Маланюк Євген Филимонович

Євген Филимонович Маланюк

Дата народження — 01.02. (20.01.) 1897
Місце народження — с. Архангород, Єлисаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія (тепер селище Новоархангельськ, Кіровоградська область, Україна)
Дата смерті — 16.02.1968
Місце смерті — м. Нью-Йорк, США
Місце поховання — цвинтар святого Андрія в Саут-Баунд-Бруці, Нью-Джерсі, США

Євген Филимонович Маланюк (1 лютого (20 січня) 1897 р., с. Архангород Єлисаветградського повіту Херсонської губернії (тепер селище Новоархангельськ Кіровоградської області) – 16 лютого 1968, м. Нью-Йорк) – український письменник, поет, культуролог-енциклопедист, публіцист, літературний критик, одна з найяскравіших і найталановитіших постатей вітчизняної літератури ХХ століття.

Життя і діяльність

На хресті слова розіп'ятий…
Є. Маланюк

Маланюк Євген Филимонович народився в маленькому містечку Архангород Єлисаветградського повіту Херсонської губернії (тепер селище Новоархангельськ Кіровоградської області) у родині активіста-просвітянина, нащадка запорожців.

Батько поета, Филимон Васильович, був досить колоритною постаттю. Не маючи за плечима ні університету, ні навіть гімназії, він, завдяки природному розумові та самоосвіті, вибився у перший шерег архангородської інтелігенції, був ініціатором фонду театру в місті, дбав про відкриття прогімназії, а згодом гімназії, активно дописував до повітових газет, любив історію. А ще старожили пам’ятають його повіреним містечкового суду, вчителем і незмінним хористом церковної капели. Зусиллями батька в сім’ї була зібрана непогана домашня бібліотека, яка добре прислужилася майбутньому письменникові. Мати Євгена Маланюка, Гликерія Яківна, була родом із збіднілої дворянської сім’ї колишніх сербських осадчих. Вона принесла в сім’ю музику, поезію, любов до книг і читання, завдяки чому в місцевій початковій школі Євген Маланюк помітно вирізнявся поміж однокласників. Не дивлячись на матеріальну скруту, батьки віддають Євгена до Єлисаветградського земського реального училища, де він навчався протягом 1906-1914 рр.

З 13 років Маланюк почав писати вірші. Письменник завжди мріяв здобути інженерну професію, тому після закінчення реального училища він їде поступати до Петербурзького політехнічноого інституту. Та перша світова війна стала перешкодою для навчання юнака. У 1915 році Євген Маланюк став курсантом Першого Київського військового училища, яке закінчив у січні 1916 року. Протягом кількох місяців він служив у чині прапорщика в 39-му піхотному запасному батальйоні на території Володимирської губернії, а з серпня 1916 року у званні молодшого офіцера перебував в 4-й роті 2-го Туркестанського стрілецького полку на Південно-Західному фронті, згодом потрапив до 2-ї кулеметної роти, був ад'ютантом начальника штабу 1-ї Туркестанської дивізії полковника Є. Мєшковського, отримав звання поручика російської армії.

Світова війна закінчилася для Євгена Маланюка в лютому 1918 року. Однак склалося так, що після короткої відпустки йому знову довелося воювати: він став на захист Української держави. А ще був 1920 рік, коли тридцятип’ятитисячне українське військо після десятиденних запеклих боїв було змушене 21 листопада о 17 годині віддати останній салют рідній землі і перейти польський кордон.

Певний час Євген Маланюк перебував у таборах інтернованих, які були розкидані по всій території Польщі. Там письменник переживав, осмислював злети і падіння УНР. Він усвідомлює, що необхідно змінити стилет на стилос, віддавши його служінню Україні. Саме так і народився Маланюк-поет. Його вірші, культурологічні, публіцистичні, літературознавчі статті майже кожного дня друкуються в таборових журналах «Всім», «Наша зоря», «Український сурмач», «Веселка».

1923 року Є. Маланюк переїжджає до Чехословаччини, щоб навчатися на гідротехнічному відділенні інженерного факультету Української господарської академії.

