупениковы. – М.: Сельхозгиз, 1950. – 191 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Крупениковы, И. и Л. Путешествия и экспедиции В. В. Докучаева / И. и Л. Крупениковы. – М.: Географгиз, 1949. – 127 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Лисенко, О. Дорожче золотих руд : До 155-річчя з дня народження В В. Докучаєва / О. Лисенко // Маловисківські вісті. – 2001. – 20 жовтня. – С. 2&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Шепель, Федір. Український зріз «Русского чернозёма», або Василь Докучаєв: легенди і дійсність / Федір Шепель // Народне слово. – 2015. – 19 лютого. – С. 9: фото&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Чесноков, В. С. 	В. В. Докучаев – основоположник генетического почвоведения / В. С. Чесноков // Биология в школе. – 2002. – № 1. – С. 19-24.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Web-ресурси==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://novopetrivske-osoba.edukit.mk.ua/vidatni_geografi/dokuchayev_vasilj_vasiljovich/ Докучаєв Василь Васильович (Видатні особистості)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BE%D0%BA%D1%83%D1%87%D0%B0%D1%94%D0%B2_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Докучаєв Василь Васильович (Вікіпедія)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://www.hrono.ru/biograf/bio_d/dokuchaev.php Докучаев Василий Васильевич. Биографический указатель (Хронос)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://www.piplz.ru/page-id-511.html Докучаев Василий Васильевич (Сайт о людях – биографии знаменитостей, статьи, новости)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://library.udau.edu.ua/fondi-ta-kolekcii/virtualni-vistavki/dokuchaev-vasil-vasilovich-osnovopolozhnik-naukovo-genetichnogo-eruntoznavstva-ta-zonalnoi-agronomii.html Побережець Віра. Докучаєв Василь Васильович – основоположник науково-генетичного ґрунтознавства та зональної агрономії (Бібліотека Уманського Національного університету)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://www.history.org.ua/?termin=Dokuchaev_V Усенко П.Г. Докучаєв Василь Васильович (Енциклопедія історії України)]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Wikiuser</name></author>
	</entry>
	<entry>
		<id>http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%94%D0%BE%D0%BA%D1%83%D1%87%D0%B0%D1%94%D0%B2_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6647</id>
		<title>Докучаєв Василь Васильович</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%94%D0%BE%D0%BA%D1%83%D1%87%D0%B0%D1%94%D0%B2_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6647"/>
		<updated>2026-09-18T12:33:33Z</updated>

		<summary type="html">&lt;p&gt;Wikiuser: /* Бібліографія */&lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;[[Файл:DokuchaevVV.jpg|мини|200px|&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:center;&amp;quot;&amp;gt;'''Василь Васильович Докучаєв'''&amp;lt;/p&amp;gt;&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:left;&amp;quot;&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата народження&amp;lt;/b&amp;gt; — 17. 02.1846&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце народження&amp;lt;/b&amp;gt; — с.&amp;amp;nbsp;Мілюково Сичовського повіту Смоленської губернії Російської імперії (нині село Новодугінського району Смоленської області Російської Федерації)&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — 08.11.1903&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — м. Санкт-Петербург&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце поховання&amp;lt;/b&amp;gt; — Смоленське лютеранське кладовище]]&amp;lt;/p&amp;gt;&lt;br /&gt;
'''Василь Васильович Докучаєв''' (17 лютого 1846, с. Мілюково Сичовського повіту Смоленської губернії Російської імперії – 8 листопада 1903, м. Санкт-Петербург) – російський вчений-ґрунтознавець, природознавець і геолог.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Життя і діяльність==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Василь Васильович Докучаєв народився 17 лютого 1846 року у селі Мілюково Сичовського повіту Смоленської губернії Російської імперії (нині село Новодугінського району Смоленської області Російської Федерації) у родині сільського священника.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дитинство своє Василь Докучаєв провів серед дітей кріпаків, які належали поміщику. Батько навчив його грамоти, змусив прочитати самостійно всі церковні книги, а коли синові виповнилося 11 років, віддав його до Вяземського духовного училища, сподіваючись, що син піде його стопами. З Вязьми Василя Докучаєва, який навчався успішно, перевели в Смоленськ, де він, закінчивши 1861 року духовне училище, вступив до духовної семінарії. В атестаті В.В. Докучаєва про закінчення семінарії сказано, що він виявив здібності «досить гарні» при старанності «відмінно хорошій». Після закінчення семінарії Докучаєв був цілком підготовлений до професії священнослужителя. Тепер можна було вступити в духовну академію, де його приймали на «повне казенне забезпечення».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Але Василь несподівано звернув з уторованого шляху й вступив на фізико-математичний факультет Петербурзького університету, прирікаючи себе на напівголодне існування. Жодних свідчень, які розкривають причини такого кроку, немає. Втім, рішення замість духовної академії вступити до університету могло бути викликане особистим прикладом старшого брата Тимофія, який вступив до університету в цей же рік. Навчання Василя Докучаєва в університеті пройшло під негласною опікою брата.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Свою дипломну роботу Докучаєв присвятив рідним місцям і з дитинства знайомій річці Качні. Викладачі позитивно оцінили труд і вручили йому диплом, в якому вказувалося: «за поданням дисертації визнаний гідним наукового ступеня кандидата, в якій він і затверджений постановою Ради Університету 20 вересня 1871 року».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Закінчивши відділення природничих наук фізико-математичного факультету Петербурзького університету, Василь Докучаєв залишається в університеті, де і починає наукову діяльність. У грудні 1871 року повідомлення Докучаєва, присвячене наносним відкладам в річках, було опубліковано в працях Петербурзького товариства дослідників природи. Випускник університету у своїй першій же науковій роботі виглядає зрілим і незалежним дослідником. Окрім брата Тимофія, його підтримали вчені Петербурзького товариства дослідників природи. У березні 1872 року Докучаєв був обраний дійсним членом цього товариства. Влітку того ж року товариство відрядило його в Смоленську губернію для продовження розпочатих раніше досліджень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Докучаєв рано почав проводити самостійні геологічні дослідження на півночі Європейської частини Росії, в 1871-1877 роках вивчав будову річкових долин басейну верхньої Волги, верхів’їв Дніпра і Західної Двіни, річок південної частини Фінляндії. Ще з 1870 року Василь Васильович читав лекції по динамічній геології і петрографії в Петербурзькому університеті. Восени 1872 року за пропозицією А.А. Іностранцева В.В. Докучаєв зайняв посаду консерватора (хранителя) при Геологічному кабінеті університету. Поступово зростав науковий авторитет вченого. У 1873 році він став дійсним членом Петербурзького мінералогічного товариства. На початку наступного року його обирають секретарем Відділення геології і мінералогії Петербурзького товариства дослідників природи. З перших же своїх досліджень він намагався вивчати не окремі науки, а реальні проблеми пізнання природи і діяльності людини, залучаючи для цього найрізноманітніші відомості. Найбільше Василь Докучаєв цікавився динамічною геологією, формуванням рельєфу і новітніх відкладень. В 1874 році вчений зробив своє перше наукове повідомлення, присвячене ґрунтам, – «О подзоле Смоленской губернии».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1875 році з’явилася перша велика праця В.В. Докучаєва – «По вопросу об осушении болот вообще и в частности об осушении Полесья». Докучаєв відразу ж заявив, що буде розглядати болота з точки зору геолога, натураліста. Вони його цікавлять як явища природи. Відзначивши особливості боліт і підкреслюючи їх важливу роль у природі, Докучаєв писав: «Перш ніж витрачати мільйони на осушення боліт, необхідно довести, що річки, які беруть свій початок у болотах, можуть обійтися і без них, інакше нам доведеться ще більше затратити праці та коштів, щоб обводнити осушену місцевість». Василь Васильович Докучаєв проаналізував результати робіт експедиції по осушенню Полісся і дійшов висновку, що переконливого обґрунтування проєкт не має. Було визнано, що в Поліссі завдання полягає не в перебудові ландшафтів, а в збереженні їх там, де це можливо&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Працюючи в університеті, В.В. Докучаєв виконував також наукові роботи за дорученням громадських організацій. Він продовжує літні екскурсії по Центральній Росії, його теоретичні дослідження охоплюють великі території. У 1876 році науковець виступає з великою доповіддю про обміління річок Європейської Росії, публікує статтю про формування та значення ярів, пише велику працю «Способы происхождения речных долин Европейской России», що стала дисертацією на ступінь магістра мінералогії та геології. Докучаєв представляє в роботі власну гіпотезу, за якою походження річкових долин зв’язує з діяльністю ярів і балок. Ця праця була оцінена позитивно, погляди Докучаєва отримали визнання. Успішно захистивши дисертацію, Василь Васильович отримав можливість читати лекції з мінералогії та геології. Зокрема, він чи не першим у світі прочитав курс лекцій з четвертинної геології і геоморфології (про формування новітніх відкладень і походження сучасного рельєфу).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1875-1877 роках, склавши (разом з В. І. Чаславським) оглядову ґрунтову карту Європейської Росії, Докучаєв почав вивчення чорнозему, в результаті чого ним були закладені основи вчення про ґрунт як особливе природньо-історичне тіло і про чинники ґрунтоутворення. Влітку 1877 року Василь Васильович обстежив південно-західну половину чорноземної смуги. У Тульській губернії він простежив перехід від лісових ґрунтів до чорноземів. Особливо багато вчений їздив Україною і Молдовою. Влітку 1878 року він мав обстежити найширші простори південно-східної частини чорноземної зони. На цей раз Докучаєв побував і в Криму, і на Північному Кавказі, і навіть перетнув по Військово-грузинській дорозі Кавказький хребет. Польовими роботами Докучаєв охопив величезні території між Волгою і Доном, Заволжжя, Передуралля. За два польових сезони він зумів обстежити не тільки всю чорноземну зону Росії та України, перетинаючи їх в різних напрямках, але й прилеглі території. Крім описів, науковець відібрав майже півтисячі зразків ґрунтів, переважно чорноземних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Департамент землеробства 1878 року доручив В.В. Докучаєву завершити видання ґрунтової карти і скласти до неї пояснювальну записку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наступного, 1879 року Докучаєву запропонували місце завідувача кафедри мінералогії Петербурзького університету. Він став доцентом, а з 1883 року – професором й отримав можливість мати власну наукову лабораторію та учнів. Однак так уже сталося, що мінералог і геолог Василь Васильович Докучаєв не любив мінералогію, а тим більше кристалографію (в ті часи ці два курси вважалися єдиною дисципліною). Мінералогічні праці Докучаєва виявилися надзвичайно плідні, незважаючи на те, що він ставився до них як до заняття другорядного і навіть не потурбувався про оформлення їх у вигляді солідної наукової монографії. Однак Докучаєв, як не дивно, не особливо захоплювався уявними подорожами в давні геологічні епохи і глибини земної кори. Почав він свої наукові дослідження з порівняно молодих осадів епохи мамонтів (льодовикової).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Експедиція «Вольного економического общества», очолювана видатним російським грунтознавцем Докучаєвим, продовжуючи дослідження російського чорнозему, 1881 року працювала на території Єлисаветградщини. Маршрут експедиції пролягав через вододіл Дніпра і Південного Бугу – зі сходу на захід. Під час роботи експедиція взяла зразки грунтів біля Крюкова, Протопопівки, Знам’янки, Єлисаветграда та Голованівська.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1883 році вийшла праця Докучаєва «Русский чернозем», в якій детально розглянуті область поширення, спосіб походження, хімічний склад чорнозему, принципи класифікації та методи дослідження ґрунту. Монографія склала основу докторської дисертації, принесла Докучаєву світову славу і заслужено вважається наріжним каменем генетичного ґрунтознавства.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В наукових працях «Русский чернозем» (1883) та «Наши степи когда-то и теперь» (1892) Докучаєв визначав українські степи як еталонні. Зокрема, про грунти між Трепівкою та Єлисаветградом сказано: «Здешний чернозем в сыром виде – как уголь».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1880 році Докучаєв виступив на загальних зборах Вільного економічного товариства з доповіддю на тему «Які загальні заходи могли б сприяти підняттю вкрай низького рівня ґрунтознавства в Росії». Вчений дійшов переконання, що для ґрунтоутворення вирішальне значення мають кліматичні умови. Докучаєв підкреслив, що багато районів земної кулі «ніколи за даних кліматичних умов не побачать того благодатного ґрунту, який становить корінне, ні з чим не порівнянне багатство України і який є результатом дивно щасливого і дуже складного комплексу ряду фізичних умов!». Авторитетні фахівці схвалили результати його робіт. Вільне економічне товариство затвердило звіт. А через місяць Василь Васильович блискуче захистив дисертацію з цього звіту. Вільне економічне товариство визнало за необхідне відзначити працю вченого особливою грамотою, де виносило йому «урочисту і глибоку вдячність».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1880 році життя В.В. Докучаєва змінилося на краще. Він домігся визнання як фахівець, досяг матеріального добробуту, необхідного для наукових досліджень. Влаштувалося і його особисте життя. Викладаючи космографію і фізичну географію в приватному жіночому пансіоні, він полюбив чарівну начальницю закладу Ганну Єгорівну Сінклер. Вона погодилася стати його дружиною. Ганна Єгорівна набула з часом природничо-наукових знань і допомагала Василю Васильовичу в роботі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Іншою важливою віхою в житті вченого став 1882 рік, коли йому було запропоновано зробити ґрунтове й геологічне обстеження Нижегородської губернії. Мета цих робіт була загальнонаукова та агрономічна, а також соціально-економічна: потрібно було упорядкувати податки землевласників і селян. Поважний вигляд Василя Васильовича, його розсудливість, вміння зрозуміти співрозмовника, твердість характеру і почуття гумору були йому на користь. Він і його співробітники отримували необхідну допомогу і зустрічали розуміння місцевих жителів. Докучаєв проявив себе як прекрасний організатор і керівник. Ця робота під керівництвом Василя Васильовича Докучаєва тривала 6 років, результати комплексної експедиції виявилися дуже значними.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1886 року були опубліковані «Материалы по оценке земель Нижегородской губернии» в 14 томах, а також геологічна і ґрунтова карти. На запрошення губернського земства у 1888-1890 роках Докучаєв дослідив рослинність, ґрунти і геологічні умови Полтавської губернії, зробивши низку важливих висновків про закономірності генезису ґрунтів. За ініціативи й сприяння Докучаєва в Нижньому Новгороді і Полтаві були засновані природничо-історичні музеї, а при Вільному економічному товаристві створена ґрунтова комісія, в якій він головував.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Василь Васильович Докучаєв докладно описав процес утворення ґрунтів і 1886 року запропонував першу в світі базову наукову класифікацію ґрунтів. Він же склав першу світову ґрунтову карту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:DokuchaevVV2.jpg]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Василь Васильович Докучаєв'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Важливою практичною справою стало для Докучаєва створення російської ґрунтознавчої школи та підготовка спеціалістів сільського господарства. Восени 1891 року він виїхав в якості ревізора від Міністерства народної освіти в Ново-Олександрійський інститут сільського господарства, розташований в Люблінській губернії (нині в Польщі). Передбачалося закрити інститут, вже був припинений прийом до нього студентів. Докучаєв зважився на мужній крок. Він вступив у боротьбу за інститут. І йому не тільки вдалося відстояти цей вищий сільськогосподарський учбовий заклад, але і добитися додаткових коштів на його розширення. У 1892-1893 роках Докучаєв тимчасово виконував обов’язки директора і керував перетворенням його у Вищий сільськогосподарський і лісовий навчальний заклад. Будучи директором Ново-Олександрійського інституту сільського господарства та лісівництва, вчений заснував у ньому (1895) першу в Росії кафедру ґрунтознавства; провів докорінну реорганізацію викладання і програми інституту; за цим зразком було реорганізовано вищу сільськогосподарську освіту в Росії. Серед численних учнів Докучаєва був і Володимир Вернадський, наукова діяльність якого також суттєво вплинула на розвиток сучасного ґрунтознавства.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У травні 1895 року Докучаєва відвідав в Новій Олександрії його учень і соратник Г.І. Танфільєв. Він з подивом і сумом побачив ученого стомленим, розбитим, «зовсім не схожим на богатиря тілом і духом». Взявши за станом здоров’я (нервова перевтома) відпустку, Василь Васильович поїхав з дружиною до Криму. У Нову Олександрію він вже не повернувся, відмовившись від роботи в інституті. Вчений не зміг продовжити наукову діяльність і в Петербурзі, перебував у відчаї, навіть був близький до самогубства. Для лікування довелося поїхати за кордон. Лише навесні 1896 року йому стало краще. Докучаєв писав: «Весь минулий рік я провів як у тумані, весь час страждаючи найсильнішим розладом нервів і повним занепадом сил, апатія до життя набувала часом шалених розмірів». Василь Васильович розумів, що йому загрожує божевілля. І все-таки, всупереч порадам лікарів, впоравшись із хворобою, знову почав працювати на повну силу. Він поспішав вичерпати всі свої можливості.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наукові досягнення Докучаєва і практична робота отримували високі відгуки, нагороди. Однак попереду чекали і нові випробування. Восени 1896 року тяжко захворіла його дружина, вона померла в лютому 1897 року. Під час її хвороби Докучаєв перебував у такому пригніченому стані, що був поміщений в лікарню. У подальшому й до кінця життя його опікала племінниця (дочка сестри) Антоніна Іванівна Воробйова. У 1897 році здоров’я Докучаєва помітно поліпшилося. Пропрацювавши в Петербурзькому університеті чверть століття до цього терміну, він вийшов у відставку. Тепер усі його зусилля були спрямовані на наукову та організаційну роботу. Докучаєв очолив Ґрунтову комісію і прочитав десятки популярних лекцій, які користувалися великим успіхом у публіки. Пропаганду ґрунтознавства та агрономії він вважав надзвичайно важливою справою. Тому читання популярних лекцій вчений продовжив у Москві. Влітку 1898 року Василь Васильович знову керував польовими ґрунтовими дослідженнями, на цей раз в Бессарабії (Молдавії). Він отримав запрошення від Закавказького статистичного комітету обстежити ґрунти Кавказу і Закавказзя. Пропозицію він прийняв і незабаром відправився в експедицію.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
За останні три роки позаминулого століття, що стали завершальним періодом активної творчої діяльності Докучаєва, він тричі відвідав Кавказ і побував навіть у пустелі Каракуми.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Життя науковця завершилося трагічно: з кінця 1900 року він був безнадійно хворий, працювати не міг, поступово і болісно втрачав розум. Помер В.В. Докучаєв у Петербурзі 8 листопада 1903 року. «У повній свідомості відкритого перед ним жаху, – писав В. І. Вернадський, – він марно намагався, вже хворий, знайти порятунок у енергійній, широкій науковій роботі, зі зворушливою силою звертався думкою і серцем до найглибших тайників людської душі... Здавалося, він прагнув протиставити нещастю, яке насувалося, всю силу, всю повноту своєї особистості».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сутність всіх напрямів професійної діяльності Василя Васильовича Докучаєва можна назвати словом «натураліст». Саме йому належить заслуга заснування наукового генетичного ґрунтознавства та агрономії. Десятиліттями він вивчав ґрунти в різних куточках Росії та України. Докучаєв винаходив все нові способи боротьби з посухою, які успішно застосовувалися в степах на Півдні Росії. Науковець вніс свою лепту і в реформу освіти. Василь Васильович Докучаєв – не тільки великий ґрунтознавець, а й професійний географ і геолог. У будь-якій діяльності він завжди залишався природознавцем, натуралістом – прагнув пізнати навколишній світ у всій складності і взаємозв’язку частин – як єдине живе ціле.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Василь Васильович Докучаєв похований на Смоленському лютеранському кладовищі поруч зі своєю дружиною, Ганною Єгорівною Докучаєвою-Сінклер (1846-1897).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Пам'ять==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1954 році на честь вченого смт Оленівські Кар’єри Донецької області перейменовано на місто Докучаєвськ.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У березні 1946 р. з нагоди 100-річчя від дня народження видатного вченого-ґрунтознавця В.В. Докучаєва Харківському сільськогосподарському інституту було присвоєно його iм’я (у 2021 році інститут приєднали до складу Державного біотехнологічного університету).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У Києві існують вулиця, провулок та тупик, названі на честь вченого.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В Устинівській селищній громаді Кропивницького (колишнього Устинівського) району Кіровоградської області є село Докучаєве, пов’язане з іменем В. Докучаєва, який протягом 1877-1881р.р. здійснював у цій місцевості вивчення зон поширення чорноземів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Бібліографія==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Основні видання праць В.В. Докучаєва'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Избранные сочинения: в 3 т. / Василий Докучаев. – М.: Сельхозгиз, 1948 – &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Т. 1: Русский чернозем. – 1948. – 480 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Т. 2: Труды по геологии и сельскому хозяйству. – 1949. – 426 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Т. 3: Картография, генезис и классификация почв. – 1949. – 445 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Избранные сочинения / Василий Докучаев; ред. С. С. Соболев. – М.: Сельхозгиз, 1954. – 708 с.: ил., портр.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наші степи колись і тепер: пер. з рос. / Василь Докучаєв; ред. З. С. Вільямс. – К.: Сільгоспвидав, 1949. – 140 с. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Російський чорнозем: пер. з рос. / Василь Докучаєв. – К.; Харків: Сільгоспвидав, 1949. – 460 с. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Русский чернозем: Отчет Императорскому Вольному Экономическому Обществу / Василий Докучаев. – СПб.: Тип. Деклерона и Евдокимова, 1883. – 376 с.: 12 рис., 1 л. почв.карт.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Русский чернозем: Отчет Императорскому Вольному Экономическому Обществу / Василий Докучаев. – М.: Сельхозгиз, 1948. – 480 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ход и главнейшие результаты предпринятого Императорским вольным экономическим обществом исследования русского чернозема / Василий Докучаев. – СПб.: Тип. Т-ва «Общественная Польза», 1881. – 68 с. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Література про життя і діяльність'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вернандер, Н. Б. В. В. Докучаєв – творець вітчизняного грунтознавства / Наталія Вернандер. – К.: Держсільгоспвидав УРСР, 1961. – 49 с. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Герасимов, И. П. Учение В. В. Докучаева и современность : (Науч. основы почвозащит. земледелия) / Иннокентий Герасимов. – М.: Мысль, 1986. –124 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Завалій, Н. Людина, яка на цілу епоху переросла свій час / Н. Завалій // Народне слово. – 2011. – 26 травня. – С. 9&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зонн, С. В. 	Василий Васильевич Докучаев, 1846-1903 / Сергей Владимирович Зонн; Отв. ред. Е. Н. Мишустин; [АН СССР]. – М.: Наука, 1991. – 219 с. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Кирьянов, Григорий Федорович. Василий Васильевич Докучаева. 1846-1903 / Григорий Кирьянов; АН СССР. – М.: Наука, 1966. – 291 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Кохан, А. В. В. Докучаев в Протопоповке / А. Кохан // Городской курьер. – 2011. – 23 июня. – С. 7&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Кочуров, Б. В. В. Докучаев и современные проблемы землепользования / Б. Кочуров // География в школе. – 2002. – № 7. – С. 28-30.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Крупениковы, И. А. и Л. А. Василий Васильевич Докучаев : 1846-1903 / И. А. и Л. А. Крупениковы. – М.: Мол. гвардия, 1949. – 281 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Крупениковы, И. А. и Л. А. Василий Васильевич Докучаев / И. А. и Л. А. Крупениковы. – М.: Сельхозгиз, 1950. – 191 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Крупениковы, И. и Л. Путешествия и экспедиции В. В. Докучаева / И. и Л. Крупениковы. – М.: Географгиз, 1949. – 127 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Лисенко, О. Дорожче золотих руд : До 155-річчя з дня народження В В. Докучаєва / О. Лисенко // Маловисківські вісті. – 2001. – 20 жовтня. – С. 2&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Шепель, Федір. Український зріз «Русского чернозёма», або Василь Докучаєв: легенди і дійсність / Федір Шепель // Народне слово. – 2015. – 19 лютого. – С. 9: фото&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Чесноков, В. С. 	В. В. Докучаев – основоположник генетического почвоведения / В. С. Чесноков // Биология в школе. – 2002. – № 1. – С. 19-24.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Web-ресурси==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://novopetrivske-osoba.edukit.mk.ua/vidatni_geografi/dokuchayev_vasilj_vasiljovich/ Докучаєв Василь Васильович (Видатні особистості)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BE%D0%BA%D1%83%D1%87%D0%B0%D1%94%D0%B2_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Докучаєв Василь Васильович (Вікіпедія)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://www.hrono.ru/biograf/bio_d/dokuchaev.php Докучаев Василий Васильевич. Биографический указатель (Хронос)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://www.piplz.ru/page-id-511.html Докучаев Василий Васильевич (Сайт о людях – биографии знаменитостей, статьи, новости)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://library.udau.edu.ua/fondi-ta-kolekcii/virtualni-vistavki/dokuchaev-vasil-vasilovich-osnovopolozhnik-naukovo-genetichnogo-eruntoznavstva-ta-zonalnoi-agronomii.html Побережець Віра. Докучаєв Василь Васильович – основоположник науково-генетичного ґрунтознавства та зональної агрономії (Бібліотека Уманського Національного університету)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://www.history.org.ua/?termin=Dokuchaev_V Усенко П.Г. Докучаєв Василь Васильович (Енциклопедія історії України)]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Wikiuser</name></author>
	</entry>
	<entry>
		<id>http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%94%D0%BE%D0%BA%D1%83%D1%87%D0%B0%D1%94%D0%B2_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6646</id>
		<title>Докучаєв Василь Васильович</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%94%D0%BE%D0%BA%D1%83%D1%87%D0%B0%D1%94%D0%B2_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6646"/>
		<updated>2026-09-18T12:32:50Z</updated>

		<summary type="html">&lt;p&gt;Wikiuser: /* Бібліографія */&lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;[[Файл:DokuchaevVV.jpg|мини|200px|&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:center;&amp;quot;&amp;gt;'''Василь Васильович Докучаєв'''&amp;lt;/p&amp;gt;&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:left;&amp;quot;&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата народження&amp;lt;/b&amp;gt; — 17. 02.1846&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце народження&amp;lt;/b&amp;gt; — с.&amp;amp;nbsp;Мілюково Сичовського повіту Смоленської губернії Російської імперії (нині село Новодугінського району Смоленської області Російської Федерації)&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — 08.11.1903&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — м. Санкт-Петербург&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце поховання&amp;lt;/b&amp;gt; — Смоленське лютеранське кладовище]]&amp;lt;/p&amp;gt;&lt;br /&gt;
'''Василь Васильович Докучаєв''' (17 лютого 1846, с. Мілюково Сичовського повіту Смоленської губернії Російської імперії – 8 листопада 1903, м. Санкт-Петербург) – російський вчений-ґрунтознавець, природознавець і геолог.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Життя і діяльність==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Василь Васильович Докучаєв народився 17 лютого 1846 року у селі Мілюково Сичовського повіту Смоленської губернії Російської імперії (нині село Новодугінського району Смоленської області Російської Федерації) у родині сільського священника.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дитинство своє Василь Докучаєв провів серед дітей кріпаків, які належали поміщику. Батько навчив його грамоти, змусив прочитати самостійно всі церковні книги, а коли синові виповнилося 11 років, віддав його до Вяземського духовного училища, сподіваючись, що син піде його стопами. З Вязьми Василя Докучаєва, який навчався успішно, перевели в Смоленськ, де він, закінчивши 1861 року духовне училище, вступив до духовної семінарії. В атестаті В.В. Докучаєва про закінчення семінарії сказано, що він виявив здібності «досить гарні» при старанності «відмінно хорошій». Після закінчення семінарії Докучаєв був цілком підготовлений до професії священнослужителя. Тепер можна було вступити в духовну академію, де його приймали на «повне казенне забезпечення».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Але Василь несподівано звернув з уторованого шляху й вступив на фізико-математичний факультет Петербурзького університету, прирікаючи себе на напівголодне існування. Жодних свідчень, які розкривають причини такого кроку, немає. Втім, рішення замість духовної академії вступити до університету могло бути викликане особистим прикладом старшого брата Тимофія, який вступив до університету в цей же рік. Навчання Василя Докучаєва в університеті пройшло під негласною опікою брата.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Свою дипломну роботу Докучаєв присвятив рідним місцям і з дитинства знайомій річці Качні. Викладачі позитивно оцінили труд і вручили йому диплом, в якому вказувалося: «за поданням дисертації визнаний гідним наукового ступеня кандидата, в якій він і затверджений постановою Ради Університету 20 вересня 1871 року».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Закінчивши відділення природничих наук фізико-математичного факультету Петербурзького університету, Василь Докучаєв залишається в університеті, де і починає наукову діяльність. У грудні 1871 року повідомлення Докучаєва, присвячене наносним відкладам в річках, було опубліковано в працях Петербурзького товариства дослідників природи. Випускник університету у своїй першій же науковій роботі виглядає зрілим і незалежним дослідником. Окрім брата Тимофія, його підтримали вчені Петербурзького товариства дослідників природи. У березні 1872 року Докучаєв був обраний дійсним членом цього товариства. Влітку того ж року товариство відрядило його в Смоленську губернію для продовження розпочатих раніше досліджень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Докучаєв рано почав проводити самостійні геологічні дослідження на півночі Європейської частини Росії, в 1871-1877 роках вивчав будову річкових долин басейну верхньої Волги, верхів’їв Дніпра і Західної Двіни, річок південної частини Фінляндії. Ще з 1870 року Василь Васильович читав лекції по динамічній геології і петрографії в Петербурзькому університеті. Восени 1872 року за пропозицією А.А. Іностранцева В.В. Докучаєв зайняв посаду консерватора (хранителя) при Геологічному кабінеті університету. Поступово зростав науковий авторитет вченого. У 1873 році він став дійсним членом Петербурзького мінералогічного товариства. На початку наступного року його обирають секретарем Відділення геології і мінералогії Петербурзького товариства дослідників природи. З перших же своїх досліджень він намагався вивчати не окремі науки, а реальні проблеми пізнання природи і діяльності людини, залучаючи для цього найрізноманітніші відомості. Найбільше Василь Докучаєв цікавився динамічною геологією, формуванням рельєфу і новітніх відкладень. В 1874 році вчений зробив своє перше наукове повідомлення, присвячене ґрунтам, – «О подзоле Смоленской губернии».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1875 році з’явилася перша велика праця В.В. Докучаєва – «По вопросу об осушении болот вообще и в частности об осушении Полесья». Докучаєв відразу ж заявив, що буде розглядати болота з точки зору геолога, натураліста. Вони його цікавлять як явища природи. Відзначивши особливості боліт і підкреслюючи їх важливу роль у природі, Докучаєв писав: «Перш ніж витрачати мільйони на осушення боліт, необхідно довести, що річки, які беруть свій початок у болотах, можуть обійтися і без них, інакше нам доведеться ще більше затратити праці та коштів, щоб обводнити осушену місцевість». Василь Васильович Докучаєв проаналізував результати робіт експедиції по осушенню Полісся і дійшов висновку, що переконливого обґрунтування проєкт не має. Було визнано, що в Поліссі завдання полягає не в перебудові ландшафтів, а в збереженні їх там, де це можливо&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Працюючи в університеті, В.В. Докучаєв виконував також наукові роботи за дорученням громадських організацій. Він продовжує літні екскурсії по Центральній Росії, його теоретичні дослідження охоплюють великі території. У 1876 році науковець виступає з великою доповіддю про обміління річок Європейської Росії, публікує статтю про формування та значення ярів, пише велику працю «Способы происхождения речных долин Европейской России», що стала дисертацією на ступінь магістра мінералогії та геології. Докучаєв представляє в роботі власну гіпотезу, за якою походження річкових долин зв’язує з діяльністю ярів і балок. Ця праця була оцінена позитивно, погляди Докучаєва отримали визнання. Успішно захистивши дисертацію, Василь Васильович отримав можливість читати лекції з мінералогії та геології. Зокрема, він чи не першим у світі прочитав курс лекцій з четвертинної геології і геоморфології (про формування новітніх відкладень і походження сучасного рельєфу).