Мазуренко Олексій Юхимович
Олексій Юхимович Мазуренко
Дата народження — 20.06.1917
Місце народження — с. Ленінка, Єлисаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія (тепер – Кропивницький район Кіровоградської області, Україна)
Дата смерті — 11.03.2004
Місце смерті — м. Санкт-Петербург, Росія
Місце поховання — м. Санкт-Петербург, Нікольське кладовище
Олексій Юхимович Мазуренко (20 червня 1917, с. Ленінка, Єлисаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія (тепер – Кропивницький район Кіровоградської області, Україна) – 11 березня 2004, м. Санкт-Петербург, Росія) – військово-морський льотчик часів Другої світової війни, генерал-майор авіації, двічі Герой Радянського Союзу.
Життя і діяльність
Мазуренко Олексій Юхимович народився в селянській сім’ї, закінчив неповну середню школу в рідному селі, потім працював шахтарем та навчався в аероклубі. З 1938 р. Мазуренко О.Ю. проходив службу на Військово-морському флоті, потім навчався в Єйському військово-морському авіаційному училищі, після закінчення якого у грудні 1940 р. був призначений командиром авіаланки.
З червня 1941 р. Олексій Мазуренко – учасник Другої світової війни. Молодший лейтенант О. Мазуренко, льотчик 57-го штурмового авіаційного полку, до грудня 1941 р. провів 43 бойові вильоти; з січня 1943 р. – старший льотчик-інструктор штурмової авіації на Північному і Чорноморському флотах, а вже з січня 1944 року – командир штурмового авіаполку на Балтиці. Він здійснив близько 300 бойових вильотів, потопив особисто 8 і в складі групи – 22 ворожі кораблі. Авіаційний полк під його командуванням потопив у водах Балтійського моря понад 100 бойових кораблів і транспортних суден ворога.
У 1949 році Олексій Мазуренко закінчив Вищі офіцерські льотно-тактичні курси авіації Військово-морського флоту, у 1952 році – Військово-морську академію, командував авіаційним полком, потім дивізією, працював у центральному апараті Військово-морського флоту. З 1972 року генерал-майор авіації Мазуренко О.Ю. – у запасі. Жив у Ленінграді (тепер м. Санкт-Петербург, Росія), працював директором винзаводу «Арарат», а в 1982-1997 роках – директором Палацу культури міліції, був членом Комітету ленінградських ветеранів війни і військової служби однополчан. Помер Олексій Юхимович Мазуренко 11 березня 2004 року, похований у Санкт-Петербурзі на Нікольському цвинтарі Олександро-Невської лаври.
Нагороди
Олексій Юхимович Мазуренко двічі удостоєний звання Героя Радянського Союзу з врученням медалі «Золота Зірка» (1942, 1944), нагороджений трьома орденами Червоного Прапора (1941, 1942, 1944), орденом Ушакова ІІ-го ступеня (1945), двома орденами Великої Вітчизняної війни І-го і ІІ-го ступенів (1943, 1985), Червоної Зірки (1953), українським орденом Ярослава Мудрого V ступеня, багатьма медалями. Почесний громадянин Санкт-Петербурга (1999).
Пам’ять
Пам`ятник Мазуренко О. Ю. на Нікольскому кладовищі в Санкт-Петербурзі. Фото Олександра Прищепова (м.Санкт-Петербург), серпень 2007.
Меморіальна дошка на будинку № 30 по вулиці Мазуренка у м. Севастополі (Фото Олександра Прищепова), 2009.
Ім’я героя носить вулиця в м. Радянська Гавань (Хабаровський край) та провулок в м. Шахти (Ростовська область).
У підземній залі станції метро «Комендантський проспект» у м. Санкт-Петербург є мозаїчне панно із зображенням О.Ю. Мазуренка.
В смт Устинівка Кіровоградської області встановлено бронзове погруддя героя.
Бібліографія
Дацька В. (співробітник науково-освітнього відділу обласного краєзнавчого музею). Триста п’ятнадцять бойових вильотів / В. Дацька // Народне слово. – 2012. – 19 липня. – С. 7 : портр.
20 червня – 100 років з дня народження двічі Героя Радянського Союзу // Трудівник Устинівщини. – 2017. – 17 червня. – С. 1 : фото.
Долинська і долинчани : фотогалерея // Долинські новини. – 2007. – 3 квітня. – С. 2.
Крятенко А. Устинівський сокіл над Балтикою /А. Крятенко // Кіровоградська правда. – 2004. – 21 грудня. – С. 3.
Мазуренко О.Е. // Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. – М.: Воениздат, 1988. – С. 11:порт.
Мазуренко Олексій Юхимович : Некролог // Трудівник Устинівщини. – 2004. – 30 березня . – С. 1.
Мазуренко Олексій Юхимович // Романько І. І. Політ у безсмертя : визначні авіатори Кіровоградщини на фронтах Великої Вітчизняної війни / І. І. Романько; М-во освіти і науки, молоді та спорту України. – Кіровоград, 2012. – С. 80-86 : фото, фото. кол.
Негробов Н. Над морскими просторами (Мазуренко Алексей Ефимович) // Люди бессмертного подвига. – Книга 2.– М., 1975. – С. 18-25.
Павличук О. Похід заради єднання українців : Сила волі / О. Павличук // Гайворонські вісті. – 2005. – 9 листопада. – С. 2.
Пилипенко О. «Літаючий танк» : Зброя Перемоги / О. Пилипенко // Фаворит. – 2004. – 8 жовтня. – С. 9.
Ткаченко О. Крила над морем / О. Ткаченко // Трудівник Устинівщини. – 2013. – 8 травня. – С. 2 : фото.
Ткаченко О. Людина з легенди : Видатні імена / О. Ткаченко // Трудівник Устинівщини. – 2008. – 23 серпня. – С. 2.
Фесенко Анатолій. «Пішли до Мазуренка!» : до 70-річчя відкриття пам'ятника О. Ю. Мазуренку / Анатолій Фесенко // Трудівник Устинівщини. – 2018. – 30 червня. – С. 2.
Цибульський М. Двічі Герой залюбки місив глину... / М. Цибульський // Кіровоградська правда. – 2000. – 13 липня. – С. 3
Цибульський М. Російські генерали і ... українська мова / М. Цибульський // Народне слово. – 2004. – 15 січня. – С. 3.
Ящишина А. О.Ю. Мазуренко : «Своїм землякам бажаю більше самостійності і відповідальності» / А. Ящишина // Трудівник Устинівщини. – 2003. – 20 вересня. – С. 1-3.
Web-ресурси
Бронзовий бюст двічі Героя Радянського Союзу, Мазуренко О. Ю. (Mista.ua)
Мазуренко Олексій Юхимович (Вікіпедія. Вільна енциклопедія)
Мазуренко Олексій Юхимович (Енциклопедія сучасної України)