Навчання в Подєбрадах для Євгена Маланюка було не тільки часом копіткої праці, а й періодом бурхливого літературного життя. Серед побратимів-літераторів – вже відомі сьогодні особистості: Юрій Дараган, Леонід Мосендз, Наталія Лівицька-Холодна, Микола Чирський, Михайло Мухін, Олена Теліга, Улас Самчук.

У Подєбрадах, 1924 року, поет випускає збірку віршів «Стилет і Стилос». Через рік у Гамбурзі вийшла ще одна книга поезій Маланюка – «Гербарій» (вона була написана першою, але затрималася з виходом у видавництві).

У 1929 році Євген Маланюк закінчив навчання в Українській господарській академії і виїхав до Варшави для подальшого пошуку роботи. Тут він влаштувався на роботу в міський магістрат і працював на посаді інженера у відділі регулювальних споруд на Віслі. Кінець 20-х – початок 30-х років позначився особливою активністю у літературній творчості письменника. Навколо Євгена Маланюка і Юрія Липи, що теж переїхав до Варшави, об’єднуються українські письменники, створюється нове літературне товариство під назвою «Танк». До нього входили Л. Чикаленко, М. Лівіцька-Холодна, А. Коломієць, Ю. Косач, П. Лукасевич. Часто гостями були і Б.-І. Антонич та Св. Гординський. Згодом Варшавська група почала видавати журнал «Ми». У підготовці до друку журналу брав активну участь і Євген Маланюк. Вже в першому номері видання з’явилися надруковані поезії і стаття письменника.

У тридцятих роках у періодичних виданнях і збірниках з’являються рецензії, статті, переклади українського письменника. У сфері його наукової зацікавленості – П. Куліш, Т. Шевченко, Я. Щоголів, М. Бажан, М. Гоголь, І. Бунін.

Ще перебуваючи в таборах інтернованих, Євген Маланюк познайомився з польськими літераторами Ю. Тувімом, Я. Івашкевичем, Я. Лехонем, А. Слонімським, К. Венжинським, Л. Подгурським-Окуловим та іншими. Живучи у Варшаві, він налагодив тісніші зв’язки з польськими колегами по перу. Особливо дружні стосунки склалися у поета з Ярославом Івашкевичем, Юліаном Тувімом та сім’єю Марії Домбровської. У 1936 році у Варшаві була надрукована книга поезій Євгена Маланюка «Еллада степова» в перекладі польською мовою Ч. Ястшембец-Козловського.

Війна і окупація Польщі примусили Євгена Маланюка шукати роботу. Певний час він працював в українській гімназії у Варшаві, підробляв на випадкових роботах. В останні місяці війни Маланюк був змушений покинути Польщу і повернутися до Чехії, але залишатися там було небезпечно. Ім’я Євгена Маланюка було заздалегідь внесено контррозвідкою до списків «антирадянських» діячів з числа українських емігрантів, які підлягали депортації або фізичному знищенню.

У 1945 р. Євген Маланюк був змушений податися в другу еміграцію, у Німеччину. І знову майже чотири довгих роки життя у таборах. У таборових школах міста Регенсбурга Євген Филимонович вчителював. Навколо нього знову збирається коло літературно обдарованої молоді з нової хвилі української еміграції – Леонід Лиман, Олег Зуєвський, Леонід Полтава. Поет бере участь у створенні письменницької організації «Стіна» (Художній український рух), що протягом 1945-1949 років працювала в Німеччині і стала цікавою сторінкою в історії української літератури у вигнанні.

На кінець сорокових люди все частіше покидали табори – їхали до Латинської Америки, в Австралію, проте більшість прагнула потрапити до США. У 1949 році відпливав у свою третю еміграцію і Євген Маланюк.

