Грабенко (Конощенко) Андрій Михайлович
Андрій Михайлович Грабенко (Конощенко) (13 жовтня 1857 р. с. Обознівка Єлисаветградського повіту Херсонської губернії (нині Кіровоградський район Кіровоградська область) – 30 червня 1932 р. м. Херсон) – український фольклорист-музикознавець.
Життя і діяльність
Грабенко (псевдонім Конощенко) Андрій Михайлович народився 1 жовтня 1857 року в с. Обознівка Єлисаветградського повіту Херсонської губернії в родині селян-кріпаків із козацьким корінням. Батьки Андрія з раннього дитинства стимулювали тяжіння хлопця до знань, його прагнення отримати освіту. Вже з п’яти років він за власним бажанням навчався грамоті у місцевого священника, потрапивши до сільської (земської) школи достатньо підготовленим до навчання. По завершенні земської школи завдяки природним здібностям і наполегливості у 1870 році йому пощастило потрапити до числа стипендіатів новоствореного Єлисаветградського земського реального училища.
У 1877 році, завершивши з відзнакою курс навчання в реальному училищі, Андрій Грабенко вступив до Петербурзького гірничого інституту. Однак тривала хвороба не дозволила йому отримати вищу освіту, і Грабенко повернувся додому, на Херсонщину. Склавши у 1880 році іспит на звання сільського вчителя, він почав працювати в земській школі в рідному селі.
Упродовж 1880-1884 pр. А. Грабенко вчителював в Обознівській і Рівненській земських школах Єлисаветградського повіту, а влітку 1884 року за сприяння О. Русова перейшов на посаду помічника статистика Херсонської губернської земської управи.
У 1880-х pр. Андрій Грабенко стає активним учасником українських громад у Єлисаветграді та Херсоні. Наявні джерела не дозволяють повною мірою оцінити конкретний внесок А. Грабенка у діяльність Єлисаветградсь-кої громади. Втім відомо, що разом з іншими громадівцями він долучив свій голос до звернення на захист української мови, яким перед Комісією для перегляду законів про друк порушувалося питання про скасування Емського указу 1876 р. Виступаючи на з’їзді народних вчителів Херсонської губернії (7-21 липня 1881 р.), А. Грабенко засудив практику викладання російською мовою у навчальних закладах України, запропонувавши методику використання у педагогічній практиці української мови як «допоміжного засобу». Його позиція посприяла ухваленню з’їздом рішення щодо необхідності земського клопотання перед урядом про дозвіл викладати в місцевих школах українською мовою. У подальшому А. Грабенко залишався переконаним прибічником ідеї українізації системи народної освіти в Україні.
Саме в єлисаветградську добу Андрій Грабенко захопився популярними серед українських діячів фольклористичними студіями, які розглядалися громадівцями як важливий засіб народопізнання, збереження та популяризації культурної спадщини українського народу. Його наставником на цій ниві став Микола Васильович Лисенко, з яким молодий громадівець познайомився в 1877 році. Надіслані А. Грабенком до Києва записи пісень склали золотий фонд української фольклористики. Кращі зразки місцевого фольклору, зібрані й опрацьовані А. Грабенком, згодом увійшли до трьох випусків його збірника «Українські пісні з нотами» (Одеса, 1900, 1902; Київ, 1906).
Подібно до інших громадівців, А. Грабенко долучився й до перекладацької діяльності. Зокрема, А. Грабенку належав переклад оповідання «Дід» Ф. Нефедова.
У 1885 році за участь у громадському українофільському гуртку, який очолював О. О. Русов, А. Грабенко був висланий з Єлизаветграда до Херсона. З цього часу і до кінця життя перебував у центрі громадського і культурного життя Херсона. Він брав активну участь у наукових і культурно-просвітницьких заходах херсонських громадівців, зокрема, був одним із упорядників матеріалів статистичного опису Херсонської губернії (Херсон, 1883-1890), двох випусків літературного альманаху «Степ» (другий випуск царська цензура не допустила до друку), постійним учасником українських театральних постановок і музично-літературних вечірок.