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1875-1877 роках, склавши (разом з В. І. Чаславським) оглядову ґрунтову карту Європейської Росії, Докучаєв почав вивчення чорнозему, в результаті чого ним були закладені основи вчення про ґрунт як особливе природньо-історичне тіло і про чинники ґрунтоутворення. Влітку 1877 року Василь Васильович обстежив південно-західну половину чорноземної смуги. У Тульській губернії він простежив перехід від лісових ґрунтів до чорноземів. Особливо багато вчений їздив Україною і Молдовою. Влітку 1878 року він мав обстежити найширші простори південно-східної частини чорноземної зони. На цей раз Докучаєв побував і в Криму, і на Північному Кавказі, і навіть перетнув по Військово-грузинській дорозі Кавказький хребет. Польовими роботами Докучаєв охопив величезні території між Волгою і Доном, Заволжжя, Передуралля. За два польових сезони він зумів обстежити не тільки всю чорноземну зону Росії та України, перетинаючи їх в різних напрямках, але й прилеглі території. Крім описів, науковець відібрав майже півтисячі зразків ґрунтів, переважно чорноземних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Департамент землеробства 1878 року доручив В.В. Докучаєву завершити видання ґрунтової карти і скласти до неї пояснювальну записку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наступного, 1879 року Докучаєву запропонували місце завідувача кафедри мінералогії Петербурзького університету. Він став доцентом, а з 1883 року – професором й отримав можливість мати власну наукову лабораторію та учнів. Однак так уже сталося, що мінералог і геолог Василь Васильович Докучаєв не любив мінералогію, а тим більше кристалографію (в ті часи ці два курси вважалися єдиною дисципліною). Мінералогічні праці Докучаєва виявилися надзвичайно плідні, незважаючи на те, що він ставився до них як до заняття другорядного і навіть не потурбувався про оформлення їх у вигляді солідної наукової монографії. Однак Докучаєв, як не дивно, не особливо захоплювався уявними подорожами в давні геологічні епохи і глибини земної кори. Почав він свої наукові дослідження з порівняно молодих осадів епохи мамонтів (льодовикової).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Експедиція «Вольного економического общества», очолювана видатним російським грунтознавцем Докучаєвим, продовжуючи дослідження російського чорнозему, 1881 року працювала на території Єлисаветградщини. Маршрут експедиції пролягав через вододіл Дніпра і Південного Бугу – зі сходу на захід. Під час роботи експедиція взяла зразки грунтів біля Крюкова, Протопопівки, Знам’янки, Єлисаветграда та Голованівська.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1883 році вийшла праця Докучаєва «Русский чернозем», в якій детально розглянуті область поширення, спосіб походження, хімічний склад чорнозему, принципи класифікації та методи дослідження ґрунту. Монографія склала основу докторської дисертації, принесла Докучаєву світову славу і заслужено вважається наріжним каменем генетичного ґрунтознавства.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В наукових працях «Русский чернозем» (1883) та «Наши степи когда-то и теперь» (1892) Докучаєв визначав українські степи як еталонні. Зокрема, про грунти між Трепівкою та Єлисаветградом сказано: «Здешний чернозем в сыром виде – как уголь».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1880 році Докучаєв виступив на загальних зборах Вільного економічного товариства з доповіддю на тему «Які загальні заходи могли б сприяти підняттю вкрай низького рівня ґрунтознавства в Росії». Вчений дійшов переконання, що для ґрунтоутворення вирішальне значення мають кліматичні умови. Докучаєв підкреслив, що багато районів земної кулі «ніколи за даних кліматичних умов не побачать того благодатного ґрунту, який становить корінне, ні з чим не порівнянне багатство України і який є результатом дивно щасливого і дуже складного комплексу ряду фізичних умов!». Авторитетні фахівці схвалили результати його робіт. Вільне економічне товариство затвердило звіт. А через місяць Василь Васильович блискуче захистив дисертацію з цього звіту. Вільне економічне товариство визнало за необхідне відзначити працю вченого особливою грамотою, де виносило йому «урочисту і глибоку вдячність».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1880 році життя В.В. Докучаєва змінилося на краще. Він домігся визнання як фахівець, досяг матеріального добробуту, необхідного для наукових досліджень. Влаштувалося і його особисте життя. Викладаючи космографію і фізичну географію в приватному жіночому пансіоні, він полюбив чарівну начальницю закладу Ганну Єгорівну Сінклер. Вона погодилася стати його дружиною. Ганна Єгорівна набула з часом природничо-наукових знань і допомагала Василю Васильовичу в роботі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Іншою важливою віхою в житті вченого став 1882 рік, коли йому було запропоновано зробити ґрунтове й геологічне обстеження Нижегородської губернії. Мета цих робіт була загальнонаукова та агрономічна, а також соціально-економічна: потрібно було упорядкувати податки землевласників і селян. Поважний вигляд Василя Васильовича, його розсудливість, вміння зрозуміти співрозмовника, твердість характеру і почуття гумору були йому на користь. Він і його співробітники отримували необхідну допомогу і зустрічали розуміння місцевих жителів. Докучаєв проявив себе як прекрасний організатор і керівник. Ця робота під керівництвом Василя Васильовича Докучаєва тривала 6 років, результати комплексної експедиції виявилися дуже значними.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1886 року були опубліковані «Материалы по оценке земель Нижегородской губернии» в 14 томах, а також геологічна і ґрунтова карти. На запрошення губернського земства у 1888-1890 роках Докучаєв дослідив рослинність, ґрунти і геологічні умови Полтавської губернії, зробивши низку важливих висновків про закономірності генезису ґрунтів. За ініціативи й сприяння Докучаєва в Нижньому Новгороді і Полтаві були засновані природничо-історичні музеї, а при Вільному економічному товаристві створена ґрунтова комісія, в якій він головував.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Василь Васильович Докучаєв докладно описав процес утворення ґрунтів і 1886 року запропонував першу в світі базову наукову класифікацію ґрунтів. Він же склав першу світову ґрунтову карту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:DokuchaevVV2.jpg]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Василь Васильович Докучаєв'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Важливою практичною справою стало для Докучаєва створення російської ґрунтознавчої школи та підготовка спеціалістів сільського господарства. Восени 1891 року він виїхав в якості ревізора від Міністерства народної освіти в Ново-Олександрійський інститут сільського господарства, розташований в Люблінській губернії (нині в Польщі). Передбачалося закрити інститут, вже був припинений прийом до нього студентів. Докучаєв зважився на мужній крок. Він вступив у боротьбу за інститут. І йому не тільки вдалося відстояти цей вищий сільськогосподарський учбовий заклад, але і добитися додаткових коштів на його розширення. У 1892-1893 роках Докучаєв тимчасово виконував обов’язки директора і керував перетворенням його у Вищий сільськогосподарський і лісовий навчальний заклад. Будучи директором Ново-Олександрійського інституту сільського господарства та лісівництва, вчений заснував у ньому (1895) першу в Росії кафедру ґрунтознавства; провів докорінну реорганізацію викладання і програми інституту; за цим зразком було реорганізовано вищу сільськогосподарську освіту в Росії. Серед численних учнів Докучаєва був і Володимир Вернадський, наукова діяльність якого також суттєво вплинула на розвиток сучасного ґрунтознавства.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У травні 1895 року Докучаєва відвідав в Новій Олександрії його учень і соратник Г.І. Танфільєв. Він з подивом і сумом побачив ученого стомленим, розбитим, «зовсім не схожим на богатиря тілом і духом». Взявши за станом здоров’я (нервова перевтома) відпустку, Василь Васильович поїхав з дружиною до Криму. У Нову Олександрію він вже не повернувся, відмовившись від роботи в інституті. Вчений не зміг продовжити наукову діяльність і в Петербурзі, перебував у відчаї, навіть був близький до самогубства. Для лікування довелося поїхати за кордон. Лише навесні 1896 року йому стало краще. Докучаєв писав: «Весь минулий рік я провів як у тумані, весь час страждаючи найсильнішим розладом нервів і повним занепадом сил, апатія до життя набувала часом шалених розмірів». Василь Васильович розумів, що йому загрожує божевілля. І все-таки, всупереч порадам лікарів, впоравшись із хворобою, знову почав працювати на повну силу. Він поспішав вичерпати всі свої можливості.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наукові досягнення Докучаєва і практична робота отримували високі відгуки, нагороди. Однак попереду чекали і нові випробування. Восени 1896 року тяжко захворіла його дружина, вона померла в лютому 1897 року. Під час її хвороби Докучаєв перебував у такому пригніченому стані, що був поміщений в лікарню. У подальшому й до кінця життя його опікала племінниця (дочка сестри) Антоніна Іванівна Воробйова. У 1897 році здоров’я Докучаєва помітно поліпшилося. Пропрацювавши в Петербурзькому університеті чверть століття до цього терміну, він вийшов у відставку. Тепер усі його зусилля були спрямовані на наукову та організаційну роботу. Докучаєв очолив Ґрунтову комісію і прочитав десятки популярних лекцій, які користувалися великим успіхом у публіки. Пропаганду ґрунтознавства та агрономії він вважав надзвичайно важливою справою. Тому читання популярних лекцій вчений продовжив у Москві. Влітку 1898 року Василь Васильович знову керував польовими ґрунтовими дослідженнями, на цей раз в Бессарабії (Молдавії). Він отримав запрошення від Закавказького статистичного комітету обстежити ґрунти Кавказу і Закавказзя. Пропозицію він прийняв і незабаром відправився в експедицію.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
За останні три роки позаминулого століття, що стали завершальним періодом активної творчої діяльності Докучаєва, він тричі відвідав Кавказ і побував навіть у пустелі Каракуми.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Життя науковця завершилося трагічно: з кінця 1900 року він був безнадійно хворий, працювати не міг, поступово і болісно втрачав розум. Помер В.В. Докучаєв у Петербурзі 8 листопада 1903 року. «У повній свідомості відкритого перед ним жаху, – писав В. І. Вернадський, – він марно намагався, вже хворий, знайти порятунок у енергійній, широкій науковій роботі, зі зворушливою силою звертався думкою і серцем до найглибших тайників людської душі... Здавалося, він прагнув протиставити нещастю, яке насувалося, всю силу, всю повноту своєї особистості».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сутність всіх напрямів професійної діяльності Василя Васильовича Докучаєва можна назвати словом «натураліст». Саме йому належить заслуга заснування наукового генетичного ґрунтознавства та агрономії. Десятиліттями він вивчав ґрунти в різних куточках Росії та України. Докучаєв винаходив все нові способи боротьби з посухою, які успішно застосовувалися в степах на Півдні Росії. Науковець вніс свою лепту і в реформу освіти. Василь Васильович Докучаєв – не тільки великий ґрунтознавець, а й професійний географ і геолог. У будь-якій діяльності він завжди залишався природознавцем, натуралістом – прагнув пізнати навколишній світ у всій складності і взаємозв’язку частин – як єдине живе ціле.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Василь Васильович Докучаєв похований на Смоленському лютеранському кладовищі поруч зі своєю дружиною, Ганною Єгорівною Докучаєвою-Сінклер (1846-1897).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Пам'ять==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1954 році на честь вченого смт Оленівські Кар’єри Донецької області перейменовано на місто Докучаєвськ.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У березні 1946 р. з нагоди 100-річчя від дня народження видатного вченого-ґрунтознавця В.В. Докучаєва Харківському сільськогосподарському інституту було присвоєно його iм’я (у 2021 році інститут приєднали до складу Державного біотехнологічного університету).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У Києві існують вулиця, провулок та тупик, названі на честь вченого.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В Устинівській селищній громаді Кропивницького (колишнього Устинівського) району Кіровоградської області є село Докучаєве, пов’язане з іменем В. Докучаєва, який протягом 1877-1881р.р. здійснював у цій місцевості вивчення зон поширення чорноземів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Бібліографія==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Основні видання праць В.В. Докучаєва'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Избранные сочинения: в 3 т. / Василий Докучаев. – М.: Сельхозгиз, 1948 – &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Т. 1: Русский чернозем. – 1948. – 480 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Т. 2: Труды по геологии и сельскому хозяйству. – 1949. – 426 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Т. 3: Картография, генезис и классификация почв. – 1949. – 445 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Избранные сочинения / Василий Докучаев; ред. С. С. Соболев. – М.: Сельхозгиз, 1954. – 708 с.: ил., портр.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наші степи колись і тепер: пер. з рос. / Василь Докучаєв; ред. З. С. Вільямс. – К.: Сільгоспвидав, 1949. – 140 с. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Російський чорнозем: пер. з рос. / Василь Докучаєв. – К.; Харків: Сільгоспвидав, 1949. – 460 с. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Русский чернозем: Отчет Императорскому Вольному Экономическому Обществу / Василий Докучаев. – СПб.: Тип. Деклерона и Евдокимова, 1883. – 376 с.: 12 рис., 1 л. почв.карт.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Русский чернозем: Отчет Императорскому Вольному Экономическому Обществу / Василий Докучаев. – М.: Сельхозгиз, 1948. – 480 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ход и главнейшие результаты предпринятого Императорским вольным экономическим обществом исследования русского чернозема / Василий Докучаев. – СПб.: Тип. Т-ва «Общественная Польза», 1881. – 68 с. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Література про життя і діяльність&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вернандер, Н. Б. В. В. Докучаєв – творець вітчизняного грунтознавства / Наталія Вернандер. – К.: Держсільгоспвидав УРСР, 1961. – 49 с. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Герасимов, И. П. Учение В. В. Докучаева и современность : (Науч. основы почвозащит. земледелия) / Иннокентий Герасимов. – М.: Мысль, 1986. –124 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Завалій, Н. Людина, яка на цілу епоху переросла свій час / Н. Завалій // Народне слово. – 2011. – 26 травня. – С. 9&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зонн, С. В. 	Василий Васильевич Докучаев, 1846-1903 / Сергей Владимирович Зонн; Отв. ред. Е. Н. Мишустин; [АН СССР]. – М.: Наука, 1991. – 219 с. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Кирьянов, Григорий Федорович. Василий Васильевич Докучаева. 1846-1903 / Григорий Кирьянов; АН СССР. – М.: Наука, 1966. – 291 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Кохан, А. В. В. Докучаев в Протопоповке / А. Кохан // Городской курьер. – 2011. – 23 июня. – С. 7&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Кочуров, Б. В. В. Докучаев и современные проблемы землепользования / Б. Кочуров // География в школе. – 2002. – № 7. – С. 28-30.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Крупениковы, И. А. и Л. А. Василий Васильевич Докучаев : 1846-1903 / И. А. и Л. А. Крупениковы. – М.: Мол. гвардия, 1949. – 281 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Крупениковы, И. А. и Л. А. Василий Васильевич Докучаев / И. А. и Л. А. Крупениковы. – М.: Сельхозгиз, 1950. – 191 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Крупениковы, И. и Л. Путешествия и экспедиции В. В. Докучаева / И. и Л. Крупениковы. – М.: Географгиз, 1949. – 127 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Лисенко, О. Дорожче золотих руд : До 155-річчя з дня народження В В. Докучаєва / О. Лисенко // Маловисківські вісті. – 2001. – 20 жовтня. – С. 2&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Шепель, Федір. Український зріз «Русского чернозёма», або Василь Докучаєв: легенди і дійсність / Федір Шепель // Народне слово. – 2015. – 19 лютого. – С. 9: фото&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Чесноков, В. С. 	В. В. Докучаев – основоположник генетического почвоведения / В. С. Чесноков // Биология в школе. – 2002. – № 1. – С. 19-24.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Web-ресурси==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://novopetrivske-osoba.edukit.mk.ua/vidatni_geografi/dokuchayev_vasilj_vasiljovich/ Докучаєв Василь Васильович (Видатні особистості)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BE%D0%BA%D1%83%D1%87%D0%B0%D1%94%D0%B2_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Докучаєв Василь Васильович (Вікіпедія)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://www.hrono.ru/biograf/bio_d/dokuchaev.php Докучаев Василий Васильевич. Биографический указатель (Хронос)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://www.piplz.ru/page-id-511.html Докучаев Василий Васильевич (Сайт о людях – биографии знаменитостей, статьи, новости)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://library.udau.edu.ua/fondi-ta-kolekcii/virtualni-vistavki/dokuchaev-vasil-vasilovich-osnovopolozhnik-naukovo-genetichnogo-eruntoznavstva-ta-zonalnoi-agronomii.html Побережець Віра. Докучаєв Василь Васильович – основоположник науково-генетичного ґрунтознавства та зональної агрономії (Бібліотека Уманського Національного університету)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://www.history.org.ua/?termin=Dokuchaev_V Усенко П.Г. Докучаєв Василь Васильович (Енциклопедія історії України)]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Wikiuser</name></author>
	</entry>
	<entry>
		<id>http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0&amp;diff=6645</id>
		<title>Головна сторінка</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0&amp;diff=6645"/>
		<updated>2026-09-18T12:20:56Z</updated>

		<summary type="html">&lt;p&gt;Wikiuser: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;== Видатні особистості Кіровоградщини ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Vzz600.jpg|центр|600пкс|Logo]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:right;&amp;quot;&amp;gt;''В рамках регіональної ініциативи „Історія рідного краю”.''&amp;lt;/p&amp;gt;'''&lt;br /&gt;
&amp;lt;hr&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
{| border=&amp;quot;0&amp;quot;&lt;br /&gt;
 |'''[[А]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[Б]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[В]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[Г]]'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 |'''[[Д]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[Е]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[Є]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[Ж]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[З]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[І]]'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 |'''[[К]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[Л]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[М]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[Н]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[О]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[П]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[Р]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[С]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[Т]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[У]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[Ф]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[Х]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[Ц]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[Ч]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[Ш]]'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 |'''[[Ю]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[Я]]'''&lt;br /&gt;
 |}&lt;br /&gt;
&amp;lt;hr&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
{| border=&amp;quot;0&amp;quot;&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Аболмасова Ольга Павлівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''українська краєзнавиця, музейниця'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Авдієвський Анатолій Тимофійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український хоровий диригент, композитор, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Аврахов Григорій Герасимович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український літературознавець, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Айзеншток Ієремія Якович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський літературознавець, критик'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Аліщенко Іван Альбертович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Андреєва Раїса Андріївна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український скульптор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Андрієвський Олексій Олександрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український педагог, історик, літератор, громадський діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Арго (Гольденберг) Абрам Маркович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський сатирик, поет, драматург'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Арістова Ольга Леонідівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''педагог, театральний діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Аров Борис Лазаревич]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський спортивний журналіст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Аркас Микола Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український культурно-освітній діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бабан Віталій Юрійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бабанський Ігор Тихонович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український педагог, краєзнавець, природознавець, колекціонер'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бабич Олександр Володимирович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Базилевський Володимир Олександрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український поет, прозаїк, літературознавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Байдебура Павло Андрійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник, журналіст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Балановська Леоніда Миколаївна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''оперна співачка'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Балицький Григорій Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''керівник партизанського руху в Україні часів Другої світової війни'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Балога Петро Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Барабаш Світлана Григорівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український літературознавець, поетеса, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Баранович Іван Прокопович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''військовий лікар-хірург'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Барський Михайло Ілліч]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український театральний режисер, драматург '''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Басистий Микола Єфремович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський військовий діяч, адмірал'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бевзенко Іван Павлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український художник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бевзенко Степан Пилипович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український мовознавець, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Безпалий Леонід Якович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український поет'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Безпечний Іван Прокопович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''літературознавець, критик, публіцист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бенардос Микола Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український винахідник, творець дугового електрозварювання'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бендеров Максим Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український спортсмен та військовий, учасник АТО/ООС, Герой України'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Березан Олександр Петрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''організатор фізичної культури і спорту на Кіровоградщині'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Березняк Борис Тихонович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''поет і журналіст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Березовський Микола Давидович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''вчений-зоотехнік'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Берізка (Шарандак-Бровченко) Галина Спиридонівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''українська поетеса'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бершадський Рудольф Юлійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський письменник, сценарист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бєлаковський Олег (Самуїл) Маркович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський спортивний лікар'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Биков Віктор Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український краєзнавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Біба Петро Микитович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український поет'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Білінська-Богданович Анна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''художниця українського походження'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Білль-Білоцерківський Володимир Наумович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський письменник, драматург'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Білобабченко Сергій Гаврилович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український драматург, актор, режисер'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Білодід Іван Костянтинович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український мовознавець, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Білостоцький Юхим Ісайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український радянський скульптор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Білоус-Гарасевич Марія Савівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''письменниця української діаспори, літературознавець, журналіст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Білошапка Василь Вікторович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український журналіст, краєзнавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Білуха Микола Тимофійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український економіст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Близнець Віктор Семенович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''письменник-прозаїк, автор дитячих творів'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Близнін Гаврило Якович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''діяч науки, культури, громадський діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Блуменфельд Фелікс Михайлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''композитор, піаніст, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бобрецький Микола Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український зоолог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Богульський Анатолій Андрійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''історик, краєзнавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Божій Михайло Михайлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український живописець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бойко Вадим Леонідович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український тележурналіст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бойко Віктор Михайлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бойко Володимир Григорович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український вчений-фольклорист, літературознавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бойко Іван Кіндратович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''краєзнавець, бібліотекар, перекладач'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бойко Роман Вікторович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бойко Юрій Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бойчук Андрій Прокопович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український літературознавець, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бокій Нінель Михайлівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український історик та археолог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бондаренко Григорій Антонович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український радянський художник, графік, книжковий ілюстратор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бондаренко Марфа Сидорівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''українська поетеса, громадська діячка'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бондаренко Микола Гнатович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український художник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Борисов Микола Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''земський і громадський діяч Олександрійського повіту Херсонської губернії'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Борисова Маргарита Миколаївна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Борисонік Зіновій Борисович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''вчений, агроном'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бострем Георгій Едуардович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''художник, іконописець, реставратор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Босько Володимир Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український краєзнавець, мистецтвознавець, журналіст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Ботнар Юрій Семенович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український художник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бочковський Ольгерд Іполит]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''українсько-чеський соціолог, політолог і етнолог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бошняк Микола Олексійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''громадський діяч, меценат'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бракер Наталія Аркадіївна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''педагог, перекладач, краєзнавець, меценат, мемуарист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бранке Володимир Юлійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''міколог, фітопатолог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Братченко Іван Григорович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український публіцист, прозаїк, журналіст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Браун Володимир Олександрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український радянський кінорежисер'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бровар Яків Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''живописець, пейзажист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бровченко Володимир Якович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український поет, громадський діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бродський Лазар Ізраїльович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український підприємець, меценат'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Будде Євген Федорович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''мовознавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бузанов Іван Феоктистович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український вчений, рослинник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бузейніков Сергій Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бузуляк Анатолій Віталійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бузько Дмитро Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник, поет, кіносценарист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бульдович Сергій Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бурко Євген Володимирович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Бутенко Микола Валерійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Буяльський Болеслав Адамович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український літературознавець, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Вайсенберг Самуїл Абрамович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''лікар та антрополог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Валькевич Раїса Андріївна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''українська співачка, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Варламов Михайло Лукич]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''вчений, хімік-технолог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Варун-Секрет Сергій Тимофійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''громадський діяч і політик Російської імперії'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Васильєв Василь Юхимович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''вчений у галузі металургії'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Величковський Анатолій Євгенович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''поет і прозаїк '''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Велігін Петро Володимирович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''Герой Радянського Союзу'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Венгеровський Яків (Венгер Джон)]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''сценограф, живописець, графік'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Вербовий Максим Вікторович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Вервес Григорій Давидович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український літературознавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Вєрємєєв Володимир Григорович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український футболіст, заслужений тренер