Тарловський Марк Аркадійович

Матеріал з wiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Марк Аркадійович Тарловський

народився — 02.08.1902
місце народження — м. Єлисаветград
дата смерті — 15.07.1952
місце смерті — м. Москва

Марк Аркадійович Тарловський (2 серпня 1902, м. Єлисаветград – 15 липня 1952, м. Москва) – радянський поет і перекладач. Народився в м. Єлисаветграді.

Життя і діяльність

Тарловський Марк Арійович (Аркадійович) – радянський поет, перекладач народився 2 серпня 1902 р. у Єлисаветграді. Батько працював у друкарні. Вірші хлопець почав писати з 8 років. У 1912 р. разом з родиною переїхав до Одеси, де закінчив гімназію та поступив на навчання до Одеського університету.

У 1917–1919 рр. разом з Ю. Олешею, В. Катаєвим, Е. Багрицьким залучився до південно-російської (одеської) поетичної школи. У 1922 р. перейшов з Одеського університету на історико-філологічний факультет Московського державного університету. Написав дипломну роботу на тему: «Образ автора в «Слові о полку Ігоревім», зробив поетичний переклад «Слова» (1939). Брав участь у роботі літературного об’єднання «Никитинские субботники».

Перша книга поезій «Иронический сад» (1928), що була позначена впливом акмеїзму, принесла визнання у літературних колах. У 1930-му другу книгу віршів «Почтовый голубь» не пропустила цензура, і автор змушений був їхати у Фергану на перевиховання. Там вийшов цикл віршів «про соціалістичне будівництво в Туркестані» – більша частина книги «Бумеранг» (1931). Третя книга «Рождение родины» (1935) стала останньою. Визнаний одним з найблискучіших віртуозів російської поезії ХХст.

З другої половини 1930-х рр. і до кінця життя як оригінальний поет не друкувався. Працював у секції перекладу з мов народів СРСР при Державному видавництві художньої літератури.

У роки Великої Вітчизняної війни виконував обов’язки російськомовного літературного секретаря акина Джамбула, був перекладачем його воєнної поезії, зокрема, знаменитого вірша «Ленинградцы – дети мои!...». Перекладав російською мовою твори європейських поетів: П.-Ж. Беранже, В. Гюго, Г. Гейне, І. Красицького, М. Конопницької, К. Гавличек-Боровського; класиків поезії Сходу (Навої, Махтумкулі); эпосу «Манас», «Гесер», «Кобланды-Батыр». Фігурує у спогадах С. Ліпкіна як один з переможців конкурсу на кращий переклад киргизького епосу «Манас».

Не були надрукованими вибрані поетичні збірки «Из трёх книг» та «Борение иронии».

Помер 15 липня 1952 р. у Москві.

Бібліографія

Босько В. Історичний календар Кіровоградщини на 2017 рік. Люди. Події. Факти. – Кропивницький: Центрально-Українське видавництво, 2016. – С.135

Босько В. Співавтори геніїв, їхні alter ego, місіонери [Текст] : Наші перекладачі шедеврів / В. Босько //Народне слово. - 2012. - 5 січня. - С. 10

Шепель Ф. Гідні пам‘яті імена [Текст] / Ф. Шепель //Наше місто. - 2017. - 7 грудня. - С. 2

Web-ресурси

Тарловський М. А.