У 1889 році А. Грабенко отримав посаду діловода, а наступного року – секретаря Херсонської губернської земської управи. Канцелярією управи Грабенко завідував із перервами до 1917 року – загалом упродовж чверті століття. За цей час у громадських колах він здобув авторитет непереверше-ного знавця земської справи. До його кваліфікованих порад дослухалися не лише в земському середовищі, але й у місцевих адміністративних установах.
Андрій Михайлович Грабенко відіграв велику роль у збереженні та розвитку традицій українського культурно-громадського життя в Херсоні. Наприкінці 19 ст. – на початку 20 ст. Грабенко очолював українську громаду в Херсоні. Службовий кабінет секретаря земської управи перетворився на центр координації української діяльності в місті. Займаючи впливове службове становище в губернському земстві, А. Грабенко намагався посилити українські позиції в органах земського самоврядування. За його сприяння до земської роботи було залучено чимало українських діячів. За свідченням В. Кедровського, багаторічна праця А.Грабенка призвела до фактичної українізації апарату Херсонського земства. Земські структури до 1917 року залишалися надійним оплотом українських народолюбців на Херсонщині.
Помешкання Грабенків часто ставало місцем проведення зібрань херсонських громадівців, на яких обговорювалися актуальні питання розвитку української культури, мови, літератури тощо. Іноді збори громадівців відбувалися з нагоди приїзду до Херсона відомих українських діячів. Традиційними в оселі Грабенків були музично-літературні вечірки, в яких господар як музикант-виконавець брав безпосередню участь.
В 1904 році А. Грабенко став членом Української демократичної партії. Разом з іншими активними громадівцями був ініціатором створення в Херсоні українського товариства «Просвіта».
У міжреволюційний час херсонські громадівці орієнтувалися на ідейні засади Товариства українських поступовців, створеного у вересні 1908 р. на з’їзді громад різних регіонів України. Українська громада в Херсоні була включена до організаційної мережі громад ТУП, а її лідер – А. Грабенко – став чільним представником товариства в регіоні.
Лютнева революція 1917 року відкрила шлях до кардинального оновлення державного та суспільного життя, реалізації ідейно-політичних пріоритетів української інтелігенції. Після утворення Українською Центральною Радою національного уряду – Генерального Секретаріату – А. Грабенка було запрошено на посаду керівника відділу земського та міського самоврядування при Генеральному секретарстві внутрішніх справ. За згадкою В. Кедровського, у Києві А. Грабенко виробив докладний план організації земського та міського самоврядування в Україні. Однак політична нестабільність завадила його практичній реалізації. Незабаром А. Грабенко прийняв рішення повернутись назад у рідний Херсон.
Радянський період в житті А. Грабенка характеризується критичним ставленням до більшовицької влади на Херсонщині, що остаточно ліквідувала старе громадське самоврядування. Однак, будучи кваліфікованим спеціалістом-статистиком, він не відмовився від роботи у радянських управлінських структурах. У 1919 році прізвище А. Грабенка фігурувало серед членів Херсонської губернської ради у справах статистики, його кандидатура була висунута на посаду завідувача губернського статистичного бюро. На початку 1920-х pp. А. Грабенко працював у фінансових і кооперативних установах м. Херсона. На цей час припадають останні прояви його публічної діяльності. Разом з місцевими просвітянами (М. Чернявським, І. Челюком, Т. Якушевим та ін.) А. Грабенко брав участь у кампанії щодо відкриття храму Української автокефальної православної церкви в Херсоні, переклавши українською мовою низку текстів для церковних відправ.
Андрій Михайлович Грабенко – автор низки історичних, статистичних праць. Він також відомий як художник-аматор, любив малювати краєвиди Херсонщини, один iз організаторів виставок Херсонського товариства любителів образотворчого мистецтва. Член Етнографічної комісії АН УРСР з 1927 року.
У 1924 році Андрій Михайлович Грабенко вийшов на пенсію і вів усамітнене життя. Український діяч був обізнаний з культурно-громадським життям в Україні через листовні зв’язки зі старими друзями та однодумцями. З контексту листів Грабенка стають зрозумілими його глибоко песимістичні погляди на перспективи громадського життя й культурного будівництва в Радянській Україні, недовіра до пріоритетів культурної політики більшовиків, розчарування результатами радянської «українізації».