України'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Винниченко Володимир Кирилович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник, державний та політичний діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Висікан Панас Захарович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Височин Вадим Едуардович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Вишиваний Василь]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовий діяч, політик, дипломат, поет'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Вишневський Анатолій Володимирович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український кінорежисер'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Вінаров Ісидор Володимирович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''вчений-технолог, спеціаліст в області хімії'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Вінтенко Борис Михайлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український художник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Вінярський Михайло Борисович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український радянський кінорежисер'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Віткоп Міллі (Віткопська Емілія)]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''єврейська політична і громадська діячка'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Владимирова Валентина Харлампіївна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянська актриса театру та кіно'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Власенко Юрій Олександрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Войченко Гарій Олександрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український театрознавець, режисер, журналіст, поет'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Волкотруб Віталій Юрійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Воловац Михайло Петрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський композитор, піаніст, диригент'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Волохов Олексій Олегович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Волошин Іван Макарович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський воєначальник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Волошин Олександр Федорович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український хормейстер, етнограф, громадський діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Волощук Семен Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''гірничий інженер'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Вольський Серафим Андрійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український радянський історик'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Вороний Микола Кіндратович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник, перекладач, поет, режисер, актор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Ворфлик Анатолій Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український поет, журналіст, публіцист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Гаїцький Олександр Володимирович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Галицький Микола Олександрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український культурний діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Галушкін Василь Максимович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''Герой Радянського Союзу'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Ганоцький Віктор Федорович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український поет, прозаїк, журналіст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Гар Віра Євгенівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''бібліотекар'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Гаранін Володимир Михайлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Гаркавенко Віктор Олександрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Гвоздецький Володимир Павлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український журналіст, письменник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Гельбах Павло Олександрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський прозаїк, драматург, публіцист, журналіст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Гершфельд Давид Григорович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''молдавський радянський композитор, музичний педагог, фольклорист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Гессен Борис Михайлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''фізик, філософ, історик науки'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Гетьманець Михайло Федосійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український літературознавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Гіталов Олександр Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''двічі Герой Соціалістичної Праці'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Глобенко Олексій Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Глушко Олександр Олександрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Годованець Микита Павлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український поет-байкар, перекладач'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Голий Віктор Анатолійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Голованівський Сава Овсійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник, поет, драматург, перекладач'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Голов’янко Зіновій Степанович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український вчений-ентомолог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Гольденберг Яків Маркович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський поет, сатирик, драматург, перекладач, актор, режисер'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Гомберг Дмитро Ілліч]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''правозахисник, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Гомберг Мозес]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''вчений-хімік'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Гончаренко Борис Аврамович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник, журналіст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Гончаренко Валерій Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український поет, публіцист, журналіст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Гоняєв Михайло Костянтинович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''шахіст, історик, музикант, журналіст, літератор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Горовенко Ігор Сергійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Горячко Лідія Григорівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''українська перекладачка'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Грабенко (Конощенко) Андрій Михайлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український фольклорист, музикознавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Грабовський Міхал Антонович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''польський письменник, історик, громадський діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Градовський Григорій Костянтинович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''журналіст, письменник, громадський діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Григорів Микола Олександрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український прозаїк, педагог, громадський діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Григорович Віктор Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український вчений-славіст, палеограф'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Григорук Євген Максимович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український поет, журналіст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Гришин Сергій Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Гродеков Микола Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''військовий, політичний діяч, письменник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Громовий Денис Володимирович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Губенко Анатолій Лук’янович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український архітектор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Гупало Денис Мусійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''військовий діяч часів УНР (УСРР)'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Гурічев Андрій Вікторович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Гус Михайло Семенович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський літературознавець, критик і публіцист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Гусейнов Григорій Джамалович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник,громадський діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Давидов Володимир Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''актор, театральний педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Давидов Микола Львович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український дендролог, садівник, юрист, засновник парку «Веселі Боковеньки»'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Дайдакулов Роман Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український журналіст, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Далекий Микола Олександрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський письменник, сценарист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Данилевич Всеволод Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український театральний актор, драматург'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Данишевський Семен Ісаакович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''художник, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Дараган Юрій Юрійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український поет'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Дворський Анатолій Михайлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український художник, скульптор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Дейнекін Валерій Дмитрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український актор, режисер'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Демещенко Лідія Іванівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''бібліотекар'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Дигало Валентина Максимівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''бібліотекар'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Діанов Григорій Юрійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Дмитренко Юрій Михайлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Дмитрян Ганна Михайлівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''громадська діячка, меценатка'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Доcтоєвський Андрій Михайлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''архітектор, мемуарист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Добрін Наум Нойович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський журналіст, літератор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Добровольський Костянтин Ерастович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''лікар-гігієніст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Добровольський Сергій Валерійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Добровольський Спиридон Петрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник, драматург'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Добролежа Анатолій Тимофійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український художник театру, кіно і телебачення, графік'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Добролежа Микола Тимофійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український художник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Довгий Микола Григорович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Докучаєв Василь Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''російський вчений-ґрунтознавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Доленко Григорій Назарович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український вчений, геолог, геофізик'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Доломан Євмен Михайлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український поет, прозаїк'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Домашин Броніслав Олександрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український художник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Донець Михайло Олександрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український режисер, актор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Дорба Іван Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''письменник, перекладач, розвідник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Дорогий Семен Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український хоровий диригент'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Дорош Юхим Якович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський прозаїк, мистецтвознавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Дудін (Марцинкевич) Самуїл Мартинович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український етнограф-фотохудожник, живописець, мистецтвознавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Дудченко (Ковбасенко) Іван Степанович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''лікар-епідеміолог, мікробіолог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Дума Павло Михайлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український оперний співак (баритон)'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Дьяков Анатолій Віталійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський вчений астроном, метеоролог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Дьяконов Геннадій Віталійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''вчений в галузі психології, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Ельворті Роберт Пірс]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''англійський підприємець, меценат'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Ельворті Томас]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''англійський підприємець, меценат'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Ельман Михайло Саулович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''скрипаль-віртуоз'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Емануель Георгій Арсенійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''військовий діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Ерделі Ксенія Олександрівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянська арфістка, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Ерделі Олександр Семенович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''землевласник, меценат, почесний громадянин Єлисаветграда'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Євтушенко Дометій Гурійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український співак, вокальний педагог, професор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Єременко Василь Георгійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український театральний художник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Єфимовський Євген Амвросійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''історик, юрист, публіцист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Жаренко Лаврентій Семенович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український художник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Ждаха Амвросій Андрійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український художник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Желтобрюх Віктор Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український інженер-механік, почесний громадянин м. Кіровограда (Кропивницький)'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Жеребцов Юрій Олександрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український театральний актор і режисер'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Жолдак Олесь Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український поет, сатирик, гуморист, сценарист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Жук Олег Олегович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Журавленко Павло Максимович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''оперний співак (бас)'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Журба Тамара Гнатівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''українська поетеса'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Журлива Олена]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''українська поетеса, співачка, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Жученко Григорій Михайлович (Яр Славутич)]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український поет діаспори, перекладач'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Забіляста Лідія Леонідівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''українська співачка'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Завадовський Борис Михайлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський зоолог, вчений в галузі фізіології'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Завадський Михайло Ромулович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''педагог, громадський діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Завгородній Ларіон Захарович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''військовий діяч часів УНР, отаман Холодного Яру'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Завіна Віталій Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український науковець, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Загаров Олександр Леонідович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''актор, режисер'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Загравенко Анатолій Романович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник, журналіст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Задирака Пилип Макарович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український вчений, зоолог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Задонцев Антон Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український вчений, агроном'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Зайденшнур Евеліна Юхимівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''літературознавиця, бібліограф'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Заруба Костянтин Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український художник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Заруба Юрій Володимирович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник, дипломат, організатор кіновиробництва'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Зборовська Фанні Ісаківна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський педіатр, гігієніст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Зелений Павло Олександрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''письменник, громадський діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Зеров Микола Костянтинович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український поет, літературознавець, перекладач'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Зінов’єв Григорій Овсійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський політичний діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Зіоров Михайло Захарович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''церковний діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Золотаревський Ісидор Самійлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''художник, архітектор, скульптор, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Зонін Олександр Ілліч]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський письменник-мариніст, літературознавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Зубицький Данило Никифорович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український фітотерапевт'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Іванко Андрій Борисович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Івашкевич Ярослав]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''польський письменник, громадський діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Ігнатьєва Надія Семенівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''українська театральна актриса'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Ільїн Андрій Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Іскандаров Віталій Нуралійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Іщенко Олександр Володимирович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Казнадій Іван Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український режисер, актор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Калачевський (Колачевський) Михайло Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український композитор, піаніст, громадський діяч, юрист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Калашник Яків Петрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український художник, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Каневський Амінадав Мойсейович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський художник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Каніковський Іван Семенович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський педагог, Герой Соціалістичної Праці'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Канчельскіс Андрій Антанасович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''футболіст, тренер'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Капелюха Сергій Вікторович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Караташ Володимир Михайлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник, публіцист, педагог, вояк УПА, політичний в'язень'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Карєв Григорій Андрійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський письменник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Карнаух Віктор Вікторович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Карпа Тарас Степанович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Касвінов Марко Костянтинович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''журналіст, історик'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Касьян Іван Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''лікар'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Каюков Василь Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Кердіваренко Олександр Федорович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник, журналіст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Кир’янов Володимир Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український художник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Кизименко Петро Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український  історик, краєзнавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Кирдан Борис Петрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український фольклорист, літературознавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Кізім Петро Анатолійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Клименко Яків Дмитрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український прозаїк, публіцист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Климовський Семен]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український поет, філософ'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Клочек Григорій Дмитрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український педагог, вчений-літературознавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Книш (Книшев)Георгій Арсенович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Кобець Григорій Якович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''білоруський письменник, сценарист, драматург'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Коверга Анатолій Софронович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український вчений, біолог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Ковпак Василь Ксенофонтович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український фотограф, фотокореспондент'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Коган Поліна Йосипівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський педагог, поетеса'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Кодьєв Петро Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український художник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Кожедуб Іван Микитович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський льотчик, тричі Герой Радянського Союзу'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Кожум’яка Степан Демидович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український інженер-мостобудівник, публіцист, літературознавець, мовознавець, громадський діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Козаченко Василь Павлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник, громадський діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Козачинський Феодосій Сафонович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''художник, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Козерацький Василь Федосійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український оперний співак, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Козуль Павло Федосійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український педагог-новатор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Кокуленко Борис Григорович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український хореограф'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Козленко Сергій Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Колесников Сергій Вікторович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Колечкін Петро Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український лікар'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Кондаков Олександр Володимирович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Коптєв Анатолій Андрійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український скульптор, художник, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Корж Віктор Федорович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український поет, літературознавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Корзун Іван Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український фотограф, фотожурналіст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Корнер Віктор Дмитрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''військовий діяч, Герой Радянського Союзу'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Корнієць Валерій Петрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український поет, перекладач'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Король Віталій Вікторович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Косенко Петро Дмитрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''поет української діаспори'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Косєєв Сергій Вікторович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Костюк Віталій Володимирович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Костюк Григорій Силович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український вчений, психолог, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Косяченко Віктор Трохимович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український літературознавець, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Котовий Сергій Феліксович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Кохан Анатолій Ілліч]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український лікар, краєзнавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Коцюк (Природна) Наталя Корніївна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''українська поетеса'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Кошовий Петро Кирилович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''військовий діяч, двічі Герой Радянського Союзу'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Кравцов Іван Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український театральний актор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Кравцова Наталія Іванівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''(сценічний псевдонім Біорро) – оперна співачка'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Кравченко Анатолій Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український футболіст, тренер'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Кравченко Сергій Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Кравчук Анатолій Андрійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український театральний актор, режисер'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Крадожон Роман Павлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Крегул Михайло Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Крейтор Лідія Федорівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''українська архітекторка'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Крестоносцев Петро Олександрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''художник, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Кривенко Віталій Єфремович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український архітектор, геральдист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Кривенко Максим Ігоревич]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Кривохижа Анатолій Михайлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український хореограф, педагог, культурний діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Крижанівський Данило Якович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український педагог, композитор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Кропивницька Олександра Марківна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''українська оперна та камерна співачка (сопрано)'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Кропивницький Марко Лукич]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник, драматург, театральний режисер, актор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Кузьменко Віктор Якович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник, поет, журналіст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Кузьминський Франц Олександрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''вчений в галузі радіолокації і радіофізики'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Кулигін Олег Борисович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Кулик Леонід Олексійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський мінералог, фахівець з вивчення метеоритів'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Куликов Віталій Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український  художник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Кульчицький Микола Леонідович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український кінооператор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Кундієв Юрій Ілліч]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український вчений, гігієніст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Куманський Анатолій Петрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український журналіст, прозаїк'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Куманський Броніслав Петрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український журналіст, мистецтвознавець, публіцист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Куроп’ятников Григорій Олександрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''Герой Радянського Союзу'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Куценко Леонід Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український літературознавець, письменник, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Куценов Олександр Сергійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Кучер Валерій Анатолійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Лактіонов-Стезенко Микола Полікарпович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український радянський кінорежисер-документаліст, сценарист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Лангемак Георгій Еріхович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський вчений, військовий інженер'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Лашкул Віталій Леонідович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Лащенко Ростислав Митрофанович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український правознавець, громадський діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Левандовський Микола Євгенович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український тележурналіст, поет'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Левицький Федір Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український актор, режисер, театральний діяч, перекладач, драматург'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Левочко Валентина Федорівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''українська журналістка'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Липа Олексій Лаврентійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український вчений, ботанік, дендролог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Лисенко Олексій Сергійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Лишневський Олександр Львович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''архітектор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Лігостов Вільям Олексійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник, драматург, гуморист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Лінцер Раїса Ісаївна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянська перекладачка, спеціаліст у галузі іспанської, французької, латиноамериканської літератури'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Ліпатов Андрій Юрійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український художник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Літус Микола Гнатович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український кінорежисер, сценарист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Логвин Григорій Никонович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український архітектор, художник, мистецтвознавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Логвиненко Віталій Андрійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український радянський письменник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Логвинюк Олександр Семенович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український художник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Лукін Юхим Іудович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український вчений, зоолог, гідробіолог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Луцкевич Юрій Павлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український художник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Луцко Анатолій Степанович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Лятошинський