Семенов Георгій Гнатович
Георгій Гнатович Семенов (24.08. (06.09.) 1912, селище Макіївка, тепер місто Донецької області – 07.11.1982, м. Кіровоград) – український актор, заслужений артист УРСР (1968р.), народний артист УРСР (1973 р.)
Життя і діяльність
«Я люблю театр. І коли б можна було
почати жити з початку, ще з більшою
охотою пішов би саме цією стежкою».
Семенов Г.Г.
Георгій Гнатович Семенов народився 24 серпня 1912 року в Донецькій області, Макіївському районі, шахта 6/14, в сім’ї робітника. Закінчивши у 1926 році семирічку, влаштувався у вугільно-розвідкову базу учнем слюсаря, а потім і слюсарем. У 1928 році отримав спеціальність десятника-прохідника.
Хлопець відзначався великою спостережливістю, бігав на вистави до донецького робітничого клубу, щоб спостерігати за акторами і глядачами, запам'ятовувати найточніше у зображенні сценічних характерів. Тому у цьому ж році юний Георгій вступив до Ленінградського технікуму сценічних мистецтв, але не потрапив на бажане акторське відділення і облишив навчання з 1-го курсу. Попрацювавши вантажником в порту, він повертається на Донбас.
Завдяки активній участі в гуртках художньої самодіяльності, а відтак маючи уже певний досвід, у 1929 році стає актором ІІІ категорії театру російської драми. Звідси і розпочалась його акторська діяльність. Виставу «Інженери», де Семенов грав роль директора заводу, дивився Гнат Юра, відомий майстер української сцени. «Що ж, козаче, – сказав він, – у тебе є божа іскра. Але стежка актора терниста. Працюй скільки сил вистачить. Шматки життя перенось на сцену». Для Семенова – актора, а згодом і режисера, ці слова стали дороговказом.
У 1931 році Георгій Гнатович перейшов до українського театру, який прибув на Донбас для обслуговування гірників. Але у 1934-му був призваний в ряди Червоної армії. Незабаром, у 1936 році, повертається із армії і знову продовжує роботу в театрах України і Сибіру. Друга світова війна застала його у колективі Кіровоградського (тоді Олександрійського) обласного музично-драматичного театру ім. М. Кропивницького. Цей творчий колектив вписав гідну сторінку у сценічний літопис війни.
Театр був евакуйований і наприкінці 1941 року опинився в Туркменській РСР, у м. Красноводську. Вісімнадцять вистав привезли кіровоградці на землю Туркменії. Серед них – «Платон Кречет» і «В степах України» О. Корнійчука, «Весілля в Малинівці» Л. Юхвіда та інші. А потім на афіші театру з’явилися нові патріотичні вистави: «Партизани в степах України» і «Місія містера Перкінса у країну більшовиків» О. Корнійчука, «Земля» Ю. Дольд-Михайлика, «Інженер Сергєєв» О. Крона та інші.
Значне місце у репертуарі театру посідала українська класична драматургія. До таких постановок належали «Украдене щастя» Івана Франка, «Мартин Боруля», «Лиха іскра» І. Карпенка-Карого, «Глитай», «Вій» та «Пошились у дурні» М. Кропивницького, «Маруся Богуславка», «Майська ніч» і «Циганка Аза» М. Старицького, «Сватання на Гончарівці» та «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка. Це були справді яскраві постановки і до більшості з них своїм талантом причетний Георгій Семенов. Ось як актор говорив у спогадах про ті далекі тяжкі роки: «Багато ролей я виконав за той час. Але найбільше запам’яталися дві з них – роль Устима Кармелюка й інженера Сергєєва (однойменні п’єси В. Суходольського та О. Крона). Обидва ці герої – вірні сини свого народу, своєї Вітчизни, сміливі і мужні їх захисники, їхні почуття близькі й зрозумілі кожній людині».
Праця акторів була високо оцінена. Поряд з іншими Георгій Семенов отримав Почесну грамоту Президії Верховної Ради ТРСР. У 1944 році, після визволення нашої області, театр повертається в Україну, у м. Кіровоград. Семенов, як актор, виріс і відповідно був тарифікований актором вищої категорії, який грав багато головних ролей, які за оцінкою обласних і республіканських ЗМІ вважались вдалими.