Нелегко складалося його життя в Америці. Спочатку довелося працювати фізично, згодом – на інженерній посаді в Нью-Йорку. До виходу на пенсію в 1962 році Маланюк працював у креслярському бюро. Не дивлячись на складні життєві обставини, Євген Маланюк не залишає письментства. В останнє десятиліття він все частіше підсумовує пережите і зроблене. Автор не зраджує сформованим ще в молодості ідеалам, його критика спрямована на себе.

Євген Маланюк помер 16 лютого 1968 року в Нью-Йорку. Похований на кладовищі в Баунд-Бруці в Нью-Джерсі, яке часто називають українським пантеоном. Надгробок на могилі зведено за проєктом сина Богдана Маланюка, який жив у Празі.

Книги поезій та прози Євгена Маланюка друкувалися в Польщі, Чехо-Словаччині, Німеччині, Франції, США, Канаді. Його твори перекладалися багатьма мовами: німецькою, чеською, російською, польською, французькою, англійською. До певного часу ім’я Євгена Филимоновича Маланюка було невідомим лише в Україні. Співець Степової Еллади Євген Маланюк усе ж повернувся в Україну, про яку марив на чужині і вірним сином якої завжди був, повернувся своїми творами, які дають нашим серцям і розуму непересічну естетичну насолоду, збагачуючи наші душі.

Нагороди

Хрест Симона Петлюри

Пам'ять

У 1963 році скульптор С. Литвиненко створив погруддя Є. Маланюка.

1997 року на центральній площі Новоархангельська було встановлено погруддя Євгена Маланюка (скульптор Віктор Френчко), а урочисто відкрив його син поета Богдан.

Рішенням Кіровоградської обласної ради від 19 квітня 2002 року № 13 засновано обласну літературну премію імені Євгена Маланюка, що є творчою відзнакою, якою нагороджуються літератори Кіровоградської області за високохудожні твори, спрямовані на ствердження гуманістичних ідеалів, збагачення історичної спадщини народу, державотворення та демократизацію суспільства. Вручення відбувається щорічно до 2 лютого – дня народження Євгена Маланюка.

У 1997 р. одну з вулиць у Кіровограді перейменували на честь Євгена Маланюка, також його іменем названі вулиці та провулки в інших містах України.

У 1997 році було видано поштову марку на честь Є. Маланюка.

У 1993 р. у Львові площу Домбровського перейменували на честь Євгена Маланюка.

Ім'ям Євгена Маланюка названо школу в селі Торговиця Новоархангельського району (нині Голованівський район) Кіровоградської області.

1 лютого 2017 року на державному рівні в Україні відзначався ювілей – 120 років з дня народження Євгена Маланюка (1897-1968). З цієї нагоди рішенням сесії Кіровоградської обласної ради від 22.08.2017 р. № 359 Кіровоградській обласній бібліотеці для юнацтва було присвоєно ім`я Є. Маланюка.

Фотогалерея

Євген Маланюк в роки І Світової війни
Євген Маланюк з дружиною та сином Богданом
Євген Маланюк,
Нью-Йорк
Євген Маланюк (скульп. С. Литвиненко, гіпс)

Могила на кладовищі в Баунд-Бруці
(Нью-Джерсі, США). Надгробок зведено за проєктом сина письменника Богдана Маланюка
Погруддя Євгена Маланюка в Новоархангельську
Поштова марка, видана на честь Є. Маланюка

Бібліографія

Твори Є. Маланюка

Маланюк Євген. Illustrssimus Dominus Mazepa (ясновельможний пан Мазепа) – тло і постать / Є. Маланюк. – Нью-Йорк : Вісник, 1960. – 32 с

Маланюк Євген. З нотатника (Витяги з еміграційних періодичних видань) / Є. Маланюк. – Кропивницький : видавець Лисенко В. Ф., 2021. – 223,[1] с. – Бiблiогр. в пiдрядк. прим.

