Мухін Єфрем Йосипович
Мухін Єфрем Йосипович (28 січня (8 лютого за н.с.) 1766, м. Чугуїв – січень 1850, с. Кольцово) — вчений-медик, хірург, анатом, фізіолог, гігієніст. Один з основоположників анатомо-фізіологічного напряму у вітчизняній медицині та вчення про провідну роль головного мозку в життєдіяльності організму. Засновник вітчизняної травматології, започаткував симбіоз травматології та хірургії.
Велич, слава і користь батьківщині
суть найголовніші предмети вченого,
діяльного і досвідченого лікаря.
Є.Й.Мухін
Біографія
Єфрем Йосипович Мухін народився у небагатій дворянській сім’ї. Вступив до Харківського духовного колегіуму. Провчившись декілька місяців, був направлений до Єлисаветградської медико-хірургічної школи. Працював у Єлисаветградському госпіталі, звідти відряджений в головну квартиру генерал-фельдмаршала князя Потьомкіна і зарахований до головного військового госпіталю. Брав участь у штурмі турецької фортеці Очаків і був нагороджений за хоробрість медаллю за взяття фортеці. В цей час, під керівництвом лікаря Потьомкіна Масота, під вогнем ворога Є.Й.Мухін успішно проводив хірургічні операції. Перші навички викладача Є.Й.Мухін набув у Єлисаветградському госпіталі, до якого повернувся після війни з Туреччиною. Там він поєднував основну роботу з читанням студентам курсу «Про кістки, вивихи, переломи, лікарські пов'язки». У 1795 році Мухін вступає до Московського університету, складає іспити з патології і терапії, публічно читає лекції латинською мовою: «Про найважливіші в нинішньому сторіччі винаходи лікарської науки" і російською "Про досягнення успіху лікарських наук у Російській державі". Згодом здобув ступінь доктора медицини і хірургії, став професором Московської медико-хірургічної академії та Московського університету, викладав у Московській слов’яно-греко-латинській академії.
Основну увагу Є. Мухін приділяв вивченню анатомії. Йому належить крилатий вислів: «Лікар-не анатом не тільки не корисний, а й шкідливий». Він першим виклав основні положення рефлекторної теорії. Зробив вагомий внесок у розвиток учення про основну роль нервової системи у виникненні захворювань (теорія нервізму). Започаткував учення про закономірності індивідуального сприйняття зовнішніх і внутрішніх збудників, що впливають на організм людини. Основоположник учення про слизові та синовіальні сумки.
У жовтні 1800 року після публічного захисту дисертації «Про збуджувачі, які діють на людське тіло» («De stimulus corpus humaiuim vivum affieieniibus»), надрукованій латинською мовою, він отримує ступінь доктора медицини та хірургії, призначається ад'юнкт-професором академії.
Першою великою науково-громадською заслугою Є.Й.Мухіна було введення ним противіспової вакцинації в Росії. У жовтні 1801 року Є.Й.Мухін провів у Московському виховному будинку перше в Росії щеплення проти віспи, використовуючи вакцину, надіслану імператриці Марії Федорівні англійським лікарем Едуардом Дженнером. Щеплення було зроблене хлопчикові Антону Петрову. Ось як очевидці описували цю подію: «Ця операція зроблена була в присутності ради виховного будинку, придворних лейб-медиків і лейб-хірургів, що перебували на той час у Москві, та інших почесних осіб». Щеплення дало успішні результати, і Антон Петров на пам'ять про знаменну подію був перейменований у Вакцинова. В 1804 р. опубліковано працю Мухіна «Розмова про користь щеплення коров'ячої віспи». Після цього вакцинація стала поступово широко розповсюджуватися по Росії.