Борис Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український композитор, диригент, піаніст, музично-громадський діяч, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Магар Володимир Герасимович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український режисер, актор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Мазур Іван Степанович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український лікар-офтальмолог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Мазуренко Олексій Юхимович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''військовий діяч, двічі Герой Радянського Союзу'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Майстерюк Роман Андрійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Майхровська Жанна Силівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''українська майстриня (золоте шиття)'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Маланюк Євген Филимонович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник, поет, культуролог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Мамадалієв Володимир Гаїбович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Мар’яненко Іван Олександрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український актор, театральний режисер'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Маринич Олександр Мефодійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український вчений, географ, геоморфолог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Марко Василь Петрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український літературознавець, критик, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Марков Іван Анатолійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Мартинова Світлана Андріївна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''українська театральна актриса'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Марчук Євген Кирилович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український державний діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Масенко Терень Германович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український журналіст, поет, перекладач'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Матвієнко Андрій Віталійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Матівос Юрій Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український краєзнавець, журналіст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Мацієвич Левко Макарович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''конструктор, авіатор, український громадський і політичний діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Мацієвський Аркадій Юхимович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український скульптор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Медвєдєв Дмитро Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''письменник, військовий діяч, Герой Радянського Союзу'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Мейтус Юлій Сергійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український композитор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Мексін Яків Петрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''дитячий письменник, видавець, педагог, музейний діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Мелешко Фотій Минович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''письменник української діаспори (США)'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Мельгунов Олексій Петрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''державний діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Мельник Петро Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український поет, прозаїк, журналіст, художник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Метлинський Микола Володимирович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Микитенко Іван Кіндратович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник, драматург, публіцист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Миколюк Василь Корнійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Михайлик Михайло Карпович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовий діяч часів УНР'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Миценко Михайло Петрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник, прозаїк, критик, журналіст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Міансарова Тамара Григорівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''естрадна співачка (ліричне сопрано)'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Мілько Василь Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український вчений, лікар, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Мокрієв Юрій Олексійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Мороз Валентин Леонідович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український поет, журналіст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Морозовський Ной Самуїлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український вчений, лікар-фтизіатр'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Моторний Олександр Давидович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник, журналіст, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Моторний Юрій Давидович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український журналіст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Мошуренко Василь Петрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Музика Артур Сергійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Мухін Єфрем Йосипович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''вчений-медик, хірург, анатом'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Надєждін Андрій Михайлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український художник, мистецтвознавець, музейник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Надєждін Михайло Володимирович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український художник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Народовий Леонід Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український поет, журналіст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Негретов Павло Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський літературознавець, письменник, історик'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Недайкаша Василь Денисович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''військовий діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Недеря Віктор Григорович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Нейгауз Генріх Густавович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський піаніст, музичний діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Немировський Євген Львович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''вчений-книгознавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Непоменко Федір Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Нестеренко Герасим Онуфрійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовий та громадський діяч часів УНР '''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Нечерда Борис Андрійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український поет'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Нікітін Фауст Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський вчений-зоолог, генетик, селекціонер'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Ніколаєв Валентин Володимирович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський спортсмен (борець)'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Нікольський Юрій Олександрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''літературний критик, історик літератури'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Німенко Андрій Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник, скульптор, мистецтвознавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Новак Василь Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Новицький Костянтин Петрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський вчений, журналіст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Нога Василь Якович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український педагог, краєзнавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Ножнов Михайло Михайлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український натураліст, краєзнавець, публіцист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Носкова Катерина Володимирівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Нюренберг Амшей Маркович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський художник, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Обжелян Юрій Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник, сценарист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Оболенський Євген Петрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''декабрист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Оверченко Кость Гаврилович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український громадський діяч у Латвії, поет, перекладач'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Овчаренко Іван Тихонович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''військовий діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Овчаренко Федір Гнатович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український педагог, державний діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Озеров Максим Петрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Окснер Альфред Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український вчений, біолог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Олефіренко Юрій Борисович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Олеша Юрій Карлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський письменник, драматург, сценарист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Олінський Іван Григорович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''американський художник українського походження'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Осмьоркін Олександр Олександрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український художник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Оссовський Петро Павлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський художник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Остапенко Василь Макарович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український культурний діяч, театральний художник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Остен-Сакен Дмитро Єрофійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''військовий діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Островський Аббо]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''художник-графік, педагог, громадський діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Павлюк Ярослав Ярославович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Панков Лев Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Панченко Володимир Євгенович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник, літературознавець, громадський діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Панченко Дмитро Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український вчений в галузі медицини'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Панченко Дмитро Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Параконьєв Костянтин Йосипович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український актор, режисер'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Паршутін Олег Володимирович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Пастушенко Аркадій Юхимович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український прозаїк, журналіст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Паученко Яків Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український архітектор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Пашко Олександр Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Пашутін Олександр Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''державний, громадський діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Перебийніс Григорій Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український педагог, краєзнавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Перімонд Едмонд Густавович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''архітектор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Пестушко Костянтин Юрійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовий діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Петраков Віктор Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''краєзнавець, колекціонер, державний діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Петренко Іван Данилович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український краєзнавець, публіцист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Петров Йосип Опанасович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''оперний співак'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Петрович Віталій Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Пивовар Анатолій Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український економіст, історик, краєзнавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Писанко Микола Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український художник, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Письменний Степан Іларіонович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український художник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Плачинда Сергій Петрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник, публіцист, критик'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Плотнір Федір Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український краєзнавець, письменник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Плющ Михайло Вікторович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Побережець Роман Борисович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Погрібний Віктор Олексійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник, громадський діяч, журналіст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Подолов Моріс]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''американський адвокат, спортивний реформатор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Пойда Артем Володимирович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Пойченко Михайло Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український кінооператор, режисер'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Покаржевський Петро Дмитрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський художник, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Полонський Фелікс Михайлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український художник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Поляновський Георгій Олександрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський музикант, музикознавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Полячок Олександр Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український музикознавець, фольклорист, музейник, громадський діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Понеділок Микола Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''письменник української діаспори'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Попільницький Олексій Захарович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український історик, бібліофіл, педагог, громадський діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Попов Леонід Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''льотчик-космонавт СРСР, двічі Герой Радянського Союзу'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Порецький Платон Сергійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український математик, астроном'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Поркуян Валерій Семенович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український футболіст, тренер'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Порошин Семен Андрійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''історичний діяч, письменник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Похитонов Іван Павлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український художник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Правосудько Ігор Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Пращур Валентина Семенівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український культурний діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Придатко Дмитро Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Придворов Юхим Олексійович (Дем’ян Бєдний)]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський поет'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Присяжний Євгеній Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Проскура Георгій Федорович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український вчений у галузі гідромашинобудування та аерогідродинаміки'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Проценко Іван Сергійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український педагог, краєзнавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Пруслін Наум Ісакович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український композитор, диригент'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Раєвський Микола Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''військовий діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Разумний Олександр Юхимович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський кінорежисер, сценарист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Ратмиров Андрій Юхимович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український актор, режисер'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Рибак Іссахар-Бер Мойсейович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''єврейський художник українського походження'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Рибак Натан Самійлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Рикалов Роман Валерійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Ритов Михайло Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''вчений, біолог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Розенштейн Лев Маркович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''вчений в галузі медицини, державний діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Романов Федір Анатолійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Ротмістров Павло Олексійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''військовий діяч, почесний громадянин Кіровограда'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Рябий Дмитро Володимирович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Рябков Павло Захарович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''історик, археолог, громадський діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Рябошапка Олександр Антонович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український журналіст, краєзнавець, письменник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Сабада Олександр Борисович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Савін Віктор Маркіянович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український художник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Самохін Антон Олексійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Самсонов Олександр Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''військовий, державний діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Сарана Федір Кузьмович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український бібліограф, книгознавець, літературознавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Саржевський Василь Михайлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український журналіст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Свобода Віктор Леонтійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український перекладач, філолог, політолог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Секунда Шолом]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''американський композитор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Семененко Олександр Платонович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український адвокат, громадський діяч, письменник-мемуарист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Семенов Георгій Гнатович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український актор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Сергієнко Раїса Михайлівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''українська оперна співачка'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Сердюк Валентина Онисимівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український культурний діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Серебрянський Марк Ісакович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський поет, літературознавець, літературний критик'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Сидоренко Андрій Олексійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український архітектор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Силенко Лев]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''філософ, історик, письменник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Синиця Григорій Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український художник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Сисолін Петро Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український вчений в галузі механізації сільськогосподарського виробництва, конструктор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Сімонов Олександр Олександрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Скалько Світлана Леонідівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''освітянський профспілковий лідер'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Скляренко Віталій Григорович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український вчений-мовознавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Скопенко Віктор Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український вчений-хімік, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Скрипник Лариса Григорівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український мовознавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Смоленчук Микола Кузьмович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник, літературознавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Смотренко Вадим Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український педагог, краєзнавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Сніцар Павло Леонідович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Соколов Віктор Вікторович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український поет, прозаїк, журналіст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Соколов Григорій Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник, історик, перекладач'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Соколовська Жанна Павлівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український лінгвіст, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Солгутовський Леонід Ізрайлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український педагог, краєзнавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Сорока Семен Климович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український громадсько-політичний дія'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Сорокін Гаврило Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''священик, історик, етнограф, краєзнавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Стависький Ізяслав Михайлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український кінорежисер-документаліст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Станіславський Микола Дмитрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український театральний режисер'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Степанок Володимир Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Степняк-Кравчинський Сергій Михайлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''письменник, революціонер-народник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Стеценко Леонід Федосійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український літературознавець, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Стоян Микола Олександрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник, краєзнавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Струтинський Вілен Митрофанович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український вчений, фізик-теоретик'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Суетін Олексій Степанович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''міжнародний гросмейстер з шахів'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Сумський Вֹ’ячеслав Гнатович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український актор театру і кіно'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Суржок Микола Андрійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник, літературознавець, громадський діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Суслов Онисим Зіновійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український драматург, актор, режисер'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Сухомлинський Василь Олександрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український педагог, письменник, Герой Соціалістичної Праці'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Талмуд Давид Львович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''вчений-хімік'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Тамм Ігор Євгенович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''вчений-фізик, лауреат Нобелівської премії'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Танковський Євген Анатолійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Таранець Олександр Михайлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український співак'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Таратута Віктор Костянтинович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''державний і політичний діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Тарковський Арсеній Олександрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський поет, перекладач'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Тарловський Марк Аркадійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський поет, перекладач'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Татомир Костянтин Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український вчений в галузі гірничої справи'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Тезяков Микола Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''лікар, громадський діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Текелі Петро Аврамович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''військовий діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Тельнов Євген Львович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Тендюк Леонід Михайлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Терентьєв Іван Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український театральний актор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Тимохін Володимир Ілліч]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український співак (драматичний тенор)'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Тимош Лідія Петрівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''українська театральна актриса'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Тищенко Микола Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''художник, графік, карикатурист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Тішкін Олег Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Ткаченко Іван Гурович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український педагог, Герой Соціалістичної Праці'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Тобілевич Андрій Юрійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український культурний діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Тобілевич Іван Карпович (Карпенко-Карий)]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник, драматург, актор, режисер, громадський діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Тобілевич Назар Юрійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український інженер-технолог, педагог, онук І.К. Карпенка-Карого'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Тобілевич Марія Карпівна (Садовська-Барілотті)]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український драматична актриса, співачка'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Тобілевич Микола Карпович (Садовський)]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український театральний актор, режисер, письменник, перекладач'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Тобілевич Панас Карпович (Саксаганський)]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український театральний актор, режисер, драматург, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Тобілевич-Тарковська Надія Карлівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''українська акторка'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Тодоровський Петро Юхимович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський кінорежисер, кінооператор, сценарист, композитор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Томак Микола Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Торговець Зоя Вікторівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український педагог, літературознавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Торчинський Михайло Ісайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український оперний співак (бас)'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Третяков Віктор Михайлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''спортсмен, футболіст, тренер'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Тростянецький Арон Абрамович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український літературознавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Троцький (Бронштейн) Лев Давидович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''політичний і державний діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Тютюшкін Семен Фокович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''залізничник, машиніст-інструктор, Герой Соціалістичної Праці'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Урсол Григорій Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український лікар, торакальний хірург'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Усачов Леонід Антонович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український композитор, диригент'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Фартушняк Дмитро Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український педагог, краєзнавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Феденко Панас Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''політичний діяч, історик, публіцист, письменник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Федитник Віталій Валерійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Федоровський Микола Федорович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''військовий і громадський діяч, педагог, публіцист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Федорус Григорій Аврамович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український вчений-фізик'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Феферман Борис Веніаминович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський композитор, диригент, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Фільштейн Леонід Михайлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''вчений-економіст, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Фісанович Ізраїль Ілліч]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''військовий, Герой Радянського Союзу'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Флоровський Георгій Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''релігійний діяч, богослов, священник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Фойницький Олександр Федорович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''художник, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Френчко Віктор Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український скульптор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Фундуклей Іван Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''історик, краєзнавець, меценат'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Харлаб Давид Йосипович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''фотограф'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Харцієв Василь Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''педагог, мовознавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Хижняк Борис Павлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український педагог, організатор освіти'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Хижняков Василь Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''лікар, громадський і політичний діяч, публіцист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Хомандюк Микола Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український культурний діяч, журналіст, режисер'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Хоменко Іван Євтихійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український поет'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Хомчук Олег Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Хороманський Михайло Костянтинович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''польський письменник, драматург, перекладач, публіцист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Хромченко Соломон Маркович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''оперний співак, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Худякова Антоніна Федорівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''військова льотчиця, Герой Радянського Союзу'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Цетлін Мойсей Наумович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський поет, перекладач, вчений-історик'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Ципін Віталій Семенович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український журналіст, поет, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Цуркан Дмитро Володимирович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Чабаненко Євгенія Михайлівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український державний та громадський діяч, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Чамлай Борис Феоктистович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник-гуморист, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Червінська Антоніна Миколаївна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''українська співачка'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Чернов Леонід Кіндратович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Черноморченко Ростислав Олександрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Честахівський