Маланюк Євген. Книга спостережень : Проза / Євген Маланюк. – Торонто : Гомін України. – Т. 1. – 1962. – 525,[3] с. – (Бібліотека Видавництва «Гомін України» ; Ч. 20)

Маланюк Євген. Книга спостережень : Проза / Євген Маланюк. – Торонто : Гомін України. – Т. 2. – 1966. – 478,[2] с. – (Бібліотека Видавництва «Гомін України» ; Ч. 29)

Маланюк Євген (1897-1968). Малоросійство / Євген Маланюк. Нариси з історії нашої культури / ред. Лариса Івшина ; укл.: Ігор Сюндюков, Марія Томак, Надія Тисячна. – 2-е вид. – К. : Видавництво ПрАТ «Українська прес-група», 2012, 2013. – 71 с. : портр. – (Сер. «Бронебійна публіцистика»)

Маланюк Євген. Повернення : Поезії. Літературознавство. Публіцистика. Щоденники. Листи / Євген Маланюк; укл. Тарас Салига. – Львів : Світ, 2005. – 495, [2] с. : іл. – (Сер. «Ad Fontes – До джерел»). – Бібліогр. в кінці ст.

Маланюк Євген. Поезія : посібник для 11 класу / Євген Маланюк, автор-укладач Наталія Кривка. – Х. : Ранок, 2001. – 79 с. : портр. – (Сер. «Літературна крамниця»). – Бібліогр.: с. 78

Маланюк Євген Филимонович. Єдиним сном, єдиним болем... : поезії, білінгва / Євген Маланюк ; пер. з укр. Олександра Архангельського. – Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2013. – 335 с. : іл., портр. – (Поетична бібліотека єлисаветградця). – Текст: укр., рос.

Маланюк Євген Филимонович. До проблеми большевизму / Євген Маланюк ; Спілка Української Молоді Америки. – Нью-Йорк : Організація Оборони Чотирьох Свобід України, 1956. – 79,[4] с

Маланюк Євген Филимонович. Земна мадонна. Вибране / Є. Ф. Маланюк ; передм., приміт., упор. М. Невролого, відп. ред. В. Конопелець. – Братислава : Словацьке пед. Вид-во ; Пряшев : Відділ укр. літератури ; Лондон : Фундація ім. О. Ольжича, 1991. – 452 с. : 7 л. іл.

Маланюк Євген Филимонович. Лірика степу / Є. Ф. Маланюк ; авт. передм. О. Омельчук. – К. : Вид. дім «Дмитра Бураго», 2007. – 271,[1] с. – (Сер. «Поетичні свічада України»)

Маланюк Євген Филимонович. Нариси з історії нашої культури / Є. Маланюк ; Спілка Української Молоді Америки. – Нью-Йорк : Організація Оборони Чотирьох Свобід України, 1954. – 80 с

Маланюк Євген Филимонович. Невичерпальність : поезії, статті: для ст. шк. віку / Євген Маланюк; упоряд., передм. та прим. Л. Куценка. – 2-е вид. – К. : Веселка, 2001. – 317, [1] с. : іл. – (Сер. «Шкільна бібліотека»). – Алф. покажч.: с. 298-307.

Маланюк Євген Филимонович. Нотатники (1936-1968) / Євген Маланюк ; ред. Ірина Давидко; біографічний нарис, вступні ст., підготовка текстів, укл. та приміт. Леоніда Куценка. – К. : Темпора, 2008. – 335 с. : портр., фото, 6 л. фото

Маланюк Євген Филимонович. Перстень і посох = The Ring and the Staff : епілоги / Євген Маланюк. – Мюнхен : Сучасність, 1972. – 75,[3] с. : портр.

Маланюк Євген Филимонович. Поезії / Євген Маланюк; упоряд та авт. пеpедм. Т. Салига, ред., прим. М. Старовойт. – Львів : Фенікс, 1992. – 685,[1] с. : іл. – (Сер. «Книгозбірня «Просвіти»). – Алф. покажч.: с.298-307.