У 1952 році Георгій Гнатович перейшов служити на сцену Кіровоградського російського театру ім. Кірова. Та у 1959 році російський театр було розформовано, і Г. Семенов знову повертається в український музично-драматичний театр ім. М. Кропивницького, де і працював до останніх днів свого життя. У цьому колективі Георгій Гнатович знайшов супутницю по життю, якою стала Надія Семенівна Ігнатьєва – згодом майбутня заслужена артистка УРСР.
У колективі театру ім. М.Кропивницького цей талановитий актор створив галерею яскравих образів у виставах класичного та сучасного репертуару. В творчому доробку артиста понад 400 високохудожніх образів, які вражають глибокою життєвою правдою.
Його художньо довершені сценічні відкриття здобули славу театрові завдяки таким його творінням, як: Тарас Бульба (в однойменній повісті М.В. Гоголя), Юсов («Дохідне місце» О. Островського), Лір («Король Лір» В. Шекспіра), Кошкін («Любов Ярова» К. Треньова), Сердюк («Іркутська історія» О. Арбузова), Галушка («В степах України» О. Корнійчука), Таран («Фараони» О. Коломійця), Кряж («Веселка» М. Зарудного), Боцман («Севастопольський вальс», муз. К. Лістова), Малинін («Гра без правил») та ін.
Колоритна, насичена народною мудрістю гра артиста зацікавила й кіномитців. Г. Семенов знявся у фільмах: «Народжені бурею» (1957), «Сон» (1964), «Сім’я Коцюбинських» (1970), «Солдатка» (1977), «Два дні у грудні» (1981).
«Солдатка» (Пилип Рева – колгоспник)
«Сон» (священник)
«Сім’я Коцюбинських» (епізодична роль)
«Два дні у грудні» (Петро Григорович Моісеєнко – голова колгоспу «Світанок»)
За вагомі успіхи і особистий внесок у справу розвитку театрального мистецтва Г. Семенов був удостоєний ордена «Знак пошани», ювілейної медалі «За доблесний труд на відзнаку 100-річчя з дня народження В.І. Леніна», почесного звання «Заслужений артист УРСР», почесного звання «Народний артист УРСР», нагрудного значка Міністерства культури СРСР «За отличную работу».
В архівах республіканського та обласного радіо і телебачення, українського кіно зберігається частина зробленого Георгієм Гнатовичем, в архівах театру і області – десятки рецензій і статей. Та найглибшу ж, найвичерпнішу уяву про силу його таланту, творчість зберігає людська пам’ять – пам’ять колег, яким пощастило працювати з ним поруч, і глядачів, які з захопленням чекали зустрічей з улюбленим актором.
Георгій Гнатович Семенов віддав сцені все свідоме життя. Це безліч великих і малих ролей, це щоденне існування у новому для актора житті, це заглиблення в нові характери і обставини, це постійне дарування свого таланту і своєї праці людям, тим, хто завжди з очікуванням театрального дива заповнює глядацький зал. Їм, глядачам, Георгій Семенов присвятив своє життя і свій невичерпний талант. Він пішов з життя у 1982 році, встигнувши наприкінці його отримати високе вшанування на сцені рідного театру на честь 70-річчя від дня народження і 50-річчя творчої діяльності.
Бібліографія
Бабак А., Смикова В. «Увага, ваш вихід…» // Молодий комунар. –1970. – 7 березня. – С.8
Барський М. Нищівний сміх Гашека: «Пригоди бравого солдата Швейка» на сцені Обл. муз.-драм. театру ім. М.Л. Кропивницького // Молодий комунар. – 1973. – 15 грудня. – С.3
Всі ролі -головні [Текст] // Кіровоградська правда. - 1973. - 4 листопада Анотація: Розмова кореспондента "Кіровоградської правди" з народним артистом УРСР Семеновим Г.Г.
