Миколюк Василь Корнійович
Василь Корнійович Миколюк (25.02 (08.03 ст. ст.). 1904; с. Могильне, Гайсинський повіт Подільська губернія, Російська імперія (нині – Гайворонський район, Кіровоградська область, Україна) – 24.09 1937, м. Одеса) – прозаїк, відповідальний секретар Одеської філії Спілки письменників України. За сфабрикованими звинуваченнями (1937 р.) заарештований, згодом розстріляний. Посмертно реабілітований (1958 р.).
Життя і діяльність
Миколюк Василь Корнійович народився 25 лютого 1904 року в селі Могильне Гайворонського району Кіровоградської області в бідній селянській родині. Його дитинство було важким, змалку доводилося працювати на сільських багатіїв. Але маленького Василя не покидала думка про навчання. Початкову освіту отримав у церковноприходській школі. Після смерті батька, в 1919 році, наймитував аби прогодувати двох молодших сестер та брата. Та хоча вільного часу у хлопця було обмаль, він наполегливо займався самоосвітою. Особливо захоплювався математикою, фізикою, читав багато художньої літератури, брав участь у сільській самодіяльності, працював у гуртках по ліквідації неписьменності.
В 1922 році його прийняли до лав комсомолу, згодом обрали заступником секретаря сільського осередку. Обдарованість, допитливість та жага до знань привернули до нього увагу комнезамівців. У 1923 році комсомолець Василь Миколюк за путівкою комітету незаможних селян села Могильного їде вчитися до Одеси, де його зараховують на робітфак при політехнічному інституті. А в 1926 році він вступає до Одеського інституту народної освіти (нинішній Одеський національний університет імені І. І. Мечникова), який успішно закінчує в 1928 році. Ще в студентські роки Василь Миколюк пробував свої сили в художній творчості. Він близько знайомиться з Іваном Микитенком (український письменник і драматург), вступає до Одеської філії Спілки пролетарських письменників «Гарт» та Всеукраїнської спілки пролетарських письменників (ВУСПП), згодом входить до складу редколегії громадсько-політичного та літературно-художнього журналу «Провесінь», де друкує свої перші поетичні та прозові твори.
У тридцяті роки Василь Корнійович займається літературною та журналістською справою. Він працює у виїзній редакції газети «Чорноморська комуна». Незабаром, за дорученням партії, їде до Чечено-Інгушської АРСР і там бере активну участь у створенні колективних господарств, включається у боротьбу з націоналістичним засиллям, релігійними забобонами, пропагує освіту та культуру. Цей життєвий матеріал знаходить відтворення в численних кореспонденціях, нарисах та оповіданнях.
Повернувшись з Чечено-Інгушетії, Василь Миколюк завідує літературною частиною Одеського державного українського драматичного театру, обіймає посаду редактора сценарного відділу Одеської кінофабрики. Протягом кількох років Василь Корнійович обирається відповідальним секретарем Одеської філії Спілки письменників України. Перебуваючи на творчій роботі, мав здатність образно мислити, досліджувати тогочасне життя, був завжди переповнений планами, роботою на завтрашню днину та на день прийдешній.
Починаючи з 1932 року, один за одним виходять у світ його прозові твори: повісті «У павутинні» (1932) та «Завіса гір» (1934). В періодиці надруковані драматичні твори «Переможці смерті», «Бригадир», «Йоганн Бернштейн», десяток оповідань «Полинова любов», «Крилатий змій», «Три ордени» та ін., п’ять нарисів «Де панували хижаки», «Перші в строю», уривок з повісті «Самсон». Одну з найкращих п’єс «Переможці смерті», 1933 року, побачили глядачі Одеського театру робітничої молоді. В останні роки свого життя написав сценарій кінофільму «Сокіл». Для його літературної манери були характерні психологізм, чіткість композиції, громадянська пристрасть, відвертість і непримиренність до всілякої фальші.
Василь Корнійович Миколюк зробив значний внесок у розвиток української літератури і міг би зробити його ще більшим. Та правдивість і реальність фактів, які лягли в основу його творів, викликали звинувачення в заподіянні шкоди, і в кінці тридцятих років талановитий письменник став жертвою сталінських репресій.
Творчий зліт письменника перервався 13 квітня 1937 року (за іншими джерелами 18 квітня) арештом. У кримінальній справі за № 25253 зазначено, що Миколюк у 1919 році увійшов до складу молодіжної націоналістичної групи, а з 1935 року був активним учасником «контрреволюційної націонал-фашистської організації», яка ставила собі за мету повалення радянської влади, насильне відторгнення України від СРСР і створення самостійної української держави «фашистського напрямку». Протокол допиту від 10. 08. 1937 року свідчить, що він визнав себе винним. Але щодо зізнання. Як можна говорити про серйозну політичну роботу в 1919 році, коли Миколюку було всього 15 років і він був єдиним годувальником родини.
Протягом трьох місяців підслідний категорично заперечував свою провину. І тоді від погроз, інтриг і провокацій перейшли до фізичних катувань. Під час допиту арештований весь час знаходився на ногах, його морили голодом, не давали спати протягом кількох діб. І Василь Миколюк не витримав.