Маланюк Євген Филимонович. Поезії / Євген Маланюк; упоряд та авт. пеpедм. М. Я. Лупій. – К. : Укр. письменник, 1992. – 318 с. : іл. – (Библиотека поета)

Маланюк Євген Филимонович. Поезії з нотатників : (із недрукованої спадщини) / Є. Ф. Маланюк. – Кіровоград : Спадщина, 2003. – 95 с

Матеріали про життя і творчість Є. Маланюка

Книги

Войчишин Юлія. «Ярий крик і біль тужавий...» : поетична особистість Євгена Маланюка / Юлія Войчишин ; ред.: Світлана Головко, Людмила Щербатенко ; худ. Василь Лопата. – К. : Либідь, 1993. – 157,[3] с. : іл. – Бібліогр. : с. 129-138

Гольник Оксана Олександрівна. Міф у художньому світі Євгена Маланюка : монографія / Оксана Гольник ; літред. Тетяна Яровенко. – Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2013. – 217 с. : портр., фото, іл. – Бібліогр. в кінці ст.

Клочек Григорій. Євген Маланюк: «Проза» поета / Г. Клочек. – К. : Український пріоритет, 2019. – 263,[1] с. – Бiблiогр. в пiдрядк. прим.

Куценко Леонід Васильович. «Благословенні ви, сліди...» : збірка / Леонід Куценко. – Кіровоград : Центрально-Українське вид-во, 1995. – 100,[2] с. : іл.

Куценко Леонід Васильович. Боян степової Еллади / Леонід Куценко. – Кіровоград : Вечірня газета, 1993. – 56 с

Куценко Леонід Васильович. Dominus Маланюк: тло і постать / Л. В. Куценко. – Кіровоград : Центрально-Українське вид-во, 2001. – 264 с. : іл.

Куценко Леонід. Євген Маланюк : дорогами втрат і сподівань / Л. Куценко. – Кіровоград : Центрально-Українське вид-во, 2002. – 83 с. : іл.

Куценко Леонід. «І спомину непроминуча кара...» : Євген Маланюк: подорожі Україною 1926-1943 / Л. Куценко. – Кіровоград : Спадщина, 2006. – 71, [1] с. : фото

Куценко Леонід Васильович. Князь духу : статті про життя і творчість Євгена Маланюка / Леонід Куценко. – Кіровоград, 2003. – 182,[1] с. : портр, фото

Куценко Леонід Васильович. Крицеве слово : літературний портрет Євгена Маланюка / Леонід Куценко. – 2-е вид. – К. : Веселка, 2005. – 21,[2] с. – (Сер. «Урок літератури»). – Заглл. обл. : Крицеве слово: Євген Маланюк

Куценко Леонід Васильович. «Ні, вже ніколи не покаюся...»: (Євген Маланюк: історія ісходу) / Леонід Куценко. – Кіровоград : Б.в., 1997. – 111 с. : іл. – (Бібліотека журналу «Вежа»)

Панченко Володимир Євгенович. «Євангеліє чужих піль...» : подорож до двох вигнанців / Володимир Панченко, Леонід Куценко. – Кіровоград : Народне слово, 1996. – 60 с. – (Бібліотека журналу «Вежа»)

Панченко Володимир Євгенович. Магічний кристал : сторінки історії українського письменства / В. Є. Панченко. – Кіровоград : Народне слово, 1995. – 234 с. : фото. – Бiблiогр. в пiдрядк. прим.

Сембай-Галицька Оксана. Весна на віки : листи Є. Маланюка з нашої переписки 1953-1968: спомини і дещо на пам'ятку дітям / О. Сембай-Галицька. – Детройт ; Мічіган, 1997. – 243 с. : іл.: факсиміле.

Шелест Володимир Леонтійович. Буремна поезія Євгена Маланюка : нариси, ессе / Володимир Леонтійович Шелест. – Оттава, 1996. – 19, [2] с. : 1 арк. портр.

Статті

Верба (Середницький) Антін. Євген Маланюк і польські письменники / Антін Верба (Середницький) // Слово «Просвіти». – 2015. – № 39 (жовтень). – С. 8-9 : портр.

