Шарандак Павло Спиридонович

Матеріал з wiki
Версія від 23:36, 29 грудня 2022, створена Wikiuser (обговорення | внесок) (Створена сторінка: Файл:SharandakPS.jpg|мини|200px|<p style="text-align:center;">'''Павло Спиридонович Шарандак'''</p><p style="text-align:left;...)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Павло Спиридонович Шарандак

Дата народження — 02.10.1919
Місце народження — с. Могильне, Хащуватська волость, Гайсинський повіт, Подільська губернія (нині Заваллівська громада, Голованівський район, Кіровоградська область, Україна)
Дата смерті — 27.03.2003
Місце смерті — м. Київ, Україна
Місце поховання — м. Київ, Байкове кладовище

Павло Спиридонович Шарандак (02 жовтня 1919, с. Могильне Гайсинський повіт, Подільська губернія – 27 березня 2003, м Київ) – письменник-перекладач, поет, кандидат педагогічних наук. Член Національної спілки письменників України. Учасник Другої світової війни.

Життя і діяльність

Павло Спиридонович Шарандак народився 02 жовтня 1919 року в селі Могильне Гайсинського повіту Подільської губернії (тепер Голованівський район Кіровоградської області) в родині вчителів Спиридона Карповича Шарандака та Ганни Аркадіївни Бахталовської. Батько викладав українську мову і літературу та всесвітню історію, був диригентом шкільного та сільського хору. Мати працювала учителем початкових класів, пізніше, у 1925-1930 роках, закінчила фізико-математичний факультет Одеського університету. Павло був первістком, мав сестру Галину (яка згодом стала поетесою Галиною Берізкою репресованою радянською владою) та брата Петра (який помер у 1940 році). У 1929 році їхнього батька – Спиридона Шарандака заарештували у справі Спілки Визволення України, у 1936 році повторно ув’язнили. По смерті Сталіна Павло Спиридонович звернувся до Міністерства держбезпеки СРСР із запитом про долю батька. Його лист став приводом до реабілітації С. К. Шарандака у вересні 1956 року трибуналом Київського воєнного округу.

Павло в 1937 році вступив до Київського державного університету (нині – КНУ ім. Тараса Шевченка) на літературне відділення факультету західних мов та літератур – і туди полетіли доноси, що університет дав притулок синові «ворога народу»; залишили, тільки виключили з комсомолу. Він закінчив навчання у 1941 році напередодні німецько-радянської війни, яку пройшов у складі 305 гвардійського мінометного полку моряків, мав ордени та медалі.

SharandakPS2.jpg

Після демобілізації Павло Спиридонович обіймав посаду асистента кафедри англійської філології Київського державного університету ім. Тараса Шевченка, працював старшим референтом Українського товариства культурних зв’язків із закордоном. Потім він закінчив аспірантуру і викладав зарубіжну літературу у кількох столичних вузах.

На межі 1950-1960 років в умовах обережного передчуття так званої «відлиги» П. Шарандак включився в літературно-перекладацький процес України. Розпочав Павло Спиридонович перекладацьку діяльність з коригування перекладу роману «Визволення» та оповідань Д. Конрада, перевидання творів якого вийшло в 1959 році, де він виступив також як редактор, укладач та автор післямови.

У перекладницькому доробку Павла Спиридоновича твори близько тридцяти зарубіжних авторів. Саме завдяки йому української мовою заговорили персонажі романів «Наш резидент у Гавані» і «Комедіанти» Ґрехема Ґріна, «Літа зелені» Арчибальда Кроніна, «Бунт синів» Джека Ліндсея, «Бранець своєї землі» і «Підступна гра» Джеймса Олдріджа, «День сардини» Сіда Чапліна, «Фаворит» Діка Френсіса, «Рейнберди» Джанет Фрем, оповідань Джека Лондона, Марка Твена, Джона Стейнбека та інші.

Високо цінуючи класичну пам’ятку світової літератури пера американського поета Генрі Лонгфелло «Пісня про Гайавату» Павло Шарандак в своїй перекладацькій практиці вперше звертається до поетичного перекладу. Ось як він описує свою роботу: «Я насмілився взятися за цю складну працю, мабуть, тому, що поема хвилювала мене з дитинства. Двадцять сім років з невеличкими перервами трудився я над цими віршами». Перекладач збагатив українську перекладну скарбницю ще однією версією поеми про життя та побут автохтонів Америки, яка окремою книгою побачила світ у 1999 році.

Працю на перекладацькій ниві П. Шарандак поєднував з роботою у видавництві «Радянський письменник» (нині – «Український письменник»), де 20 років він працював старшим редактором. Пішов із життя письменник після тяжкої хвороби 27 березня 2003 року.