Вшанування митців // Кіровоградська правда. – 1973. – 7 грудня. – С.4
Галицький, М."У тебе є божа іскра. Перенось життя на сцену" :Георгій Семенов присвятив життя театру [Текст] / М. Галицький // Наше місто. – 2018. – 13 грудня. – С. 3-4 : фото
Галицький, Микола."Я вирішив присвятити своє життя театру". Гідному продовжувачу справи М.Л. Кропивницького присвячується [Текст] / Микола Галицький // Народне слово. – 2018. – 20 грудня. – С. 8
Георгій Гнатович Семенов: [Некролог] // Кіровоградська правда. – 1982. – 10 листопада. – С.3
Георгій Гнатович Семенов: [Некролог] // Культура і життя. – 28 листопада – С.8
Долганов І. На сцені кропивничан – трагедія Шекспіра [«Король Лір»] // Кіровоградська правда. – 1967. – 7 квітня. – С.3
Казнадій І. Карпенківський репертуар кропивничан // Кіровоградська правда. – 1970. – 29 вересня. – С. 3
Казнадій І. Кропивничани – хліборобам: [Гастролі в області] // Колос. – 1973. – 3 липня. С.3
Казнадій І. На берегах Дністра: Нотатки про гастролі театру імені М.Л. Кропивницького [в Молдавії] // Кіровоградська правда. – 22 вересня. – С.4
Казнадій І. Критерій театру – сучасність // Кіровоградська правда. – 1973. – 21 лютого. – С.3
Кальчинська Т. Кропивничани // Кіровоградська правда. – 1967. – 2 листопада.– С.3
Кальчинська Т., Семенов Г. Всі ролі – головні: [Інтерв’ю] // Кіровоградська правда. – 1973. – 4 лютого. – С.4: фото
Кальчинська Т. У перших ролях // Кіровоградська правда. – 1976. – 10 листопада. – С.3
Куманський Б. Ролі, які стають твоїм життям: [Інтерв’ю з В. Дроновою] // Молодий комунар. – 1974. – 12 січня. – С.3
Литвиненко В. Незабутній Георгій Гнатович: Корифеї і нащадки // Народне слово. – 2002. – 28 листопада. – С.3
Литвиненко В. Щаслива мить зустрічі // Кіровоградська правда. – 1987. – 29 листопада. – С.3
Монастирська В., Кальчинська Т. Артисти і ролі // Кіровоградська правда. – 1963. – 21 грудня. – С.3
Семенов Г.Г. Театр – моє життя // Молодий комунар. – 1975. – 10 липня. – С.3: фото
Босько В.М. [Георгій Гнатович Семенов] // Історичний календар Кіровоградщини на 2012 рік: Люди. Події. Факти / В. Босько ; Управління освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації, Кіровоградський обл. ін-т післядипломної педагогічної освіти ім. В. Сухомлинського. – Кіровоград : Центрально-Українське вид-во, 2011. – С.160-161
Семенов Георгій Гнатович// Митці України: Енциклопед. довідник / Ред. А.В. Кудрицький. – К., 1992. – С.521
Семенов Георгій Гнатович // Мистецтво України: Біограф. довідник / Ред. А.В. Кудрицький. – К.,1997. – С. 531
Семенов Г.Г. // Шурапов, Володимир. Відверта розмова: (Мистецькі кон’юктиви). – Кіровоград: Лисенко В.Ф.,2012. – С.30, 42
Суярко Т. Музи родом з Кіровограда. Нарис // Україна. – № 34. – 1967.–Серпень. – С.13: фото на вкладці
Сцена виявляє здібних: Інтерв’ю з головним режисером театру В.З. Савченком щодо вихованців студії при театрі ім. М.Л. Кропивницького //Кіровоградська правда. – 1982. – 10 січня. – С.2
Сценою зачарований / Яриш М., Дронова В., Сташків І., Ґава І. //Кіровоградська правда. – 1973. – 11 березня. С.4: фото
Федченко Л. Правда йде від серця: Георгію Семенову – сімдесят літ. П’ятдесят з них віддано сцені // Кіровоградська правда. – 1982. –29 серпня. – С.3: фото
Ювілей митця // Кіровоградська правда. – 1973. – 15 березня. – С.3
Ярош В. На сцені кропивничан: П’єси М. Горького // Кіровоградська правда. – 1968. – 28 березня. – С.4
Ярош В. Шляхом шукань // Кіровоградська правда. – 1968. – 25 грудня. – С.4
Янковський М. Назустріч запитам глядача // Кіровоградська правда.–1961. – 11 жовтня. – С.4
Web-ресурси
«Я вирішив присвятити своє життя театру» (Народне слово)
Особові фонди державного архіву Кіровоградщини (Державний архів Кіровоградської області)