Значною подією в житті Є.Й.Мухіна у 1802 році стало запрошення його князем Олександром Михайловичем Голіциним на посаду першого доктора, тобто головного лікаря, у щойно відкритій в Москві Голіцинській публічній лікарні (нині - Перша міська клінічна лікарня). Мухін невдовзі зміг створити кращу лікарню в Москві. Він організував допомогу так, що її міг отримувати будь-хто в будь-який час і абсолютно безкоштовно. За перші 4,5 роки роботи у лікарні Є.Й.Мухін особисто провів 404 хірургічних, акушерсько-гінекологічних, очних і вушних операцій, а під його керівництвом виконано ще 284. Звіти про його діяльність вийшли в 1807 р. окремою книгою «Опис хірургічних операцій». У Голіцинській лікарні він перший в Росії став застосовувати лікування електрикою, створив перший в Росії пункт швидкої допомоги. До нього везли людей, постраждалих від різних каліцтв, отруєнь, утоплеників та ін. У 1805 році оприлюднена його робота „Рассуждение о средствах и способах оживотворения утопших, удавленных и задохшихся». Є.Й.Мухіна як хірурга запрошували оперувати в Павлівській лікарні, Головному військовому госпіталі, в лазареті при Московському поштамті. Єфрем Йосипович Мухін є першим російським хірургом-травматологом. Ще в 1806 р. він видав у Москві керівництво про лікування переломів і вивихів «Першопочатки костоправних наук». У передмові до цієї книги Є.Й.Мухін пише: «Наука ся хоча й існувала раніше, але в роздільному вигляді. Костоправи, які займалися сею справою, не мали до цього часу ніякої особливої для себе настанови... Тому я перший, утворюючи цю науку, мав завжди на увазі те, щоб дати особливий примітний склад найменуванню її і притриматися тих назв, які вживає народ для вираження ідеї сеї науки. У багатьох місцях цієї науки приєднав я нові мої висловлювання, ідеї, спостереження і досвід». З 1802 по 1807 роки на прохання московського митрополита Платона Є.Мухін викладав «весь курс медичних наук» в Московській слов'яно-греко-латинській академії.
З вересня 1813 року Єфрем Йосипович вступив на посаду ординарного професора Московського університету, де в різний час, аж до виходу у відставку в 1835 р., викладав різні предмети: анатомію, фізіологію, токсикологію, судову медицину та медичну поліцію. Перебував на посаді декана лікарських наук у 1816-17 рр. і з 1821 до 1826 рр. був членом правління Благородного пансіону, при Московському університеті, завідував університетською аптекою і служив беззмінним засідателем університетського правління. В цей же час він стає першим завідувачем першої російської клініки (терапевтичної), організованої при Московській медико-хірургічній академії.
Учений є автором першого оригінального посібника з хірургії та фундаментальної праці з анатомії, понад 50 ґрунтовних праць з різних галузей медицини. Він одним із перших заклав основи гігієни і токсикології, займався проблемами епідеміології. Як епідеміолог брав участь у ліквідації епідемії холери в Москві (1830).
Є. Мухіна справедливо вважають засновником вітчизняної травматології. Він започаткував симбіоз травматології та хірургії, винайшов шину-підщелепник, розробив власну методику ампутацій. Крім того, вчений зробив багато цінних пропозицій і впровадив низку лікувальних та гігієнічних заходів. У медичній практиці почав застосовувати сполуки хлору. Організував перші пункти швидкої допомоги. Невтомний трудівник у царині медицини, організував при Московському університеті зразкову аптеку і став її керівником, створив анатомічні музеї при Московській медико-хірургічній академії та Московському університеті.
Ті, хто знав Є.Й.Мухіна в приватному житті, любили в ньому розумного, приємного співрозмовника і хвалили його цікаву, живу, веселу мову. Цими якостями вирізнялося і викладання його з кафедри. Лекції були схожі більше на вільну бесіду про різні медичні предмети, ніж на систематичний виклад чогось одного. Промови були живі, яскраві, часто приправлені афоризмами і прикрашені цікавими анекдотами зі сфери власних дослідів і спостережень викладача. У всіх цих анекдотичних фактах проявлялася людина бувала, яка багато бачила на власні очі, яка багато працювала власноруч. Чимало його учнів, з яких деякі потім стали видатними професорами, наприклад Буяльський, Армфельд та інші, тепло і з вдячністю про нього згадували. Його називали «батьком юнацтва». На його гроші навчалися і готувалися до іспиту на ступінь доктора чотири відмінних російських лікаря: Дядьківський, Болдирєв, Ловецький, Вишняков. Єфрем Йосипович віддав їм всю свою річну професорську платню. Підбадьорені і підтримані ним, ці молоді люди з честю захистили свої дипломи і стали академічними викладачами.
Викладання він організовував за принципом, що „медичні науки, а особливо анатомія повинні викладатись неодмінно практично”. Будучи професором анатомії, Мухін постійно дбав про те, щоб анатомічний театр мав таку кількість трупів і інструментів, щоб кожен студент мав можливість практикуватися.
Є.Й. Мухін дбав про поповнення університетської бібліотеки, доступної для казеннокоштних студентів. Перший внесок книгами і грошима зробив сам Мухін.