Під час репресій патріотична діяльність А. Грабенка не могла пройти поза увагою каральних органів, його викликали на допити у сфабрикованій cпpaвi Спілки Визволення України у 1929 році разом з М. Чернявським. Літнього хворого чоловіка виселили у господарську будівлю поруч iз домом (нині вул. Українська, 7а).
Помер Андрій Михайлович Грабенко (Конощенко) у 1932 році, похований на міському цвинтарі (нині могила втрачена). На жаль, частина кладовища, де покоївся прах нашого видатного земляка, забудована. 2011 року на храмі Зосими й Савватія Соловецьких УПЦ КП у Херсоні йому встановлено меморіальну дошку.
Бібліографія
Босько, Володимир. Єлисаветградці всіх країн, єднайтеся! / В. Босько // Народне слово. – 2011. – 28 квітня. – С. 1, 9 Краєзнавчий матеріал про причетність єлисаветградців до розбудови, облаштування і становлення міст Одеси і Херсона, а також про роль і місію нашого міста в історії.
Босько, Володимир Миколайович. Історичний календар Кіровоградщини на 2017 рік. Люди. Події. Факти : довідник / Володимир Босько ; КЗ «КОІППО ім. Василя Сухомлинського». – Історико-краєзнавче вид. – Кропивницький : Центрально-Українське вид-во, 2016. – С. 188
Босько, Володимир. У пошуках дітей видатного українця: Андрій Грабенко та його родина / Володимир Босько // Народне слово. – 2018. – 24 травня. – С. 9 : фото
Гусейнов, Григорій Джамалович. Незаймані сніги : п’ятнадцять мандрівних історій : [документальні повісті] : в 3 кн. / Григорій Джамалович Гусейнов ; Григорій Гусейнов. – Дніпропетровськ : Арт-Прес. – 2010. – Кн. 2. – 559 с. : портр., фото
Зленко, Григорій Дем’янович. Літа і люди: оповіді письменника-пошуковця / Григорій Зленко. – Одеса : Астропринт, 2009. – 327 с. – Бiблiогр. в пiдрядк. прим.
Зленко, Григорій. Життя серед пісень / Г. Зленко // Науковий світ. –2008. – № 9. – С. 14-15 Про українського етнографа, автора багатьох збірок народних українських пісень з мелодіями Андрія Михайловича Грабенка-Конощенка.
Калиниченко, В. Відомий фольклорист – наш земляк (А.Конощенко) / В. Калиниченко // Кіровоградська правда.– 1966.– 14 липня.– С.3
Кизименко, П. «Коли ж крізь сльози усміхнеться Вкраїна, матінка моя?» / П.Кизименко // Вечірня газета. – 2000. – 7 липня. – С. 7
Куценко, Леонід. «Народу самосійні діти...» : Українська доля Дикого поля / Леонід Куценко; Ред. С. Л. Ковтюх. – Кіровоград : Спадщина, 2005. – 119,[1] с. : фото
Макієнко, О. Конощенко Андрій / О. Макієнко // Енциклопедія Сучасної України : в 25 т. / НАНУ, Наук. т-во ім. Т. Г. Шевченка, Ін-т енциклопедичних досліджень; ред. І. М. Дзюба [та ін.]. – К. : [б. в.], 2014 . – Т. 14 . – С.320-321
Підвисоцький, В. Відомий фольклорист / В. Підвисоцький // 21-й канал. – 2017. – 9 листопада. – С. 10
Чабаненко, В. Поруч з корифеями / В. Чабаненко // Зоря комунізму.– 1983.– 23 березня
Чабаненко, В. В. Конощенко Андрій Михайлович // Українська радянська енциклопедія : [у 12-ти т.] / Голов. редкол.: М. П. Бажан (гол. ред.) та ін. – Вид. 2-е. – К. : Голов. ред. УРЕ, 1980. – Т. 5.– С. 362
Web-ресурси
Босько Володимир. У пошуках дітей видатного українця: Андрій Грабенко та його родина.
Грабенко Андрій Михайлович (псевдонім — Конощенко)
Кедровський Володимир. Андрій Михайлович Грабенко
Конощенко Андрій Михайлович – Вікіпедія
Макієнко Олексій. Андрій Михайлович Грабенко: Віхи громадсько-політичної діяльності