Лігостов Вільям Олексійович

Матеріал з wiki
Версія від 11:58, 12 лютого 2021, створена Wikiuser (обговорення | внесок) (Створена сторінка: Файл:LihostovVO.jpg|мини|200px|<p style="text-align:center;">'''Вільям Олексійович Лігостов'''</p><p style="text-align:left;"...)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Вільям Олексійович Лігостов

Дата народження — 20.03.1930
Місце народження — с. Червоновершка, Компаніївський район, Кіровоградська область
Дата смерті — 08.03.2002
Місце поховання — м. Київ

Вільям Олексійович Лігостов (20 березня 1930, село Червоновершка, Компанієвський район, Кіровоградська область, Україна – 8 березня 2002, м. Київ) – прозаїк, драматург. Член спілки письменників.

Життя і творчість

Лігостов Вільям Олексійович народився 20 березня 1930 року в селі Червоновершка Компаніївського району Кіровоградської області в сім’ї службовця.

У 1954 році закінчив факультет журналістики Київського університету.

Вільям Олексійович був всебічно обдарованою людиною: писав вірші, деякі виконував на свої мелодії гарним баритоном. Чудові пісні на слова поета написав видатний композитор Олександр Білаш.

З під його пера вийшли повісті й гуморески, серйозні п’єси й водевілі. Друкуватися Вільям Олексійович почав 1958 року. Упродовж 1967–1989 років окремими виданнями вийшли книги повістей: «Катастрофа в раю» (1967), «Подорож до Ельдорадо» (1971, 1983), «Заберіть свій мільйон!» (1975); драматичні твори «Золотий глечик» (1977), «Як знайти ідеальну дружину», «Вічний поєдинок» (1981); «Притча про двох зятів – дурного і мудрого» (1983); збірка віршів «Найсвятіше» (1989).

Дві п’єси драматурга були поставлені на професійній сцені –«Золотий глечик» у Сімферопольському й Дрогобицькому театрах, «Вічний поєдинок» у Миколаєві.

1970 року автор став членом Спілки письменників України.

LihostovVO2.jpg
Анатолій Шевченко, Олександр Лук’яненко, Анатолій Дімаров, Вільям Лігостов
На батьківщині Василя Симоненка в с. Біївцях на Полтавщині, 1987 р.

Крім письменницького таланту Лігостов В.О. успішно працював журналістом у редакціях газет «Радянське Поділля», «Молодь України», журналів «Зміна» («Ранок»), «Перець», «Дніпро», у щорічнику «Наука і культура», редактором видавництва «Радянський письменник».

Помер Вільям Олексійович у Києві 8 березня 2002 року.

Бібліографія

Кисельов Й. Міра відповідальності // Радянська література .– 1978. – № 6.– С.25–26

Лігостов В. Притча про дівчину в білому: Поезія // Дніпро. – 1980. – № 3.– С.120–121

Лігостов В. Соло для Степаниди: Комедія // Дніпро. – 1984. – № 9. – С.16–47

Лук’яненко О. Вільяму Лігостову – 60 // Літературна Україна. – 1990.– 17 травня. – С.5

Письменники Радянської України : Біобліографічний довідник / Укл. В. К.Коваль; В. П. Павловська. – К. : Рад. письменник, 1981. – 327 с. : портр.

Сивокінь Г. У межах і за межами іронії // Літературна Україна.– 1989. – 28 грудня.– С.3

Шевченко, Анатолій. Незахищене серце [Текст] : Із циклу «Київські образки» / А. Шевченко // Київ. – 2005. – № 9. – С. 17–25

Шевченко, Анатолій Якович. Треба Вкраїни / Анатолій Якович Шевченко; укл. : Наталя Казакова ; Національний університет «Києво-Могилянська академія». – К. : Деміур, 2007. – 256 с. : іл. – ISBN 996 – 7780 – 15 – 5

Web-ресурси

Лігостов Вільям Олексійович

Вільям Олексійович Лігостов. Вікіпедія

Енциклопедія сучасної України. Лігостов Вільям Олексійович