Григорій Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український художник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Чижевський Дмитро Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''вчений-енциклопедист, культуролог, філософ, літературознавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Чижов Борис Гнатович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''авіатор, педагог, краєзнавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Чикаленко Євген Харлампійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''громадський діяч, землевласник, меценат, публіцист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Чміленко Віктор Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''громадський діяч, Герой України'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Шаповал Олександр Сергійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Шаповалов Сергій Гаврилович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український художник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Шарандак Павло Спиридонович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник-перекладач, мовознавець '''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Шашло Тимофій Максимович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''учасник Другої світової війни, Герой Радянського Союзу, вчений, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Шевченко Георгій Петрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник, журналіст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Шевченко Йосип Варфоломійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український поет, перекладач'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Шевченко Сергій Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український історик, педагог, краєзнавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Шелестов Володимир Степанович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український вчений, правознавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Шелухін Сергій Павлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український державний діяч, правознавець, вчений'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Шершень Андрій Олексійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Шимановський Кароль]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''польський композитор, піаніст, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Шимчик Ярослав Володимирович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Ширман Натан Ісаакович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''лікар, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Широков Віталій Валерійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Шкловський Ісаак Володимирович (Діонео)]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''письменник, етнограф, перекладач, журналіст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Шкода В'ячеслав Євгенович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український історик, краєзнавець, громадський діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Шліфер Леонід Йосипович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український державний діяч, спеціаліст в галузі сільського господарства, двічі Герой Соціалістичної Праці'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Шпір (Cпір) Африкан Олександрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''німецькомовний філософ ХІХ століття'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Шполянський Амінодав Петрович (Дон Амінадо)]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''поет-сатирик, мемуарист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Штолько Валентин Григорович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український архітектор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Шулов Аарон Зельманович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''ізраїльський вчений, зоолог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Шульгин Володимир Якович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український громадський діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Шульгин Олександр Якович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український державний, громадський, культурний діяч, історик, політолог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Шульгин Яков Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український історик, педагог, громадський діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Шурапов Володимир Петрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український театрознавець, письменник, публіцист, перекладач'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Шутенко Кім Олександрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український радянський композитор, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Юр’єв Валерій (Валер’ян) Олексійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український поет, журналіст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Юра Гнат Петрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український театральний діяч, актор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Юра Терентій Петрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український театральний актор, режисер'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Юречко Віталій Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник, перекладач'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Юцевич Євген Омелянович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український композитор, диригент, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Яковлєв Леонід Георгійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''театральний діяч, співак, актор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Яловець Євген Андрійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Янішевський Веніамін Михайлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український правоохоронець, криміналіст, публіцист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Яновський Юрій Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український радянський письменник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Янушевич Ганна Яківна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''українська акторка'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Янчуков Станіслав Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український державний та громадський діяч краєзнавець, видавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Яриніч Володимир Іларіонович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український лікар, громадський діяч'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Ярош Віктор Петрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український театрознавець, журналіст, краєзнавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Ястребов Володимир Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''історик, етнограф, археолог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Яковенко Наталя Миколаївна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''українська історикиня, перекладачка'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Яцола Володимир Іванович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український композитор, аранжувальник'''&lt;br /&gt;
 |}&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Wikiuser</name></author>
	</entry>
	<entry>
		<id>http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%94&amp;diff=6644</id>
		<title>Д</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%94&amp;diff=6644"/>
		<updated>2026-09-18T12:20:32Z</updated>

		<summary type="html">&lt;p&gt;Wikiuser: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;== Видатні особистості Кіровоградщини ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Vzz600.jpg|центр|600пкс|Logo]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:right;&amp;quot;&amp;gt;''В рамках регіональної ініциативи „Історія рідного краю”.''&amp;lt;/p&amp;gt;'''&lt;br /&gt;
&amp;lt;hr&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
{| border=&amp;quot;0&amp;quot;&lt;br /&gt;
 |'''[[А]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[Б]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[В]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[Г]]'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 |'''[[Д]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[Е]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[Є]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[Ж]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[З]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[І]]'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 |'''[[К]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[Л]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[М]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[Н]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[О]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[П]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[Р]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[С]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[Т]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[У]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[Ф]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[Х]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[Ц]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[Ч]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[Ш]]'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 |'''[[Ю]]'''&lt;br /&gt;
 |'''[[Я]]'''&lt;br /&gt;
 |}&lt;br /&gt;
&amp;lt;hr&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
{| border=&amp;quot;0&amp;quot;&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Давидов Володимир Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''актор, театральний педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Давидов Микола Львович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український дендролог, садівник, юрист, засновник парку «Веселі Боковеньки»'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Дайдакулов Роман Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український журналіст, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Далекий Микола Олександрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський письменник, сценарист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Данилевич Всеволод Миколайович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український театральний актор, драматург'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Данишевський Семен Ісаакович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''художник, педагог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Дараган Юрій Юрійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український поет'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Дворський Анатолій Михайлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український художник, скульптор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Дейнекін Валерій Дмитрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український актор, режисер'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Демещенко Лідія Іванівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''бібліотекар'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Дигало Валентина Максимівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''бібліотекар'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Діанов Григорій Юрійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Дмитренко Юрій Михайлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Дмитрян Ганна Михайлівна]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''громадська діячка, меценатка'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Доcтоєвський Андрій Михайлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''архітектор, мемуарист'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Добрін Наум Нойович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський журналіст, літератор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Добровольський Костянтин Ерастович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''лікар-гігієніст'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Добровольський Сергій Валерійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Добровольський Спиридон Петрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український письменник, драматург'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Добролежа Анатолій Тимофійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український художник театру, кіно і телебачення, графік'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Добролежа Микола Тимофійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український художник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Довгий Микола Григорович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український військовослужбовець, учасник АТО/ООС'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Докучаєв Василь Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''російський вчений-ґрунтознавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Доленко Григорій Назарович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український вчений, геолог, геофізик'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Доломан Євмен Михайлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український поет, прозаїк'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Домашин Броніслав Олександрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український художник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Донець Михайло Олександрович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український режисер, актор'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Дорба Іван Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''письменник, перекладач, розвідник'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Дорогий Семен Васильович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український хоровий диригент'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Дорош Юхим Якович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський прозаїк, мистецтвознавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Дудін (Марцинкевич) Самуїл Мартинович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український етнограф-фотохудожник, живописець, мистецтвознавець'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Дудченко (Ковбасенко) Іван Степанович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''лікар-епідеміолог, мікробіолог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Дума Павло Михайлович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''український оперний співак (баритон)'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Дьяков Анатолій Віталійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''радянський вчений астроном, метеоролог'''&lt;br /&gt;
 |-&lt;br /&gt;
 |'''[[Дьяконов Геннадій Віталійович]]'''&lt;br /&gt;
 |&lt;br /&gt;
 |'''вчений в галузі психології, педагог'''&lt;br /&gt;
 |}&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Wikiuser</name></author>
	</entry>
	<entry>
		<id>http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%94%D0%BE%D0%BA%D1%83%D1%87%D0%B0%D1%94%D0%B2_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6643</id>
		<title>Докучаєв Василь Васильович</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%94%D0%BE%D0%BA%D1%83%D1%87%D0%B0%D1%94%D0%B2_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6643"/>
		<updated>2026-09-18T12:16:45Z</updated>

		<summary type="html">&lt;p&gt;Wikiuser: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;[[Файл:DokuchaevVV.jpg|мини|200px|&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:center;&amp;quot;&amp;gt;'''Василь Васильович Докучаєв'''&amp;lt;/p&amp;gt;&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:left;&amp;quot;&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата народження&amp;lt;/b&amp;gt; — 17. 02.1846&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце народження&amp;lt;/b&amp;gt; — с.&amp;amp;nbsp;Мілюково Сичовського повіту Смоленської губернії Російської імперії (нині село Новодугінського району Смоленської області Російської Федерації)&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — 08.11.1903&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — м. Санкт-Петербург&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце поховання&amp;lt;/b&amp;gt; — Смоленське лютеранське кладовище]]&amp;lt;/p&amp;gt;&lt;br /&gt;
'''Василь Васильович Докучаєв''' (17 лютого 1846, с. Мілюково Сичовського повіту Смоленської губернії Російської імперії – 8 листопада 1903, м. Санкт-Петербург) – російський вчений-ґрунтознавець, природознавець і геолог.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Життя і діяльність==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Василь Васильович Докучаєв народився 17 лютого 1846 року у селі Мілюково Сичовського повіту Смоленської губернії Російської імперії (нині село Новодугінського району Смоленської області Російської Федерації) у родині сільського священника.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дитинство своє Василь Докучаєв провів серед дітей кріпаків, які належали поміщику. Батько навчив його грамоти, змусив прочитати самостійно всі церковні книги, а коли синові виповнилося 11 років, віддав його до Вяземського духовного училища, сподіваючись, що син піде його стопами. З Вязьми Василя Докучаєва, який навчався успішно, перевели в Смоленськ, де він, закінчивши 1861 року духовне училище, вступив до духовної семінарії. В атестаті В.В. Докучаєва про закінчення семінарії сказано, що він виявив здібності «досить гарні» при старанності «відмінно хорошій». Після закінчення семінарії Докучаєв був цілком підготовлений до професії священнослужителя. Тепер можна було вступити в духовну академію, де його приймали на «повне казенне забезпечення».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Але Василь несподівано звернув з уторованого шляху й вступив на фізико-математичний факультет Петербурзького університету, прирікаючи себе на напівголодне існування. Жодних свідчень, які розкривають причини такого кроку, немає. Втім, рішення замість духовної академії вступити до університету могло бути викликане особистим прикладом старшого брата Тимофія, який вступив до університету в цей же рік. Навчання Василя Докучаєва в університеті пройшло під негласною опікою брата.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Свою дипломну роботу Докучаєв присвятив рідним місцям і з дитинства знайомій річці Качні. Викладачі позитивно оцінили труд і вручили йому диплом, в якому вказувалося: «за поданням дисертації визнаний гідним наукового ступеня кандидата, в якій він і затверджений постановою Ради Університету 20 вересня 1871 року».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Закінчивши відділення природничих наук фізико-математичного факультету Петербурзького університету, Василь Докучаєв залишається в університеті, де і починає наукову діяльність. У грудні 1871 року повідомлення Докучаєва, присвячене наносним відкладам в річках, було опубліковано в працях Петербурзького товариства дослідників природи. Випускник університету у своїй першій же науковій роботі виглядає зрілим і незалежним дослідником. Окрім брата Тимофія, його підтримали вчені Петербурзького товариства дослідників природи. У березні 1872 року Докучаєв був обраний дійсним членом цього товариства. Влітку того ж року товариство відрядило його в Смоленську губернію для продовження розпочатих раніше досліджень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Докучаєв рано почав проводити самостійні геологічні дослідження на півночі Європейської частини Росії, в 1871-1877 роках вивчав будову річкових долин басейну верхньої Волги, верхів’їв Дніпра і Західної Двіни, річок південної частини Фінляндії. Ще з 1870 року Василь Васильович читав лекції по динамічній геології і петрографії в Петербурзькому університеті. Восени 1872 року за пропозицією А.А. Іностранцева В.В. Докучаєв зайняв посаду консерватора (хранителя) при Геологічному кабінеті університету. Поступово зростав науковий авторитет вченого. У 1873 році він став дійсним членом Петербурзького мінералогічного товариства. На початку наступного року його обирають секретарем Відділення геології і мінералогії Петербурзького товариства дослідників природи. З перших же своїх досліджень він намагався вивчати не окремі науки, а реальні проблеми пізнання природи і діяльності людини, залучаючи для цього найрізноманітніші відомості. Найбільше Василь Докучаєв цікавився динамічною геологією, формуванням рельєфу і новітніх відкладень. В 1874 році вчений зробив своє перше наукове повідомлення, присвячене ґрунтам, – «О подзоле Смоленской губернии».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1875 році з’явилася перша велика праця В.В. Докучаєва – «По вопросу об осушении болот вообще и в частности об осушении Полесья». Докучаєв відразу ж заявив, що буде розглядати болота з точки зору геолога, натураліста. Вони його цікавлять як явища природи. Відзначивши особливості боліт і підкреслюючи їх важливу роль у природі, Докучаєв писав: «Перш ніж витрачати мільйони на осушення боліт, необхідно довести, що річки, які беруть свій початок у болотах, можуть обійтися і без них, інакше нам доведеться ще більше затратити праці та коштів, щоб обводнити осушену місцевість». Василь Васильович Докучаєв проаналізував результати робіт експедиції по осушенню Полісся і дійшов висновку, що переконливого обґрунтування проєкт не має. Було визнано, що в Поліссі завдання полягає не в перебудові ландшафтів, а в збереженні їх там, де це можливо&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Працюючи в університеті, В.В. Докучаєв виконував також наукові роботи за дорученням громадських організацій. Він продовжує літні екскурсії по Центральній Росії, його теоретичні дослідження охоплюють великі території. У 1876 році науковець виступає з великою доповіддю про обміління річок Європейської Росії, публікує статтю про формування та значення ярів, пише велику працю «Способы происхождения речных долин Европейской России», що стала дисертацією на ступінь магістра мінералогії та геології. Докучаєв представляє в роботі власну гіпотезу, за якою походження річкових долин зв’язує з діяльністю ярів і балок. Ця праця була оцінена позитивно, погляди Докучаєва отримали визнання. Успішно захистивши дисертацію, Василь Васильович отримав можливість читати лекції з мінералогії та геології. Зокрема, він чи не першим у світі прочитав курс лекцій з четвертинної геології і геоморфології (про формування новітніх відкладень і походження сучасного рельєфу).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1875-1877 роках, склавши (разом з В. І. Чаславським) оглядову ґрунтову карту Європейської Росії, Докучаєв почав вивчення чорнозему, в результаті чого ним були закладені основи вчення про ґрунт як особливе природньо-історичне тіло і про чинники ґрунтоутворення. Влітку 1877 року Василь Васильович обстежив південно-західну половину чорноземної смуги. У Тульській губернії він простежив перехід від лісових ґрунтів до чорноземів. Особливо багато вчений їздив Україною і Молдовою. Влітку 1878 року він мав обстежити найширші простори південно-східної частини чорноземної зони. На цей раз Докучаєв побував і в Криму, і на Північному Кавказі, і навіть перетнув по Військово-грузинській дорозі Кавказький хребет. Польовими роботами Докучаєв охопив величезні території між Волгою і Доном, Заволжжя, Передуралля. За два польових сезони він зумів обстежити не тільки всю чорноземну зону Росії та України, перетинаючи їх в різних напрямках, але й прилеглі території. Крім описів, науковець відібрав майже півтисячі зразків ґрунтів, переважно чорноземних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Департамент землеробства 1878 року доручив В.В. Докучаєву завершити видання ґрунтової карти і скласти до неї пояснювальну записку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наступного, 1879 року Докучаєву запропонували місце завідувача кафедри мінералогії Петербурзького університету. Він став доцентом, а з 1883 року – професором й отримав можливість мати власну наукову лабораторію та учнів. Однак так уже сталося, що мінералог і геолог Василь Васильович Докучаєв не любив мінералогію, а тим більше кристалографію (в ті часи ці два курси вважалися єдиною дисципліною). Мінералогічні праці Докучаєва виявилися надзвичайно плідні, незважаючи на те, що він ставився до них як до заняття другорядного і навіть не потурбувався про оформлення їх у вигляді солідної наукової монографії. Однак Докучаєв, як не дивно, не особливо захоплювався уявними подорожами в давні геологічні епохи і глибини земної кори. Почав він свої наукові дослідження з порівняно молодих осадів епохи мамонтів (льодовикової).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Експедиція «Вольного економического общества», очолювана видатним російським грунтознавцем Докучаєвим, продовжуючи дослідження російського чорнозему, 1881 року працювала на території Єлисаветградщини. Маршрут експедиції пролягав через вододіл Дніпра і Південного Бугу – зі сходу на захід. Під час роботи експедиція взяла зразки грунтів біля Крюкова, Протопопівки, Знам’янки, Єлисаветграда та Голованівська.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1883 році вийшла праця Докучаєва «Русский чернозем», в якій детально розглянуті область поширення, спосіб походження, хімічний склад чорнозему, принципи класифікації та методи дослідження ґрунту. Монографія склала основу докторської дисертації, принесла Докучаєву світову славу і заслужено вважається наріжним каменем генетичного ґрунтознавства.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В наукових працях «Русский чернозем» (1883) та «Наши степи когда-то и теперь» (1892) Докучаєв визначав українські степи як еталонні. Зокрема, про грунти між Трепівкою та Єлисаветградом сказано: «Здешний чернозем в сыром виде – как уголь».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1880 році Докучаєв виступив на загальних зборах Вільного економічного товариства з доповіддю на тему «Які загальні заходи могли б сприяти підняттю вкрай низького рівня ґрунтознавства в Росії». Вчений дійшов переконання, що для ґрунтоутворення вирішальне значення мають кліматичні умови. Докучаєв підкреслив, що багато районів земної кулі «ніколи за даних кліматичних умов не побачать того благодатного ґрунту, який становить корінне, ні з чим не порівнянне багатство України і який є результатом дивно щасливого і дуже складного комплексу ряду фізичних умов!». Авторитетні фахівці схвалили результати його робіт. Вільне економічне товариство затвердило звіт. А через місяць Василь Васильович блискуче захистив дисертацію з цього звіту. Вільне економічне товариство визнало за необхідне відзначити працю вченого особливою грамотою, де виносило йому «урочисту і глибоку вдячність».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1880 році життя В.В. Докучаєва змінилося на краще. Він домігся визнання як фахівець, досяг матеріального добробуту, необхідного для наукових досліджень. Влаштувалося і його особисте життя. Викладаючи космографію і фізичну географію в приватному жіночому пансіоні, він полюбив чарівну начальницю закладу Ганну Єгорівну Сінклер. Вона погодилася стати його дружиною. Ганна Єгорівна набула з часом природничо-наукових знань і допомагала Василю Васильовичу в роботі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Іншою важливою віхою в житті вченого став 1882 рік, коли йому було запропоновано зробити ґрунтове й геологічне обстеження Нижегородської губернії. Мета цих робіт була загальнонаукова та агрономічна, а також соціально-економічна: потрібно було упорядкувати податки землевласників і селян. Поважний вигляд Василя Васильовича, його розсудливість, вміння зрозуміти співрозмовника, твердість характеру і почуття гумору були йому на користь. Він і його співробітники отримували необхідну допомогу і зустрічали розуміння місцевих жителів. Докучаєв проявив себе як прекрасний організатор і керівник. Ця робота під керівництвом Василя Васильовича Докучаєва тривала 6 років, результати комплексної експедиції виявилися дуже значними.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1886 року були опубліковані «Материалы по оценке земель Нижегородской губернии» в 14 томах, а також геологічна і ґрунтова карти. На запрошення губернського земства у 1888-1890 роках Докучаєв дослідив рослинність, ґрунти і геологічні умови Полтавської губернії, зробивши низку важливих висновків про закономірності генезису ґрунтів. За ініціативи й сприяння Докучаєва в Нижньому Новгороді і Полтаві були засновані природничо-історичні музеї, а при Вільному економічному товаристві створена ґрунтова комісія, в якій він головував.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Василь Васильович Докучаєв докладно описав процес утворення ґрунтів і 1886 року запропонував першу в світі базову наукову класифікацію ґрунтів. Він же склав першу світову ґрунтову карту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:DokuchaevVV2.jpg]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Василь Васильович Докучаєв'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Важливою практичною справою стало для Докучаєва створення російської ґрунтознавчої школи та підготовка спеціалістів сільського господарства. Восени 1891 року він виїхав в якості ревізора від Міністерства народної освіти в Ново-Олександрійський інститут сільського господарства, розташований в Люблінській губернії (нині в Польщі). Передбачалося закрити інститут, вже був припинений прийом до нього студентів. Докучаєв зважився на мужній крок. Він вступив у боротьбу за інститут. І йому не тільки вдалося відстояти цей вищий сільськогосподарський учбовий заклад, але і добитися додаткових коштів на його розширення. У 1892-1893 роках Докучаєв тимчасово виконував обов’язки директора і керував перетворенням його у Вищий сільськогосподарський і лісовий навчальний заклад. Будучи директором Ново-Олександрійського інституту сільського господарства та лісівництва, вчений заснував у ньому (1895) першу в Росії кафедру ґрунтознавства; провів докорінну реорганізацію викладання і програми інституту; за цим зразком було реорганізовано вищу сільськогосподарську освіту в Росії. Серед численних учнів Докучаєва був і Володимир Вернадський, наукова діяльність якого також суттєво вплинула на розвиток сучасного ґрунтознавства.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У травні 1895 року Докучаєва відвідав в Новій Олександрії його учень і соратник Г.І. Танфільєв. Він з подивом і сумом побачив ученого стомленим, розбитим, «зовсім не схожим на богатиря тілом і духом». Взявши за станом здоров’я (нервова перевтома) відпустку, Василь Васильович поїхав з дружиною до Криму. У Нову Олександрію він вже не повернувся, відмовившись від роботи в інституті. Вчений не зміг продовжити наукову діяльність і в Петербурзі, перебував у відчаї, навіть був близький до самогубства. Для лікування довелося поїхати за кордон. Лише навесні 1896 року йому стало краще. Докучаєв писав: «Весь минулий рік я провів як у тумані, весь час страждаючи найсильнішим розладом нервів і повним занепадом сил, апатія до життя набувала часом шалених розмірів». Василь Васильович розумів, що йому загрожує божевілля. І все-таки, всупереч порадам лікарів, впоравшись із хворобою, знову почав працювати на повну силу. Він поспішав вичерпати всі свої можливості.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наукові досягнення Докучаєва і практична робота отримували високі відгуки, нагороди. Однак попереду чекали і нові випробування. Восени 1896 року тяжко захворіла його дружина, вона померла в лютому 1897 року. Під час її хвороби Докучаєв перебував у такому пригніченому стані, що був поміщений в лікарню. У подальшому й до кінця життя його опікала племінниця (дочка сестри) Антоніна Іванівна Воробйова. У 1897 році здоров’я Докучаєва помітно поліпшилося. Пропрацювавши в Петербурзькому університеті чверть століття до цього терміну, він вийшов у відставку. Тепер усі його зусилля були спрямовані на наукову та організаційну роботу. Докучаєв очолив Ґрунтову комісію і прочитав десятки популярних лекцій, які користувалися великим успіхом у публіки. Пропаганду ґрунтознавства та агрономії він вважав надзвичайно важливою справою. Тому читання популярних лекцій вчений продовжив у Москві. Влітку 1898 року Василь Васильович знову керував польовими ґрунтовими дослідженнями, на цей раз в Бессарабії (Молдавії). Він отримав запрошення від Закавказького статистичного комітету обстежити ґрунти Кавказу і Закавказзя. Пропозицію він прийняв і незабаром відправився в експедицію.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
За останні три роки позаминулого століття, що стали завершальним періодом активної творчої діяльності Докучаєва, він тричі відвідав Кавказ і побував навіть у пустелі Каракуми.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Життя науковця завершилося трагічно: з кінця 1900 року він був безнадійно хворий, працювати не міг, поступово і болісно втрачав розум. Помер В.В. Докучаєв у Петербурзі 8 листопада 1903 року. «У повній свідомості відкритого перед ним жаху, – писав В. І. Вернадський, – він марно намагався, вже хворий, знайти порятунок у енергійній, широкій науковій роботі, зі зворушливою силою звертався думкою і серцем до найглибших тайників людської душі... Здавалося, він прагнув протиставити нещастю, яке насувалося, всю силу, всю повноту своєї особистості».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сутність всіх напрямів професійної діяльності Василя Васильовича Докучаєва можна назвати словом «натураліст». Саме йому належить заслуга заснування наукового генетичного ґрунтознавства та агрономії. Десятиліттями він вивчав ґрунти в різних куточках Росії та України. Докучаєв винаходив все нові способи боротьби з посухою, які успішно застосовувалися в степах на Півдні Росії. Науковець вніс свою лепту і в реформу освіти. Василь Васильович Докучаєв – не тільки великий ґрунтознавець, а й професійний географ і геолог. У будь-якій діяльності він завжди залишався природознавцем, натуралістом – прагнув пізнати навколишній світ у всій складності і взаємозв’язку частин – як єдине живе ціле.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Василь Васильович Докучаєв похований на Смоленському лютеранському кладовищі поруч зі своєю дружиною, Ганною Єгорівною Докучаєвою-Сінклер (1846-1897).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Пам'ять==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1954 році на честь вченого смт Оленівські Кар’єри Донецької області перейменовано на місто Докучаєвськ.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У березні 1946 р. з нагоди 100-річчя від дня народження видатного вченого-ґрунтознавця В.В. Докучаєва Харківському сільськогосподарському інституту було присвоєно його iм’я (у 2021 році інститут приєднали до складу Державного біотехнологічного університету).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У Києві існують вулиця, провулок та тупик, названі на честь вченого.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В Устинівській селищній громаді Кропивницького (колишнього Устинівського) району Кіровоградської області є село Докучаєве, пов’язане з іменем В. Докучаєва, який протягом 1877-1881р.р. здійснював у цій місцевості вивчення зон поширення чорноземів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Бібліографія==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Основні видання праць В.В. Докучаєва'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Избранные сочинения: в 3 т. / Василий Докучаев. – М.: Сельхозгиз, 1948 – &lt;br /&gt;