Євген Маланюк: В 15-річчя з дня смерті // Сучасність. – 1985. – березень, ч 3. – С. 122-125

Залізняк Богдан. Микола Ільницький: «Євген Маланюк» – найвидатніша постать української літератури довоєнного і післявоєнного періоду» / Богдан Залізняк // Слово «Просвіти». – 2017. – 16-22 лютого. – С. 16 : фото

Куценко Л. Євген Маланюк: поезія як можливість націєтворення / Л. Куценко // Дивослово. – 1999. – N 7. – С. 4-7

Куценко Л. Маланюк: загадка двох геніїв / Л. Куценко // Березіль. – 2001. – № 9-10. – С. 174-181

Куценко Л. Ніщо і суще в художній моделі світу Євгена Маланюка / Л. Куценко // Наукові записки. – Випуск ХХVІІ. – Серія Філологічні науки (літературознавство). – Кіровоград : РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 2000. – С. 179-189

Куценко Л. Нью-Йорк Євгена Маланюка. У «каньйонах Бродвею» / Л. Куценко // Вечірня газета. – 2000. – 1 грудня. – С. 12

Куценко Л. Нью-Йорк Євгена Маланюка. Єлисаветградські гімназисти на берегах Гудзону / Л. Куценко // Вечірня газета. – 2001. – 5 січня. – С. 6

Куценко Л. Нью-Йорк Євгена Маланюка. Український пантеон у Бавн Бруці / Л. Куценко // Вечірня газета. – 2001. – 12 січня. – С. 6

Куценко Л. «Перший поважний роман» : (Юнацька лірика Євгена Маланюка) / Л. Куценко // Дивослово. – 2000. – № 18. – С. 11-13

Куценко Л. Публіцистика Є. Маланюка: пошук відповідей на «прокляті питання» і спроба естетичного самовизначення (1921-1923) / Л. Куценко // Слово і час. – 2000. – № 10. – С. 31-37

Куценко Л. Таборові республіки Є. Маланюка: кристалізація життєвої мети та пошук ціннісних орієнтацій (1920-1923) / Л. Куценко // Наукові записки.– випуск ХІХ. – Серія Філологічні науки (літературознавство). – : РВГ ЦІ КДПУ ім. В. Винниченка, 1999. – С. 96-107

Куценко Л. «Як забути очей аравійські зерна»: Любовна лірика Євгена Маланюка / Л. Куценко // Дивослово. – 2000. – № 6. – С. 4-7

Мельник Петро. Літературний салон присвятили Євгену Маланюку / Петро Мельник // Голос України. – 2022. – 1 лютого. – С. 6

Моренець В. Празька поетична школа : Ю. Дараган, Є. Маланюк / В. Моренець // Хроніка 2000. – 1999. – Вип. 29=30. – С. 295-297

Омельченко О. Національне підсвідоме у творчому доробку Євгена Маланюка / О. Омельченко // Слово і час. – 2000. – № 11. – С. 53-58

Омельчук О. Поетичні діалоги з Євгеном Маланюком. Фантазії про Україну / О. Омельчук // Слово і час . – 2005. – № 1. – С. 27-36

Омельчук Л. Специфіка літературно-критичної практики Євгена Маланюка / Л. Омельчук // Дивослово. – 2001. – № 6. – С. 5-9

Рева Лариса. Слово про Євгена Маланюка / Лариса Рева // Вісник книжкової палати. – 1999. – № 9. – С. 29-30

Синевич Б. Маланюк-літературознавець / Б. Синевич // Слово і час. – 2000. – № 2. – С. 33-35

Тищенко О. М. Наскрізні базові та інтродуктивні образи як виражальні засоби у структурі поетичного тексту : на прикладі метафор поезії Є. Маланюка / О. М. Тищенко // Мовознавство. – 2001. – № 1. – С. 41-53

Шудря М. Проста, земна моя мадонна...: (Про Є. Маланюка) / М. Шудря // Молодь України. – 1999. – 27 квітня. – С. 3

Яровенко Тетяна. Шевченкознавча есеїстика Євгена Маланюка в науковій концепції Григорія Клочека / Тетяна Яровенко // Хроніки Задзеркалля. – 2016. – № 8-9. – С. 27-30 : фото