Бібліографія

Українська література в загальнослов’янському і світовому літературному контексті: у 5 т. / АН УРСР, Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка; редкол.: Григорій Вервес (голова) та ін. – К.: Наук. думка, 1987 – Т. 3 : У взаєминах з літературами Заходу і Сходу. – 1988. – 484,[2] с. – Бiблiогр. в пiдрядк. прим. – Іменний покажч.: с. 465-485

Боднар, О. Поема Генрі Лонгфелло «Пісня про Гайавату» в Україні / О. Боднар // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. – 2009. – № 2. – С. 38-40. – Бібліогр.: 14 назв

Бондар Василь. Тюремна Одіссея українського інтелігента / Василь Бондар // Кіровоградська правда. – 2008. – 18 листопада. – С. 6

Кочур Григорій. Нова зустріч з Джозефом Конрадом //Всесвіт. – 1960. – № 4 – С.133-134: іл.

Павло Шарандак [некролог] // Літературна Україна. – 2003. – 10 квітня. – С. 16

Сандул В. Знавець художнього слова / В. Сандул // Гайворонські вісті. – 2003. – 28 травня. – С. 3

Шарандак Павел. Бескозырки на «катюшах» / Павел Шарандак // Радуга. – 1975. – № 5 – С.118-120: іл.

Шарандак Павло. Від перекладача «Гайавати» //Всесвіт. – 1982. – № 3 – С.143: іл.

Шарандак Павло. Круті сходи (Важкі часи)/ Павло Шарандак // Наш Лукаш: у 2-х кн. – Кн. 1 / редкол.: І. Дзюба [та ін.], укл. Леонід Череватенко. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2009 – С119-122

Переклади

Ґрін Ґрехем. Комедіанти: роман / Ґрехем Ґрін; пер. з англ. П. Шарандак. – К.: Рад. письменник, 1969. – 270 с.

Ґрін Ґрехем Тихий американець / Ґрехем Ґрін. Наш резидент у Гавані: Романи / Ґрехем Ґрін, пер. з англ. Івана Коваленка, Павла Шарандака, Післямова Кіри Шахової. – 3-є вид. – К.: Дніпро, 1971. – 363,[2] с.

Конрад, Джозеф. Вибране / Джозеф Конрад; пер. с англ., укл., ред., авт. післям. с. 355-361, П. С. Шарандак. – К.: Рад. письменник, 1959. – 363 с.: іл.

Кронін, Арчибальд Джозеф. Літа зелені: роман / А. Дж. Кронін, пер. с англ. П. Шарандак – К.: Рад. письменник, 1959. – 356 с.

Ліндсей Джек. Бунт синів: роман / Джек Ліндсей; пер. з англ.: М. Угляренко, П. Шарандак; вступ. ст. З. Лібман. – [5-а кн. епопеї]. – К.: Держсільгоспвидав УРСР, 1964. – 233 с.

Лондон Джек. Смок і Малий: повість / Джек Лондон; пер. з англ. П. Шарандак – К: Дитвидав, 1961. – 412 с.

Олдрідж Джеймс. Бранець своєї землі / Джеймс Олдрідж. Підступна гра: романи / Джеймс Олдрідж; пер. з англ. П. Шарандак; післям. З. Лібман. – К.: Дніпро, 1971. – 496 с.: іл.

Френсіс Дік. Фаворит: Роман / Дік Френсіс; з англ. пер. Павло Шарандак; іл. Г. С. Ковпаненко. – К. : Рад. письменник, 1977. – 189 с.

Чаплін Сід. День сардини: роман / Сід Чаплін; пер. з англ. П. Шарандак; худ. О. І. Хорунжий. – К.: Дніпро, 1973. – 246 с.

Американська новела: збірник: пер. з англ. / Шервуд Андерсон т а ін.; авт. передм. Олексій Звєрєв; укл. В. Оленєв. – К: Дніпро, 1978. – 415 с.

Web-ресурси

Шарандак Павло Спиридонович (Некрополь філологів-викладачів Київського Свято-Володимирового та Шевченкового університету: біографічний довідник / Григорій Семенюк, Галина Александрова, Богдана Сахно, Мар’яна Кошарська; Інститут філології, Київський національний університет імені Тараса Шевченка.– Київ, 2018 – С. 262)

Ковальчук О. Я. «Пісня про Гайавату» Генрі Лонґфелло в інтерпретації Павла Шарандака (THE WORLD DURING A PANDEMIC: NEW CHALLENGES AND THREATS: збірник наукових матеріалів XXІІ Міжнародної інтернет-конференції 9-10 серпня 2021 р., Німеччина, м. Берлін. – С. 47-50)