Т. 1: Русский чернозем. – 1948. – 480 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Т. 2: Труды по геологии и сельскому хозяйству. – 1949. – 426 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Т. 3: Картография, генезис и классификация почв. – 1949. – 445 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Избранные сочинения / Василий Докучаев; ред. С. С. Соболев. – М.: Сельхозгиз, 1954. – 708 с.: ил., портр.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наші степи колись і тепер: пер. з рос. / Василь Докучаєв; ред. З. С. Вільямс. – К.: Сільгоспвидав, 1949. – 140 с. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Російський чорнозем: пер. з рос. / Василь Докучаєв. – К.; Харків: Сільгоспвидав, 1949. – 460 с. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Русский чернозем: Отчет Императорскому Вольному Экономическому Обществу / Василий Докучаев. – СПб.: Тип. Деклерона и Евдокимова, 1883. – 376 с.: 12 рис., 1 л. почв.карт.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Русский чернозем: Отчет Императорскому Вольному Экономическому Обществу / Василий Докучаев. – М.: Сельхозгиз, 1948. – 480 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ход и главнейшие результаты предпринятого Императорским вольным экономическим обществом исследования русского чернозема / Василий Докучаев. – СПб.: Тип. Т-ва «Общественная Польза», 1881. – 68 с. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Література про життя і діяльність&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вернандер, Н. Б. В. В. Докучаєв – творець вітчизняного грунтознавства / Наталія Вернандер. – К.: Держсільгоспвидав УРСР, 1961. – 49 с. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Герасимов, И. П. Учение В. В. Докучаева и современность : (Науч. основы почвозащит. земледелия) / Иннокентий Герасимов. – М.: Мысль, 1986. –124 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Завалій, Н. Людина, яка на цілу епоху переросла свій час / Н. Завалій // Народне слово. – 2011. – 26 травня. – С. 9&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зонн, С. В. 	Василий Васильевич Докучаев, 1846-1903 / Сергей Владимирович Зонн; Отв. ред. Е. Н. Мишустин; [АН СССР]. – М.: Наука, 1991. – 219 с. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Кирьянов, Григорий Федорович. Василий Васильевич Докучаева. 1846-1903 / Григорий Кирьянов; АН СССР. – М.: Наука, 1966. – 291 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Кохан, А. В. В. Докучаев в Протопоповке / А. Кохан // Городской курьер. – 2011. – 23 июня. – С. 7&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Кочуров, Б. В. В. Докучаев и современные проблемы землепользования / Б. Кочуров // География в школе. – 2002. – № 7. – С. 28-30.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Крупениковы, И. А. и Л. А. Василий Васильевич Докучаев : 1846-1903 / И. А. и Л. А. Крупениковы. – М.: Мол. гвардия, 1949. – 281 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Крупениковы, И. А. и Л. А. Василий Васильевич Докучаев / И. А. и Л. А. Крупениковы. – М.: Сельхозгиз, 1950. – 191 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Крупениковы, И. и Л. Путешествия и экспедиции В. В. Докучаева / И. и Л. Крупениковы. – М.: Географгиз, 1949. – 127 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Лисенко, О. Дорожче золотих руд : До 155-річчя з дня народження В В. Докучаєва / О. Лисенко // Маловисківські вісті. – 2001. – 20 жовтня. – С. 2&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Шепель, Федір. Український зріз «Русского чернозёма», або Василь Докучаєв: легенди і дійсність / Федір Шепель // Народне слово. – 2015. – 19 лютого. – С. 9: фото&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Чесноков, В. С. 	В. В. Докучаев – основоположник генетического почвоведения / В. С. Чесноков // Биология в школе. – 2002. – № 1. – С. 19-24.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Web-ресурси==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://novopetrivske-osoba.edukit.mk.ua/vidatni_geografi/dokuchayev_vasilj_vasiljovich/ Докучаєв Василь Васильович (Видатні особистості)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BE%D0%BA%D1%83%D1%87%D0%B0%D1%94%D0%B2_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Докучаєв Василь Васильович (Вікіпедія)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://www.hrono.ru/biograf/bio_d/dokuchaev.php Докучаев Василий Васильевич. Биографический указатель (Хронос)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://www.piplz.ru/page-id-511.html Докучаев Василий Васильевич (Сайт о людях – биографии знаменитостей, статьи, новости)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://library.udau.edu.ua/fondi-ta-kolekcii/virtualni-vistavki/dokuchaev-vasil-vasilovich-osnovopolozhnik-naukovo-genetichnogo-eruntoznavstva-ta-zonalnoi-agronomii.html Побережець Віра. Докучаєв Василь Васильович – основоположник науково-генетичного ґрунтознавства та зональної агрономії (Бібліотека Уманського Національного університету)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://www.history.org.ua/?termin=Dokuchaev_V Усенко П.Г. Докучаєв Василь Васильович (Енциклопедія історії України)]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Wikiuser</name></author>
	</entry>
	<entry>
		<id>http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%94%D0%BE%D0%BA%D1%83%D1%87%D0%B0%D1%94%D0%B2_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6642</id>
		<title>Докучаєв Василь Васильович</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%94%D0%BE%D0%BA%D1%83%D1%87%D0%B0%D1%94%D0%B2_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6642"/>
		<updated>2026-09-18T12:15:39Z</updated>

		<summary type="html">&lt;p&gt;Wikiuser: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;[[Файл:DokuchaevVV.jpg|мини|200px|&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:center;&amp;quot;&amp;gt;'''Василь Васильович Докучаєв'''&amp;lt;/p&amp;gt;&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:left;&amp;quot;&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата народження&amp;lt;/b&amp;gt; — 17. 02.1846&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце народження&amp;lt;/b&amp;gt; — с.&amp;amp;nbsp;Мілюково Сичовського повіту Смоленської губернії Російської імперії (нині село Новодугінського району Смоленської області Російської Федерації)&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — 08.11.1903&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — м. Санкт-Петербург]]&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце поховання&amp;lt;/b&amp;gt; — Смоленське лютеранське кладовище]]&amp;lt;/p&amp;gt;&lt;br /&gt;
'''Василь Васильович Докучаєв''' (17 лютого 1846, с. Мілюково Сичовського повіту Смоленської губернії Російської імперії – 8 листопада 1903, м. Санкт-Петербург) – російський вчений-ґрунтознавець, природознавець і геолог.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Життя і діяльність==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Василь Васильович Докучаєв народився 17 лютого 1846 року у селі Мілюково Сичовського повіту Смоленської губернії Російської імперії (нині село Новодугінського району Смоленської області Російської Федерації) у родині сільського священника.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дитинство своє Василь Докучаєв провів серед дітей кріпаків, які належали поміщику. Батько навчив його грамоти, змусив прочитати самостійно всі церковні книги, а коли синові виповнилося 11 років, віддав його до Вяземського духовного училища, сподіваючись, що син піде його стопами. З Вязьми Василя Докучаєва, який навчався успішно, перевели в Смоленськ, де він, закінчивши 1861 року духовне училище, вступив до духовної семінарії. В атестаті В.В. Докучаєва про закінчення семінарії сказано, що він виявив здібності «досить гарні» при старанності «відмінно хорошій». Після закінчення семінарії Докучаєв був цілком підготовлений до професії священнослужителя. Тепер можна було вступити в духовну академію, де його приймали на «повне казенне забезпечення».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Але Василь несподівано звернув з уторованого шляху й вступив на фізико-математичний факультет Петербурзького університету, прирікаючи себе на напівголодне існування. Жодних свідчень, які розкривають причини такого кроку, немає. Втім, рішення замість духовної академії вступити до університету могло бути викликане особистим прикладом старшого брата Тимофія, який вступив до університету в цей же рік. Навчання Василя Докучаєва в університеті пройшло під негласною опікою брата.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Свою дипломну роботу Докучаєв присвятив рідним місцям і з дитинства знайомій річці Качні. Викладачі позитивно оцінили труд і вручили йому диплом, в якому вказувалося: «за поданням дисертації визнаний гідним наукового ступеня кандидата, в якій він і затверджений постановою Ради Університету 20 вересня 1871 року».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Закінчивши відділення природничих наук фізико-математичного факультету Петербурзького університету, Василь Докучаєв залишається в університеті, де і починає наукову діяльність. У грудні 1871 року повідомлення Докучаєва, присвячене наносним відкладам в річках, було опубліковано в працях Петербурзького товариства дослідників природи. Випускник університету у своїй першій же науковій роботі виглядає зрілим і незалежним дослідником. Окрім брата Тимофія, його підтримали вчені Петербурзького товариства дослідників природи. У березні 1872 року Докучаєв був обраний дійсним членом цього товариства. Влітку того ж року товариство відрядило його в Смоленську губернію для продовження розпочатих раніше досліджень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Докучаєв рано почав проводити самостійні геологічні дослідження на півночі Європейської частини Росії, в 1871-1877 роках вивчав будову річкових долин басейну верхньої Волги, верхів’їв Дніпра і Західної Двіни, річок південної частини Фінляндії. Ще з 1870 року Василь Васильович читав лекції по динамічній геології і петрографії в Петербурзькому університеті. Восени 1872 року за пропозицією А.А. Іностранцева В.В. Докучаєв зайняв посаду консерватора (хранителя) при Геологічному кабінеті університету. Поступово зростав науковий авторитет вченого. У 1873 році він став дійсним членом Петербурзького мінералогічного товариства. На початку наступного року його обирають секретарем Відділення геології і мінералогії Петербурзького товариства дослідників природи. З перших же своїх досліджень він намагався вивчати не окремі науки, а реальні проблеми пізнання природи і діяльності людини, залучаючи для цього найрізноманітніші відомості. Найбільше Василь Докучаєв цікавився динамічною геологією, формуванням рельєфу і новітніх відкладень. В 1874 році вчений зробив своє перше наукове повідомлення, присвячене ґрунтам, – «О подзоле Смоленской губернии».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1875 році з’явилася перша велика праця В.В. Докучаєва – «По вопросу об осушении болот вообще и в частности об осушении Полесья». Докучаєв відразу ж заявив, що буде розглядати болота з точки зору геолога, натураліста. Вони його цікавлять як явища природи. Відзначивши особливості боліт і підкреслюючи їх важливу роль у природі, Докучаєв писав: «Перш ніж витрачати мільйони на осушення боліт, необхідно довести, що річки, які беруть свій початок у болотах, можуть обійтися і без них, інакше нам доведеться ще більше затратити праці та коштів, щоб обводнити осушену місцевість». Василь Васильович Докучаєв проаналізував результати робіт експедиції по осушенню Полісся і дійшов висновку, що переконливого обґрунтування проєкт не має. Було визнано, що в Поліссі завдання полягає не в перебудові ландшафтів, а в збереженні їх там, де це можливо&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Працюючи в університеті, В.В. Докучаєв виконував також наукові роботи за дорученням громадських організацій. Він продовжує літні екскурсії по Центральній Росії, його теоретичні дослідження охоплюють великі території. У 1876 році науковець виступає з великою доповіддю про обміління річок Європейської Росії, публікує статтю про формування та значення ярів, пише велику працю «Способы происхождения речных долин Европейской России», що стала дисертацією на ступінь магістра мінералогії та геології. Докучаєв представляє в роботі власну гіпотезу, за якою походження річкових долин зв’язує з діяльністю ярів і балок. Ця праця була оцінена позитивно, погляди Докучаєва отримали визнання. Успішно захистивши дисертацію, Василь Васильович отримав можливість читати лекції з мінералогії та геології. Зокрема, він чи не першим у світі прочитав курс лекцій з четвертинної геології і геоморфології (про формування новітніх відкладень і походження сучасного рельєфу).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1875-1877 роках, склавши (разом з В. І. Чаславським) оглядову ґрунтову карту Європейської Росії, Докучаєв почав вивчення чорнозему, в результаті чого ним були закладені основи вчення про ґрунт як особливе природньо-історичне тіло і про чинники ґрунтоутворення. Влітку 1877 року Василь Васильович обстежив південно-західну половину чорноземної смуги. У Тульській губернії він простежив перехід від лісових ґрунтів до чорноземів. Особливо багато вчений їздив Україною і Молдовою. Влітку 1878 року він мав обстежити найширші простори південно-східної частини чорноземної зони. На цей раз Докучаєв побував і в Криму, і на Північному Кавказі, і навіть перетнув по Військово-грузинській дорозі Кавказький хребет. Польовими роботами Докучаєв охопив величезні території між Волгою і Доном, Заволжжя, Передуралля. За два польових сезони він зумів обстежити не тільки всю чорноземну зону Росії та України, перетинаючи їх в різних напрямках, але й прилеглі території. Крім описів, науковець відібрав майже півтисячі зразків ґрунтів, переважно чорноземних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Департамент землеробства 1878 року доручив В.В. Докучаєву завершити видання ґрунтової карти і скласти до неї пояснювальну записку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наступного, 1879 року Докучаєву запропонували місце завідувача кафедри мінералогії Петербурзького університету. Він став доцентом, а з 1883 року – професором й отримав можливість мати власну наукову лабораторію та учнів. Однак так уже сталося, що мінералог і геолог Василь Васильович Докучаєв не любив мінералогію, а тим більше кристалографію (в ті часи ці два курси вважалися єдиною дисципліною). Мінералогічні праці Докучаєва виявилися надзвичайно плідні, незважаючи на те, що він ставився до них як до заняття другорядного і навіть не потурбувався про оформлення їх у вигляді солідної наукової монографії. Однак Докучаєв, як не дивно, не особливо захоплювався уявними подорожами в давні геологічні епохи і глибини земної кори. Почав він свої наукові дослідження з порівняно молодих осадів епохи мамонтів (льодовикової).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Експедиція «Вольного економического общества», очолювана видатним російським грунтознавцем Докучаєвим, продовжуючи дослідження російського чорнозему, 1881 року працювала на території Єлисаветградщини. Маршрут експедиції пролягав через вододіл Дніпра і Південного Бугу – зі сходу на захід. Під час роботи експедиція взяла зразки грунтів біля Крюкова, Протопопівки, Знам’янки, Єлисаветграда та Голованівська.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1883 році вийшла праця Докучаєва «Русский чернозем», в якій детально розглянуті область поширення, спосіб походження, хімічний склад чорнозему, принципи класифікації та методи дослідження ґрунту. Монографія склала основу докторської дисертації, принесла Докучаєву світову славу і заслужено вважається наріжним каменем генетичного ґрунтознавства.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В наукових працях «Русский чернозем» (1883) та «Наши степи когда-то и теперь» (1892) Докучаєв визначав українські степи як еталонні. Зокрема, про грунти між Трепівкою та Єлисаветградом сказано: «Здешний чернозем в сыром виде – как уголь».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1880 році Докучаєв виступив на загальних зборах Вільного економічного товариства з доповіддю на тему «Які загальні заходи могли б сприяти підняттю вкрай низького рівня ґрунтознавства в Росії». Вчений дійшов переконання, що для ґрунтоутворення вирішальне значення мають кліматичні умови. Докучаєв підкреслив, що багато районів земної кулі «ніколи за даних кліматичних умов не побачать того благодатного ґрунту, який становить корінне, ні з чим не порівнянне багатство України і який є результатом дивно щасливого і дуже складного комплексу ряду фізичних умов!». Авторитетні фахівці схвалили результати його робіт. Вільне економічне товариство затвердило звіт. А через місяць Василь Васильович блискуче захистив дисертацію з цього звіту. Вільне економічне товариство визнало за необхідне відзначити працю вченого особливою грамотою, де виносило йому «урочисту і глибоку вдячність».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1880 році життя В.В. Докучаєва змінилося на краще. Він домігся визнання як фахівець, досяг матеріального добробуту, необхідного для наукових досліджень. Влаштувалося і його особисте життя. Викладаючи космографію і фізичну географію в приватному жіночому пансіоні, він полюбив чарівну начальницю закладу Ганну Єгорівну Сінклер. Вона погодилася стати його дружиною. Ганна Єгорівна набула з часом природничо-наукових знань і допомагала Василю Васильовичу в роботі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Іншою важливою віхою в житті вченого став 1882 рік, коли йому було запропоновано зробити ґрунтове й геологічне обстеження Нижегородської губернії. Мета цих робіт була загальнонаукова та агрономічна, а також соціально-економічна: потрібно було упорядкувати податки землевласників і селян. Поважний вигляд Василя Васильовича, його розсудливість, вміння зрозуміти співрозмовника, твердість характеру і почуття гумору були йому на користь. Він і його співробітники отримували необхідну допомогу і зустрічали розуміння місцевих жителів. Докучаєв проявив себе як прекрасний організатор і керівник. Ця робота під керівництвом Василя Васильовича Докучаєва тривала 6 років, результати комплексної експедиції виявилися дуже значними.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1886 року були опубліковані «Материалы по оценке земель Нижегородской губернии» в 14 томах, а також геологічна і ґрунтова карти. На запрошення губернського земства у 1888-1890 роках Докучаєв дослідив рослинність, ґрунти і геологічні умови Полтавської губернії, зробивши низку важливих висновків про закономірності генезису ґрунтів. За ініціативи й сприяння Докучаєва в Нижньому Новгороді і Полтаві були засновані природничо-історичні музеї, а при Вільному економічному товаристві створена ґрунтова комісія, в якій він головував.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Василь Васильович Докучаєв докладно описав процес утворення ґрунтів і 1886 року запропонував першу в світі базову наукову класифікацію ґрунтів. Він же склав першу світову ґрунтову карту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:DokuchaevVV2.jpg]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Василь Васильович Докучаєв'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Важливою практичною справою стало для Докучаєва створення російської ґрунтознавчої школи та підготовка спеціалістів сільського господарства. Восени 1891 року він виїхав в якості ревізора від Міністерства народної освіти в Ново-Олександрійський інститут сільського господарства, розташований в Люблінській губернії (нині в Польщі). Передбачалося закрити інститут, вже був припинений прийом до нього студентів. Докучаєв зважився на мужній крок. Він вступив у боротьбу за інститут. І йому не тільки вдалося відстояти цей вищий сільськогосподарський учбовий заклад, але і добитися додаткових коштів на його розширення. У 1892-1893 роках Докучаєв тимчасово виконував обов’язки директора і керував перетворенням його у Вищий сільськогосподарський і лісовий навчальний заклад. Будучи директором Ново-Олександрійського інституту сільського господарства та лісівництва, вчений заснував у ньому (1895) першу в Росії кафедру ґрунтознавства; провів докорінну реорганізацію викладання і програми інституту; за цим зразком було реорганізовано вищу сільськогосподарську освіту в Росії. Серед численних учнів Докучаєва був і Володимир Вернадський, наукова діяльність якого також суттєво вплинула на розвиток сучасного ґрунтознавства.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У травні 1895 року Докучаєва відвідав в Новій Олександрії його учень і соратник Г.І. Танфільєв. Він з подивом і сумом побачив ученого стомленим, розбитим, «зовсім не схожим на богатиря тілом і духом». Взявши за станом здоров’я (нервова перевтома) відпустку, Василь Васильович поїхав з дружиною до Криму. У Нову Олександрію він вже не повернувся, відмовившись від роботи в інституті. Вчений не зміг продовжити наукову діяльність і в Петербурзі, перебував у відчаї, навіть був близький до самогубства. Для лікування довелося поїхати за кордон. Лише навесні 1896 року йому стало краще. Докучаєв писав: «Весь минулий рік я провів як у тумані, весь час страждаючи найсильнішим розладом нервів і повним занепадом сил, апатія до життя набувала часом шалених розмірів». Василь Васильович розумів, що йому загрожує божевілля. І все-таки, всупереч порадам лікарів, впоравшись із хворобою, знову почав працювати на повну силу. Він поспішав вичерпати всі свої можливості.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наукові досягнення Докучаєва і практична робота отримували високі відгуки, нагороди. Однак попереду чекали і нові випробування. Восени 1896 року тяжко захворіла його дружина, вона померла в лютому 1897 року. Під час її хвороби Докучаєв перебував у такому пригніченому стані, що був поміщений в лікарню. У подальшому й до кінця життя його опікала племінниця (дочка сестри) Антоніна Іванівна Воробйова. У 1897 році здоров’я Докучаєва помітно поліпшилося. Пропрацювавши в Петербурзькому університеті чверть століття до цього терміну, він вийшов у відставку. Тепер усі його зусилля були спрямовані на наукову та організаційну роботу. Докучаєв очолив Ґрунтову комісію і прочитав десятки популярних лекцій, які користувалися великим успіхом у публіки. Пропаганду ґрунтознавства та агрономії він вважав надзвичайно важливою справою. Тому читання популярних лекцій вчений продовжив у Москві. Влітку 1898 року Василь Васильович знову керував польовими ґрунтовими дослідженнями, на цей раз в Бессарабії (Молдавії). Він отримав запрошення від Закавказького статистичного комітету обстежити ґрунти Кавказу і Закавказзя. Пропозицію він прийняв і незабаром відправився в експедицію.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
За останні три роки позаминулого століття, що стали завершальним періодом активної творчої діяльності Докучаєва, він тричі відвідав Кавказ і побував навіть у пустелі Каракуми.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Життя науковця завершилося трагічно: з кінця 1900 року він був безнадійно хворий, працювати не міг, поступово і болісно втрачав розум. Помер В.В. Докучаєв у Петербурзі 8 листопада 1903 року. «У повній свідомості відкритого перед ним жаху, – писав В. І. Вернадський, – він марно намагався, вже хворий, знайти порятунок у енергійній, широкій науковій роботі, зі зворушливою силою звертався думкою і серцем до найглибших тайників людської душі... Здавалося, він прагнув протиставити нещастю, яке насувалося, всю силу, всю повноту своєї особистості».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сутність всіх напрямів професійної діяльності Василя Васильовича Докучаєва можна назвати словом «натураліст». Саме йому належить заслуга заснування наукового генетичного ґрунтознавства та агрономії. Десятиліттями він вивчав ґрунти в різних куточках Росії та України. Докучаєв винаходив все нові способи боротьби з посухою, які успішно застосовувалися в степах на Півдні Росії. Науковець вніс свою лепту і в реформу освіти. Василь Васильович Докучаєв – не тільки великий ґрунтознавець, а й професійний географ і геолог. У будь-якій діяльності він завжди залишався природознавцем, натуралістом – прагнув пізнати навколишній світ у всій складності і взаємозв’язку частин – як єдине живе ціле.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Василь Васильович Докучаєв похований на Смоленському лютеранському кладовищі поруч зі своєю дружиною, Ганною Єгорівною Докучаєвою-Сінклер (1846-1897).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Пам'ять==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1954 році на честь вченого смт Оленівські Кар’єри Донецької області перейменовано на місто Докучаєвськ.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У березні 1946 р. з нагоди 100-річчя від дня народження видатного вченого-ґрунтознавця В.В. Докучаєва Харківському сільськогосподарському інституту було присвоєно його iм’я (у 2021 році інститут приєднали до складу Державного біотехнологічного університету).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У Києві існують вулиця, провулок та тупик, названі на честь вченого.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В Устинівській селищній громаді Кропивницького (колишнього Устинівського) району Кіровоградської області є село Докучаєве, пов’язане з іменем В. Докучаєва, який протягом 1877-1881р.р. здійснював у цій місцевості вивчення зон поширення чорноземів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Бібліографія==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Основні видання праць В.В. Докучаєва'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Избранные сочинения: в 3 т. / Василий Докучаев. – М.: Сельхозгиз, 1948 – &lt;br /&gt;
Т. 1: Русский чернозем. – 1948. – 480 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Т. 2: Труды по геологии и сельскому хозяйству. – 1949. – 426 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Т. 3: Картография, генезис и классификация почв. – 1949. – 445 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Избранные сочинения / Василий Докучаев; ред. С. С. Соболев. – М.: Сельхозгиз, 1954. – 708 с.: ил., портр.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наші степи колись і тепер: пер. з рос. / Василь Докучаєв; ред. З. С. Вільямс. – К.: Сільгоспвидав, 1949. – 140 с. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Російський чорнозем: пер. з рос. / Василь Докучаєв. – К.; Харків: Сільгоспвидав, 1949. – 460 с. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Русский чернозем: Отчет Императорскому Вольному Экономическому Обществу / Василий Докучаев. – СПб.: Тип. Деклерона и Евдокимова, 1883. – 376 с.: 12 рис., 1 л. почв.карт.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Русский чернозем: Отчет Императорскому Вольному Экономическому Обществу / Василий Докучаев. – М.: Сельхозгиз, 1948. – 480 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ход и главнейшие результаты предпринятого Императорским вольным экономическим обществом исследования русского чернозема / Василий Докучаев. – СПб.: Тип. Т-ва «Общественная Польза», 1881. – 68 с. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Література про життя і діяльність&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вернандер, Н. Б. В. В. Докучаєв – творець вітчизняного грунтознавства / Наталія Вернандер. – К.: Держсільгоспвидав УРСР, 1961. – 49 с. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Герасимов, И. П. Учение В. В. Докучаева и современность : (Науч. основы почвозащит. земледелия) / Иннокентий Герасимов. – М.: Мысль, 1986. –124 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Завалій, Н. Людина, яка на цілу епоху переросла свій час / Н. Завалій // Народне слово. – 2011. – 26 травня. – С. 9&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зонн, С. В. 	Василий Васильевич Докучаев, 1846-1903 / Сергей Владимирович Зонн; Отв. ред. Е. Н. Мишустин; [АН СССР]. – М.: Наука, 1991. – 219 с. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Кирьянов, Григорий Федорович. Василий Васильевич Докучаева. 1846-1903 / Григорий Кирьянов; АН СССР. – М.: Наука, 1966. – 291 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Кохан, А. В. В. Докучаев в Протопоповке / А. Кохан // Городской курьер. – 2011. – 23 июня. – С. 7&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Кочуров, Б. В. В. Докучаев и современные проблемы землепользования / Б. Кочуров // География в школе. – 2002. – № 7. – С. 28-30.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Крупениковы, И. А. и Л. А. Василий Васильевич Докучаев : 1846-1903 / И. А. и Л. А. Крупениковы. – М.: Мол. гвардия, 1949. – 281 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Крупениковы, И. А. и Л. А. Василий Васильевич Докучаев / И. А. и Л. А. Крупениковы. – М.: Сельхозгиз, 1950. – 191 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Крупениковы, И. и Л. Путешествия и экспедиции В. В. Докучаева / И. и Л. Крупениковы. – М.: Географгиз, 1949. – 127 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Лисенко, О. Дорожче золотих руд : До 155-річчя з дня народження В В. Докучаєва / О. Лисенко // Маловисківські вісті. – 2001. – 20 жовтня. – С. 2&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Шепель, Федір. Український зріз «Русского чернозёма», або Василь Докучаєв: легенди і дійсність / Федір Шепель // Народне слово. – 2015. – 19 лютого. – С. 9: фото&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Чесноков, В. С. 	В. В. Докучаев – основоположник генетического почвоведения / В. С. Чесноков // Биология в школе. – 2002. – № 1. – С. 19-24.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Web-ресурси==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://novopetrivske-osoba.edukit.mk.ua/vidatni_geografi/dokuchayev_vasilj_vasiljovich/ Докучаєв Василь Васильович (Видатні особистості)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BE%D0%BA%D1%83%D1%87%D0%B0%D1%94%D0%B2_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Докучаєв Василь Васильович (Вікіпедія)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://www.hrono.ru/biograf/bio_d/dokuchaev.php Докучаев Василий Васильевич. Биографический указатель (Хронос)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://www.piplz.ru/page-id-511.html Докучаев Василий Васильевич (Сайт о людях – биографии знаменитостей, статьи, новости)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://library.udau.edu.ua/fondi-ta-kolekcii/virtualni-vistavki/dokuchaev-vasil-vasilovich-osnovopolozhnik-naukovo-genetichnogo-eruntoznavstva-ta-zonalnoi-agronomii.html Побережець Віра. Докучаєв Василь Васильович – основоположник науково-генетичного ґрунтознавства та зональної агрономії (Бібліотека Уманського Національного університету)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://www.history.org.ua/?termin=Dokuchaev_V Усенко П.Г. Докучаєв Василь Васильович (Енциклопедія історії України)]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Wikiuser</name></author>
	</entry>
	<entry>
		<id>http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%94%D0%BE%D0%BA%D1%83%D1%87%D0%B0%D1%94%D0%B2_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6641</id>
		<title>Докучаєв Василь Васильович</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%94%D0%BE%D0%BA%D1%83%D1%87%D0%B0%D1%94%D0%B2_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6641"/>
		<updated>2026-09-18T12:15:17Z</updated>

		<summary type="html">&lt;p&gt;Wikiuser: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;[[Файл:DokuchaevVV.jpg|мини|200px|&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:center;&amp;quot;&amp;gt;'''Василь Васильович Докучаєв'''&amp;lt;/p&amp;gt;&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:left;&amp;quot;&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата народження&amp;lt;/b&amp;gt; — 17. 02.1846&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце народження&amp;lt;/b&amp;gt; — с.&amp;amp;nbsp;Мілюково Сичовського повіту Смоленської губернії Російської імперії (нині село Новодугінського району Смоленської області Російської Федерації)&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — 08.11.1903&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — м. Санкт-Петербург]]&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце поховання&amp;lt;/b&amp;gt; — Смоленське лютеранське кладовище]]&amp;lt;/p&amp;gt;&lt;br /&gt;
