Юр’єв Валерій (Валер’ян) Олексійович
Валерій Олексійович Юр’єв (26 червня 1937, с. Лозуватка Рівненського району Одеської області – 6 листопада 1980, м. Миколаїв) – український поет, перекладач, драматург, педагог, літературний критик.
Життя та діяльність
Поет…не слуга слова, він – його володар. Максим Рильський
Юр’єв Валерій Олексійович народився 26 червня 1937 року в селі Лозуватка Рівненського (тепер Новоукраїнського) району на Кіровоградщині. Після закінчення середньої школи навчався в Кіровоградському педагогічному інституті. У 1959 році почав працювати вчителем на Дніпропетровщині. Потім працював методистом в Кіровоградському обласному Будинку народної творчості, а згодом – кореспондентом у редакції обласної газети «Молодий комунар». Пробував писати драматичні твори. З 1966 року – член Спілки письменників України. Лауреат обласної комсомольської премії імені Юрія Яновського.
У 1972 році переїхав до м. Миколаєва, працював у газеті «Південна правда», займався літературною діяльністю. Але часто хворів, і після двох операційних втручань, 6 листопада 1980 року серце молодого поета зупинилось. Його називали найбільшим романтиком у кіровоградській літературній школі. Поет безмежно вірив у Людину, він був переконаний, що ніщо не зможе вбити у ній достоїнства, чистоти і добрих діянь. І сам був зразком бездоганного українського молодого інтелігента. Павло Тичина у відгуку на першу книгу Валерія Юр’єва «Монологи землі» відзначив чистий ліричний голос молодого поета, його непідробність, щирість, володіння поетичною формою. В. Гончаренко у 1997 р. писав, що саме В. Юр'єв був його першим наставником і в літстудії, і в «Молодому комунарі», де працював. Юр'єв рекомендував Гончаренка (після першої премії за добірку віршів) – в Одесу на літкурси, які закінчив і сам). Згодом вони здружились, за козацьким звичаєм, на пропозицію В. Юр'єва, скріпили дружбу вином з... краплями власної крові. Разом часто виступали в різних залах.
У спогаді І. Горового (2000) про Юр'єва читаємо: «...завжди боронив рідне слово. І беріг його. Він ішов із ним до людей у вишитій українській сорочці, як на свято». А ще він є прикладом відповідальності за творчість, яка звучить тривогою про те, чи вдасться стати для людей хоч іскринкою, як не смолоскипом. Щодо стилю, то Валерій Юр'єв яскраво тяжів до сміливих метафор, гіпербол, абстрактних образів, випробовуючи себе і у фольклорних формах (балада, пісня), і в класичних, найбільше – в сонетах. Валерій Олексійович багато віршів присвятив Кіровоградщині, не декламуючи їх, а ніби органічно виспівуючи свою любов до степового краю. Він опоетизував і степи, і земляків, і Інгул («від полинів Кіровограда я крапля вічності жива»). Валерій Юр’єв устиг написати небагато творів – кілька поетичних і прозових книг, але залишив у літературі назавжди свій світлий слід, бо справжнє і відверте не піддається забуттю.
Валерій Юр’єв – автор книг «Монологи землі» (1965), «Доля» (1967), «Орбіти дня» (1974), «Силует матері» (1981), п’єси «Залізна троянда» (1972), повістей «Отой Вітька Паливода» (1975), «Золота неділя» (1983).
Бібліографія
Андрушко Т. Запалити сонце…у собі / Г. Андрушко // Вежа 2013. № 31. – С. 224 – 227
Блакитні вежі: Хрестоматія творів письменників Приінгульського краю у двох томах. Т. 1: Поезія. – Кіровоград. – 2011. – С.488
Босько В. Історичний календар Кіровоградщини на 2017 рік. Люди. Події. Факти: довідник / Автор-упорядник В. Босько. – Кропивницький. – 2016. – C. 120
Гончаренко В. Квіти спомину: до 50-річчя В. Юр’єва / В. Гончаренко //Молодий комунар. – 1987. – 25 червня. – С. 3
Гончаренко В. На перехресті споминів / В. Гончаренко // Кіровоградська правда. – 1983. – 24 вересня. – С. 4
Горовий І. Поет у вишиванці / І. Горовий // Вечірня газета. – 24 листопада. – С. 11
Гусейнов Г. Незаймані сніги. Книга 2. – Дніпропетровськ. – 2010. – С.157
Гусейнов Г. Господні зерна. Книга 8. – Дніпропетровськ . – 2004. – С. 912
Корінь А. «Україно, зелена моя колиско»: До 75-річня від дня народження Валерія Юр’єва / А. Корінь // Народне слово. – 2012. – 12 липня. – С.10
Корінь А. Комсомоле, доле моя: Відгук на однойменну збірку поезій / А. Корінь // Молодий комунар. – 1983. – 29 жовтня. – С. 3
Куманський Б. Починали з літоб’єднання / Б. Куманський // Народне слово. – 2004. – 13 липня. – С. 3
Куманський Б. «Кінь у вогненій далі»: Недавня зустріч з головою обласної організації «Конгрес ромів» Іваном Адамом спонукала до спогадів / Б. Куманський // Народне слово. – 2003. – 20 лютого. – С. 3
Саржевський А. Він цінував українське слово, називав його духовною спадщиною народу. / А. Саржевський // З перших уст. – 2016. – 18 серпня. – С. 4
Семененко В. Під дзвони Великодня / В. Семененко // Народне слово. – 2012. – 12 липня. – С. 10
«Стежина. Літературний часопис» : Випуск 149-й / В. Погрібний // Кіровоградська правда. 2008. – 22 липня. – С. 7
Цибульський М. Поети із факультету…фізвиховання / М. Цибульський // Народне слово. – 2006. – 24 січня. – С. 3
Цибульський М. Поруч з Валерієм Юр’євим / М. Цибульський // Кіровоградська правда. – 2002. – 14 травня. – С. 3
Юр’єв В. Білий циган: Вірш / Народне слово. – 2000. – 16 листопада. – С. 3
Юр’єв В. Доля. Поезії. К., Молодь, 1967
Юр’єв В. Монологи землі. Поезії. К., Радянський письменник, 1965
Юр’єв В. Корені моєї мови / В. Юр’єв // Кур’єр Кривбасу. – 2001. – № 138. – С. 133
Юр’єв В. Про книгу товариша по перу / В. Юр’єв // Молодий комунар. – 1971. – 14 грудня. С. 2
Юр’єв В. Утвердження ідеалів. / В. Юр’єв // Молодий комунар. – 1968. – 12 вересня. С. 3
Юр’єв В. Вірші. / В. Юр’єв // Степ. – 2014. – № 2. – С. 48
Web-ресурси
Валер’ян Юр’єв. (Николаев литературный)
Юр’єв Валерій. Вірші. (Українська література класичних та сучасних письменників.)
Юр’єв Валер’ян Олексійович.(Вікіпедія)
Юр’єв Валерій (Валер’ян) Олексійович. (Кіровоградська обласна організація НСПУ)