Мельник Петро Іванович
Петро Іванович Мельник
Дата народження — 12.07.1902
Місце народження — с. Балашівка, Єлисаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія (нині район Балашівка у складі м. Кропивницького, Україна)
Дата смерті — 08.11.1949
Місце смерті — м. Снятин, Івано-Франківська область, Україна
Місце поховання — м. Снятин, місцеве кладовище
Петро Іванович Мельник (псевдоніми: П.Голота, П.Балаш, Петро Балашівський, Маруся Башличка) (12.07.1902, с. Балашівка, Єлисаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія (нині район Балашівка у складі м. Кропивницького, Україна) – 08.11.1949; м. Снятин Івано-Франківська область, Україна) – український поет, прозаїк, журналіст, художник.
Життя і діяльність
Мельник Петро Іванович народився 12 липня 1902 року в передмісті Єлисаветграда в селі Балашівка в багатодітній селянській родині. Малий Петро не міг ходити до школи, бо його сім’я страшенно бідувала. Читати й писати він навчився самотужки, випасаючи днями череду. Дуже полюбляв читати, ночами засиджувався над книжкою, за що його сварила мати. А ще він талановито малював і ліпив із глини. Коли хлопцеві виповнилося 12 років, родина вимушена була віддати його у найми. Господарі йому трапилися жорстокі і немилосердні: били, морили голодом, принижували. Через ці знущання він вирішив укоротити собі віку, кинувшись під поїзд. Внаслідок цього Петро залишився без лівої руки, але юнак продовжував малювати, ліпити, писати вірші. Невдовзі його талант помітили багаті меценати і влаштували до Єлисаветградської чоловічої гімназії. Згодом Мельник перейшов у щойно відкриту українську гімназію й одночасно відвідував вечірні технічні курси. В цей час почав друкуватися у місцевих виданнях під псевдонімом Голота, а ще в нього були псевдоніми – Балаш, Балашівський (за місцем проживання), але остаточно в літературу він увійшов під псевдонімом Голота (за соціальним походженням). В цей період він вступив до комсомолу. Перша збірка віршів «Тернистий шлях до волі й освіти» побачила світ у 1921 році, яку видав Єлисаветградський повітком КП(б)У. Це були ліричні рядки автобіографії юного поета. Петро Голота прийшов в літературу після більшовицької революції, оспівував її, був поетом-трибуном. В цей період його твори були наповнені романтичним пафосом нового життя.
Незабаром Петро Мельник перебирається до тодішньої столиці Радянської України – м. Харкова і вступає до Спілки селянських письменників «Плуг» (1923 р.). Активно публікується у харківській періодиці. Він мав чималий доробок у вигляді збірок поезій, прози та публіцистики: «Степи — заводові» (1925), «В дорозі змагань» (1925). Автобіографічна новела «Маруся Башличка» була уперше надрукована в часописі "Червоний шлях", 1925 р., №4. У значно переробленому вигляді новела в подальшому увійшла до повісті "Далина" (1929). З 1926 року Петро переходить до нової літературної організації «Молодняк», яку очолював поет Павло Усенко. Впродовж наступних трьох років виходять: збірка поезій «Пісні під гармонію» (1928), книга поем «Будні» (1928), повісті та оповідання – «Бруд», «Аль-Кегаль» (обидві – 1929). Також він писав казки для дітей – «Паротяг» (1928). Деякі вірші Петра Голоти поклав на музику композитор Павло Сениця. Крім літературної творчості, Петро Іванович приділяв увагу малюванню. Зокрема, він ілюстрував свої твори, оформляв декорації для театрів.
На початку 30-х років творчість Петра Голоти зазнала змін. Його поезія й проза стала поєднанням реалізму, символізму і стилізації фольклору. Тому його повісті «Бруд» і «Розвага» критики розцінили як вульгарну халтуру. Автор у цих творах замість робітників і селян описував життя міщанської родини Галанів та пригоди у місті сільського парубка Толька-Анатоля, розпусника та спокусника.
А убивча рецензія на роман «Сходило сонце» (1930) спричинило відхід Голоти від літератури і припинення письменницької діяльності. Таким чином, в умовах радянської дійсності він не зміг розкрити свій літературний потенціал.
В ці роки почалися жорстокі розправи з національною інтелігенцією України. Було закрито більшість творчих письменницьких спілок, журналів та видавництв. Переслідувались представники культури, освіти, літератури. Не уникнув їх і Петро Голота. Він був репресований.
Письменник звільнився з неволі перед початком Великої Вітчизняної війни, під час якої працював у редакції прифронтової радіостанції «Дніпро». Після визволення Харкова працював у газеті «Соціалістична Харківщина». У 1944 році творчі шляхи привели його у м. Снятин Івано-Франківської області. Цей чарівний смерековий край настільки полонив його, що він вирішив залишитися там жити. У Снятині письменник працював у газеті «Ленінська правда», культмасовиком у колгоспі, директором піонерклубу. Займався також літературною діяльністю. З цього періоду серед інших його творів в архіві збереглася п’єса «Отаманська схрона» (1947).