'''Василь Васильович Докучаєв''' (17 лютого 1846, с. Мілюково Сичовського повіту Смоленської губернії Російської імперії – 8 листопада 1903, м. Санкт-Петербург) – російський вчений-ґрунтознавець, природознавець і геолог.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Життя і діяльність==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Василь Васильович Докучаєв народився 17 лютого 1846 року у селі Мілюково Сичовського повіту Смоленської губернії Російської імперії (нині село Новодугінського району Смоленської області Російської Федерації) у родині сільського священника.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дитинство своє Василь Докучаєв провів серед дітей кріпаків, які належали поміщику. Батько навчив його грамоти, змусив прочитати самостійно всі церковні книги, а коли синові виповнилося 11 років, віддав його до Вяземського духовного училища, сподіваючись, що син піде його стопами. З Вязьми Василя Докучаєва, який навчався успішно, перевели в Смоленськ, де він, закінчивши 1861 року духовне училище, вступив до духовної семінарії. В атестаті В.В. Докучаєва про закінчення семінарії сказано, що він виявив здібності «досить гарні» при старанності «відмінно хорошій». Після закінчення семінарії Докучаєв був цілком підготовлений до професії священнослужителя. Тепер можна було вступити в духовну академію, де його приймали на «повне казенне забезпечення».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Але Василь несподівано звернув з уторованого шляху й вступив на фізико-математичний факультет Петербурзького університету, прирікаючи себе на напівголодне існування. Жодних свідчень, які розкривають причини такого кроку, немає. Втім, рішення замість духовної академії вступити до університету могло бути викликане особистим прикладом старшого брата Тимофія, який вступив до університету в цей же рік. Навчання Василя Докучаєва в університеті пройшло під негласною опікою брата.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Свою дипломну роботу Докучаєв присвятив рідним місцям і з дитинства знайомій річці Качні. Викладачі позитивно оцінили труд і вручили йому диплом, в якому вказувалося: «за поданням дисертації визнаний гідним наукового ступеня кандидата, в якій він і затверджений постановою Ради Університету 20 вересня 1871 року».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Закінчивши відділення природничих наук фізико-математичного факультету Петербурзького університету, Василь Докучаєв залишається в університеті, де і починає наукову діяльність. У грудні 1871 року повідомлення Докучаєва, присвячене наносним відкладам в річках, було опубліковано в працях Петербурзького товариства дослідників природи. Випускник університету у своїй першій же науковій роботі виглядає зрілим і незалежним дослідником. Окрім брата Тимофія, його підтримали вчені Петербурзького товариства дослідників природи. У березні 1872 року Докучаєв був обраний дійсним членом цього товариства. Влітку того ж року товариство відрядило його в Смоленську губернію для продовження розпочатих раніше досліджень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Докучаєв рано почав проводити самостійні геологічні дослідження на півночі Європейської частини Росії, в 1871-1877 роках вивчав будову річкових долин басейну верхньої Волги, верхів’їв Дніпра і Західної Двіни, річок південної частини Фінляндії. Ще з 1870 року Василь Васильович читав лекції по динамічній геології і петрографії в Петербурзькому університеті. Восени 1872 року за пропозицією А.А. Іностранцева В.В. Докучаєв зайняв посаду консерватора (хранителя) при Геологічному кабінеті університету. Поступово зростав науковий авторитет вченого. У 1873 році він став дійсним членом Петербурзького мінералогічного товариства. На початку наступного року його обирають секретарем Відділення геології і мінералогії Петербурзького товариства дослідників природи. З перших же своїх досліджень він намагався вивчати не окремі науки, а реальні проблеми пізнання природи і діяльності людини, залучаючи для цього найрізноманітніші відомості. Найбільше Василь Докучаєв цікавився динамічною геологією, формуванням рельєфу і новітніх відкладень. В 1874 році вчений зробив своє перше наукове повідомлення, присвячене ґрунтам, – «О подзоле Смоленской губернии».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 У 1875 році з’явилася перша велика праця В.В. Докучаєва – «По вопросу об осушении болот вообще и в частности об осушении Полесья». Докучаєв відразу ж заявив, що буде розглядати болота з точки зору геолога, натураліста. Вони його цікавлять як явища природи. Відзначивши особливості боліт і підкреслюючи їх важливу роль у природі, Докучаєв писав: «Перш ніж витрачати мільйони на осушення боліт, необхідно довести, що річки, які беруть свій початок у болотах, можуть обійтися і без них, інакше нам доведеться ще більше затратити праці та коштів, щоб обводнити осушену місцевість». Василь Васильович Докучаєв проаналізував результати робіт експедиції по осушенню Полісся і дійшов висновку, що переконливого обґрунтування проєкт не має. Було визнано, що в Поліссі завдання полягає не в перебудові ландшафтів, а в збереженні їх там, де це можливо&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Працюючи в університеті, В.В. Докучаєв виконував також наукові роботи за дорученням громадських організацій. Він продовжує літні екскурсії по Центральній Росії, його теоретичні дослідження охоплюють великі території. У 1876 році науковець виступає з великою доповіддю про обміління річок Європейської Росії, публікує статтю про формування та значення ярів, пише велику працю «Способы происхождения речных долин Европейской России», що стала дисертацією на ступінь магістра мінералогії та геології. Докучаєв представляє в роботі власну гіпотезу, за якою походження річкових долин зв’язує з діяльністю ярів і балок. Ця праця була оцінена позитивно, погляди Докучаєва отримали визнання. Успішно захистивши дисертацію, Василь Васильович отримав можливість читати лекції з мінералогії та геології. Зокрема, він чи не першим у світі прочитав курс лекцій з четвертинної геології і геоморфології (про формування новітніх відкладень і походження сучасного рельєфу).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1875-1877 роках, склавши (разом з В. І. Чаславським) оглядову ґрунтову карту Європейської Росії, Докучаєв почав вивчення чорнозему, в результаті чого ним були закладені основи вчення про ґрунт як особливе природньо-історичне тіло і про чинники ґрунтоутворення. Влітку 1877 року Василь Васильович обстежив південно-західну половину чорноземної смуги. У Тульській губернії він простежив перехід від лісових ґрунтів до чорноземів. Особливо багато вчений їздив Україною і Молдовою. Влітку 1878 року він мав обстежити найширші простори південно-східної частини чорноземної зони. На цей раз Докучаєв побував і в Криму, і на Північному Кавказі, і навіть перетнув по Військово-грузинській дорозі Кавказький хребет. Польовими роботами Докучаєв охопив величезні території між Волгою і Доном, Заволжжя, Передуралля. За два польових сезони він зумів обстежити не тільки всю чорноземну зону Росії та України, перетинаючи їх в різних напрямках, але й прилеглі території. Крім описів, науковець відібрав майже півтисячі зразків ґрунтів, переважно чорноземних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Департамент землеробства 1878 року доручив В.В. Докучаєву завершити видання ґрунтової карти і скласти до неї пояснювальну записку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наступного, 1879 року Докучаєву запропонували місце завідувача кафедри мінералогії Петербурзького університету. Він став доцентом, а з 1883 року – професором й отримав можливість мати власну наукову лабораторію та учнів. Однак так уже сталося, що мінералог і геолог Василь Васильович Докучаєв не любив мінералогію, а тим більше кристалографію (в ті часи ці два курси вважалися єдиною дисципліною). Мінералогічні праці Докучаєва виявилися надзвичайно плідні, незважаючи на те, що він ставився до них як до заняття другорядного і навіть не потурбувався про оформлення їх у вигляді солідної наукової монографії. Однак Докучаєв, як не дивно, не особливо захоплювався уявними подорожами в давні геологічні епохи і глибини земної кори. Почав він свої наукові дослідження з порівняно молодих осадів епохи мамонтів (льодовикової).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Експедиція «Вольного економического общества», очолювана видатним російським грунтознавцем Докучаєвим, продовжуючи дослідження російського чорнозему, 1881 року працювала на території Єлисаветградщини. Маршрут експедиції пролягав через вододіл Дніпра і Південного Бугу – зі сходу на захід. Під час роботи експедиція взяла зразки грунтів біля Крюкова, Протопопівки, Знам’янки, Єлисаветграда та Голованівська.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1883 році вийшла праця Докучаєва «Русский чернозем», в якій детально розглянуті область поширення, спосіб походження, хімічний склад чорнозему, принципи класифікації та методи дослідження ґрунту. Монографія склала основу докторської дисертації, принесла Докучаєву світову славу і заслужено вважається наріжним каменем генетичного ґрунтознавства.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В наукових працях «Русский чернозем» (1883) та «Наши степи когда-то и теперь» (1892) Докучаєв визначав українські степи як еталонні. Зокрема, про грунти між Трепівкою та Єлисаветградом сказано: «Здешний чернозем в сыром виде – как уголь».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1880 році Докучаєв виступив на загальних зборах Вільного економічного товариства з доповіддю на тему «Які загальні заходи могли б сприяти підняттю вкрай низького рівня ґрунтознавства в Росії». Вчений дійшов переконання, що для ґрунтоутворення вирішальне значення мають кліматичні умови. Докучаєв підкреслив, що багато районів земної кулі «ніколи за даних кліматичних умов не побачать того благодатного ґрунту, який становить корінне, ні з чим не порівнянне багатство України і який є результатом дивно щасливого і дуже складного комплексу ряду фізичних умов!». Авторитетні фахівці схвалили результати його робіт. Вільне економічне товариство затвердило звіт. А через місяць Василь Васильович блискуче захистив дисертацію з цього звіту. Вільне економічне товариство визнало за необхідне відзначити працю вченого особливою грамотою, де виносило йому «урочисту і глибоку вдячність».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1880 році життя В.В. Докучаєва змінилося на краще. Він домігся визнання як фахівець, досяг матеріального добробуту, необхідного для наукових досліджень. Влаштувалося і його особисте життя. Викладаючи космографію і фізичну географію в приватному жіночому пансіоні, він полюбив чарівну начальницю закладу Ганну Єгорівну Сінклер. Вона погодилася стати його дружиною. Ганна Єгорівна набула з часом природничо-наукових знань і допомагала Василю Васильовичу в роботі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Іншою важливою віхою в житті вченого став 1882 рік, коли йому було запропоновано зробити ґрунтове й геологічне обстеження Нижегородської губернії. Мета цих робіт була загальнонаукова та агрономічна, а також соціально-економічна: потрібно було упорядкувати податки землевласників і селян. Поважний вигляд Василя Васильовича, його розсудливість, вміння зрозуміти співрозмовника, твердість характеру і почуття гумору були йому на користь. Він і його співробітники отримували необхідну допомогу і зустрічали розуміння місцевих жителів. Докучаєв проявив себе як прекрасний організатор і керівник. Ця робота під керівництвом Василя Васильовича Докучаєва тривала 6 років, результати комплексної експедиції виявилися дуже значними.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1886 року були опубліковані «Материалы по оценке земель Нижегородской губернии» в 14 томах, а також геологічна і ґрунтова карти. На запрошення губернського земства у 1888-1890 роках Докучаєв дослідив рослинність, ґрунти і геологічні умови Полтавської губернії, зробивши низку важливих висновків про закономірності генезису ґрунтів. За ініціативи й сприяння Докучаєва в Нижньому Новгороді і Полтаві були засновані природничо-історичні музеї, а при Вільному економічному товаристві створена ґрунтова комісія, в якій він головував.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Василь Васильович Докучаєв докладно описав процес утворення ґрунтів і 1886 року запропонував першу в світі базову наукову класифікацію ґрунтів. Він же склав першу світову ґрунтову карту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:DokuchaevVV2.jpg]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Василь Васильович Докучаєв'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Важливою практичною справою стало для Докучаєва створення російської ґрунтознавчої школи та підготовка спеціалістів сільського господарства. Восени 1891 року він виїхав в якості ревізора від Міністерства народної освіти в Ново-Олександрійський інститут сільського господарства, розташований в Люблінській губернії (нині в Польщі). Передбачалося закрити інститут, вже був припинений прийом до нього студентів. Докучаєв зважився на мужній крок. Він вступив у боротьбу за інститут. І йому не тільки вдалося відстояти цей вищий сільськогосподарський учбовий заклад, але і добитися додаткових коштів на його розширення. У 1892-1893 роках Докучаєв тимчасово виконував обов’язки директора і керував перетворенням його у Вищий сільськогосподарський і лісовий навчальний заклад. Будучи директором Ново-Олександрійського інституту сільського господарства та лісівництва, вчений заснував у ньому (1895) першу в Росії кафедру ґрунтознавства; провів докорінну реорганізацію викладання і програми інституту; за цим зразком було реорганізовано вищу сільськогосподарську освіту в Росії. Серед численних учнів Докучаєва був і Володимир Вернадський, наукова діяльність якого також суттєво вплинула на розвиток сучасного ґрунтознавства.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У травні 1895 року Докучаєва відвідав в Новій Олександрії його учень і соратник Г.І. Танфільєв. Він з подивом і сумом побачив ученого стомленим, розбитим, «зовсім не схожим на богатиря тілом і духом». Взявши за станом здоров’я (нервова перевтома) відпустку, Василь Васильович поїхав з дружиною до Криму. У Нову Олександрію він вже не повернувся, відмовившись від роботи в інституті. Вчений не зміг продовжити наукову діяльність і в Петербурзі, перебував у відчаї, навіть був близький до самогубства. Для лікування довелося поїхати за кордон. Лише навесні 1896 року йому стало краще. Докучаєв писав: «Весь минулий рік я провів як у тумані, весь час страждаючи найсильнішим розладом нервів і повним занепадом сил, апатія до життя набувала часом шалених розмірів». Василь Васильович розумів, що йому загрожує божевілля. І все-таки, всупереч порадам лікарів, впоравшись із хворобою, знову почав працювати на повну силу. Він поспішав вичерпати всі свої можливості.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наукові досягнення Докучаєва і практична робота отримували високі відгуки, нагороди. Однак попереду чекали і нові випробування. Восени 1896 року тяжко захворіла його дружина, вона померла в лютому 1897 року. Під час її хвороби Докучаєв перебував у такому пригніченому стані, що був поміщений в лікарню. У подальшому й до кінця життя його опікала племінниця (дочка сестри) Антоніна Іванівна Воробйова. У 1897 році здоров’я Докучаєва помітно поліпшилося. Пропрацювавши в Петербурзькому університеті чверть століття до цього терміну, він вийшов у відставку. Тепер усі його зусилля були спрямовані на наукову та організаційну роботу. Докучаєв очолив Ґрунтову комісію і прочитав десятки популярних лекцій, які користувалися великим успіхом у публіки. Пропаганду ґрунтознавства та агрономії він вважав надзвичайно важливою справою. Тому читання популярних лекцій вчений продовжив у Москві. Влітку 1898 року Василь Васильович знову керував польовими ґрунтовими дослідженнями, на цей раз в Бессарабії (Молдавії). Він отримав запрошення від Закавказького статистичного комітету обстежити ґрунти Кавказу і Закавказзя. Пропозицію він прийняв і незабаром відправився в експедицію.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
За останні три роки позаминулого століття, що стали завершальним періодом активної творчої діяльності Докучаєва, він тричі відвідав Кавказ і побував навіть у пустелі Каракуми.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Життя науковця завершилося трагічно: з кінця 1900 року він був безнадійно хворий, працювати не міг, поступово і болісно втрачав розум. Помер В.В. Докучаєв у Петербурзі 8 листопада 1903 року. «У повній свідомості відкритого перед ним жаху, – писав В. І. Вернадський, – він марно намагався, вже хворий, знайти порятунок у енергійній, широкій науковій роботі, зі зворушливою силою звертався думкою і серцем до найглибших тайників людської душі... Здавалося, він прагнув протиставити нещастю, яке насувалося, всю силу, всю повноту своєї особистості».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сутність всіх напрямів професійної діяльності Василя Васильовича Докучаєва можна назвати словом «натураліст». Саме йому належить заслуга заснування наукового генетичного ґрунтознавства та агрономії. Десятиліттями він вивчав ґрунти в різних куточках Росії та України. Докучаєв винаходив все нові способи боротьби з посухою, які успішно застосовувалися в степах на Півдні Росії. Науковець вніс свою лепту і в реформу освіти. Василь Васильович Докучаєв – не тільки великий ґрунтознавець, а й професійний географ і геолог. У будь-якій діяльності він завжди залишався природознавцем, натуралістом – прагнув пізнати навколишній світ у всій складності і взаємозв’язку частин – як єдине живе ціле.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Василь Васильович Докучаєв похований на Смоленському лютеранському кладовищі поруч зі своєю дружиною, Ганною Єгорівною Докучаєвою-Сінклер (1846-1897).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Пам'ять==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1954 році на честь вченого смт Оленівські Кар’єри Донецької області перейменовано на місто Докучаєвськ.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У березні 1946 р. з нагоди 100-річчя від дня народження видатного вченого-ґрунтознавця В.В. Докучаєва Харківському сільськогосподарському інституту було присвоєно його iм’я (у 2021 році інститут приєднали до складу Державного біотехнологічного університету).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У Києві існують вулиця, провулок та тупик, названі на честь вченого.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В Устинівській селищній громаді Кропивницького (колишнього Устинівського) району Кіровоградської області є село Докучаєве, пов’язане з іменем В. Докучаєва, який протягом 1877-1881р.р. здійснював у цій місцевості вивчення зон поширення чорноземів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Бібліографія==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Основні видання праць В.В. Докучаєва'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Избранные сочинения: в 3 т. / Василий Докучаев. – М.: Сельхозгиз, 1948 – &lt;br /&gt;
Т. 1: Русский чернозем. – 1948. – 480 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Т. 2: Труды по геологии и сельскому хозяйству. – 1949. – 426 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Т. 3: Картография, генезис и классификация почв. – 1949. – 445 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Избранные сочинения / Василий Докучаев; ред. С. С. Соболев. – М.: Сельхозгиз, 1954. – 708 с.: ил., портр.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наші степи колись і тепер: пер. з рос. / Василь Докучаєв; ред. З. С. Вільямс. – К.: Сільгоспвидав, 1949. – 140 с. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Російський чорнозем: пер. з рос. / Василь Докучаєв. – К.; Харків: Сільгоспвидав, 1949. – 460 с. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Русский чернозем: Отчет Императорскому Вольному Экономическому Обществу / Василий Докучаев. – СПб.: Тип. Деклерона и Евдокимова, 1883. – 376 с.: 12 рис., 1 л. почв.карт.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Русский чернозем: Отчет Императорскому Вольному Экономическому Обществу / Василий Докучаев. – М.: Сельхозгиз, 1948. – 480 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ход и главнейшие результаты предпринятого Императорским вольным экономическим обществом исследования русского чернозема / Василий Докучаев. – СПб.: Тип. Т-ва «Общественная Польза», 1881. – 68 с. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Література про життя і діяльність&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вернандер, Н. Б. В. В. Докучаєв – творець вітчизняного грунтознавства / Наталія Вернандер. – К.: Держсільгоспвидав УРСР, 1961. – 49 с. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Герасимов, И. П. Учение В. В. Докучаева и современность : (Науч. основы почвозащит. земледелия) / Иннокентий Герасимов. – М.: Мысль, 1986. –124 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Завалій, Н. Людина, яка на цілу епоху переросла свій час / Н. Завалій // Народне слово. – 2011. – 26 травня. – С. 9&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зонн, С. В. 	Василий Васильевич Докучаев, 1846-1903 / Сергей Владимирович Зонн; Отв. ред. Е. Н. Мишустин; [АН СССР]. – М.: Наука, 1991. – 219 с. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Кирьянов, Григорий Федорович. Василий Васильевич Докучаева. 1846-1903 / Григорий Кирьянов; АН СССР. – М.: Наука, 1966. – 291 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Кохан, А. В. В. Докучаев в Протопоповке / А. Кохан // Городской курьер. – 2011. – 23 июня. – С. 7&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Кочуров, Б. В. В. Докучаев и современные проблемы землепользования / Б. Кочуров // География в школе. – 2002. – № 7. – С. 28-30.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Крупениковы, И. А. и Л. А. Василий Васильевич Докучаев : 1846-1903 / И. А. и Л. А. Крупениковы. – М.: Мол. гвардия, 1949. – 281 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Крупениковы, И. А. и Л. А. Василий Васильевич Докучаев / И. А. и Л. А. Крупениковы. – М.: Сельхозгиз, 1950. – 191 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Крупениковы, И. и Л. Путешествия и экспедиции В. В. Докучаева / И. и Л. Крупениковы. – М.: Географгиз, 1949. – 127 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Лисенко, О. Дорожче золотих руд : До 155-річчя з дня народження В В. Докучаєва / О. Лисенко // Маловисківські вісті. – 2001. – 20 жовтня. – С. 2&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Шепель, Федір. Український зріз «Русского чернозёма», або Василь Докучаєв: легенди і дійсність / Федір Шепель // Народне слово. – 2015. – 19 лютого. – С. 9: фото&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Чесноков, В. С. 	В. В. Докучаев – основоположник генетического почвоведения / В. С. Чесноков // Биология в школе. – 2002. – № 1. – С. 19-24.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Web-ресурси==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://novopetrivske-osoba.edukit.mk.ua/vidatni_geografi/dokuchayev_vasilj_vasiljovich/ Докучаєв Василь Васильович (Видатні особистості)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BE%D0%BA%D1%83%D1%87%D0%B0%D1%94%D0%B2_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Докучаєв Василь Васильович (Вікіпедія)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://www.hrono.ru/biograf/bio_d/dokuchaev.php Докучаев Василий Васильевич. Биографический указатель (Хронос)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://www.piplz.ru/page-id-511.html Докучаев Василий Васильевич (Сайт о людях – биографии знаменитостей, статьи, новости)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://library.udau.edu.ua/fondi-ta-kolekcii/virtualni-vistavki/dokuchaev-vasil-vasilovich-osnovopolozhnik-naukovo-genetichnogo-eruntoznavstva-ta-zonalnoi-agronomii.html Побережець Віра. Докучаєв Василь Васильович – основоположник науково-генетичного ґрунтознавства та зональної агрономії (Бібліотека Уманського Національного університету)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://www.history.org.ua/?termin=Dokuchaev_V Усенко П.Г. Докучаєв Василь Васильович (Енциклопедія історії України)]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Wikiuser</name></author>
	</entry>
	<entry>
		<id>http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%94%D0%BE%D0%BA%D1%83%D1%87%D0%B0%D1%94%D0%B2_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6640</id>
		<title>Докучаєв Василь Васильович</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%94%D0%BE%D0%BA%D1%83%D1%87%D0%B0%D1%94%D0%B2_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;diff=6640"/>
		<updated>2026-09-18T12:04:01Z</updated>

		<summary type="html">&lt;p&gt;Wikiuser: Створена сторінка: Файл:DokuchaevVV.jpg|мини|200px|&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:center;&amp;quot;&amp;gt;'''Василь Васильович Докучаєв'''&amp;lt;/p&amp;gt;&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:left;&amp;quot;&amp;gt;...&lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;[[Файл:DokuchaevVV.jpg|мини|200px|&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:center;&amp;quot;&amp;gt;'''Василь Васильович Докучаєв'''&amp;lt;/p&amp;gt;&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:left;&amp;quot;&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата народження&amp;lt;/b&amp;gt; — 17. 02.1846&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце народження&amp;lt;/b&amp;gt; — с. Мілюково Сичовського повіту Смоленської губернії Російської імперії (нині село Новодугінського району Смоленської області Російської Федерації))]]&amp;lt;/p&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — 08.11.1903&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце смерті&amp;lt;/b&amp;gt; —м. Санкт-Петербург&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце поховання&amp;lt;/b&amp;gt; —  Смоленське лютеранське кладовище ]]&amp;lt;/p&amp;gt;&lt;br /&gt;
```Василь Васильович Докучаєв``` (17 лютого 1846, с. Мілюково Сичовського повіту Смоленської губернії Російської імперії – 8 листопада 1903, м. Санкт-Петербург) – російський вчений-ґрунтознавець, природознавець і геолог.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Життя і діяльність==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Василь Васильович Докучаєв народився 17 лютого 1846 року у селі Мілюково Сичовського повіту Смоленської губернії Російської імперії (нині село Новодугінського району Смоленської області Російської Федерації) у родині сільського священника.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дитинство своє Василь Докучаєв провів серед дітей кріпаків, які належали поміщику. Батько навчив його грамоти, змусив прочитати самостійно всі церковні книги, а коли синові виповнилося 11 років, віддав його до Вяземського духовного училища, сподіваючись, що син піде його стопами. З Вязьми Василя Докучаєва, який навчався успішно, перевели в Смоленськ, де він, закінчивши 1861 року духовне училище, вступив до духовної семінарії. В атестаті В.В. Докучаєва про закінчення семінарії сказано, що він виявив здібності «досить гарні» при старанності «відмінно хорошій». Після закінчення семінарії Докучаєв був цілком підготовлений до професії священнослужителя. Тепер можна було вступити в духовну академію, де його приймали на «повне казенне забезпечення».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Але Василь несподівано звернув з уторованого шляху й вступив на фізико-математичний факультет Петербурзького університету, прирікаючи себе на напівголодне існування. Жодних свідчень, які розкривають причини такого кроку, немає. Втім, рішення замість духовної академії вступити до університету могло бути викликане особистим прикладом старшого брата Тимофія, який вступив до університету в цей же рік. Навчання Василя Докучаєва в університеті пройшло під негласною опікою брата.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Свою дипломну роботу Докучаєв присвятив рідним місцям і з дитинства знайомій річці Качні. Викладачі позитивно оцінили труд і вручили йому диплом, в якому вказувалося: «за поданням дисертації визнаний гідним наукового ступеня кандидата, в якій він і затверджений постановою Ради Університету 20 вересня 1871 року».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Закінчивши відділення природничих наук фізико-математичного факультету Петербурзького університету, Василь Докучаєв залишається в університеті, де і починає наукову діяльність. У грудні 1871 року повідомлення Докучаєва, присвячене наносним відкладам в річках, було опубліковано в працях Петербурзького товариства дослідників природи. Випускник університету у своїй першій же науковій роботі виглядає зрілим і незалежним дослідником. Окрім брата Тимофія, його підтримали вчені Петербурзького товариства дослідників природи. У березні 1872 року Докучаєв був обраний дійсним членом цього товариства. Влітку того ж року товариство відрядило його в Смоленську губернію для продовження розпочатих раніше досліджень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Докучаєв рано почав проводити самостійні геологічні дослідження на півночі Європейської частини Росії, в 1871-1877 роках вивчав будову річкових долин басейну верхньої Волги, верхів’їв Дніпра і Західної Двіни, річок південної частини Фінляндії. Ще з 1870 року Василь Васильович читав лекції по динамічній геології і петрографії в Петербурзькому університеті. Восени 1872 року за пропозицією А.А. Іностранцева В.В. Докучаєв зайняв посаду консерватора (хранителя) при Геологічному кабінеті університету. Поступово зростав науковий авторитет вченого. У 1873 році він став дійсним членом Петербурзького мінералогічного товариства. На початку наступного року його обирають секретарем Відділення геології і мінералогії Петербурзького товариства дослідників природи. З перших же своїх досліджень він намагався вивчати не окремі науки, а реальні проблеми пізнання природи і діяльності людини, залучаючи для цього найрізноманітніші відомості. Найбільше Василь Докучаєв цікавився динамічною геологією, формуванням рельєфу і новітніх відкладень. В 1874 році вчений зробив своє перше наукове повідомлення, присвячене ґрунтам, – «О подзоле Смоленской губернии».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 У 1875 році з’явилася перша велика праця В.В. Докучаєва – «По вопросу об осушении болот вообще и в частности об осушении Полесья». Докучаєв відразу ж заявив, що буде розглядати болота з точки зору геолога, натураліста. Вони його цікавлять як явища природи. Відзначивши особливості боліт і підкреслюючи їх важливу роль у природі, Докучаєв писав: «Перш ніж витрачати мільйони на осушення боліт, необхідно довести, що річки, які беруть свій початок у болотах, можуть обійтися і без них, інакше нам доведеться ще більше затратити праці та коштів, щоб обводнити осушену місцевість». Василь Васильович Докучаєв проаналізував результати робіт експедиції по осушенню Полісся і дійшов висновку, що переконливого обґрунтування проєкт не має. Було визнано, що в Поліссі завдання полягає не в перебудові ландшафтів, а в збереженні їх там, де це можливо&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Працюючи в університеті, В.В. Докучаєв виконував також наукові роботи за дорученням громадських організацій. Він продовжує літні екскурсії по Центральній Росії, його теоретичні дослідження охоплюють великі території. У 1876 році науковець виступає з великою доповіддю про обміління річок Європейської Росії, публікує статтю про формування та значення ярів, пише велику працю «Способы происхождения речных долин Европейской России», що стала дисертацією на ступінь магістра мінералогії та геології. Докучаєв представляє в роботі власну гіпотезу, за якою походження річкових долин зв’язує з діяльністю ярів і балок. Ця праця була оцінена позитивно, погляди Докучаєва отримали визнання. Успішно захистивши дисертацію, Василь Васильович отримав можливість читати лекції з мінералогії та геології. Зокрема, він чи не першим у світі прочитав курс лекцій з четвертинної геології і геоморфології (про формування новітніх відкладень і походження сучасного рельєфу).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1875-1877 роках, склавши (разом з В. І. Чаславським) оглядову ґрунтову карту Європейської Росії, Докучаєв почав вивчення чорнозему, в результаті чого ним були закладені основи вчення про ґрунт як особливе природньо-історичне тіло і про чинники ґрунтоутворення. Влітку 1877 року Василь Васильович обстежив південно-західну половину чорноземної смуги. У Тульській губернії він простежив перехід від лісових ґрунтів до чорноземів. Особливо багато вчений їздив Україною і Молдовою. Влітку 1878 року він мав обстежити найширші простори південно-східної частини чорноземної зони. На цей раз Докучаєв побував і в Криму, і на Північному Кавказі, і навіть перетнув по Військово-грузинській дорозі Кавказький хребет. Польовими роботами Докучаєв охопив величезні території між Волгою і Доном, Заволжжя, Передуралля. За два польових сезони він зумів обстежити не тільки всю чорноземну зону Росії та України, перетинаючи їх в різних напрямках, але й прилеглі території. Крім описів, науковець відібрав майже півтисячі зразків ґрунтів, переважно чорноземних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Департамент землеробства 1878 року доручив В.В. Докучаєву завершити видання ґрунтової карти і скласти до неї пояснювальну записку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наступного, 1879 року Докучаєву запропонували місце завідувача кафедри мінералогії Петербурзького університету. Він став доцентом, а з 1883 року – професором й отримав можливість мати власну наукову лабораторію та учнів. Однак так уже сталося, що мінералог і геолог Василь Васильович Докучаєв не любив мінералогію, а тим більше кристалографію (в ті часи ці два курси вважалися єдиною дисципліною). Мінералогічні праці Докучаєва виявилися надзвичайно плідні, незважаючи на те, що він ставився до них як до заняття другорядного і навіть не потурбувався про оформлення їх у вигляді солідної наукової монографії. Однак Докучаєв, як не дивно, не особливо захоплювався уявними подорожами в давні геологічні епохи і глибини земної кори. Почав він свої наукові дослідження з порівняно молодих осадів епохи мамонтів (льодовикової).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Експедиція «Вольного економического общества», очолювана видатним російським грунтознавцем Докучаєвим, продовжуючи дослідження російського чорнозему, 1881 року працювала на території Єлисаветградщини. Маршрут експедиції пролягав через вододіл Дніпра і Південного Бугу – зі сходу на захід. Під час роботи експедиція взяла зразки грунтів біля Крюкова, Протопопівки, Знам’янки, Єлисаветграда та Голованівська.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1883 році вийшла праця Докучаєва «Русский чернозем», в якій детально розглянуті область поширення, спосіб походження, хімічний склад чорнозему, принципи класифікації та методи дослідження ґрунту. Монографія склала основу докторської дисертації, принесла Докучаєву світову славу і заслужено вважається наріжним каменем генетичного ґрунтознавства.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В наукових працях «Русский чернозем» (1883) та «Наши степи когда-то и теперь» (1892) Докучаєв визначав українські степи як еталонні. Зокрема, про грунти між Трепівкою та Єлисаветградом сказано: «Здешний чернозем в сыром виде – как уголь».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1880 році Докучаєв виступив на загальних зборах Вільного економічного товариства з доповіддю на тему «Які загальні заходи могли б сприяти підняттю вкрай низького рівня ґрунтознавства в Росії». Вчений дійшов переконання, що для ґрунтоутворення вирішальне значення мають кліматичні умови. Докучаєв підкреслив, що багато районів земної кулі «ніколи за даних кліматичних умов не побачать того благодатного ґрунту, який становить корінне, ні з чим не порівнянне багатство України і який є результатом дивно щасливого і дуже складного комплексу ряду фізичних умов!». Авторитетні фахівці схвалили результати його робіт. Вільне економічне товариство затвердило звіт. А через місяць Василь Васильович блискуче захистив дисертацію з цього звіту. Вільне економічне товариство визнало за необхідне відзначити працю вченого особливою грамотою, де виносило йому «урочисту і глибоку вдячність».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1880 році життя В.В. Докучаєва змінилося на краще. Він домігся визнання як фахівець, досяг матеріального добробуту, необхідного для наукових досліджень. Влаштувалося і його особисте життя. Викладаючи космографію і фізичну географію в приватному жіночому пансіоні, він полюбив чарівну начальницю закладу Ганну Єгорівну Сінклер. Вона погодилася стати його дружиною. Ганна Єгорівна набула з часом природничо-наукових знань і допомагала Василю Васильовичу в роботі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Іншою важливою віхою в житті вченого став 1882 рік, коли йому було запропоновано зробити ґрунтове й геологічне обстеження Нижегородської губернії. Мета цих робіт була загальнонаукова та агрономічна, а також соціально-економічна: потрібно було упорядкувати податки землевласників і селян. Поважний вигляд Василя Васильовича, його розсудливість, вміння зрозуміти співрозмовника, твердість характеру і почуття гумору були йому на користь. Він і його співробітники отримували необхідну допомогу і зустрічали розуміння місцевих жителів. Докучаєв проявив себе як прекрасний організатор і керівник. Ця робота під керівництвом Василя Васильовича Докучаєва тривала 6 років, результати комплексної експедиції виявилися дуже значними.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1886 року були опубліковані «Материалы по оценке земель Нижегородской губернии» в 14 томах, а також геологічна і ґрунтова карти. На запрошення губернського земства у 1888-1890 роках Докучаєв дослідив рослинність, ґрунти і геологічні умови Полтавської губернії, зробивши низку важливих висновків про закономірності генезису ґрунтів. За ініціативи й сприяння Докучаєва в Нижньому Новгороді і Полтаві були засновані природничо-історичні музеї, а при Вільному економічному товаристві створена ґрунтова комісія, в якій він головував.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Василь Васильович Докучаєв докладно описав процес утворення ґрунтів і 1886 року запропонував першу в світі базову наукову класифікацію ґрунтів. Він же склав першу світову ґрунтову карту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:DokuchaevVV2.jpg]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