23 вересня 1937 року на закритому судовому засіданні виїзної сесії Військової колегії Верховного суду СРСР було розглянуто справу Миколюка Василя Корнійовича. Миколюк під час судового засідання винним себе не визнав, від своїх свідчень на попередньому слідстві відмовився. Заявив, що давав неправдиві свідчення, щоб допомогти слідству в розкритті справжніх ворогів народу.
Вирок «До вищої міри кримінального покарання – розстрілу з конфіскацією всього особисто йому належного майна» приведений до виконання наступного дня в місті Одеса 24 вересня 1937 року.
Дружину письменника – Марію Степанівну, також безпідставно звинуватили і засудили. На той час вона мала двох малолітніх дітей: п’ятирічну доньку Олександру та однорічного сина Леоніда. Тільки через багато років, після відбуття строку покарання в Акмолинському таборі дружин зрадників батьківщини на півночі Казахстану, вона повернулася до Одеси. У березні 1958 року дружина письменника одержала з Військової колегії Верховного суду довідку, в якій повідомлялося, що вирок Військової колегії від 23 вересня 1937 року стосовно Миколюка Василя Корнійовича скасовано і справу припинено за відсутністю злочину. Письменник був реабілітований 28 лютого 1958 року посмертно.
Він прожив лише 33 роки. Але і за цей час встиг зробити чимало. На сьогоднішній день не вся літературна спадщина віднайдена, бо під час обшуку та арешту письменника було вилучено чимало книг, папки з чернетками, рукопис роману «Сестра» (книги і рукописи тоді були спалені). Спадок, що все ж таки залишився, наразі малодосліджений та маловідомий широкому колу читачів. Проте, його твори свідчать про неабиякий талант письменника. Майстер слова створив свій власний неповторний художній світ, домінантою якого завжди виступають любов і добро.
Бібліографія
Основні видання творів В. Миколюка
Миколюк, Василь Корнійович. Завіса гір...; / Василь Корнійович Миколюк. Йоган Бернштейн : трагічний етюд : повісті / упор. та передмова І. Дузя : повісті / упор. та передмова І. Дузя. – Одеса : Маяк, 1965. – 287 с. : іл.
Миколюк, Василь. Завіса гір : (розділи з роману) // Блакитні вежі : хрестоматія / ред. Василь Бондар. – Кіровоград : Мавік, 2009. – С.222–233
Миколюк, Василь. Завіса гір : (розділи з роману) // Блакитні вежі : хрестоматія творів письменників Приінгульського краю: у 2 т. / редкол.: Василь Бондар (голова), Т. В. Андрушко, А. М. Корінь [та ін.] ; авт. передм. Л. В. Куценко; укл.: Василь Бондар. – Кіровоград : Мавік, 2011. – Т. 2 : Проза. – С. 23 –242
Література про життя і діяльність В. Миколюка
Бантишев, Олександр Федорович. Так це робилося в Одесі // Пастка для еліти / Олександр Бантишев, Анатолій Селюк. – К. : Нора-Друк, 2004. – С.223–232 : іл., портр. – (Бібліотека журналу «В мире спецслужб»)
Блакитні вежі : хрестоматія / ред. Василь Бондар. – Кіровоград : Мавік, 2009. – 405,[2] с.
Босько В. М. Василь Корнійович Миколюк // Історичний календар Кіровоградщини на 2019 рік. Люди. Події. Факти / В. М. Босько; КЗ КОІППО ім. Василя Сухомлинського. – Кропивницький: Імекс-ЛТД, 2018. – С. 45–46
Дерезовський В. Письменник Василь Миколюк / В. Дерезовський // Вогні комунізму. – 1989. – 7 березня. – С. 2
Дерезовський В. Жертва більшовицького терору : Про письменника-земляка із с. Могильного Гайворонського р-ну Василя Корнійовича Миколюка / В. Дерезовський // Гайворонські вісті. – 1999. – 17 березня. – С. 2
Дерезовський В. Жертва терору : 100 років від дня народження Василя Корнійовича Миколюка, письменника-земляка / В. Дерезовський // Гайворонські вісті. – 2004. – 6 березня . – С. 5
Дерезовський В. Жертва чорного терору / В. Дерезовський // Вечірня газета. – 2004. – 21 травня. – С. 6
Пишаємось земляками // Гайворонські вісті. – 2005. – 22 січня. – С. 2
Ревва, Тетяна. Розіп’яте слово / Тетяна Ревва // Народне слово. – 2019. – 4 квітня. – С. 8 : фото
Сандул В. Жертва терору / В. Сандул, [б. р.] // Гайворонські вісті. – 2003. – 9 квітня. – С. 2
Страшенко, Ольга Письменники зі скіфського родоводу / Ольга Страшенко // Вежа. – 2012. – № 30. – С. 166–173
У цей день – 18 лютого // Новини Кіровоградщини. – 2014. – 13 лютого. – С. 5
Web-ресурси
Миколюк Василь Корнійович ((ЕСУ) Енциклопедія Сучасної України)
Миколюк Василь Корнійович (Українська літературна енциклопедія)