Під час епідемічної холери в Москві (1830) Мухін щодня відвідував спеціально засновану Тимчасову медичну раду, очолював тимчасову холерну лікарню в Таганській частині Москви. Є.Й.Мухін пише: „…зрання до глибокої ночі дійсно самовіддано боровся зі злою холерою в лікарні, на 50 ліжок влаштованої, відвідуючи її неодмінно двічі на день”, і що він „дбав обов’язково про застосування дійсно найпростіших швидкодіючих засобів проти зла цього”. Сам Мухін за цей час двічі перехворів на холеру, один раз з яких, за його власними словами, дуже серйозно.
При всій своїй завантаженості, не позбавляючи уваги нікого зі своїх пацієнтів, розкиданих по всій Москві, він не пропускав жодної лекції, жодного іспиту або диспуту, жодного засідання університетського правління, ради чи факультету, якщо не був прикутий до ліжка серйозною хворобою, що при його здоров'ї і міцній статурі траплялося надзвичайно рідко. Дозвілля витрачав на підготовку до друку різних праць, своїх і чужих. Після його смерті на його письмовому столі знайдені нові, тільки що зібрані матеріали про холеру.
Піввікова служба Є.Й.Мухіна була відзначена гідним чином. Кавалер орденів Св. Володимира і Св. Анни, дійсний статський радник, неодноразово удостоєний найвищого благовоління, нагороджений діамантовими перснями від государя імператора, нагороджений відзнакою за сорок років бездоганної служби та ін. Він обраний кореспондентом Паризького гальванічного товариства, членом Геттінгенcького сповивального товариства, ординарним членом Московського фізико-медичного, почесним членом Санкт-Петербурзького медико-філантропічного, почесним членом Московського товариства природничих наук, почесним членом Харківського університету, кореспондентом комітету імператорського благодійного товариства.
Твори Є.Й. Мухіна:
"De stimulis corpus humanum vivum afficicutibus" (Геттинг, 1804)
"Разговор о пользе прививания коровьей оспы" (с 16 чертеж., М., 1804)
"Первые начала костоправной науки" (с 37 черт., М., 1806)
"Описания хирургических операций" (М., 1807)
"Краткое наставление простому народу о пользе прививания коровьей оспы" (с черт., М., 1811)
"Связесловие и мышцесловие" (М., 1812)
"Курс анатомии для воспитанников, обучающихся медико-хирургической науке" (7 ч., М., 1815; 2 изд., 8 ч., М., 1818)
"Основание науки о мокротных сумочках тела человеческого" (М., 1815)
"Наука о мокротных сумочках тела человеческого" (2 изд., М.., 1816)
"Краткое обозрение наносной холеры; о паровых ваннах и самоваре; о постной и рыбной пище" (М., 1830)
"Краткое наставление врачевать от укушения бешенных животных" (М., 1831)
"Описание способов узнавать и лечить наносную холеру" (М., 1831)
Бібліографія
Аникина Т. И. Ефрем Осипович Мухин. 1766—1850 (К 100-летию со дня смерти) //Клиническая медицина. - 1951. - Т. 29 - № 1.
Биографический словарь профессоров и преподавателей Московского университета.- М., 1855.-Т.П.. С. 149.
Букин Ю. В. Русский анатом Е. О. Мухин [1766—1850] //Архив анатомии, гистологии и эмбриологии. - 1953. - Т. 30. - вып. 4.
Квасов Д. Г. Физиологические идеи Е. О. Мухина (1766—1850) //Физиологический журнал СССР. - 1954.- Т. 40. - № 1.
Кракиновская Е. Ефрем Осипович Мухин. 1766—1850 гг. (Столетие со дня смерти) // Советская медицина. - 1950. - № 2.
Могилюк В. Віхи становлення медицини степової столиці / В. Могилюк, Ю. Тютюшкін // Народне слово. - 2009. - 3 лютого. - С. 6-7.
Народжені Україною. Меморіальний альманах. У 2-х т. — К.: ЄВРОІМІДЖ, 2002. — Т.1. — С. 208—209.
Петров И. Рыцари научной истины [Текст] / Петров И. // Украина-центр. - 2005. - 4 февраля. - С. 8
Пирогов Н.И. Севастопольские письма и воспоминания / Н.И. Пирогов.- М.: Изд. АН СССР. 1950.- С. 254.
Покровский Г. А. Профессор Мухин, //Врачебное дело. - 1950.- № 6
Френчко Л. Знаменитости степной столицы // Ведомости. - 2005. - №5. - С. 8
Web-ресурси
Мухін Є.Й. http://museum.guru.ru/personalii/articles/228/article.htm
Летопись Московського университета http://letopis.msu.ru/peoples/660
Мухин Е.О. http://health-ua.com/articles/2470.html