```Василь Васильович Докучаєв```&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Важливою практичною справою стало для Докучаєва створення російської ґрунтознавчої школи та підготовка спеціалістів сільського господарства. Восени 1891 року він виїхав в якості ревізора від Міністерства народної освіти в Ново-Олександрійський інститут сільського господарства, розташований в Люблінській губернії (нині в Польщі). Передбачалося закрити інститут, вже був припинений прийом до нього студентів. Докучаєв зважився на мужній крок. Він вступив у боротьбу за інститут. І йому не тільки вдалося відстояти цей вищий сільськогосподарський учбовий заклад, але і добитися додаткових коштів на його розширення. У 1892-1893 роках Докучаєв тимчасово виконував обов’язки директора і керував перетворенням його у Вищий сільськогосподарський і лісовий навчальний заклад. Будучи директором Ново-Олександрійського інституту сільського господарства та лісівництва, вчений заснував у ньому (1895) першу в Росії кафедру ґрунтознавства; провів докорінну реорганізацію викладання і програми інституту; за цим зразком було реорганізовано вищу сільськогосподарську освіту в Росії. Серед численних учнів Докучаєва був і Володимир Вернадський, наукова діяльність якого також суттєво вплинула на розвиток сучасного ґрунтознавства.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У травні 1895 року Докучаєва відвідав в Новій Олександрії його учень і соратник Г.І. Танфільєв. Він з подивом і сумом побачив ученого стомленим, розбитим, «зовсім не схожим на богатиря тілом і духом». Взявши за станом здоров’я (нервова перевтома) відпустку, Василь Васильович поїхав з дружиною до Криму. У Нову Олександрію він вже не повернувся, відмовившись від роботи в інституті. Вчений не зміг продовжити наукову діяльність і в Петербурзі, перебував у відчаї, навіть був близький до самогубства. Для лікування довелося поїхати за кордон. Лише навесні 1896 року йому стало краще. Докучаєв писав: «Весь минулий рік я провів як у тумані, весь час страждаючи найсильнішим розладом нервів і повним занепадом сил, апатія до життя набувала часом шалених розмірів». Василь Васильович розумів, що йому загрожує божевілля. І все-таки, всупереч порадам лікарів, впоравшись із хворобою, знову почав працювати на повну силу. Він поспішав вичерпати всі свої можливості.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наукові досягнення Докучаєва і практична робота отримували високі відгуки, нагороди. Однак попереду чекали і нові випробування. Восени 1896 року тяжко захворіла його дружина, вона померла в лютому 1897 року. Під час її хвороби Докучаєв перебував у такому пригніченому стані, що був поміщений в лікарню. У подальшому й до кінця життя його опікала племінниця (дочка сестри) Антоніна Іванівна Воробйова. У 1897 році здоров’я Докучаєва помітно поліпшилося. Пропрацювавши в Петербурзькому університеті чверть століття до цього терміну, він вийшов у відставку. Тепер усі його зусилля були спрямовані на наукову та організаційну роботу. Докучаєв очолив Ґрунтову комісію і прочитав десятки популярних лекцій, які користувалися великим успіхом у публіки. Пропаганду ґрунтознавства та агрономії він вважав надзвичайно важливою справою. Тому читання популярних лекцій вчений продовжив у Москві. Влітку 1898 року Василь Васильович знову керував польовими ґрунтовими дослідженнями, на цей раз в Бессарабії (Молдавії). Він отримав запрошення від Закавказького статистичного комітету обстежити ґрунти Кавказу і Закавказзя. Пропозицію він прийняв і незабаром відправився в експедицію.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
За останні три роки позаминулого століття, що стали завершальним періодом активної творчої діяльності Докучаєва, він тричі відвідав Кавказ і побував навіть у пустелі Каракуми.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Життя науковця завершилося трагічно: з кінця 1900 року він був безнадійно хворий, працювати не міг, поступово і болісно втрачав розум. Помер В.В. Докучаєв у Петербурзі 8 листопада 1903 року. «У повній свідомості відкритого перед ним жаху, – писав В. І. Вернадський, – він марно намагався, вже хворий, знайти порятунок у енергійній, широкій науковій роботі, зі зворушливою силою звертався думкою і серцем до найглибших тайників людської душі... Здавалося, він прагнув протиставити нещастю, яке насувалося, всю силу, всю повноту своєї особистості».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сутність всіх напрямів професійної діяльності Василя Васильовича Докучаєва можна назвати словом «натураліст». Саме йому належить заслуга заснування наукового генетичного ґрунтознавства та агрономії. Десятиліттями він вивчав ґрунти в різних куточках Росії та України. Докучаєв винаходив все нові способи боротьби з посухою, які успішно застосовувалися в степах на Півдні Росії. Науковець вніс свою лепту і в реформу освіти. Василь Васильович Докучаєв – не тільки великий ґрунтознавець, а й професійний географ і геолог. У будь-якій діяльності він завжди залишався природознавцем, натуралістом – прагнув пізнати навколишній світ у всій складності і взаємозв’язку частин – як єдине живе ціле.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Василь Васильович Докучаєв похований на Смоленському лютеранському кладовищі поруч зі своєю дружиною, Ганною Єгорівною Докучаєвою-Сінклер (1846-1897).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Пам'ять==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1954 році на честь вченого смт Оленівські Кар’єри Донецької області перейменовано на місто Докучаєвськ.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У березні 1946 р. з нагоди 100-річчя від дня народження видатного вченого-ґрунтознавця В.В. Докучаєва Харківському сільськогосподарському інституту було присвоєно його iм’я (у 2021 році інститут приєднали до складу Державного біотехнологічного університету).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У Києві існують вулиця, провулок та тупик, названі на честь вченого.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В Устинівській селищній громаді Кропивницького (колишнього Устинівського) району Кіровоградської області є село Докучаєве, пов’язане з іменем В. Докучаєва, який протягом 1877-1881р.р. здійснював у цій місцевості вивчення зон поширення чорноземів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Бібліографія==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Основні видання праць В.В. Докучаєва'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Избранные сочинения: в 3 т. / Василий Докучаев. – М.: Сельхозгиз, 1948 – &lt;br /&gt;
Т. 1: Русский чернозем. – 1948. – 480 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Т. 2: Труды по геологии и сельскому хозяйству. – 1949. – 426 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Т. 3: Картография, генезис и классификация почв. – 1949. – 445 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Избранные сочинения / Василий Докучаев; ред. С. С. Соболев. – М.: Сельхозгиз, 1954. – 708 с.: ил., портр.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наші степи колись і тепер: пер. з рос. / Василь Докучаєв; ред. З. С. Вільямс. – К.: Сільгоспвидав, 1949. – 140 с. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Російський чорнозем: пер. з рос. / Василь Докучаєв. – К.; Харків: Сільгоспвидав, 1949. – 460 с. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Русский чернозем: Отчет Императорскому Вольному Экономическому Обществу / Василий Докучаев. – СПб.: Тип. Деклерона и Евдокимова, 1883. – 376 с.: 12 рис., 1 л. почв.карт.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Русский чернозем: Отчет Императорскому Вольному Экономическому Обществу / Василий Докучаев. – М.: Сельхозгиз, 1948. – 480 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ход и главнейшие результаты предпринятого Императорским вольным экономическим обществом исследования русского чернозема / Василий Докучаев. – СПб.: Тип. Т-ва «Общественная Польза», 1881. – 68 с. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Література про життя і діяльність&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вернандер, Н. Б. В. В. Докучаєв – творець вітчизняного грунтознавства / Наталія Вернандер. – К.: Держсільгоспвидав УРСР, 1961. – 49 с. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Герасимов, И. П. Учение В. В. Докучаева и современность : (Науч. основы почвозащит. земледелия) / Иннокентий Герасимов. – М.: Мысль, 1986. –124 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Завалій, Н. Людина, яка на цілу епоху переросла свій час / Н. Завалій // Народне слово. – 2011. – 26 травня. – С. 9&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зонн, С. В. 	Василий Васильевич Докучаев, 1846-1903 / Сергей Владимирович Зонн; Отв. ред. Е. Н. Мишустин; [АН СССР]. – М.: Наука, 1991. – 219 с. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Кирьянов, Григорий Федорович. Василий Васильевич Докучаева. 1846-1903 / Григорий Кирьянов; АН СССР. – М.: Наука, 1966. – 291 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Кохан, А. В. В. Докучаев в Протопоповке / А. Кохан // Городской курьер. – 2011. – 23 июня. – С. 7&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Кочуров, Б. В. В. Докучаев и современные проблемы землепользования / Б. Кочуров // География в школе. – 2002. – № 7. – С. 28-30.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Крупениковы, И. А. и Л. А. Василий Васильевич Докучаев : 1846-1903 / И. А. и Л. А. Крупениковы. – М.: Мол. гвардия, 1949. – 281 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Крупениковы, И. А. и Л. А. Василий Васильевич Докучаев / И. А. и Л. А. Крупениковы. – М.: Сельхозгиз, 1950. – 191 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Крупениковы, И. и Л. Путешествия и экспедиции В. В. Докучаева / И. и Л. Крупениковы. – М.: Географгиз, 1949. – 127 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Лисенко, О. Дорожче золотих руд : До 155-річчя з дня народження В В. Докучаєва / О. Лисенко // Маловисківські вісті. – 2001. – 20 жовтня. – С. 2&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Шепель, Федір. Український зріз «Русского чернозёма», або Василь Докучаєв: легенди і дійсність / Федір Шепель // Народне слово. – 2015. – 19 лютого. – С. 9: фото&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Чесноков, В. С. 	В. В. Докучаев – основоположник генетического почвоведения / В. С. Чесноков // Биология в школе. – 2002. – № 1. – С. 19-24.&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Wikiuser</name></author>
	</entry>
	<entry>
		<id>http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:DokuchaevVV2.jpg&amp;diff=6639</id>
		<title>Файл:DokuchaevVV2.jpg</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:DokuchaevVV2.jpg&amp;diff=6639"/>
		<updated>2026-09-18T12:03:56Z</updated>

		<summary type="html">&lt;p&gt;Wikiuser: Василь Васильович Докучаєв&lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;== Опис файлу ==&lt;br /&gt;
Василь Васильович Докучаєв&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Wikiuser</name></author>
	</entry>
	<entry>
		<id>http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:DokuchaevVV.jpg&amp;diff=6638</id>
		<title>Файл:DokuchaevVV.jpg</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:DokuchaevVV.jpg&amp;diff=6638"/>
		<updated>2026-09-18T12:00:10Z</updated>

		<summary type="html">&lt;p&gt;Wikiuser: Василь Васильович Докучаєв (17 лютого 1846, с. Мілюково Сичовського повіту Смоленської губернії Російської імперії – 8 листопада 1903, м. Санкт-Петербург) – російський вчений-ґрунтознавець, природознавець і геолог.&lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;== Опис файлу ==&lt;br /&gt;
Василь Васильович Докучаєв (17 лютого 1846, с. Мілюково Сичовського повіту Смоленської губернії Російської імперії – 8 листопада 1903, м. Санкт-Петербург) – російський вчений-ґрунтознавець, природознавець і геолог.&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Wikiuser</name></author>
	</entry>
	<entry>
		<id>http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%9F%D1%80%D0%B8%D0%B4%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2_%D0%AE%D1%85%D0%B8%D0%BC_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87_(%D0%94%D0%B5%D0%BC%E2%80%99%D1%8F%D0%BD_%D0%91%D1%94%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9)&amp;diff=6637</id>
		<title>Придворов Юхим Олексійович (Дем’ян Бєдний)</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%9F%D1%80%D0%B8%D0%B4%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2_%D0%AE%D1%85%D0%B8%D0%BC_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87_(%D0%94%D0%B5%D0%BC%E2%80%99%D1%8F%D0%BD_%D0%91%D1%94%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9)&amp;diff=6637"/>
		<updated>2026-09-15T09:24:20Z</updated>

		<summary type="html">&lt;p&gt;Wikiuser: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;[[Файл:DemyanBedny.jpg|мини|200px|&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:center;&amp;quot;&amp;gt;'''Юхим Олексійович Придворов (псевдонім – Дем’ян Бєдний)'''&amp;lt;/p&amp;gt;&amp;lt;p style=&amp;quot;text-align:left;&amp;quot;&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата народження&amp;lt;/b&amp;gt; — 1(13).04.1883&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце народження&amp;lt;/b&amp;gt; — с. Губівка, Олександрійський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія (нині Компаніївська селищна громада, Кропивницький район, Кіровоградська область, Україна)&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Дата смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — 25.05.1945&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце смерті&amp;lt;/b&amp;gt; — с. Барвиха, Московська область, СРСР&amp;lt;br /&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Місце поховання&amp;lt;/b&amp;gt; —м. Москва, Новодівочий цвинтар]]&amp;lt;/p&amp;gt;&lt;br /&gt;
'''Юхим Олексійович Придворов (літературний псевдонім – Дем’ян Бєдний) ''' (1 (13) квітня 1883, с.&amp;amp;nbsp;Губівка, Олександрійський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія (нині Компаніївська селищна громада, Кропивницький район, Кіровоградська область, Україна) – 25 травня 1945, с. Барвиха, Московська область, СРСР) – радянський поет та громадський діяч, один із основоположників літератури «соціалістичного реалізму».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Життя і діяльність==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Юхим Олексійович Придворов народився 13 квітня 1883 року в селі Губівка Олександрійського повіту Херсонської губернії в сім’ї селянина. Його дитинство було незатишним, сповненим негараздів і лихоліть. Перші роки життя хлопчик провів у місті Єлисаветграді, де його батько служив церковним сторожем. У 13 років Юхим Придворов вступив на казенне утримання до Київської військово-фельдшерської школи при гарнізонному госпіталі. Закінчивши її, він певний час працював за фахом; у 1900-1904 роках служив у військовому лазареті в Єлисаветграді.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Перші вірші Придворова були опубліковані в газеті «Киевское слово» в 1899 році, через два роки вийшла у світ поема «Лебедь», романсова лірика. Пристрасть до книг, яка дуже рано пробудилася, інтерес до літератури не полишали Юхима. Він багато й наполегливо займався самоосвітою й уже у двадцятилітньому віці, склавши екстерном екзамен за гімназійний курс, став студентом історико-філологічного факультету Санкт-Петербурзького університету. Звання дійсного студента (до 1914) дозволяло йому жити в Санкт-Петербурзі й займатися літературною діяльністю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В роки університетського навчання, в той час, коли у стінах «храму науки» на Василівському острові вирували сходки, маніфестації, демонстрації, відбувався складний процес формування й становлення особистості майбутнього поета. Під впливом революційних подій 1905-1907 рр. Юхим Придворов почав друкуватися в народницькому журналі «Русское богатство», познайомився з з членами його редакційного колективу – В. Г. Короленком, П. П. Якубовичем, зблизився з В. Д. Бонч-Бруєвичем. З весни 1911 року поет активно співпрацює з більшовицькими газетами «Звезда» і «Правда», журналом «Просвещение», публікуючи полум’яні твори-маніфестації: вірш «Полна страданий наших чаша», байку «Кукушка», присвячену 100-річчю від дня народження О. І. Герцена, тощо. Ім’я персонажа одного з перших віршів Придворова – «О Демьяне бедном, мужике вредном» – стає його літературним псевдонімом, популярним серед мільйонів читачів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1912 році поет вступив у РСДРП. Надзвичайна ясність і простота форми, політична актуальність і гострота тематики робили вірші Дем’яна Бєдного улюбленими дуже широкою аудиторією. Перша збірка його віршів, пісень, байок, віршованих повістей, фейлетонів – «Байки» – вийшла в 1913 році. Він вчився в М. О. Некрасова й Т. Г .Шевченка. У них почерпнув, серед іншого, неперевершену майстерність використання надзвичайно багатих джерел усної народної творчості. Головною зброєю й найулюбленішим жанром поета стала байка. Вона допомагала в дореволюційні роки приховувати від цензури крамольні думки. 1914 року Дем’ян Бєдний присвятив Тарасу Шевченку байку «Біля великої могили», спрямовану проти паплюження пам’яті кобзаря в газеті «Новое время».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Читачі полюбили Дем’яна Бєдного і як автора великих поетичних форм: віршованих повістей, легенд, епічних та лірико-публіцистичних поем. У 1917 він створив віршовану повість «Про землю, про волю, про робочу долю», у якій оспівав зростання революційної свідомості мас у роки імперіалістичної війни, перемогу більшовиків.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Величезну політичну роль зіграла літературна діяльність Дем’яна Бєдного в роки громадянської війни. Поет постійно перебував на фронтах (восени 1918 року – на Східному, влітку 1919 року – на Південному, в 1920 році – на Західному). Вірші цього часу він сам справедливо називав «розривними снарядами». У 1923 році за поетичну діяльність Придворов був нагороджений орденом Червоного Прапора.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Багато й плідно Юхим Олексійович працював і в мирний час, бував на заводах та будівництвах, де виступав перед робітниками з віршами, які агітували за нове життя, за боротьбу з пережитками минулого.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У 1920-х роках книги Придворова розходились накладом понад два мільйони примірників. Він був визнаний класиком ще за життя. Проте в окремих творах 30-х років поет «припустився дегероїзації минулого російського народу», за що був підданий партійній критиці. А в липні 1938 року його виключили з лав партії та Спілки письменників СРСР. Твори Д. Бєдного перестали друкувати, але об’єкти, що носили його ім’я, не були перейменовані. Письменник бідував, змушений був продавати бібліотеку та меблі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Під час Другої світової війни Дем’ян Бєдний створив багато поетичних текстів до плакатів, антифашистську сатиру, патріотичну лірику написав нові віршовані повісті, легенди, поеми.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Весною 1945 року тяжкохворий поет мріяв лише про одне – дожити до Дня перемоги. Він помер у с. Барвиха Московської області 25 травня 1945 року, похований у Москві на Новодівочому кладовищі. 1956 року Юхим Олексійович Придворов був посмертно поновлений у лавах КПРС та Спілки письменників СРСР.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Низку творів Дем’ян Бєдний присвятив Україні – «Пороги», «Цветы и корни», «Колхоз “Красный Кут”» (1936, нова ред. «Степан Завгородний», 1941), «Вставай, Украина», «Возле могилы Тараса Шевченко», «Салют победителям», «Одесса», «Освободителям Полтавы». Деякі ранні твори письменник написав українською мовою: «Панська рада (українцям)», «Осиковий кіл раді», «Замість волика». За його байкою «Про Митьку-бігунця і його кінець» 1920 року було поставлено український фільм з однойменною назвою.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Твори Дем’яна Бєдного перекладали Микола Терещенко, Максим Рильський, Валер’ян Поліщук, Іван Кулик, Микита Годованець. У перекладі українською мовою вийшли «Байки і вірші» (1936), «Вибране» (1951), «Павуки та мухи» (1957).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дем’ян Бєдний зібрав одну з найбільших приватних бібліотек (понад 30 тисяч томів) і подарував її Державному літературному музею в Москві.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На честь Дем’яна Бєдного було названо теплохід і острови, в багатьох містах колишнього СРСР названо вулиці. Пошта СРСР випустила поштову марку та маркований конверт з портретом письменника.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У рідному селі поета – Губівці – в повоєнні роки було відкрито музей, а на будівлі середньої школи встановлено мармурову меморіальну дошку. Твори Дем’яна Бєдного вивчались у радянських школах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Світлини==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;gallery&amp;gt;&lt;br /&gt;
Файл:PrydvorovYO2.jpg|&amp;lt;center&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;1919 рік. Юхим Придворов (в центрі)&amp;lt;/b&amp;gt;&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Файл:PrydvorovYO3.jpg|&amp;lt;center&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Придворов Юхим (1923р.)&amp;lt;/b&amp;gt;&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Файл:PrydvorovYO4.jpg|&amp;lt;center&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;1926 р.&amp;lt;/b&amp;gt;&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Файл:PrydvorovYO5.jpg|&amp;lt;center&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;1934 р.&amp;lt;/b&amp;gt;&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Файл:PrydvorovYO6.jpg|&amp;lt;center&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Поштова марка до 80-річчя з дня народження поета (1963 р.)&amp;lt;/b&amp;gt;&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Файл:PrydvorovYO7.jpg|&amp;lt;center&amp;gt;&amp;lt;b&amp;gt;Пам’ятний знак на честь уродженця села Дем’яна Бєдного&amp;lt;/b&amp;gt;&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;/gallery&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Бібліографія==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Основні видання творів Дем’яна Бєдного'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Собрание сочинений : в 8 т. / Демьян Бедный; Сост. И. С. Эвентов, Ред. С. А. Васильев и др., Вступит. статья А. А. Суркова. – М. : Худож. лит. – 1963&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Т. 1 : Стихотворения : 1908-июнь 1914 года. – 1963. – 438,[1] с. : портр&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Т. 2 : Стихотворения: авг. 1914 – окт. 1917. Про землю, про волю, про рабочую долю : повесть. – 1964. – 326 с. : ил., 4 л. ил.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Т. 3 : Стихотворения, повести : ноябрь 1917 – 1919 / сост., подгот. текста Л. К. Швецовой. – 1964. – 567 с. : ил.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Т. 4 : Стихотворения : 1917 – 1919 / сост., подгот. текста В. М. Земскова. – 1965. – 511 с. : ил., 4 л. ил.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Т. 5 : Стихотворения, повести и поэмы : 1923 – 1925 / сост., подгот. текста Д. Е. Придворова, примеч. И. С. Эвентова. – 1965. – 439 с. : ил., 5 л. ил.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Т. 6 : Стихотворения, повести и поэмы : 1926-1930 / Сост. А. В. Прямков. – 1965. – 521,[1] с&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Т. 7 : Стихотворения и поэмы, легенды и сказы : 1931 – 1939 / сост., подгот. текста и примеч. А. Р. Монастырского, Д. Е. Придворова. – 1965. – 554 с. : ил., 4 л. ил.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Т. 8 : Стихотворения : 1941 – 1945; повести, автобиографии, статьи, очерки, речи, беседы, письма / сост., подгот. текста и примеч. И. С. Эвентова, Е. А. Динерштейна. – 1965. – 615 с. : ил., 4 л. ил. – Алф. указатель произведений, вошедших в Собрание соч. Д. Бедного в 8 т.: с. 585-605&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Избранные произведения : в 2 т. / Демьян Бедный; сост., подгот. текста Д. Е. Придворова. – М. : Гослитиздат. – 1959&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Т. 1 : Стихотворения, басни, сказки: 1908-1917. Про землю, про волю, про рабочую долю : повесть. – 1959. – 343 с. : портр.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Т. 2 : Стихотворения, поэмы, фельетоны, басни, эпиграммы, сказки: 1908-1917. – 1959. – 392 с&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Избранные произведения / Демьян Бедный; [вступ. ст. И. Эвентова, с. 5-26]. – М. : Правда, 1985. – 350 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Избранная лирика / Демьян Бедный. – М. : Сов. писатель, 1950. – 151 с. : портр. – (Библиотечка избранной лирики).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вибране : пер. з рос. / Дем’ян Бєдний. – К. : Держвидав, 1951. – 195 с. : портр.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вперед и выше : мой творческий опыт рабочему автору / Демьян Бедный. – М. : Профиздат, 1933. – 92 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Главная улица : поэма: 1917 – 7 ноября – 1922 г. / Демьян Бедный. – М. : Современник, 1973. – 36 с. : ил., 6 л. ил. – (Сер. «Российская поэма»).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Горная порода : сказы и легенды / Демьян Бедный. – М. : Сов. писатель, 1959. – 380 с. : портр.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Знакомые лица : сатирические стихи, басни, фельетоны, эпиграммы / Демьян Бедный ; сост. Регинин. – М. : Сов. писатель, 1950. – 151 с. : портр.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Павуки та мухи / Дем’ян Бєдний ; пер. та переспіви М. Терещенко. – К. : Держвидав, 1957. – 49 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Подвиг ежедневный : стихи и песни / Демьян Бедный ; авт. предисл. С. Придворов. – М. : Сов. писатель, 1950. – 151 с. : портр.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Стихи, басни / Демьян Бедный ; авт. предисл., сост. Н. В. Осьмаков. – М. : Сов. Россия, 1973. – 270 с. : портр. – (Сер. «Поэтическая Россия»).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Стихотворения / Демьян Бедный; [вступ. ст. А. Суркова; коммент. И. Эвентова; худож. А. Ременник]. – М. : Худож. лит., 1988. – 270 с. – (Сер. «Классики и современники» : Поэтическая б-ка).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Стихотворения и поэмы / Демьян Бедный. – М. : Сов. писатель, 1957. – 416 с. – (Библиотека поэта).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Чудесное письмо (колхозникам) / Демьян Бедный ; ред., авт. вступит. ст. и примеч. А. Ефремин. – М. : Худож. лит., 1934. – 231 с. – (Сер. «Дешевая библиотека»)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Література про життя і діяльність'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Книги'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Бразуль Ирина Дмитриевна. Демьян Бедный / Ирина Бразуль,. – М. : Молодая гвардия, 1967. – 301,[1] с. : ил, 15 л. фото. – (Сер. «Жизнь замечательных людей» : Серия биографий ; Вып.18 (442)). – Библиогр.: с. 300.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Воспоминания о Демьяне Бедном / Сост.: Д. Е. Придворов, А. В. Прямков. – М. : Сов. писатель, 1966. – 430,[1] с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дем’ян Бєдний // Родом із України : 10 поетів російської «срібної доби» в українських перекладах Володимира Могилюка : поезії / літ. пер. Володимира Могилюка ; ред. Сергій Запорожан. – Кіровоград : Мавік, 2012. – С. 18-23 : портр.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Куриленко В. Демьян Бедный / В. Куриленко. – М. : Сов. писатель, 1954. – 136 с. : портр.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Поэт борьбы и созидания : тезисы научно-теоретической конф., посвящ. 100-летию со дня рождения Демьяна Бедного (Апрель, 1983). – Кировоград : КГПИ, 1983. – 190 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Різниченко Т. М. Бєдний Дем’ян // Енциклопедія Сучасної України. – К., 2003. – Т. 2. – С. 557 : фото.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Різниченко Т. М. Бєдний Дем’ян // Українська літературна енциклопедія : у 3 т. / відп. ред. І. О. Дзеверін. – К. : Головна редакція УРЕ, 1988. –Т. 1 : А-Г. – С. 157-158 : портр.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Рожинский Григорий Семенович. Увлеченные люди / Г. С. Рожинский. – Кировоград : [б. и.], 2013. – 100 с. : фото.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Эвентов Исаак Станиславович. Демьян Бедный : жизнь, поэзия, судьба / И. Эвентов. – М. : Худож. лит., 1983. – 191 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Эвентов Исаак Станиславович. Жизнь и творчество Демьяна Бедного / Исаак Эвентов. – Л. : Худож. лит. Ленингр. отд-ние, 1967. – 271 с. : портр.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Публікації в періодичних виданнях'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Багацький Леонід. Кавалерист слова з компаніївського степу : [про Д. Бєдного] / Леонід Багацький // Кіровоградська правда. – 2015. – 25 вересня. – С. 10 : фото.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Базилевський В. Дем’ян Бєдний: «Я служив революції» / В. Базилевський // Вітчизна. – 1987. – № 6. – С. 110-114.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Базилевський В. Під кутом історії / В. Базилевський // Кіровоградська правда. – 1983. – 7 квітня.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Грицкевич В. Іменем поета / В. Грицкевич // Кіровоградська правда. – 1983. – 2 червня&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Жарких І. Поет і рідний край / І. Жарких // Кіровоградська правда. – 1963. – 13 квітня.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Інгульський Ю. Тут жив Д. Бєдний / Ю. Інгульський // Честь хлібороба. – 1983. – 12 квітня.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Карамишева М. Архівні документи / М. Карамишева // Кіровоградська правда. – 1963. – 13 квітня.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Клочек Григорій. Український сільський поет з російським прізвищем / Г. Клочек // Нова газета. – 2015. – 26 листопада. – С. 1, 11 : фото.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Недзвідський А. Українською мовою / А. Недзвідський // Кіровоградська правда. – 1983. – 8 квітня.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Панченко В. Бєдний Дем’ян / В. Панченко, Я. Панченко // Народне слово. – 2000. – 12 лютого. – С. 2.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Полєк В. Він протягав братерства руку / В. Полєк // Кіровоградська правда. – 1983. – 8 травня.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Придворов С. Любов до книги / С. Придворов // Кіровоградська правда. – 1965. – 31 жовтня.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Придворов С. Подвиг щоденний / С. Придворов // Кіровоградська правда. – 1965. – 19 жовтня ; Кіровоградська правда. – 1965. – 21 жовтня ; Кіровоградська правда. – 1965. – 31 жовтня.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Придворов С. Про батька / С. Придворов // Прапор. – 1983. – 19 березня.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Селезень В. Глибока шана земляків / В. Селезень // Кіровоградська правда. – 1983. – 12 квітня.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Степанова О. Больше, чем поэт / О. Степанова // Украина-Центр. – 2013. – 15 августа. – С. 12-13 : фото ; 2013. – 22 августа. – С. 19 : фото ; 29 августа. – С. 19.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Чорна Р. Наш земляк / Р. Чорна // Прапор Леніна. – 1973. – С. 12 квітня.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Шевченко С. Юхим Придворов і Єлисаветград / С.Шевченко // Вечірня газета. – 2000. – 9 червня. – С. 12.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Шепель Ф. Ой що ж то за шум учинився, що з Юхима та й Дем’ян зробився. : загадковий Дем‘ян Бєдний і Кіровоградщина / Ф. Шепель // Наше місто. – 2020. – 25 червня. – С. 2 : портр.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Шепель Ф. Про Сергія Єсеніна, Дем’яна Бєдного, українізацію та розстрільну справу зразка тридцять сьомого / Ф. Шепель // Кіровоградська правда. – 2010. – 16 лютого. – С. 4.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Web-ресурси==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B5%D0%BC%27%D1%8F%D0%BD_%D0%91%D1%94%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9 Дем’ян Бєдний(Вікіпедія)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://esu.com.ua/article-39591 Різниченко Т. М. Бєдний Дем’ян (Енциклопедія Сучасної України)]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[https://zpu.kr.ua/shche/istoriya/17726-zahadkovyi-dem-ian-biednyi-i-kirovohradshchyna-foto-2 Шепель Федір. Загадковий Дем’ян Бєдний і Кіровоградщина (З перших уст)]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Wikiuser</name></author>
	</entry>
	<entry>
		<id>http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:PrydvorovYO7.jpg&amp;diff=6636</id>
		<title>Файл:PrydvorovYO7.jpg</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:PrydvorovYO7.jpg&amp;diff=6636"/>
		<updated>2026-09-15T09:21:45Z</updated>

		<summary type="html">&lt;p&gt;Wikiuser: Пам’ятний знак на честь уродженця села Дем’яна Бєдного&lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;== Опис файлу ==&lt;br /&gt;
Пам’ятний знак на честь уродженця села Дем’яна Бєдного&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Wikiuser</name></author>
	</entry>
	<entry>
		<id>http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:PrydvorovYO6.jpg&amp;diff=6635</id>
		<title>Файл:PrydvorovYO6.jpg</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:PrydvorovYO6.jpg&amp;diff=6635"/>
		<updated>2026-09-15T09:21:35Z</updated>

		<summary type="html">&lt;p&gt;Wikiuser: Поштова марка до 80-річчя з дня народження поета (1963 р.)&lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;== Опис файлу ==&lt;br /&gt;
Поштова марка до 80-річчя з дня народження поета (1963 р.)&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Wikiuser</name></author>
	</entry>
	<entry>
		<id>http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:PrydvorovYO5.jpg&amp;diff=6634</id>
		<title>Файл:PrydvorovYO5.jpg</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:PrydvorovYO5.jpg&amp;diff=6634"/>
		<updated>2026-09-15T09:21:21Z</updated>

		<summary type="html">&lt;p&gt;Wikiuser: 1934 р.&lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;== Опис файлу ==&lt;br /&gt;
1934 р.&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Wikiuser</name></author>
	</entry>
</feed>