А ще він захоплювався творчістю співця карпатського краю – Марка Черемшини. Брав участь у підготовці до відкриття літературно-меморіального музею Марка Черемшини, виявив себе і здібним ілюстратором творчості автора знаменитих «Карбів», як про це можна судити з його малюнків, що зберігаються в музеї. Його ілюстрації позначені лаконічністю, простотою художньої манери. Всього він написав близько 40 акварелей до творів Марка Черемшини.
Рано обірвалось життя поета і художника. Помер Петро Іванович 8 листопада 1949 року у Снятині – краї, який любив і оспівав.
Десятирічна літературна праця Петра Голоти характеризується пошуком стилю і форми поетичної і прозової творчості. Його твори не стали вершинним явищем української літератури, але мали свого читача.
Повертаючись думками в минуле та гортаючи сторінки його творів, можна сказати, що постать Перта Голоти, як людини, письменника і громадянина досить неоднозначна. Його називали людиною-загадкою. В біографії митця багато «білих плям», які ще потребують свого вивчення.
Та попри всі ці життєві негаразди, він залишився сином своєї країни, який жив і творив у такий непростий і нелегкий історичний час.
Твори Петра Голоти
Голота Петро. Бруд // Беладонна. Любовний роман 20-х років / упор. Ярина Цимбал. – К. : Темпора, 2016. – С. 514 – 594
Голота Петро. Розвага // Беладонна. Любовний роман 20-х років / упор. Ярина Цимбал. – К. : Темпора, 2016. – С. 595 – 702
Голота Петро. Алькегаль // Невідоме розстріляне відродження : антологія / Павло Коломієць [та ін.] ; укл. Юрій Винничук. - Харків : ФАКТ, 2016. – С. 742 – 761
Бібліографія
Босько В. М. Голота Петро (Мельник) // Історичний календар Кіровоградщини на 2012 рік. Люди. Події. Факти / В. М. Босько; КЗ КОІППО ім. Василя Сухомлинського. – Кропивницький: Імекс-ЛТД, 2011. – С. 121
Голота Петро Іванович // Українська радянська енциклопедія : [в 12-ти т.] / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. – 2-ге вид. – Т. 3 : Гердан – Електрографія. – К. : Голов. ред. УРЕ, 1979. – С. 92.
Голота Петро Іванович // Українська Літературна Енциклопедія : [в 5 т.] / Редкол.: І.О.Дзеверін (відп.ред.) та ін. –– Т. 1 : А–Г. – К. : УРЕ ім. М. П. Бажана, 1988. – С. 447 – 448
Голота Петро Іванович. // Письменники Радянської України : біобібліографічний довідник / упорядники: Олег Килимник, Олександр Петровський. – К. : Радянський письменник, 1970. – С. 94.
Поліщук, Володимир Васильович. «Немедленно напечатать» // Час псевдонімів і робкорів / В. В. Поліщук. – Кропивницький : ВЦ ККТК, 2018. – С. 57 – 61
Драган М. Комспілкою покликаний / М. Драган // Літературна Україна. – 1972. – 27 червня
Кутинський М. Некрополь України / М. Кутинський // Дніпро. – 1991. – № 1. – С. 204
Матівос Ю. Чуємо, тебе, брате! / Ю. Матівос // Народне слово. – 1991. – 9 квітня
Письменники Кіровоградщини // Кіровоградська правда. – 1967. – 8 січня. – С. 3
Полєк В. Вшануймо пам’ять поета / В. Полєк // Літературна Україна. – 1964. – 22 грудня
Полєк В. Малюнки Петра Голоти / В. Полєк // Кіровоградська правда. – 1974. – 11 червня
Поліщук, Володимир. Гріх поета, або Як Петро Мельник постраждав через комсомолку з пишним бюстом / Володимир Поліщук // Голос України. – 2018. – 26 травня. – С. 14
Шепель, Ф. Людина 33-х нещасть / Ф. Шепель // Наше місто. – 2019. – 2 травня. – С. 4 : фото
Web-ресурси
Голота Петро Іванович (Вікіпедія – Вільна енциклопедія)
Голота Петро Іванович (ЕСУ (Енциклопедія Сучасної України))
Голота Петро Іванович біографія (Українська літературна газета)
Голота Петро Іванович. Біографія Петра Голоти (УкрЛіб – Бібліотека української літератури)
Петро Голота – Тека авторів – Чтиво (ЧТИВО – електронна бібліотека)
Петро Голота: Я руки свої простягаю, крізь грубі заржавлені грати (газета «Український інтерес»)